Справа №276/357/24

Провадження № 1-кп/293/116/2024

УХВАЛА

23 квітня 2024 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

представника потерпілої ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_8

розглянув у закритому судовому засіданні в залі суду в селищі Черняхів кримінальне провадження, внесене до ЄРДР № 12023060460000412 від 28.11.2023 по обвинуваченню ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152, ч.6 ст. 152 КК України

ВСТАНОВИВ:

Черняхівським районним судом Житомирської областіздійснюється розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152, ч.6 ст. 152 КК України.

Ухвалою від 27.02.2024 суд задовольнив клопотання прокурора та продовжив строк тримання під вартою обвинуваченому до 27.04.2024 без визначення розміру застави.

19.04.2024 на адресу суду від прокурора надійшло клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 строком на 60 діб.

Мотивуючи клопотання прокурор зазначає, що строк дії застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 спливає 27.04.2024, однак ризики, які мали місце при обранні запобіжного заходу та відповідно при продовженні дії строку запобіжного заходу під час досудового слідства, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшились та продовжують існувати.

Вказує, що ОСОБА_8 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів відносно малолітньої особи.

Сторона обвинувачення доводить, що на даний час, не зменшився ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_8 від органів суду, оскільки останній не має міцних соціальних зв`язків, сім`ї та офіційного місця роботи, а тому перебуваючи на волі матиме реальну можливість змінити місце свого фактичного перебування, оскільки за вчинення вказаних злочинів останньому загрожує реальне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років або довічне позбавлення волі.

Також, не зменшився ризик впливати на свідків та потерпілу у цьому кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_8 , перебуваючи на волі, з метою уникнення відповідальності, матиме реальну можливість, шляхом застосування фізичного насильства або погрози його застосування, шантажем, психічним впливом, умовлянням або підкупом, для зміни свідками та потерпілою показів, які є джерелом доказів у кримінальному провадженні, впливати на останніх.

Потерпіла та свідки є знайомими обвинуваченого, останні проживають в одному населеному пункті, що може вплинути на встановлення повних та всебічних обставин події даного кримінального правопорушення. Водночас, потерпіла є малолітньою дитиною, яка в силу свого віку та довірливості підпадає під психологічний вплив сторонніх осіб, в тому числі і обвинуваченого, оскільки остання часто пропускала навчання в школі та в цей час перебувала в дома у ОСОБА_8 , чим користувався останній. Цей ризик підтверджується показами, наданими малолітньою потерпілою під час проведення допиту останньої в порядку ст. 225 КПК України, під час яких остання зазначала, що ОСОБА_8 неодноразово забороняв їй розповідати будь-кому про обставини вчинення ним зґвалтування останньої, чим здійснював на неї психологічних вплив.

За таких обставин доводить, що заявлені ризики, передбачені п.п 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшилися та продовжують існувати, що виправдовує тримання ОСОБА_8 під вартою.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність останніх, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не встановлено.

Вважає, що обрання відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, не забезпечить виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов`язків та не зможе запобігти його спробам переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, незаконно впливати на потерпілу та свідків.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 на строк 60 діб з викладених у клопотанні підстав.

Представник потерпілої у судовому засіданні не заперечив проти клопотання про продовження строку під вартою.

Захисник у судовому засіданні заперечив проти клопотання прокурора, просив змінити його підзахисному запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, зважаючи, що обвинувачений не має наміру переховуватись від суду та впливати на потерпілу та свідків.

Звертає увагу, що ризики, на які вказує прокурор жодними доказами не підтверджуються і ґрунтуються виключно на припущеннях, оскільки всі свідки обвинувачення вже допитані, а також допит потерпілої здійснений слідчим суддею. Вказує, що обвинувачений має постійне місце проживання. Крім того вказав, що стан здоров"я обвинуваченого не дозволює перебувати під вартою, оскільки обвинуваченому не надається належна медична допомога.

Обвинувачений у судовому засіданні підтримав думку захисника.

Заслухавши думки учасників кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.

Згідно абзацу 1 частини 3 статті 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст.183КПКУкраїни тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно із ст. 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Метою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховатися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Згідно з ч. 2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Ухвалою слідчого судді Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 30.11.2023 до ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб до 18:30 год. 27.01.2024 без визначення розміру застави.

Ухвалою від 27.02.2024 суд продовжив строк дії обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 на строк 60 днів до 27.04.2024.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України при продовженні строку тримання під вартою суд враховує наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

З урахуванням вимог частини 5статті 199 КПК України, суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що заявлені раніше ризики не зменшились або з`явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Згідно із ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; та ризик втечі обвинуваченого, наявність судимостей у обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів.

Згідно норм ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Отже, із системного аналізу змісту ч. 2 ст.177 та ч. 1 ст.194 КПК України видно, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу в частині встановлення наявності заявлених стороною обвинувачення ризиків суд керується стандартом доведення «достатні підстави».

Особливість запобіжних заходів полягає в тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку обвинуваченого, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. При цьому слід враховувати, що якась ймовірність того, що обвинувачений зможе спробувати ухилитись від відповідальності, існує завжди.

Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. При цьомуКПКне вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Таким чином, вирішуючи питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначенихст.177 КПК України, із ступеня тяжкості інкримінованих йому кримінальних правопорушень, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі або довічне позбавлення волі, а також приймає до уваги ту обставину, що підстави, за яких слідчим суддею під час досудового слідства було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та відповідно продовжено строк його дії, не відпали і продовжують діяти на даному етапі розгляду кримінального правопорушення.

Так, при вирішенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу суд враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_8 кримінальних правопорушень за ч.4 ст.152, ч.6 ст. 152 КК України, які віднесені до категорії особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років або довічне позбавлення волі.

Суд наголошує, що санкції статей за якими обвинувачується ОСОБА_8 передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку кримінально-карного діяння, в якому обвинувачується ОСОБА_8 та вказує на те, що розуміючи тяжкість покарання він може ухилитися від суду, що свідчить про наявний ризик, визначений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України.

Крім того, суд зважає на те, що обвинувачений ОСОБА_8 хоча і має постійне місце проживання, проте не має сім`ї та міцних соціальних зв`язків, офіційно не працевлаштований.

Суд також дійшов висновку, що наявні і не зникли з часу обрання запобіжного заходу ризики, які передбачені п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_8 , перебуваючи на волі, може впливати на потерпілу та свідків, зокрема, шляхом психологічного тиску, умовляння, застосування насильства, або погрози його застосування з метою зміни останніми показів, які є джерелом доказів у кримінальному провадженні. Так, потерпіла та свідки є знайомими підозрюваного, проживають в одному селі, а тому перебування його на волі не стане перешкодою для впливу на них у вказаний спосіб.

Заперечення захисника щодо того, що у судовому засіданні вже допитані свідки та потерпіла допитана слідчим суддею судом не приймаються як беззаперечні, оскільки сторони до закінчення судового слідства не позбавлені права ставити питання про повторний допит свідків.

Водночас суд ураховує, що потерпіла є малолітньою дитиною, яка в силу свого віку та довірливості підпадає під психологічний вплив сторонніх осіб, в тому числі і обвинуваченого.

Таким чином ризик впливати на свідків та потерпілу не зникли та продовжують існувати.

Вказані ризики виправдовують продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою та свідчать, що жоден інший менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігти існуючим ризикам.

Належних гарантій, які б переважали б за наявними ризиками суду не надано.

Даних щодо неможливості за станом здоров`я обвинуваченого перебувати в СІЗО суду на час розгляду клопотання стороною захисту не надано та грунтуються виключно на власних оціночних судженнях.

Обставин, які є перешкодою для застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою судом не встановлено.

Суд зазначає, що своїм рішенням забезпечує не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, а тому з урахуванням тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, можливої міри покарання, яка йому загрожує та наявності ризиків, визначених ст. 177 КПК України у кримінальному провадженні, та те, що строк тримання обвинуваченого під вартою спливає 27.04.2024, об`єктивної можливості закінчити розгляд кримінального провадження до даної дати відповідно не має, а тому є обґрунтовані підстави вважати, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 може запобігти ризикам, передбаченим п.п.1,3 ч.1ст.177 КПК України.

Разом з тим, суд уважає, що наявність у обвинуваченого ОСОБА_8 постійного місця проживання, неможливо на даний час віднести до тих стримуючих чинників, які б у повному обсязі здатні мінімізувати ймовірність вчинення ним дій, спрямованих на ухилення від можливого покарання.

Отже, оцінюючи в сукупності всі обставини провадження, з метою запобігання наведених ризиків, суд уважає, що клопотання прокурора є обґрунтованим, зокрема, стороною обвинувачення доведено наявність обставин, передбачених ч. 3ст.199 КПК України, що виправдовують подальше тимання обвинуваченого під вартою, а тому клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Водночас, відповідно до вимог ч.4 ст.183 КПК України, враховуючи характер та тяжкість вчинених злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_8 , суд, продовжуючи обвинуваченому строк тримання під вартою, вважає за можливе не визначати розмір застави.

На переконання суду, на даний час відсутні підстави для зміни обраного запобіжного заходу обвинуваченому на цілодобовий домашній арешт, оскільки запобіжний захід у виді тримання під вартою обирався ОСОБА_8 не тільки з урахуванням тяжкості злочину, але й його характеру та особи обвинуваченого та певних ризиків, визначених п.п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, а інші більш м`які запобіжні заходи на переконання суду не зможуть запобігти вищевказаним ризикам.

Доказів того, що обставини, які були прийняті судом при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з часом змінились, стороною захисту не наведено та відповідно не надано відповідних доказів на підтвердження цього, а тому суд дійшов висновку про відмову у задоволені клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

На підставі викладеного, керуючисьст. 177,178,183, 194, 199, 331,395 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Клопотання прокурора Хорошівського відділу Коростишівської окружної прокуратури про продовження застосування строку дії запобіжного заходу задовольнити.

2. Продовжити строк дії обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 60 (шістдесят) діб з дня постановлення ухвали, тобто до 22.06.2024 (включно) без визначення розміру застави.

3. У задоволенні клопотання захисника про зміну обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт відмовити.

4. Копію ухвали вручити учасникам судового провадження та направити СІЗО Державної установи "Житомирська УВП (№8)" для відома та виконання.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим, що перебуває під вартою, з моменту отримання вказаної ухвали суду в тому самому порядку.

Оскарження ухвалине зупиняєїї виконання.

Головуючий суддя Людмила ЛОСЬ

Судді:

ОСОБА_9