Єдиний державний реєстр судових рішень
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
19 квітня 2024 р. Справа № 120/3203/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради в особі Управління соціального захисту населення (Лівобережне) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради управління соціального захисту населення (Лівобережне) (далі - Департамент, відповідач) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що відповідач відмовив позивачу в призначенні допомоги при народженні дитини, з тих підстав, що звернення за її призначенням надійшло пізніше 12 календарних місяців після народження дитини. Вважає такі дії неправомірними, тому просить зобов`язати відповідача призначити та виплачувати допомогу при народженні дитини.
Ухвалою суду від 19.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
11.04.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого Департамент соціальної політики Вінницької міської ради просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції сторона відповідача зазначає, що відповідно до пункту 12 Порядку № 1751, допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини. Отже, вказаними нормами передбачені певні обмеження, які стосуються строку подання заяви про призначення допомоги при народженні дитини. Так, 08.09.2022 року ОСОБА_1 народила сина у м. Вінниця, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_1 . При цьому, представник відповідача вказує, що позивач не звернулася з заявою на призначення допомоги в строк визначений пунктом 12 Порядку № 1751, що призвело до відмови в призначенні допомоги. З огляду на викладене, відповідач вважає, що право позивача на отримання допомоги при народженні дитини Департаментом порушено не було.
Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заяві по суті справи, встановив наступне.
ОСОБА_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом № НОМЕР_2 , виданим 26.12.2022 року органом 0510, РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Довідкою про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру № 1287938-2023, сформованою 19.01.2023. Позивач є внутрішньо переміщеною особою, фактичне місце проживання позивача як ВПО: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 30.01.2023 № 529-5002613089.
01.02.2023 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) видано свідоцтво серії НОМЕР_1 про народження ОСОБА_2 , батьками зазначено: батько - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_1 .
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради в особі Управління соціального захисту населення (Лівобережне) із заявою про призначення та виплату державної допомоги при народженні дитини.
Департамент соціальної політики Вінницької міської ради в особі Управління соціального захисту населення (Лівобережне) листом за № 176/08/05/01 від 19.02.2024 повідомив позивача про рішення щодо відмови в призначенні державної допомоги при народженні дитини. Відмова в призначенні допомоги обґрунтована тим, що звернення за допомогою було подано пізніше 12 календарних місяців після народження дитини.
Позивач, вважаючи таке рішення відповідача протиправним, звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім`ї, її доходів та віку дітей встановлює Закон України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім`ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Відповідно до цього Закону призначаються такі види державної допомоги сім`ям з дітьми, зокрема допомога при народженні дитини (пункт 2 статті 3 Закону).
Допомога при народженні дитини призначається і виплачується органами соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновлювачів, опікуна, піклувальника) (частина 1 статті 5 Закону).
Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» документи, необхідні для призначення державної допомоги сім`ям з дітьми, подаються особою, яка претендує на призначення допомоги, самостійно. За наявності письмової заяви особи, яка претендує на призначення допомоги, але за станом здоров`я або з інших поважних причин не може самостійно зібрати необхідні документи, збір зазначених документів покладається на органи, що призначають допомогу.
Допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною (частина 1 статті 10 Закону).
Відповідно до статті 11 даного Закону допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини.
Для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини.
Даний перелік документів є вичерпним.
У разі народження (встановлення опіки) двох і більше дітей допомога надається на кожну дитину.
Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.
Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» допомога при народженні першої та кожної наступної дитини призначається у розмірі 41 280 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово у сумі 10320 гривень, решта суми допомоги виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Умови призначення і виплати видів державної допомоги сім`ям з дітьми, передбачених Законом України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" визначає Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затверджений постановою Кабінету Міністрів України за № 1751 від 27.12.2001 (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 10 Порядку допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини, опікуну, які постійно проживають разом з дитиною, з метою створення належних умов для її повноцінного утримання та виховання.
Згідно з пунктом 11 Порядку для призначення допомоги при народженні дитини за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, подається: заява одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики; копія свідоцтва про народження дитини (з пред`явленням оригіналу).
Пунктом 12 Порядку встановлено, що допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.
Допомога при народженні дитини надається у розмірі, встановленому на дату народження дитини (пункт 13 Порядку).
Таким чином, для призначення допомоги при народженні дитини за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, подається: заява одного з батьків, з яким постійно проживає дитина та копія свідоцтва про народження дитини (з пред`явленням оригіналу). Допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.
Як встановив суд, позивач народила дитину 08.09.2022. Отже, строк звернення за призначенням допомоги при народженні дитини, встановлений статтею 11 Закону № 2811-ХІІ, сплив 08.09.2023. Із заявою про призначення допомоги при народженні дитини позивач звернулася у лютому 2024, що не заперечується сторонами.
З приводу пропуску позивачем строку на подання до органу соціального захисту заяви про призначення допомоги при народженні дитини, суд зазначає наступне.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ч. 7 ст. 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ст. 3 Конвенції про права дитини, що ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. У даний адміністративний позов фактично заявлений в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення.
Крім того, наслідки взагалі будь-якої правової поведінки батьків дитини об`єктивно не можуть бути визнані вагомими причинами для позбавлення самої дитини потенційно належних їй грошових виплат від Держави України, у разі належності до громадянства цієї країни.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 591/610/16-а, від 07.04.2020 року у справі №226/450/17.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому, передбачене ч. 7 ст. 11 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» та п. 12 Порядку № 1751, положення, що допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини, не дає підстав стверджувати, що даний термін є присічним та не може бути поновленим при наявності поважних причин.
До того ж, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово було продовжено та який триває й дотепер.
Суд зазначає, що неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, не може призводити до порушення інтересів дитини.
Згідно ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
У даній справі сам факт існування у позивача права на отримання соціальної допомоги при народженні дитини не оспорюється сторонами та передбачено діючим законодавством.
Більш того, у рішенні відповідача про відмову позивачу у призначенні допомоги при народженні дитини не вбачається інших підстав для відмови, окрім пропуску 12-місячного строку для звернення.
Таким чином, беручи до уваги необхідність захисту прав та інтересів малолітньої дитини, яка є громадянином України, і перед якою держава Україна має певні зобов`язання, суд дійшов висновку, що відповідач має призначити та виплатити позивачу допомогу при народженні дитини.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
З урахуванням викладеного, для належного та ефективного захисту прав позивача, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, шляхом визнання протиправним та скасування рішення Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради в особі Управління соціального захисту населення (Лівобережне) про відмову ОСОБА_1 в наданні допомоги при народженні дитини від 19.02.2024 та зобов`язання відповідача призначити та виплачувати ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини ОСОБА_2 .
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання, що заявлений позов підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходив з такого.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в сумі 1212 грн. Водночас ставка судового збору за подання цього позову немайнового характеру становить 1211,20 грн. Відтак, позивач сплатила судовий збір у розмірі більшому, ніж встановлено законом. Кошти в сумі 80 коп. сплачені надміру.
Таким чином, поверненню позивачеві за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради в особі Управління соціального захисту населення (Лівобережне) підлягає сума у розмірі 1211,20 грн.
Водночас, щодо коштів в сумі 80 коп., сплачених надміру, то суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 7 Закону №3674-VI у випадках, установлених пунктом 1 частини першої статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики (ч. 5 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради в особі Управління соціального захисту населення (Лівобережне) від 19.02.2024 про відмову в призначенні ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 .
Зобов`язати Департамент соціальної політики Вінницької міської ради в особі Управління соціального захисту населення (Лівобережне) призначити та виплачувати ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини ОСОБА_2 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради в особі Управління соціального захисту населення (Лівобережне) сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 1211, 20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 / зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач: Департамент соціальної політики Вінницької міської ради (21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 50, код ЄДРПОУ 38782790) в особі Управління соціального захисту населення (Лівобережне) (21007, м. Вінниця, вул. Замостянська, 7)
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович
