ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«22» квітня 2024 року

м. Харків

справа № 638/14677/21

провадження № 22ц/818/1473/24

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),

суддів - Мальованого Ю.М., Яцини В.Б.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачка - ОСОБА_2 , представниця відповідачки - ОСОБА_3 ,

третя особа - ОСОБА_4

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 січня 2024 року в складі судді Хайкіна В.М.

в с т а н о в и в:

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_4 , про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.

Позовна заява мотивована тим, що з 03 травня 2003 року по 24 травня 2019 року він з ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначив, що син навчається на 3 курсі Харківського економіко-правового університету зі спеціальності 081 право, форма навчання денна на контрактній основі. Вартість навчання згідно з умовами договору № 09-32/40 про надання освітніх послуг складає 8 400,00 грн за один навчальний семестр, тобто 16 800,00 грн на рік.

Вказав, що їхній син проживає разом з ним та перебуває на його утриманні, однак він не в змозі самостійно утримувати сина. Він є фізичною особою-підприємцем та його заробіток не великий та не постійний. Інших доходів він не має. Відповідачка матеріальної допомоги на утримання сина не надає, хоча є працездатною, інших дітей не має, аліментів нікому не сплачує, отже має можливість надавати грошову допомогу на утримання їхнього сина.

26 червня 2018 року Дзержинським районним судом м. Харкова видано судовий наказ № 638/5817/18 про стягнення з відповідачки аліментів на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі від заробітку (доходу) до досягнення дитиною повноліття.

Просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі частки з усіх видів її заробітку (доходу) до досягнення ним двадцяти трьох років за умови, що він буде продовжувати навчання; допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 січня 2024 року, в якому ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 лютого 2024 року виправлено описку, позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено частково, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу) починаючи з 20 вересня 2022 року до закінчення навчання, а саме до 27 червня 2023 року; рішення суду допущено до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць; стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 908,00 грн.

Не погоджуючись рішенням суду ОСОБА_2 через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення змінити в частині стягнення з неї витрат на навчання сина в розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу), починаючи з 20 вересня 2022 року до закінчення навчання, а саме до 27 червня 2023 року, та стягнути з неї на користь позивача витрати на навчання сина в сумі 4 372,50 грн; стягнути з позивача на її користь судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 1 362,00 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не надав належної оцінки доказам у справі. Так, не звернув увагу на те, що квитанції про здійснення оплати за навчання від 30 липня 2019 року на сума 8 400,00 грн та від 21 червня 2023 року на суму 8 745,00 грн здійснено іншими особами, а не позивачем, тому не можуть підлягати стягнення на його користь. Вважала, що не підлягають стягненню кошти, які були оплачені до набуття дитиною повноліття, так як в цей період з неї стягувались аліменти на підставі судового наказу № 638/5817/18, тобто всі витрати на дитину до досягнення повноліття покривались за рахунок аліментів, стягнутих на підставі вказаного судового рішення. Таким чином, позивачем надані докази витрат, пов`язаних з навчанням після досягнення сином повноліття на суму 8 745,00 грн. Половина від цієї суми становить 4 372,50 грн, яка і підлягає стягненню з неї. Вказала, що з 22 грудня 2022 року по 14 червня 2023 року їх син не навчався, однак суд першої інстанції все одно стягнув з неї аліменти за цей період, що є неправомірним. Крім того, після поновлення до складу студентів їх син навчався з 14 червня 2023 року по 27 червня 2023 року та за цей період навчання баба студента сплатила 8 745,00 грн та ці кошти не можуть бути стягнуті на користь позивача, так як він не ніс вказані витрати. Вважала, що жодних доказів про здійснення позивачем витрат саме на суму, рівну частині від всіх видів її заробітку (доходу), матеріали справи не містять.

Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило.

Частинами 1, 3 статті 369 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 необхідно залишити без задоволення, рішення суду - залишити без змін.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачка зобов`язана та має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітнього сина, що продовжує навчання.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 03 травня 2003 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.3,4).

Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 23 квітня 2019 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвано (а.с.10-11).

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_4 зареєстрований за однією адресою з батьком ОСОБА_1 (а.с.6,31).

26 червня 2018 року Дзержинським районним судом м. Харкова видано судовий наказ № 638/5817/18 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення заяви до суду 03 травня 2018 року та до досягнення дитиною повноліття (а.с.13).

Постановою старшого державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 22 листопада 2018 року ВП № 57753580 відкрито виконавче провадження з виконання судового наказу № 638/5817/18, виданого 11 липня 2018 року Дзержинським районним судом м. Харкова (а.с.14 зворот).

28 серпня 2019 року між Харківським економіко-правовим університетом та ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_4 укладено договір № 09-32/40 про надання платних освітніх послуг. За умовами цього договору загальна вартість освітньої послуги становить 50 400,00 грн. Плата за один навчальний семестр складає 8 400,00 грн. Строк дії договору з 01 вересня 2019 року по 27 липня 2022 року (а.с.15).

З повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський університет» № 01-06/08 від 07 лютого 2022 року вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зарахований на денну форму навчання у 2019 році за спеціальністю 081 «Право» (наказ від 31 липня 2019 року № 92) до Відокремленого підрозділу «Коледж Харківського університету у формі Товариства з обмеженою відповідальністю» на основі базової загальної середньої освіти, де навчається по теперішній час в навчальній групі ДПК-32/19. Навчання здійснюється на контрактній основі (17 490,00 грн на рік) і стипендії не отримує. ОСОБА_4 в гуртожитку не мешкає, навчальною літературою повністю забезпечений. З 01 вересня 2021 року навчання здійснювалося денно, а з 04 жовтня 2021 року студенти почали навчання в дистанційній формі згідно розкладу занять. В період з 17 січня 2022 року по 04 лютого 2022 року студенти 3 курсу проходили навчальну практику. Заняття другого навчального семестру почалися з 01 березня 2022 року на денній формі (а.с.52).

З повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський університет» № 09-33/12 від 29 березня 2023 року вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зарахований на денну форму навчання у 2019 році за спеціальністю 081 «Право» (наказ від 31 липня 2019 року № 92) до Відокремленого підрозділу «Коледж Харківського університету у формі Товариства з обмеженою відповідальністю» на основі базової загальної середньої освіти. Наказом від 22 грудня 2022 року № 160 ОСОБА_4 був відрахований зі складу студентів Відокремленого підрозділу «Фаховий коледж Харківського університету» за академічну неуспішність. Навчання здійснювалося на контрактній основі (17 490,00 грн на рік). Стипендії ОСОБА_4 не отримував. За весь період навчання було сплачено (43 035,00 грн). ОСОБА_4 в гуртожитку не мешкав, навчальною літературою повністю був забезпечений (а.с.118).

Як вбачається з довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський університет» № 09-33/102 від 11 вересня 2023 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зарахований на денну форму навчання у 2019 році за спеціальністю 081 «Право» (наказ від 31 липня 2019 року № 92) до Відокремленого підрозділу «Коледж Харківського університету у формі Товариства з обмеженою відповідальністю» на основі базової загальної середньої освіти. Наказом від 22 грудня 2022 року № 160 ОСОБА_4 був відрахований зі складу студентів Відокремленого підрозділу «Фаховий коледж Харківського університету» за академічну неуспішність. Поновлений до складу студентів Відокремленого підрозділу «Фаховий коледж Харківського університету» наказом від 14 червня 2023 року № 21. Навчання здійснювалося на контрактній основі. Стипендії ОСОБА_4 не отримував. За весь період навчання фінансової заборгованості не має. ОСОБА_4 в гуртожитку не мешкав, навчальною літературою повністю був забезпечений. У Відокремленому підрозділі «Фаховий коледж Харківського університету» ОСОБА_4 пройшов повний курс навчання та успішно виконав освітньо-професійну програму молодшого спеціаліста з права. Рішенням Державної екзаменаційної комісії № 1 (протокол від 22 червня 2023 року № 7) ОСОБА_4 присвоєно кваліфікацію «Молодший спеціаліст з права» та видано диплом молодшого спеціаліста серії НОМЕР_1 від 30 червня 2023 року. Наказом від 27 червня 2023 року № 28 ОСОБА_4 був відрахований зі складу студентів Відокремленого підрозділу «Фаховий коледж Харківського університету» як такий, що успішно виконав програму молодшого спеціаліста з права (а.с.122).

Із довідки про доходи вбачається, що ОСОБА_2 з 16 вересня 2021 року працює у фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 та за період з вересня 2021 року по грудень 2021 року її загальна сума нарахованого доходу за винятком аліментів становить 21 500,00 грн (а.с.44).

За розрахунком заборгованості по аліментам, складеним старшим державним виконавцем Московського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області за судовим наказом № 638/5817/18 у ОСОБА_2 наявна заборгованість по сплаті аліментів станом на 30 вересня 2021 року в розмірі 68 609,08 грн (а.с.69).

ОСОБА_2 з 25 червня 2020 року по 08 вересня 2021 року була зареєстрована як фізична особа-підприємець (а.с.74,80).

ОСОБА_1 з 01 грудня 2017 року є фізичною особо-підприємцем (а.с.58).

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини - батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини. Обов`язок виховувати та розвивати дитину - найважливіший обов`язок матері і батька.

Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Статтею 199 СК України передбачений обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17 зроблено висновок щодо застосування статті 199 СК України, який полягає в тому, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв`язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

За змістом статей 191, 200 СК України аліменти присуджуються рішенням суду від дня пред`явлення позову. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів. Частина заробітку (доходу) матері, батька, яка стягуватиметься як аліменти на повнолітніх дочку, сина визначається судом з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 20 Постанови Пленуму від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року, справа № 199/9339/16-ц, провадження № 61-32330св18.

У випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв`язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила статті 185 СК України (додаткові витрати на дитину) не застосовуються, зазначені правовідносини регулюються статтею 199 цього Кодексу (утримання дитини, яка продовжує навчання).

Такі висновки щодо застосування статті 185 СК України висловлені в постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року № 6-1296цс15, у постановах Верховного Суду від 29 січня 2018 року у справі № 622/373/16-ц (провадження № 61-1717св18), від 25 лютого 2020 року у справі № 521/4397/17 (провадження № 61-39201св18).

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_4 досяг 18 років. З 2019 року був студентом Відокремленого підрозділу «Коледж Харківського університету у формі Товариства з обмеженою відповідальністю» та навчався на денній формі, у зв`язку з чим самостійного заробітку не мав. 30 червня 2023 року йому присвоєно кваліфікацію «Молодший спеціаліст з права» та видано диплом молодшого спеціаліста, серія НОМЕР_1 від 30 червня 2023 року.

Наказом від 27 червня 2023 року № 28 ОСОБА_4 був відрахований зі складу студентів Відокремленого підрозділу «Фаховий коледж Харківського університету» як такий, що успішно виконав програму молодшого спеціаліста з права.

У зв`язку з денною формою навчання ОСОБА_4 не мав можливості працевлаштуватися та не мав самостійного заробітку. Отже, він потребував матеріальної допомоги для оплати навчання та пов`язаних з навчанням витрат, зокрема, на придбання навчальних матеріалів, канцелярського приладдя, харчування тощо.

Відомостей щодо добровільної допомоги ОСОБА_2 повнолітньому сину, що продовжував навчання, матеріали справи не містять.

Відповідачка ОСОБА_2 перебуває у працездатному віці. Даних про те, що розмір доходів відповідачки не дає їй змоги сплачувати аліменти на утримання повнолітнього сина, матеріали справи не містять.

Встановивши, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчався у Відокремленому підрозділі «Фаховий коледж Харківського університету» та потребував у зв`язку із цим матеріальної допомоги, а ОСОБА_2 є працездатною людиною та має можливість надавати сину таку допомогу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення з відповідачки аліментів на користь позивача на утримання повнолітнього сина, який продовжував навчання у розмірі частини її доходів щомісячно, оскільки обов`язок з утримання дитини покладається на обох батьків, врахувавши матеріальне становище відповідачки, стан її здоров`я та наявність інших утриманців.

Доводи ОСОБА_2 , викладені в апеляційній скарзі щодо її незгоди з розміром визначеної судом суми аліментів є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_4 навчався, успішно закінчив навчальний заклад та отримав диплом молодшого спеціаліста. Його відрахування з навчального закладу, подальше його поновлення до складу студентів, проходження повного курсу навчання та успішне виконання освітньо-професійної програми молодшого спеціаліста з права не вплинуло на визначений судом розмір аліментів, який підлягає стягненню з відповідачки. Батьки мають рівні права та обов`язки щодо повнолітньої дитини, тому повинні сплачувати і за її навчання. Той факт, що один із платежів за навчання сплачено бабою батька, не є підставою для зменшення або відмови у стягненні аліментів з відповідачки, оскільки не доведено, що гроші на цей платіж було надано не батьком сина.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Апеляційну скаргу залишено без задоволення, тому підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381 - 384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 січня 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді Ю.М. Мальований

В.Б. Яцина

Повний текст постанови складено 22 квітня 2024 року.