ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/1401/23 Суддя (судді) першої інстанції: Войтович І.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 березня 2023 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області третя особа - Державна судова адміністрація України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, у якому просив суд:

- визнати дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області щодо призупинення виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 з 19.07.2022 протиправними;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 19.07.2022 по 17.10.2022, з урахуванням розміру та надбавок суддівської винагороди визначених статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та з відрахуванням обов`язкових податків та зборів.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 березня 2023 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погодившись із вказаним рішенням, ТУ ДСА України в Донецький області подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що з 19.07.2022 по 17.10.2022 призупинено збереження середнього заробітку на період проходження військової служби відповідно до вимог Закону України №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», оскільки позивач отримував грошове забезпечення як військовослужбовець Збройних Сил України.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подавав. В суді першої інстанції його позиція обґрунтовувалась тим, що до спірних правовідносин слід застосовувати норми ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", який є спеціальним щодо встановлення (визначення) розміру суддівської винагороди, при цьому рішенням Ради суддів України № 24 від 05.08.2022 затверджені окремі рекомендації організації роботи судів та суддів в умовах воєнного стану, в якому зазначено, що суддівська винагорода виплачується якщо суддя увільнений від виконання обов`язків з відправленням правосуддя у зв`язку із призовом на військову службу під час мобілізації на особливий період або не здійснює правосуддя з незалежних від нього причин, тому нарахування та виплата суддівської винагороди позивачу повинна проводитись в повному обсязі.

ДСА України відзив на апеляційну скаргу не подавала. Будь-які її письмові пояснення в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядались в порядку спрощеного провадження, введення в Україні воєнного стану та враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Указом Президента № 425/2016 від 29.09.2016 «Про призначення та звільнення суддів» відповідно до ст. 127 та частини першої статті 128, пункту 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України призначений на посаду судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області строком на п`ять років.

З 24.10.2016 наказом голови Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області зарахований до відповідного штату суду.

Згідно розпорядження голови Верховного Суду від 06.03.2022 №1/0/09-22 змінено територіальну підсудність судових справ Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області та визначено передати підсудність до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.

Рішенням Верховного Суду від 17.10.2022 №484/0/149-22 враховуючи наявність згоди на відрядження до іншого суду, керуючись статтею 55, пунктом 56 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відряджено суддю Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області ОСОБА_1 до Оболонського районного суду м. Києва з 18 жовтня 2022 року.

Таким чином, ОСОБА_1 є діючим суддею з 29.06.2016 та з 18.10.2022 відряджений до Оболонського районного суду м. Києва.

За обставинами по справі вбачається, що з 26.02.2022 на підставі наказу Командира військової частини НОМЕР_1 №4 (по стройовій частині) відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», мобілізованої директиви Головнокомандувача Збройних Сил України від 24 лютого 2022року №32/321/501/13т у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, солдат запасу ОСОБА_1 , зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення, встановлено відповідний посадовий оклад 2470 гривень на місяць, 1 тарифний розряд, на період дії воєнного стану виплачувати надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% та щомісячну премію відповідно до особистого внеску в загальні результати служби.

Наказом №178 Командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України (п особовому складу) від 09.07.2022, відповідно до пунктів 82 та 257 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , командира стрілецького взводу стрілецької роти ІНФОРМАЦІЯ_3 Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_2 », призначено - Офіцером відділу планування та координації застосування підрозділів розвідки управління розвідки штабу командування, ВОС - 0902003.

Відповідно до довідки Командира військової частини НОМЕР_1 від 26.02.2022 №207/22/02/26/166 підтверджено проходження військової служби ОСОБА_1 у військовій частині НОМЕР_1 .

Відтак, ОСОБА_1 будучи діючим суддею, мобілізований на військову службу до вказаної військової частини НОМЕР_1 з 26.02.2022, проходив військову службу спочатку у військовій частині НОМЕР_1 у період з 26.02.2022 по 09.07.2022, зазначеним вище Наказом №178 від 09.07.2022 призначений на вищу посаду у порядку просування по службі шпк «старший лейтенант» на «майор» та переведений відповідно до військової частини НОМЕР_4 де продовжує нести військову службу.

Вказані обставини та факти відповідачем по справі не заперечуються.

Як зазначає позивач, підставою для звернення до суду з вказаним позовом стало призупинення виплати відповідачем суддівської винагороди з 19.07.2022.

ОСОБА_1 звернувся до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області зі зверненням щодо підстав припинення виплати суддівської винагороди з 16 липня 2022 року по 01 вересня 2022 року.

У листі відповіді від 19.09.2022 №04-1095/22 Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, ОСОБА_1 повідомлено про внесені в ст. 119 Кодексу законів про працю України змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-ІХ, яким виключено положення щодо збереження роботодавцем середнього заробітку працівникам, призваними на строкову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу з призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийняттям на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладання нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до фактичного звільнення та згідно листа Міністерства економіки України Прикінцевими та перехідними положеннями Закону не визначено особливостей застосування положень частини третьої статті 119 КЗпП, тому з дня набрання чинності Законом за працівниками, призваними (прийнятими) до дня набрання чинності Законом на військову службу, слід зберігати лише місце роботи (посаду). Ураховуючи викладене, збереження роботодавцем заробітної плати працівникам, які були прийняті (призвані) на військову службу до дня набрання чинності Законом слід припинити.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що питання обрахунку, розміру та виплати суддівської винагороди унормовується виключно ст.130 Конституції України та ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що виключає можливість застосування до спірних правовідносин вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2352-ІХ, а оскільки позивач не здійснює правосуддя внаслідок проходженням військової служби під час мобілізації у Збройних Силах України, разом з тим виконує конституційний обов`язок із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, беручи до уваги конституційні гарантії незалежності суддів, пріоритетності норм Конституції України та Закону України "Про судоустрій і статус суддів" над іншими нормами законодавства України, йому підлягає виплата суддівської винагороди у повному обсязі.

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.26 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.

Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Відповідно до ч.1-5 ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.

Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.2016 №4-рп/2016 у справі №1-8/2016 вкотре зазначив, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого частиною першою статті 55 Основного Закону України; положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід`ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов`язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені; конституційний статус судді дає підстави ставити до судді високі вимоги і зберігати довіру до його компетентності та неупередженості, передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя.

Гарантії незалежності суддів встановлено у статтях 48, 52 розділу III, статті 17 розділу VII, розділах, X Закону №2453 у редакції Закону №192, зі змісту яких вбачається, що однією з гарантій незалежності суддів є їх належне матеріальне та соціальне забезпечення, зокрема надання суддям за рахунок держави суддівської винагороди, а суддям у відставці - щомісячного довічного грошового утримання або пенсії за вибором. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.

У рішенні від 04.12.2018 №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15) Конституційний Суд України вказав, що обов`язок держави щодо забезпечення фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, закріплений у статті 130 Конституції України, є однією з конституційних гарантій незалежності суддів. Системний аналіз положень Конституції України свідчить про те, що ними встановлено обов`язок держави забезпечити належні умови праці та фінансування для суддів, а отже, сформувати та законодавчо закріпити таку систему фінансування, в тому числі розмір винагороди суддів, яка гарантуватиме їх незалежність. Така позиція Конституційного Суду України збігається з приписами Європейської хартії щодо статусу суддів від 10 липня 1998 року, у підпункті 6.1 пункту 6 якої зазначено, що суддям, які здійснюють суддівські функції на професійній основі, надається винагорода, рівень якої встановлюється з тим, щоб захистити їх від тиску, спрямованого на здійснення впливу на їх рішення, а ще загальніше на їх поведінку в рамках здійснення правосуддя, тим самим підриваючи їх незалежність і безсторонність. Зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.

Конституційний суд послідовно вказував, що однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів, встановлена система гарантій незалежності суддів не є їх особистим привілеєм; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід`ємною складовою його статусу.

Така позиція Конституційного Суду України збігається з приписами Європейської хартії щодо статусу суддів від 10 липня 1998 року, у підпункті 6.1 пункту 6 якої зазначено, що суддям, які здійснюють суддівські функції на професійній основі, надається винагорода, рівень якої встановлюється з тим, щоб захистити їх від тиску, спрямованого на здійснення впливу на їх рішення, а ще загальніше на їх поведінку в рамках здійснення правосуддя, тим самим підриваючи їх незалежність і безсторонність. Зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022(далі - Указ № 64/2022), затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Відповідно до приписів ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначено Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII), відповідно до ч.1 ст.135 якого суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Що стосується Закону України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яким внесено зміни до Кодексу законів про працю України, то суд звертає увагу, що відповідно до ч.3 ст.119 КЗпП України (в редакції, яка діє з 19.07.2022) за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що Закон України «Про судоустрій і статус суддів» взагалі не застосовує до будь-якого аспекту оплати роботи судді таку правову категорію як середній заробіток, а тому в даному випадку норми ч.3 ст.119КЗпП України не можуть регулювати спірні правовідносини.

Разом з цим, суд наголошує, що питання обрахунку та розміру суддівської винагороди регламентовано виключно ст.130 Конституції України та ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що виключає можливість застосовування до правовідносин стосовно виплати суддівської винагороди будь-які інші закони та/або підзаконні нормативні акти, у тому числі КЗпП України та Закон України від 01.07.2022 №2352-ІХ.

В силу ч.10 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

Вказаним Законом перебачено вичерпний перелік обмежень у виплаті суддівської винагороди, водночас перебування на військовій службі не є таким випадком.

Колегія суддів вважає за необхідне при вирішенні спірних правовідносин врахувати висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2022 у справі № 990/4/2, за якими, під час здійснення правосуддя існують випадки, коли за певних умов суддя не може здійснювати правосуддя. Такі випадки поділяються на дві категорії. До першої категорії належать випадки, коли нездійснення правосуддя обумовлене поведінкою самого судді, зокрема відсторонення судді від посади у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, при проведенні кваліфікаційного оцінювання та застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя. Друга категорія охоплює випадки, коли суддя не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою. Наприклад, припинення роботи суду у зв`язку з військовими діями, стихійним лихом, нездійснення суддею правосуддя у разі ліквідації, реорганізації суду, перебуванням судді у відрядженні, тимчасова непрацездатність, перебування у різного роду відпустках (основна, додаткова, соціальна), у зв`язку з мобілізацією відповідно до вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

У Рішенні від 03.06.2013 №3-рп/2013 у справі №1-2/2013 Конституційний Суд України зазначив, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині першій статті 55 Конституції України.

Крім того, рішенням Ради суддів України №10 від 14.03.2022 затверджено окремі рекомендації організації роботи судів та суддів в умовах воєнного стану.

Так, пунктом 3 розділу ІІ вказаного рішення Ради суддів України визначено, що суддівська винагорода у розмірі посадового окладу та доплат, визначених ч.2 ст.135 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", виплачується за наявності однієї із умов, зокрема, якщо суддя увільнений від виконання обов`язків з відправлення правосуддя у зв`язку із призовом на військову службу під час мобілізації на особливий період, зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на період проходження військової служби.

Разом з тим, Рада суддів України в своєму рішенні №24 від 05.08.2022 року звернула увагу розпорядників бюджетних коштів органів судової влади, що суддям, увільненим від виконання обов`язків з відправлення правосуддя у зв`язку із призовом на військову службу під час мобілізації виплачується суддівська винагорода та передбачені законом доплати до посадового окладу.

Враховуючи вище викладене, а також беручи до уваги те, що порядок виплати суддівської винагороди регламентується виключно Законом України «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів доходить висновку, що ТУ ДСА в Донецькій області протиправно припинено здійснення нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності з боку ТУ ДСА України в Донецькій області протиправної бездіяльності, яка полягає у невиплаті позивачу суддівської винагороди за період з 19.07.2022 по 17.10.2022 та наявності підстав для зобов`язання ТУ ДСА України в Донецькій області нарахувати та виплатити позивачу суддівську винагороду за період з 19.07.2022 по 17.10.2022.

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції- без змін.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 березня 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Текст постанови виготовлено 18 квітня 2024 року.

Суддя-доповідач Н.В.Безименна

Судді Л.В.Бєлова

А.Ю.Кучма