Справа № 357/11484/23

Провадження № 2/357/2563/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі - головуючий суддя Цуранов А.Ю., при секретарі Козубенко Я.С.,

за участю:

представник позивача адвокат Романченко О.М.;

представник відповідача адвокат Штронда А.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення 3% річних,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2023 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Романченка О.М., засобами системи «Електронний суд» звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з вищевказаним позовом, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить стягнути з відповідача на користь позивача: 1) 747,30 доларів США як 3% річних за прострочення повернення вкладу в сумі 16 207,11 доларів США за договором № SAMDNWFD0070028566200 від 06.12.2013 за період з 17.09.2022 по 31.03.2024; 2) 455,55 доларів США як 3% річних за прострочення повернення нарахованих відсотків в сумі 9 879,67 доларів США за договором № SAMDNWFD0070028566200 від 06.12.2013 за період з 17.09.2022 по 31.03.2024; 3) стягнути судові витрати.

В обґрунтування позову зазначив, що 06.12.2013 між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» укладено депозитний договір № SAMDNWFD0070028566200, відповідно до умов якого ОСОБА_1 розміщено депозитний вклад у розмірі 16 207,11 доларів США строком на 366 днів під 10 % річних. На підставі п. 3 даного договору вищевказаний депозитний договір неодноразово продовжувався, в т.ч. до 06.12.2020. В той же час, у ОСОБА_1 виникла необхідність у достроковому розірванні договору. Керуючись п. 5 договору № SAMDNWFD0070028566200, 26.12.2019 на адресу АТ КБ «ПриватБанк» було направлено заяву вих. № 309/12-2019, в якій позивач повідомив банк про дострокове розірвання депозитного договору з 13.01.2020. Листом від 08.01.2020 АТ КБ «ПриватБанк» відмовило у поверненні ОСОБА_1 його депозиту у зв`язку із припиненням діяльності банку на території АР Крим. 08.02.2020 ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» із заявою від 07.02.2020, в якій повторно повідомив про розірвання депозитного договору та просив вказати адресу відділення АТ КБ «ПриватБанк», в якому він може одержати його депозит разом із нарахованими відсотками, однак відповіді не отримав. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 26.01.2022 у справі № 357/2296/20, що набрало законної сили 04.08.2022, ухвалено стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 суму вкладу за депозитним договором № SAMDNWFD0070028566200 від 06.12.2013 в розмірі 16 207,11 доларів США та суму нарахованих відсотків в розмірі 9 879,67 доларів США. Таким чином, станом на день подання позову у відповідача є невиконаним безспірне грошове зобов`язання перед позивачем. Договір вкладу є розірваним з 13.01.2020, що встановлено вказаним рішенням. В рамках цивільної справи № 357/7395/20 із АТ КБ «Приватбанк» стягнуто на користь ОСОБА_1 3% річних за період прострочення з 13.01.2020 по 23.02.2022, в рамках цивільної справи № 357/7048/22 - за період прострочення з 24.02.2022 по 16.09.2022. Отже, банк не виконав основне грошове зобов`язання з повернення заборгованості по договору вкладу та нарахованих процентах, відтак порушення грошового зобов`язання триває, а позивач набув право просити суд стягнути 3% за новий період з 17.09.2022 по 31.03.2024.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Цуранову А.Ю.

25.09.2023 ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області вказану справу направлено за підсудністю до Печерського районного суду міста Києва.

18.01.2024 постановою Київського апеляційного суду ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 25.09.2023 скасовано, а справу передано для продовження розгляду.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду справу передано на розгляд судді Цуранову А.Ю.

22.03.2024 ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

01.04.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій останній просить збільшити період нарахування 3% річних по 31.03.2024 включно.

01.04.2024 через систему «Електронний суд» від представника відповідача до суду надійшов відзив АТ КБ «ПриватБанк», який обґрунтовано тим, що банк не несе зобов`язань за депозитним договором, оскільки 17.11.2014 між ним та ТОВ «ФК «Фінілон» укладено договір про переведення боргу, з подальшим укладенням додаткової угоди до цього договору, тому ТОВ ФК «Фінілон» є новим боржником за даним депозитним договором. Будь-яких письмових заперечень від ОСОБА_1 відносно переведення боргу за договором банківського вкладу, який є предметом спору у даній справі, на адресу банку не надходило, то вважається, що переведення боргу здійснено зі згоди ОСОБА_1 . У зв`язку з цим належним відповідачем у даній цивільний справі має бути ТОВ «ФК «Фінілон». Встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача. Остаточне судове рішення у справі № 904/1721/20 підтверджує факт дійсності та чинності договору про переведення боргу та обов`язковість його виконання сторонами. Договір про переведення боргу від 17.11.2014: не є нікчемним (постанова КЦС ВС від 27.04.2022 у справі № 321/1260/19), є дійсним (постанова КГС ВС від 01.06.2022 у справі № 904/1721/20), є правомірним (недійсність договору прямо не встановлена законом та відсутнє судове рішення, яким договір був би визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦКУ), укладений з повним дотриманням вимог ст.ст. 520, 521 ЦК України (згода кредиторів на переведення їх грошових коштів на підставі договору про переведення боргу від 17.11.2014 на рахунки ТОВ «ФК «Фінілон» була отримана у спосіб, визначений ст. 205 ЦК України), зберігає свою обов`язковість для виконання своїх обов`язків новим боржником (ТОВ «ФК «Фінілон») перед кредиторами. Щодо нарахованих позивачем 3% річних, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17 навела висновок щодо нарахування 3% річних виключно на тіло депозиту вказавши, що після розірвання договорів банківського вкладу в судовому порядку банк не звільняється від відповідальності за порушення виконання зобов`язань згідно зі статтею 625 ЦК України, частиною другою якої встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У такому випадку Велика Палата Верховного Суду визначає порядок обчислення трьох процентів річних за формулою: сума вкладу за рішенням суду х на кількість днів прострочення виконання рішення суду х 3 (розмір процентів, встановлених частиною другою статті 625 ЦК України : 100 : 365 (днів у році). Просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

02.04.2024 на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в обґрунтування якої зазначено, що переведення боргу не відбулось через відсутність передбаченої згоди ОСОБА_1 , а банк є боржником в зобов`язальних грошово-депозитних правовідносинах з позивачем, оскільки за умовами такого зобов`язання має вчинити дії грошового характеру на користь кредитора позивача на його розсуд та за його вимогою, зокрема: повернути вклади та сплатити проценти за їх користування. Повторно просив стягнути заявлені суми з відповідача.

16.04.2024 на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі ТОВ «ФК «Фінілон» в якості третьої особи.

16.04.2024 в судовому засіданні суд на місці ухвалив відмовити в задоволенні клопотання про залучення ТОВ «ФК «Фінілон» в якості третьої особи, виходячи з предмету і підстав позову, а також відсутність документів про порушення прав та інтересів даного товариства.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення по суті, зазначивши, що судове рішення про повернення депозиту відповідачем досі не виконано. Просив позов задовольнити. Заявив про витрати на правову допомогу.

Представник відповідача в судовому засіданні заявив, що не згоден з позовом з підстав, зазначених у відзиві. Підтвердив, що депозит не повернуто, однак наполягав на тому, що відбулась переуступка боргу. Вказав, що 3% річних можуть нараховуватись лише на тіло кредиту. Просив відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши позиції сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

06.12.2013 між ОСОБА_1 та Акціонернимо товариством комерційний банк «ПриватБанк» укладено депозитний договір № SAMDNWFD0070028566200, відповідно до умов якого ОСОБА_1 розміщено депозитний вклад у розмірі 16 207,11 доларів США строком на 366 днів під 10 % річних.

Сторони дійшли згоди, що у вкладника та в банку є право достроково розірвати договір, повідомивши про це один одного за два дні до дати розірвання договору (п. 5 договору).

На підтвердження розміщення депозиту в розмірі 16 207,11 доларів США у АТ КБ «ПриватБанк» свідчить наявна в матеріалах справи квитанція від 06.12.2013.

26.12.2019 ОСОБА_1 направив на адресу АТ КБ «ПриватБанк» заяву за вих. № 309/12-2019 про дострокове розірвання депозитного договору № SAMDNWFD0070028566200 від 06.12.2013 з 13.01.2020.

Листом АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-200103/1019 від 08.01.2020 позивачу відмовлено у поверненні депозиту у зв`язку із припиненням діяльності банку на території АР Крим.

08.02.2020 ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» із заявою від 07.02.2020, в якій повторно повідомив про розірвання вищевказаних депозитних договорів та просив повідомити адресу відділення АТ КБ «ПриватБанк», в якому він може одержати його депозити разом із нарахованими відсотками.

17.11.2014 між ПАТ «КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінілон» укладено договір переведення боргу за депозитними договорами та договорами банківського обслуговування, які укладені структурними підрозділами, що здійснювали діяльність на території АР Крим.

18.11.2014 між ПАТ «КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінілон» укладено додаткову угоду до договору переведення боргу за депозитними договорами та договорами банківського обслуговування, які укладені структурними підрозділами, що здійснювали діяльність на території АР Крим.

Згідно з витягом з Реєстру кредиторів до договору переводу боргу від 17.1.2014, депозитний договір з ОСОБА_1 включено до даного реєстру.

Згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 29.05.2020, останній підтверджує факт виконання банком в повному обсязі зобов`язань щодо перерахування на рахунки ТОВ «ФК «Фінілон» грошових коштів ОСОБА_1 відповідно до договору переведення боргу № б/н від 17.11.2014 та витягу з електронного додатку до цього договору, сума коштів, зазначену у витягу з електронного додатку включає нараховані відсотки по вкладу на дату переведення боргу.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 26.01.2022 у справі № 357/2296/20, частково зміненим постановою Київського апеляційного суду від 04.08.2022, ухвалено стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 суму вкладу за депозитним договором № SAMDNWFD0070028566200 від 06.12.2013 в розмірі 16 207,11 доларів США та суму нарахованих відсотків в розмірі 9 879,67 доларів США.

В межах цієї справи Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що укладений в 2014 році між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінілон» договір про переведення боргу банку перед ОСОБА_1 на фінансову компанію, є таким, що не відбувся. Належним відповідачем за грошовим зобов`язанням, що виникло з договору вкладу, є саме АТ КБ «ПриватБанк».

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 26.09.2022 у справі № 357/7395/20, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 09.03.2023, ухвалено стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 1 655,26 доларів США, як три відсотки річних за порушення строків виконання грошового зобов`язання з повернення депозиту та відсотків за депозитним договором №SAMDNWFD0070028566200 від 06.12.2013, за період з 13.01.2020 по 23.02.2022.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 26.10.2022 у справі № 357/7048/22, частково зміненим постановою Київського апеляційного суду від 01.03.2023, ухвалено стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 3 % річних на суму вкладу 16 207,11 доларів США за період з 24.02.2022 по 16.09.2022 у розмірі 273,08 доларів США та 3% річних на суму процентів по вкладу за період з 24.02.2022 по 16.09.2022 у розмірі 166,47 доларів США.

Постановою Київського апеляційного суду від 01.03.2023 встановлено, що договір про переведення боргу б/н від 17.11.2014, укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» та ТОВ ФК «Фінілон» є таким, що не породив юридичних наслідків, за ним не відбулось переведення боргу перед ОСОБА_1 з АТ КБ «Приватбанк» на ТОВ ФК «Фінілон» за депозитним договором № SAMDNWFD0070028566200 від 06.12.2013.

Вказаним рішенням також встановлено, що договірні правовідносини сторін за договором банківського вкладу припинилися з 13.01.2020.

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

Правовідносини з банківського вкладу врегульовані нормами ЦК України, Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про банки і банківську діяльність», Закону України «Про захист прав споживачів».

У статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вказано, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно з преамбулою Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» у ньому встановлені загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг. Його метою є створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності та розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону про фінансові послуги, фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За змістом ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачем є фізична особа є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п. 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (п. 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (п. 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (п. 3).

Вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем, який несе відповідальність за неналежне надання послуг.

Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживача», у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги) , якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

За змістом частини третьої статті 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунку розривається за заявою клієнта у будь-який час.

У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються ( ч. 2 ст. 653 ЦК України).

Отже, встановивши, що договірні правовідносини сторін за договором банківського вкладу № SAMDNWFD0070028566200 від 06.12.2013 припинилися з 13.01.2020, на підставі поданої вкладником заяви, з моменту розірвання договору на правовідносини сторін вимоги Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюються.

Відповідно до вимог статті 520 ЦК України, боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Однак, постановою Київського апеляційного суду від 01.03.2023 встановлено, що договір про переведення боргу б/н від 17.11.2014, укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» та ТОВ ФК «Фінілон» є таким, що не породив юридичних наслідків, за ним не відбулось переведення боргу перед ОСОБА_1 з АТ КБ «Приватбанк» на ТОВ ФК «Фінілон» за депозитним договором № SAMDNWFD0070028566200 від 06.12.2013.

В силу норми ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду, зокрема у цивільній, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на вказане, відповідальність за невиконання зобов`язань за договором банківського вкладу має нести АТ КБ «ПриватБанк».

Статями 1058-1061 ЦК України передбачено, що проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунку вкладника з інших підстав. Процентна банківський вкладі виплачуються вкладникові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а не витребувані у цей строк проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти, якщо інше не встановлено договором банківського вкладу.

У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.

При вирішенні питання про стягнення річних нарахованих, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 06.02.2019 у справі № 175/4753/15-ц, яким роз`яснено, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, після розірвання договору банківського вкладу в судовому порядку банк не звільняється від відповідальності за порушення виконання зобов`язань згідно зі статтею 625 ЦК України, частиною другою якої встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Грошове зобов`язання між сторонами виражене в іноземній валюті - доларах США, тому при розрахунках процентів та інших стягнень за основу береться розрахунок заборгованості в доларах США, що відповідає правовому висновку викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справах № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) та № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

У статті 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема вкладу, не суперечить чинному законодавству.

Судом встановлено, що ні вклад, ні нараховані проценти за вкладом станом на 31.03.2024 позивачеві не сплачені, що не заперечується представником відповідача.

Тож, зважаючи, що вказані суми є грошовим зобов`язання банку, що підлягає виплаті на вимогу вкладника разом із вкладом або в іншій обумовлений договором вкладу спосіб, - їх невиплата дає підстави для нарахування трьох відсотків річних, що передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України, за весь час прострочення.

Три проценти річних розраховуються з урахуванням боргу по вкладу в розмірі 16 207,11 доларів США та з урахуванням боргу по нарахованих процентах за договором в розмірі 9 879,67 доларів США, помножених на кількість днів прострочення за період з 17.09.2022 до дати вказаної в прохальній частині позовної заяви - 31.03.2024, що становить 562 дні, помножених на 3 (розмір процентів, встановлений частиною другою статті 625 ЦК України), поділених на 100 (визначення у процентах) та поділених на 365 (днів у році).

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави у разі задоволення позову.

На підставі вказаного, з відповідача слід стягнути судовий збір в дохід держави в розмірі 2 147,20 грн. (2 684 х 0,8).

Керуючись ст. 12, 13, 81, 211, 258, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 3% річних за прострочення повернення вкладу за договором № SAMDNWFD0070028566200 від 06.12.2013 в період з 17.09.2022 по 31.03.2024 у розмірі 747,30 доларів США.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 3% річних за прострочення повернення нарахованих процентів за договором № SAMDNWFD0070028566200 від 06.12.2013 в період з 17.09.2022 по 31.03.2024 у розмірі 455,55 доларів США.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» в дохід держави судовий збір в розмірі 2 147,20 грн.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», адреса: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, код ЄДРПОУ: 14360570.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів до Київського апеляційного суду.

Оскільки в судовому засіданні оголошено (підписано) лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 22.04.2024.

Суддя А. Ю. Цуранов