КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/1032/23

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

відповідач: військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , через адвоката Мєлких Е.М., звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 проходить військову службу та у період з серпня по листопад 2022 року брав участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в с. Гусарівка Харківської області та с. Іванівське Донецької області. Командир військової частини НОМЕР_2 видав накази №4993 від 04.11.2022 року та №4995 від 04.11.2022 року, яким наказав не виплачувати позивачу щомісячну премію та додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", за жовтень 2022 року. Позивач вважає такі рішення відповідача протиправними, тому його представник, з урахуванням заяви від 10.04.2023 року, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати пункту 3 наказу командира військової частини НОМЕР_2 №4993 від 04.11.2022 року, в частині ОСОБА_1 , яким наказано не виплачувати йому щомісячну премію за жовтень 2022 року;

- визнати протиправним та скасувати пункт 5 наказу командира військової частини НОМЕР_2 №4995 від 04.11.2022 року, в частині ОСОБА_1 , яким наказано не виплачувати йому додаткову винагороду за жовтень 2022 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу щомісячну премію за жовтень 2022 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду за жовтень 2022 року у сумі 93 548, 39 грн.

Ухвалою судді від 14.03.2023 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що позивач вчинив військове адміністративне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 172-11 КУпАП. За висновками службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 №4527 від 25.10.2022 року, солдат ОСОБА_1 самовільно залишив місце розташування підрозділу в АДРЕСА_3 зі зброєю, свідомо ухиляючись від виконання завдань за призначенням та здійснення заходів із забезпечення безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації проти України, за що його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Вказував, що відповідно до окремого доручення Міністра оборони України №912/з29 від 23.06.2022 року до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, які відмовилися виконувати бойові накази (розпорядження), та ті, що самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували. За рапортом командира підрозділу у листопаді 2022 року позивача за невиконання бойового наказу та самовільне залишення військової частини позбавлено додаткової винагороди за жовтень 2022 року та щомісячної премії за невихід на службу без поважних причин. Доводячи законність спірних наказів, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він наполягав на задоволенні позову та стверджував, що дисциплінарне стягнення на позивача накладено до закінчення службового розслідування. Також зазначив, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 01.03.2023 року у справі №229/2417/22 постанову Дружківського міського суду Донецької області від 02.12.2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 172-11 КУпАП скасовано, а справу про адміністративне правопорушення закрито.

Заперечення від відповідача до суду не надходили.

Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проходить військову службу у складі військової частини НОМЕР_2 на посаді стрільця-санітара 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти НОМЕР_4 стрілецького батальйону.

Військова частина НОМЕР_2 діє як ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У періоди з 06.08.2022 року по 16.09.2022 року, з 17.09.2022 року по 25.10.2022 року та з 28.10.2022 року по 13.11.2022 року позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в с. Гусарівка Харківської області та с. Іванівське Донецької області, про що т.в.о. начальника штабу - першого заступника командира військової частини НОМЕР_2 видав відповідну довідку №316 від 13.01.2023 року.

Т.в.о. командира військової частини НОМЕР_2 видав наказ (з адміністративного-господарської діяльності) №4995 від 04.11.2022 року "Про виплату додаткової винагороди за жовтень 2022 року військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 ", пунктом 5 якого наказано не виплачувати додаткову винагороду зокрема військовослужбовцю ОСОБА_1 .

Також т.в.о. командира військової частини НОМЕР_2 видав наказ (з адміністративного-господарської діяльності) №4993 від 04.11.2022 року "Про встановлення розмірів надбавки за особливості проходження служби щомісячної премії військовослужбовцям військових частин НОМЕР_2 за жовтень 2022 року", пунктом 3 якого наказано не виплачувати щомісячну премію за жовтень 2022 року зокрема військовослужбовцю ОСОБА_1 .

Не погодившись з цими наказами, позивач звернувся до суду з позовом.

Вирішуючи спір, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 року за №745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (надалі - Порядок №260), розділ І якого на час виникнення спірних правовідносин містив такі норми:

1. Цей Порядок визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.

2. Грошове забезпечення включає:

- щомісячні основні види грошового забезпечення;

- щомісячні додаткові види грошового забезпечення;

- одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать:

- посадовий оклад;

- оклад за військовим званням;

- надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать:

- підвищення посадового окладу;

- надбавки;

- доплати;

- винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту;

- премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать:

- винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту);

- допомоги.

3. Підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є:

- штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина);

- накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження;

- накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення;

- накази про присвоєння військових звань;

- грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад`юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військовослужбовців строкової служби), включає:

- посадовий оклад;

- оклад за військовим званням;

- надбавку за вислугу років;

- підвищення посадового окладу під час проходження військової служби на території населених пунктів, яким надано статус гірських, та на острові Зміїний;

- надбавки за особливості проходження служби, за службу в Силах спеціальних операцій Збройних Сил, кваліфікацію, кваліфікаційну категорію, виконання функцій державного експерта з питань таємниць, роботу в умовах режимних обмежень, безперервний стаж на шифрувальній роботі, почесні та спортивні звання;

- доплати за науковий ступінь та за вчене звання;

- премію;

- морську винагороду, винагороди за стрибки з парашутом, за розшук, піднімання, розмінування та знешкодження вибухових предметів, тралення і знешкодження мін, за водолазні роботи та за бойове чергування;

- одноразові грошові допомоги після укладення першого контракту, для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, у разі звільнення з військової служби;

- інші виплати, які здійснюються відповідно до чинного законодавства України.

8. Грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.

Грошове забезпечення виплачується:

- щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий;

- одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).

Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).

15. Грошове забезпечення не виплачується:

- за час надання військовослужбовцям відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати;

- якщо виплачуються академічні стипендії;

- за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше;

- за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки;

- за час тимчасового виконання обов`язків понад два місяці за новими посадами у зв`язку з переведенням військової частини на інший штат (внесення змін до штату);

- за час тримання військовослужбовців під вартою чи перебування під цілодобовим домашнім арештом;

- за час відбування покарання на гауптвахті військовослужбовцями строкової військової служби.

Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.

Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

16. Виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

17. На період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Розділ XVI "Преміювання" Порядку №260 на час виникнення спірних правовідносин містив зокрема такі норми:

1. Командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби

2. Розмір щомісячної премії, але не менше 10 відсотків посадового окладу, встановлює Міністр оборони України для відповідних категорій військовослужбовців виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби.

3. Виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов`язків.

4. При порушенні військової дисципліни, незадовільному виконанні службових обов`язків виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється в таких розмірах:

- у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення "догана", оголошеного письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління), - 90 відсотків встановленого розміру щомісячної премії;

- у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення "сувора догана", оголошеного письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління), - 80 відсотків встановленого розміру щомісячної премії;

- у разі накладення на військовослужбовця двох дисциплінарних стягнень "догана" ("сувора догана"), оголошених письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління), - 60 відсотків встановленого розміру щомісячної премії;

- у разі накладення на військовослужбовця трьох дисциплінарних стягнень "догана" ("сувора догана"), оголошених письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління), - 50 відсотків встановленого розміру щомісячної премії.

Командир військової частини здійснює преміювання у зазначених розмірах за календарний місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення, або за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром (за винятком випадків, коли таке стягнення знято встановленим порядком у цьому самому місяці).

5. Військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках:

- за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення;

- за вживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного сп`яніння) - за місяць, у якому здійснено таке порушення;

- у разі накладення дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність, пониження в посаді, пониження у військовому званні на один ступінь, позбавлення військового звання - за місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення, або за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром;

- у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення військового адміністративного правопорушення або адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, - за місяць, у якому така постанова надійшла до військової частини;

- у разі накладення на військовослужбовця в календарному місяці більше трьох дисциплінарних стягнень, крім дисциплінарного стягнення "зауваження", - за місяць, у якому накладено дисциплінарні стягнення, або за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром;

- у разі відрахування з ад`юнктури або докторантури вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти або науково-дослідної установи через невиконання індивідуального навчального плану (індивідуального плану наукової роботи) або недисциплінованість - за місяць, у якому було здійснено відрахування;

- у разі неуспішного закінчення ад`юнктури або докторантури вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти або науково-дослідної установи - за місяць, у якому закінчилося навчання;

- у разі звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв`язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку, у зв`язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем - з місяця, у якому надійшов витяг з наказу про звільнення;

- у разі порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів, які призвели до матеріальних збитків, - за місяць, у якому видано наказ про притягнення до матеріальної відповідальності;

- у разі скоєння у військовій частині аварій, подій, пов`язаних із загибеллю людей з вини військовослужбовців під час виконання ними службових обов`язків, чи злочинів - за місяць, у якому сталася аварія, подія, пов`язана із загибеллю людей.

6. Забороняється не виплачувати премію військовослужбовцям або зменшувати її розмір протягом кількох місяців за одне й те саме допущене порушення.

7. Виплата щомісячної премії здійснюється із дня вступу до виконання обов`язків за посадами і до дня звільнення від виконання обов`язків за посадами, у тому числі й у разі тимчасового виконання обов`язків за посадами.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, який у подальшому був продовжений та триває до теперішнього часу.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України прийняв постанову №168 від 28.02.2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (надалі - постанова КМУ №168).

Пунктом 1 постанови КМУ №168 (у первинній редакції) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 5 постанови КМУ №168 передбачено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

У подальшому до постанови КМУ № 168 неодноразово вносилися зміни.

Так, пунктом 1 постанови КМУ №168 (у редакції, чинній станом на 30.09.2022 року) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:

- у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;

- захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);

- загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).

З метою врегулювання виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови КМУ №168, Міністр оборони України видав директиви №248/1217 від 07.03.2022 року, №248/1298 від 25.03.2022 року, №248/1529 від 18.04.2022 року, доведені до кожної окремої військової частини (установи) телеграмами (діяли до 01.06.2022 року), окреме доручення № 912/з/29 від 23.06.2022 року.

В окремому дорученні №912/з/29 від 23.06.2022 року Міністр оборони України визначив, що необхідно розуміти під терміном "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів" (далі - бойові дії або заходи), до складу якого, серед іншого, змістовно включено виконання військовослужбовцем бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями.

Пунктом 3 цього окремого доручення установлено райони ведення бойових дій визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави - відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України.

Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:

- бойовий наказ (бойове розпорядження);

- журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угруповання військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.

Пунктом 4 окремого доручення установлено керівникам органів військового управління, штабів угруповань військ (сил), штабів тактичних груп, командирам військових частин (установ, навчальних закладів), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляти органи військового управління, військові частини (установи, навчальні заклади) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку № 1 до цього доручення.

У разі, якщо військовослужбовці були відряджені до військових частин (установ), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави з однієї військової частини, то безпосередня участь у бойових діях цих військовослужбовців може підтверджуватися однією довідкою з відображенням в ній терміну безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця за формою, наведеною в додатку № 2 до цього доручення.

У підставах про видання таких довідок обов`язково зазначати документи, визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 цього доручення.

Надати право керівникам органів керівникам органів військового управління, штабів угруповань військ (сил), штабів тактичних груп, перелік яких затверджений Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України, включати до таких довідок терміни безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах починаючи з 24.02.2022 року.

Пунктом 5 установлено виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. або 30000 грн. здійснювати на підставі наказів:

- командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) - особовому складу військової частини;

- керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100000 грн. за місяць обов`язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо.

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 6 окремого доручення №912/з/29 від 23.06.2022 року ).

Відповідно до пункту 9 окремого доручення №912/з/29 від 23.06.2022 року до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень або 30 000 гривень не включати військовослужбовців, які:

9.1. беруть участь у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки;

9.2. проходять службу у багатонаціональних органах військового управління за кордоном;

9.3. добровільно здалися в полон - з дня захоплення в полон, оголошеного наказом командира;

9.4. самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника);

9.5. відбувають покарання на гауптвахті та в дисциплінарних частинах - з дня початку відбування покарання, оголошеного наказом командира (начальника) до дня фактичного завершення відбування покарання, оголошеного наказом командира (начальника);

9.6. усунені від виконання службових обов`язків, відсторонені від виконання службових повноважень або відсторонені від посади - з дня усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира (начальника) до дня фактичного завершення усунення або відсторонення), оголошеного наказом командира (начальника);

9.7. відмовились виконувати бойові накази (розпорядження) - за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника);

9.8. вживали алкогольні напої (наркотичні та психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і позаслужбовий час, перебували на службі та/або виконували обов`язки військової служби в нетверезому стані (у стані наркотичного сп`яніння) - за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошеного наказом командира (начальника);

9.9. навмисно спричинили собі тілесні ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров`ю або самогубство (крім випадків доведення особи до самогубства, встановленого судом) - за місяць, у якому здійснено ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров`ю або самогубство;

9.10. вчинили інші дії (бездіяльності), за які судом прийнято рішення про притягнення до відповідальності за вчинення кримінального, військового адміністративного правопорушення або адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією - за місяць, у якому така постанова (вирок) надійшла до військової частини;

9.11. перебували (за час перебування) під вартою чи домашнім арештом або на навчанні за кордоном (крім тих, які проходили підготовку (навчання) щодо порядку застосування, обслуговування та ремонту різних видів озброєння та військової/спеціальної техніки) або у відпустках (за якими відповідно до законодавства України не передбачено збереження грошового забезпечення).

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з невиплатою позивачу на підставі наказів т.в.о. командира військової частини НОМЕР_2 №4993 від 04.11.2022 року та №4995 від 04.11.2022 року додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови КМУ №168, за жовтень 2022 року, а також щомісячної премії за жовтень 2022 року.

Підставою для видання спірних наказів вказано зокрема наказ командира військової частини НОМЕР_2 №4527 від 25.10.2022 року.

Так, командир військової частини НОМЕР_2 видав наказ №4527 від 25.10.2022 року (з адміністративно-господарської діяльності) "Про призначення службового розслідування по факту самовільного залишення військової частини НОМЕР_2 зі зброєю солдатом ОСОБА_2 , солдатом ОСОБА_3 , солдатом ОСОБА_4 , старшим сержантом ОСОБА_5 , солдатом ОСОБА_6 , старшим солдатом ОСОБА_7 , солдатом ОСОБА_8 та солдатом ОСОБА_1 ". Цим наказом солдату ОСОБА_1 призупинено виплату грошового забезпечення з 25.10.2022 року.

За результатами цього службового розслідування складено відповідний акт, на підставі якого командир військової частини НОМЕР_2 видав наказ №2749 від 23.11.2022 року (з основної діяльності). Пунктом 8 цього наказу за самовільне залишення військової частини терміном до 10 діб, вчинене в умовах воєнного стану, солдата ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено на нього дисциплінарне стягнення "сувора догана" на підставі пункту "в" статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Пунктом 10.1. наказу №2749 від 23.11.2022 року командиру 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 наказано встановленим порядком подати рапорт про позбавлення ОСОБА_1 премії за жовтень 2022 року на підставі п.5 розділу XVI "Преміювання" Порядку №260.

Пунктом 10.2 наказу №2749 від 23.11.2022 року командиру 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 наказано встановленим порядком подати рапорт про позбавлення ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови КМУ №168, за жовтень 2022 року на підставі підпункту 9.4 пункту 9 окремого доручення Міністра оборони України №912/з29 від 23.06.2022 року.

Законом України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" від 24.03.1999 року №551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (надалі - Дисциплінарний статут ЗСУ).

Цей Статут визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Розділ І Дисциплінарного статуту ЗСУ містить зокрема такі норми:

1. Військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

6. Право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.

Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.

Командир зобов`язаний вжити заходів щодо затримання підлеглого при вчиненні або здійсненні ним замаху на вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного із непокорою, опором чи погрозою начальнику, застосуванням насильства, самовільним залишенням військової частини або місця служби, ухиленням від військової служби чи дезертирством, із негайним доставлянням затриманого до уповноваженої службової особи або вжити заходів щодо негайного повідомлення уповноваженої службової особи про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні діяння з ознаками кримінального правопорушення.

7. Застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту.

Дисциплінарну владу, яка надана молодшим командирам, завжди мають і старші командири.

Порядок застосування стягнень за порушення військової дисципліни унормований Розділом III Дисциплінарного статуту ЗСУ, містить зокрема такі норми:

45. У разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.

48. На військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:

а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

83. На військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

84. Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

У кожному випадку вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, інших порушень вимог Закону України "Про запобігання корупції" з метою виявлення причин та умов, що сприяли його вчиненню, службове розслідування призначається командиром самостійно або проводиться за його рішенням за поданням спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції.

85. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.

86. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

87. Дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.

91. Заборонено за одне правопорушення накладати кілька дисциплінарних стягнень, накладати стягнення на весь особовий склад підрозділу замість притягнення до дисциплінарної відповідальності безпосередньо винних осіб.

92. Якщо командир за тяжкістю вчиненого підлеглим правопорушення визнає надану йому дисциплінарну владу недостатньою для притягнення до дисциплінарної відповідальності військовослужбовця, він порушує клопотання про накладення стягнення на винну особу владою старшого командира.

96. Дисциплінарне стягнення виконується, як правило, негайно, а у виняткових випадках - не пізніше ніж за три місяці від дня його накладення. Після закінчення зазначеного строку стягнення не виконується, а лише заноситься до службової картки військовослужбовця. До зазначеного строку не зараховується час перебування військовослужбовця на лікуванні та у відпустці.

Матеріали справи свідчать про те, що станом на час видання спірних наказів т.в.о. командира військової частини НОМЕР_2 №4993 від 04.11.2022 року та №4995 від 04.11.2022 року на ОСОБА_1 не було накладено жодне із дисциплінарних стягнень та не доведено порушення ним військової дисципліни, як то: самовільне залишення військової частини, невиконання бойового наказу (розпорядження), невихід на службу без поважних причин тощо.

Лише згодом наказом командира військової частини НОМЕР_2 №2749 від 23.11.2022 року позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за самовільне залишення військової частини та накладено на нього дисциплінарне стягнення "сувора догана".

Суд зазначає, що у разі самовільного залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу законодавством передбачена кримінальна та адміністративна відповідальності.

Кримінальна відповідальність військовослужбовців за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем передбачена статтею 407 КК України. Частина 5 статті 407 КК України на час виникнення спірних правовідносин передбачала, що самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез`явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, караються позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років.

Адміністративна відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби встановлена статтею 172-11 КУпАП.

Відповідно до частини 3 статті 172-11 КУпАП (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб, - тягнуть за собою накладення штрафу від сімдесяти до ста сорока п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк до семи діб.

Згідно з частиною 4 статті 172-11 КУпАП діяння, передбачені частинами першою або третьою цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду, - тягнуть за собою накладення штрафу від ста сорока п`яти до двохсот вісімдесяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк від семи до десяти діб.

Суд установив, що командир військової частини НОМЕР_2 полковник ОСОБА_9 склав щодо ОСОБА_1 протокол №106 від 28.10.2022 року про адміністративне правопорушення за частиною 4 статті 172-11 КУпАП.

Постановою Дружківського міського суду Донецької області від 02.12.2022 року у справі №229/2417/22 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 172-11 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі ста сорока п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 2465 грн.

Однак, постановою Дніпровського апеляційного суду від 01.03.2023 року постанову Дружківського міського суду Донецької області від 02.12.2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.172-11 КУпАП скасовано та на підставі п.7 ст.247 КУпАП провадження у справі закрито у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

У ході розгляду справи відповідач, стверджуючи, що підставою для невиплати позивачу щомісячної премії та додаткової винагороди за жовтень 2022 року було самовільне залишення військовослужбовцем військової частини, не надав доказів притягнення позивача до кримінальної чи адміністративної за такі дії.

Тож на час видання оскаржуваного наказу №4995 від 04.11.2022 року у відповідача були відсутні підстави для застосування пункту 9 окремого доручення Міністра оборони України №912/з/29 від 23.06.2022 року та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови КМУ №168.

З цих підстав суд визнає протиправним пункт 5 наказу т.в.о. командира військової частини НОМЕР_2 №4995 від 04.11.2022 року, в частині невиплати військовослужбовцю ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови КМУ №168, за жовтень 2022 року. Позов про скасування цього акту індивідуальної дії в оскаржуваній частині слід задовольнити та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу таку додаткову винагороду.

Водночас суд зазначає, що нарахування конкретної суми додаткової винагороди належить до безпосередніх повноважень відповідача, той має виходити із пропорційності часу участі позивача у заходах, передбачених пунктом 1 постанови КМУ №168.

У ході розгляду справи відповідач також не довів наявність підстав, передбачених пунктом 5 розділу XVI Порядку №260, для невиплати військовослужбовцю ОСОБА_1 щомісячної премії за жовтень 2022 року.

Тож суд вважає, що пункт 3 наказу т.в.о. командира військової частини НОМЕР_2 №4993 від 04.11.2022 року, в частині невиплати військовослужбовцю ОСОБА_1 щомісячної премії за жовтень 2022 року як акт індивідуальної дії є протиправним та підлягає скасуванню. Порушене право позивача на отримання належного грошового забезпечення підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячну премію за жовтень 2022 року.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 4 розділу XVI Порядку №260 у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення "сувора догана", оголошеного письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління), виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється в розмірі 80 відсотків встановленого розміру щомісячної премії.

Щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, суд керується статтею 122 КАС України, якою передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Оскільки КАС України не визначає строків звернення до суду з позовами щодо нарахування та виплати грошового забезпечення (заробітної плати) осіб, що перебувають на публічній службі, тому таким законом в даному випадку є КЗпП України.

Частина 2 статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19.07.2022 року) передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

З 19.07.2022 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яким назву та частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

"Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів

Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".

Отже, до 19.07.2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про нарахування, виплату, стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з таким трудовим спором обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Між тим, пунктом 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

На час виникнення спірних правовідносин у жовтні 2022 року та на момент звернення позивача до суду з цим позовом у березні 2023 року на всій території України діяв карантин, установлений з 12.03.2020 року Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), який тривав до 30.06.2023 року.

Тож позивач не пропустив строк звернення до суду.

Судові витрати сторони у справі не понесли.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 5 наказу т.в.о. командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) №4995 від 04.11.2022 року "Про виплату додаткової винагороди за жовтень 2022 року військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 ", в частині невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", за жовтень 2022 року.

Визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу т.в.о. командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) №4993 від 04.11.2022 року "Про встановлення розмірів надбавки за особливості проходження служби щомісячної премії військовослужбовцям військових частин НОМЕР_2 за жовтень 2022 року", в частині невиплати ОСОБА_1 щомісячної премії за жовтень 2022 року.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну премію за жовтень 2022 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. ЧЕРНИШ