ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2024 рокусправа № 1.380.2019.002812

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Карп`як О.О.,

секретар судового засідання Горонна О.З.,

за участю:

представника позивача Сидор О.В.,

представника відповідача- Вишневської Г.С.,

представника третьої особи Іжаківського А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз»» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів Міністерства енергетики України про визнання протиправною бездіяльності, відшкодування збитків, -

встановив:

04.06.2019 до суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз»» (далі позивач, Товариство) до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі відповідач 1, НКРЕКП, Регулятор), Держави Україна в особі Державної казначейської служби України (далі відповідач 2), у якій позивач просив:

- визнати протиправною бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг з розгляду заяви АТ «Львівгаз» вих.№79005.2-Сл-2458-0319 від 01.03.2019 про перегляд тарифу;

- стягнути з Держави Україна через Державну казначейську службу України на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз»» завданих збитків в сумі 1 337 557 795,70 грн. з ПДВ.

Ухвалою від 10.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

19.07.2019 позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить:

- визнати протиправною бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг з розгляду заяви АТ «Львівгаз» вих.№79005.2-Сл-2458-0319 від 01.03.2019 про перегляд тарифу;

- стягнути з Держави Україна через Державну казначейську службу України на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз»» завданих збитків в сумі 1 656 172 002,70 грн. з ПДВ.

Ухвалою від 12.09.2019 прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог.

Ухвалою від 11.10.2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

13.01.2020 позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить:

- визнати протиправною бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг з розгляду заяви АТ «Львівгаз» вих.№79005.2-Сл-2458-0319 від 01.03.2019 про перегляд тарифу;

- стягнути з Держави Україна через Державну казначейську службу України на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз»» завданих збитків в сумі 1 946 587 698,10 грн. з ПДВ.

Ухвалою від 13.01.2020 прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог.

17.02.2020 позивачем подано заяву про зміну предмету спору, відповідно до якої просить:

- визнати протиправною бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг щодо не перегляду тарифу на послуги з розподілу природного газу для АТ «Львівгаз» на економічно обґрунтований;

- стягнути з Держави Україна через Державну казначейську службу України на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз»» завданих збитків в сумі 1 946 587 698,10 грн. з ПДВ.

Ухвалою від 17.02.2020 прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмету спору.

Ухвалою від 17.02.2020 у задоволенні клопотання відповідача про залишення без розгляду позовної заяви в частині відмовлено у зв`язку з її відкликанням.

Ухвалою від 17.02.2020 у задоволенні клопотання представника відповідача від 27.08.2019 про зупинення провадження у справі відмовлено.

Ухвалою від 12.03.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 30.06.2020 клопотання третьої особи про заміну на правонаступника задоволено, замінено третю особу у даній справі Міністерство енергетики та вугільної промисловості України на його правонаступника Міністерство енергетики України.

Ухвалою від 30.06.2020 клопотання сторін про зупинення провадження у справі для надання їм часу для примирення задоволено, зупинено провадження у справі на строк один місяць з дня закінчення карантинних заходів, запроваджених нормативно правовими актами України.

Ухвалою від 04.09.2023 поновлено провадження у справі.

Позиція позивача:

У позовній заяві вказує, що відповідач 1 в 30-денний термін не розглянув їх заяву вих.№79005.2-Сл-2458-0319 від 01.03.2019 про перегляд тарифу, тому вважають таку поведінку протиправною. Оскільки відповідачем 1 в добровільному порядку не вчинено жодних дій на встановлення економічно обґрунтованого тарифу і відшкодування покриття фактичних витрат на отримання прибутку за період дії для АТ «Львівгаз» економічно необґрунтованого тарифу вони змушені звертатись із вимогою про стягнення збитків з Держави Україна, що завдані неправомірною бездіяльністю НКРЕКП. Вказують, що діючі тарифи на розподіл природного газу є збитковими та підтверджуються: сертифікатом про форс мажорні обставини від 17.02.2016 №5849; НКРЕКП вчинила дії, які свідчать про визнання нею необґрунтованості (збитковості) тарифу. Звертають увагу, що перелік понесених реальних витрат станом на подання позову не є вичерпним. Вважають, що мають право на відшкодування вартості неотриманого майна та прибутку за цінами на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

19.07.2019 надійшла відповідь на відзиви відповідачів. Вказує, що подаючи позовну заяву позивач жодним чином не втручається у свободу прийняття рішення відповідачем 1. Підставою позовних вимог зазначає бездіяльність НКРЕКП щодо самого прийняття рішення ними, адже таке не прийняте відповідачем 1 після закінчення 30-денного строку її розгляду. Вказує, що протиправність тарифів 2014-2018 не є предметом оскарження у даній справі, а під протиправною поведінкою вони вважають незаконну бездіяльність НКРЕКП, що полягає у тому, що станом на сьогодні НКРЕКП не розглянула заяви позивача від 01.03.2019 та не встановила для них економічно обґрунтований тариф та/або джерел для відшкодування різниці ,яка виникла внаслідок дії збиткових тарифів. До складу збитків входять: недоотримані кошти, необхідні для покриття реально понесених витрат діяльності товариства; недоотриманий прибуток. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що внаслідок бездіяльності перегляду збиткових тарифів та встановлення джерел покриття витрат, які вони понесли за період дії економічно необґрунтованих тарифів на послуги з розподілу природного газу для АТ «Львівгаз», Товариство понесло збитки.

11.10.2019 позивачем подано відповідь на відзив відповідача 1 (за заявою про збільшення позовних вимог). Вказують, що враховуючи те, що їх заява від 01.03.2019 про встановлення тарифу не була розглянута у 30-денний термін, не можна стверджувати про те, що вона втратила свою актуальність. Станом на момент подання відповіді на відзив, тариф на розподіл природного газу для позивача так і не переглянуто ні на підставі заяви від 01.03.2019 ні на підставі заяви від 19.08.2019. Тому, підстави та предмет заявленого позову залишаються актуальними для позивача. Вважають твердження відповідача про можливість позивача впливати на ціну для закупівлі газу для потреб ВТВ необґрунтованими.

06.02.2020 представником позивача подано пояснення у справі стосовно застосування практики Верховного Суду, на яку вказує відповідач.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просить їх задоволити.

Заперечення відповідача 1, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг:

10.07.2019 до суду надійшов відзив відповідача 1, у якому проти позову заперечує, просить відмовити у задоволенні позову з огляду на наступне. Вказує на вжиття ними заходів щодо належного розгляду заяви позивача від 01.03.2019 про перегляд тарифів та те, що листом від 17.05.2019 ними повідомлено позивача про відсутність Плану розвитку газорозподільної системи АТ «Львівгаз» на 2019 2028 роки, доопрацьованого за результатами наданих на робочій нараді зауважень та рекомендацій та зупинення розгляду заяви про встановлення (перегляду) тарифу на послуги розподілу природного газу та Плану розвитку газорозподільної системи АТ «Львівгаз» на 2019- 2028 роки. Відтак, вважає, що жодної бездіяльності ними не вчинено. Відповідач 1 також не згоден з заявленими вимогами щодо стягнення збитків, оскільки відсутній причинно наслідковий зв`язок між вчиненою бездіяльністю і шкодою, що настала. Окрім того, зі зміст позовної заяви та доданих розрахунків взагалі неможливо встановити із яких саме витрат та в якій сумі складається заявлена до стягнення сума. До позовної заяви позивачем не додано жодного документа на підтвердження розміру нібито понесених збитків. Вказує також на те, що позивачу у період з 2014 по 2018 роки були встановлені тарифи на послуги з розподілу природного газу постановами, які ним не оскаржувались. Тому вважає, що відсутня протиправна поведінка НКРЕКП при прийнятті постанов про встановлення позивачу тарифів у 2014-2018 роках. З огляду на наведене, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

01.08.2019 від відповідача 1 надійшли заперечення. Вважає, що є очевидною відсутність будь якого причинно наслідкового зв`язку між подіями 2019 року при розгляду ними заяви позивача та нібито спричинених збитків за період діяльності до 2019 року.

25.09.2019 відповідачем 1 подано відзив на заяву про збільшення позовних вимог. Вказує, що до заяви про збільшення позовних вимог позивачем не додано жодного документу на підтвердження розміру нібито понесених збитків. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

25.09.2019 відповідачем 1 подано письмові пояснення з приводу залучення третьої особи.

29.10.2019 відповідачем 1 подано заперечення на відповідь на відзив на заяву про збільшення позовних вимог. Вказує, що триває законодавчо визначена процедура встановлення тарифу для позивача на послуги розподілу природного газу. Позивач має сплатити вартість врегулювання добових небалансів відповідно до договору транспортування природного газу, сплативши при цьому ціну вищу, ніж ринкова. Наголошують, що заявлені до стягнення з бюджету сум нібито спричиненої майнової шкоди економічно не обґрунтовані.

11.11.2019 відповідачем 1 подано пояснення на висновок експерта.

03.01.2020 надійшли пояснення відповідача 1, у яких повідомляє про те, що відсутні підстави у суду щоб брати до уваги висновки експерта, оскільки такі базуються тільки на доводах однієї сторони позивача, такий містить суперечності, експертом не вивчено правову природу виробничо технологічних витрат та виробничо технологічних втрат природного газу, відтак такий не відповідає вимогам ст.73 КАС України. Також наводиться відповідачем 1 практика судів у аналогічних справах.

04.02.2020 відповідачем 1 подано відзив на другу заяву позивача про збільшення позовних вимог, вважає позов необґрунтованим та безпідставним, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

05.03.2020 відповідачем 1 подано пояснення, у яких вказують, що наведені позивачем норми законодавства не встановлюють обов`язкові для НКРЕКП дії по відношенні до АТ «Львівгаз». Вважають, що позивачем не доведено наявність складу цивільного правопорушення, як умови відшкодування збитків на його користь. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

22.04.2020 надійшли пояснення на висновок експерта.

19.10.2023 представником відповідача 1 подано додаткові пояснення у справі.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, наведених у відзиві, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Заперечення відповідача 2, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України:

15.07.2019 до суду надійшов відзив відповідача 2, у якому проти позову заперечує, просить відмовити у задоволенні позову з огляду на наступне. Вказує, що докази (обставини), які наводить позивач не підтверджують сукупність всіх необхідних складових для притягнення до цивільної відповідальності, а отже не дають достатніх правових підстав для задоволення позову. Відтак, повинен бути доведений причинний зв`язок цієї шкоди із неправомірними діями заподіювача шкоди. Одночасно звертають увагу на те, що норми втрат для позивача повинні встановлювати вузькоспеціалізовані профільні фахівці Міністерства енергетики та вугільної промисловості України як центрального органу виконавчої влади з питань формування та забезпечення державної політики в нафто газовому комплексі. У них для цього є свої методики. Вважає, що відносини між позивачем та відповідачем 1 є договірними та стосуються грошових зобов`язань. З огляду на наведене, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

07.04.2020 відповідачем 2 подано відзив з врахуванням поданих заяв позивача про уточнення позовних вимог. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог оскільки не встановлено причинного зв`язку між не розглядом заяви та стягненням зазначено в позові суми коштів. Державна казначейська служба України відповідно до покладених на неї завдань виконує рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ. Вони не перебували у правовідносинах з позивачем та не завдавали йому будь якої шкоди, тому підстав для стягнення саме з ДКС України на користь позивача немає.

Відповідач 2 явки повноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив.

Пояснення третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спорту на стороні відповідачів Міністерство енергетики України (Міністерства енергетики та вугільної промисловості України):

19.11.2019 до суду надійшли пояснення третьої особи, у яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

09.04.2020 надійшли письмові пояснення третьої особи, вказує, що Міністерство енергетики та вугільної промисловості України перебуває в стані припинення і в його штаті вже немає жодного працівника. Окрім того вказує, що позов є необґрунтований та безпідставний, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник третьої особи в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

01.03.2019 року позивач звернувся до відповідача 1 з заявою вих. №79005.2-Сл-2458-0319 про перегляд тарифу, встановленого для АТ «Львівгаз» постановою НКРЕКП від 15.12.2016 №2297, в якій просили: встановити економічно обґрунтований тариф на майбутні періоди; встановити у ньому джерела покриття втрат, які вони понесли за період дії економічно необґрунтованих тарифів (цін) на послуги розподілу природного газу для АТ «Львівгаз».

Відповідач 1 листом від 07.03.2019 №2557/16/7-19 надіслав до АТ «Львівгаз» запрошення на робочу зустріч для обговорення поданих документів, оскільки за результатами їх опрацювання виникли питання, що потребують додаткового обґрунтування.

21.03.2019 було проведено робочу нараду з представника АТ «Львівгаз» та надано зауваження до поданих документів. Зокрема, листом від 03.04.2019 №3693/16/7-9 АТ «Львівгаз» проінформовано про зупинення розгляду заяви враховуючи потребу додаткового вивчення і доопрацювання питань, що виникли при опрацюванні структури тарифу АТ «Львівгаз» відповідно до абз. 5 п.8.12 Тимчасової методики.

В подальшому, листом від 10.04.2019 №4017/16/7-19 НКРЕКП запросила уповноважених представників позивача прибути 19.04.2019 на робочу зустріч для розгляду питань щодо тарифу.

АТ «Львівгаз» листом від 01.03.2019 №790-Сл-2460-0319 надіслано на розгляд проект змін до Плану розвитку газорозподільних систем на 2019-2028 роки, в зв`язку з чим відповідач 1 листом від 27.03.2019 №3326/16.1.1/7-19 запросило прибути до Регулятора уповноважених представників АТ «Львівгаз» для проведення робочої наради з розгляду та аналізу проекту Плану розвитку газорозподільних систем на 2019-2028 роки.

28.03.2019 з представниками позивача відповідачем 1 проведено робочу нараду, на якій обговорені питання, що виникли при аналізі поданого Плану розвитку, надано відповідні зауваження і рекомендації уповноваженими представниками позивача.

Листом від 03.04.2019 №3693/16/7-19 Регулятором повідомлено позивача про зупинення розгляду заяви відповідно до п.8.12 Тимчасової методики враховуючи потребу додаткового вивчення і доопрацювання питань, що виникли при опрацюванні структури тарифу ПАТ «Львівгаз».

Листом від 17.05.2019 №5401/16/7-19 Регулятор повідомив позивача про відсутність Плану розвитку газорозподільної системи АТ «Львівгаз» на 2019-2028 роки, доопрацьованого за результатами наданих на робочій нараді зауважень та рекомендацій та зупинення розгляду заяви про встановлення (перегляд) тарифу на послуги х розподілу природного газу та Плану розвитку газорозподільної системи АТ «Львівгаз» на 2019-2028 роки.

Вважаючи, що оскільки протиправна бездіяльність НКРЕКП, яка призвела до збитковості Товариства у спірний період виявляється саме у невиконанні ним обов`язку стосовно перегляду економічно необґрунтованого тарифу для АТ «Львівгаз» (за заявою від 01.03.2019), позивач звернувся до суду з даним позовом до суду.

З врахуванням усіх поданих заяв позивач про уточнення позовних вимог, позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг щодо не перегляду тарифу на послуги з розподілу природного газу для АТ «Львівгаз» на економічно обґрунтований;

- стягнути з Держави Україна через Державну казначейську службу України на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз»» завданих збитків в сумі 1 946 587 698,10 грн. з ПДВ.

Підстави позову позивачем не змінювались.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг щодо не перегляду тарифу на послуги з розподілу природного газу для АТ «Львівгаз» на економічно обґрунтований.

Суд звертає увагу, що подаючи заяву від 17.02.2020 про зміну предмету спору, позивачем не конкретизовано період спірних правовідносин, у кому він вважає відповідачем 1 допущено спірну бездіяльність, відтак суд враховує підстави позову, зазначені позивачем у заявах по суті спору.

ПАТ «Львівгаз» надає послуги розподілу природного газу населенню в межах території міста Львова та Львівської області на підставі ліцензії, виданої на підставі Постанови НКРЕКП від 29.06.2017 №850.

Станом на час звернення до суду діє постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 15.12.2016 №2297 "Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 24 березня 2016 року № 438", згідно якої відповідно до пункту 3 частини третьої статті 4 Закону України "Про ринок природного газу" та статті 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює держане регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", Методики розрахунку тарифів на транспортування та постачання природного газу для підприємств з газопостачання та газифікації, затвердженої постановою НКРЕ від 04 вересня 2002 року №983, та Процедури встановлення та перегляду тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання природного газу, закачування, зберігання та відбору природного газу, затвердженої постановою НКРЕ від 03 квітня 2013 року №369, унесено до постанови НКРЕКП від 24 березня 2016 року №438 "Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для ПАТ "Львівгаз" такі зміни: в абзаці другому пункту 1 цифри "686,20" замінити цифрами "708,10".

Вважаючи, що згідно положень чинного законодавства позивач має право вимагати встановлення економічно обґрунтованого тарифу на майбутні періоди та джерел відшкодування різниці за період дії економічно необґрунтованих тарифів (цін) на послуги з розподілу природного газу для АТ «Львівгаз», тому позивач звернувся 01.03.2019 року до відповідача 1 з заявою вих. №79005.2-Сл-2458-0319 про перегляд тарифу, встановленого для АТ «Львівгаз» постановою НКРЕКП від 15.12.2016 №2297, в якій просили: встановити економічно обґрунтований тариф на майбутні періоди; встановити у ньому джерела покриття втрат, які вони понесли за період дії економічно необґрунтованих тарифів (цін) на послуги розподілу природного газу для АТ «Львівгаз».

Відповідач 1 листом від 07.03.2019 №2557/16/7-19 надіслав до АТ «Львівгаз» запрошення на робочу зустріч для обговорення поданих документів, оскільки за результатами їх опрацювання виникли питання, що потребують додаткового обґрунтування.

21.03.2019 було проведено робочу нараду з представника АТ «Львівгаз» та надано зауваження до поданих документів. Зокрема, листом від 03.04.2019 №3693/16/7-9 АТ «Львівгаз» проінформовано про зупинення розгляду заяви враховуючи потребу додаткового вивчення і доопрацювання питань, що виникли при опрацюванні структури тарифу АТ «Львівгаз» відповідно до абз. 5 п.8.12 Тимчасової методики.

В подальшому, листом від 10.04.2019 №4017/16/7-19 НКРЕКП запросила уповноважених представників позивача прибути 19.04.2019 на робочу зустріч для розгляду питань щодо тарифу.

АТ «Львівгаз» листом від 01.03.2019 №790-Сл-2460-0319 надіслано на розгляд проект змін до Плану розвитку газорозподільних систем на 2019-2028 роки, в зв`язку з чим відповідач 1 листом від 27.03.2019 №3326/16.1.1/7-19 запросило прибути до Регулятора уповноважених представників АТ «Львівгаз» для проведення робочої наради з розгляду та аналізу проекту Плану розвитку газорозподільних систем на 2019-2028 роки.

28.03.2019 з представниками позивача відповідачем 1 проведено робочу нараду, на якій обговорені питання, що виникли при аналізі поданого Плану розвитку, надано відповідні зауваження і рекомендації уповноваженими представниками позивача.

Листом від 03.04.2019 №3693/16/7-19 Регулятором повідомлено позивача про зупинення розгляду заяви відповідно до п.8.12 Тимчасової методики враховуючи потребу додаткового вивчення і доопрацювання питань, що виникли при опрацюванні структури тарифу ПАТ «Львівгаз».

Листом від 17.05.2019 №5401/16/7-19 Регулятор повідомив позивача про відсутність Плану розвитку газорозподільної системи АТ «Львівгаз» на 2019-2028 роки, доопрацьованого за результатами наданих на робочій нараді зауважень та рекомендацій та зупинення розгляду заяви про встановлення (перегляд) тарифу на послуги х розподілу природного газу та Плану розвитку газорозподільної системи АТ «Львівгаз» на 2019-2028 роки.

Частиною першою статті 12 Закону України від 21 червня 2012 року № 5007-VI «Про ціни та ціноутворення» (далі - Закон №5007-VI, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб`єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Згідно зі статтею 8 Закону України від 20 квітня 2000 року № 1682-III «Про природні монополії» (далі - Закон № 1682-III, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) предметом державного регулювання діяльності суб`єктів природних монополій згідно з цим Законом є: ціни (тарифи) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій.

Оскільки позивач є суб`єктом природної монополії з розподілу природного газу, то ціни на надавані позивачем послуги з розподілу природного газу є державними регульованими, і на процедуру їх встановлення поширюються вимоги законодавства щодо державних регульованих цін.

Частиною другою статті 12 Закону № 5007-VI встановлено, що державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації).

За правилами частини першої статті 9 Закону № 1682-III державне регулювання діяльності суб`єктів природних монополій здійснюється на основі принципів самоокупності суб`єктів природних монополій.

Відповідно до частини шостої статті 4 Закону України від 09 квітня 2015 року №329-VIII «Про ринок природного газу» передбачено, що ціни на ринку природного газу, що регулюються державою (зокрема тарифи на послуги з розподілу), повинні бути: 1) недискримінаційними; 2) прозорими; 3) встановленими з урахуванням вимог цілісності газотранспортної системи виходячи із економічно обґрунтованих та прозорих витрат відповідного суб`єкта ринку природного газу та з урахуванням належного рівня рентабельності, а також, де це можливо, встановленими з урахуванням зіставлення з показниками аналогічних категорій регульованих цін, встановлених Регулятором для інших суб`єктів ринку природного газу, або таких, що діють на ринках природного газу інших держав.

Органом, уповноваженим на встановлення тарифу на розподіл природного газу є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, яка, відповідно до норм Закону України від 22 вересня 2016 року №1540-VIII «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (далі - Закон №1540-VIII, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Регулятор є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, що є державною власністю, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. Роботу Регулятора забезпечують його центральний апарат і територіальні органи.

Відповідно до статті 3 Закону №1540-VIII Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України. Регулятор здійснює державне регулювання шляхом, в тому числі, 3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом.

Основними завданнями Регулятора є: 1) забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 2) сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; 6) реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг; 7) сприяння впровадженню заходів з енергоефективності, збільшенню частки виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії та захисту навколишнього природного середовища; 8) створення сприятливих умов для залучення інвестицій у розвиток ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 9) сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг; 10) інші завдання, передбачені законом.

Порядок та процедура встановлення тарифів регламентуються Порядком формування тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання, закачування, зберігання та відбору природного газу, затвердженим постановою НКРЕ від 28 липня 2011 року №1384 (далі - Порядок №1384), Методикою розрахунку тарифів на транспортування та постачання природного газу для підприємств 3 газопостачання та газифікації, затвердженою постановою НКРЕ від 4 вересня 2002 року №983 (далі - Методика №983), Тимчасовою методикою визначення та розрахунку тарифу на послуги розподілу природного газу, затвердженою постановою НКРЕКП від 14 червня 2018 року №389 (далі - Тимчасова методика №389); Методикою визначення та розрахунку тарифу на послуги розподілу природного газу, затвердженою постановою НКРЕКП від 25 лютого 2016 року №236 (далі - Методика №236), а також Процедурою встановлення та перегляду тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання природного газу, закачування, зберігання та відбору природного газу, затвердженою постановою НКРЕ від 3 квітня 2013 року №369, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 26 квітня 2013 року №685/23217 (далі - Процедура №369). Зокрема, вимога щодо встановлення НКРЕКП економічно обґрунтованого тарифу на транспортування природного газу розподільними газопроводами, який би забезпечував ліцензіату відшкодування його обґрунтованих витрат виробництва, сплату всіх податків, обов`язкових платежів та бюджетних відрахувань відповідно до чинного законодавства України, а також отримання обґрунтованого рівня прибутку міститься - в пункті 2.1 Порядку №1384; в пунктах 1.5, 1.7, 4.1, 5.1 розділу 5 Методики №983; в Процедурі №369.

Відповідно до пункту 4.1 розділу 4 «Розрахунок тарифів» Методики № 983 основними аналітичними показниками при визначенні тарифів на послуги з транспортування і постачання природного газу є витрати підприємства і обсяги протранспортованого та поставленого споживачам природного газу.

Пунктом 4.2. вказаного розділу передбачено, що витрати підприємства на транспортування та постачання природного газу визначаються згідно з національним Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" та Методичним положенням по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості продукції (робіт, послуг) за економічними елементами витрат на підприємствах з газопостачання та газифікації та їх структурних підрозділах.

Згідно з пунктом 2.5 Процедури № 369 суб`єкт господарювання при зверненні до НКРЕ за встановленням тарифу обґрунтовує кожну складову витрат з відповідного виду діяльності, пов`язаних з операційною діяльністю, фінансових витрат та прибутку. До таких витрат також відносяться витрати на закупівлю природного газу, що використовується для забезпечення виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат природного газу (далі - ВТВ та НВ) (пункт 4.5 Методики № 983, пункт 2.1.5 Процедури № 369).

Виробничо-технологічні витрати/втрати газу визначаються як газ, що втрачається під час транспортування газу газорозподільними та внутрішньобудинковими мережами, а також під час виконання профілактичних робіт і поточних ремонтів (розділ 1 Методики визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами (далі - Методика 1), розділ 1 Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами (далі - Методика 2), затверджених наказом Мінпаливенерго від 30 травня 2003 року № 264.

Тобто, ВТВ під час розподілу газу виникають з об`єктивних причин, як наслідок технологічного процесу та зношеності газотранспортної системи, такі витрати є невід`ємною частиною виробничого процесу розподілу природного газу та формують собівартість послуги розподілу газу.

Розмір складової тарифу для покриття ВТВ визначається відповідно до чинного законодавства, тобто на підставі наказу Міненерговугілля від 23 листопада 2011 року №737 «Про визначення розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах» (далі - наказ №737) та зазначених вище Методик 1, 2.

Нормативно-правові акти, що регулюють ринок природного газу, не передбачають та не припускають можливості покриття ВТВ, що виникають в діяльності газорозподільного підприємства, за рахунок будь-яких інших джерел, окрім тарифу на розподіл газу.

Отже, можливість позивача розраховуватись за природний газ для потреб ВТВ прямо та безпосередньо залежить від наявності та суми передбаченої в тарифі на розподіл природного газу відповідної складової.

Тому НКРЕКП, затверджуючи тариф на розподіл для позивача, повинен встановити такий тариф, що є економічно обґрунтованим та враховує всі матеріальні витрати товариства.

Згідно з пунктом 4 розділу І Методики №236 розрахунок тарифу та документи і матеріали надаються суб`єктами господарювання з розподілу природного газу для розгляду до НКРЕКП відповідно до Процедури встановлення та перегляду тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання природного газу, закачування, зберігання та відбору природного газу, затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 3 квітня 2013 року №369, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 квітня 2013 року за №685/23217.

За змістом пункту 4.1-4.2 р. IV Процедури №369 перегляд рівня тарифу здійснюється як за ініціативою суб`єкта господарювання, так і НКРЕ за умови відповідного обґрунтування такого перегляду.

Суб`єкт господарювання має право звернутися до НКРЕ щодо перегляду рівня тарифу у разі: 4.2.1. Зміни обсягів надання послуг з відповідного виду ліцензованої діяльності (обсягів транспортування, розподілу, постачання, зберігання природного газу) у планованому періоді відносно врахованих при розрахунку тарифу більше ніж на 5%. 4.2.2. Зміни собівартості, передбаченої структурою тарифу, внаслідок підвищення цін на паливо, сировину, матеріали, послуги, зростання витрат на оплату праці у зв`язку зі зміною законодавчо визначеного розміру мінімальної заробітної плати відносно врахованих при розрахунку тарифу більше ніж на 5%.

Вимоги до оформлення та подання заяви, документів, що додаються до неї, визначено розділом ІІ Процедури №369.

Порядок розгляду заяви визначено розділом ІІІ Процедури № 369, і він передбачає, зокрема, - перевірку їх структурним підрозділом НКРЕ, до компетенції якого належить формування цінової, тарифної та інвестиційної політики в нафтогазовому комплексі, щодо її відповідності вимогам цієї Процедури; повідомлення про їх нерозгляд та повернення у разі надання неповного пакета документів, визначеного пунктом 2.1 розділу ІІ цієї Процедури; розгляд заяви протягом 30 календарних днів з дня надходження до НКРЕ у разі відповідності заяви та доданих до неї документів, визначених пунктом 2.1 розділу ІІ цієї Процедури; звернення у разі потреби до заявника щодо надання додаткових пояснень та обґрунтувань, які подаються суб`єктом господарювання до НКРЕ у визначений нею строк, підписані керівником та засвідчені печаткою суб`єкта господарювання; призупинення розгляду заяви на строк, необхідний для доопрацювання структури тарифу, якщо при розгляді структурними підрозділами НКРЕ виникають питання, що потребують додаткового вивчення і доопрацювання, про що НКРЕ письмово повідомляє суб`єкта господарювання; підготовку висновків згідно п. 3.2, 3.3 р. ІІІ Процедури № 369; включення питання встановлення тарифу на засідання НКРЕ.

Підставою для відмови у встановленні або перегляді тарифів може бути встановлення факту нецільового використання коштів, передбачених структурою встановленого тарифу, або фінансової неспроможності та економічної недоцільності здійснення відповідного виду ліцензованої діяльності суб`єктом господарювання, який має намір його провадити; надання до НКРЕ недостовірної інформації або необґрунтованості складових витрат, визначених розділом ІІ цієї Процедури.

У цьому контексті варто зауважити, що Верховний Суд у постанові від 19 серпня 2021 року у справі № 640/13881/19 зазначив, що при поданні кожної заяви позивач здійснює відповідний окремий розрахунок, додає відповідні пояснення та обґрунтування щодо кожної зі статей витрат, а також надає відповідні підтверджуючі документи, з урахуванням динаміки зростання ціни газу на покриття ВТВ, рівень заробітної плати та інших витрат позивача, що зумовлює необхідність подання з кожною новою заявою оновленої інформації, а тому розгляд попередньо поданих заяв втрачає актуальність.

Відтак, з кожною наступною заявою про перегляд тарифу з іншими показниками втрачає актуальність попередньо подана заява. Так, АТ «Львівгаз» листом від 19.08.2019 № 79005.2-Сл-9114-0819 подано заяву та пакет документів про встановлення (перегляд) тарифу. Таким чином, із поданням заяви від 19.08.2019 № 79005.2-Сл-9114-0819 втратила актуальність заява позивача від 01.03.2019 року № 79005.2- Сл-2458-0319.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.12.2019 у справі №826/6713/18.

Судом встановлено, що робота над заявою позивача від 01.03.2019 проводилась сторонами в режимі робочих зустрічей, надано відповідні зауваження і рекомендації уповноваженими представниками позивача. Листом від 03.04.2019 №3693/16/7-19 Регулятором повідомлено позивача про зупинення розгляду заяви відповідно до п.8.12 Тимчасової методики враховуючи потребу додаткового вивчення і доопрацювання питань, що виникли при опрацюванні структури тарифу ПАТ «Львівгаз». Листом від 17.05.2019 №5401/16/7-19 Регулятор повідомив позивача про відсутність Плану розвитку газорозподільної системи АТ «Львівгаз» на 2019-2028 роки, доопрацьованого за результатами наданих на робочій нараді зауважень та рекомендацій та зупинення розгляду заяви про встановлення (перегляд) тарифу на послуги х розподілу природного газу та Плану розвитку газорозподільної системи АТ «Львівгаз» на 2019-2028 роки. Тобто, вказана відповідь фактично є рішенням про призупинення розгляду питання та звернення до позивача в порядку пункту 3.1 розділу ІІІ Процедури № 369 щодо надання додаткових пояснень та обґрунтувань, проте, без визначення строку надання таких пояснень і обґрунтувань.

Розглядаючи спір у подібних правовідносинах, Верховний Суд у постанові від 19 серпня 2021 року у справі № 640/13881/19 зазначив, що для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов`язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів особи. Самі по собі строки поза зв`язком із конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Сплив чи настання строку набувають (можуть набути) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк.

В постанові Верховного Суду від 03.10.2023 у справі №160/2347/19 викладено наступні висновки:

« 52. Зміст викладених норм Процедури №369 і Тимчасової методики свідчить, що тарифи на транспортування природного газу встановлюються для відповідних підприємств рішенням НКРЕКП, яка приймає його за наслідками розгляду заяви підприємства, до якої додаються розрахунки, що підтверджують структуру тарифу.

53. Рішення про встановлення тарифу приймається НКРЕКП у тридцятиденний строк з дня надходження заяви та необхідних документів. Перебіг цього строку може бути зупинено, якщо виникла необхідність доопрацювання структури тарифу або інвестиційної програми; якщо при розгляді заяви виникли питання, що потребують додаткового вивчення і доопрацювання.

54. Вирішуючи подібний спір, що також стосувався бездіяльності НКРЕКП, яка полягала у неприйнятті рішення про встановлення економічно обґрунтованих тарифів на послуги транспортування природного газу, Верховний Суд у постанові від 08.12.2022 у справі № 640/11726/19 зазначив, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового акту віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

55. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

56. Бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути визнана протиправною адміністративним судом лише у випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень, та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій.

57. Таким чином, для визнання бездіяльності НКРЕКП протиправною необхідно дослідити чи дійсно Регулятор навмисно ухилявся від прийняття рішення про встановлення економічно обґрунтованих тарифів на послуги транспортування природного газу за результатами розгляду та на підставі поданої заяви суб`єкта господарювання.

58. Тотожний підхід до оцінки рішень (дій, бездіяльності) НКРЕКП у подібних правовідносинах був висловлений також у постанові Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 640/22634/19.»

За результатами розгляду заяви Позивача від 19.08.2019 № 79005.2-Сл-9114- 0819 НКРЕКП прийнято постанову від 24.12.2019 № 3032 «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ «Львівгаз», якою передбачено з 01.07.2020 компенсацію витрат за попередні періоди у розмірі 122 049,4 тис.грн.

При розрахунку тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ «Львівгаз», встановленого постановою НКРЕКП від 24.12.2019 № 3032 (зі змінами), враховано суму компенсацій витрат за попередні періоди у розмірі 122 049,4 тис. грн, що визначена з урахуванням необхідності фінансування компенсацій недоотриманої тарифної виручки за 2015-2018 роки та витрат, пов`язаних із різницею в цінах при закупівлі у 2015-2018 роках природного газу для виробничо-технологічних витрат, нормативних та питомих втрат.

При розрахунку тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ «Львівгаз», встановленого постановою НКРЕКП від 30.12.2020 № 2776, враховано суму компенсацій витрат за попередні періоди у розмірі 116 994,8 тис. грн, що визначена з урахуванням необхідності фінансування компенсацій недоотриманої тарифної виручки за 2015-2019 роки, витрат, пов`язаних із різницею в цінах при закупівлі у 2015-2019 роках природного газу для виробничо-технологічних витрат, нормативних та питомих втрат.

При розрахунку тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ «Львівгаз», встановленого постановою НКРЕКП від 22.12.2021 № 2759, з урахуванням змін внесених до Методики, враховано суму коригування планованої річної тарифної виручки у розмірі 116 994,8 тис. грн, що визначена з урахуванням, зокрема, необхідності фінансування компенсацій недоотриманої тарифної виручки, витрат, пов`язаних із різницею в цінах при закупівлі природного газу для забезпечення нормативних та виробничо-технологічних втрат/витрат природного газу, коригування річної планованої тарифної виручки за результатами проведення планових та позапланових перевірок дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, відповідно до постанов НКРЕКП про накладання штрафу за порушення вимог законодавства та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання.

З огляду на зазначене, НКРЕКП при розрахунках тарифів на послуги розподілу природного газу для АТ «Львівгаз», передбачено відповідні компенсації.

Разом з тим, відповідно до положень статті 1 Закону України від 29 липня 2022 року № 2479-IX «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» (далі Закон № 2479) протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, запроваджено мораторій на підвищення цін (тарифів) на ринку природного газу для всіх категорій споживачів, зокрема і тарифів на послуги розподілу природного газу.

При цьому статтею 2 Закону № 2479 операторам газорозподільних систем, щодо яких запроваджено мораторій згідно з частиною першою статті 1 цього Закону, компенсуються зокрема заборгованість (грошові зобов`язання) станом на 1 березня 2022 року, що підлягає врегулюванню згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».

Відповідно до статті 3 Закону України від 14.07.2021 № 1639-IX «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» (далі Закон № 1639) для участі у процедурі врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) суб`єкти ринку природного газу включаються до Реєстру, який веде НКРЕКП.

Постановою НКРЕКП від 01.11.2022 № 1375 «Про включення АТ «Львівгаз» до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу» (додається) АТ «Львівгаз» включено до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу.

Крім того, АТ «Львівгаз» подано до НКРЕКП, зокрема розрахунок обсягів перевищення фактичної вартості послуг з розподілу природного газу над тарифною виручкою, передбаченою тарифами на розподіл природного газу за період до 31 грудня 2019 року включно.

Таким чином, бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути визнана протиправною адміністративним судом лише у випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень, та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій. Для визнання бездіяльності НКРЕКП протиправною необхідно дослідити чи дійсно Регулятор навмисно ухилявся від прийняття рішення про встановлення економічно обґрунтованих тарифів на послуги транспортування природного газу за результатами розгляду та на підставі поданої заяви суб`єкта господарювання.

Тотожний підхід до оцінки рішень (дій, бездіяльності) НКРЕКП у подібних правовідносинах був висловлений також у постановах Верховного Суду від 17.12.2019 у справі №826/6713/18, від 30.08.2021 року у справі № 640/22634/19, від 03.10.2023 у справі №160/2347/19, від 29.11.2023 у справі №640/13520/19.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що відповідач безпосередньо та без будь-яких об`єктивних причин не вживав передбачених законодавством заходів для розгляду заяви позивача від 01.03.2019, проте вона не була розглянута по суті з прийняттям відповідного рішення про затвердження (перегляд) тарифу або відмову у встановленні (перегляді) тарифу, оскільки її розгляд був призупинений у зв`язку з відсутністю Плану розвитку газорозподільної системи АТ «Львівгаз» на 2019-2028 роки, доопрацьованого за результатами наданих на робочій нараді зауважень та рекомендацій, а тому відсутні підстави вважати, що відповідачем допущено бездіяльність щодо розгляду заяви позивача. Відтак, враховуючи вищенаведені обставини, норми законодавства та висновки суду, доводи позивача про вчинення НКРЕКП бездіяльності у невиконанні ним обов`язку стосовно перегляду економічно необґрунтованого тарифу для АТ «Львівгаз» є безпідставними та необґрунтованими.

Тому у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг щодо не перегляду тарифу на послуги з розподілу природного газу для АТ «Львівгаз» на економічно обґрунтований, - слід відмовити.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з Держави Україна через Державну казначейську службу України на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз»» завданих збитків в сумі 1 946 587 698,10 грн. з ПДВ.

Відповідно до ч.1 ст.21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою.

Відповідно до ч.5 ст.21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

За загальними правилами ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Отже, юридичною підставою такої відповідальності, зокрема, органів державної влади, є заподіяння шкоди юридичним чи фізичним особам, в тому числі, у результаті допущеної бездіяльності, тобто правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння (бездіяльність) особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

В спірному випадку, як встановлено вище, відповідачем не допущено протиправної бездіяльності у правовідносинах, щодо яких виник спір у даній справі.

Положеннями розділу IV Методики визначення та розрахунку тарифу на послуги розподілу природного газу, затвердженої постановою НКРЕКП від 25.02.2016 №236, встановлено, що при розрахунку тарифу до складу планованої тарифної виручки включається планований прибуток, який визначається з урахуванням необхідності фінансування компенсації витрат (збитків), яких зазнало підприємство, та інших обґрунтованих потреб фінансово-господарської діяльності суб`єкта господарювання, які не були включені до складу витрат структури тарифу і щодо яких Податковим кодексом України прямо не встановлено обмежень в частині коригування фінансового результату до оподаткування на різниці, визначені відповідно до положень розділу III Податкового кодексу України.

Отже, законодавством врегульований порядок компенсації витрат ліцензіатів саме шляхом включення їх до складу витрат структури тарифу.

Верховним Судом у постанові від 03.10.2023, у межах справи №160/2347/19 висловлено позицію щодо компенсації «збитків» у подібних правовідносинах, зокрема:

« 70.Щодо вимог позивача про стягнення збитків у вигляді компенсацій витрат, що виникли внаслідок неврахування НКРЕКП в тарифах 2014-2015 років необхідних обсягів природного газу для потреб виробничо-технологічних витрат і нормованих втрат, то Суд зазначає, що Верховний Суд уже надавав оцінку природі вказаної компенсації у структурі тарифу.

71. У пунктах 69-72 постанови від 17.12.2019 у справі №826/6713/18 Верховний Суд зазначив, що: « 69. Частиною другою статті 22 ЦК України передбачено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

70. Як убачається із положень діючого законодавства «компенсація вартості ВТВ» не є збитками, які можуть бути відшкодовані в порядку статей 1166, 1173 ЦК України.

71. Положеннями розділу IV Методики визначення та розрахунку тарифу на послуги розподілу природного газу, затвердженої постановою НКРЕКП від 25 лютого 2016 року № 236, встановлено, що при розрахунку тарифу до складу планованої тарифної виручки включається планований прибуток, який визначається з урахуванням необхідності фінансування компенсації витрат (збитків), яких зазнало підприємство, та інших обґрунтованих потреб фінансово-господарської діяльності суб`єкта господарювання, які не були включені до складу витрат структури тарифу і щодо яких Податковим кодексом України прямо не встановлено обмежень в частині коригування фінансового результату до оподаткування на різниці, визначені відповідно до положень розділу III Податкового кодексу України.

72. Отже, законодавством врегульований порядок компенсації витрат ліцензіатів саме шляхом включення їх до складу витрат структури тарифу».

Крім того, суд враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 17.12.2019 у справі №826/6713/18: « 72. …законодавством врегульований порядок компенсації витрат ліцензіатів саме шляхом включення їх до складу витрат структури тарифу.73. Оскільки законодавством передбачено спосіб такого відшкодування шляхом включення відповідних сум до структури тарифу, за наявності відповідних підстав, НКРЕКП в межах своїх повноважень зобов`язаний це зробити. 74. Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. 75. Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта. 76. Вирішення питання про зобов`язання встановити економічно обґрунтований тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами, є необґрунтованим втручанням у дискреційній повноваження НКРЕКП».

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме правова позиція Верховного Суду, викладена у постановах зазначених вище.

Відтак, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення збитків.

З огляду на вищевикладене у сукупності, а також враховуючи правові висновки Верховного Суду, викладені у тотожних правовідносинах суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду не впливають.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

З огляду на те, що позивачу відмовлено в задоволенні позову у суду відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат згідно із статтею 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 72,77, 90, 94, 139, 241 -246, 262, 295 КАС України , суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено і підписано 19.04.2024.

СуддяКарп`як Оксана Орестівна