П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/22468/23

Перша інстанція: суддя Стефанов С.О.,

повний текст судового рішення

складено 08.11.2023, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В.,судді -Скрипченка В.О.,судді -Осіпова Ю.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до ГУ ПФУ в Одеській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ), в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті страхової виплати відповідно до ч.6 ст.42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (в редакції Закону, що діяв на момент настання нещасного випадку - ІНФОРМАЦІЯ_5 року), що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, у зв`язку із смертю її чоловіка ОСОБА_2 ;

- встановити факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 19.11.1983 року і до моменту його смерті, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_5 року;

- зобов`язати ГУ ПФУ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 страхову виплату відповідно до ч.6 ст.42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у вигляді одноразової допомоги сім`ї потерпілого у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, у зв`язку зі смертю чоловіка ОСОБА_2 ..

В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що позивачка, як дружина загиблого внаслідок нещасного випадку на виробництві, звернулася до місцевого органу Пенсійного Фонду України в Одеській області з заявою про призначення одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати. Однак, рішенням ГУ ПФУ їй було протиправно відмовлено в призначенні такої допомоги та щомісячної виплати.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 року позов задоволено частково, наступним чином:

- визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ №15001-29560119-2023-1 від 27.06.2023 року в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті страхової виплати відповідно до ч.6 ст.42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (в редакції Закону, що діяв на момент настання нещасного випадку - ІНФОРМАЦІЯ_5 року), що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, у зв`язку із смертю її чоловіка ОСОБА_2 ;

- зобов`язано ГУ ПФУ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 страхову виплату відповідно до ч.6 ст.42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у вигляді одноразової допомоги сім`ї потерпілого у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, у зв`язку зі смертю чоловіка ОСОБА_2 ;

- в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Дану справу було розглянуто судом першої інстанції у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , 19.11.1983 року уклала шлюб із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .

За період шлюбу у них народилися діти: ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження.

Як зазначила позивачка, з 1999 року їх сім`я мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб за №СЗ-ПЗО1О-ф/л від 19.06.2023 року у квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані: ОСОБА_1 (позивач), діти - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , онуки - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також мати позивачки - ОСОБА_7 .

Згідно із копією паспорта серії НОМЕР_2 позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 (померлий муж позивача) був зареєстрований за іншою адресою ( АДРЕСА_3 ), проте, як зазначила позивач, з моменту купівлі квартири АДРЕСА_2 померлий проживав разом із сім`єю.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що 15.07.2022 року складено відповідний актовий запис №7126.

Згідно із договором-замовленням на організацію поховання №089678 від 15.07.2022 року та довідкою №5927 від 16.07.2022 року, виданою КП Спеціалізоване підприємство комунально-побутового обслуговування Одеський крематорій, організація та оплата поховання ОСОБА_2 була здійснена ОСОБА_1 .

Відповідно до Акта про не проживання особи за місцем реєстрації від 08.08.2023 року, комісією у складі: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 за ініціативою власника квартири АДРЕСА_4 , складено акт про те, що за вищевказаною адресою, громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був зареєстрований за даною адресою, але фактично не проживав, починаючи з 04.07.2015 року та по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_5 . В акті зазначено, що ОСОБА_2 фактично проживав за адресою АДРЕСА_1 , разом із дружиною ОСОБА_1 та іншими членами сім`ї. В квартирі АДРЕСА_4 , особистих речей, які б вказували на фактичне постійне проживання ОСОБА_2 не виявлено.

Згідно із Актом про фактичне місце проживання особи за адресою АДРЕСА_1 від 10.08.2023 року комісія у складі: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 в присутності уповноваженої особи - керуючої Житлово-будівельного кооперативу «Ленінський-19» ОСОБА_15 та власника житлового приміщення - ОСОБА_1 , склали цей акт про те, що ОСОБА_2 , до дня своєї смерті - ІНФОРМАЦІЯ_5 , фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1 ; у квартирі перебувають його особисті речі, документи, велика кількість фотографій, автомобіль, який належав померлому, постійно перебував у дворі або навпроти вікон квартири, коли він з дружиною їздив на автомобілі. Померлого часто бачили із пакунками продуктів, які він купляв та приносив до квартири, де постійно проживав.

Комісією із спеціального розслідування нещасного випадку, призначеною наказом начальника Голови управління Держпраці в Одеській області від 21.07.2022 року №343/ОД, нещасний випадок, що стався ІНФОРМАЦІЯ_5 року в Національному університеті «Одеська політехніка» з електромонтером ОСОБА_2 , 1962 року народження, визнаний пов`язаним з виробництвом.

19.04.2023 року був складений Акт за формою Н-1/П, який був виданий ОСОБА_1 , як дружині потерпілого.

21.06.2023 року, ОСОБА_1 , як дружина загиблого внаслідок нещасного випадку на виробництві, звернулася до ГУ ПФУ із заявою про призначення одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати.

17.07.2023 року позивач отримала рішення ГУ ПФУ про відмову у призначенні одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати особі, яка має на неї право в разі смерті потерпілого №15001-29560119-2023-1 від 27.06.2023 року.

Рішення вмотивовано тим, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 3 групи внаслідок загального захворювання безстроково. Крім того, на день смерті чоловіка вона працювала та отримувала заробітну плату. Відтак, не належить до непрацездатних осіб і не перебувала на утриманні померлого, у зв`язку з чим підстави для призначення щомісячних страхових виплат відсутні.

Також зазначеним рішенням позивачці було відмовлено у призначенні одноразової допомоги на сім`ю дружині - ОСОБА_1 , у зв`язку із тим, що реєстрація місця проживання померлого чоловіка не співпадає з реєстрацією місця проживання дружини, а тому підстави для призначення одноразової допомоги на сім`ю дружині відсутні.

Водночас позивачці було повідомлено, що призначення страхових виплат у зв`язку із смертю годувальника буде можливим після встановлення в судовому порядку факту знаходження на утриманні загиблого та факту проживання однією сім`єю з померлим станом на день настання нещасного випадку.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що доводи відповідача відносно не підтвердження належними доказами факту спільного проживання та того, що вони були пов`язані спільним побутом, є необґрунтованими та безпідставними, оскільки надані позивачем до суду докази підтверджують, що на момент смерті ОСОБА_2 , подружжя мешкало за однією адресою: АДРЕСА_1 .

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.6 ст.42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві виплачується одноразова допомога його сім`ї у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, та одноразова допомога кожній особі, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату.

Так, не є спірним питанням у справі, що смерть ОСОБА_2 сталась внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Відповідно до ч.2 ст.43 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» Фонд приймає рішення про виплати у разі втрати годувальника за умови подання таких документів, які видаються відповідними організаціями у триденний строк з моменту звернення заявника:

1) копії свідоцтва органу реєстрації актів цивільного стану про смерть потерпілого;

2) довідки житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності - довідки виконавчого органу ради чи інших документів про склад сім`ї померлого, у тому числі про тих, хто перебував на його утриманні, або копії відповідного рішення суду;

3) довідки житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності - виконавчого органу ради про батьків або іншого члена сім`ї померлого, який не працює та доглядає дітей, братів, сестер чи онуків померлого, які не досягли восьмирічного віку;

4) довідки навчального закладу про те, що член сім`ї потерпілого віком від 18 до 23 років, який має право на відшкодування шкоди, навчається за денною формою навчання;

5) довідки навчального закладу інтернатного типу про те, що член сім`ї потерпілого, який має право на відшкодування шкоди, перебуває на утриманні цього закладу.

Постановою Правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 року №11 затверджено Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат (далі - Порядок №11).

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку №11 дія цього Порядку поширюється на потерпілих від нещасного випадку на виробництві та/або професійного захворювання (далі - потерпілі) та осіб, які мають право на страхові виплати в разі втрати годувальника.

Згідно із пунктом 5.1. розділу Порядку №11 для призначення одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати в разі смерті потерпілого членами сім`ї та особами, які мають право на виплати, до управління (відділення) виконавчої дирекції Фонду подаються:

заяви (колективна чи індивідуальні), для призначення страхових виплат за встановленою виконавчою дирекцію Фонду формою;

копії паспорта;

копії реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) або сторінки паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

копії свідоцтва органу реєстрації актів цивільного стану про смерть потерпілого;

копії документів, що підтверджують родинні зв`язки померлого потерпілого (свідоцтво про шлюб потерпілого, свідоцтво про народження його дітей, у разі призначення виплати батькам потерпілого подається свідоцтво про народження потерпілого);

довідка про реєстрацію місця проживання (у разі відсутності відмітки про реєстрацію місця проживання в документах, що засвідчують особу).

Для отримання одноразової допомоги на сім`ю дружиною (чоловіком) або дитиною, реєстрація їх місця проживання повинна співпадати з реєстрацією місця проживання померлого потерпілого.

Згідно із частинами 1, 2 ст.44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» Фонд розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів. Рішення оформляється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім`ї та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.

Аналогічні вимоги містяться в пунктах 1.3., 1.4. Порядку №11.

Отже зазначена норма передбачає різні види допомог та суб`єктів отримання.

Як вірно було зазначено судом першої інстанції, ключовим питанням у цій справі є визначення кола осіб (членів сім`ї), які мають право на отримання страхових виплат (одноразової допомоги у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату) у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Так, позивач як дружина звернулася до управління із заявою до ГУ ПФУ у зв`язку із смертю чоловіка, яка настала внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався ІНФОРМАЦІЯ_5 року, про отримання в порядку статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» одноразової допомоги у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату. Проте їй було відмовлено з посиланням на те, що реєстрація місця проживання померлого чоловіка не співпадає з реєстрацією місця проживання дружини, а тому підстави для призначення одноразової допомоги на сім`ю дружині відсутні.

Визначення поняття сім`ї та її членів закріплено в Сімейному кодексі України і відповідно до ст.3 Кодексу сім`я є первинним та основним осередком суспільства.

Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Права члена сім`ї має одинока особа.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не містить визначення сім`ї та її членів і не містить вимоги, згідно з якою право на отримання страхової виплати залежить від реєстрації членів сім`ї за однією адресою.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що в даних правовідносинах факт того, що реєстрація місця проживання позивача та дітей не співпадає з реєстрацією місця проживання померлого ОСОБА_2 не свідчить, що така сім`я перестала бути сім`єю та відповідно втратила право на отримання страхових виплат внаслідок настанням страхового випадку.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено вище, позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 (померлий) був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до ч.2 ст.3 Сімейного кодексу України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Відповідно до ч.1 ст.21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Крім цього, пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 року №5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Така позиція також висловлювалася і Верховним Судом, зокрема, у постанові по справі №531/295/19 від 08.12.2021 року.

Також на підтвердження спільного проживання позивача та її померлого чоловіка, суду були надані відповідні докази, а саме: Акт про не проживання особи за місцем реєстрації від 08.08.2023 року; Актом про фактичне місце проживання особи за адресою АДРЕСА_1 від 10.08.2023 року. Також позивачем було надано до суду такі документи, як: копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 ; копії свідоцтв про народження дітей; копія договору-замовленням на організацію поховання №089678 від 15.07.2022 року; довідка №5927 від 16.07.2022 року, видана КП Спеціалізоване підприємство комунально-побутового обслуговування Одеський крематорій; копії власних документів померлого ОСОБА_2 (паспорт, ідентифікаційний номер, пенсійне посвідчення, військовий квиток, свідоцтво про реєстрацію автомобіля, медична довідка, спільні сімейні фотографії, медична картка тощо). Також надано до суду докази на підтвердження того, що ОСОБА_2 обслуговувався у поліклініці №28, сімейний лікар ОСОБА_16 , з якою було укладено декларацію №ОООО-Р5Р7-13Е1 10.05.2018 року та довіреною особою пацієнта для повідомлення у разі настання екстреного випадку з пацієнтом зазначена - ОСОБА_1 ; копії аналізів, які здавав померлий ОСОБА_2 ..

Всі наведені документи є належними та допустимими доказами, які підтверджують, що позивач та її померлий чоловік - ОСОБА_2 мешкали разом та вели спільне господарство до моменту смерті останнього.

Крім того, на думку колегії суддів зазначені докази підтверджують, що на момент смерті ОСОБА_2 , подружжя мешкало спільно за адресою: АДРЕСА_1 , що також вірно було встановлено судом першої інстанції.

Тобто, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що доводи відповідача відносно не підтвердження належними доказами факту спільного проживання позивача з ОСОБА_2 на момент його смерті, та того, що вони були пов`язані спільним побутом, є необґрунтованими та безпідставними.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що позивач має право на отримання страхової виплати відповідно до ч.6 ст.42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у вигляді одноразової допомоги сім`ї потерпілого у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, у зв`язку зі смертю чоловіка ОСОБА_2 ..

За таких обставин, колегія суддів приходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, а оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню в частині відмови позивачу у призначенні та виплаті страхової виплати відповідно до ч.6 ст.42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (в редакції Закону, що діяв на момент настання нещасного випадку - ІНФОРМАЦІЯ_5 року), що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, у зв`язку із смертю її чоловіка ОСОБА_2 .

Оцінюючи викладене в сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач К.В. КравченкоСудді В.О. Скрипченко Ю.В. Осіпов