ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 1-33/04

провадження № 51-2450 кмо21

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_8 ,

прокурора ОСОБА_9 ,

в режимі відеоконференції

захисника ОСОБА_10 ,

засудженого ОСОБА_11 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_11 на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 травня 2022 року про повернення його заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду України від 23 грудня 2004 року щодо нього.

Зміст судових рішень і встановлені судами обставини

Вироком Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 07 червня 2004 року ОСОБА_11 засуджено за ч. 1 ст. 233, п.п. «а», «з» ст. 93 Кримінального кодексу України 1960 року (далі - КК 1960 року) та за ч. 1 ст. 263, п. 13 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 189 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

Ухвалою Верховного Суду України від 23 грудня 2004 року вирок Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 07 червня 2004 року змінено, постановлено виключити з вироку вказівку про застосування до ОСОБА_11 за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК додаткового покарання у вигляді конфіскації всього майна. У решті вирок в частині призначеного покарання залишено без зміни.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 травня 2022 року повернуто ОСОБА_11 його заяву про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду України від 23 грудня 2004 року щодо нього, разом із усіма доданими матеріалами.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_11 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

На обґрунтування своїх доводів ОСОБА_11 зазначає, що:

- за Кримінально-процесуальним кодексом України 1960 року (далі - КПК 1960 року)судом першої інстанції, який ухвалював вироки щодо осіб засуджених до вищої міри покарання, був апеляційний суд, а судом другої інстанції - Верховний Суд України, що, на його думку, суттєво обмежувало право таких осіб на ефективний засіб юридичного захисту;

- за чинним КПК судом другої інстанції для перегляду таких вироків стали апеляційні суди;

- у ч. 1 ст. 463 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) мова йде про інстанцію, а не назву суду, до якого повинна звертатися особа;

- нові законодавчі акти не повинні звужувати обсяг прав та свобод людини.

З урахуванням викладеного вважає, що інстанційна підсудність щодо розгляду його заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду України від 23 грудня 2004 року щодо нього повинна визначатися за судом апеляційної інстанції.

Підстави розгляду кримінального провадження об`єднаною палатою

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 31 серпня 2023 року матеріали провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі ч. 2 ст. 434-1 КПК було передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.

Підставою для передачі матеріалів провадження на розгляд об`єднаної палати в ухвалі зазначена необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22 квітня 2021 року (справа № 2/39/1198, провадження № 51- 2706 км20).

Так, вказаною постановою суду касаційної інстанції ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 18 серпня 2020 року про відмову у відкритті провадження за заявою засудженого про перегляд ухвали Верховного Суду України від 22 червня 1999 року за нововиявленими обставинами залишено без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення. Таке рішення Суд мотивував тим, що звертаючись із відповідною заявою про перегляд ухвали Верховного Суду України від 22 червня 1999 року до Хмельницького апеляційного суду, засуджений не дотримався вимог ч. 1 ст. 463 КПК, оскільки, зважаючи на положення ч. 3 ст. 33 цього Кодексу, кримінальне провадження у суді касаційної інстанції здійснює Верховний Суд. Хмельницький апеляційний суд є судом апеляційної інстанції та, в даному конкретному випадку, не є тим судом, який повноважний здійснювати перегляд ухвали суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому Главою 34 КПК.

Натомість, колегія суддів Першої судової палати вважає, що інстанційна підсудність кримінального провадження щодо перегляду за нововиявленими обставинами рішення Верховного Суду України, який виконував функції касаційної інстанції стосовно рішення апеляційного суду, постановленого останнім як судом першої інстанції (з огляду на повноваження судів апеляційної інстанції щодо надання оцінки доказам), повинна визначатися за судом апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, виходячи з необхідності забезпечення додержання принципу правової (юридичної) визначеності, є передбачені законом підстави для здійснення касаційного розгляду цього провадження об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні засуджений ОСОБА_11 та його захисник підтримали вимоги касаційної скарги.

Прокурор, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, просив оскаржуване судове рішення залишити без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів об`єднаної палати дійшла наступних висновків.

Порядок здійснення провадження за нововиявленими обставинами врегульований главою 34 КПК.

Частиною 1 статті 459 КПК встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до пункту 24 статті 3 КПК судове провадження - кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами.

Стадія перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами має свої особливості та спеціальні завдання, якими є перевірка законності та обґрунтованості судових рішень, які набрали законної сили, а не розгляд обвинувачення по суті, що ґрунтується на загально-правовому принципі остаточності судових рішень. Перегляд за нововиявленими обставинами є надзвичайною (екстраординарною) процедурою перегляду судових рішень у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи в звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій) виявлені обставини, що могли суттєво вплинути на прийняті судові рішення, і внаслідок завершення кримінального провадження, розгляд цих обставин у звичайному порядку став недоступним.

За результатами розгляду даного провадження об`єднаній палаті необхідно вирішити питання про інстанційну підсудність кримінальних проваджень (суду апеляційної інстанції чи Верховному Суду) щодо перегляду за нововиявленими обставинами рішень Верховного Суду України, який виконував функції касаційної інстанції стосовно рішення апеляційного суду, постановлених останнім, як судом першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 463 КПК, заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами подається до суду тієї інстанції, який першим допустив помилку внаслідок незнання про існування таких обставин.

У ч. 4 ст. 33 КПК зазначається, що кримінальне провадження за нововиявленими обставинами здійснюється судом, який ухвалив рішення, що переглядається.

Одним із принципів побудови судоустрою України є інстанційність, в рамках якої систему судоустрою складають місцеві суди, апеляційні суди, Верховний Суд (частини 1, 3 статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») та

судова система в Україні організована таким чином, щоб забезпечити право на перегляд судом вищої інстанції рішення суду нижчої інстанції (а не навпаки) під час судових проваджень з перегляду судових рішень (принцип інстанційності).

Згідно з цим підходом, КПК 1960 року та чинний КПК не передбачали і не передбачають можливість перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами судом нижчої інстанції.

Відповідно до п. 21 ч. 1 ст. 3 КПК Верховний Суд є судом касаційної інстанції. Натомість судом апеляційної інстанції є відповідний апеляційний суд, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться суд першої інстанції, що ухвалив оскаржуване судове рішення, а також Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду - стосовно судових рішень Вищого антикорупційного суду, ухвалених як судом першої інстанції, а також стосовно судових рішень інших судів першої інстанції, ухвалених до початку роботи Вищого антикорупційного суду в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених КПК до підсудності Вищого антикорупційного суду (п. 20 ч. 1 ст. 3 КПК).

Покладення на суд апеляційної інстанції обов`язку здійснити перегляд рішення, ухваленого судом вищої (касаційної) інстанції, буде суперечити інстанційності побудови судоустрою України та не узгоджуватиметься із чинними вимогами процесуального закону.

Таким чином перегляд за нововиявленими обставинами має здійснювати суд тієї ж інстанції, який ухвалив рішення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів об`єднаної палати вважає, що відповідно до положень п. 21 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 33 КПК саме Верховний Суд наділений повноваженнями щодо перегляду за нововиявленими обставинами рішення Верховного Суду України, який за КПК 1960 року виконував функції касаційної інстанції стосовно рішення апеляційного суду, постановленого останнім, як судом першої інстанції.

Повертаючись до доводів касаційної скарги засудженого, колегія суддів об`єднаної палати вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтвердженні доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_11 звернувся до Київського апеляційного суду із заявою, в якій ставив питання про перегляд ухвали Верховного Суду України від 23 грудня 2004 року щодо нього за нововиявленими обставинами.

При перевірці заяви засудженого апеляційний суд встановив, що в порушення вимог ст. 463 КПК ОСОБА_11 помилково звернувся до апеляційного суду із заявою про перегляд ухвали Верховного Суду України за нововиявленими обставинами, у зв`язку з чим повернув заяву, роз`яснивши, що вказане рішення не перешкоджає його праву на звернення з такою заявою до Верховного Суду.

У касаційній скарзі ОСОБА_11 посилається на безпідставність повернення його заяви, оскільки вважає, що за КПК 1960 року судом першої інстанції, який виносив вироки щодо осіб засуджених до вищої міри покарання був апеляційний суд, а судом другої інстанції - Верховний Суд України, що, на його думку, суттєво обмежувало право таких осіб на ефективний засіб юридичного захисту. А за чиним КПК судом другої інстанції для перегляду таких вироків стали апеляційні суди. Тому, у даному випадку, таким судом є Київський апеляційний суд.

Проте такі посилання засудженого не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону.

Як вже зазначалося, положеннями ч. 1 ст. 463 КПК визначено, що заява про перегляд за нововиявленими обставинами подається до суду тієї інстанції, який першим допустив помилку внаслідок незнання про існування таких обставин.

З матеріалів провадження вбачається, що ухвалу Верховного Суду України від 23 грудня 2004 року було постановлено за результатом розгляду касаційної скарги ОСОБА_11 на вирок Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від

07 червня 2004 року, при цьому касаційний розгляд здійснено в порядку КПК 1960 року, який діяв на той час.

Відповідно до п. 15 Розділу ХІ Перехідних положень КПК України апеляційні та касаційні скарги, заяви про перегляд судових рішень у кримінальних справах, які були розглянуті до набрання чинності цим Кодексом, або у справах, розгляд яких не завершено з набранням чинності цим Кодексом, подаються і розглядаються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, з урахуванням положень, передбачених § 3 розділу 4 Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Таким чином, звертаючись із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду України від 23 грудня 2004 року до Київського апеляційного суду, засуджений не дотримався вимог ч. 1 ст. 463 КПК, оскільки зважаючи на положення ч. 3 ст. 33 цього Кодексу, кримінальне провадження у суді касаційної інстанції здійснює Верховний Суд, при цьому Київський апеляційний суд є судом апеляційної інстанції та відповідно не є тим судом, який повноважний здійснювати перегляд ухвали суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому Главою 34 КПК.

За таких обставин, колегія суддів об`єднаної палати дійшла висновку, що відсутні підстави для скасування ухвали Київського апеляційного суду від 16 травня 2022 року, у зв`язку з чим касаційну скаргу засудженого ОСОБА_11 слід залишити без задоволення.

Виконуючи приписи ч. 4 ст. 442 КПК, об`єднана палата робить висновок про те, як саме повинна застосовуватись норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, що передала кримінальне провадження на розгляд об`єднаної палати.

Висновок:

Відповідно до вимог п. 21 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 33 КПК Верховний Суд наділений повноваженнями щодо перегляду за нововиявленими обставинами рішення Верховного Суду України, який за КПК 1960 року виконував функції суду касаційної інстанції стосовно рішення апеляційного суду, постановленого останнім, як судом першої інстанції.

Керуючись статтями 434, 434-2, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Ухвалу Київського апеляційного суду від 16 травня 2022 року про повернення заявизасудженого ОСОБА_11 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду України від 23 грудня 2004 року щодо ньогозалишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7