КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

17 квітня 2024 року №ЗПП/320/37/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Щавінський В.Р., розглянувши в місті Києві у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позову,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову до подання позову до Центрального експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України, Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення.

Згідно з акту Київського окружного адміністративного суду від 15.04.2024, зазначена заява зареєстрована у комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» Київського окружного адміністративного суду 12.04.2024 та передана судді Щавінському В.Р. для розгляду 15.04.2024.

У вказаній заяві ОСОБА_1 просить суд вжити заходи з забезпечення позову шляхом:

- зупинення дії індивідуального акту (рішення) Центрального експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 18.01.2024 №5 про притягнення судового експерта ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до неї дисциплінарного стягнення у виді позбавлення кваліфікації судового експерта за експертною спеціальністю 11.2 - дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій та анулювання Свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта № 1082 за експертною спеціальністю 11.2 - дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій;

- заборони Міністерству юстиції України, як держателю державного Реєстру атестованих судових експертів, оприлюднення в державному Реєстрі судових експертів інформації: «Згідно з рішенням дисциплінарної палати Центральної експертно- кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 18.01.2024 № 5 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у виді позбавлення кваліфікації судового експерта за експертною спеціальністю 11.2. Свідоцтво № 1082 за експертною спеціальністю 11.2 анульовано».

Дана заява обґрунтована тим, що відповідно до п. 14 розд. VI Положення про Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України та атестацію судових експертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2015 № 301/5 (далі - Положення про ЦЕКК), позбавлення кваліфікації судового експерта може мати місце внаслідок учинення судовим експертом грубого порушення, що призвело до втрати довіри до нього, чи декількох порушень, які мають систематичний характер. Заявник стверджує, що таке рішення, яким позивача позбавлено кваліфікації судового експерта за спеціальністю 11.2, є очевидно протиправним, оскільки Центральною експертно-кваліфікаційною комісією при Міністерстві юстиції України не встановлено жодної з вичерпного переліку підстав для застосування такого виду дисциплінарних стягнень, як позбавлення кваліфікації судового експерта, викладених у п. 14 розд. VI Положення про ЦЕКК.

Заявник вказав, що оскільки він має на меті звернутись до суду про визнання протиправним та скасування вищевказаного рішення тому, відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 71 Закону «Про адміністративну процедуру», Закону «Про судову експертизу», пред`явлення позивачем адміністративного позову щодо оскаржуваного рішення зупиняє його дію, зокрема зупиняє застосовування до позивача дисциплінарного стягнення у виді позбавлення кваліфікації судового експерта за експертною спеціальністю 11.2. Свідоцтво № 1082. Таким чином, протягом періоду судового розгляду адміністративного позову відсутні підстави для визнання Свідоцтва № 1082 заявника за експертною спеціальністю 11.2 анульованим, і заяник має право продовжувати здійснення експертної діяльності за експертною спеціальністю 11.2. У зв`язку із зазначеним оприлюднення рішення від 18.01.2024 №5 в державному Реєстрі судових експертів є передчасним. Інформація про рішення від 18.01.2024 №5 має бути виключена з державного Реєстру атестованих судових експертів.

Заявник вважає, що дії Міністерства юстиції України з передчасного внесення до державного Реєстру судових експертів інформації про вказане вище рішення є очевидно протиправними, оскільки прямо суперечать вимогам абз. 6ч. 1 ст. 71 Закону України «Про адміністративну процедуру», абз. 1 ст. 9 Закону України «Про судову експертизу», п. 2, 4 і 7 ч. 3 ст. 3, п. 7, 9, 11 ст. 13 Закону України «Про публічні електронні реєстри», абз. 6 п. 10 Порядку ведення державного Реєстру атестованих судових експертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.03.2012 № 492/5.

Також, зауважив на тому, що передчасне розміщення в державному Реєстрі судових експертів інформації про рішення від 18.01.2024 № 5 унеможливлює здійснення заявником законної професійне за експертною спеціальністю 11.2 та протиправно вводить в оману користувачів Реєстру атестованих судових експертів.

Таким чином, заявник вважає, що очевидно протиправними дії Міністерства юстиції України з включення інформації про рішення від 18.01.2024 № 5 в державний Реєстр атестованих судових експертів, а також абсолютно очевидним є протиправність самого рішення Центрального експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 18.01.2024 №5 про притягнення судового експерта ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до неї дисциплінарного стягнення у виді позбавлення кваліфікації судового експерта за експертною спеціальністю 11.2 - дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій та анулювання Свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта № 1082 за експертною спеціальністю 11.2 - дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій.

На думку заявника, у зв`язку із забезпеченням ефективного захисту та в подальшому поновлення порушених прав та інтересів, існує необхідність у вжитті заходів забезпечення позову.

До суду 15.04.2024 від Міністерства юстиції України надійшли заперечення на заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви. Вказав, що заявником не доведено обставини, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся. Також вважає, що позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом, а у даному випадку задоволення заяви про забезпечення позову призведе до фактично прийняттям судового рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інститут забезпечення позову.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та доданні до неї матеріали, заперечення Міністерства юстиції України на заяву про забезпечення позову, суд приходить до висновку, що у задоволені даної заяви слід відмовити виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахуванням наведеного положення КАС України, розгляд заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відповідно до абз. 1 п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 № 2 встановлено, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Судом враховується правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України», в якому суд зазначив, що судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

У справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні ч. 1 ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Крім того, у рішенні від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав» проти України» суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.

Відповідно, розгляд заяв про забезпечення позову здійснюється з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, суд повинен пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У випадку звернення сторони з вимогою про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою вимогою та надати відповідні докази, які б підтверджували факт існування реальної загрози його правам, свободам та інтересам.

Відтак, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Станом на момент подання заяви про забезпечення позову до суду заявником не представлено переконливих доказів, які б свідчили, що невжиття таких заходів, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Крім того, ОСОБА_1 у заяві про забезпечення позову зазначає, що рішення Центрального експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 18.01.2024 №5 та дії Міністерства юстиції України щодо оприлюднення в державному Реєстрі судових експертів про вказане рішення містять очевидні ознаки протиправності, з даного приводу суд зазначає, що очевидна протиправність дій та рішення суб`єкта владних повноважень це вчинення ним таких дій (прийняття рішення), які взагалі не передбачені законодавством України, або вчинення дій суб`єктами, які не наділені компетенцією у відповідній сфері.

Отже, перевіривши зазначені у поданій заяві доводи на предмет їх відповідності вище викладеним нормам та з`ясованим судом обставинам, а також оцінивши додані до неї докази, суд прийшов до висновку про необґрунтованість поданої заяви та, як наслідок, про відсутність підстав для її задоволення.

Таким чином, забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Центрального експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 18.01.2024 №5 та заборони Міністерству юстиції України оприлюднювати в державному Реєстрі судових експертів інформацію щодо вказаного рішення, до набрання законної сили рішення суду по справі є фактично прийняттям судового рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інститут забезпечення позову.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 241-243, 248 КАС України, суд -

у х в а л и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Щавінський В.Р.