ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 607/18789/22

провадження № 61-13326св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Регіональний офіс водних ресурсів у Тернопільській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 червня

2023 року у складі судді Братасюка В. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Храпак Н. М., Гірського Б. О., Костіва О. З.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Регіонального офісу водних ресурсів (далі - РОВР) у Тернопільській області про визнання неправомірними та скасування наказу і рішення.

Позов мотивований тим, що 01 вересня 2022 року в.о. начальника РОВР

у Тернопільській області прийняв наказ № 114 «Про заходи щодо скорочення та внесення змін до штатного розпису РОВР у Тернопільській області». Рішенням РОВР, яке оформлене протоколом від 17 жовтня 2022 року № 1, про відсутність підстав для залишення на роботі ОСОБА_1 вирішено рекомендувати її до звільнення.

ОСОБА_1 вважала вказаний наказ та рішення такими, що не відповідають нормам чинного законодавства з огляду на те, що наказ не містить обов`язкового обґрунтування щодо необхідності змін у структурі і штатному розписі підприємства, щодо переліку посад і робіт, які виключатимуться зі штатного розпису, оскільки скорочення чисельності штату працівників може мати місце в разі реальних змін в організації виробництва, в структурі підприємства в разі його перепрофілювання тощо, що тягне відповідні зміни

в складі посад працівників, їх спеціальностей, професій, кваліфікацій. Цей наказ підписано в.о. начальника ОСОБА_2 та не затверджений головою Держводагентства.

ОСОБА_1 просила визнати неправомірним та скасувати наказ від

01 вересня 2022 року № 114 «Про заходи щодо скорочення та внесення змін до штатного розпису РОВР у Тернопільській області» та рішення, оформлене протоколом комісії для визначення працівників, що підлягають скороченню

від 17 жовтня 2022 року № 1, про відсутність підстав для залишення на роботі ОСОБА_1 (погодження кандидатури на майбутнє вивільнення в порядку пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України).

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від

08 червня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що не встановлено порушень трудових прав позивачки, які підлягали б захисту, позивачка обрала неналежний та неефективний спосіб захисту трудового права.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від

08 червня 2023 року залишено без змін.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився

з висновком суду першої інстанції та зазначив, що суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

06 вересня 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій з урахуванням уточненої редакції просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 червня

2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 15 серпня

2023 року й прийняти нову постанову, якою змінити оскаржувані судові рішення в частині відмови у визнанні неправомірним та скасуванні наказу від

01 вересня 2022 року № 114 «Про заходи щодо скорочення та внесення змін до штатного розпису РОВР у Тернопільській області»; визнати неправомірним та скасувати наказ від 01 вересня 2022 року № 114 «Про заходи щодо скорочення та внесення змін до штатного розпису РОВР у Тернопільській області».

Касаційна скарга мотивована тим, що наказ від 01 вересня 2022 року № 114 «Про заходи щодо скорочення та внесення змін до штатного розпису РОВР

у Тернопільській області»виданий із порушенням ГК України, КЗпП України, Положення про Регіональний офіс водних ресурсів у Тернопільській області. Спірний наказ не містить обов?язкового обґрунтування щодо необхідності змін

у структурі і штатному розписі підприємства, щодо переліку посад і робіт, які не будуть проводитися, кількості й категорії працівників, які виключатимуться із штатного розпису. Порядок дій при змінах в організації виробництва, скороченні чисельності та штату працівників не був дотриманий, зокрема, в наказі не вказуються конкретні зміни в організації виробництва, відсутнє обґрунтоване подання до профспілкового комітету про розірвання трудових договорів, не утворювалася комісія з ліквідації посад штатного розпису. Спірний наказ порушує права позивачки, оскільки фактичних підстав для скорочення чисельності та штату працівників не було, таке скорочення здійснювалося всупереч нормам статей 42, 43 КЗпП України. Немає будь-яких доказів існування постановленої перед РОВР у Тернопільській області цілі оптимізації організацій структури для ефективнішого виконання завдань і функцій, покладених на РОВР у Тернопільській області.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених

упостановах Верховного суду України від 25 травня 2016 року у справі

№ 6-3048цс15, від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17, від 01 квітня

2015 року у справі № 6-40цс15, від 01 липня 2015 року у справі № 6-491цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17, постановах Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі

№ 910/9167/19, від 10 лютого 2021 року у справі № 754/5841/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах(пункти 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи інших учасників справи

15 листопада 2023 року РОВР у Тернопільській області подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 червня 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року - без змін.

Відзив мотивований тим, що відповідно до частини третьої статті 64 ГК України підприємство самостійно визначає організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Відповідно до частини другої статті 65 ГК України власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства. Зазначає, що при виникненні спору між працівником

і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбулося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури. Організація виробництва і праці є виключною компетенцією власника підприємства, установи або уповноваженого ним органу та є складовою права на управління діяльністю підприємством чи установою, що ґрунтується на положенні частини третьої статті 64, частини другої статі 65 ГК України. Згідно з правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц (провадження

№ 61-312св17), від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц (провадження № 61-1214св18), від 12 червня 2019 року у справі № 3732133/17 (провадження

№ 61-8393св20) суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов?язаний тільки з?ясувати наявність підстав для звільнення.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

21 листопада 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від

08 червня 2023 року та постанова Тернопільського апеляційного суду від

15 серпня 2023 року оскаржуються в частині позовних вимог ОСОБА_1 до РОВР у Тернопільській області про визнання неправомірним та скасування наказу від 01 вересня 2022 року № 114 «Про заходи щодо скорочення та внесення змін до штатного розпису РОВР у Тернопільській області».

В іншій частині рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 червня 2023 року та постанова Тернопільського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року не оскаржуються, а тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції не переглядаються.

Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені

у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи

Згідно з пунктом 1 Положення про РОВР у Тернопільській області, затвердженого наказом Державного агентства водних ресурсів України від

03 квітня 2019 року № 209, РОВР є бюджетною неприбутковою організацією, яка належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади - Державного агентства водних ресурсів України. Штатний розпис та кошторис доходів і видатків на утримання РОВР затверджує голова Держводагентства (пункт 13 Положення).

Наказом в.о. начальника РОВР у Тернопільській області від 29 жовтня 2021 року № 96-ос ОСОБА_1 прийнято на посаду документознавця І категорії відділу з управління персоналом, зв`язків з громадськістю та пресою РОВР

у Тернопільській області з 01 листопада 2021 року за основним місцем роботи

з посадовим окладом та встановленими надбавками згідно зі штатним розписом.

31 серпня 2022 року листом № 851 відповідач подав голові Держводагентства на затвердження нову організаційну структуру та порівняльну таблицю штатних розписів РОВР з 01 січня 2022 року та з 01 листопада 2022 року.

01 вересня 2022 року з метою оптимізації організаційної структури для ефективнішого виконання завдань і функцій, покладених на РОВР,

в.о. начальника РОВР ОСОБА_2 видав наказ № 114 «Про заходи щодо скорочення та внесення змін до штатного розпису РОВР у Тернопільській області».

Цим наказом передбачено скорочення з 01 листопада 2022 року ряду посад штатного розпису, у тому числі посади документознавця І категорії відділу

з управління персоналом, зв`язків з громадськістю та пресою РОВР, яку займала позивачка.

Замість цього відділу утворено службу з управління персоналом у кількості трьох штатних одиниць, що є достатнім для виконання функцій та завдань, покладених на цей структурний підрозділ.

Також виведено посаду заступника начальника, приєднано відділ техногенно-екологічної безпеки до відділу з управління інфраструктурою, уведено ще одну посаду інженера з транспорту, роз`єднано відділ економіки, бухгалтерського обліку та звітності на два окремі структурні підрозділи; замість вивільнених посад спеціалістів уведено три посади робітників - водіїв автотранспортних засобів та трактористів-машиністів сільськогосподарського виробництва для покращення роботи з обслуговування міжгосподарських меліоративних систем.

Наказ № 114 передбачав скорочення посад ще 29 інших штатних одиниць РОВР.

19 вересня 2022 року нову організаційну структуру РОВР у Тернопільській області з урахуванням пропозицій, визначених наказом № 114, затвердив голова Держводагентства.

06 жовтня 2022 року РОВР у Тернопільській області звернувся до Державного агентства водних ресурсів України про затвердження штатних розписів, які були затверджені Головою Держводагентства 28 жовтня 2022 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення в оскаржуваних частинах зазначеним вимогам закону відповідають.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які

ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови

в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі

№ 753/8671/21 (провадження № 61-550св22)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження

№ 61-2417сво19)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови

у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності

(див., постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі

№ 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).

Втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України. Таким чином, не

є належним способом захисту оскарження працівником рішення про визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, оскільки прийняття такого рішення є виключною компетенцією власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ними органу та є складовою права на управління діяльністю підприємством чи установою. При цьому, правом працівника залишається оспорювати власне саме правомірність його звільнення. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 березня 2019 року у справі

№ 755/3495/16-ц (провадження № 61-1350св17).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 квітня 2023 року у справі № 127/9454/20 (провадження № 61-13св22) вказано, що « […] відмовляючи у задоволенні вимог, що стосуються наказу від 17 січня 2020 року, яким скорочено посаду начальника виробничо-технічного відділу ПУКБ МО України, виходив із того, щоне є належним способом захисту оскарження працівником рішення про визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, оскільки прийняття такого рішення є виключною компетенцією власника такого підприємства. Такий висновок апеляційного суду є правильним з огляду на те, що право визначати чисельність і штат працівників належить тільки власникові або уповноваженому ним органу. Суд не може вдаватись в доцільність скорочення чисельності або штату працівників. І власник має право на свій розсуд вносити зміни в штатний розпис, зменшувати чисельність одних посад, одночасно прийнявши рішення про прийняття на роботу працівників іншої спеціальності, або збільшити чисельність інших посад. Оскільки підприємство або установа вправі самостійно визначати свою організаційну структуру, встановлювати чисельність працівників і штатний розпис, обговорення питання доцільності скорочення чисельності або штату працівників лежить поза межами компетенції суду».

Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 20 грудня

2023 року у справі № 357/5084/21 (провадження № 61-12494св23).

Наведене спростовує аргументи заявника про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

Установивши, що ОСОБА_1 , звертаючись до суду, крім іншого, також просила визнати неправомірним та скасувати наказ від 01 вересня 2022 року

№ 114 «Про заходи щодо скорочення та внесення змін до штатного розпису РОВР у Тернопільській області», суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позову в цій частині, оскільки визначати свою організаційну структуру, встановлювати чисельність працівників і штатний розпис є компетенцією підприємства чи установи або уповноваженого ним органу.

Аргументи заявника про неврахування висновків Верховного Суду, наведених

у касаційній скарзі, є безпідставними, оскільки висновки, зроблені судами першої і апеляційної інстанцій у цій справі, не суперечать висновкам Верховного Суду, наведеним заявником у касаційній скарзі.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками судів першої й апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи та необхідності переоцінки доказів. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє

в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя,

у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого

2010 року).

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 червня 2023 року та постанови Тернопільського апеляційного суду від 15 серпня 2023 рокув частині вирішення позовних вимог

ОСОБА_1 до РОВР у Тернопільській області про визнання неправомірним та скасування наказу від 01 вересня 2022 року № 114 «Про заходи щодо скорочення та внесення змін до штатного розпису РОВР у Тернопільській області» - без змін, оскільки підстав для їх скасування в цій частині немає.

З огляду на те що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат, понесених заявником, відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від

08 червня 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від

15 серпня 2023 рокув частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Регіонального офісу водних ресурсів у Тернопільській області про визнання неправомірним та скасування наказу від 01 вересня 2022 року № 114 «Про заходи щодо скорочення та внесення змін до штатного розпису Регіонального офісу водних ресурсів у Тернопільській області» залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

Є. В. Коротенко

М. Є. Червинська