Справа №760/28380/23

2/760/5146/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2024 року Солом`янський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді - Букіної О.М.,

при секретарі - Щепановій І.І.,

за участю позивача - ОСОБА_1

представника позивача - Трушкевич В.В.

представника відповідача - Ярчака І.С.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного антикорупційного бюро України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

29.11.2023 до Солом`янського районного суду м. Києва надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Національного антикорупційного бюро України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, у якій позивач просить:

- стягнути з Національного антикорупційного бюро України (код ЄДРПОУ: 39751280, адреса6 03035, м. київ, вул. Василя Сурикова, буд. 3) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) матеріальну шкоду в розмірі 133 455,42 гривень;

- стягнути з Національного антикорупційного бюро України (код ЄДРПОУ: 39751280, адреса6 03035, м. київ, вул. Василя Сурикова, буд. 3) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) моральну шкоду в розмірі 500 000,00 гривень;

- стягнути з Національного антикорупційного бюро України (код ЄДРПОУ: 39751280, адреса6 03035, м. київ, вул. Василя Сурикова, буд. 3) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) понесені судові витрати у розмірі 9 000,00 гривень.

29.11.2023 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді Митрофановій А.О.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва Митрофанової А.О. від 30.11.2023 року, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного антикорупційного бюро України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, та призначено підготовче засідання.

Розпорядженням керівника апарату суду Щерби А. від 05.02.2024 №55 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 760/28380/23, провадження № 2/760/5146/24, у зв`язку з неможливістю продовжувати розгляд справи суддею Митрофановою А.О., у зв`язку із відрахуванням її зі штату суду, пов`язаного із закінченням строку відрядження, відповідно до наказу голови суду від 01.02.2024 №7-К.

05.02.2024 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу було передано до провадження судді Букіної О.М.

12.02.2024 до суду від представника відповідача Національного антикорупційного бюро України надійшов відзив на позовну заяву.

28.02.2024 до суду від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Трушкевич Валерії Валеріївни надійшла відповідь на відзив.

29.02.2024 до суду від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Трушкевич Валерії Валеріївни надійшло клопотання про призначення по справі судово-психологічної експертизи.

11.04.2024 до суду від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Трушкевич Валерії Валеріївни надійшли додаткові пояснення у справі.

11.04.2024 до суду від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Трушкевич Валерії Валеріївни надійшло клопотання про призначення по справі судово-психологічної експертизи.

12.04.2024 до суду від представника відповідача Національного антикорупційного бюро України надійшли заперечення проти клопотання про призначення судово-психологічної експертизи.

До початку судового розгляду по суті від представника відповідача Національного антикорупційного бюро України надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині заявлених вимог ОСОБА_1 до Національного антикорупційного бюро України про відшкодування матеріальної шкоди, оскільки заявлені позовні вимоги в цій частині не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Клопотання про закриття провадження в частині заявлених вимог, викладене представником Національного антикорупційного бюро України у поданому до суду відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні представник відповідача Національного антикорупційного бюро України підтримав заявлене клопотання та просив закрити провадження у справі в частині заявлених вимог ОСОБА_1 до Національного антикорупційного бюро України про відшкодування матеріальної шкоди з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Так, представник відповідача додатково наголосив, що зміст спірних відносин, що виникли у цій справі, не стосується цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, оскільки спір щодо призначення допомоги по вагітності та пологах безпосередньо пов`язаний із проходженням позивачем публічної служби.

До спірних правовідносин неможливо застосовувати норми ЦК України щодо упущеної вигоди, оскільки спір виник щодо стягнення допомоги по вагітності та пологах, питання нарахування та виплати якої регулюється спеціальним законодавством.

Тому, матеріальне забезпечення у зв`язку з вагітністю та пологами не є матеріальною шкодою у розумінні норм ЦК України, а отже, спори, що виникають у зв`язку з її виплатою повинні розглядатися у публічно-правовій площині, тобто за правилами КАС України, як такі, що нерозривно з правовідносинами щодо проходження публічної служби.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача в судовому засіданні заперечили щодо задоволення клопотання представника відповідача та закриття провадження у справі в частині заявлених вимог до Національного антикорупційного бюро України про відшкодування матеріальної шкоди, вважаючи, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Представник позивача наголосила на тому, що предметом позову у справі № 640/23825/20 було встановлення неправомірної бездіяльності відповідача і зобов`язання відповідача виконати обов`язок останнього з працевлаштування позивача. Протиправна бездіяльність відповідача встановлена постановою Шостого апеляційного адміністративного суду, яка набрала законної сили 02.02.2022. Однак, якби відповідач діяв добросовісно, відповідно до Конституції та законів України, не порушував встановлені законодавством гарантії позивача на охорону материнства, права на працю і працевлаштування, на відпустку у зв`язку з вагітністю та пологами, на допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами, позивач не змушена би була тривалий час домагатися відновлення своїх прав у судовому порядку.

Відповідач не має права посилатися на свою протиправну бездіяльність як на підставу для відмови позивачу у задоволенні позовної заяви.

Предметом позовної заяви у цій справі не є оскарження рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності відповідача, а також питання прийняття, проходження або звільнення позивача з публічної служби, отже ця справа не має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши надані сторонами по справі матеріали, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 55 Конституції України,права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Так, згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексах випадках.

У статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність юрисдикції суду, необхідно з`ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

За загальним правилом у порядку цивільного судочинства загальні суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватно-правових правовідносин.

Так, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових, та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Звертаючись до суду з позовом до Національного антикорупційного бюро України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, позивач ОСОБА_1 просить:

- стягнути з Національного антикорупційного бюро України (код ЄДРПОУ: 39751280, адреса6 03035, м. київ, вул. Василя Сурикова, буд. 3) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) матеріальну шкоду в розмірі 133 455,42 гривень;

- стягнути з Національного антикорупційного бюро України (код ЄДРПОУ: 39751280, адреса6 03035, м. київ, вул. Василя Сурикова, буд. 3) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) моральну шкоду в розмірі 500 000,00 гривень;

- стягнути з Національного антикорупційного бюро України (код ЄДРПОУ: 39751280, адреса6 03035, м. київ, вул. Василя Сурикова, буд. 3) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) понесені судові витрати у розмірі 9 000,00 гривень.

Так, як вбачається з позовної заяви, розпорядженням директора Національного антикорупційного бюро України Ситника А.С. від 08.10.2019 № 1736-р за результатами відкритого конкурсу ОСОБА_5 (після укладення шлюбу ОСОБА_1 ) з 15.10.2019 було призначено на посаду головного спеціаліста Харківського територіального управління Національного антикорупційного бюро України строково, на період заміщення посади, яку займає ОСОБА_6 , за якою зберігається посада державної служби у зв`язку із соціальною відпусткою, до дня її фактичного виходу на роботу.

Розпорядженням директора Національного антикорупційного бюро України Ситника А.С. від 31.08.2020 № 1251-р «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_8 » припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 11.09.2020 з посади головного спеціаліста Харківського територіального управління Національного бюро у зв`язку із закінченням строку призначення на посаду державної служби (ч. 2 ст. 85 Закону України «Про державну службу»).

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.10.2021 у справі № 640/23825/20 позов ОСОБА_1 до Національного бюро про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано розпорядження Директора Національного бюро Ситника А.С. № 1251-р від 31.08.2020 «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_8 » в частині припинення державної служби ОСОБА_1 з 11.09.2020.

Визнано протиправною бездіяльність Національного бюро щодо працевлаштування ОСОБА_1 .

Зобов`язано Національне бюро України працевлаштувати ОСОБА_1 на посаду в Національному бюро, що відповідає її спеціальності, фаху і досвіду.

Стягнуто з Національного бюро на користь ОСОБА_1 середній заробіток за три місяці з дня закінчення строкового договору в розмірі 72 390,93 грн. 9сімдесят дві тисячі триста дев`яносто гривень 93 коп.) (без відрахування (утримання0 податків та обов`язкових платежів).

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2022 апеляційну скаргу Національного бюро задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.10.2021 скасовано в частині п. 2 і 4 резолютивної частини, а саме:

«2. Визнано протиправним і скасовано розпорядження Директора Національного бюро України Ситника А.С. № 1251-р від 31.08.2020 «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_8 » в частині припинення державної служби ОСОБА_1 з 11.09.2020.».

«4. Зобов`язано Національне антикорупційне бюро України працевлаштувати ОСОБА_1 на посаду в Національному антикорупційному бюро України, що відповідає її спеціальності, фаху і досвіду.».

Прийнято в указаній частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.

Зобов`язано Національне бюро працевлаштувати ОСОБА_1 в Національному бюро або іншому державному органі, підприємстві, установі чи організації відповідно до її фаху.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.10.2021 залишено без змін.

08.06.2022 Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчий лист про зобов`язання Національного бюро працевлаштувати ОСОБА_1 в Національному бюро або іншому державному органі, підприємстві, установі чи організації відповідно до її фаху.

01.08.2022 Національним бюро видано наказ № 948-Н, яким на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2022 у справі № 640/23825/20, призначено ОСОБА_1 на посаду головного спеціаліста Львівського територіального управління Національного бюро з 03.08.2022.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.08.2022 у справі № 640/23825/20, що залишена без змін постановою Верховного Суду від 12.10.2023, роз`яснено, що ОСОБА_1 підлягає працевлаштуванню в Національному бюро або іншому державному органі, підприємстві, установі чи організації відповідно до її фаху з 11.12.2020.

Постановою старшого державного виконавця від 02.01.2024 відкрито виконавче провадження №73689758 з примусового виконання виконавчого листа № 640/23825/20, виданого 08.06.2022 Окружним адміністративним судом м. Києва.

Постановою старшого державного виконавця від 15.01.2024 закінчено виконавче провадження №73689758 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне виконання рішення в повному обсязі згідно з виконавчим документом).

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що внаслідок тривалої протиправної бездіяльності Національного бюро щодо її працевлаштування вона була позбавлена можливості отримати листок непрацездатності, реалізувати право на соціальну відпустку у зв`язку з вагітністю та пологами, та, як наслідок, одержати відповідну матеріальну допомогу, яку визначає в розмірі 133 455,42 грн.

На переконання позивача, внаслідок вищенаведеної бездіяльності Національного бюро їй заподіяно значних моральних страждань у вигляді постійного стресу та страху через невизначеність свого майбутнього.

Крім того, на думку позивача, протиправна поведінка Національного бюро призвела до значного погіршення її стану здоров`я та суттєво вплинула на здоров`я її майбутньої дитини.

Враховуючи усю сукупність обставин, зокрема бездіяльність Національного бюро щодо її працевлаштування, пережиті душевні страждання, погіршення самопочуття, яке негативно вплинуло на здоров`я її майбутньої дитини, позивач оцінює моральну шкоду в розмірі 500 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Частиною 1 статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (п. 1); публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (п. 2).

Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

При наданні спору статусу публічно-правового з приводу прийняття громадян на публічну службу, проходження, звільнення з публічної служби, необхідно встановити наявність таких підстав: 1) чи проходила особа конкурс на заняття вакантної посади; 2) чи складала така особа присягу посадової особи; 3) чи присвоювався їй ранг у межах відповідної категорії посад.

Базовим (загальним) законом, що регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, є Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон 889- VIII).

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону № 889- VIII державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Позивач не заперечує того факту, що проходила службу в Національному бюро на посаді державної служби, на яку її призначено за результатами відкритого конкурсу та присвоєно відповідний ранг державного службовця.

Відтак, позивач мала статус державного службовця у правовідносинах щодо проходження державної служби у Національному бюро.

У позовній заяві позивач порушує питання щодо неможливості реалізації нею права на соціальну відпустку в зв`язку з вагітністю та пологами та отримання відповідної допомоги як застрахованою особою внаслідок бездіяльності Національного бюро щодо її працевлаштування.

Питання обчислення, нарахування та виплати допомоги по вагітності та пологах регулюється Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-ХІV (далі - Закон № 1105, у редакції на момент настання страхового випадку).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 20 Закону № 1105 за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності надається, зокрема допомога по вагітності та пологах.

Згідно з п. 1, 2 ч. 2 ст. 15 Закону № 1105 роботодавець зобов`язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом; вести облік коштів соціального страхування і своєчасно надавати Фонду встановлену звітність щодо цих коштів.

Частинами 1, 3 ст. 30 Закону № 1105 передбачено, що матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законом, призначаються та надаються за основним місцем роботи (діяльності).

Допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах застрахованим особам (у тому числі тим, які здійснюють підприємницьку чи іншу діяльність та одночасно працюють на умовах трудового договору) надається за основним місцем роботи (діяльності) та за сумісництвом (наймом) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб), або фізичною особою - підприємцем, особою, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Комісія (уповноважений) із соціального страхування здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Комісія (уповноважений) із соціального страхування виконує свої функції відповідно до положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, яке затверджується правлінням Фонду.

Отже, рішення про призначення матеріального забезпечення у зв`язку з вагітністю та пологами приймається комісією із соціального страхування, що утворюється на підприємстві, в установі, організації.

За таких обставин, питання обчислення, нарахування та виплати матеріального забезпечення у зв`язку з вагітністю та пологами потрібно розглядати у площині правовідносин щодо проходження публічної служби.

Питання, які ставить перед судом позивач, неможливо розглядати окремо та відокремлено від правовідносин щодо проходження публічної служби, оскільки обов`язок обліку коштів соціального страхування, нарахування та виплати відповідно матеріального забезпечення належить виключно роботодавцю, тобто органу державної влади, у правовідносинах з яким перебувала позивач.

Позивач помилково розцінює невиплату допомоги як упущену вигоду, яка є рахунковою величиною втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин не допустив правопорушення.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 13.12.2018 у справі №923/700/17.

Неможливо ототожнювати матеріальну допомогу як самостійну цивільно-правову конструкцію та матеріальне забезпечення у зв`язку з вагітністю та пологами, яке має публічно-правову природу та нерозривно пов`язане із фактом проходження публічної служби державним службовцем.

Упущена вигода - це розрахункова величина ймовірного характеру, яка застосовується у сфері приватно-правових відносин, зокрема у сфері господарювання, обчислення якої залежить від документального підтвердження реальної можливості одержання доходу за звичайних обставин, тобто ґрунтується на припущенні.

Водночас допомога по вагітності та пологах має публічно-правову природу, що спрямована на реалізацію соціальної функції держави щодо забезпечення майнових прав матерів у зв`язку з вагітністю та пологами.

Разом з тим, така допомога виплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування (на момент виникнення спірних відносин саме Фонду соціального страхування), який є розпорядником цих коштів.

Суд звертає увагу на те, що позивач не додає до матеріалів позовної заяви доказів про те, що вона зверталася до Національного бюро з приводу питання зарахування та виплати матеріального забезпечення по вагітності та пологах,як і не надано доказів того, що така можливість у позивача вичерпана чи їй відмовлено у такій виплаті саме відповідним державним органом , тобто Фондом.

За відсутності такого звернення та отримання відповідної відмови, неможливо стверджувати про виникнення спору з наведеного питання.

Поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Подібний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 803/3/18 та у постановах Верховного Суду від 05.12.2019 у справі № 240/4809/18, від 23.01.2020 у справі №811/1456/17, від 27.12.2019 у справі № 803/642/17.

Водночас слід зазначити, що у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.

Позивач пред`явила вимоги про стягнення матеріальної шкоди, які стосуються правовідносин з відповідачем, а саме щодо призначення допомоги по вагітності та пологах, яка безпосередньо пов`язана із проходженням позивачем публічної служби.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

До спірних правовідносин неможливо застосовувати норми ЦК України щодо упущеної вигоди, оскільки спір виник щодо стягнення допомоги по вагітності та пологах, питання нарахування та виплати якої регулюється спеціальним законодавством.

Тому, матеріальне забезпечення у зв`язку з вагітністю та пологами не є матеріальною шкодою у розумінні норм ЦК України, а отже, спори, що виникають у зв`язку з її виплатою повинні розглядатися у публічно-правовій площині, тобто за правилами КАС України, як такі, що нерозривно з правовідносинами щодо проходження публічної служби.

Розгляд таких спорів не відповідає юрисдикційній природі цивільного судочинства, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (ч. 1 ст. 19 ЦПК України).

Зміст спірних відносин, що виникли у цій справі, не стосується цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, оскільки спір щодо призначення допомоги по вагітності та пологах безпосередньо пов`язаний із проходженням позивачем публічної служби.

Таким чином, намагання позивача ототожнити матеріальну шкоду з допомогою по вагітності та пологах та перевести вирішення спору у площину цивільного судочинства є недопустимим та буде суперечити завданням цивільного судочинства, які спрямовані передусім на захист прав та інтересів фізичної особи у сфері приватно-правових відносин, а поновлення прав, які прямо пов`язані із проходженням публічної служби.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Національного антикорупційного бюро України в частині відшкодування матеріальної шкоди, заявлені у цій справі, підлягають розгляду у порядку адміністративного, а не цивільного судочинства, оскільки безпосередньо пов`язані з проходження позивачем публічної служби.

Доводи представника позивача про те, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та є приватно-правовим, оскільки предметом позовної заяви у цій справі не є оскарження рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності відповідача, а також питання прийняття, проходження або звільнення позивача з публічної служби, а також доводи про те, що позовні вимоги стосується лише поновлення порушеного права позивача щодо стягнення допомоги по вагітності та пологах, а тому ця справа не має розглядатися в порядку адміністративного судочинства, висновку суду не спростовують з вищевикладених мотивів.

При цьому, слід також зазначити, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом стягнення коштів з Національного антикорупційного бюро України на відшкодування матеріальної шкоди та обґрунтування позовних вимог у спосіб, притаманний спорам про відшкодування шкоди з наведенням відповідного нормативного регулювання, не змінює суті правовідносин, що виникли між сторонами у цій справі та підстав їх виникнення, а отже, не дає підстав вважати, що цей спір виник із приватно-правових відносин.

У порядку пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З урахуванням встановлених вище обставин, суд приходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Національного антикорупційного бюро України в частині відшкодування матеріальної шкоди не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а отже наявні підстави для закриття провадження у справі у цій частині заявлених позовних вимог.

Крім того, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачеві, що такі позовні вимоги мають вирішуватися в порядку адміністративного судочинства та віднесені до юрисдикції відповідного адміністративного суду.

Керуючись ст.ст. 4, 19 КАС України, ст.ст. 4, 13, 19, 255, 256, 260, 353 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Провадження в частині заявлених вимог ОСОБА_1 до Національного антикорупційного бюро України про відшкодування матеріальної шкоди в порядку цивільного судочинства, закрити.

Роз`яснити позивачу на право на звернення до суду з вимогами до Національного антикорупційного бюро України про відшкодування матеріальної шкоди в порядку адміністративного судочинства.

Позов ОСОБА_1 до Національного антикорупційного бюро України про відшкодування моральної шкоди продовжити розглядом в порядку цивільного судочинства.

Ухвала може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15-ти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 15-ти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст ухвали суду складено 24.04.2024.

Суддя: О.М. Букіна