Справа № 2-11673/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2010 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді – Браги А.В.,

при секретарі – Воробйова О.І.,

позивача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська про відновлення пропущеного строку, визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

17 червня 2010 року позивач звернулась до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з вищезазначеним позовом. Позивач у позовній заяві в обґрунтування своїх позовних вимог посилалась на те, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», вона є дитиною війни, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Жовтневому районі м.Дніпропетровська та має отримувати підвищення до пенсії у розмірі встановленому ст. 6 зазначеного Закону, однак всупереч вимог чинного законодавства України відповідач не здійснює виплату такого підвищення позивачу, а тому просила суд відновити пропущений строк на звернення до суду з зазначеним позовом, зобов’язати відповідача провести перерахунок призначеної позивачу пенсії з урахуванням права на підвищення пенсії на 30 відсотків згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за періоди з 01.07.2007 року по 31.05.2009 року та виплатити позивачу заборгованість по доплаті до пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в сумі 4007, 60 грн.

В судовому позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явилась, надала письмові заперечення, відповідно до яких позовні вимоги не визнала, посилаючись на те, що у спірному періоді Законами України «Про державний бюджет на 2006 рік», «Про державний бюджет України на 2007 рік», «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена.

Суд дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних під став.

Судом встановлено, що позивач є особою, на яку поширюється дія абзацу 1 статті 1 Закон України «Про соціальний захист дітей війни №2195-ІV від 18 листопада 2004 року, має статус «дитини війни» та перебуває на обліку у відповідача, ці обставини підтверджуються матеріалами справи та не оспорюються відповідачем.

Позивач в 2010 році звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії по виплаті відповідного підвищення до пенсії на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у відповідь на яку відповідач відмовив їй провести перерахунок підвищення як дитині війни, посилаючись на те, що таке підвищення виплачується позивачу в повному обсязі відповідно до розмірів, встановлених діючим законодавством.

Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Конституції України, Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Закону України» «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік», Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік», Закону України «Про конституційний Суд України», Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 рік №6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Редакція цієї статті набрала чинності з 1 січня 2006 року.

Вирішуючи позовні вимоги щодо підвищення пенсії позивачу у 2007 році суд виходить з наступного.

Дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено п.12 ст. 71, ст. 111 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про державний бюджет України на 2007 рік» та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Разом з тим, Рішенням Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року положення п.12 ст.71, ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо призупинення дії на 2007 рік положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані неконституційними.

Згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

В силу зазначеного, дію ст.6 цього закону відновлено з 09 липня 2007 року .

Таким чином, приймаючи до уваги той факт, що ст. ст. 71, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» про призупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік втратила чинність з 09.07.2007 року, відповідач повинен був здійснити перерахунок та виплатити щомісячне підвищення до пенсії позивачу відповідно до чинного законодавства починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно.

Згідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Так, згідно з ч.1 ст.62 Закону України від 19.12.2006 №489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на 2007 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 380 гривень, з квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.

Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська будь – яких дій, пов’язаних з перерахунком та виплатою позивачу підвищення до пенсії відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року не здійснювало.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність визнання відмови Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська відносно виплати позивачу щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року неправомірною та про необхідність зобов’язання відповідача провести перерахунок та виплатити позивачу недоотримані суми щомісячного підвищення до пенсії передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Вирішуючи позовні вимоги щодо підвищення пенсії позивачу у 2008 році суд виходить з того, що правові підстави для вирішення таких вимог є аналогічними 2007 року.

Згідно п.п. 2 п.41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2008 рік, згідно яких дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Згідно ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Однак, зміни, внесені п.п.2 п.41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008. Таким чином, дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 22 травня 2008 року було відновлено.

Так, згідно з ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня – 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.

Проте, відповідач будь-яких дій з цього приводу не здійснював.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність визнання відмови Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська відносно виплати позивачу щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком в період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року неправомірною та про необхідність зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплатити позивачу недоотримані суми щомісячного підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці яка була виплачена у цей період.

Вимоги позивача щодо підвищення пенсії в період з 01.01.2009р. по 01.12.2009р. та в період з 01.01.2010р. по 31.05.2010р. також підлягають задоволенню, оскільки вищенаведені положення закону мають законну силу та не були призупинені.

Таким чином, відповідач повинен був підвищити пенсію позивачу відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» період з 01.01.2009р. по 01.12.2009. та в період з 01.01.2010р. по 31.05.2010р. в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Проте, відповідач будь-яких дій з цього приводу не здійснював, неправомірно відмовивши позивачу в проведенні перерахунку призначеної пенсії з урахуванням права позивача на підвищення пенсії на 30 відсотків, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до вимог ст. 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» встановлено, що у 2009 році прожитковий мінімум встановлений на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. А відповідно до ст. 52 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік», ст. 1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009 року №1646-IV, прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, з розрахунку на місяць встановлено у розмірі з 1 листопада 2009 року – 573 грн., з 1 січня 695 грн., з 1 квітня – 706 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська області провести перерахунок та виплатити позивачу недоотримані суми щомісячного підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 01.01.2009р. по 01.12.2009р. та в період з 01.01.2010р. по 31.05.2010р.

Право позивача на отримання підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, таке право надане державою і закріплено Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Оскільки таке право декларовано державою, то відповідно держава, через створені нею органи, в даному випадку органи Пенсійного фонду України, і несе обов'язок по своєчасній та повній виплаті підвищення до пенсії саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.

Крім того, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов’язків (справа «Кечко проти України», рішення від 08.11.2005 року).

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у судовому засіданні у їх сукупності, суд виходив з принципів пріоритетності прав громадян України, гарантованих Конституцією України, а також з принципу недопустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, регламентованого нормами прямої дії – Конституції України.

Враховуючи, що вимоги позивача ґрунтуються на нормах Конституції України, що гарантують забезпечення соціальних виплат певним категоріям громадян, в тому числі й позивачу, який має правовий статус, визначений Законом України «Про соціальний захист дітей війни», а її право на отримання підвищення до пенсії регламентовано та захищено імперативними нормами Конституції України та Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а також беручи до уваги, що відповідач у позасудовому порядку донарахування та виплату належних позивачу до сплати сум не здійснює, чим порушує права позивача на отримання таких виплат, суд вважає за необхідне в цієї частині заявлені позовні вимоги задовольнити.

В частині позовних вимог щодо зобов’язання відповідача на майбутній час здійснювати нарахування державної допомоги відповідно до вимог закону, суд вважає ці вимоги такими, що не підлягають задоволенню, оскільки на час розгляду справи спір з цього приводу між сторонами відсутній і порушень прав, свобод чи інтересів позивача не відбулося, тим більше неможливо встановити норми законодавства, які будуть регулювати спірні відносини в майбутньому часі.

На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 19, ст. 46, 58, ч. 2 ст. 152 Конституції України, ст. ст. 1, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV, п п. 12 ст. 71, ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», п.п. 2 п. 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст. 54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік», ст. 52 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік», ст. 1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009 року №1646-IV, ст. ст. 73, 74 Закону України «Про Конституційний Суд України», Рішенням Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008, ст. ст. 209, 212-215, 223 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська провести перерахунок призначеної пенсії позивачу ОСОБА_1 з урахуванням її права на підвищення пенсії на 30 відсотків, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за періоди з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008р, з 01.01.2009р. п о 31.12.2009р., з 01.01.2010р. по 31.05.2010р . та виплатити на користь ОСОБА_1 різницю між перерахованою та фактично виплаченими сумами.

В іншій частині позовних вимог, – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя: А.В. Брага