____________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" квітня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/906/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Крайнюк А.В.

за участю представників сторін:

від прокурора: Бондаревський О.М. за посвідченням;

від позивачів: 1. Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області: Мацко В.В. адвокат (приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції);

2. Міністерства економіки України: не з`явився;

від відповідача: Горєв В.О. адвокат (приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції);

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код ЄДРПОУ 03528552) в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (67844, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Кароліно-Бугаз, вул. Приморська, 1, код ЄДРПОУ 04527307) та Міністерства економіки України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2, код ЄДРПОУ 37508596) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Балкан Плюс» (68723, Одеська область, Болградський район, с. Калчева, вул. Центральна, 81, код ЄДРПОУ 35901659) про визнання правочину частково недійсним

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області та Міністерства економіки України звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Балкан Плюс» в якому просить:

- частину другу пункту 1.4 Інвестиційного договору № 12/ДПП, укладеного 22.05.2019р. між Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ «Балкан Плюс» (код ЄДРПОУ 35901659) в рамках здійснення державно-приватного партнерства, який викладено в редакції: «право на будівництво рекреаційно-туристичного об`єкту на земельних ділянках комунальної власності загальною сумарною площею 19,41 га рекреаційного призначення (кадастровий номер № 5123781500:02:002:2505 - площа 0,2601 га; № 5123781500:02:002:2515 - площа 9,3008 га; № 5123781500:02:002:2525 - площа 9,8491 га)»;

- частину третю та четверту пункту 1.5 Інвестиційного договору № 12/ДПП, укладеного 22.05.2019 між Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ «Балкан Плюс» (код ЄДРПОУ 35901659) в рамках здійснення державно-приватного партнерства, які викладені у наступній редакції: « 3 етап: отримання всіх дозвільних документів на право будівництва туристично-рекреаційного об`єкта; 4 етап: будівництво туристично-рекреаційного об`єкта»;

- частину другу пункту 1.6 Інвестиційного договору № 12/ДПП, укладеного 22.05.2019р. між Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ «Балкан Плюс» (код ЄДРПОУ 35901659) в рамках здійснення державно-приватного партнерства, яка викладена у наступній редакції: «Сума інвестиції в туристично-рекреаційний об`єкт становить не менше 450 млн. грн. та може збільшуватися/зменшуватися в залежності від зміни вартості обладнання, проектних та будівельних робіт в рамках реалізації державно-приватного партнерства»;

-пункт 2.1.1 Інвестиційного договору № 12/ДПП, укладеного 22.05.2019р. між Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ «Балкан Плюс» (код ЄДРПОУ 35901659) в рамках здійснення державно-приватного партнерства;

-пункт 2.3.1 Інвестиційного договору № 12/ДПП, укладеного 22.05.2019р. між Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ «Балкан Плюс» (код ЄДРПОУ 35901659) в рамках здійснення державно-приватного партнерства;

- пункт 2.3.2 Інвестиційного договору № 12/ДПП, укладеного 22.05.2019р. між Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ «Балкан Плюс» (код ЄДРПОУ 35901659) в рамках здійснення державно-приватного партнерства;

- пункт 2.4.1 Інвестиційного договору № 12/ДПП, укладеного 22.05.2019 між Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ «Балкан Плюс» (код ЄДРПОУ 35901659) в рамках здійснення державно-приватного партнерства;

- абзац третій підпункту 1 пункту 3.1 Інвестиційного договору № 12/ДПП, укладеного 22.05.2019 між Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ «Балкан Плюс» (код ЄДРПОУ 35901659) в рамках здійснення державно-приватного партнерства, який викладений у наступній редакції: «земельні ділянки комунальної власності загальною сумарною площею 19,41 га рекреаційного призначення кадастрові номери: № 5123781500:02:002:2505 - площа 0,2601 га; № 5123781500:02:002:2515 - площа 9,3008 га; № 5123781500:02:002:2525 - площа 9,8491 га, необхідні для виконання умов Договору ДПП»;

- підпункт 2 пункту 3.1 Інвестиційного договору № 12/ДПП, укладеного 22.05.2019р. між Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ «Балкан Плюс» (код ЄДРПОУ 35901659) в рамках здійснення державно-приватного партнерства; пункт 5.3 Інвестиційного договору № 12/ДПП, укладеного 22.05.2019 між Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ «Балкан Плюс» (код ЄДРПОУ 35901659) в рамках здійснення державно-приватного партнерства;

- пункт 5.11 Інвестиційного договору № 12/ДПП, укладеного 22.05.2019 між Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ «Балкан Плюс» (код ЄДРПОУ 35901659) в рамках здійснення державно-приватного партнерства.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що договір частково (в частині права на будівництво рекреаційно-туристичного об`єкту) суперечить чинному законодавству та інтересам держави у зв`язку з чим підлягає визнанню частково недійсним в цій частині.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.05.2022 відкрито провадження у справі №916/906/22, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18.07.2022 о 10:40.

15.06.2022 за вх.суду№10537/22 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву.

20.06.2022 за вх.суду№10848/22 позивач Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області надала до суду пояснення на позовну заяву.

04.07.2022 за вх.суду№12196/22 прокурор надав до суду відповідь на відзив.

18.07.2022 о 10:40 підготовче засідання не відбулось, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.07.2022 призначено підготовче засідання на 30.08.2022 о 11:00 та повідомлено учасників справи про дату та час підготовчого засідання.

В підготовчому засіданні від 30.08.2022 було оголошено перерву на 04.10.2022 о 12:30, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.08.2022 повідомлено учасників справи про дату та час підготовчого засідання.

В підготовчому засіданні від 04.10.2022 було оголошено перерву на 08.11.2022 о 12:40, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.10.2022 повідомлено учасників справи про дату та час підготовчого засідання.

У зв`язку із повідомленням про замінування будівлі суду та евакуацію відвідувачів та працівників суду, засідання 08.11.2022 о 12:40 не відбулося.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.11.2022 призначено підготовче засідання по справі №916/906/22 на 08.12.2022 о 12:40.

В підготовчому засіданні від 08.12.2022 було оголошено перерву на 19.01.2023 о 12:00, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.12.2022 повідомлено учасників справи про дату та час підготовчого засідання.

В підготовчому засіданні від 19.01.2023 було оголошено перерву на 31.01.2023 о 12:10, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.01.2023 повідомлено учасників справи про дату та час підготовчого засідання.

31.01.2023 о 11:00 підготовче засідання не відбулось, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.01.2023 призначено підготовче засідання на 09.03.2023 о 12:50 та повідомлено учасників справи про дату та час підготовчого засідання.

09.03.2023 о 11:00 підготовче засідання не відбулось, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.03.2023 призначено підготовче засідання на 16.03.2023 о 12:40 та повідомлено учасників справи про дату та час підготовчого засідання.

16.03.2023 підготовче засідання, призначене в режимі відеоконференції не відбулось, у зв`язку із кібератакою на підсистему відеоконференцзв`язку.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.03.2022 призначено підготовче засідання на 23.03.2023 о 10:30.

23.03.2023 о 11:00 підготовче засідання не відбулось, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.03.2022 призначено підготовче засідання на 27.04.2023 о 12:30.

В підготовчому засіданні від 27.04.2023 було оголошено перерву на 08.06.2023 о 10:50, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.04.2023 повідомлено учасників справи про дату та час підготовчого засідання.

В підготовчому засіданні від 27.04.2023 було оголошено перерву на 08.06.2023 о 10:50, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.04.2023 повідомлено учасників справи про дату та час підготовчого засідання.

Прокурор звернувся до суду з заявою про зміну предмету позову в якій просить визнати недійсними з моменту укладення:

- пункт 1.5 Інвестиційного договору №12/ДПП, укладеного 22.05.2019р між Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ «Балкан Плюс» в рамках здійснення державно-приватного партнерства, який викладено в редакції: «Сторони дійшли згоди, що з метою забезпечення можливості виконання Приватним партнером обов`язку перед Державним партнером щодо здійснення інвестиції в туристично-рекреаційну інфраструктуру, передбаченої абз. 2 п. 1.6. Договору, та з метою взаємної вигоди за договором, в якості зустрічного майнового задоволення Приватному партнеру вартості внесених ним інвестицій у будівництво за рахунок Приватного партнера та передачі у комунальну власність Кароліно-Бугазькій територіальній громаді в особі Державного партнера дошкільного навчального закладу на 110 місць, зазначеного у п. 1.4. цього договору, Державний партнер надає Приватному партнеру право на будівництво рекреаційно-туристичного об`єкту на земельних ділянках комунальної власності загальною сумарною площею 19,41 га рекреаційного призначення (кадастрові номери: 5123781500:02:002:2505 площею 0,2601 га, 5123781500:02:002:2515 - площею 9,3008 га та 5123781500:02:002:2525 - площею 9,8491 га)»;

- частину третю та четверту пункту 1.6 Інвестиційного договору №12/ДПП, укладеного 22.05.2019р між Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ «Балкан Плюс» в рамках здійснення державно-приватного партнерства, які викладені у наступній редакції: « 3 етап: отримання всіх дозвільних документів на право будівництва туристично-рекреаційного об`єкта; 4 етап: будівництво туристично-рекреаційного об`єкта»;

- частину другу пункту 1.7 Інвестиційного договору №12/ДПП, укладеного 22.05.2019 між Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ «Балкан Плюс» в рамках здійснення державно-приватного партнерства, яка викладена у наступній редакції: «Сума інвестиції в туристично-рекреаційний об`єкт становить не менше 450 млн. грн. та може збільшуватися/зменшуватися в залежності від зміни вартості обладнання, проектних та будівельних робіт в рамках реалізації державно-приватного партнерства»;

- пункт 2.1.1 Інвестиційного договору №12/ДПП, укладеного 22.05.2019р між Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ «Балкан Плюс» в рамках здійснення державно-приватного партнерства;

- пункт 2.3.1 Інвестиційного договору №12/ДПП, укладеного 22.05.2019р між Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ «Балкан Плюс» в рамках здійснення державно-приватного партнерства;

- пункт 2.3.2 Інвестиційного договору №12/ДПП, укладеного 22.05.2019р між Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ «Балкан Плюс» в рамках здійснення державно-приватного партнерства;

- пункт 2.4.1 Інвестиційного договору №12/ДПП, укладеного 22.05.2019р між Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ «Балкан Плюс» в рамках здійснення державно-приватного партнерства;

- абзац третій підпункту 1 пункту 3.1 Інвестиційного договору №12/ДПП, укладеного 22.05.2019р між Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ «Балкан Плюс» в рамках здійснення державно-приватного партнерства, який викладений у наступній редакції: «земельні ділянки комунальної власності загальною сумарною площею 19,41 га рекреаційного призначення кадастрові номери: №5123781500:02:002:2505 - площа 0,2601га; №5123781500:02:002:2515 - площа 9,3008га; №5123781500:02:002:2525 - площа 9,8491га, необхідні для виконання умов Договору ДПП»;

- підпункт 2 пункту 3.1 Інвестиційного договору №12/ДПП, укладеного 22.05.2019р між Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ «Балкан Плюс» в рамках здійснення державно-приватного партнерства;

- пункт 5.3 Інвестиційного договору №12/ДПП, укладеного 22.05.2019р між Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ «Балкан Плюс» в рамках здійснення державно-приватного партнерства;

- пункт 5.11 Інвестиційного договору №12/ДПП, укладеного 22.05.2019р між Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ «Балкан Плюс» в рамках здійснення державно-приватного партнерства.

В підготовчому засіданні від 08.06.2023 було оголошено перерву на 19.06.2023 о 12:30, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.06.2023 повідомлено учасників справи про дату та час підготовчого засідання.

В підготовчому засіданні від 19.06.2023 було оголошено про закриття підготовчого провадження та призначення справи по суті.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.06.2023 закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 08.08.2023 о 11:30 та повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.

Однак, у зв`язку із перебуванням судді Степанової Л.В. у відпустці з 03.07.2023 по 17.08.2023 включно, судове засідання 08.08.2023р о 11:30 не відбулося.

Враховуючи повернення судді Степанової Л.В. з відпустки, ухвалою суду від 15.08.2023 призначено судове засідання на 30.08.2023 о 12:55.

В судовому засіданні від 30.08.2023 було оголошено перерву на 12.09.2023 о 11:30 про що зазначено в протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.08.2023 повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.

Однак, у зв`язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 12.09.2023 по 20.09.2023 включно, судове засідання 12.09.2023 о 11:30 не відбулося.

Враховуючи повернення судді Степанової Л.В. з лікарняного, ухвалою суду від 21.09.2023 призначено судове засідання на 17.10.2023 о 12:00.

В судовому засіданні від 17.10.2023 було оголошено перерву на 09.11.2023 о 12:50 про що зазначено в протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.10.2023 повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.

В судовому засіданні від 09.11.2023 було оголошено перерву на 05.12.2023 о 12:50 про що зазначено в протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.11.2023 повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.

05.12.2023 судове засідання не відбулось, у зв`язку з призупиненням роботи КП Діловодство спеціалізованого суду згідно з наказом керівника апарату суду від 30.11.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.12.2023 призначено судове засідання на 16.01.2024 о 12:40 та викликано учасників справи у судове засідання.

В судовому засіданні від 16.01.2024 було оголошено перерву на 30.01.2024 о 12:40, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.01.2024 викликано учасників справи у судове засідання.

В судовому засіданні від 30.01.2024 було оголошено перерву на 01.02.2024 о 12:50, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.01.2024 викликано учасників справи у судове засідання.

У судовому засіданні від 01.02.2024 було оголошено перерву на 15.02.2024 о 12:55, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.02.2024 викликано учасників справи у судове засідання.

Однак, у зв`язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 13.02.2024, судове засідання 15.02.2024 не відбулося.

Враховуючи повернення судді Степанової Л.В. з лікарняного, ухвалою суду від 16.02.2024 призначено судове засідання на 07.03.2024 о 12:50 та викликано учасників справи у судове засідання.

У судовому засіданні від 01.02.2024 було оголошено перерву на 15.02.2024 о 12:55, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.02.2024 викликано учасників справи у судове засідання.

У судовому засіданні від 07.03.2024 було оголошено перерву на 11.03.2024 о 12:50, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.03.2024 викликано учасників справи у судове засідання.

11.03.2022р. судове засідання не відбулось, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.03.2024 призначено судове засідання на 18.03.2024 о 12:30 та викликано учасників справи у судове засідання.

Однак, у зв`язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 14.03.2024, судове засідання 18.03.2024 не відбулося.

Враховуючи повернення судді Степанової Л.В. з лікарняного, ухвалою суду від 22.03.2024 призначено судове засідання на 08.04.2024 о 12:50 та викликано учасників справи у судове засідання.

08.04.2024 судове засідання не відбулось, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.04.2024 призначено судове засідання на 11.04.2024 о 10:30 та викликано учасників справи у судове засідання.

В судовому засіданні від 11.04.2024 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі №916/906/22.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Як вказує прокурор, 22.05.2019р між Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району (позивач 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Балкан-Плюс» (відповідач) було укладено інвестиційний договір №12/ДПП в рамках здійснення державно-приватного партнерства (далі договір), предметом якого є сумісна діяльність Державного (Кароліно-Бугазька сільська рада) та Приватного (ТОВ Балкан-Плюс) партнерів в порядку та на умовах, визначених договором, щодо будівництва дошкільного навчального закладу (ДНЗ) на 110 місць та права на будівництво рекреаційно-туристичного об`єкту в с. Кароліно-Бугаз на землях комунальної власності. Формою партнерства є сам вищезазначений договір в рамках здійснення державно-приватного партнерства.

Прокурор вважає, що даний договір частково (в частині права на будівництво рекреаційно-туристичного об`єкту) суперечить чинному законодавству та інтересам держави, у зв`язку з чим підлягає визнанню частково недійсним в цій частині оскільки укладаючи договір про державно-приватне партнерство позивач 1 повинен був діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений Законом України «Про державно-приватне партнерство». Станом на дату укладення оспорюваного договору законодавець чітко імперативно визначив що може бути об`єктами державно-приватного партнерства. Законодавцем визначено, що у будь-якому разі державний партнер (Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області) набуває право власності (стовідсотково або спільно частково з відповідачем) на створюванні об`єкти в результаті виконання договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства.

Відповідно до п. 1.4 договору об`єктами державно-приватного партнерства є: будівництво дошкільного навчального закладу (ДНЗ) на 110 місць за адресою: с. Кароліно-Бугаз, вул. Будівельників, 3, на земельній ділянці комунальної власності загальною площею 0,61га (кадастровий номер 5123781500:02:001:0706); право на будівництво рекреаційно-туристичного об`єкту на земельних ділянках комунальної власності сумарною площею 19,41га рекреаційного призначення (кадастровий №5123781500:02:002:2505, площа 0,2601га, кадастровий №5123781500:02:002:2515, площа 9,3008га, кадастровий №5123781500:02:002:2525 площа 9,8491га). При цьому, згідно до п. 1.5 договору сторони дійшли згоди, що інвестування проходить у кілька етапів: 1 етап: будівництво ДНЗ на 110 місць відповідно до проекту будівництва; 2 етап: закупівля та встановлення обладнання для функціонування ДНЗ; 3 етап: отримання всіх дозвільних документів на право будівництва туристично-рекреаційного об`єкта; 4 етап: будівництво туристично-рекреаційного об`єкту.

Як зазначає прокурор, приватний партнер має право отримати у користування лише ті земельні ділянки, які необхідні для створення об`єкту державно-приватного партнерства і після цього логічно що повинен їх звільнити, оскільки державний партнер стає власником у даному випадку створеного майна ДНЗ, при цьому, п. 3.4 та п.п. 1 п. 3.1 договору передбачено, що після припинення договору відповідач повертає позивачу 1 лише новозбудований ДНЗ та три земельні ділянки (кадастрові номери №№5123781500:02:002:2505, 5123781500:02:002:2515, 5123781500:02:002:2525). Набуття спільної часткової власності на створений об`єкт державно-приватного партнерства все одно не виключає необхідності звільнення земельної ділянки приватним партнером.

Прокурор зазначає, що разом з цим, у договорі у порушення вимог статей 7 та 8 Закону України «Про державно-приватне партнерство» у якості об`єкта державно-приватного партнерства фактично визначено три земельні ділянки комунальної власності загальною сумарною площею 19,41га рекреаційного призначення (кадастрові номери: 5123781500:02:002:2505 - площею 0,2601га, 5123781500:02:002:2515 - площею 9,3008га та 5123781500:02:002:2525 - площею 9,8491га) під виглядом права на будівництво рекреаційно-туристичного об`єкту на них. На підтвердження цієї обставини є і те, що відповідно до пп. 2 п. 3.1 договору право власності на побудований туристично-рекреаційний комплекс з належною інфраструктурою належить приватному партнеру. Тобто, державний партнер взагалі не набуває у власність будь-якої частки у новостворюваному (новозбудованому) рекреаційно-туристичному об`єкті. Набуття приватним партнером стовідсоткового права власності на створений (збудований) рекреаційно-туристичний об`єкт свідчить і про неможливість у майбутньому звільнити відповідні три вищевказані земельні ділянки після припинення дії договору, у зв`язку з цим, ці умови договору суперечать вимогам ст. 8 Закону України «Про державно-приватне партнерство». А тому, саме по собі право на будівництво рекреаційно-туристичного об`єкту не є і не може розглядатись у даному випадку як об`єкт державно-приватного партнерства, оскільки позивач 1 не набуває права власності (навіть частково) на створюваний у майбутньому рекреаційно-туристичний об`єкт та відповідно до умов договору не набуде і у майбутньому. Таким чином, фактично у якості об`єкту державно-приватного партнерства визначено не право на будівництво, а безпосередньо вищевказані три земельні ділянки, які відповідно до Закону України «Про державно-приватне партнерство» взагалі не можуть бути об`єктами державно-приватного партнерства. Законодавцем визначено, що державний партнер у будь-якому разі не пізніше припинення договору про державно-приватне партнерство набуває право власності на створений об`єкт державно-приватного партнерства. Такі положення законодавства повністю узгоджуються з обов`язком приватного партнера звільнити земельну ділянку, надану йому для здійснення державно-приватного партнерства, оскільки іншим способом ніж передачею об`єкта у державну (комунальну) власність виконати ці вимоги законодавства (звільнити відповідну земельну ділянку) неможливо. Разом з цим, положеннями договору взагалі не врегульоване питання передачі відповідачем створеного (новозбудованого) рекреаційно-туристичного об`єкта у власність позивача 1. При цьому, пунктом 3.4 договору передбачена передача відповідачем позивачу-1 лише дошкільного навчального закладу (ДНЗ) на 110 місць за адресою: с. Кароліно-Бугаз, вул. Будівельників, 3, та трьох земельних ділянках комунальної власності загальною сумарною площею 19,41га рекреаційного призначення (кадастровий номер №5123781500:02:002:2505 - площа 0,2601га; №5123781500:02:002:2515 - площа 9,3008га; №5123781500:02:002:2525 - площа 9,8491га), але у порушення вимог ст. 7 Закону України «Про державно-приватне партнерство» не передбачена майбутня передача з приватної власності відповідача у власність позивача-1 створеного (новозбудованого) рекреаційно-туристичного об`єкта. Враховуючи, що ч. 2 п. 1.4. договору в редакції, яка передбачає об`єктом державно-приватного партнерства є: «право на будівництво рекреаційно-туристичного об`єкту на земельних ділянках комунальної власності загальною сумарною площею 19,41га рекреаційного призначення (кадастровий №5123781500:02:002:2505, площа 0,2601га, кадастровий №5123781500:02:002:2515, площа 9,3008га, кадастровий №5123781500:02:002:2525 площа 9,8491га) не відповідає вимогам Закону України «Про державно-приватне партнерство» зокрема положенням ст.ст.7,8 цього закону, договір в цій частині підлягає визнанню недійсним з моменту його укладення.

Як вказує прокурор, оспорюваний договір також містить положення, які є похідними від ч. 2 п. 1.4 договору. Такими положеннями є ч.ч. 3 та 4 п. 1.5 договору, які викладені у наступній редакції: « 3 етап: отримання всіх дозвільних документів на право будівництва туристично-рекреаційного об`єкта; 4 етап: будівництво туристично-рекреаційного об`єкта»; частина друга пункту 1.6 договору, яка викладена у наступній редакції: «Сума інвестиції в туристично-рекреаційний об`єкт становить не менше 450млн.грн та може збільшуватися/зменшуватися в залежності від зміни вартості обладнання, проектних та будівельних робіт в рамках реалізації державно-приватного партнерства»; п. 2.1.1 договору у повному обсязі, яким передбачено, що Державний партнер повинен передати приватному партнеру в користування на умовах довгострокової оренди земельні ділянки сумарною загальною площею19,41га (кадастровий номер №5123781500:02:002:2505 - площа 0,2601га; №5123781500:02:002:2515 - площа 93008га; №5123781500:02:002:2525 - площа 9,8491га) для реалізації права на будівництво та обслуговування туристично-рекреаційного об`єкту, терміном на 49 років»; п. 2.3.1 договору у повному обсязі, яким передбачено, що обов`язком приватного партнера є «виготовлення за власний рахунок проектно-кошторисної документації на будівництво туристично-рекреаційного об`єкту та отримання позитивного висновку екологічної експертизи щодо об`єкту будівництва»; пункт 2.3.2 договору у повному обсязі, яким передбачено, що «проектно-кошторисна документація на будівництво туристично-рекреаційного об`єкту повинна відповідати рішенню №818-VII від 25.11.2016р «Про внесення змін до Генерального плану села Кароліно - Бугаз, поєднаного з планом зонування території населеного пункту в складі Генерального плану»; п. 2.4.1 договору у повному обсязі, яким передбачено що основними правами приватного партнера є «здійснення будівництва та обслуговування туристично-рекреаційного об`єкту на орендованій земельній ділянці рекреаційного призначення сумарною загальною площею 19,41га (кадастровий номер №5123781500:02:002:2505 - площа 0,2601га; №5123781500:02:002:2515 - площа 9,3008га; №5123781500:02:002:2525 - площа 9,8491га), у відповідності до вимог природоохоронного законодавства України; абз. 3 пп. 1 п. 3.1 договору, який викладений у редакції, яка передбачає, що в рамках ДПП використовується дві групи активів та до першої групи активів, а саме майна державного партнера, входять, зокрема: «земельні ділянки комунальної власності загальною сумарною площею 19,41га рекреаційного призначення кадастрові номери: №5123781500:02:002:2505 - площа 0,2601га; №5123781500:02:002:2515 - площа9,3008га; №5123781500:02:002:2525 площа 9,8491га, необхідні для виконання умов Договору ДПП»; пп. 2 п. 3.1 договору у повному обсязі, яким передбачено, що до другої групи активів (власне майно приватного партнера) належить майно (побудований туристично-рекреаційний комплекс) з належною інфраструктурою), яке створюється Приватним партнером за рахунок власних та/або залучених ним інвестицій (коштів), та використовується виключно Приватним партнером в рамках здійснення ДПП. Право власності на таке майно належить Приватному партнеру. Після припинення договору таке майно може бути придбане Державним партнером на підставі окремого договору у разі відповідної згоди на це з боку Приватного партнера; п. 5.3 договору у повному обсязі, яким передбачено, що невиконання Приватним партнером істотних умов, визначених цим договором, є підставою для розірвання договору (договорів) оренди земельних ділянок комунальної власності рекреаційного призначення загальною сумарною площею 19,41га (кадастрові номери: №5123781500:02:002:2505 - площа 0,260га; №5123781500:02:002:2515- площа 9,3008га; №5123781500:02:002:2525 - площа 9,8491га) укладених в рамках державно-приватного партнерства; п. 5.11 договору у повному обсязі, яким передбачено, що з метою забезпечення виконання Державним партнером обов`язків щодо відшкодування Приватному партнеру вартості внесених ним інвестицій в порядку та на підставах визначених п. 5.9 цього договору, сторони дійшли згоди про укладання іпотечного договору земельної ділянки з кадастровим номером №5123781500:02:002:2515 площею 9,3008га. Іпотечний договір є видом забезпечення виконання Державним партнером зобов`язань за цим договором (основного зобов`язання) та укладається відповідно до вимог ст.ст. 546, 575 Цивільного кодексу України та Закону України «Про іпотеку» протягом одного місяця після укладення договорів оренди земельних ділянок, на виконання п. 2.1.1 цього договору, на строк дії цього договору та вказаних договорів оренди земельних ділянок - 49 років. Іпотекодавцем за іпотечним договором є Державний партнер, Іпотекодержателем - Приватний партнер. Всі вищевказані положення договору стосуються набуття відповідачем права користування зазначеними у п. 1.4 договору земельними ділянками, проектування, фінансування, будівництва і одноособового отримання відповідачем права власності на всі площі новозбудованого рекреаційно-туристичного об`єкту, що є порушенням вимог ст.ст. 7 та 8 Закону України «Про державно-приватне партнерство», оскільки Законом передбачена передача приватним партнером державному новостворених об`єктів державно-приватного партнерства або виникнення спільної часткової власності на них, а не набуття права власності на новозбудовані об`єкти лише приватним партнером без зобов`язання передати це майно у майбутньому державному партнеру після припинення Договору, а тому Договір в цій частині також підлягає визнанню недійсним з моменту його укладення.

Прокурор вказує, що Одеською обласною прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» на адресу позивача-2 та позивача-1 направлено листи від 05.10.2020р за №15/1/1-102вих-20 та від 23.04.2021р за №15/1/1-778вих-21 відповідно щодо виявлених порушень вимог Закону України «Про державно-приватне партнерство», які стосуються прав власності позивача-1 на власні земельні ділянки та відсутність прав на майбутнє отримання у власність майна, яке буде збудоване в марках державно-приватного партнерства на земельних ділянках комунальної власності, та контролю за дотриманням вимог законодавства про державно-приватне партнерство з боку позивача-2. Але, фактично позивач-1 та позивач-2 самоусунились від виконання функцій власника майна та відповідно органу контролю у даній сфері - протягом розумного строку після отримання вищевказаних повідомлень Одеської обласної прокуратури про виявлені порушення у сфері державно-приватного партнерства, ані позивач-1, ані позивач-2 не звернулись до суду з позовами в інтересах держави, а лише обмежились викладенням і так відомих обставин, а позивач-2 ще й направленням листа на адресу позивача-1 про можливі ризики, пов`язані з реалізацією проекту в рамках здійснення державно-приватного партнерства, що є достатнім аргументом для підтвердження неналежного здійснення повноважень позивачем-1 та позивачем-2. Вказане підтверджується листом позивача-2 від 02.11.2020р за №3903-04/65316-05 та листом позивача-1 від 12.07.2021р за №985/02-07. Крім того, обласною прокуратурою 02.12.2021р повторно на адресу позивача-2 направлено відповідний лист за №15/1/1-2596вих-21 щодо надання інформації про вжиті заходи щодо захисту та усунення порушень інтересів держави з вищевказаних питань. Разом з цим, позивачем-2 листами від 04.01.2022р за №3903-04/97-05 та від 28.01.2022р за №3903-06/4300-05 повідомлено обласну прокуратуру лише про проведену переписку позивача-2 з позивачем-1, але будь-які реальні заходи на захист інтересів держави так і не вжито. Також, обласною прокуратурою 02.12.2021р повторно на адресу позивача-1 направлено відповідний лист за №15/1/1-2595вих-21 щодо надання інформації про вжиті заходи щодо захисту та усунення порушень інтересів держави з вищевказаних питань. Але, згідно листа позивача-1 від 14.12.2021р за №1768/02-07 останнім заходи щодо усунення порушень вимог законодавства та захисту інтересів держави і територіальної громади вжито так і не було. Останній, третій лист обласної прокуратури з аналогічних питань від 21.04.2022р за №15/1/1-408вих-22 03151051 взагалі залишено позивачем-1 поза увагою та відповідна відповідь на нього до обласної прокуратури не надходила. З огляду на вищевикладене, враховуючи незаконність договору, а отже, порушення інтересів держави, даний позов подається до суду прокурором в інтересах позивача-1 та позивача-2, наділених Державою функціями контролю в сфері державно-приватного партнерства, але якими не вжито заходів на поновлення державних інтересів. У даному випадку допуск прокурора до суду у зв`язку з ухиленням відповідних органів, уповноважених на здійснення функцій держави у спірних правовідносинах від захисту інтересів держави, є виправданим відповідно до вищевказаних положень.

Під час розгляду справи прокурор звернувся до суду з заявою про зміну предмету позову в обґрунтування якої зазначає, що Одеською обласною прокуратурою 19.01.2023р у судовому засіданні отримано від представника ТОВ «Балкан плюс» клопотання про приєднання письмових доказів, до якого долучено копію додаткової угоди від 14.12.2022р до інвестиційного договору №12/ДПП в рамках здійснення державно-приватного партнерства від 22.05.2019р. Відповідною додатковою угодою від 14.12.2022р з п. 1.4. Інвестиційного договору, з об`єктів державно-приватного партнерства виключено право на будівництво рекреаційно-туристичного об`єкту на земельних ділянках комунальної власності загальною площею 19,41га рекреаційного призначення (кадастрові номери: 5123781500:02:002:2505 - площею 0,2601га, 5123781500:02:002:2515 - площею 9,3008га та 5123781500:02:002:2525 - площею 9,8491га). При цьому, відповідно до п. 8 додаткової угоди, інвестиційний договір в рамках державно-приватного партнерства від 22.05.2019р за №12/ДПП доповнено новим пунктом 1.5, який викладено у наступній редакції: «1.5. Сторони дійшли згоди, що з метою забезпечення можливості виконання Приватним партнером обов`язку перед Державним партнером щодо здійснення інвестиції в туристично-рекреаційну інфраструктуру, передбаченої абз. 2 п. 1.6. Договору, та з метою взаємної вигоди за договором, в якості зустрічного майнового задоволення Приватному партнеру вартості внесених ним інвестицій у будівництво за рахунок Приватного партнера та передачі у комунальну власність Кароліно-Бугазькій територіальній громаді в особі Державного партнера дошкільного навчального закладу на 110 місць, зазначеного у п. 1.4. цього договору, Державний партнер надає Приватному партнеру право на будівництво рекреаційно-туристичного об`єкту на земельних ділянках комунальної власності загальною сумарною площею 19,41га рекреаційного призначення (кадастрові номери: 5123781500:02:002:2505 - площею 0,2601га, 5123781500:02:002:2515 - площею 9,3008га та 5123781500:02:002:2525 - площею 9,8491га). Відповідно до п. 9 Додаткової угоди від 14.12.2022р, у зв`язку із доповненням Договору від 22.05.2019 за №12/ДПП новим пунктом 1.5 у вищезазначеній редакції, пункти договору 1.5, 1.6, 1.7 вважати відповідно пунктами 1.6, 1.7, 1.8. Таким чином, враховуючи зміни, внесені додатковою угодою №3 від 14.12.2022р за №3 до Інвестиційного договору в рамках здійснення державно-приватного партнерства від 22.05.2019р за №12/ДПП, змінились порядкові номери оскаржуваних пунктів вказаного договору. У зв`язку із чим, наявні підстави для зміни предмету позову, що розглядається Господарським судом у справі №916/906/22.

Враховуючи викладене, прокурор просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі в редакції заяви про зміну предмету позову, а саме визнати недійсними з моменту укладення: пункт 1.5 Інвестиційного договору №12/ДПП, укладеного 22.05.2019р між Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ «Балкан Плюс» в рамках здійснення державно-приватного партнерства, який викладено в редакції: «Сторони дійшли згоди, що з метою забезпечення можливості виконання Приватним партнером обов`язку перед Державним партнером щодо здійснення інвестиції в туристично-рекреаційну інфраструктуру, передбаченої абз. 2 п. 1.6. Договору, та з метою взаємної вигоди за договором, в якості зустрічного майнового задоволення Приватному партнеру вартості внесених ним інвестицій у будівництво за рахунок Приватного партнера та передачі у комунальну власність Кароліно-Бугазькій територіальній громаді в особі Державного партнера дошкільного навчального закладу на 110 місць, зазначеного у п. 1.4. цього договору, Державний партнер надає Приватному партнеру право на будівництво рекреаційно-туристичного об`єкту на земельних ділянках комунальної власності загальною сумарною площею 19,41 га рекреаційного призначення (кадастрові номери: 5123781500:02:002:2505 - площею 0,2601 га, 5123781500:02:002:2515 - площею 9,3008 га та 5123781500:02:002:2525 - площею 9,8491 га)»; частину третю та четверту пункту 1.6 Інвестиційного договору №12/ДПП, укладеного 22.05.2019р між Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ «Балкан Плюс» в рамках здійснення державно-приватного партнерства, які викладені у наступній редакції: « 3 етап: отримання всіх дозвільних документів на право будівництва туристично-рекреаційного об`єкта; 4 етап: будівництво туристично-рекреаційного об`єкта»; частину другу пункту 1.7 Інвестиційного договору №12/ДПП, укладеного 22.05.2019 між Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ «Балкан Плюс» в рамках здійснення державно-приватного партнерства, яка викладена у наступній редакції: «Сума інвестиції в туристично-рекреаційний об`єкт становить не менше 450 млн. грн. та може збільшуватися/зменшуватися в залежності від зміни вартості обладнання, проектних та будівельних робіт в рамках реалізації державно-приватного партнерства»; пункт 2.1.1 Інвестиційного договору №12/ДПП, укладеного 22.05.2019р між Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ «Балкан Плюс» в рамках здійснення державно-приватного партнерства; пункт 2.3.1 Інвестиційного договору №12/ДПП, укладеного 22.05.2019р між Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ «Балкан Плюс» в рамках здійснення державно-приватного партнерства; пункт 2.3.2 Інвестиційного договору №12/ДПП, укладеного 22.05.2019р між Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ «Балкан Плюс» в рамках здійснення державно-приватного партнерства; пункт 2.4.1 Інвестиційного договору №12/ДПП, укладеного 22.05.2019р між Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ «Балкан Плюс» в рамках здійснення державно-приватного партнерства; абзац третій підпункту 1 пункту 3.1 Інвестиційного договору №12/ДПП, укладеного 22.05.2019р між Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ «Балкан Плюс» в рамках здійснення державно-приватного партнерства, який викладений у наступній редакції: «земельні ділянки комунальної власності загальною сумарною площею 19,41 га рекреаційного призначення кадастрові номери: №5123781500:02:002:2505 - площа 0,2601га; №5123781500:02:002:2515 - площа 9,3008га; №5123781500:02:002:2525 - площа 9,8491га, необхідні для виконання умов Договору ДПП»; підпункт 2 пункту 3.1 Інвестиційного договору №12/ДПП, укладеного 22.05.2019р між Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ «Балкан Плюс» в рамках здійснення державно-приватного партнерства; пункт 5.3 Інвестиційного договору №12/ДПП, укладеного 22.05.2019р між Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ «Балкан Плюс» в рамках здійснення державно-приватного партнерства; пункт 5.11 Інвестиційного договору №12/ДПП, укладеного 22.05.2019р між Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ «Балкан Плюс» в рамках здійснення державно-приватного партнерства.

Позивач, Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, у своїх поясненнях зазначає, що прокуратурою Одеської області не обґрунтовано порушене право. Пред`являючи вказаний позов, прокурор виходить саме з необхідністю вирішення проблем суспільного значення, існування яких виправдовує застосування механізму визнання недійсним ділянки комунальної власності, розташовані на березі Чорного моря. Таким чином, позивач 1 вважає, що здійснення забудови на землі, що відноситься до комунальної власності, і становить порушення інтересів держави. Як вбачається із письмових доказів, поданих разом із позовною заявою, Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, повідомило прокуратуру Одеської області своїм листом (зареєстрованим 09.11.2020 року), що в жовтні 2020 року в рамках реалізації спірного договору здійснювалися консультаційні заходи. Таким чином, жодної бездіяльності не вбачається з боку державного органу. Також, в якості письмового доказу, прокурором подано повідомлення на адресу Кароліно-Бугазької сільської ради від 02.12.2021 року №15/1 /1 -2595вих-21, листа Одеської обласної прокуратури від 21.04.2022 року №15/1/1-408вих-22, а також відповідними повідомленнями в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», які були спрямовані на адресу як Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області так до Міністерства економіки. Однак, вказані повідомлення не можуть бути взято до уваги під час з`ясування питання здійснення прокурором обов`язкових дій, яке передують зверненню до суду. Оскільки, з відповідей, які направлялися на адресу як прокуратури Одеської області, так і на адресу Міністерства економіки вбачається, що Кароліно-Бугазькою сільською радою вживалися та вживаються необхідні дії, які є гарантією щодо захисту та забезпечення балансу інтересів територіальної громади в рамках реалізації інвестиційного договору, який є предметом цього позову. Також, є не зрозумілим обґрунтування прокурора в частині звернення з позовом в інтересах держави Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, оскільки усі спірні землі належать до комунальної власності Кароліно-Бугазької територіальної громади.

Позивач, Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, вказує, що рішення про проведення конкурсу приймалося за редакцією Закону України «Про державно-приватне партнерство», чинною до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо усунення регуляторних бар`єрів для розвитку державно-приватного партнерства та стимулювання інвестиції в Україні»: Кабінетом Міністрів України чи уповноваженим ним органом - щодо об`єктів державної власності; Радою міністрів Автономної Республіки Крим - щодо об`єктів, які належать Автономній Республіці Крим; місцевими радами - щодо об`єктів комунальної власності. У зв`язку з цим можна зробити висновок, що саме ці органи могли бути визначені уповноваженими для визначення процедури передачі земельної ділянки у використання приватному партнеру.

Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області вказує, що вона здійснила усі необхідні заходи, які передували укладання оспорюваного договору у відповідності до положень Закону України «Про державно-приватне партнерство». Так, для громади, досить довгий час не вирішувалося питання побудови дитячого садку на 110 місць. З цією метою починаючи з 2012 року, Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород- Дністровського району Одеської області постійно зверталася з метою пошуку фінансування до обласної та районної ради, але так вказане питання і не було вирішено. 12.03.2019р рішенням колегіального органу - сесією Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області було прийнято рішення про проведення інвестиційного конкурсу з визначення приватного партнера інвестиційного конкурсу з визначення приватного партнера», щодо будівництва дошкільного навчального закладу на 110 місць та право будівництва рекреаційно-туристичного об`єкту в с. Кароліно-Бугаз на землях комунальної власності громади». 12.04.2019р строк проведення вказаного конкурсу було продовжено. 03.05.2019р рішенням Кароліно-Бугазької сільської ради було прийнято рішення про затвердження результатів інвестиційного конкурсу з визначення приватного партнера для здійснення державного-приватного партнерства, щодо будівництва дошкільного навчального закладу на 110 місць та право будівництва рекреаційно-туристичного об`єкту в с. Кароліно-Бугаз на землях комунальної власності громади та було затверджено істотні умови вказаного договору. Як вбачається з положень оспорюваного договору - новозбудоване майно - дошкільний навчальний заклад на 110 місць повністю переходить у комунальну власність Кароліно- Бугазької громади. Визнання ж недійсними всіх положень інвестиційного договору в рамках державно-приватного партнерства, які стосуються реалізації приватним партнером права на будівництво рекреаційно-туристичного комплексу на орендованих земельних ділянках комунальної форми власності призведе лише до того, що приватний партнер в односторонньому порядку візьме на себе зобов`язання побудувати за власний рахунок та передати у комунальну власність державному партнеру дошкільний навчальний заклад (ДНЗ) на 110 місць кошторисною вартістю 46,3 млн. грн. Вказане означає, що оспорюваний договір, яким він має бути, на думку прокурора, містив би в собі лише інвестиційні зобов`язання приватного партнера без будь-яких кореспондуючих їм зобов`язань державного партнера, що є неможливим з огляду на такі принципи державно-приватного партнерства, встановлені ст. 3 Закону України «Про державно-приватне партнерство», як: рівність перед законом державних та приватних партнерів; заборона будь-якої дискримінації прав державних чи приватних партнерів; узгодження інтересів державних та приватних партнерів з метою отримання взаємної вигоди; забезпечення вищої ефективності діяльності, ніжу разі здійснення такої діяльності державним партнером без залучення приватного партнера; незмінність протягом усього строку дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, цільового призначення та форми власності об`єктів, що перебувають у державній або комунальній власності чи належать Автономній Республіці Крим, переданих приватному партнеру; визнання державними та приватними партнерами прав і обов`язків, передбачених законодавством України та визначених умовами договору, укладеного у рамках державно-приватного партнерства; справедливий розподіл між державним та приватним партнерами ризиків, пов`язаних з виконанням договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства.

Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області звертає увагу суду на ту обставину, що усі істотні умови були погоджені під час оголошення та проведення конкурсу, результати яких не були оскаржені до суду або скасовані судовим рішенням. Скасування окремих положень договору призведе до дисбалансу прав сторін вказаного договору та позбавить очікуваного результату, що могло би вплинути на саме волевиявлення учасників правочину, оскільки в даному випадку ТОВ «Балкан Плюс» в наслідок скасування окремих положень правочину лише буде зобов`язано збудувати дошкільний заклад з подальшою стовідсоткову передачею у комунальну власність громади, що матиме наслідком порушення майнових інтересів сторони правочину. Крім того, стосовно права приватного партнера на будівництво рекреаційно-туристичного об`єкту, яке передбачено пунктом 1.4 договору, слід зазначити наступне. Вказане право само по собі, не є та не може бути матеріальним об`єктом державно-приватного партнерства. Це право надано приватному партнеру з метою отримання взаємної вигоди за договором, в якості зустрічного майнового задоволення Приватному партнеру за будівництво за рахунок Приватного партнера та передачі в комунальну власність Кароліно-Бугазькій територіальній громаді в особі Державного партнера матеріального об`єкта державно-приватного партнерства - створюваного дошкільного навчального закладу (ДНЗ) на 110 місць. Отже реалізація вказаного права і є комерційним інтересом та вигодою приватного партнера від здійснення державно-приватного партнерства на умовах договору в контексті положень статті 3 Закону України «Про державно-приватне партнерство». В дійсності Договором передбачений лише один матеріальний об`єкт державно-приватного партнерства, а саме - створюваний у майбутньому за рахунок інвестицій приватного партнера дошкільний навчальний заклад (ДНЗ) на 110 місць, який після завершення його будівництва та прийняття в експлуатацію передається приватним партнером безоплатно у комунальну власність Кароліно-Бугазької територіальної громади. Отже державний партнер набуває право власності на об`єкт державно-приватного партнерства - ДНЗ на 110 місць в повному обсязі, що відповідає вимогам ст. 8 Закону України «Про державно-приватне партнерство». При цьому слід зазначити, що земельні ділянки комунальної власності рекреаційного призначення загальною сумарною площею 19,41 га згідно Договору передаються приватному партнеру для будівництва рекреаційно-туристичного комплексу не у власність, а у довгострокову оренду, що повністю відповідає вимогам ч. 1 ст. 8 Закону України «Про державно-приватне партнерство». Вказана норма закону передбачає, що у разі якщо для здійснення державно-приватного партнерства необхідним є отримання приватним партнером земельних ділянок та/або права на забудову відповідних земельних ділянок, передача відповідних земельних ділянок в оренду приватному партнеру на строк дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, здійснюється в порядку, визначеному Земельним кодексом України, а передача права забудови здійснюється з урахуванням норм, встановлених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності». Зазначені земельні ділянки передані в оренду приватному партнеру для його потреб з метою будівництва рекреаційно-туристичного комплексу на строк дії договору (49 років), що також відповідає положенням ст. 8 Закону України «Про державно-приватне партнерство» та ч. 10 ст. 123 Земельного кодексу України, згідно якої земельні ділянки, необхідні для здійснення державно-приватного партнерства, зокрема концесії, підлягають передачі в оренду приватному партнеру, концесіонеру на строк дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, або концесійного договору. Що стосується земельної ділянки, необхідної для будівництва об`єкта державно - приватного партнерства - ДНЗ на 110 місць (площею 0,6100га, кадастровий №5123781500:02:001:0706, розташованої за адресою: вул. Будівельників, 3, с. Кароліно-Бугаз, Овідіопольського району Одеської області), то вона була передана приватному партнеру в користування за договором суперфіція на строк будівництва об`єкта та здачі його в експлуатацію, до 31.12.2022р в порядку, встановленому ч. 1 ст. 102-1 Земельного кодексу України та ст. 413 Цивільного кодексу України. Вимоги Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» під час проведення конкурсу з визначення приватного партнера та укладення договору державним та приватним партнерами також дотримані в повному обсязі, адже відповідно до Генерального плану села Кароліно - Бугаз, поєднаного з планом зонування території населеного пункту в складі Генерального плану, затвердженого рішенням Кароліно- Бугазської сільської ради від 25.11.2016р №818-VІІ, на земельних ділянках рекреаційного призначення загальною сумарною площею 19,41га (кадастровий номер№5123781500:02:002:2505, - площа 0,2601га; № 5123781500:02:002:2515 - площа 9,3008га; № 5123781500:02:002:2525 - площа 9,8491га), з урахуванням категорії земель, їх цільового призначення та виду використання, передбачено саме будівництво рекреаційно-туристичного комплексу.

Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області зазначає, що таким чином, оспорюваний договорі було укладено у відповідності до Закону України «Про державно-приватне партнерство» з додержанням процедури та порядку визначення на конкурсній основі переможця - приватного партнера. Кароліно-Бугазька сільська рада під час усієї процедури, яка передувала укладанню договору, так і його фактичної реалізації діяла в межах встановлених ст. 19 Конституції України. При цьому, станом на дату подання позовної заяви, жодне рішення Кароліно- Бугазької сільської ради в рамках укладання та реалізації оспорюваного договору не скасовано в судовому порядку. Слід також зазначити, що визнання частково недійсним Інвестиційного договору №12/ДПП від 22.05.2019р суперечить інтересам Кароліно-Бугазької сільської ради та територіальної громади. За цим Договором ТОВ «Балкан Плюс» має вкласти не менше 450 млн. грн. в будівництво рекреаційно-туристичного об`єкта на наданих йому в оренду земельних ділянках. Це є суттєвою інвестицією в розвиток рекреаційно-туристичних можливостей Кароліно-Бугазької територіальної громади. Укладаючи договір Кароліно-Бугазька сільська рада розраховувала на цю інвестицію та пов`язаний з нею соціально-економічний ефект: збільшення потоку споживачів оздоровчих та туристичних послуг, що також має зумовити ріст суміжних галузей - громадського харчування, пасажирських перевезень, торгівлі, а також створення нових робочих місць та збільшення надходжень податків від цих сфер підприємництва. На сьогоднішній день вказана інвестиція набула для Кароліно-Бугазької територіальної громади ще більшої актуальності, оскільки в умовах воєнного стану та пов`язаних з ним ризиків, залучення інвесторів стало завданням з розряду практично неможливих. Проте, у разі задоволення позову та визнання договору частково недійсним вказаної інвестиції та пов`язаного з нею соціально-економічного ефекту, звісно, не буде. Також Кароліно-Бугазька територіальна громада отримала та продовжує отримувати від ТОВ Балкан-Плюс» плату за оренду земельних ділянок під будівництво рекреаційно-туристичного об`єкта. За весь час оренди з 2019 по теперішній час загалом отримано 2222368,59грн оплати за оренду. У разі задоволення позову та визнання договору частково недійсним громада недоотримає подальші платежі за оренду. Натомість, у громади виникнуть фінансові зобов`язання щодо відшкодування ТОВ «Балкан-Плюс» 2222368,59грн отриманих платежів за оренду. Крім того, не можна не враховувати й того, що визнання договору частково недійсним призведе до того, що ТОВ «Балкан-Плюс» втратить до договору інтерес, тому що для нього в договорі більше не буде ніякої взаємної вигоди. В свою чергу це зумовлює ризик того, що ТОВ «Балкан-Плюс» або не буде виконувати такий договір та/або буде вимагати його припинення чи визнання недійсним. Це також створює ризик неотримання Кароліно- Бугазькою територіальною громадою дошкільного навчального закладу на 110 місць. Загалом все сказане свідчить про те, що Інвестиційний договір №12/ДПП від 22.05.2019р не порушує інтересів Кароліно-Бугазької територіальної громади. Натомість, задоволення позову заступника керівника Одеської обласної прокуратури та визнання договору частково недійсним, навпаки, призведе до порушення інтересів громади.

Враховуючи викладене, позивач, Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідач проти позовних вимог заперечує посилаючись на те, що прокурор застосовує до спірних правовідносин щодо рекреаційно-туристичного комплексу норму матеріального права - ст. 7 Закону України «Про державно-приватне партнерство», яка не підлягає застосуванню. Так, з п. 1.1., 1.4., 2.1.1. 2.3.5., 2.3.6., 3.1. інвестиційного договору від 22.05.2019 вбачається, що відповідач (приватний партнер) зобов`язався за власний рахунок повністю збудувати, укомплектувати обладнанням для функціонування та передати об`єкт державно-приватного партнерства - дошкільний навчальний заклад на 110 місць у власність Позивача 1 (державного партнера), а останній, в свою чергу, зобов`язався в рамках державно-приватного партнерства надати відповідачу право довгострокової оренди на 49 років на земельні ділянки загальною площею 19,41га (кадастровий номер №5123781500:02:002:2505 - площа 0,2601га; №513781500:02:002:2515 - площа 9,3008га; №5123781500:02:002:2525 - площа 9,8491га) для будівництва та обслуговування відповідачем власного рекреаційно-туристичного комплексу (далі РТК). Тобто в договорі РТК ніколи не визначався сторонами в якості об`єкта державно-приватного партнерства (далі ДПП) в сенсі ст. 7 Закону України «Про державно-приватне партнерство». В якості об`єкта ДПП в сенсі ст. 7 Закону України «Про державно-приватне партнерство» в договорі сторонами визначено лише ДНЗ. Відтак, застосування прокурором ст. 7 Закону України «Про державно-приватне партнерство» щодо РТК є безпідставним.

Відповідач зазначає, що неправильним є тлумачення прокурором норми матеріального права ст. 8 Закону України «Про державно-приватне партнерство» таким чином, що нібито в рамках ДПП приватному партнеру можуть надаватися лише земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти ДПП.

На думку прокурора, зазначені вище 3 земельні ділянки загальною площею 19,41га для будівництва та обслуговування РТК не могли бути надані відповідачу (приватному партнеру), тому що РТК не визначений об`єктом ДПП та, відповідно, не підлягає передачі у власність позивачу 1 (державному партнеру). Свою позицію прокурор обґрунтовує наступним: абз. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про державно-приватне партнерство», якою передбачено, що у разі якщо для здійснення державно-приватного партнерства необхідне користування земельною ділянкою, державний партнер передає приватному партнеру відповідно до Земельного кодексу України земельну ділянку, на якій розташований об`єкт державно-приватного партнерства, разом з об`єктом державно-приватного партнерства на строк, встановлений договором, укладеним у рамках державно-приватного партнерства, чи забезпечує не пізніше дати набрання чинності договором, укладеним у рамках державно-приватного партнерства, набуття приватним партнером права на користування земельними ділянками, наданими в установленому порядку для будівництва об`єкта державно-приватного партнерства та ч. 3 ст. 8 Закону України «Про державно-приватне партнерство», якою передбачено, що після припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, приватний партнер зобов`язаний звільнити земельну ділянку, надану йому для здійснення державно-приватного партнерства відповідно до цієї статті. На думку прокурора, якщо на наданій в рамках ДПП земельній ділянці буде розташований об`єкт, належний приватному партнеру, а не об`єкт ДПП, що передасться у власність державному партнеру, то в такому разі приватний партнер не зможе виконати вимогу ч. 3 ст. 8 Закону України «Про державно-приватне партнерство» - звільнити земельну ділянку після припинення дії договору ДПП. Прокурор вважає, що виконати вимогу ч. 3 ст. 8 Закону України «Про державно-приватне партнерство» можливо тільки за умови, якщо споруджений на ній об`єкт буде належати тільки державному партнеру. З таким тлумаченням ст. 8 Закону України «Про державно-приватне партнерство» не можна погодитися, воно є неправильним, про що свідчить наступне: щодо посилання прокурора на абз. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про державно-приватне партнерство» прокурор не врахував, що ч. 1 ст. 8 вказаного закону також містить абз. 2, в якому прямо встановлено, що: у всіх інших випадках державний партнер забезпечує надання на вимогу приватного партнера земельних ділянок, необхідних для виконання договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, в порядку, встановленому законом та зазначеному в такому договорі. Такий інший випадок та порядок надання земельних ділянок наразі сторони Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області та ТОВ «Балкан Плюс» й зазначили в договорі. А саме - для того, щоб відповідач (приватний партнер) за власний рахунок збудував, укомплектував обладнанням для функціонування та передав у власність Кароліно-Бугазькій сільській раді Білгород-Дністровського району Одеської області (державному партнеру) об`єкт ДПП - ДНЗ вартістю 46,3млн грн (п. 1.6., 2.3.3., 2.3.5., 2.3.6. договору), та інвестував 450млн грн в рекреаційно-туристичну інфраструктуру на території, підвідомчій Кароліно-Бугазькій сільській раді Білгород-Дністровського району Одеської області (державному партнеру) (п. 1.6. договору), Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області (державний партнер) зобов`язався надати відповідачу (приватному партнеру) в платне строкове користування (довгострокову оренду) земельні ділянки для будівництва та обслуговування РТК. Надання цих земельних ділянок є необхідним для виконання договору ДПП, оскільки інакше: а) здійснити інвестування 450 млн. грн. в рекреаційно-туристичну інфраструктуру на території, підвідомчій Кароліно-Бугазькій сільській раді Білгород-Дністровського району Одеської області (державному партнеру), неможливо, тому що РТК (інвестиція) має бути збудований на них; б) договір ДПП не мав би жодного інтересу для приватного партнера, а тому б приватний партнер не вступав в такий договір та за власний рахунок не будував, не укомплектовував обладнанням для функціонування та не передавав би об`єкт ДПП - ДНЗ на суму 46,3млн. грн. у власність Кароліно-Бугазькій сільській раді Білгород-Дністровського району Одеської області (державному партнеру). Таким чином, надання цих земельних ділянок відповідачу (приватному партнеру) Кароліно-Бугазькою сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області(державним партнером) відповідає абз. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про державно-приватне партнерство» та узгоджується з: абз. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державно-приватне партнерство», відповідно до якої договір, укладений у рамках ДПП, може містити елементи різних договорів (змішаний договір), умови яких визначаються відповідно до цивільного законодавства України; та принципом свободи договору, передбаченим п. 3 ч. 1 ст. 3, ст. 6 ЦК України.

Щодо посилання прокурора на ч. 3 ст. 8 Закону України «Про державно-приватне партнерство» відповідач вказує, що якщо погодитися з тим, як тлумачить цю норму прокурор, то виходило б, що у разі спорудження на земельній ділянці, наданій в рамках ДПП, наприклад, об`єкта ДПП, що перебуває у спільній частковій власності приватною та державною партнерів, приватному партнеру по закінченню дії договору ДПП потрібно було б зносити такий об`єкт, оскільки інакше звільнити земельну ділянку від своєї власності (своєї частки у власності) приватний партнер не зміг би. Проте, очевидно, що таке тлумачення ч. 3 ст. 8 Закону України «Про державно-приватне партнерство» є нелогічним і не відповідає принципу розумності (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України), тому що інакше довелося б погодитися з тим, що об`єкт будується на земельній ділянці, наданій в рамках ДПП, для того щоб в подальшому, по закінченню строку дії договору ДПП, при звільненні земельної ділянки його знищити (знести). Звідси випливає, що ч. 3 ст. 8 Закону України «Про державно-приватне партнерство» застосовується далеко не у всіх випадках, коли надано земельні ділянки в рамках ДПП. Зокрема, вона застосовується в ситуаціях, коли земельна ділянка надана для сервітуту проїзду/проходу, тимчасового розміщення обладнання, техніки приватного партнера. В такому разі цілком логічним і обґрунтованим є те, що після завершення ДПП земельна ділянка має бути звільнена приватним партнером. Водночас, вона не застосовується в ситуаціях, коли на земельній ділянці споруджено об`єкт ДПП, що перебуває у спільній власності приватного та державного партнерів, або об`єкт, який належить приватному партнеру. В такому разі подальша доля наданої земельної ділянки має вирішуватися в порядку, передбаченому ЗК України і має вирішуватися питання про подальшу оренду такої ділянки (ст. 123 ЗК України) або її викуп (ст. 128 ЗК України).

Відповідач наполягає на тому, що відсутні підстави для визнання договору частково недійсним. Частиною 4 ст. 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду від 17.06.2021 у справі №761/12692/17 викладені наступні висновки щодо застосування норм права про визнання правочину недійсним (ст.ст. 215, 216 ЦК України): «Тлумачення статей 215, 216 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою: наявність підстав для оспорення правочину: встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину».

Як зазначає відповідач, з позовної заяви, вбачається, що в якості порушення прав та інтересів Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (державного партнера) прокурор заявляє, що: земельні ділянки, надані відповідачу (приватному партнеру) в рамках ДПП, назавжди вибудуть з комунальної власності; Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області (державний партнер) не набуває у власність РТК. Проте, ці доводи прокурора є безпідставними, про що свідчить наступне: з договору (п. 2.1.1.) та витягів з реєстру речових прав на нерухоме майно (містяться в матеріалах справи) вбачається, що земельні ділянки надані Кароліно-Бугазькою сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області(державним партнером) відповідачу (приватному партнеру) на праві оренди. Відповідно до ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Таким чином, оскільки право оренди не має на увазі переходу права власності на земельну ділянку від орендодавця до орендаря, доводи прокурора про те, що у зв`язку з наданням земельних ділянок в рамках ДПП відповідачу (приватному партнеру) вони начебто назавжди вибудуть з комунальної власності є безпідставними. Також варто зазначити, що знаходження на земельних ділянках РТК, збудованого та належного відповідачу (приватному партнеру), теж не позбавлятиме права власності Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (державного партнера) на ці земельні ділянки. Жодним положенням законодавства України не встановлено, щоб факт побудови та знаходження на орендованих земельних ділянках РТК тягнув за собою перехід права власності на такі ділянки від орендодавця до орендаря. Що стосується подальшої долі таких ділянок (після закінчення строку оренди та строку дії договору ДПП), то вона може та повинна вирішуватися відповідно до чинного законодавства України - має вирішуватися питання про подальшу оренду (платне користування) такими ділянками (ст. 123 ЗК України) або їх викуп (ст. 128 ЗК України). Крім того, сторони в договорі передбачили ще й третій можливий варіант (пп. 2 п. 3.1. договору) - після припинення договору РТК може бути придбаний Кароліно-Бугазькою сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області (державним партнером) на підставі окремого договору у разі відповідної згоди на це з боку відповідача (приватного партнера). Викладене свідчить про те, що твердження прокурора про порушення договором прав та інтересів тим, що земельні ділянки назавжди вибудуть з комунальної власності не відповідає фактичним обставинам справи і є безпідставним.

Щодо доводів прокурора про порушення державних інтересів тим, що Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області (державний партнер) не набуває у власність РТК відповідач вказує, що РТК ніколи не визначався об`єктом ДПП в сенсі ст. 7 Закону України «Про державно-приватне партнерство». Об`єктом ДПП в сенсі ст. 7 Закону України «Про державно-приватне партнерство» було визначено лише ДНЗ. Так було визначено в умовах проведення конкурсу на визначення приватного партнера, що підтверджується звітом за результатами аналізу ефективності здійснення ДПП (додаток № 1) та, відповідно, в договорі. Тому, з огляду на положення ст. 7 Закону України «Про державно-приватне партнерство», Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області (державний партнер) має право на отримання у власність лише ДНЗ. Відповідно, твердження прокурора про те, що Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області (державний партнер) повинен мати право на отримання у власність повністю за рахунок відповідача (приватного партнера) ще й РТК є безпідставним.

Відповідач наполягає на тому, що в цілому викладене свідчить про те, що договором не порушується жодних прав та інтересів, про які заявляє прокурор. Про відсутність порушення договором прав та інтересів Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (державного партнера) свідчить проведений аналіз ефективності здійснення ДПП (додаток №1). З нього вбачається, що проект ДПП в цілому був оцінений як вигідний для територіальної громади, оскільки від проекту територіальна громада отримує собі у власність повністю за рахунок приватного партнера ДНЗ з обладнанням на суму 46,3млн.грн., орендні платежі за три земельні ділянки, інвестування у свій регіон у сумі 450млн. грн, а звідси, відповідно, розвиток рекреаційно-туристичної інфраструктури, додаткові робочі місця та збільшення надходжень до бюджету.

Як вказує відповідач, обраний прокурором спосіб захисту прав та інтересів (визнання договору частково недійсним) не відповідає правам та інтересам, про необхідність захисту яких він заявляє та по суті спрямований не на захист прав та інтересів Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (державного партнера), а на порушення прав та інтересів відповідача (приватного партнера). На думку прокурора, положеннями договору, що стосуються РТК порушується право Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (державного партнера) на отримання РТК у власність. У зв`язку з цим постає питання - чи можливо забезпечити право Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (державного партнера) на отримання РТК у власність шляхом визнання недійсними (тобто, по суті шляхом вилучення із договору) усіх положень, що стосуються РТК. Очевидно, що ні. В цьому аспекті позиція прокурора є внутрішньо суперечливою (взаємовиключною). Заявляючи про порушення права Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (державного партнера) на отримання у власність РТК прокурор, водночас, просить застосувати такий спосіб захисту, який «прибирає з юридичного поля РТК як такий». Це свідчить про обрання прокурором неефективного/неналежного способу захисту, який об`єктивно не може поновити право на отримання РТК у власність, яке прокурор вважає порушеним.

Як вказує відповідач, відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 12.12.2018 у справі №399/142/16-ц, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц. від 04.06.2019 у справі №916/3156/17, сутність процесуального інституту способу захисту прав полягає в тому, що спосіб захисту права є матеріально-правовим заходом примусового характеру, який має відповідати змісту порушеного права та забезпечувати його поновлення, а у разі неможливості такого поновлення повинен гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Якщо спосіб захисту не забезпечує цього, він вважається неефективним/неналежним. При цьому обрання позивачем неефективного/неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі №910/10011/19, від 02.02.2021 у справі №925/642/19). Таким чином, оскільки обраний прокурором спосіб захисту не відповідає праву, про порушення якого він заявляє, та у зв`язку з цим є неефективним/неналежним, то вже це саме по собі свідчить про те, що позов прокурора про визнання договору частково недійсним не підлягає задоволенню. Позов прокурора також не підлягає задоволенню через те, що він по суті спрямований не на захист прав та інтересів Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (державного партнера), а на порушення прав та інтересів Відповідача (приватного партнера).

З аналізу ефективності здійснення ДПП (додаток № 1) вбачається, що конкурс на визначення приватного партнера проводився на таких умовах: Вигоди для Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (державного партнера): отримання державним партнером у власність повністю за рахунок приватного партнера ДНЗ з обладнанням на суму 46,3млн. грн; державний партнер отримує інвестування в рекреаційно-туристичну інфраструктуру свого регіону в сумі 450млн. грн та у зв`язку з цим додаткові робочі місця, надходження в бюджет; державний партнер отримує в бюджет платежі за оренду земельних ділянок, на яких планується будівництво та обслуговування РТК. Вигода відповідача (приватного партнера): отримання права оренди земельних ділянок для будівництва та обслуговування РТК. Відповідно, визнання за позовом прокурора недійсними положень договору, що стосуються права оренди земельних ділянок для будівництва та обслуговування РТК призведе до наступного: а) договір суперечитиме умовам конкурсу, на яких було залучено приватного партнера. В свою чергу, це також означатиме порушення державою Україна щодо приватного партнера принципу юридичної визначеності, принципу відповідальності держави та принципу легітимних очікувань; б) державний партнер буде позбавлений вигід у вигляді: інвестування в рекреаційно-туристичну інфраструктуру свого регіону в сумі 450млн. грн, та у зв`язку з цим додаткові робочі місця, надходження в бюджет; платежі за оренду земельних ділянок, на яких планується будівництво та обслуговування РТК; в) договір буде суперечити принципам ДПП, зокрема, п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державно-приватне партнерство», відповідно до якого до принципів ДПП належить: узгодження інтересів державних та приватних партнерів з метою отримання взаємної вигоди. В такому разі для приватного партнера в такому ДПП не буде жодного інтересу/жодної вигоди, оскільки його єдиною вигодою в цьому ДПП було і є отримання права оренди земельних ділянок для будівництва та обслуговування РТК; г) призведе до порушення права власності відповідача (приватного партнера) та безпідставного збагачення Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (державного партнера) за рахунок відповідача (приватного партнера) на суму 46,3млн. грн - ДНЗ з обладнанням та загальну суму сплачених орендних платежів за весь попередній період за оренду земельних ділянок - у разі їх невідшкодування з бюджету.

Відповідач зазначає, що під час участі у конкурсі та при вступі в договірні відносини всі ці витрати відповідача (приватного партнера) розцінювалися в якості своєрідної «оплати» за право оренди земельних ділянок для будівництва та обслуговування РТК.

Крім того, відповідач вказує, що провадження у цій справі в частині позову прокурора в інтересах держави в особі Міністерства економіки України до ТОВ «Балкаи-Плюс» про визнання договору частково недійсним підлягає закриттю на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Це пов`язано з тим, що є таке, що набрало законної сили рішення Господарського суду Одеської області від 08.08.2021 у справі №916/126/21 яким між Міністерством економіки України та TOB «Балкан-Плюс» вже було вирішено спір про той самий предмет (визнання договору частково недійсним стосовно права оренди земельних ділянок для будівництва та обслуговування РТК) і з тих самих підстав. Суд відмовив в задоволенні позову прокурора в державних інтересах в особі Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (на теперішній час його перейменовано в «Міністерство економіки України» - постанова КМУ від 21.05.2021 р. № 504), оскільки встановив, що оспорюваними положеннями договору, що стосуються наданого відповідачу права оренди земельних ділянок для будівництва та обслуговування РТК, жодні права та інтереси Міністерства економіки України не порушуються.

Враховуючи викладене, відповідач просить закрити провадження в частині позову прокурора в інтересах держави в особі Міністерства економіки України до ТОВ «Балкан-Плюс» про визнання договору частково недійсним та відмовити у задоволенні позову прокурора у повному обсязі.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про закриття провадження в частині позову прокурора в інтересах держави в особі Міністерства економіки України до ТОВ «Балкан-Плюс» про визнання договору частково недійсним у судовому засіданні 27.04.2023, протокольно відмовив у його задоволенні, оскільки у справах різні учасники, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Прокурор у відповіді на відзив відповідача зазначає, що хибними є твердження відповідача про те, то вимоги ст, 7 Закону «України «Про державно-приватне партнерство» не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Так, Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району з ТОВ Балкан-Плюс 22.05.2019 укладено інвестиційний договір №12/ДПП саме в рамках здійснення державно-приватного партнерства. Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 та 1.3 договору його предметом є сумісна діяльність Державного (Кароліно-Бугазька сільська рада) та Приватного (ТОВ Балкан-Плюс) партнерів в порядку та на умовах, визначених договором, щодо будівництва дошкільного навчального закладу (ДНЗ) на 110 місць та права на будівництво рекреаційно-туристичного об`єкту в с. Кароліно-Бугаз на землях комунальної власності. Формою партнерства є сам вищезазначений договір в рамках здійснення державно-приватного партнерства. У зв`язку із викладеним, в даному випадку необхідно застосовувати саме норми ст. 7 Закону України «Про державно-приватне партнерство», відповідно до якої об`єктами державно-приватного партнерства є: існуючі, зокрема відтворювані (шляхом реконструкції, модернізації, технічного переоснащення) об`єкти, що перебувають у державній або комунальній власності чи належать Автономній Республіці Крим, у тому числі ділянки надр, а також створювані або придбані обпекти в результаті виконання договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства. Тобто, станом на дату укладення договору законодавець чітко імперативно визначив що може бути об`єктами державно-приватного партнерства. Законодавцем визначено, що у будь-якому разі державний партнер (уданому випадку позивач 1) набуває право власності (стовідсотково або спільно частково з відповідачем) на створювані об`єкти в результаті виконання договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства.

Як вказує прокурор, відповідач стверджує що в інвестиційному договорі від 22.05.2019 рекреаційно-туристичний комплекс ніколи не визначався сторонами договору, як об`єкт державно-приватного партнерства в сенсі ст. 7 Закону України «Про державно-приватне партнерство». Водночас, законодавцем чітко визначено поняття «об`єкту державно-приватного партнерства», ураховуючи викладене, під час укладання договору в рамках державно-приватного партнерства неможливо не застосовувати норми вищезазначеного Закону, а їх ігнорування або застосування в інтересах однієї сторони ( в даному випадку - приватного партнера) та у порушення інтересів другої сторони (держави в особі державного партнера) беззаперечно призводить до порушення вимог законодавства та відповідно і інтересів держави, про які прокурором зазначено у позовній заяві. Окрім того, відповідач посилається на неправильне застосування прокурором вимог ст. 8 Закону України «Про державно-приватне партнерство». Зокрема, відповідач стверджує, то положення ч. 3 ст. 8 вказаного закону застосовуються далеко не в усіх випадках, коли в рамках державно-приватного партнерства надаються земельні ділянки. Проте, такі твердження є хибними та не відповідають вимогам законодавства з огляду на наступне. Статтею 8 Закону України «Про державно-приватне партнерство» у разі якщо для здійснення державно-приватного партнерства необхідне користування земельною ділянкою, державний партнер передає приватному партнеру відповідно до Земельного кодексу України земельну ділянку, на якій розташований об`єкт державно-приватного партнерства, разом з об`єктом державно-приватного партнерства на строк, встановлений договором, укладеним у рамках державно-приватного партнерства, чи забезпечує не пізніше дати набрання чинності договором, укладеним у рамках державно-приватного партнерства, набуття приватним партнером права на користування земельними ділянками, наданими в установленому порядку для будівництва об`єкта державно-приватного партнерства. У всіх інших випадках державний партнер забезпечує надання на вимогу приватного партнера земельних ділянок, необхідних для виконання договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, в порядку, встановленому законом та зазначеному в такому договорі. Так, відповідно до п. 1.4 договору об`єктами державно-приватного партнерства є: будівництво дошкільного навчального закладу (ДНЗ) на 110 місць за адресою: с. Кароліно-Бугаз, вул. Будівельників, 3, на земельній ділянці комунальної власності загальною площею 0,61га (кадастровий номер 5123781500:02:001:0706); право на будівництво рекреаційно-туристичного об`єкту на земельних ділянках комунальної власності загальною сумарною площею 19,41га рекреаційного призначення (кадастровий номер № 5123781500:02:002:2505, площа 0,2601 га; №5123781500:02:002:2515, площа 9,3008га; № 5123781500:02:002:2525, площа 9,8491га). При цьому, згідно до п. 1.5 договору його сторони дійшли згоди, що інвестування проходить у кілька етапів: 1 етап: будівництво ДНЗ на 110 місць відповідно до проекту будівництва; 2 етап: закупівля та встановлення обладнання для функціонування ДНЗ; 3 етап: отримання всіх дозвільних документів на право будівництва туристично-рекреаційного об`єкта; 4 етап: будівництво туристично-рекреаційного об`єкту. Таким чином, Законом України «Про державно-приватне партнерство» передбачено надання приватному партнеру лише тих земельних ділянок, на яких розташований об`єкт державно-приватного партнерства (разом з об`єктом державно-приватного партнерства). А оскільки об`єктом може бути майбутній створюваний об`єкт (в даному випадку - що буде збудовано), то, відповідно, і надання земельних ділянок приватному партнеру можливе лише тих, що стосуються безпосередньо об`єкта державно-приватного партнерства - під об`єктом державно-приватного партнерства. Опосередковано це підтверджується і тим, що відповідно до ст. 8 Закону України «Про державно-приватне партнерство» у разі припинення (розірвання) договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, приватний партнер автоматично втрачає право на користування земельною ділянкою, наданою йому державним партнером для здійснення державно-приватного партнерства. Логічний висновок про те, які саме земельні ділянки можуть бути надані у користування приватного партнера витікає також з ст. 8 Закону України «Про державно-приватне партнерство», відповідно до якої після припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, приватний партнер зобовязаний звільнити земельну ділянку, надану йому для здійснення державно-приватного партнерства відповідно до цієї статті. Тобто, приватний партнер має право отримати у користування лише ті земельні ділянки, які необхідні для створення об`єкту державно-приватного партнерства і після цього логічно що повинен їх звільнити, оскільки державний партнер стає власником у даному випадку створеного майна - ДНЗ.

Прокурор зазначає, що при цьому, п. 3.4 та пп. 1 п. 3.1 договору передбачено, що після припинення Договору Відповідач повертає Позивачу-1 лише новозбудований ДНЗ та три земельні ділянки (кадастрові номери №5123781500:02:002:2505, 5123781500:02:002:2515, 5123781500:02:002:2525). Набуття спільної часткової власності на створений об`єкт державно-приватного партнерства все одно не виключає необхідності звільнення земельної ділянки приватним партнером. Разом з цим, у договорі у порушення вимог ст.ст. 7, 8 Закону України «Про державно-приватне партнерство» у якості об`єкта державно-приватного партнерства фактично визначено три земельні ділянки комунальної власності загальною сумарною площею 19,41га рекреаційного призначення (кадастрові номери: 5123781500:02:002:2505 - площею 0,2601га, 5123781500:02:002:2515 - площею 9,3008га та 5123781500:02:002:2525 - площею 9,8491га) під виглядом права на будівництво рекреаційно-туристичного об`єкту на них. На підтвердження цієї обставини є і те, що відповідно до пп. 2 п. 3.1 договору право власності на побудований туристично-рекреаційний комплекс з належною інфраструктурою належить приватному партнеру. Тобто, державний партнер взагалі не набуває у власність будь-якої частки у новостворюваному (новозбудованому) рекреаційно-туристичному об`єкті. Набуття приватним партнером 100% права власності на створений (збудований) рекреаційно-туристичний об`єкт свідчить і про неможливість у майбутньому звільнити відповідні три вищевказані земельні ділянки після припинення дії договору, у зв`язку з цим, ці умови договору суперечать вимогам ст. 8 Закону України «Про державно-приватне партнерство». А тому, саме по собі право на будівництво рекреаційно-туристичного об`єкту не є і не може розглядатись у даному випадку як об`єкт державно-приватного партнерства, оскільки позивач 1 не набуває права власності (навіть частково) на створюваний у майбутньому рекреаційно-туристичний об`єкт та відповідно до умов договору не набуде і у майбутньому. Таким чином, фактично у якості об`єкту державно-приватного партнерства визначено не право на будівництво, а безпосередньо вищевказані три земельні ділянки, які відповідно до Закону України «Про державно-приватне партнерство» взагалі не можуть бути об`єктами державно-приватного партнерства.

Як зазначає прокурор, крім того, відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України «Про державно-приватне партнерство» об`єкти державно-приватного партнерства, створені або придбані приватним партнером на виконання договору, укладеного в решках ДПП, можуть належати йому на праві власності та використовуватися ніш або державним партнером чи іншою стороною договору в порядку та на умовах, визначених таким договором, якщо інше не встановлено законом, що регулює відносини, пов`язані з виконанням договорів, визначених у ч. 1 ст. 5 цього Закону. Такі об`єкти підлягають передачі приватним партнером державному партнеру в порядку та строки, визначені договором, укладеним у рамках державно-приватного партнерства, але не пізніше дати припинення дії такого договору. Після переходу права власності на створені чи придбані приватним партнером об`єкти державно-приватного партнерства до держави, територіальної громади чи Автономної Республіки Крим приватний партнер має переважне право на користування таким майном для виконання своїх зобов`язань у порядку та на умовах, визначених договором, укладеним у рамках державно-приватного партнерства, до припинення дії такого договору. Таким чином, законодавцем визначено, що державний партнер у будь-якому разі не пізніше припинення договору про державно-приватне партнерство набуває право власності на створений об`єкт державно-приватного партнерства. Такі положення законодавства повністю узгоджуються з обов`язком приватного партнера звільнити земельну ділянку, надану йому для здійснення державно-приватного партнерства, оскільки іншим способом ніж передачею об`єкта у державну (комунальну) власність виконати ці вимоги законодавства (звільнити відповідну земельну ділянку) неможливо. Разом з цим, положеннями договору взагалі не врегульоване питання передачі відповідачем створеного (новозбудованого) рекреаційно-туристичного об`єкта у власність позивача 1. При цьому, п. 3.4 договору передбачена передача відповідачем позивачу 1 лише дошкільного навчального закладу (ДНЗ) на 110 місць за адресою: с. Кароліно-Бугаз, вул. Будівельників, 3, та трьох земельних ділянках комунальної власності загальною сумарною площею 19,41га рекреаційного призначення (кадастровий №5123781500:02:002:2505 - площа 0,2601га; №5123781500:02:002:2515 - площа 9,3008га; №5123781500:02:002:2525 - площа 9,8491га), але у порушення вимог ст. 7 Закону України «Про державно-приватне партнерство» не передбачена майбутня передача з приватної власності відповідача у власність позивача 1 створеного (новозбудованого) рекреаційно-туристичного об`єкта.

Прокурор вказує, що враховуючи, що ч. 2 п. 1.4 договору в редакції, яка передбачає, що об`єктом державно-приватного партнерства є: «право на будівництво рекреаційно-туристичного об`єкту на земельних ділянках комунальної власності загальною сумарною площею 19,41га рекреаційного призначення (кадастровий №5123781500:02:002:2505, площею 0,2601га; №5123781500:02:002:2515 площею 9,3008га; №5123781500:02:002:2525 площею 9,8491га) не відповідає вимогам Закону України «Про державно-приватне партнерство», зокрема, положенням ст.ст. 7, 8 цього Закону, договір в цій частині, враховуючи норми ст. ст. 203, 215, 236 ЦК України, підлягає визнанню недійсним з моменту його укладення, про що Одеською обласною прокуратурою зазначено у позовній заяві.

Як вказує прокурор, також, неможна погодитись із доводами відповідача щодо того, що обраний прокурором спосіб захисту прав та інтересів не відповідає правам та інтересам, про необхідність яких він заявляє. Так, відповідач наголошує на тому, що неможливо забезпечити право позивача Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області на отримання рекреаційно-туристичного об`єкту шляхом визнання недійсним з моменту укладення договору в частині, а саме п. 1.4 договору, яка передбачає «право на будівництво рекреаційно-туристичного об`єкту на земельних ділянках комунальної власності загальною сумарною площею 19,41га рекреаційного призначення ( кадастровий №5123781500:02:002:2505 площею 0,2601га; №5123781500:02:002:2515 площею 9,3008га; №5123781500:02:002:2525 площею 9,8491га). При цьому, у позовній заяві обласної прокуратури відсутня позовна вимога про передання державі в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород- Дністровського району Одеської області у власність збудований у майбутньому рекреаційно-туристичний об`єкт. Метою пред`явлення вказаного позову є усунення порушень інтересів держави в особі територіальної громади, які виникли під час укладання спірного договору, шляхом визнання частини, у якій такі порушення допущено недійсною. При цьому, пред`являючи позов у вказаній справі, прокурор виходив саме з необхідності вирішення проблем суспільного значення, існування яких виправдовує застосування механізму визнання недійсним договору, за яким з комунальної власності фактично назавжди вибудуть земельні ділянки комунальної власності, розташовані на березі Чорного моря. Саме подальша незаконна забудова земель комунальної власності та не набуття державним партнером прав на майно, розташоване на цих земельних ділянках і становить порушення інтересів держави. Так, відповідно до вимог ч. 11 ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об`єкта нерухомого майна зобов`язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об`єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому ст.ст. 118, 123 або 128 цього Кодексу. Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, зобов`язаний передати земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку, встановленому цим Кодексом. Тобто, з огляду на викладене, оскаржуваний у позовній заяві обласної прокуратури п. 1.4 договору укладений з метою задоволення лише інтересів відповідача який отримає одноособово у власність і збудований об`єкт нерухомості, і право власності (оренди) на земельні ділянки рекреаційного призначення. У той час, як у держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради, у разі забудови спірних земельних ділянок загальною площею 19,41га виникає лише обов`язок передати земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку, встановленому Земельним кодексом України. Крім того, відповідач наголошує на тому, що і Кароліно-Бугазьку сільську раду Білгород-Дністровського району Одеської області і Міністерство економіки України влаштовували умови конкурсу, який слугував передумовою укладення договору в рамках державно-приватного партнерства, а також умови відповідного договору, у зв`язку із чим порушення інтересів держави у даному випадку відсутні.

Як наголошує прокурор, у зв`язку із викладеним, доводи відповідача, викладені відзиві на позовну заяву не спростовують обґрунтування прокурора щодо незаконності укладеного між Кароліно-Бугазькою сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області та ТОВ «Балкан плюс» 22.05.2019 інвестиційного договору №12/ДПП в рамках здійснення державно-приватного партнерства в частині права на будівництво рекреаційно-туристичного об`єкту, викладені у позові.

Прокурор у своїх поясненнях зазначає, що на виконання інвестиційного договору від 22.05.2019 за №12/ДПП Кароліно-Бугазькою сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області 16.07.2019 з ТОВ «Балкан плюс» укладено 3 договори оренди земельних ділянок із кадастровими номерами 5123781500:02:002:2505, 5123781500:02:002:2515 та 5123781500:02:002:2525. Відповідно до абз. 9 ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разкнадання земельних ділянок державної або комунальної власності для потреб приватного партнера в рамках державно-приватного партнерства відповідно до закону. Враховуючи викладену норму, вищезазначені договори укладено у поза конкурентний спосіб - без проведення земельних торгів, у зв`язку із наявністю договору про державно-приватне партнерство.

Як вказує прокурор, прокуратурою 19.01.2023 у судовому засіданні отримано від представника ТОВ «Балкан плюс» клопотання про приєднання письмових доказів, до якого долучено копію додаткової угоди від 14.12.2022 до інвестиційного договору №12/ДПП в рамках здійснення державно-приватного партнерства від 22.05.2019. За результатами вивчення вказаної додаткової угоди встановлено, що зі змісту останньої не вбачається усунення сторонами договору порушень вимог ст.ст. 7, 8 Закону України «Про державно-приватне партнерство», що і стали підставою для звернення прокурором із даним позовом до суду з метою захисту інтересів держави. Так, відповідною додатковою угодою від 14.12.2022 з п. 1. 4. Інвестиційного договору, з об`єктів державно-приватного партнерства виключено право на будівництво рекреаційно-туристичного об`єкту на земельних ділянках комунальної власності загальною площею 19,41га рекреаційного призначення (кадастрові №№5123781500:02:002:2505 - площею 0,2601 га, 5123781500:02:002:2515 - площею 9,3008 га та 5123781500:02:002:2525 - площею 9,8491 га). При цьому, відповідно до п. 8 додаткової угоди, інвестиційний договір в рамках державно-приватного партнерства від 22.05.2019 за №12/ДПП доповнено новим пунктом 1.5, який викладено у наступній редакції: « 1.5. Сторони дійшли згоди, що з метою забезпечення можливості виконання Приватним партнером обов`язку перед Державним партнером щодо здійснення інвестиції в туристично-рекреаційну інфраструктуру, передбаченої абз. 2 п. 1.6. договору, та з метою взаємної вигоди за договором, в якості зустрічного майнового задоволення Приватному партнеру вартості внесених ним інвестицій у будівництво за рахунок Приватного партнера та передачі у комунальну власність Кароліно-Бугазькій територіальній громаді в особі Державного партнера дошкільного навчального закладу на 110 місць, зазначеного у п. 1.4. цього договору, Державний партнер надає Приватному партнеру право на будівництво рекреаційно-туристичного об`єкту на земельних ділянках комунальної власності загальною сумарною площею 19,41 га рекреаційного призначення (кадастрові №№5123781500:02:002:2505 - площею 0,2601га, 5123781500:02:002:2515 - площею 9,3008га та 5123781500:02:002:2525 - площею 9,8491га). Отже, виключення з п. 1.4. Інвестиційного договору в рамках державно-приватного партнерства права на будівництво рекреаційно-туристичного об`єкта на спірних земельних ділянках не змінює незаконності договору державно-приватного партнерства в частині передачі товариству права на забудову останніх, оскільки відповідач продовжує реалізовувати намір на забудову вказаних земельних ділянок, та у подальшому отримує стовідсоткове право приватної власності на нерухоме майно, що буде зведене на них, а саме рекреаційно-туристичний комплекс. Крім того, вищезазначеною додатковою угодою взагалі не визначено та не встановлено можливості набуття права власності Державного партнера (навіть частково) на рекреаційно-туристичний об`єкт, що буде збудований на земельних ділянках комунальної власності загальною площею 19,41га. Таким чином, відповідач користується земельними ділянками рекреаційного призначення комунальної власності загальною площею 19,41га, які ним отримано у порушення абз. 9 ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, поза процедурою земельних торгів відповідно до договорів оренди земельних ділянок із кадастровими №№5123781500:02:002:2505, 5123781500:02:002:2515 та 5123781500:02:002:2525 від 16.07.2019. Враховуючи протиправність передачі Кароліно-Бугазькою сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області в оренду ТОВ «Балкан плюс» вищезазначених земельних ділянок, Одеською обласною прокуратурою за результатом розгляду даної справи Господарським судом Одеської області буде вирішуватись питання щодо вжиття заходів представницького характеру, спрямованих на захист інтересів держави, а саме визнання недійсними вказаних договорів оренди.

Прокурор зазначає, що таким чином, у порушення вимог ст.ст. 7, 8 Закону України «Про державно-приватне партнерство» у якості об`єкта державно-приватного партнерства фактично визначено три земельні ділянки комунальної власності загальною сумарною площею 19,41га рекреаційного призначення під виглядом права на будівництво рекреаційно-туристичного об`єкту на них. На підтвердження цієї обставини є і те, що відповідно до пп. 2 п. 3.1 договору право власності на побудований туристично-рекреаційний комплекс з належною інфраструктурою належить приватному партнеру. Тобто, державний партнер взагалі не набуває у власність будь-якої частки у новостворюваному (новозбудованому) рекреаційно-туристичному об`єкті. Набуття приватним партнером 100% права власності на створений (збудований) рекреаційно-туристичний об`єкт свідчить і про неможливість у майбутньому звільнити відповідні три вищевказані земельні ділянки після припинення дії договору, у зв`язку з цим, ці умови договору суперечать вимогам ст. 8 Закону України «Про державно-приватне партнерство». А тому, саме по собі право на будівництво рекреаційно-туристичного об`єкту не є і не може розглядатись у даному випадку як об`єкт державно-приватного партнерства, оскільки Кароліно-Бугазька сільська рада не набуває права власності на створюваний у майбутньому рекреаційно-туристичний об`єкт та відповідно до умов договору не набуде і у майбутньому. Таким чином, фактично у якості об`єкту державно-приватного партнерства визначено не право на будівництво, а безпосередньо вищевказані три земельні ділянки, які відповідно до Закону України «Про державно-приватне партнерство» взагалі не можуть бути об`єктами державно-приватного партнерства. З огляду на викладене, факт підписання Катроліно-Бугазькою сільською радою із ТОВ «Балкан плюс» 14.12.2022 додаткової угоди до інвестиційного договору від 22.05.2019 №12/ДПП в рамках здійснення державно-приватного партнерства не спростовує обґрунтування прокурора щодо його незаконності в частині права на будівництво рекреаційно-туристичного об`єкту, викладені у позові.

Щодо твердження прокурора про набуття Відповідачем права користування спірними земельними ділянками у позаконкурентний спосіб у своїх поясненнях на пояснення прокурора відповідач зазначає, що із п.п. 2, 20, 26, 31, 38 Порядку проведення конкурсу з визначення приватного партнера для здійснення державно-приватного партнерства щодо об`єктів державної, комунальної власності та об`єктів, які належать Автономній Республіці Крим, затвердженого постановою КМУ від 11.04.2011 р. № 384 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), вбачається, що приватний партнер та найкращі умови державно-приватного партнерства визначаються шляхом проведення конкурсу, тобто у конкурентний спосіб. Із додатків №№ 2, 4, 7, 8, 9 до пояснень позивача 1 від 14.06.2022 вих. №030-06/ГС, а саме: оголошення в газеті щодо проведення конкурсу; рішень Кароліно-Бугаської сільської ради від 12.03.2019, від 23.05.2019; листів до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 12.04.2019, від 03.05.2019., від 24.05.2019 вбачається, що приватний партнер та конкретні умови державно-приватного партнерства, у тому числі умови в частині набуття відповідачем (приватним партнером) прав користування спірними земельними ділянками, були визначені шляхом проведення конкурсу, тобто у конкурентний спосіб. Відтак, абсолютно безпідставним є твердження прокурора про набуття відповідачем (приватним партнером) прав користування спірними земельними ділянками у позаконкурентний спосіб.

Щодо твердження прокурора про отримання відповідачем спірних земельних ділянок в користування у порушення абз. 9 ч. 2 ст. 134 ЗК України (поза процедурою земельних торгів) відповідач вказує, що абз. 9 ч. 2 ст. 134 ЗК України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) було передбачено наступне: «Не підлягають продажу на земельних торгах земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі надання земельних ділянок державної або комунальної власності для потреб приватного партнера в рамках державно-приватного партнерства відповідно до закону». Зі змісту цієї норми вбачається, що надання земельних ділянок комунальної власності для потреб приватного партнера в рамках державно-приватного партнерства відповідно до закону могло здійснюватися без проведення земельних торгів. Прокурор також не врахував, що законом, а саме абз. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про державно-приватне партнерство» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), було встановлено, що: у всіх інших випадках державний партнер забезпечує надання на вимогу приватного партнера земельних ділянок, необхідних для виконання договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, в порядку, встановленому законом та зазначеному в такому договорі. Такий інший випадок та порядок надання земельних ділянок наразі сторони (позивач і відповідач) й зазначили в договорі. А саме - для того, щоб відповідач (приватний партнер) за власний рахунок збудував, укомплектував обладнанням для функціонування та передав у власність позивачу 1 (державному партнеру) об`єкт державно-приватного партнерства - дошкільний навчальний заклад на 110 місць вартістю 46,3млн грн (п. 1.6., 2.3.3., 2.3.5., 2.3.6. договору), та інвестував 450млн грн в рекреаційно-туристичну інфраструктуру на території, підвідомчій позивачу 1 (державному партнеру) (п. 1.6. договору), позивач 1 (державний партнер) зобов`язався надати відповідачу (приватному партнеру) в платне строкове користування (довгострокову оренду) земельні ділянки для будівництва та обслуговування рекреаційно-туристичного комплексу. Надання цих земельних ділянок є необхідним для виконання договору (умов) державно-приватного партнерства, оскільки інакше: а)здійснити інвестування 450млн грн в рекреаційно-туристичну інфраструктуру на території, підвідомчій позивачу 1 (державному партнеру), неможливо, тому що РТК (інвестиція) має бути збудований на них; б)договір державно-приватного партнерства не мав би жодного інтересу для приватного партнера, а тому б приватний партнер не вступав в такий договір та за власний рахунок не будував, не укомплектовував обладнанням для функціонування та не передавав би об`єкт державно-приватного партнерства - ДНЗ на суму 46,3млн грн у власність позивачу 1 (державному партнеру). Отже, надання спірних земельних ділянок відповідачу (приватному партнеру) позивачем 1 (державним партнером) відповідало абз. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про державно-приватне партнерство» та узгоджувалося з: абз. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державно-приватне партнерство», відповідно до якої договір, укладений у рамках державно-приватного партнерства, може містити елементи різних договорів (змішаний договір), умови яких визначаються відповідно до цивільного законодавства України; принципом свободи договору, передбаченим п. 3 ч. 1 ст. 3, ст. 6 ЦК України та п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державно-приватне партнерство», в силу якого однією із фундаментальних засад, на яких має ґрунтуватися державно-приватне партнерство є: узгодження інтересів державних та приватних партнерів з метою отримання взаємної вигоди. Спірні земельні ділянки правильно були надані відповідачу без проведення земельних торгів, оскільки відповідно до абз. 9 ч. 2 ст. 134 ЗК України вони були надані для потреб приватного партнера в рамках державно-приватного партнерства відповідно до закону, а саме відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про державно-приватне партнерство» у зв`язку з їх необхідністю для виконання договору (умов) державно-приватного партнерства, які, в свою чергу, були визначені шляхом проведення конкурсу (тобто, у конкурентний спосіб). Прокурор не надав жодних доказів, які б спростовували те, що спірні земельні ділянки є необхідними для виконання договору (умов) державно-приватного партнерства. Крім того, результати конкурсу щодо державно-приватного партнерства та умови останнього ніким не оспорювалися і незаконними або недійсними в судовому порядку не визнавалися. В цілому викладене свідчить про те, що твердження прокурора про отримання відповідачем спірних земельних ділянок у користування в порушення абз. 9 ч. 2 ст. 134 ЗК України є безпідставним.

Щодо додаткової угоди №3 від 14.12.2022 до договору №12/ДПП в рамках здійснення державно-приватного партнерства від 22.05.2019 відповідач вказує, що додатковою угодою №3 від 14.12.2022 уточнено низку положень договору №12/ДПП з метою попередження їх неоднозначного тлумачення та у зв`язку із зміною окремих реквізитів сторін договору та найменування державного партнера. Водночас, договір « 12/ДПП не порушував прав та законних інтересів Кароліно-Бугазької територіальної громади (державних інтересів) ні до укладення Додаткової угоди №3, ні після її укладення.

Щодо відсутності порушення прав та законних інтересів Кароліно- Бугазької територіальної громади (відсутність порушення державних інтересів) відповідач зазначає, що прокурор не надав жодних доказів, які б свідчили про порушення оспорюваними положеннями договору прав та законних інтересів Кароліно-Бугазької територіальної громади (державних інтересів). Натомість, в матеріалах справи наявний Висновок про результати проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства щодо будівництва дошкільного навчального закладу (ДНЗ) на 110 місць та права на будівництво рекреаційно-туристичного об`єкту в селі Кароліно-Бугаз на землях комунальної власності громади У Висновку прямо зазначено, що запропонований проект державно-приватного партнерства (надалі - ДПП) є в цілому прийнятний за всіма показниками аналізу ефективності здійснення ДПП, а саме: необхідним громаді села Кароліно-Бугаз і матиме позитивні соціально-економічні наслідки; юридично правомірним, не має законодавчих обмежень, які забороняються, або суттєво ускладнюють ДПП; відповідає стратегічним пріоритетам регіону та розвитку ДПП в Україні; забезпечує досягнення мети в процесі здійснення ДПП; фінансово здійсненним, надає позитивний фінансовий результат (показники NPV, IRR), прийнятний для приватного партнера; забезпечує оптимальний розподіл ризиків між державним і приватним партнерами під час здійснення ДПП; забезпечує досягнення кращих фінансових результатів в разі залучення приватного партнера; передбачає таку систему управління ДПП, яка попереджає виникнення негативних наслідків впливу на навколишнє природне середовище.

Відповідач зазначає, що як вбачається із матеріалів справи, прокурор не надав жодних доказів на спростування цього. Більше того, суб`єкт, який безпосередньо виражає та представляє права та законні інтереси Кароліно-Бугазької територіальної громади, а саме Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, вважає, що оспорюваними положеннями договору ДПП права та законні інтереси Кароліно-Бугазької територіальної громади не порушуються. Про це прямо зазначено в поясненнях Кароліно-Бугазької сільської ради від 14.06.2022 вих№030-06/ГС.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За змістом ч. 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч. ч. 3-4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті.

За змістом ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Таким чином, передумовою звернення прокурора з позовом до суду є юридичний факт порушення законного інтересу держави або загрози порушення такого інтересу.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Прокурор, звертаючись із даним позовом до суду в інтересах держави, зазначає, що інтереси територіальної громади збігаються з інтересами держави; порушення інтересів держави полягають у

подальшої незаконної забудови не набуття державним партнером прав на майно розташоване на цих земельних ділянках, і становить порушення інтересів держави та фактичне позбавлення сільської ради земельними ділянками.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. В силу приписів частини 5 статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Наведеними нормами визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та загальні підстави недійсності правочину, за яких правочин може бути визнаний недійсним, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 ЦК України).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про державно-приватне партнерство» державно-приватне партнерство - співробітництво між державою Україна, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами в особі відповідних державних органів, що згідно із Законом України "Про управління об`єктами державної власності" здійснюють управління об`єктами державної власності, органів місцевого самоврядування, Національною академією наук України, національних галузевих академій наук (державних партнерів) та юридичними особами, крім державних та комунальних підприємств, установ, організацій (приватних партнерів), що здійснюється на основі договору в порядку, встановленому цим Законом та іншими законодавчими актами, та відповідає ознакам державно-приватного партнерства, визначеним цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.05.2019р між Кароліно-Бугазькою сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області та відповідачем було укладено інвестиційний договір №12/ДПП в рамках здійснення державно-приватного партнерства, предметом якого є сумісна діяльність Державного (Кароліно-Бугазька сільська рада) та Приватного (ТОВ Балкан-Плюс) партнерів в порядку та на умовах, визначених договором, щодо будівництва дошкільного навчального закладу (ДНЗ) на 110 місць та права на будівництво рекреаційно-туристичного об`єкту в с. Кароліно-Бугаз на землях комунальної власності.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За змістом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону визначені параграфом 2 глави 16 ЦК України.

Предметом розгляду даної справи є визнання частково недійсним інвестиційного договору №12/ДПП від 22.05.2019 в рамках здійснення державно-приватного партнерства, предметом якого є сумісна діяльність Державного (Кароліно-Бугазька сільська рада) та Приватного (ТОВ Балкан-Плюс) партнерів в порядку та на умовах, визначених договором, щодо будівництва дошкільного навчального закладу (ДНЗ) на 110 місць та права на будівництво рекреаційно-туристичного об`єкту в с. Кароліно-Бугаз на землях комунальної власності, з тих підстав, що останній укладений в супереч ст.ст. 7, 8 Закону України «Про державно-приватне партнерство».

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державно-приватне партнерство» об`єктами державно-приватного партнерства є: існуючі, зокрема відтворювані (шляхом реконструкції, реставрації, капітального ремонту та технічного переоснащення) об`єкти, що перебувають у державній або комунальній власності чи належать Автономній Республіці Крим, або майно господарських товариств, 100 відсотків акцій (часток) якого належить державі, територіальній громаді чи Автономній Республіці Крим; створювані або новозбудовані об`єкти відповідно до договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства.

Статтею 7 Закону України «Про державно-приватне партнерство» встановлено, що об`єкти державно-приватного партнерства, створені або придбані приватним партнером на виконання договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, можуть належати йому на праві власності та використовуватися ним або державним партнером чи іншою стороною договору в порядку та на умовах, визначених таким договором, якщо інше не встановлено законом, що регулює відносини, пов`язані з виконанням договорів, визначених у частині першій статті 5 цього Закону. Такі об`єкти підлягають передачі приватним партнером державному партнеру в порядку та строки, визначені договором, укладеним у рамках державно-приватного партнерства, але не пізніше дати припинення дії такого договору. Після переходу права власності на створені чи придбані приватним партнером об`єкти державно-приватного партнерства до держави, територіальної громади приватний партнер має переважне право на користування таким майном для виконання своїх зобов`язань у порядку та на умовах, визначених договором, укладеним у рамках державно-приватного партнерства, до припинення дії такого договору. Договором, укладеним у рамках державно-приватного партнерства, може бути передбачено, що об`єкти, які створені чи придбані на виконання умов договору та належать на праві власності приватному партнеру, не можуть бути без згоди державного партнера передані в заставу, спільну діяльність, лізинг, оренду та інше користування або володіння. Зазначені обтяження, що встановлюються стосовно об`єктів, які створені чи придбані на виконання умов договору та належать на праві власності приватному партнеру, підлягають обов`язковій реєстрації у визначеному законом порядку.

Договором, укладеним у рамках державно-приватного партнерства, може бути передбачено виникнення спільної часткової власності державного та приватного партнера на створювані чи придбані об`єкти державно-приватного партнерства. Порядок визначення часток у праві власності створюваних чи придбаних об`єктів, що перебувають у спільній частковій власності державного та приватного партнера, умови і порядок відчуження частки у праві спільної часткової власності визначаються положеннями договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства.

Відповідно до п. 1.4 договору об`єктами державно-приватного партнерства є: будівництво дошкільного навчального закладу (ДНЗ) на 110 місць за адресою: с. Кароліно-Бугаз, вул. Будівельників, 3, на земельній ділянці комунальної власності загальною площею 0,61га (кадастровий номер 5123781500:02:001:0706); право на будівництво рекреаційно-туристичного об`єкту на земельних ділянках комунальної власності загальною сумарною площею 19,41га рекреаційного призначення (кадастрові номери 5123781500:02:002:2505, площею 0,2601га, 5123781500:02:002:2515 площею 9,3008га та 5123781500:02:002:2525 площею 9,8491га).

Згідно п. 1.5 договору (в редакції додаткової угоди) сторони дійшли згоди, що інвестування проходить у кілька етапів: 1 етап: будівництво ДНЗ на 110 місць відповідно до проекту будівництва; 2 етап: закупівля та встановлення обладнання для функціонування ДНЗ; 3 етап: отримання всіх дозвільних документів на право будівництва туристично-рекреаційного об`єкта; 4 етап: будівництво туристично-рекреаційного об`єкту.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про державно-приватне партнерство» у разі якщо для здійснення державно-приватного партнерства необхідне користування земельною ділянкою, державний партнер передає приватному партнеру відповідно до Земельного кодексу України земельну ділянку, на якій розташований об`єкт державно-приватного партнерства, разом з об`єктом державно-приватного партнерства на строк, встановлений договором, укладеним у рамках державно-приватного партнерства, чи забезпечує не пізніше дати набрання чинності договором, укладеним у рамках державно-приватного партнерства, набуття приватним партнером права на користування земельними ділянками, наданими в установленому порядку для будівництва об`єкта державно-приватного партнерства.

У всіх інших випадках державний партнер забезпечує надання на вимогу приватного партнера земельних ділянок, необхідних для виконання договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, в порядку, встановленому законом та зазначеному в такому договорі.

Суд зазначає, що Законом передбачено надання приватному партнеру лише тих земельних ділянок, на яких розташований об`єкт державно-приватного партнерства (разом з об`єктом державно-приватного партнерства). А оскільки об`єктом може бути майбутній створюваний об`єкт (в даному випадку - що буде збудовано), то, відповідно, і надання земельних ділянок приватному партнеру можливе лише тих, що стосуються безпосередньо об`єкта державно-приватного партнерства - під об`єктом державно-приватного партнерства.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про державно-приватне партнерство» у разі припинення (розірвання) договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, приватний партнер автоматично втрачає право на користування земельною ділянкою, наданою йому державним партнером для здійснення державно-приватного партнерства.

Окрім того, ст. 8 Закону України «Про державно-приватне партнерство» встановлено, що після припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, приватний партнер зобов`язаний звільнити земельну ділянку, надану йому для здійснення державно-приватного партнерства відповідно до цієї статті.

Тобто, приватний партнер має право отримати у користування лише ті земельні ділянки, які необхідні для створення об`єкту державно-приватного партнерства і після цього логічно що повинен їх звільнити, оскільки державний партнер стає власником у даному випадку створеного майна дошкільного навчального закладу.

Як вбачається зі змісту договору, а саме п. 3.4 та п.п. 1 п. 3.1 договору після припинення договору Приватний партнер повертає Державному партнеру лише новозбудований дошкільний навчальний заклад та три земельні ділянки (кадастрові номери №5123781500:02:002:2505 №5123781500:02:002:2515, №5123781500:02:002:2525).

Набуття спільної часткової власності на створений об`єкт державно- приватного партнерства все одно не виключає необхідності звільнення земельної ділянки приватним партнером.

Разом з цим, у договорі у порушення вимог ст.ст. 7, 8 Закону України «Про державно-приватне партнерство» у якості об`єкта державно-приватного партнерства фактично визначено три земельні ділянки комунальної власності загальною площею 19,41га рекреаційного призначення (кадастрові номери: 5123781500:02:002:2505 - площею 0,2601га, 5123781500:02:002:2515 - площею 9,3008га та 5123781500:02:002:2525 - площею 9,8491га) під виглядом права на будівництво рекреаційно-туристичного об`єкту на них.

Відповідно до пп. 2 п. 3.1 договору право власності на побудований туристично-рекреаційний комплекс з належною інфраструктурою належить приватному партнеру.

Тобто, Державний партнер взагалі не набуває у власність будь-якої частки у новостворюваному (новозбудованому) рекреаційно-туристичному об`єкті. Набуття приватним партнером стовідсоткового права власності на створений (збудований) рекреаційно-туристичний об`єкт свідчить і про неможливість у майбутньому звільнити відповідні три вищевказані земельні ділянки після припинення дії договору, у зв`язку з цим, ці умови договору суперечать вимогам ст. 8 Закону України «Про державно-приватне партнерство».

Суд зазначає, що саме по собі право на будівництво рекреаційно-туристичного об`єкту не є і не може розглядатись у даному випадку як об`єкт державно-приватного партнерства, оскільки Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області не набуває права власності (навіть частково) на створюваний у майбутньому рекреаційно-туристичний об`єкт та відповідно до умов договору не набуде і у майбутньому.

Таким чином, фактично у якості об`єкту державно-приватного партнерства визначено не право на будівництво, а безпосередньо вищевказані три земельні ділянки, які відповідно до Закону України «Про державно-приватне партнерство» взагалі не можуть бути об`єктами державно-приватного партнерства.

Відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України «Про державно-приватне партнерство» об`єкти державно-приватного партнерства, створені або придбані приватним партнером на виконання договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, можуть належати йому на праві власності та використовуватися ним або державним партнером чи іншою стороною договору в порядку та на умовах, визначених таким договором, якщо інше не встановлено законом, що регулює відносини, пов`язані з виконанням договорів, визначених у частині першій статті 5 цього Закону. Такі об`єкти підлягають передачі приватним партнером державному партнеру в порядку та строки, визначені договором, укладеним у рамках державно-приватного партнерства, але не пізніше дати припинення дії такого договору. Після переходу права власності на створені чи придбані приватним партнером об`єкти державно-приватного партнерства до держави, територіальної громади приватний партнер має переважне право на користування таким майном для виконання своїх зобов`язань у порядку та на умовах, визначених договором, укладеним у решках державно-приватного партнерства, до припинення дії такого договору.

Таким чином, законодавцем визначено, що державний партнер у будь-якому разі не пізніше припинення договору про державно-приватне партнерство набуває право власності на створений об`єкт державно-приватного партнерства. Такі положення законодавства повністю узгоджуються з обов`язком приватного партнера звільнити земельну ділянку, надану йому для здійснення державно-приватного партнерства, оскільки іншим способом ніж передачею об`єкта у державну (комунальну) власність виконати ці вимоги законодавства (звільнити відповідну земельну ділянку) неможливо.

Разом з цим, положеннями договору не врегульоване питання передачі відповідачем створеного (новозбудованого) рекреаційно-туристичного об`єкта у власність Кароліно-Бугазької сільської ради.

При цьому, пунктом 3.4 договору передбачена передача відповідачем Кароліно-Бугазькій сільській раді Білгород-Дністровського району Одеської області лише дошкільного навчального закладу на 110 місць за адресою: с. Кароліно-Бугаз, вул. Будівельників, 3, та трьох земельних ділянках комунальної власності загальною сумарною площею 19,41га рекреаційного призначення (кадастровий номер №5123781500:02:002:2505 - площа 0,2601га; №5123781500:02:002:2515 - площа 9,3008га; №5123781500:02:002:2525 - площа 9,8491га), але у порушення вимог ст. 7 Закону України «Про державно-приватне партнерство» не передбачена майбутня передача з приватної власності відповідача у власність Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області створеного (новозбудованого) рекреаційно-туристичного об`єкта.

Враховуючи, що ч. 2 п. 1.4 договору в редакції, яка передбачає, що об`єктом державно-приватного партнерства є: «право на будівництво рекреаційно-туристичного об`єкту на земельних ділянках комунальної власності загальною сумарною площею 19,41га рекреаційного призначення (кадастровий номер №5123781500:02:002:2505 - площа 0,2601 га; №5123781500:02:002:2515 - площа 9,3008га; №5123781500:02:002:2525 - площа 9,8491га)» не відповідає вимогам Закону України «Про державно-приватне партнерство», зокрема, положенням ст.ст. 7, 8 цього Закону, договір в цій частині підлягає визнанню недійсним з моменту його укладення.

Як видно зі змісту договору, всі оспорювані прокурором положення договору стосуються набуття відповідачем права користування зазначеними у п. 1.4 договору земельними ділянками, проектування, фінансування, будівництва і одноособового отримання відповідачем права власності на всі площі новозбудованого рекреаційно-туристичного об`єкту, що є порушенням вимог статей 7 та 8 Закону України «Про державно-приватне партнерство», оскільки Законом передбачена передача приватним партнером державному новостворених об`єктів державно-приватного партнерства або виникнення спільної часткової власності на них, а не набуття права власності на новозбудовані об`єкти лише приватним партнером без зобов`язання передати це майно у майбутньому державному партнеру після припинення договору, а тому договір в цій частині також підлягає визнанню недійсним з моменту його укладення.

В матеріалах справи міститься лист Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства до Кароліно-Бугазької сільської ради щодо інвестиційного договору в якому Міністерство надані зауваження щодо змісту істотних умов договору, а саме об`єкту державно-приватного партнерства, прав та обов`язків державного та приватного партнерів.

Відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Таким чином, враховуючи відсутність у відповідача можливості доступу до приладу обліку електричної енергії з метою його схоронності та попередження несанкціонованого втручання у його роботу, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Одночасно, надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що згідно ч.4 ст.11 Господарського процесуального України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Положення означеної статті повністю узгоджуються з приписами ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Згідно ст.6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п.30, від 27 вересня 2001 року).

Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v.), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v.), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (рішення Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України»).

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги заступника керівника Одеської обласної в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області та Міністерства економіки України до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Балкан Плюс» про визнання недійсними з моменту укладення: п. 1.5 Інвестиційного договору №12/ДПП, укладеного 22.05.2019р між Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ «Балкан Плюс» в рамках здійснення державно-приватного партнерства, який викладено в редакції: «Сторони дійшли згоди, що з метою забезпечення можливості виконання Приватним партнером обов`язку перед Державним партнером щодо здійснення інвестиції в туристично-рекреаційну інфраструктуру, передбаченої абз. 2 п. 1.6. Договору, та з метою взаємної вигоди за договором, в якості зустрічного майнового задоволення Приватному партнеру вартості внесених ним інвестицій у будівництво за рахунок Приватного партнера та передачі у комунальну власність Кароліно-Бугазькій територіальній громаді в особі Державного партнера дошкільного навчального закладу на 110 місць, зазначеного у п. 1.4. цього договору, Державний партнер надає Приватному партнеру право на будівництво рекреаційно-туристичного об`єкту на земельних ділянках комунальної власності загальною сумарною площею 19,41 га рекреаційного призначення (кадастрові номери: 5123781500:02:002:2505 площею 0,2601 га, 5123781500:02:002:2515 - площею 9,3008 га та 5123781500:02:002:2525 - площею 9,8491 га)»; ч. 3, 4 п. 1.6 Інвестиційного договору №12/ДПП, укладеного 22.05.2019р між Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ «Балкан Плюс» в рамках здійснення державно-приватного партнерства, які викладені у наступній редакції: « 3 етап: отримання всіх дозвільних документів на право будівництва туристично-рекреаційного об`єкта; 4 етап: будівництво туристично-рекреаційного об`єкта»; ч. 2 п. 1.7 Інвестиційного договору №12/ДПП, укладеного 22.05.2019 між Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ «Балкан Плюс» в рамках здійснення державно-приватного партнерства, яка викладена у наступній редакції: «Сума інвестиції в туристично-рекреаційний об`єкт становить не менше 450 млн. грн. та може збільшуватися/зменшуватися в залежності від зміни вартості обладнання, проектних та будівельних робіт в рамках реалізації державно-приватного партнерства»; п. 2.1.1 Інвестиційного договору №12/ДПП, укладеного 22.05.2019р між Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ «Балкан Плюс» в рамках здійснення державно-приватного партнерства; п. 2.3.1 Інвестиційного договору №12/ДПП, укладеного 22.05.2019р між Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ «Балкан Плюс» в рамках здійснення державно-приватного партнерства; п. 2.3.2 Інвестиційного договору №12/ДПП, укладеного 22.05.2019р між Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ «Балкан Плюс» в рамках здійснення державно-приватного партнерства; п. 2.4.1 Інвестиційного договору №12/ДПП, укладеного 22.05.2019р між Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ «Балкан Плюс» в рамках здійснення державно-приватного партнерства; абз. 3 пп. 1 п. 3.1 Інвестиційного договору №12/ДПП, укладеного 22.05.2019р між Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ «Балкан Плюс» в рамках здійснення державно-приватного партнерства, який викладений у наступній редакції: «земельні ділянки комунальної власності загальною сумарною площею 19,41 га рекреаційного призначення кадастрові номери: №5123781500:02:002:2505 - площа 0,2601га; №5123781500:02:002:2515 - площа 9,3008га; №5123781500:02:002:2525 - площа 9,8491га, необхідні для виконання умов Договору ДПП»; пп. 2 п. 3.1 Інвестиційного договору №12/ДПП, укладеного 22.05.2019р між Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ «Балкан Плюс» в рамках здійснення державно-приватного партнерства; п. 5.3 Інвестиційного договору №12/ДПП, укладеного 22.05.2019р між Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ «Балкан Плюс» в рамках здійснення державно-приватного партнерства; п. 5.11 Інвестиційного договору №12/ДПП, укладеного 22.05.2019р між Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ «Балкан Плюс» в рамках здійснення державно-приватного партнерства, підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2481,00грн покласти на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Заступника керівника Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код ЄДРПОУ 03528552) в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (67844, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Кароліно-Бугаз, вул. Приморська, 1, код ЄДРПОУ 04527307) та Міністерства економіки України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2, код ЄДРПОУ 37508596) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Балкан Плюс (68723, Одеська область, Болградський район, с. Калчева, вул. Центральна, 81, код ЄДРПОУ 35901659) про визнання правочину частково недійсним задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати недійсними з моменту укладення:

- пункт 1.5 Інвестиційного договору №12/ДПП, укладеного 22.05.2019р між Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ «Балкан Плюс» в рамках здійснення державно-приватного партнерства, який викладено в редакції: «Сторони дійшли згоди, що з метою забезпечення можливості виконання Приватним партнером обов`язку перед Державним партнером щодо здійснення інвестиції в туристично-рекреаційну інфраструктуру, передбаченої абз. 2 п. 1.6. Договору, та з метою взаємної вигоди за договором, в якості зустрічного майнового задоволення Приватному партнеру вартості внесених ним інвестицій у будівництво за рахунок Приватного партнера та передачі у комунальну власність Кароліно-Бугазькій територіальній громаді в особі Державного партнера дошкільного навчального закладу на 110 місць, зазначеного у п. 1.4. цього договору, Державний партнер надає Приватному партнеру право на будівництво рекреаційно-туристичного об`єкту на земельних ділянках комунальної власності загальною сумарною площею 19,41 га рекреаційного призначення (кадастрові номери: 5123781500:02:002:2505 площею 0,2601 га, 5123781500:02:002:2515 - площею 9,3008 га та 5123781500:02:002:2525 - площею 9,8491 га)»;

- частину третю та четверту пункту 1.6 Інвестиційного договору №12/ДПП, укладеного 22.05.2019р між Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ «Балкан Плюс» в рамках здійснення державно-приватного партнерства, які викладені у наступній редакції: « 3 етап: отримання всіх дозвільних документів на право будівництва туристично-рекреаційного об`єкта; 4 етап: будівництво туристично-рекреаційного об`єкта»;

- частину другу пункту 1.7 Інвестиційного договору №12/ДПП, укладеного 22.05.2019 між Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ «Балкан Плюс» в рамках здійснення державно-приватного партнерства, яка викладена у наступній редакції: «Сума інвестиції в туристично-рекреаційний об`єкт становить не менше 450 млн. грн. та може збільшуватися/зменшуватися в залежності від зміни вартості обладнання, проектних та будівельних робіт в рамках реалізації державно-приватного партнерства»;

- пункт 2.1.1 Інвестиційного договору №12/ДПП, укладеного 22.05.2019р між Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ «Балкан Плюс» в рамках здійснення державно-приватного партнерства;

- пункт 2.3.1 Інвестиційного договору №12/ДПП, укладеного 22.05.2019р між Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ «Балкан Плюс» в рамках здійснення державно-приватного партнерства;

- пункт 2.3.2 Інвестиційного договору №12/ДПП, укладеного 22.05.2019р між Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ «Балкан Плюс» в рамках здійснення державно-приватного партнерства;

- пункт 2.4.1 Інвестиційного договору №12/ДПП, укладеного 22.05.2019р між Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ «Балкан Плюс» в рамках здійснення державно-приватного партнерства;

- абзац третій підпункту 1 пункту 3.1 Інвестиційного договору №12/ДПП, укладеного 22.05.2019р між Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ «Балкан Плюс» в рамках здійснення державно-приватного партнерства, який викладений у наступній редакції: «земельні ділянки комунальної власності загальною сумарною площею 19,41 га рекреаційного призначення кадастрові номери: №5123781500:02:002:2505 - площа 0,2601га; №5123781500:02:002:2515 - площа 9,3008га; №5123781500:02:002:2525 - площа 9,8491га, необхідні для виконання умов Договору ДПП»;

- підпункт 2 пункту 3.1 Інвестиційного договору №12/ДПП, укладеного 22.05.2019р між Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ «Балкан Плюс» в рамках здійснення державно-приватного партнерства;

- пункт 5.3 Інвестиційного договору №12/ДПП, укладеного 22.05.2019р між Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ «Балкан Плюс» в рамках здійснення державно-приватного партнерства;

- пункт 5.11 Інвестиційного договору №12/ДПП, укладеного 22.05.2019р між Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ «Балкан Плюс» в рамках здійснення державно-приватного партнерства.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Балкан Плюс (68723, Одеська область, Болградський район, с. Калчева, вул. Центральна, 81, код ЄДРПОУ 35901659) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код ЄДРПОУ 03528552) 2481,00грн судового збору.

Повне рішення складено 22 квітня 2024 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Степанова