ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2024м. ДніпроСправа № 29/5005/6381/2011 (904/2823/22)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга." (49000, м.Дніпро, вул. Краснопільська, 9, ідентифікаційний номер юридичної особи 30236375)

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Скандій" (61052, м.Харків, вул.Мала Панасівська, 1, ідентифікаційний номер юридичної особи 36371380)

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізинг Пром" (61011, м.Харків, вул.Різдвяна, 14, ідентифікаційний номер юридичної особи 44284612)

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ТОВ "СКС" (61022, м.Харків, вул.Іванівська, 5, ідентифікаційний номер юридичної особи 22722372)

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ТОВ "Глобал Інвест Капітал" (61022, м.Харків, вул.Іванівська, 1, ідентифікаційний номер юридичної особи 40930864)

за участю третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ТОВ "Альфа Інвест Плюс" (61022, м.Харків, вул.Іванівська, 5, ідентифікаційний номер юридичної особи 36374203)

за участю третьої особи-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Акціонерного товариства "Таскомбанк" (01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, 30, ідентифікаційний номер юридичної особи 09806443)

за участю третьої особи-5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )

за участю третьої особи-6, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків )

за участю третьої особи-7, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - виключено зі складу учасників справи №29/5005/6381/2011(904/2823/22)

за участю третьої особи-8, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 )

за участю третьої особи-9, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 )

за участю третьої особи-10, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 )

за участю третьої особи-11, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД ИРБИС" (61001, м.Харків, провулок Микитинський, 24, ідентифікаційний код юридичної особи 31559190)

за участю третьої особи-12, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_6 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 )

про визнання недійсними правочину, витребування майна

в межах справи №29/5005/6381/2011

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга.", 49000, м. Дніпро, вул. Краснопільська, 9, ЄДРПОУ 30236375

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга.", 49000, м. Дніпро, вул. Краснопільська, 9, ЄДРПОУ 30236375

про визнання банкрутом

Суддя Суховаров А.В.

за участю секретаря судового засідання Рудь В. Г.

Представники:

Представники:

від позивача: Котович М.О., посв. адв. №3387 від 29.07.2022, представник

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: Головко А.І., посв. адв. №2477 від 28.04.2022, представник

від третьої особи-1: не з`явився

від третьої особи-2: не з`явився

від третьої особи-3: не з`явився

від третьої особи-4: Ненахов О.О., посв. адв. №2915 від 09.07.2019, представник

від третьої особи-5: не з`явився

від третьої особи-6: не з`явився

від третьої особи-8: не з`явився

від третьої особи-9: не з`явився

від третьої особи-10: не з`явився

від третьої особи-11: ОСОБА_7 , посв. адв. №3364 від 30.09.2009, представник

від третьої особи-12: ОСОБА_7 , посв. адв. №3364 від 30.09.2009, представник

СУТЬ СПОРУ:

Ліквідатор ТОВ "Ольга." Гусар Іван Олексійович звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скандій" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізинг Пром" за змістом якого просить суд:

1) визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, який укладений у м. Харкові 20.05.2009 між Відкритим акціонерним товариством "Ольга" (код ЄДРПОУ: 30236375) (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Ольга.") як продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Скандій" (код ЄДРПОУ 36371380) як покупцем, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бінус О.О. за реєстровим № 1910, згідно умов якого продавець передає у власність (продає), а покупець приймає у власність (купує) нежитлові приміщення підвалу № 38. 1-го поверху № 54-:-87, 93-:-103, антресолі 1-го поверху № 104-:-119, 122, 123, 125-:-133, 136, 137а, 139-:-158 в будинку літ. "Х-4" загальною площею 24 073,4 кв.м., які розташовані в АДРЕСА_4 (тринадцять);

2) витребувати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга." (код ЄДРПОУ: 30236375) з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізинг Пром" (код ЄДРПОУ: 44284612) наступне майно:

- нежитлові приміщення 1-го поверх № 81-:-84, 87, 93-:-103. антресолі 1-го пов.№112-:-119,122,123,125,126,133,139,158 в будівлі літ."Х-4", загальною площею 11045,4 кв.м., реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно -1291168363101;

- нежитлові приміщення 1-го поверху №63-:-73, 80, антресолі 1-го поверху №111,136,137, в будівлі літ. "Х-4", загальною площею 5518.4 кв.м., реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2392011863101.

3) припинити право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізинг Пром" (код ЄДРПОУ: 44284612) на наступне майно:

- нежитлові приміщення 1-го поверх №81-:-84,87,93-:-103, антресолі 1-го поверх №112-:-119,122,123,125,126,133,139,158 в будівлі літ."Х-4", загальною площею 11045,4 кв.м., реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно -1291168363101;

- нежитлові приміщення 1-го поверху №63-:-73, 80, антресолі 1-го поверху №111,136,137, в будівлі літ. "Х-4", загальною площею 5518,4 кв.м, реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2392011863101.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує про наявність ознак фраудаторності договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 20.05.2009, у зв`язку з чим вказаний правочин підлягає визнанню недійсним, а майно, відчужене за вказаним договором підлягає витребуванню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга.".

Ухвалою суду від 07.09.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 05.10.2022; залучено третіх осіб-1,-2,-3,-4,-5,-6,-7,-8,-9,-10, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів до участі у справі №29/5005/6381/2011 (904/2823/22), яких зобов`язано надати відповіді на питання, зазначені в ухвалі суду від 07.09.2022 в силу приписів ст. 90 ГПК України.

За результатом підготовчого засідання 05.10.2022 судом ухвалено наступне:

- продовжити ТОВ "Лізинг Пром" та ОСОБА_5 встановлені ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2021 по справі №29/5005/6381/2011(904/2823/22) строки для надання заяв по суті та відповідей на питання ТОВ "Ольга." в порядку та у спосіб, визначені положеннями статті 90 ГПК України - до 25.10.2022;

- відкласти підготовче засідання на 03.11.2022.

19.10.2022 від відповідача-2 надійшов відзив на позов, за змістом якого ТОВ "Лізинг Пром" заперечує проти позову, вказує, що підстава недійсності правочину (оспорюваності чи нікчемності) має існувати в момент вчинення правочину, отже відповідач-2 зазначає, що до спірних правовідносин щодо питання предмету доказування та підстав для визнання недійсними правочину підлягають застосуванню положення ч.10 ст.17 та ст.25 Закону України Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом в редакції, чинній на дату порушення провадження у справі про банкрутство, якими передбачено право звернутися до господарського суду з вимогою про визнання недійсною угоди боржника, у тому числі тої, що укладена до винесення господарським судом ухвали про санацію, якщо:

- угода укладена боржником із заінтересованими особами і в результаті якої кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки;

- угода укладена боржником з окремим кредитором чи іншою особою протягом шести місяців, що передували дню винесення ухвали про санацію, і надає перевагу одному кредитору перед іншими або пов`язана з виплатою (видачею) частки (паю) в майні боржника у зв`язку з його виходом зі складу учасників боржника.

Таким чином відповідач-2 стверджує, про відсутність підстав доказування інших обставин: складу засновників у подальших правочинах, рух грошових коштів після проведеного розрахунку за оспорюваним правочином або вчинення іншими особами, що не є сторонами оспорюваного договору, підозрілих правочинів в цей же період тощо. Разом з тим, відповідач-2 вказує, що застосування сучасної конструкції фраудаторності може призвести до необгрунтованого розширення кола обставин, що підлягають доказуванню у цій справі, а відтак, і до постановлення неправильного рішення в частині неправильного визначення темпоральних ознак фраудаторності.

Враховуючи викладене, відповідач-2 зазначає, що перерахування коштів ІП Аврора не входить до предмету доказування у цій справі, є надмірним, оскільки ІП Аврора не була стороною оспорюваних договорів і правовідносини з нею не впливають на дійсність або недійсність оспорюваних договорів.

Щодо тверджень позивача про заінтересованість осіб, між якими укладено оскаржуваний правочин, відповідач-2 вказує, що, в розумінні приписів статті 1 Закону України Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом відсутні підстави вважати обґрунтованими такі твердження позивача.

Так, відповідач-2 вказує, що згідно даних з ЄДР засновниками ТОВ Ольга станом на день укладення договору 20.05.2009 були:

- ОСОБА_5 з часткою в статутному капіталі: 18 423 750 грн.;

- та ще три фізичні особи з часткою в статутному капіталі 17 701 250 грн. Керівником ТОВ Ольга була ОСОБА_8 .

ТОВ Скандій станом на 20.05.2009 мало єдиного засновника - Іноземне підприємство Селена, керівником якого була ОСОБА_9 .

В свою чергу, єдиними засновником ІП Селена, станом на 20.05.2009, була Компанія Euralia Development L.С., керівником якої була - ОСОБА_10 .

За викладених обставин, відповідач-2 вказує, що вказані юридичні особи не мали ні спільних засновників, ні керівників, що не підпадає під поняття заінтересованої особи, визначеної в Законі про банкрутство.

Також, відповідач-2 вказує, що твердження позивача про пов`язаність засновників ТОВ Скандій із засновниками ТОВ Ольга через спільну адресу їх реєстрації є припущеннями, оскільки Euralia Development L.С. не є засновником юридичної особи, з якою ТОВ Ольга було укладено договір - ТОВ Скандій. Вказана юридична особа є засновником іншої юридичної особи - ІП Селена, яке є засновником ТОВ Скандій. При цьому, відповідач-2 вказує, що сам по собі факт реєстрації Euralia Development L.С. та Isida Trading L.C.C., бенефіціарним власником якої є ОСОБА_5 , за однією адресою не може свідчити про пов`язаність цих юридичних осіб.

Щодо посилань позивача на рішення Антимонопольного комітету №15 від 19.01.2011, відповідач-1 вказує, що встановленні в цьому рішенні обставини мали місце з жовтня 2010 року, тобто через 1,5 роки після укладення оспорюваного договору між ТОВ Ольга і ТОВ Скандій.

Разом з тим, відповідач-2 стверджує, що у вказаному рішенні Антимонопольного комітету №15 від 19.01.2011 зазначено, що до створення Корпорації Торгівельна група Тагіт у 2011 році ТОВ Ольга не було пов`язане відносинами контролю з будь-якими суб`єктами господарювання, в тому числі й з ТОВ Скандій, про яке також йде мова у вказаному рішенні (стор. 5 рішення). Відповідач-2 вважає, що твердження ліквідатора про те, що представником Euralia Development L.С. була Мироненко Є.О., яка була засновником ТОВ Ольга з 22.10.2010, а згодом іншої юридичної особи, бенефіціарним власником якої був ОСОБА_5 , також не свідчать про пов`язаність ТОВ Ольга та ТОВ Скандій на момент укладення спірного договору, оскільки вказані обставини станом на 20.05.2009 не існували, а почали існувати пізніше, тому не стосуються предмету розгляду. Згідно тверджень відповідача-2, обґрунтування ліквідатора про пов`язаність ТОВ Ольга та ТОВ Скандій, здійснені за результатами дослідження відносин вказаних суб`єктів господарювання після 2011 року, після їх входження до єдиної корпорації, тобто більш, ніж через 2 роки після укладення оспорюваного правочину, та не мають відношення до предмету доказування у даній справі.

За викладених обставин, відповідач-2 вказує, що ліквідатором не доведена пов`язаність ТОВ Ольга та ТОВ Скандій станом на момент укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна (20.05.2009), відтак обов`язкова складова, визначеної Законом України Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом, яка б кваліфікувала вказаний договір як фраудаторний, відсутня.

Щодо тверджень позивача про заподіяння шкоди кредиторам шляхом укладання оскаржуваного правочину, відповідач-2 зазначає про недоведеність належними та допустимими доказами неправомірності дій ТОВ Ольга в межах здійснення своєї підприємницької діяльності, не зазначено якому саме кредитору завдано шкоду шляхом укладання договору купівлі-продажу від 20.05.2009, в чому полягала така шкода та як саме вказаний договір зачіпав чи порушував права того чи іншого кредитора боржника.

Щодо тверджень позивача про укладення оскаржуваного правочину в період неплатоспроможності ТОВ Ольга, відповідач-2 зазначає, що такі твердження позивача не підтверджено належними та допустимими доказами, оскільки наданий позивачем на підтвердження неплатоспроможності ТОВ Ольга на час укладення оспорюваного правочину Звіт про фактичні результати, складений фірмою Audit LLC не може бути підтвердженням стійкої неплатоспроможності боржника станом на 20.05.2009, оскільки його складено за відсутності всіх первинних документів. Так, відповідач-2 зазначає, що на вимогу аудитора було надано лише частину витребуваних первинних документів, в той час як не надано звіт про фінансові результати ТОВ Ольга за 2010 рік; звіт про рух грошових коштів за 2010 рік; звіт про власний капітал за 2010 рік; примітки до річної фінансової звітності за 2010 рік; звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос) (форма №11-03) за 2008 -2010 роки; звіт про фінансові результаті і дебіторську та кредиторську заборгованість (форма №1-Б)за 2008-2010 роки; звіт з праці (форма №1-ПВ) за 2008-2010 роки; звіт про стан умов праці, пільги та компенсації за роботу зі шкідливими умовами праці (форма №1-ПВ (умови праці)) за 2008-2010 роки; звіт про використання робочого часу (форма №3-ПВ) за 2008-2010 роки.

Таким чином, відповідач-2 зазначає, що за відсутності великої кількості первинних документів, такий звіт не може бути використаний судом як доказ, адже він не може достовірно засвідчити факт неплатоспроможності боржника станом на час вчинення оспорюваного правочину.

Разом з тим, відповідач-2 стверджує про відсутність підстав вважати ТОВ Ольга неплатоспроможним станом на 20.05.2009, посилаючись на відсутність в матеріалах справи результатів проведеної експертизи, та факт відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства у 2011 році, тобто через 2 роки після вчинення оспорюваного правочину.

Крім того, відповідач-2 зазначає, що оскаржуваний правочин укладений поза межами підозрілого періоду, визначеного статтею 17 Закону України Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом, який становив 6 місяців до постановлення ухвали про відкриття процедури санації.

Також, за змістом наданого відзиву, відповідач-2 стверджує про відсутність підстав витребування у ТОВ Лізинг Пром майна, що вибуло з володіння ТОВ Ольга, оскільки ТОВ Лізинг Пром є добросовісним набувачем, в той час як твердження позивача про те, що ТОВ Лізинг Пром мав проявити розумну обачливість та відслідкувати вибуття нерухомого майна, що є предметом оспорюваного договору, від інших власників аж до вибуття його від ТОВ Ольга, а також про наявність на момент купівлі ТОВ Лізинг Пром відкритого провадження у справі про банкрутство ТОВ Ольга, є необґрунтованими.

Так, відповідач-2 зазначає, що ТОВ Лізинг Пром не перебував у складі справи №29/5005/6381/2011 про банкрутство ТОВ Ольга до пред`явлення даного позову до суду, що виключає наявність підстав вважати ТОВ Лізинг Пром обізнаним про наявність вказаної справи.

Разом з тим, відповідач-2 вказує, що станом на час укладення ТОВ Лізинг Пром договорів купівлі-продажу від 01.07.2021 було запроваджено Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, відомості з якого презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тому добросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти, покладаючись на такі відомості, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей.

Також, відповідач-2 вказує, що ТОВ Лізинг Пром є добросовісним набувачем нерухомого майна, в той час як задоволення позову про визнання недійсним оскаржуваного правочину та повернення майна матиме наслідком порушення прав ТОВ Лізинг Пром на мирне володіння своїм майном, передбаченого ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Щодо тверджень позивача про вибуття спірного майна з володіння ТОВ Ольга всупереч волі останнього, відповідач-2 зазначає про відсутність доказів в обґрунтування таких тверджень позивача.

Крім того, за змістом наданого відзиву відповідач-2 стверджує про відсутність майна, витребування якого є предметом позову у даній справі.

Так, відповідач-2 зазначає, що предметом договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 20.05.2009 є нежитлові приміщення підвалу №38, 1-го поверху №54-:-87, 93-.-103, антресолі 1-го поверху №10-:-119, 122, 123, 125-.--133, 136, 137, 138а, 139-:-158 в будинку літ. Х-4 загальною площею 24 073,4 кв.м., які розташовані в м. Харкові, по вул. Морозова, в буд. за №13, які мали реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 39671263101.

30.06.2017 відбувся поділ вказаного об`єкту нерухомості на чотири окремі об`єкта нерухомості з присвоєнням нових реєстраційних номерів новоствореним об`єктам нерухомості, що утворилися шляхом поділу приміщень першого поверху, антресолі першого поверху, підвалу, у зв`язку з чим відповідний розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу закрито, а реєстраційний номер скасовано, отже об`єкт нерухомого майна, що був предметом договору від 20.05.2009 перестав існувати як окрема річ і бути об`єктом права власності, тому відповідач-2 вважає, що нежитлові приміщення, про витребування яких подано позов, є іншими об`єктами нерухомого майна, ніж ті, що належали ТОВ Ольга, в той час як останні перестали фактично існувати з того часу, як були проведені будівельні роботи з поділу приміщень.

За викладених обставин, відповідач-2 вважає, що позивач намагається витребувати майно, яке не належало ТОВ Ольга і має інші відмінні характеристики від того майна, яке належало йому на праві власності.

Також, відповідач-2 зазначає , що позивачем пропущено строк позовної давності для захисту порушеного права, оскільки договір, про визнання недійсним якого звертається арбітражний керуючий, як і відчуження нерухомого майна за цим договором було здійснено 20.05.2009, в той час як з даною позовною заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 20.05.2009 та витребування майна позивач звернувся 29.08.2022, тобто через 13 років та 3 місяці після укладення договору та через 10 років та 3 місяці після спливу строку позовної давності, визначеної положеннями ст.ст. 256, 257 ЦК України для його оскарження.

Разом з тим, відповідач-2 зазначає про відсутність доказів поважності та об`єктивності причин такого пропуску, в той час як позивачем не обґрунтовані невиправдані зволікання ліквідаторів ТОВ Ольга з запитами, не надані докази проведення аналізу оспорюваних правочинів, довідок з ЄДР, Реєстру речових прав на нерухоме майно тощо.

За викладених обставин, відповідач-2 просить суд застосувати позовну давність до спірних вимог та відмовити у задоволенні позовних вимог.

19.10.2022 від ТОВ "Лізинг Пром" надійшли пояснення, згідно яких останній вказує про неможливість надання відповідей на питання в порядку статті 90 ГПК України керівником ТОВ "Лізинг Пром" Садиковою М.Ш. з огляду на перебування останньої за кордоном у зв`язку з веденням бойових дій на території міста Харків.

19.10.2022 від відповідача-2 надійшло клопотання, за змістом якого ТОВ "Лізинг Пром" просить суд виключити Ібрагімову Махпурат з числа третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору у справі №29/5005/6381/2011(№904/2823/22), посилаючись на свідоцтво серії НОМЕР_4 від 22.04.2016 про смерть Ібрагімової Махпурат.

25.10.2022 від третьої особи-10 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, а також продовження ОСОБА_5 строку для надання пояснень по суті спору до 15.11.2022 та відповідей на питання ТОВ "Ольга." в порядку та у спосіб, визначені положеннями статті 90 ГПК України, до 15.11.2022, в обґрунтування якого третя особа-10 посилається на необхідність дослідження великого обсягу матеріалів справи та підготування мотивованих пояснень в умовах системних порушень електропостачання міста Харків, пов`язаних з постійними обстрілами інфраструктури міста внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України.

28.10.2022 від позивача надійшло клопотання, згідно якого позивач просить суд продовжити ТОВ "Ольга." строк на подання відповіді на відзив до 02.11.2022, а також продовжити строк підготовчого провадження у справі № 29/5005/6381/2011 (904/2823/22) на тридцять днів, в обґрунтування якого позивач зазначає про ухвалення 05.10.2022 судом рішення щодо продовження ОСОБА_5 строку на подання відзиву на позов та відповідей на запитання позивача, отримання яких є необхідним для вирішення спору.

02.11.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив ТОВ "Лізинг Пром", згідно якої позивач, вказує, що фраудаторний правочин, вчинений боржником поза межами "підозрілого періоду", визначеного ст. 42 КУзПБ та ст. 20 Закону про банкрутство (в ред. від 18.01.2013) та ст.ст. 17,25 Закону про банкрутство (в ред. до 17.01.2013), може бути визнаний недійсним саме на підставі загальних засад цивільного законодавства - п. 6 ст.3 та ч.3 ст.13 ЦК України, що є проявом ефективного захисту прав та інтересів боржника і кредиторів.

Щодо тверджень ТОВ "Лізинг Пром" про те, що ТОВ "Ольга." (продавець) та ТОВ "Скандій" (покупець) не є заінтересованими особами в розумінні Закону України Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом, що, згідно тверджень відповідача-2, свідчить про відсутність в оскаржуваному договорі однієї з ознак фраудаторного договору позивач вказує, що такі твердження відповідача-2 щодо обставин, які підлягають доказуванню в конструкції фраудаторного договору, є наслідком помилкового висновку про застосування до спірних правовідносин ч.10 ст.17 та ст. 25 Закону України Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом.

Позивач вказує, що ТОВ "Скандій" не є заінтересованою особою щодо ТОВ "Ольга." в розумінні змісту ст.1 Закону України Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом в редакції до 17.03.2013, проте зазначена обставина, згідно тверджень позивача, доводить те, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення ч.10 ст.17, ст.25 Закону України Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом, натомість, зазначена обставина не спростовує можливості визнання оскаржуваного договору недійсним як фраудаторного на підставі п.6 ст.3 та ч.3 ст.13 ЦК України, з огляду на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16.

Разом з тим, з урахуванням положень постанови Верховного Суду від 02.06.2021 у справі №904/7905/16, позивач вказує, що відповідачем-2 неповно визначено перелік обставин, які підлягають доведенню для встановлення фраудаторності оскаржуваного договору, а саме безпідставно виключено таку обставину як розрахунки за оскаржуваним договором. До того ж, позивач вказує, що за відсутності заінтересованості ТОВ "Ольга." та ТОВ "Скандій" в розумінні Закону України Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом, наявний факт перебування, ТОВ "Ольга." та ТОВ "Скандій", станом на час укладання оскаржуваного договору, під контролем однієї і тієї ж фізичної особи - Владислава Протаса, що доводить пов`язаність контрагента та боржника в розумінні висновків Верховного Суду від 02.06.2021 у справі №904/7905/16 щодо застосування ст.ст. 3,13 ЦК України, в той час як відповідачем-2 не спростовано таких тверджень позивача.

Щодо тверджень відповідача-2 про укладення оскаржуваного правочину поза межами підозрілого періоду, позивач вказує, що укладення оскаржуваного Договору поза межами шестимісячного підозрілого періоду, визначеного ст. 17 Закону України Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом, не спростовує можливість задоволення позову ТОВ "Ольга.", оскільки він був укладений менш ніж за 2 роки до банкрутства ТОВ "Ольга.", а підставою його недійсності ліквідатор визначив ст.ст. 3, 13 ЦК України, а не cт. 17 Закону України Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом.

Стосовно тверджень відповідача-2 про те, що ліквідатором не доведено заподіяння шкоди кредиторам, в той час як до порушення провадження у справі про банкрутство або відкриття виконавчого провадження щодо боржника останній самостійно, на власний ризик вирішує питання черговості погашення власної заборгованості перед тим чи іншим кредитором, що мало наслідком здійснення ТОВ "Ольга." перерахування грошових коштів в рахунок погашення заборгованості за угодою № 15 від 26.03.2004, позивач вказує наступне.

Грошові кошти, які ВАТ "Ольга" (правонаступником якого є ТОВ "Ольга.") отримало 25.05.2009 від ТОВ "Скандій" в якості розрахунків за оскаржуваним договором, того ж дня (25.05.2009) в повному обсязі виведені ВАТ "Ольга" на рахунок іншого підприємства - ТОВ фірма "Пранк", єдиним учасником якого був акціонер ВАТ "Ольга" - ОСОБА_5 , отже перерахування ВАТ "Ольга" коштів, отриманих за спірне майно, в день їх отримання (25.05.2009), на користь ТОВ фірма "Пранк" не може свідчити про погашення власної заборгованості перед тим чи іншим кредитором у відповідній черговості, оскільки кошти були виведені на рахунок компанії, яка на 100% належала мажоритарному акціонеру ВАТ "Ольга".

Таким чином, позивач дійшов висновку про те, що ВАТ "Ольга" було відчужено спірне майно, чим зменшено майнову основу ВАТ "Ольга", та фактично не отримано компенсації за нього рівним еквівалентом (коштами), оскільки всі кошти в день їх отримання були виведені на користь ТОВ фірма "Пранк", єдиним учасником якого був акціонер ВАТ "Ольга" - ОСОБА_5 , в той час як вимоги ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (правонаступником якого є АТ "Державний експортно-імпортний банк України") (надалі - "АТ "Укрексімбанк") до ТОВ "Ольга", затверджені ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2017 у справі №29/5005/6381/2011, мали місце станом на час укладання оскаржуваного правочину, та залишаються непогашеними боржником.

При цьому, позивач вказує, що зі змісту претензії АТ "Укрексімбанк" № 068-02/5656 від 01.07.2011, яка була подана в порядку ст.51 Закону України Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом, в редакції, станом на час її подання вбачається, що заборгованість ТОВ "Ольга." зі сплати відсотків формувалась починаючи з 01.04.2009, що свідчить про невиконання боржником своїх зобов`язань за кредитними договорами перед АТ "Укрексімбанк" до укладення оскаржуваного правочину (20.05.2009).

Разом з тим, позивач зазначає, що згідно з даних актуального реєстру вимог кредиторів ТОВ "Ольга.", станом на дату подання цього позову, вимоги АТ "Укрексімбанк" в розмірі 31 875 241,60 грн. залишаються непогашеними. Крім того, загальний розмір непогашених вимог кредиторів ТОВ "Ольга." в цій справі становить 317 810 496,82 грн., однак будь-які активи, за рахунок яких могли би бути погашені вимоги кредиторів у ТОВ "Ольга.", відсутні.

Таким чином, позивач стверджує, що укладення оскаржуваного договору спричинило шкоду кредиторам ТОВ "Ольга.", оскільки виведення нерухомого майна ТОВ "Ольга." мало наслідком відсутність майна для задоволення вимог кредиторів.

Враховуючи викладене, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 22.09.2022 у справі №902/858/15, від 06.10.2022 у справі №904/624/19 позивач стверджує, що оскаржуваний договір укладено у період наявності у ВАТ "Ольга" невиконаних зобов`язань перед АТ "Укрексімбанк", тому існує презумпція наявності у нього ознак фраудаторного правочину. Разом з тим, позивач вказує, що аналізуючи оскаржуваний договір через призму економічної мети договору, сумлінності та добросовісності дій боржника, ставлячи його під сумнів та презюмуючи його сумнівність, як того вимагає Верховний Суд, оскаржуваний договір вчинено на шкоду кредиторам ТОВ "Ольга.", перш за все АТ "Укрексімбанк". Також, враховуючи те, що кошти для оплати за спірне майно надійшли на рахунок покупця (ТОВ "Скандій") від компанії, яка на 100% належала мажоритарному акціонеру ВАТ "Ольга", і того ж дня були перераховані на рахунок компанії, яка також на 100% належала мажоритарному акціонеру ВАТ "Ольга", відсутні підстави вважати, що дії з відчуження спірного майна та розрахунків за нього були спрямовані на погашення боргу перед добросовісним кредитором - ТОВ фірма "Пранк", в той час як вказані дії не передбачали правомірного інтересу, натомість були спрямовані на уникнення погашення вже існуючої на той час заборгованості зі сплати процентів перед АТ "Укрексімбанк" та уникнення сплати основного боргу, строк погашення якого мав настати у найближчому звітному періоді.

За викладених обставин, позивач вважає доведеним факт укладення оскаржуваного договору на шкоду кредиторам ТОВ "Ольга.".

Стосовно тверджень відповідача-2 про те, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами того, що оскаржуваний договір укладено в період неплатоспроможності, з посиланням на те, що наданий на підтвердження неплатоспроможності Звіт про фактичні результати, є сумнівним та не може бути підтвердженням стійкої неплатоспроможності боржника станом на 20.05.2009, оскільки його виготовлено на основі не всіх первинних документів, позивач вказує наступне.

Ліквідатором ТОВ "Ольга." надано аудитору всі документи щодо періоду 2008-2010р.р., які, в розумінні приписів пункту 8 Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, затвердженими Наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.1999, в редакції станом на час складання вищевказаного звіту, необхідні для складення вказаного звіту, в той час як відсутність документів, про які зазначає відповідач-2 у своєму відзиві, та не є складовими фінансової звітності підприємства, не завадила аудитору зробити обґрунтовані висновки щодо ознак неплатоспроможності ВАТ "Ольга", які існували в період 2008-2010 років, тобто станом на час укладення оскаржуваного правочину (20.05.2009).

Разом з тим, позивач зазначає, що в обґрунтування своїх тверджень, відповідач-2 не зазначив, яку саме експертизу треба провести та які питання поставити на вирішення експерта для встановлення обставин неплатоспроможності ВАТ "Ольга" в період укладення оскаржуваного договору, а також не надав власного висновку експерта та/або кваліфікованої рецензії наданого ліквідатором Звіту.

За викладених обставин, позивач стверджує про факт неплатоспроможності ВАТ "Ольга" в період укладення оскаржуваного договору на підставі фінансової звітності та інших документів, тому позивачем долучено до позову належним чином засвідчені копії всіх документів, які були складовими частинами фінансової звітності ТОВ "Ольга," в період 2008-2010 рр., з яких вбачаються ознаки неплатоспроможності ТОВ "Ольга." у період укладення оскаржуваного договору. Крім того, позивач вказує, що оцінка фінансовій звітності ВАТ "Ольга" була додатково надана аудитором у долученому до позову Звіті, а отже твердження відповідача-2 про недоведення позивачем неплатоспроможності боржника станом на час укладення оскаржуваного договору не відповідає дійсності.

Щодо тверджень відповідача-2 про те, що ТОВ "Лізинг Пром" є добросовісним набувачем спірного майна, позивач вказує, що в розумінні приписів постанови Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №04/14-10/5026/2337/2011(925/1402/15) та постанови Верховного Суду від 11.01.2022 у справі № 5023/5847/11, для доведення недобросовісності ТОВ "Лізинг Пром" як набувача спірного майна ТОВ "Ольга." достатньо довести, що за всіма обставинами придбання майна ТОВ "Лізинг Пром" щонайменше могло знати про придбання спірного майна в особи, яка не має права його відчужувати.

Так, позивач вказує, що всі товариства, які були володільцями частини спірного майна, серед яких і ТОВ "Лізинг Пром", починаючи з квітня 2014 року є пов`язаними між собою відносинами контролю, отже з цього часу спірне майно перебуває під контролем одних й тих самих осіб, що не спростовано ТОВ "Лізинг Пром".

Разом з тим, позивач вказує, що станом на 17.04.2014 ТОВ "Ольга." визнано банкрутом, а єдиним засновником ТОВ "Скандій" вже було ТОВ "Фідея", єдиним бенефеціарним власником якого був ОСОБА_5 , який також був акціонером ВАТ "Ольга" станом на час відчуження ним спірного майна на користь ТОВ "Скандій".

Враховуючи викладене, позивач вказує, що ТОВ "Альфа Інвест Плюс", керівником якого на момент придбання майна був сьогоднішній засновник ТОВ "Лізинг Пром", проявивши розумну обачність під час набуття спірного майна у ПАТ "Таскомбанк" могло знати про пов`язаність ВАТ "Ольга" та ТОВ "Скандій", бути обізнаним про неплатоспроможність продавця спірного майна, та, відповідно, усвідомлювати ризики подальшого оскарження в межах справи про банкрутство ТОВ "Ольга." правочину з відчуження спірного майна банкрутом на користь пов`язаної компанії у разі наявності належних і допустимих доказів відповідних обставин пов`язаності.

Позивач зазначає, що відповідачем-2 не спростовані вказані обставини, які, в свою чергу, доводять той факт що ТОВ "Лізинг Пром" щонайменше могло знати про придбання спірного майна у особи, яка не має права його відчужувати, тому є недобросовісним набувачем спірного майна.

Також, позивач вказує, що, з огляду на висновки Верховного суду, викладені у постановах від 17.03.2021 у справі №922/634/19, від 11.11.2021 у справі №922/634/19, від 09.07.2021 у справі №520/10188/17-ц, твердження відповідача-2 про достатність врахування ним лише інформації щодо спірного майна, яка містилась в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є помилковим, натомість підтверджують обґрунтовані сумніви ТОВ "Ольга." щодо добросовісності ТОВ "Лізинг Пром", в той час як наведений відповідачем-2 у своєму відзиві висновок Великої Палати Верховного Суду, зроблений у спорі про витребування майна у фізичної особи, а тому не є релевантним до спірних правовідносин.

Стосовно тверджень відповідача-2 про неможливість витребування у нього спірного майна, з посиланням на те, що ТОВ "Лізинг Пром" є добросовісним набувачем вказаного майна, позивач вказує, що за умови перебування ТОВ "Лізинг Пром" у статусі добросовісного набувача спірного майна, відсутні обставини, що перешкоджають витребуванню вказаного майна з його володіння, оскільки позивач вважає, що спірне майно, вибуло не з волі власника, тому може бути витребувано з чужого незаконного володіння в тому числі добросовісного набувача на підставі ст. 388 ЦК України, що не є порушенням права на мирне володіння майном в розумінні рішення ЄСПЛ від 17.11.2020 у справі "KANEVSKA against Ukraine" (заява № 73944/11).

Позивач вказує, що, з огляду на склад сторін у даній справі, які є приватними особами, суд не повинен досліджувати питання, чи наявний суспільний (публічний) інтерес для позбавлення ТОВ "Лізинг Пром" права володіння спірним майном, адже наявність чи відсутність суспільного інтересу не підлягає дослідженню у цивільно-правових спорах між приватними особами щодо права власності, та як наслідок, питання пропорційності втручання у право власності ТОВ "Лізинг Пром", так само не підлягає дослідженню у даній справі, оскільки питання про те, чи було досягнуто справедливого балансу (пропорційності), набуває актуальності лише після того як буде встановлено, що це втручання відповідає суспільному інтересу та вимогам законності і не є безпідставним.

Отже позивач зазначає, що питання пропорційності втручання у право володіння безпосередньо пов`язане з наявністю суспільного інтересу для такого втручання, в той час як пропорційність втручання - це співвідношення (баланс) між захистом суспільного інтересу (мета) та порушенням індивідуальних прав особи (засіб, який використовується для досягнення цієї мети), тому за відсутності потреби у дослідженні суспільного інтересу відсутня потреба і можливість дослідження пропорційності втручання у право відповідача-2 на володіння спірним майном.

Викладені твердження позивач обґрунтовує посиланням на рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20.10.2011 (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), пункт 68; "Кривенький проти України" від 16.02.2017 (Krivenkyy v. Ukraine, заява №43768/07), пункт 45).

Стосовно тверджень відповідача-2 про покладення на ТОВ "Лізинг Пром" надмірного тягаря внаслідок втручання в його право власності спірним майном, позивач, з огляду на приписи рішення ЄСПЛ від 17.11.2020 у справі "KANEVSKA against Ukraine" (заява № 73944/11), зазначає, що ТОВ "Лізинг Пром" може звертатись до ТОВ "Глобал Інвест Капітал" та ТОВ фірма "СКС", у яких ТОВ "Лізинг Пром" придбало спірне майно, з вимогами щодо відшкодування збитків, завданим йому у зв`язку з витребування спірного майна, і це не є надмірним тягарем.

Разом з тим, з урахуванням приписів вказаного рішення ЄСПЛ від 17.11.2020 у справі "KANEVSKA against Ukraine" (заява № 73944/11) позивач вказує, що пропорційність втручання у право володіння ТОВ "Лізинг Пром" підтверджується тим, що у правовідносинах між ТОВ "Ольга." та ТОВ "Лізинг Пром" відсутній будь-який інший спосіб, яким ТОВ "Ольга." може захисти своє право власності на спірне майно, яке незаконно вибуло з володіння ТОВ "Ольга.", оскільки законодавство України не передбачає жодного іншого ефективного механізму для захисту права власності ТОВ "Ольга.", натомість, єдиним ефективним захистом порушеного права є саме віндикаційний позов, що узгоджується з численними висновками Верховного Суду щодо застосування ст.ст. 387, 388 ЦК України.

Щодо тверджень відповідача-2 про відсутність підстав вважати наявним втручання у право власності відповідача-2, з посиланням на те, що інтерес кредиторів або боржника у справі є суспільним (публічним) інтересом, позивач вказує, що суспільний (публічний) інтерес не підлягає доказуванню у даній справі. Разом з тим, за умови необхідності дослідження вказаної обставини судом, позивач зазначає, що ЄСПЛ у питаннях наявності суспільного, публічного інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах (постанова Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 14/5026/1020/2011), в той час як суспільний інтерес у даній справі спрямований на утвердження у країні суспільного правопорядку щодо недопущення незаконного позбавлення осіб їх прав власності на майно, при цьому ТОВ "Ольга." незаконно позбавлено свого права власності на спірне майно внаслідок протиправних дій акціонера ВАТ "Ольга", який відчужив спірне майно на користь юридичної особи, в якій він сам був бенефіціарним власником.

За викладених обставин, позивач вказує, що ТОВ "Ольга." захищає своє право власності шляхом подання віндикаційного позову до особи, у якої спірне майно перебуває у чужому незаконному володінні - ТОВ "Лізинг Пром".

Стосовно тверджень відповідача-2 про недоведеність факту вибуття спірного майна поза волею ТОВ "Ольга.", позивач стверджує, що вибуття майна з володіння власника на підставі фраудаторного правочину свідчить про відсутність волі власника на законне відчуження цього майна, оскільки за таким правочином воля власника спрямована не на правомірну реалізацію свого права власності, а на зловживання ним для досягнення неправомірної цілі - завдання шкоди кредиторам. Позивач зазначає, що воля власника на відчуження майна може бути виражена виключно в рамках здійснення права власності, тоді як у спірних правовідносинах має місце не здійснення права власності, а вживання ТОВ "Ольга." свого права з іншою метою, яка не захищається позитивним правом.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що укладення оскаржуваного договору внаслідок недобросовісних, нерозумних та таких, що суперечать інтересам товариства, дій керівника та учасників ТОВ "Ольга.", укладення цього Договору фактично в особистих інтересах учасників ТОВ "Ольга." свідчить про відсутність волі ТОВ "Ольга." як юридичної особи на відчуження спірного майна.

Разом з тим, позивач вказує про доведеність ліквідатором ТОВ "Ольга." всіх обставин фраудаторності оскаржуваного договору, отже він підлягає визнанню судом недійсним, тому в розумінні висновку Верховного Суду, викладеного у п. 49.1 постанови від 14.06.2022 у справі №04/14-10/5026/2337/2011, вибуття майна з володіння власника на підставі правочину, який надалі визнаний недійсним, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Щодо тверджень відповідача-2 про те, що спірного майна наразі не існує, оскільки відбувся його поділ, змінено функціональне призначення та закрито відповідний розділ в ДРРП, позивач вказує, що такі твердження відповідача-2 не доведено, натомість поділ спірного об`єкту мав формальний характер, докази знищення спірного майна відсутні, тому спірне майно, є складовою частиною нежитлових приміщень Х-4, і може бути витребуване у відповідача-2.

Стосовно пропущення строків позовної давності щодо спірних вимог, позивач не заперечує, що ним пропущено позовну давність для звернення з даним позовом до суду, однак, позивач стверджує, що ним доведено поважність та об`єктивність причин такого пропуску, які не спростовані відповідачем-2. Разом з тим, в обґрунтування поважності пропуску строків позовної давності щодо спірних вимог позивач вказує, що протягом шести років з моменту укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу (з 20.05.2009 по 08.12.2015) було відсутнє зовнішнє незалежне управління ТОВ "Ольга.", оскільки таке управління здійснювали засновники, в особистих інтересах яких було укладено цей Договір. Разом з тим, позивач зазначає, що ліквідатор Малишева Т.А. призначена цими засновниками та вчиняла дії в особистих інтересах засновків. До того ж, позивач зазначає, що ліквідатор Івіна В.В., систематично вчиняла дії всупереч інтересам кредиторів ТОВ "Ольга." та була усунута судом через неналежне виконання своїх повноважень. Отже, позивач стверджує, що протягом шести років з моменту укладення спірного правочину управління банкрутом здійснювали особи, які вчиняли протиправні дії та бездіяльність всупереч інтересам кредиторів банкрута, не були заінтересовані в оскарженні вчинених на шкоду кредиторам правочинів банкрута, а тому протиправно їх не оскаржували.

Також, за змістом позовної заяви ліквідатор ТОВ "Ольга." зазначає про судові рішення у цій справі, якими було підтверджено недобросовісну та протиправну поведінку ліквідаторів ТОВ "Ольга." Малишевої ТА. та Івіної В.В., подання кредиторами скарг на дії цих ліквідаторів, їх дії всупереч інтересам банкрута та кредиторів, тому твердження відповідача-2 про відсутність судових рішень, якими було б встановлено бездіяльність та недобросовісність Малишевої ТА. та ОСОБА_11 є такими, що не відповідають дійсності.

Разом з тим, позивач наголошує, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2015 задоволено скаргу ПАТ "ВТБ Банк" та усунуто ОСОБА_11 від обов`язків ліквідатора ТОВ "Ольга.".

Щодо припинення повноважень ліквідатора Малишевої Т.А., позивач вказує, що з ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2014 у цій справі вбачається, що суд першочергово розглянув та задовольнив власну заяву ОСОБА_12 про дострокове припинення повноважень ліквідатора ТОВ "Ольга.", у зв`язку з чим, зазначив, що не вбачає підстав для розгляду скарг кредиторів на дії та бездіяльність ліквідатора. Таким чином, позивач вважає, що факт подання ОСОБА_12 заяви про припинення повноважень ліквідатора ТОВ "Ольга." за власним бажанням призвів до відсутності ухвали про її усунення з посади ліквідатора за клопотанням кредиторів, у зв`язку з чим, відсутність ухвали про усунення ОСОБА_12 з посади ліквідатора не спростовує численних фактів вчинення нею протиправних дій та не може бути перешкодою для надання судом оцінки діям ОСОБА_12 щодо виведення майна банкрута з ліквідаційної маси.

Таким чином, позивач вказує, що з 09.12.2015 управління ТОВ "Ольга." здійснювали недобросовісні ліквідатори, що ускладнювало виявлення ознак фраудаторності оскаржуваного договору , оскільки мали місце наступні обставини:

- відсутність в матеріалах справи про банкрутство ТОВ "Ольга." документів, які підтверджували проведення розрахунків між ТОВ "Ольга." та ТОВ "Скандій" за оскаржуваним договором;

- ускладнення отримання відомостей від ІП "Аврора" щодо бенефіціарного власника цього підприємства з огляду на ліквідацію цього підприємства 28.01.2016;

- відсутність прямих доказів (окрім заяви свідка ОСОБА_13 ), які б доводили, що ОСОБА_5 є співвласником та контролером Торгівельної групи "Таргет", до якого входили ТОВ "Ольга.", ТОВ "Скандій" та ІП "Аврора";

- недобросовісна поведінка ОСОБА_5 як засновника ТОВ "Ольга." та ІП "Аврора", щодо приховування ним відомостей про те, що він був бенефіціаром компанії TOLEDO LIMITED, яка призначила ОСОБА_12 ліквідатором ТОВ "Ольга.", та ISIDA TRADING LLC, та їх примусове розкриття лише у травні 2020 року.

За викладених обставин, позивач просить суд визнати поважними причини пропущення ТОВ "Ольга." строку позовної давності для звернення з даним позовом до суду, з огляду факт відсутності зовнішнього незалежного управління позивача, а також обставини прихованості ознак фраудаторності оскаржуваного договору, які протягом тривалого часу ускладнювали їх виявлення.

03.11.2022 від третьої особи-4 надійшли пояснення по справі, згідно яких АТ "Таскомбанк" не погоджується з твердженнями позивача щодо недобросовісних та протиправних дій та бездіяльності попередніх ліквідаторів ТОВ Ольга. - ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , якими зумовлено пропущення строку позовної давності щодо спірних вимог. АТ Таскомбанк зазначає, що сам по собі факт призначення ліквідатором ТОВ Ольга. Малишевої Т.А. згідно постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2011, не вказує на її пов`язаність із засновниками (учасниками) ТОВ ТОВ Ольга.. 31.01.2011 засновниками ТОВ Ольга. компанією TOLEDO LIMITED, яка володіла 95% статутного капіталу та фізичною особою ОСОБА_14 , яка володіла 5% статутного капіталу, було прийнято рішення припинити ТОВ Ольга. та призначити ліквідатором ТОВ Ольга. Малишеву Т.А., проте положення статті 51 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, в редакції станом на час що прийняття постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2011 про визнання банкрутом ТОВ ТОВ Ольга., передбачали можливість покладення обов`язків ліквідатора на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності в нього ліцензії. Разом з тим, АТ "Таскомбанк" вказує, що у відповідності до ст. 1 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, в редакції станом на час визнання боржника банкрутом, також не містить серед переліку пов`язаних осіб ліквідатора в досудовій ліквідації та ліквідатора у справі про банкрутство. Між тим, АТ Таскомбанк заперечує проти тверджень позивача про те, що сам той факт, що бенефіціарним власником компанії-нерезидента TOLEDO LIMITED був ОСОБА_5 , а TOLEDO LIMITED є учасником ТОВ Ольга., й цей факт означає, що ОСОБА_12 є пов`язаною з засновниками ТОВ Ольга., якщо вона не була засновником банкрута, та не була засновником (учасником) TOLEDO LIMITED.

АТ Таскомбанк зазначає про відсутність підстав вважати ліквідатора Малишева Т.А., відстороненою згідно відповідного судового рішення за неналежне виконання поноважень, оскільки повноваження ОСОБА_12 припинено згідно ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2014 на підставі відповідної заяви останньої про дострокове припинення нею повноважень ліквідатора. При цьому, АТ Таскомбанк вважає, що ліквідотор Малишева Т.А. мала бути відсторонена судом з огляду на її бездіяльність в частині неподання до суду позову про визнання договору купівлі-продажу від 20.05.2009 (фраудаторного) недійсним, а не з інших підстав.

Також, АТ Таскомбанк вказує, що матеріали справи не містять доказів того, що кредитори у справі №29/5005/6381/2011 звертались з відповідними вимогами до ліквідатора Малишевої Т.А. на предмет законності відчуження майна шляхом укладання договору купівлі-продажу від 20.05.2009.

Крім того, АТ Таскомбанк зазначає про відсутність судових рішень, якими встановлено пов`язаність ліквідатора Малишевої Т.А. із засновниками ТОВ Ольга. та/або бездіяльність ліквідатора Малишевої Т.А. стосовно невиявлення фраудаторності оспорюваних правочинів, невчинення дій щодо проведення перевірок на предмет наявності ознак фраудаторності.

Також, АТ Таскомбанк вказує, що порушення ОСОБА_12 , про які зазначає позивач в обґрунтування позовних вимог, не вплинули на можливість проаналізувати фраудаторні правочини, не створили умов, за яких ліквідатор не зміг би проаналізувати укладання договору купівлі-продажу від 20.05.2009 на предмет фраудаторності.

Враховуючи викладене, АТ Таскомбанк зазначає, що протягом 2011-2014р.р. кредитори були/могли бути зацікавлені в нерухомому майні, а отже не були обмежені у правах щодо звернення з відповідними вимогами до ліквідатора, перевірки оспорюваного договору на предмет фраудаторності та зобов`язання ліквідатора звернутись до суду з позовом про визнання недійсним оспорюваного договору купівлі-продажу надавши, в той час як неподання ліквідатором зазначеного позову, є підставою для його відсторонення ліквідатора.

Разом з тим, за змістом наданих пояснень, АТ Таскомбанк стверджує, що ним набуто спірне майно як добросовісним набувачем. Так, АТ Таскомбанк зазначає, що 11.04.2013 між АТ Таскомбанк та ТОВ Скандій, який є іпотекодавцем та майновим поручителем за зобов`язаннями Іноземного підприємства Аркадія за кредитним договором №НК123 від 26.05.2011 укладено договори про задоволення вимог іпотекодержателя, згідно яких, у зв`язку з невиконанням боржником своїх зобов`язань за кредитним договором, сторони дійшли згоди щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, у порядку встановленому ст.37 Закону України Про іпотеку в якості виконання зобов`язання за Кредитним договором, шляхом позасудового врегулювання за іпотечним договором, а саме шляхом набуття права власності АТ Таскомбанк на предмет іпотеки:

- нежитлові приміщення підвалу № 38, 1-го поверху № 54-:87, 93-: 103, антресолі 1-го поверху № 104-:-119, 122, 123, 125-:-133, 136, 137, 138а, 139-:-158 в будівлі літ. Х-4, загальною площею 24 073,40 квадратних метрів, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_4 ;

- нежитлові будівлі, загальною площею 6 861,10 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_5 ,

За викладених обставин, АТ Таскомбанк стверджує, що укладаючи договори про задоволення вимог іпотекодержателя, діяло як добросовісний набувач майна, оскільки набувало право власності на підставі договору іпотеки, з метою погашення заборгованості по кредитному договору, відомості (запис) щодо якого, були зазначені в реєстрі речових прав на нерухоме майно, в той час як, у відповідності до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 01.04.2020 по справі №1/1030/18 (провадження № 14-436цс19), відомості Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються вірними, доки не доведено протилежне.

Ухвалою суду від 03.11.2022 підготовче засідання відкладено на 24.11.2022.

14.11.2022 до Господарського суду Дніпропетровської області електронною поштою надійшла відповідь ТОВ "Ольга." на письмові пояснення АТ "Таскомбанк", за змістом якої позивач не заперечує факт звернення до господарського суду за даним позовом зі спливом строку позовної давності, натомість позивач стверджує про наявність фактів, що зумовлюють поважність причин такого пропуску строків позовної давності щодо спірних вимог. Разом з тим, позивач вказує, що в розумінні ч.3 ст.267 ЦК України, АТ "Таскомбанк" обмежено у правах щодо звернення до суду із заявою про застосування позовної даності до спірних вимог, оскільки не є стороною у спорі, натомість перебуває у складі третіх осіб, залучених до участі у справі.

Щодо тверджень АТ "Таскомбанк" про відсуніть пов`язаності ліквідатора Малишевої Т.А. та засновників ТОВ "Ольга.", позивач вказує, що він не зазначає про незаконність призначення ОСОБА_12 ліквідатором ТОВ "Ольга.", оскільки законодавчих заборон щодо її призначення не було, натомість позивач вказує, що призначення ОСОБА_12 ліквідатором ТОВ "Ольга." саме учасниками банкрута, якими були компанія TOLEDO LIMITED, яка володіла 95% статутного капіталу, та фізична особа ОСОБА_14 , яка володіла 5% статутного капіталу, обґрунтовує незаінтересованість та бездіяльність ОСОБА_12 щодо виявлення ознак фраудаторності оскаржуваного договору. Позивач стверджує, що ліквідатор Малишева Т.А. була пов`язана відносинами контролю із засновниками ТОВ "Ольга." , які водночас були засновниками ТОВ "Скандій", ІП "Аврора", ТОВ фірма "Пранк", оскільки була призначена на посаду ліквідатора цими засновниками, якими прийнято рішення про відчуження спірного майна та в інтересах яких це майно було відчужено, тому ліквідатор Малишева Т.А. не була незалежною від засновників банкрута.

Враховуючи вищевикладене, позивач вважає відсутніми підстави очікувати вчинення дій щодо оскарження оспорюваного договору, який укладений в особистих інтересах акціонера ВАТ "Ольга", від ліквідатора, який пов`язаний відносинами контролю з цим же самим акціонером ВАТ "Ольга", який вчиняв протиправні дії з виведення майна банкрута з ліквідаційної маси.

Крім того, позивач зазначає, що той факт, що бенефіціарним власником компанії-нерезидента TOLEDO LIMITED був саме Владислав Протас виявлений ліквідатором Гусаром І.О. лише у 2020 році після виконання рішення Верховного Суду Белізу, а до цього часу така інформація була прихованою і не могла бути встановлена пов`язаність ліквідатора Малишевої Т.А. із засновником ТОВ "Ольга." Владиславом Протасом, який причетний до оскаржуваного договору.

17.11.2022 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшли відповіді Товариства з обмеженою відповідальністю "Скандій" на письмове опитування учасника справи на виконання вимог ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2022 по справі №29/5005/6381/2022 (904/2823/22).

17.11.2022 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшли відповіді ОСОБА_5 на письмове опитування учасника справи на виконання вимог ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2022 по справі №29/5005/6381/2022 (904/2823/22).

Ухвалою суду від 24.11.2022 підготовче засідання відкладено на 22.12.2022.

З огляду на перебування судді Суховарова А.В. у відпустці, підготовче засідання по справі №29/5005/6381/2022 (904/2823/22), призначене на 22.12.2022, не відбулось.

Ухвалою суду від 15.12.2022 призначено підготовче засідання на 01.02.2023.

19.12.2022 від ТОВ "Ольга." надійшли письмові пояснення, за змістом яких позивач зазначає, про подібність правовідносин у справі №29/5005/6325/2011(904/7826/21) та у даній справі, у зв`язку з чим висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22.11.2022, підлягають застосування до спірних правовідносин у даній справі. Позивач вказує, що враховуючи обставини подібності цієї справи та справи № 29/5005/6325/2011(904/7806/21), зокрема, щодо повного збігу часу укладення спірних договорів та часу порушення провадження в справах про банкрутство, в цій справі також підлягають застосуванню саме норми п. 6 ст. 3 та ч. 3 ст. 13 ЦК України. Разом з тим, позивач зазначає, що у справі №29/5005/6325/2011(904/7806/21) мають місце подібні обставини перебування контрагента за спірним договором під контролем учасників боржника, що є ознакою фраудаторності такого договору, та зазначено в постанові Верховного Суду у справі №29/5005/6325/2011(904/7826/21).

Також, позивач зазначає, що помилковим є твердження ТОВ "Лізинг Пром" про те, що доказуванню в конструкції фраудаторності підлягають лише обставини заінтересованості осіб та завдання або можливість завдання цими угодами шкоди кредиторам, оскільки в постанові Верховного Суду у справі №29/5005/6325/2011(904/7826/21) зроблені висновки про те, що така обставина як оплата ціни за оскаржуваним договором підлягає доказуванню та встановленню, оскільки ознака оплати ціни є ознакою, яка вказує на фраудаторність оскаржуваних договорів.

Крім того, позивач зазначає, що у справі № 29/5005/6325/2011(904/7806/21) Верховний Суд зробив висновок про те, що виведення з рахунку банкрута грошових коштів, отриманих за оскаржуваним правочином, на користь підприємства, яке належить учасникам банкрута та контрагента за оскаржуваним правочином, свідчить про фраудаторний характер цього правочину, в той час як у даній справі аналогічно до справи №29/5005/6325/2011(904/7806/21) грошові кошти, отримані ВАТ "Ольга" від ТОВ "Скандій" за оскаржуваним договором, були в день їх отримання (25.05.2009) виведені на рахунок ТОВ фірма "Пранк", єдиним бенефіціарним власником якого був особисто ОСОБА_5 , який був також бенефіціарним власником ВАТ "Ольга" та ТОВ "Скандій".

Отже, враховуючи висновки Верховного Суду, зроблені в постанові по справі №29/5005/6325/2011(904/7806/21), зазначені обставини доводять фраудаторний характер оскаржуваного у даній справі договору.

Також, позивач зазначає, що в постанові по справі №29/5005/6325/2011(904/7806/21) Верховний Суд зробив висновок про те, що кредитор, який перебуває під контролем учасників/учасника боржника, не може вважатись незалежним та добросовісним кредитором, тому перерахунок на його користь коштів, отриманих боржником за спірне майно, не може розглядатись як просте погашення кредиторських вимог, а є по суті виведенням таких грошових коштів на користь підприємства, підконтрольного учасникам боржника, тобто в інтересах цих самих учасників.

Позивач вказує, що в даній справі аналогічно до справи №29/5005/6325/2011(904/7806/21) грошові кошти, отримані ВАТ "Ольга" за спірне майно від ТОВ "Скандій", були в той же день (25.05.2009) виведені з рахунку ВАТ "Ольга" на користь ТОВ фірма "Пранк", єдиним бенефіціарним власником якого, станом на 25.05.2009, був особисто Владислав Протас.

Відтак, позивач, з огляду на висновки висновки Верховного Суду, зроблені в постанові по справі №29/5005/6325/2011(904/7806/21), зазначає про неможливість вважати перерахування ВАТ "Ольга" на користь ТОВ фірма "Пранк" того ж дня всіх грошових коштів, отриманих за спірне майно, задоволенням вимог незалежного та добросовісного кредитора, натомість слід розглядати як виведення таких коштів з володіння боржника на користь підприємства, належного на 100% учаснику цього боржника, для унеможливлення задоволення за рахунок цих коштів дійсних кредиторських вимог добросовісних кредиторів ВАТ "Ольга", зокрема, АТ "Укрексімбанк".

Крім того, позивач вказує, що кошти, якими ТОВ "Скандій" розрахувалось з ВАТ "Ольга" за спірне майно, були отримані ТОВ "Скандій" в день проведення розрахунків (25.05.2009) від підприємства - ІП "Аврора", що також перебувало під контролем Владислава Протаса, який був бенефіціарним власником ВАТ "Ольга".

Таким чином, позивач зазначає, що висновок Верховного Суду, зроблений в постанові по справі №29/5005/6325/2011(904/7806/21), також доводить позицію позивача в даній справі про те, що обставина проведення ТОВ "Скандій" розрахунків за оскаржуваним договором коштами, отриманими від ІП "Аврора" слід розглядати як фінансування акціонером ВАТ "Ольга" оскаржуваного договору для купівлі контрольованим підприємством - ТОВ "Скандій" спірного майна у цього ж ВАТ "Ольга", що додатково доводить фраудаторний характер оскаржуваного договору.

Разом з тим, позивач вказує, що в постанові Верховного Суду по справі №29/5005/6325/2011(904/7806/21) зроблено висновки про те, що одним із доказів, на підставі якого судом може бути встановлено ознаки неплатоспроможності ВАТ "Ольга" в період укладення оскаржуваного договору, є фінансова звітність ВАТ "Ольга", яка була долучена до позову. Так, до позову було долучено належним чином засвідчені копії всіх документів, які були складовими частинами фінансової звітності ВАТ "Ольга" в період 2008-2010рр., та з яких вбачаються ознаки неплатоспроможності ВАТ "Ольга" у період укладення оскаржуваного договору. Крім того, у цій справі оцінка фінансової звітності ВАТ "Ольга" була додатково надана у звіті про фактичні результати виконання узгоджених процедур стосовно аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства ТОВ "Ольга." за період з 01.01.2008 по 31.12.2010, який підписаний сертифікованим аудитором, судовим експертом, кандидатом економічних наук Сушком Д.С.

Щодо наявності підстав для врахування вказаного звіту аудитора, позивач вказує наступне.

В постанові Верховного Суду по справі №29/5005/6325/2011(904/7806/21) зроблено висновок про те, що неплатоспроможність підприємства підтверджується не лише від`ємним значенням чистих активів підприємства станом на момент укладення оскаржуваних правочинів, а рядом інших показників.

При цьому, позивач вказує, що за змістом постанови по справі№29/5005/6325/2011(904/7806/21) Верховний Суд аналізує та враховує саме ті "інші показники", які викладені у звіті аудитора, який був наданий ліквідатором ТОВ "Таміра" у справі №29/5005/6325/2011(904/7806/21) (п. 38.88 Постанови) і який є аналогічним за своєю природою і змістом до звіту аудитора, який було подано ліквідатором ТОВ "Ольга." у даній справі.

Разом з тим, позивач звертає увагу на те, що більша частина показників фінансового стану, викладених у звіті аудитора ТОВ "Таміра", які були враховані Верховним Судом як докази неплатоспроможності ТОВ "Таміра", збігаються з показниками фінансового стану ТОВ "Ольга.", які викладені у звіті аудитора у даній справі.

За викладених обставин, позивач дійшов висновку про те, що звіт аудитора може враховуватись судом як доказ, що підтверджує фінансовий стан ВАТ "Ольга" на момент укладення оскаржуваного договору.

Разом з тим, позивач зазначає, що згідно звіту аудитора, ВАТ "Ольга" станом на момент укладення оскаржуваного договору мала такі ознаки фінансового стану, які згідно з висновками Верховного Суду, викладених в постанові по справі №29/5005/6325/2011(904/7806/21) можуть підтверджувати скрутний фінансовий стан та неплатоспроможність боржника.

До того ж, позивач зазначає, що одними і тими самими фізичними особами - учасниками ВАТ "Ольга" та ТОВ "Таміра" в один і той самий час (травень-червень 2009 року) вчинялись аналогічні дії з виведення з володіння товариств на користь пов`язаних компаній цінного нерухомого майна з позбавленням грошових коштів, отриманих в якості розрахунків за це майно, шляхом їх виведення на користь пов`язаних компаній. Такі дії вчинялись напередодні ініціювання цими ж учасниками банкрутства ВАТ "Ольга" та ТОВ "Таміра" з метою унеможливлення задоволення вимог кредиторів за рахунок нерухомого майна.

Викладені обставини, згідно тверджень позивача, свідчать про готування ВАТ "Ольга" та ТОВ "Таміра" до банкрутства та виведення з їх володіння активів, на які могло би бути звернено стягнення, для чого і було укладено фраудаторні договори щодо майна ТОВ "Таміра", що встановлено судами у справі №29/5005/6325/2011(904/7806/21) та оскаржуваний договір у даній справі щодо майна ТОВ "Ольга.".

Таким чином, позивач наголошує на тому, що, аналізуючи дійсні наміри укладення оскаржуваного договору, слід враховувати правовідносини у справах №29/5005/6325/2011(904/7806/21) та №29/5005/6381/2011(904/2823/22) в системному взаємозв`язку.

Також, позивач вказує, що в постанові по справі №29/5005/6325/2011(904/7806/21) Верховний Суд підтвердив, що вибуття майна за фраудаторним правочином не призводить до втрати власником права власності на таке майно, тому позивач вважає, що ТОВ "Ольга." залишається власником спірного майна в даній справі, оскільки це майно вибуло з його володіння за оспорюваним договором, який має всі ознаки фраудаторного.

Щодо відчуження спірного майна на користь добросовісного набувача, позивач вказує що в пункті 43.23. постанови по справі №29/5005/6325/2011(904/7806/21) Верховний Суд зазначив про те, що відплатність придбання майна, так само як і запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності відчужувача, не є безспірним доказом добросовісності набувача, що спростовує позицію ТОВ "Лізинг Пром" про те, що воно як набувач спірного майна могло покладатись тільки на відомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право, не досліджуючи історію придбання нерухомості, та про те, що його добросовісність може підтверджуватись лише тим, що на час придбання ним спірного майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності було зареєстровано за відчужувачем та були відсутні заборони відчуження.

Разом з тим, позивач стверджує про недобросовісність ліквідаторів банкрута, що спричинило пропущення строків позовної даності на звернення з даним позовом до суду.

Так, позивач зазначає, що Верховним Судом в постанові по справі №29/5005/6325/2011(904/7806/21) враховано правову позицію, наведену в постановах від 23.10.2018 у справі №904/5978/14 та від 03.05.2018 у справі №904/7981/17, за змістом якої Верховний Суд зазначає, що можливість належного та своєчасного захисту порушених прав підприємства-банкрута залежить від добросовісності повноважень (прав та обов`язків), передбачених законом, адже повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом з моменту введення ліквідаційної процедури припиняються (частина друга статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції до 18.01.2013).

Таким чином, позивач дійшов висновку про те, що недобросовісність ліквідаторів боржника впливає на можливість належного та своєчасного захисту порушених прав підприємства-банкрута, тому має розглядатись як поважна причина пропуску позовної давності для звернення з позовом за захистом прав банкрута.

Позивач зазначає, що в постанові по справі №29/5005/6325/2011(904/7806/21) Верховним Судом взято до уваги встановлені рішеннями судів факти протиправної та недобросовісної поведінки ліквідаторів ТОВ "Таміра", вчинені в межах справи про банкрутство, які не стосувались безпосередньо оскаржуваних у справі№29/5005/6325/2011(904/7806/21) договору та спірного майна.

Зазначене, згідно тверджень позивача, спростовує позицію ТОВ "Лізинг Пром" про те, що для визнання ліквідаторів ТОВ "Ольга." недобросовісними рішеннями судів має бути встановлена недобросовісна поведінка ліквідаторів безпосередньо щодо неоскарження оскаржуваного договору та невитребування спірного майна.

При цьому позивач вказує про наявність обставин систематичних незаконних дій попередніх ліквідаторів ТОВ "Ольга." Малишевої Т.А. та Івіної В.В., які були встановлені рішеннями судів, які набрали законної сили, а тому, з врахуванням позиції Верховного Суду, викладеної по справі №29/5005/6325/2011(904/7806/21), зазначені обставини доводять недобросовісність ліквідаторів Малишевої Т.А. та Івіної В.В., що має розглядатись як поважна причина пропуску позовної давності для звернення з позовом в цій справі.

Крім того, позивач зазначає, що пропущення строків позовної даності на звернення з даним позовом до суду зумовлено відсутністю повної незалежності ліквідатора від учасників банкрута, оскільки Верховний Суд в постанові по справі №29/5005/6325/2011(904/7806/21) зробив висновок про те, що обставина призначення ліквідатора учасниками банкрута безвідносно до законності/незаконності цієї процедури, має важливе значення для визнання поважними причин пропущення позовної давності за позовом банкрута про повернення спірного майна, адже таке майно було відчужено за фраудаторним правочином в інтересах цих же учасників банкрута.

Так, позивач вказує, що в даній справі через прихованість інформації про кінцевого бенефіціарного власника ІП "Аврора" ліквідатор ТОВ "Ольга." не знав і не міг знати про те, що саме бенефіціар ВАТ "Ольга" профінансував купівлю підконтрольним йому ж ТОВ "Скандій" спірного майна за оскаржуваним договором, що, аналогічно до справи №29/5005/6325/2011(904/7806/21), не давало ліквідатору підстав вважати чи припускати, що оскаржуваний договір має ознаки фраудаторності.

Враховуючи викладене, з огляду на висновки Верховного Суду, викладені в постанові по справі №29/5005/6325/2011(904/7806/21), позивач вказує, що ускладнення виявлення кінцевого бенефіціарного власника ІП "Аврора" унеможливлювала виявлення ознак фраудаторності оскаржуваного договору, що слід врахувати для визнання поважними причин пропуску позовної давності за позовом ТОВ "Ольга." у даній справі.

01.02.2022 від ТОВ "ТД ИРБИС" надійшло клопотання, за змістом якого заявник просить суд залучити ТОВ "ТД ИРБИС" до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, а також відкласти розгляд справи.

01.02.2022 від ТОВ "Лізинг Пром" надійшло клопотання про залучення ТОВ "ТД ИРБИС" до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

01.02.2022 від ТОВ "Ольга." надійшла заява про зміну предмета позову та залучення у якості співвідповідача ОСОБА_6 .

Ухвалою суду від 01.02.2023 розгляд справи відкладено на 15.02.2023.

02.02.2023 ТОВ "Ольга." звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 03.02.2023 вищевказану заяву ТОВ "Ольга." задоволено судом.

03.02.2023 від ТОВ "Ольга." надійшли письмові пояснення, згідно яких позивачем викладено позовні вимоги з урахуванням заяви від 01.02.2023 наступного змісту:

1) Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, який укладений у м. Харкові 20.05.2009 між Відкритим акціонерним товариством "Ольга" (код ЄДРПОУ 30236375) (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Ольга.") як продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Скандій" (код ЄДРПОУ 36371380) як покупцем, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бінус О.О. за реєстровим №1910, згідно умов якого продавець передає у власність (продає), а покупець приймає у власність (купує) нежитлові приміщення підвалу №38, 1-го поверху № 54-:-87, 93-:-103, антресолі 1-го поверху №104-:-119, 122, 123, 125-:, 136, 137а, 139-:-158 в будинку літ. "X-4" загальною площею 24073,4 кв.м., які розташовані в місті Харкові по вулиці Морозова в будинку № 13 (тринадцять).

2) Витребувати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга." (код ЄДРПОУ 30236375) з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізинг Пром" (код ЄДРПОУ 44284612) наступне майно:

- нежитлові приміщення 1-го пов.№ 81-.-84, 87, 93-:-103, антресолі 1-го пов.№112-:-119, 122, 123, 125, 126, 133, 139, 158 в будівлі літ."Х-4", заг.пл. 11045,4 кв.м., реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1291168363101;

- нежитлові приміщення 1-го поверху №63-:-73, 80, антресолі 1-го поверху №111,136,137, в будівлі літ. "Х-4", загальною площею 5518,4 кв.м., реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2392011863101.

3) Припинити право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізинг Пром" (код ЄДРПОУ 44284612) на наступне майно:

- нежитлові приміщення 1-го пов. №81-:-84,87,93-:-103, антресолі 1-го пов.№П2-:-119, 122, 123, 125, 126, 133, 139, 158 будівлі літ. "Х-4", заг.пл. 11045,4 кв.м., реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1291168363101:

- нежитлові приміщення 1-го поверху №63-;-73, 80, антресолі 1-го поверху №111, 136, 137, в будівлі літ. "Х-4", загальною площею 5518,4 кв.м, реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2392011863101.

4) Визнати недійсним договір іпотеки від 30.09.2022, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємець Ї.О. за реєстраційним номером №3721, який укладений між ТОВ "Лізинг Пром" (код ЄДРПОУ 44284632) як іпотекодавцем та ОСОБА_6 (ШН НОМЕР_3 ) як іпотекодержателем.

5) Скасувати державну реєстрацію іпотеки:

- номер запису про іпотеку 48025868 від 30.09.2022 щодо наступного майна: нежитлові приміщення 1-го поверху № 63-:-73, 80, антресолі 1-го поверху №111,136,137, в будівлі літ. Х-4, загальною площею 5518,4 кв.м, (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2392011863101);

- номер запису про іпотеку 48025710 від 30.09.2022 щодо наступного майна: нежитлові приміщення 1-го пов.№81-:-84,87,93-:-103, антресолі 1-го пов.№112-:- 119, 122, 123, 125, 126, 133, 139, 158 в будівлі літ.Х-4, заг.пл. 11045,4 кв.м. (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1291168363101).

15.02.2023 від ТОВ "ТД ИРБИС" надійшли докази надсилання учасникам справи клопотання про залучення до участі у справі ТОВ "ТД ИРБИС".

14.02.2023 від ТОВ "Лізинг Пром" надійшли додаткові пояснення по справі стосовно пропуску позивачем строку позовної давності, за змістом яких відповідач-2 вказує про відсутність підстав вважати позову давність щодо спірних вимог такою, що пропущена позивачем з поважних причин. Стосовно доводів позивача про відсутність доказів проведення розрахунків за договором та вчинення ліквідатором Кучаком Ю.Ф. дій, спрямованих на захист права власності ТОВ "Ольга" на спірне майно, відповідач-2 вказує, що ліквідатор Кучак Ю.Ф. був обізнаний про наявність обставин, на які посилається ліквідатор Гусар І. О. як на ознаки фраудаторності оспорюваного договору, ще з 2016 року. Так, відповідач-2 вказує, що ліквідатор Кучак Ю.Ф. призначений ухвалою суду від 09.12.2015, проте звернувся до ТОВ "Скандій" із запитом щодо розрахунків між ТОВ "Скандій" та ТОВ "Ольга." лише 12.07.2016, в той час як вказана інформація була відсутня в матеріалах справи ТОВ "Ольга" станом на час призначення його ліквідатором. За результатом здійсненого запиту ТОВ "Скандій" 05.08.2016 року надано відповідь про обставини проведення відповідних розрахунків ліквідатору Кучак Ю.Ф., що свідчить про те, що з 05.08.2016 останній був обізнаний щодо проведених між ТОВ "Скандій" та ТОВ "Ольга." розрахунків за оскаржуваним договором.

Також, відповідач-2 вказує, що докази, на які позивач посилається в обґрунтування своєї позиції щодо пов`язаності ТОВ "Ольга" і ТОВ "Скандій" були/могли бути в наявності в ліквідатора ще в 2016 році.

Щодо обізнаності у наявності дефектів оплати за оскаржуваним договором, відповідач-2 звертає увагу на те, що 15.09.2016 ліквідатор Кучак Ю.Ф. отримав відповідь від ТОВ "Карпос", яке здійснювало повноваження ліквідатора ТОВ фірма "Пранк" у 2012-2013 роках, яке повідомило, що 25.05.2009 року з рахунку ВАТ "Ольга" у ХФ ВАТ КАБ "Південкомбанк" на рахунок ТОВ фірма "Пранк" надійшли від ВАТ "Ольга" кошти у розмірі 15 000 000 000 грн., на підтвердження чого, ТОВ "Карпос" надало платіжні доручення та виписку по рахунку ТОВ "Пранк". При цьому, відповідач-2 зазначає, що ОСОБА_15 ще в 2016 році було відомо, що кінцевим бенефіціаром ТОВ "Пранк" є ОСОБА_5 . Відповідач-2 вказує, що ліквідатор Кучак Ю.Ф. у 2016 році був обізнаний про те, що грошові кошти, які отримало ВАТ "Ольга", одним із засновників якого був ОСОБА_5 , 25.05.2009 року від ТОВ "Скандій" були перераховані ТОВ фірма "Пранк", єдиним кінцевим бенефіціаром якого був ОСОБА_5 і ця інформація є відкритою.

Щодо моменту укладення договору, відповідач-2 зазначає, що у 2016 році ліквідатор Кучак Ю.Ф., маючи фінансову звітність ВАТ "Ольга", міг зробити висновок про те, що нібито оспорюваний договір укладено в період наявності у товариства невиконаних зобов`язань перед кредиторами у значних розмірах.

Разом з тим, відповідач-2 заперечує твердження позивача стосовно того, що розрахунки між ТОВ "Ольга" та ТОВ "Скандій" мали дефекти, оскільки з наявних в матеріалах справи платіжних доручень вбачається, що сплата грошових коштів з рахунку ТОВ "Скандій" на рахунок ТОВ "Ольга" відбулась за нежитлову будівлю літ. "Х-4" по АДРЕСА_4 згідно договору купівлі-продажу реєстр. №1910 від 20.05.2009р. Податок на додану вартість 416666.67 грн. у розмірі та строки, визначені договором. Таким чином, вілповідач-2 зазначає, що станом на 05.08.2016 ліквідатору Кучаку Ю.Ф. було відомо про обставини проведення розрахунків між ТОВ "Ольга" та ТОВ "Скандій", а також станом на цю дату ліквідатору стало відомо про джерело походження коштів, якими здійснювався розрахунок за купівлю нежитлових приміщень Х-4 у м. Харкові по вул. Морозова, 13, а саме про те, що кошти надійшли на рахунок ТОВ "Скандій" від Іноземного підприємства "Аврора" за постачання продовольчих та непродовольчих згідно угоди №66/05/09 від 22.05.2009.

Стосовно тверджень позивача про прихований характер фраудаторності оспорюваного договору та відсутності можливості звернутись до суду з позовом до отримання відомостей про бенефіціарного власника ІП Аврора, відповідач-2 вказує, що обставини подходження коштів ТОВ "Скандій" не входять у предмет доказування в даній справі, тому твердження ліквідатора ТОВ "Ольга." про те, що обізнаність позивача про порушення його прав залежало від встановлення кінцевого бенефіціарного власника ІП "Аврора" є безпідставним, натомість будь-які дії щодо вкриття інформації про кінцевого бенефіціарного власника щодо ТОВ "Скандій" ліквідатором не вживались.

За викладених обставин, відповідач-2 зазначає, що ліквідатор Кучак Ю.Ф. призначений 09.12.2015, його дії не оскаржувались та не ставились під сумнів позивачем, проте позивачем не наведено обставин, наявність яких унеможливлювала звернення ліквідатора Кучаком Ю.Ф. до суду з позовом протягом періоду з 2016 року, коли ліквідатор дізнався про обставини укладання відповідного правочину, по 2019 рік.

Разом з тим, відповідач-2 вказує, що твердження позивача про неможливість звернення до суду з позовом про оскарження договору купівлі-продажу від 20.05.2009 №1910 до відкриття інформації про Владислава Протаса в якості директора групи компаній Таргет за рішенням Верховного Суду Белізу у 2020 році не є поважною та обґрунтованою причиною пропуску строків позовної давності, оскільки розкриття такої інформації лише у 2020 році ніяк не виправдовує бездіяльність попередніх ліквідаторів, в тому числі і добросовісного ліквідатора Кучака Ю.Ф., адже він мав змогу та повинен був звернутися із позовною заявою до Верховного Суду Белізу та отримати відомості, необхідні для підтвердження ознак фраудаторності оспорюваного договору, проте, належних доказів об`єктивної неможливості інших ліквідаторів, окрім ліквідатора ТОВ Ольга Гусара О.І. та ліквідатора ТОВ Таміра Леонова К.Ю., вчинити відповідні дії, позивачем до суду не надано.

15.02.2023 від ТОВ "ТД ИРБИС" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

15.02.2023 від ТОВ "Лізинг Пром" надійшли додаткові пояснення по справі, за змістом яких відповідач-2 стверджує про наявність відмінностей між справами №29/5005/6381/2011(904/2823/22) та №29/5005/6325/2011(704/7806/21), тому заперечує проти тверджень позивача, викладених в поясненнях від 15.12.2022, стосовно того, що правовідносини у даній справі є подібними до правовідносин у справі №29/5005/6381/2011(904/2823/22), що, згідно тверджень позивача, є підставою для врахування правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 22.11.2022 у справі №29/5005/6325/2011(704/7806/21) при прийнятті рішення у даній справі.

Щодо пов`язаності осіб продавця та покупця спірного майна, відповідач-2 вказує, що у справі №29/5005/6325/2011(704/7806/21) Верховний суд встановив факт відчуження спірного майна боржником на користь юридичної особи, яка перебувала під контролем трьох учасників боржника, з огляду на склад учасників юридичних осіб, які були сторонами цих договорів, в той час як у даній справі майно відчужено боржником на користь юридичної особи, яка не перебувала під контролем учасників боржника. Так, згідно витягу з ЄДР №428450577676, доданого до позовної заяви, станом на 20.05.2009, єдиним засновником ТОВ Скандій було Іноземне підприємство Селена. Згідно витягу з ЄДР №450996368080 станом на 20.05.2009 єдиним засновником ІП Селена було Euralia Development L.C. Відомостей щодо засновника або кінцевого бенефіціарного власника Euralia Development L.C. або жодних інших документів на підтвердження своїх доводів про пов`язаність останнього із кимось із засновників ТОВ Ольга на момент укладення спірного договору позивач не надав.

За викладених обставин, відповідач-2 зазначає, що боржник та ТОВ Скандій, а також засновники та засновники засновників ТОВ Скандій не мали ні спільних засновників, ні керівників, відтак, на відміну від обставин у справі №29/5005/6325/2011(704/7806/21), пов`язаність між особами продавця та покупця спірного майна станом на момент укладення спірного договору відсутня. Решту доводів позивача щодо пов`язаності сторін оскаржуваного договору відповідач-2 вважає такими, що не ґрунтуються на фактах та доказах та/або відбулись після укладення оспорюваних договорів та не мали місця на момент відчуження спірного майна 20.05.2009, відтак, не стосуються предмету спору.

Разом з тим, відповідач-2 вказує, що з метою дослідження обставин пов`язаності осіб продавця та покупця спірного майна у справі №29/5005/6325/2011(704/7806/21), Верховний Суд в постанові від 22.11.2022 звернувся до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній станом на дату укладення оскаржуваних договорів), що діяв на момент укладення спірного договору, тому твердження позивача про відсутність підстав для застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є необґрунтованими.

Стосовно розрахунків за спірне майно, відповідач-2 вказує, що за змістом постанови по справі №29/5005/6325/2011(704/7806/21) розрахунок за відчужене майно відбувся до укладення основного з оскаржуваних договорів, натомість у даній справі розрахунок за спірне майно відбувся після укладання договору купівлі-продажу у сумі 14 203 898, 69 грн., що є ринковою вартістю майна на день укладання договору.

Щодо наявності заборгованості станом на день укладення спірних правочинів, відповідач-2 вказує, що у справі №29/5005/6325/2011(704/7806/21) фінансова звітність ТОВ "Таміра" підтверджує, що у першому звітному періоді, що передував укладенню оскаржуваних договорів, розмір чистих активів ТОВ "Таміра" становив від`ємне значення, натомість у даній справі на кінець 2009 року у підприємства ТОВ Ольга кількість чистих активів становить 3 915 000,00 грн., що свідчить про платоспроможність підприємства на момент укладання оскаржуваного правочину та відсутності заборгованості. Крім того, на момент укладання Договору купівлі-продажу між ТОВ Ольга та ТОВ Скандій у справі №29/5005/6381/2011(904/2823/22), у ТОВ Ольга були відсутні будь-які судові спори щодо стягнення заборгованості, вимог про сплату заборгованості, а лише наявність зобов`язань за кредитним договором не свідчить, що вказаний договір було укладено на шкоду кредиторам.

Стосовно тверджень позивача про подібність обставин укладення оскаржуваного правочину на шкоду кредиторам у справі №29/5005/6325/2011(704/7806/21) та №29/5005/6381/2011(904/2823/22), відповідач-2 вказує, що в постанові по справі №29/5005/6325/2011(704/7806/21) Верховний Суд дійшов висновку про укладення оскаржуваних у цій справі договорів на шкоду кредиторам, з огляду на те, що оскаржувані договори були укладені ТОВ Таміра в межах підозрілого періоду - за 6 днів до подання заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, в той час як у даній справі оскаржуваний договір укладено поза межами підозрілого періоду - за 2 роки до подання заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, що виключає подібність таких обставин та, відповідно, одну із ознак фраудаторності оскаржуваного у даній справі правочину.

Щодо добросовісності останнього набувача приміщень (власника станом на час розгляду справи) відповідач-2 вказує наступне.

У справі №29/5005/6325/2011(704/7806/21) Верховний Суд зазначив про вірність висновків суду першої інстанції, стосовно того, що ОСОБА_16 станом на дату внесення нею спірного майна до статутного капіталу ТОВ "Ятрань Плюс", знала і могла знати про незаконність володіння нею Спірним Майном, адже (1) будучи учасником ТОВ фірма "Ідалія", (2) будучи свекрухою учасника ТОВ "Таміра" Олени Винник, (3) володіючи корпоративними правами ТОВ фірма "Ідалія" спільно з Андрієм, Світланою та Владиславом Протасами, які також були учасниками ТОВ "Таміра", ОСОБА_16 знала і могла знати про те, що дійсною метою укладення Оскаржуваних Договорів є безпідставне або сумнівне зменшення розміру активів ТОВ "Таміра" на шкоду кредиторам останнього.

Всупереч вищевказаним обставинам у справі №29/5005/6325/2011(704/7806/21), у даній справі діючим власником частини спірного майна є ТОВ Лізинг Пром, яке ніяким чином не пов`язане ні з ТОВ Ольга, ні з ТОВ Скандій.

Так, спірне майно ТОВ Лізинг Пром (засновники : ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ) придбало за договорами купівлі-продажу: №1851 від 01.07.2021 у ТОВ Фірми СКС та №1854 від 01.07.2021 у ТОВ Глобал Інвест Капітал.

Частину спірного майна, площею 5 955,1 кв.м. ТОВ Фірма СКС (засновники ОСОБА_1 , ОСОБА_4 ) придбало за договором №1443 від 03.09.2017 у ТОВ Глобал Інвест Капітал.

ТОВ Глобал Інвест Капітал (засновники: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ) придбало нерухоме майно, площею 24 073,4 кв.м. придбало у ТОВ Альфа Інвест Плюс за договором №91 від 31.01.2017.

ТОВ Альфа Інвест Плюс (засновники: Ібрагімова М., ОСОБА_4 ) набуло у власність спірне нерухоме майно у ПАТ Таскомбанк за договором №303 від 17.04.2014.

ПАТ Таскомбанк отримало у власність вказане майно за договором про задоволення вимог іпотекодержателя №718 від 11.04.2013 у ТОВ Скандій (засновник: ТОВ Фідея).

Отже відповідач-2 вказує, що на відміну від справи №29/5005/6325/2011(704/7806/21) жодна з осіб, на користь якої відчужувалось спірне майно не пов`язана з ТОВ Ольга, ТОВ Скандій, з ОСОБА_5 , та придбало у власність спірне майно, покладаючись на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що, узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, викладеною в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №922/3537/17, від 01.04.2020 у справі №610/1030/18, від 15.06.2021 у справі №922/2416/17, від 02.11.2021 у справі №925/1351/19.

Стосовно наявності у відповідачів права на звернення із заявами про застосування строків позовної давності, відповідач-2 вказує, що у постанові по справі №29/5005/6325/2011(704/7806/21) Верховний Суд зазанчає, що заявлення відповідачами 2-3 як недобросовісними набувачами спірного майна про сплив позовної давності за вимогами про витребування у них спірного майна за позовом ліквідатора ТОВ "Таміра", не узгоджується з принципами справедливості, добросовісності та розумності, адже вищі органи управління цих Відповідачів є безпосередньо причетними до фраудаторних договорів, на підставі яких Спірне Майно вибуло з володіння ТОВ "Таміра", такі заяви відповідачів 2-3 є зловживанням правом.

На відміну від обставин у справі №29/5005/6325/2011(704/7806/21) у даній справі відповідач-2 є добросовісним набувачем майна, адже не знав та не міг знати про нібито незаконність придбання ТОВ Скандій спірного майна, покладалось на відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, у зв`язку з чим відповідач-2 вважає висновки Верховного Суду в цій частині також нерелевантними до даних правовідносин, адже прийняті за інших обставин.

Щодо добросовісності ліквідаторів відповідач-2 вказує, що у постанові по справі №29/5005/6325/2011(704/7806/21) Верховний Суд зазначив наступне:

пп. 44.10-44.42, 44.49 постанови ВС від 22.11.2022: рішення припинити ТОВ "Таміра" та призначити ліквідатором ТОВ "Таміра" ОСОБА_5. було прийнято 31.01.2011 учасниками ТОВ "Таміра": компанією TOLEDO LIMITED, яка володіла 95% статутного капіталу, та фізичною особою ОСОБА_24, яка володіла 5% статутного капіталу. Також судом встановлено, що починаючи з квітня 2009 року та щонайменше до 2016 року єдиним кінцевим бенефіціарним власником компанії-нерезидента TOLEDO LIMITED був ОСОБА_9. Бенефіціарний власник ТОВ "Таміра" - ОСОБА_9 . При цьому, ОСОБА_9 був учасником ТОВ фірма "Ідалія" на момент придбання цим товариством Спірного Майна..

44.41 Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що ліквідатор ОСОБА_5 була призначена на посаду ліквідатора ТОВ "Таміра" за рішенням учасників ТОВ "Таміра", а тому була пов`язана відносинами контролю із ОСОБА_9 , який на момент її призначення був кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Таміра" і водночас був учасником ТОВ фірма "Ідалія", на користь якого і було відчужено Спірне Майно. Тому суд доходить висновку, що ОСОБА_5 не була ліквідатором, повністю незалежним від учасників банкрута (продавця Спірного Майна) та від учасників ТОВ фірма "Ідалія" (покупця Спірного Майна).…

… ліквідатор ОСОБА_5 неодноразово вчиняла дії, спрямовані на виведення активів

ТОВ "Таміра" в інтересах учасників банкрута.…

…ОСОБА_5 як ліквідатор ТОВ "Таміра" протиправно не оскаржувала правочини щодо вибуття майна банкрута навіть на пряму вимогу суду, що є додатковим доказом поважності причин пропущення позовної давності для звернення ТОВ "Таміра" у період виконання ОСОБА_5 повноважень ліквідатора з позовом про оскарження спірних у цій справі Договорів.…

…Також, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2015 у справі №29/5005/6325/2011, якою усунуто ОСОБА_21 від виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Таміра", встановлено ряд обставин вчинення ОСОБА_21 протиправних дій всупереч інтересам кредиторів.

На відміну від вказаних обставин справи відповідач-2 зазначає, що в даній справі дії ліквідаторів Малишевої Т.А., Івіної В.В. та ОСОБА_15 не оскаржувались, і наразі не існує жодного судового рішення, яким би було встановлено бездіяльність або недобросовісність зазначених арбітражних керуючих стосовно невиявлення фраудаторності оспорюваного правочину, не проведення перевірок щодо ознак фраудаторності тощо. Отже, вони мали і зобов`язані були проаналізувати діяльність боржника і виявити шкідливі правочини, що не зроблено ліквідаторами, в той час як інформація про речові права на нерухоме майно є у відкритому доступі, так само як і інформація ЄДРПОУ.

Разом з тим, відповідач-2 вказує, що відсутність у ліквідатора документів, про які він зазначає в позовній заяві, не свідчить про наявність ускладнень у виявленні ліквідатором ознак фраудаторності, адже вони мали змогу та повинні були таким же чином, як і теперішній ліквідатор, звернутися із позовною заявою до Верховного Суду Белізу та отримати відомості, необхідні для підтвердження ознак фраудаторності оспорюваного договору.

За викладених обставин, відповідач-2 дійшов висновку щодо справа №29/5005/6325/2011(704/7806/21), на яку посилається позивач, має інші обставини, у зв`язку з чим висновок, викладений Верховним Судом в постанові від 22.11.2022 по справі №29/5005/6325/2011(704/7806/21) не є релевантним до правовідносин в межах справи №29/5005/6381/2011(904/2823/22), а отже не підлягає застосовуванню та враховуванню до спірних правовідносин.

За результатом судового засідання, яке відбулось 15.02.2023, господарським судом ухвалено наступне:

1) заяву ТОВ "Ольга." про зміну предмета позову та залучення у якості співвідповідача ОСОБА_6 задовольнити;

2) клопотання ТОВ "ТД ИРБИС" про залучення ТОВ "ИРБИС" до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 задовольнити;

3) клопотання ТОВ "Лізинг Пром" про залучення ТОВ "ТД ИРБИС" до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 задовольнити;

4) залучити Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД ИРБИС" (61001, м.Харків, провулок Микитинський, 24, ідентифікаційний код юридичної особи 31559190) до участі у справі у якості третьої особи-11, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2;

5) залучити ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ; АДРЕСА_3 ) до участі у справі у якості відповідача-3;

6) відкласти підготовче засідання на 15.03.2023 о 10:00 год., яке відбудеться у приміщенні Господарського суду Дніпропетровської області в кабінеті №1-102 за адресою: 49027, м. Дніпро, вул. Володимира Винниченка, 1, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/);

7) здійснити запит до Головного управління Державної міграційної служби у Харківській області (61000, м.Харків, вулиця Римарська, 24) про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ; АДРЕСА_3 ).

27.02.2023 від ОСОБА_6 надійшло клопотання щодо розгляду справи №29/5005/6381/2011(904/2823/22) спочатку у зв`язку із залученням співвідповідача - ОСОБА_6 .

06.03.2023 від ТОВ Ирбис надійшли письмові пояснення, згідно яких третя особа-11 просить суд відмовити у задоволенні позову. За змістом наданих пояснень ТОВ Ирбис заперечує проти тверджень позивача щодо відчуження ВАТ "Ольга" майна на користь ТОВ "Скандій", яке було нібито заінтересованою (пов`язаною з ВАТ "Ольга") особою. Так, ТОВ Ирбис зазначає, що важливе значення має з`ясування того, чи дійсно юридична особа-продавець (ТОВ "Ольга") та юридична особа-покупець (ТОВ "Скандій") були пов`язаними між собою, з огляду на те, що вони перебували нібито під контролем однієї і тієї ж особи - Владислава Протаса, який на момент укладення оспорюваного договору володів часткою в розмірі 18 423 750, 00 грн. (51%) в статутному капіталі юридичної особи-продавця. Тобто аналізу підлягають відносини саме між цими юридичними особами на дату укладання Оспорюваного договору (станом на 20.05.2009р.) та наявність/відсутність зв`язку Владислава Протаса з кожною із зазначених юридичних осіб, що були сторонами оспорюваного договору. При цьому ТОВ Ирбис зазначає, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів, на підтвердження факту пов`язаності ВАТ "Ольга" і ТОВ "Скандій" у зв`язку із наявністю контролю Владислава Протаса не тільки над ВАТ "Ольга", але й над ТОВ "Скандій" на день укладення оспорюваного договору.

ТОВ Ирбис вказує, що позивачем, в розумінні статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" не надано належних доказів того, що Владислав Протас, маючи частку в розмірі 51% в статутному капіталі ВАТ "Ольга":

а) мав право володіння чи користування всіма активами чи їх значною частиною в ТОВ "Скандій" (простими словами, мав частку в статутному капіталі ТОВ "Скандій" та/або був кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Скандій" на момент укладення Оспорюваного договору);

б) забезпечував вирішальний вплив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління ТОВ "Скандій" на момент укладення оспорюваного договору;

в) мав можливість давати обов`язкові до виконання вказівки або виконував функції органу управління ТОВ "Скандій" на момент укладення Оспорюваного договору;

г) заміщав посаду керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу ТОВ "Скандій" (на момент укладення Оспорюваного договору) одночасно займаючи одну чи кілька із зазначених посад ВАТ "Ольга" та ін.

Крім того, ТОВ Ирбис заперечує проти тверджень позивача стосовно того, що контроль ОСОБА_17 підтверджується тим, що місцем реєстрації компанії Euralia Development L.C. є така ж сама адреса, що Isida Trading L.C.C. (бенефіціаром якого був Владислав Протас), а так само співпадіння адреси місцезнаходження ІП"Селена" із адресою розташування приміщення Торгівельної групи "Таргет" є припущеннями позивача, які не підтверджують здійснення контролю Владиславом Протасом одночасно над ВАТ "Ольга" та ТОВ "Скандій" на момент укладення оспорюваного договору.

Разом з тим, ТОВ Ирбис звертає увагу суду на те, що у справі №29/5005/6325/2011(904/7806/21) про банкрутство ТОВ "Таміра" (учасником якого був Владислав Протас), на яку посилається позивач за змістом позовної заяви, судами вже було напрацьовано відповідний алгоритм та стандарт доказування під час доведення того, що юридична особа-продавець та юридична особа-покупець під час відчуження спірного майна перебували під контролем однієї й тієї ж особи, в даній справі - Владислава Протаса. Зокрема, у справі №29/5005/6325/2011 (904/7806/21) під час аналізу заінтересованості юридичної фірми-продавця (ТОВ "Таміра") та юридичної особи-покупця спірного майна (ТОВ фірма "Ідалія"), на час укладання угод про відчуження майна, суди звертали увагу на склад учасників ТОВ "Таміра" та ТОВ фірма "Ідаліа". Так, три учасники ТОВ фірма "Ідалія", які сукупно володіли часткою у розмірі 75% статутного капіталу, одночасно входили до складу органів управління боржника - загальних зборів ТОВ "Таміра". Для встановлення заінтересованості обох юридичних осіб судами було проаналізовано: витяги з ЄДР щодо складу учасників обох юридичних осіб, статут ТОВ "Таміра", протоколи загальних зборів учасників цих товариств, в тому числі протокол загальних зборів, на яких ТОВ "Таміра" було прийнято рішення про відчуження спірного майна. Вказаними доказами було встановлено, що Владислав Протас, на момент укладання оскаржуваних договорів, був учасником одночасно як юридичної особи-продавця спірного майна, так і юридичної особи-покупця. При цьому, вищенаведене спростовує твердження позивача про те, що одними й тими самими фізичними особами - учасниками ВАТ "Ольга" та ТОВ "Таміра" в один і той самий час вчинялись аналогічні дії з виведення з володіння товариств на користь пов`язаних компаній цінного нерухомого майна, оскільки обставини справи №29/5005/6325/2011(904/7806/21) відрізняються від обставин справи №29/5005/6381/2011(904/2823/22).

Отже, ТОВ Ирбис вказує, що здійснення контролю конкретною фізичною особою над юридичними особами, що були учасниками правочину відчуження спірного майна, має бути підтверджено відповідними документами, як то, випискою з ЄДР, установчими документами юридичної особи-продавця та юридичної особи-покупця спірного майна.

За змістом виписки з ЄДР за №11753388602 ТОВ "Скандій", на момент укладання договору, контролював не Протас Владислав, а іноземне підприємство Euralia Development L.C.

Також, у відповідності до наданих пояснень, ТОВ Ирбис вказує, що в обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на заяву свідка ОСОБА_18 , яку він зробив в межах справи про банкрутство ТОВ "Ольга.".

Так, ТОВ Ирбис зазначає, що позивач вказує, що повідомлені Андрієм Протасом обставини у заяві свідка, зокрема про спільне заснування братами Протасами торгівельної мережі групи "Таргет" у 1998 році (у м.Харків) та входження до цього об`єднання підприємств ТОВ "Ольга" та ТОВ "Скандій", а також співпадіння адреси зареєстрованого місцезнаходження ІП "Селена" із адресою розташування приміщення Торгівельної групи "Таргет", може свідчити про заінтересованість ВАТ "Ольга" та ТОВ "Скандій" під час укладення оспорюваного договору.

ТОВ Ирбис зазначає, що вказана заява свідка ОСОБА_18 була зроблена не в межах розгляду даної справи, а в межах справи про визнання недійсним результатів аукціону, який відбувся 29.11.2011 з продажу нерухомого майна ТОВ "Ольга" - нежитлових приміщеньу літ. "А-6", що розташований за адресою: АДРЕСА_6 .

Також, ТОВ Ирбис зазначає, що вищевказана заява свідка не свідчить про те, що абсолютно всі компанії, які входили до торгівельної мережі групи "Таргет" знаходились під контролем ОСОБА_5 та ОСОБА_13 або одного з них. До того ж, ТОВ Ирбис вказує, що відповідно до ч.2 ст.87 ГПК України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Таким чином, ТОВ Ирбис стверджує, що одних лише показань свідка не достатньо для встановлення/доведення того, що одна й та сама фізична особа - ОСОБА_5 контролював під час вчинення оспорюваного договору ВАТ "Ольга" та одночасно ТОВ "Скандій". Така обставина має бути встановлена на підставі відповідних документів, до прикладу, виписки з ЄДР, з якої чітко випливає, що на дату укладення оспорюваного договору (20.05.2009р.) ОСОБА_5 володів часткою у статутному капіталі ТОВ "Скандій" або ж протокол, з якого випливає, що ОСОБА_5 входив до органів управління ТОВ "Скандій" (покупець спірного майна), одночасно будучи акціонером ВАТ "Ольга" (продавець спірного майна) на момент укладення оспорюваного договору, однак таких доказів позивачем не надано.

Щодо повідомлення Андрієм Протасом у заяві свідка про місцерозташування приміщень групи "Таргет" та припущення позивача про те, що його співпадіння із зареєстрованим місцезнаходженням ІП "Селена" може свідчити про заінтересованість ВАТ "Ольга" та ТОВ "Скандій", ТОВ Ирбис вказує, що корпорація як юридична особа повинна мати офіційне місцезнаходження, що підтверджується офіційними документами, в той час як заява свідка ОСОБА_13 не доводить факту місцезнаходження корпорації групи "Таргет" за адресою: АДРЕСА_7 .

ТОВ Ирбис заперечує проти тверджень позивача про те, що з 24.01.2011 ОСОБА_5 був прихованим бенефіціарним власником ТОВ "Скандій" через підконтрольне йому підприємство - ТОВ "Фідея", а з 05,03.2014 ОСОБА_5 став відкритим єдиним кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Скандій", оскільки ці обставини не входять до предмету доказування, оскільки мали місце після укладення оспорюваного договору 20.05.2009.

Також ТОВ Ирбис заперечує проти посилань позивача на рішення Антимонопольного комітету від 19 січня 2011р. №15-р, оскільки з вказаного рішення вбачається, що лише ТОВ фірма "ПРАНК", ТОВ "ВСІПР", ПФ "ПАП-СЕРВІС", ІПФ "ОРНАТУС" пов`язані відносинами контролю із фізичними особами - громадянами України ОСОБА_5 та ОСОБА_13 , які є братами. Обставина пов`язаності ОСОБА_5 із ТОВ "Скандій" встановлена у рішенні не була. Натомість, третя особа-11 звертає увагу суду на те, що у вказаному рішенні Антимонопольного комітету міститься наступне положення (із посиланням на Статут Корпорації): "Корпорація утворюється як договірне об`єднання, яке не є господарським товариством чи підприємством; не здійснює підприємницької діяльності, учасники корпорації не отримують прибутків (дивідендів) від її діяльності ... Корпорація не має права здійснювати управління та контроль за діяльністю Учасників, крім випадків, передбачених статутом та установчим договором, що входять до її складу та виконувати функції із розпорядження їх майном". Таки чином, ТОВ Ирбис зазначає, що входження ТОВ "Ольга" та ТОВ "Скандій" до складу однієї корпорації "Торгівельна група "Тагіт" не означає автоматично, що ці юридичні особи були підконтрольні одній особі - ОСОБА_5 (були пов`язані відносинами контролю з останнім).

Підсумовуючи викладене, ТОВ Ирбис дійшов висновку про відсутність доказів на підтвердження факту перебування юридичної особи-продавця та юридичної особи-покупця під контролем однієї і тієї ж особи - ОСОБА_5 .

Щодо тверджень позивача про обставини отримання коштів ТОВ "Скандій" від ІП "Аврора" (яке було підконтрольне Владиславу Протасу через Isida Trading L.C.C.), якими в подальшому покупець провів розрахунок за спірне майно та є однією з обставин, яка вказує на фраудаторність оспорюваного договору, ТОВ Ирбис вказує, що обставини перерахування ІП "Аврора" грошових коштів на користь ТОВ "Скандій" знаходяться поза межами обставин укладення оспорюваного договору та не входять до предмета доказування у цій справі, оскільки підлягають дослідженню лише у разі звернення ліквідатора з вимогою про оспорювання правочину, на підставі якого ІП "Аврора" перерахувало грошові кошти на користь ТОВ "Скандій", в той час як ТОВ "Скандій" перерахував за Договором купівлі-продажу кошти, які були отримані за угодою №66/05/09, що не протирічать приписам чинного на час укладення правочину законодавства, оскільки такі господарські операції проведені між самостійними юридичними особами, мають різний предмет, правові наслідки та, відповідно, різні підстави для визнання їх недійсними.

Також, ТОВ Ирбис заперечує проти тверджень позивача стосовно того, що грошові кошти, які надійшли до ВАТ "Ольга" від ТОВ "Скандій" в якості розрахунку за оскаржуваним договором, того ж дня були в повному обсязі "виведені" на рахунок ТОВ фірма "Пранк", єдиним учасником якого був акціонер ВАТ "Ольга" - Протас В.М., а отримані ВАТ "Ольга" грошові кошти не були спрямовані для розрахунків з кредиторами, оскільки такі кошти лише технічно проходили через рахунки.

Так, ТОВ Ирбис вказує, що відповідно до листа ТОВ "Карпос", яке виконувало повноваження ліквідатора ТОВ фірма "Пранк" 26.03.2004 між ТОВ фірма "Пранк" та ВАТ "Ольга" укладено угоду №15, за умовами якої 25.05.2009 року ВАТ "Ольга" здійснено перерахування грошових коштів на користь ТОВ фірма "Пранк" у розмірі 15 000 000,00 грн.

Таким чином, ТОВ Ирбис дійшло висновку про те, що станом на день укладення оспорюваного договору, ТОВ фірма "Пранк" було кредитором ВАТ "Ольга", оскільки останнє мало заборгованість у розмірі 15 000 000, 00 грн., яка погашена перед ТОВ фірма "Пранк" у вищевказаний спосіб.

За викладених обставин, ТОВ Ирбис вказує, що кошти, отримані ТОВ "Ольга" за оспорюваними договорами, були спрямовані саме для розрахунків з кредитором - ТОВ фірма "Пранк", оскільки заборгованість перед таким кредитором існувала вже понад 5 років, тому ВАТ "Ольга" правомірно задовольнило вимогу кредитора, тим самим виконавши свої договірні обов`язки, які виникли задовго до укладення оспорюваного договору.

Також ТОВ Ирбис звертає увагу на те, що сума коштів, перерахована ВАТ "Ольга" на рахунок ТОВ фірма "Пранк" за угодою №15, більша за суму коштів, перераховану за оспорюваним договором майже на 1 000 000, 00 грн, що також спростовує посилання позивача на "технічне проходження коштів через рахунки", оскільки задля розрахунку за угодою №15 було недостатньо коштів, отриманих за оспорюваним договором, у зв`язку з чим частково розрахунок був здійснений за рахунок коштів, отриманих ВАТ "Ольга" від інших господарських операцій.

До того ж ТОВ Ирбис зазначає, що з вищевказаного листа ТОВ "Карпос" від 15.09.2016 вбачається факт проведення розрахунків між ВАТ "Ольга" та ТОВ фірма "Пранк" до дати укладення оспорюваного договору (20.05.2009).

За викладених обставин, ТОВ Ирбис зазначає про відсутність такої обов`язкової ознаки фраудаторного правочину як ціна, наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника, що виключає наявність підстав для визнання такого договору недійсним.

Стосовно тверджень позивача про укладення оспорюваного договору на шкоду кредиторам, оскільки внаслідок відчуження спірного майна суттєво зменшилась можливість ТОВ "Ольга" виконати свої зобов`язання перед кредиторами, ТОВ Ирбис вказує, що станом на 25.05.2009 ВАТ "Ольга" мало кредиторську заборгованість перед ТОВ фірма "Пранк" за договором №15 від 26.03.2004, яка погашена за рахунок отриманих коштів, отриманих за оскаржуваним договором, що виключає наявність підстав вважати вищевказані твердження позивача обґрунтованими.

Стосовно тверджень позивача про те, що на момент укладення оспорюваного договору у ТОВ "Ольга" існували невиконані грошові зобов`язання перед кредиторами у значних розмірах, а також існували ознаки стійкої фінансової неспроможності, ТОВ Ирбис вказує наступне.

Відповідно до балансу ВАТ "Ольга" станом на 31.12.2009, розмір поточних зобов`язань ВАТ "Ольга" перед кредиторами станом на початок звітного періоду (01.01.2009) становив 278 729 000, 00 грн., а станом на кінець звітного періоду (31.12.2009) розмір поточних зобов`язань ВАТ "Ольга" перед кредиторами - 317 657 000,00 грн.

Розмір активів ВАТ "Ольга" станом на початок звітного періоду (01.01.2009) становив 398 836 000, 00 грн., а на кінець звітного періоду (станом на 31.12.2009) - 393 720 000,00.

Таким чином, ТОВ Ирбис дійшов висновку про те, що аналіз вищенаведених даних свідчить про те, що на момент укладення оспорюваного договору у ВАТ "Ольга" розмір активів перевищував розмір невиконаних грошових зобов`язань, а тому вказані баланси підтверджують відсутність ознак стійкої фінансової неспроможності ВАТ "Ольга".

Разом з тим, ТОВ Ирбис вказує, що під час складення аудиторського звіту від 27.07.2020 про фактичні результати виконання узгоджених процедур стосовно аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства ТОВ "Ольга" за період з 01.01.2008 по 31.12.2010., долученого позивачем на підтвердження наявності ознак неплатоспроможності боржника, у аудитора були відсутні такі документи як Звіт про фінансові результати ТОВ "Ольга" за 2010 рік; Звіт про рух грошових коштів ТОВ "Ольга" за 2010 рік; Звіт про власний капітал ТОВ "Ольга" за 2010 рік; Примітки до річної фінансової звітності ТОВ "Ольга" за 2010 рік; Звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос) (форма № 110ОЗ) за 2008-2010 рр.; Звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість (форма № 1-Б) за 2008-2010 рр.; Звіт з праці (форма № 1-ПВ) за 2008-2010 рр.; Звіт про стан умов праці, пільги та компенсації за роботу зі шкідливими умовами праці (форма № 1-ПВ (умови праці)) за 2008-2010рр.; Звіт про використання робочого часу (форма № 3-ПВ) за 2008-2010, про що було зазначено на сторінці 4 такого звіту. Окрім того, висновок аудитора містить зауваження такого змісту "оскільки зазначені вище процедури не є аудитом або оглядом, проведеними відповідно до Міжнародних стандартів аудиту або Міжнародних стандартів завдань з огляду, ми не висловлюємо впевненості стосовно фінансової звітності Підприємства".

Враховуючи викладене, ТОВ Ирбис вважає відсутніми підстави вважати такий аудиторський звіт належним та вірогідним доказом, який свідчить про наявність ознак неплатоспроможності ВАТ "Ольга" на момент укладення оспорюваного договору, оскільки він був складений на підставі неповних даних про фінансово-господарську діяльність ТОВ "Ольга" та має застереження стосовно достовірності фінансової звітності підприємства.

Крім того, ТОВ Ирбис вказує, що висновок позивача про те, що оспорюваний договір укладено на шкоду кредиторам не підтверджується розміром заборгованості ТОВ "Ольга" перед АТ "Укрексімбанк" станом на день постановлення ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2017. Наведені кредитні договори були укладені 07.09.2005, 16.08.2007, 10.11.2008 та 13.06.2008, тобто пізніше договору №15 від 26.03.2004, укладеного з ТОВ фірмою "Пранк", за яким у ТОВ "Ольга" утворилась заборгованість.

Вищенаведене, згідно тверджень ТОВ Ирбис, свідчить про те, що ТОВ "Ольга" грошовими коштами, перерахованими за оспорюваним договором, було сплачено спочатку заборгованість, яка утворилася раніше (кредитор за цією заборгованістю - ТОВ фірма "Пранк"), оскільки, зважаючи на більше ніж п`ятирічний строк, могла утворитись більша заборгованість, як то нарахування штрафних санкцій за невиконання зобов`язання.

Стосовно тверджень позивача про те, що укладення такого Договору було вчинено на шкоду кредиторам, ТОВ Ирбис вказує, що наведено лише розмір заборгованості, яка утворилась у ТОВ "Ольга" перед АТ "Укрексімбанк", за договорами укладеними до оспорюваного договору. Також, ТОВ Ирбис зазначає, що незважаючи на те, що заборгованість перед "Укрексімбанк" була врахована у балансі ВАТ "Ольга" станом на 31.12.2009, розмір активів станом на день укладення оспорюваного правочину перевищував розмір невиконаних грошових зобов`язань, що свідчить про те, що укладення оспорюваного договору не призвело до неможливості ТОВ "Ольга" виконувати свої договірні зобов`язання, оскільки у підприємства було достатньо майна для задоволення вимог всіх наявних на той час кредиторів.

Щодо тверджень позивача про укладення оспорюваного договору напередодні банкрутства ВАТ "Ольга", ТОВ Ирбис зазначає, що неплатоспроможність ВАТ "Ольга", станом на день укладення оспорюваного договору спростовується наявними у справі балансами за звітний період 2009 року, в той час як подальше зменшення активів підприємства та збільшення кредитної заборгованості не пов`язане із укладенням оспорюваним договору, оскільки за рахунок грошових коштів, які надійшли за таким правочином, було зменшено розмір кредиторської заборгованості.

Крім того, ТОВ Ирбис зазначає, що позивачем не враховано, що за місяць до прийняття рішення загальними зборами учасників ТОВ "Ольга" про припинення товариства (тобто за місяць до 31.01.2011) було укладено більше 55 господарських договорів, за якими у ТОВ "Ольга" утворилась заборгованість більше ніж 260 000 000, 00 грн., що спростовує зв`язок між укладенням оспорюваного договору та визнанням 02.06.2011 року Господарським судом Дніпропетровської області ТОВ "Ольга" банкрутом, оскільки загальний розмір заборгованості, який утворився за наслідками укладення таких господарських договорів перевищує розмір плати за оспорюваним договором у 12 разів.

Враховуючи викладене, ТОВ Ирбис вказує, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту наявності ознак неплатоспроможності ВАТ "Ольга" на момент укладення оспорюваного договору, завдання шкоди кредиторам шляхом укладення такого правочину, а також причинно-наслідкового зв`язку між оспорюваним договором та банкрутством ТОВ "Ольга", а тому така обов`язкова ознака фраудаторного правочину, (вчинення на шкоду кредиторам) відсутня, що виключає визнання такого договору недійсними.

Щодо вимог позивача про витребування спірного майна, ТОВ Ирбис вказує, що такі вимоги позивача порушують права добросовісного власника ТОВ "ЛізингПром" з наступних підстав:

1) витребовуються позивачем об`єкти, які йому ніколи не належали, оскільки предметом оспорюваного договору були інші об`єкти;

2) позивач фактично намагається витребувати приміщення площею, яка суттєво відрізняється від тієї, яка б належала йому у разі, якщо б ТОВ Глобал Інвест Капітал не було б проведено збільшення площі;

3) порушуються права добросовісного власника ТОВ "Лізинг Пром" на поліпшення, яких зазнали приміщення, що витребовуються.

Стосовно добросовісного набувача ТОВ "Лізинг Пром", ТОВ Ирбис вказує, що законодавством України не передбачено обов`язку набувача майна досліджувати (вивчати) історію вибуття майна у попередніх власників, тому ТОВ "Лізинг Пром" є добросовісним набувачем, оскльки придбало майно з огляду на відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які вважаються правильними, доки не доведено протилежне.

Також, ТОВ Ирбис зазначає, що як станом на дату 17.04.2014 (дата, коли, згідно тверджень позивача, учасники ТОВ "Лізинг Пром" через інші підконтрольні їм же компанії заволоділи спірним майном), так і станом на 01.07.2021 (дата набуття у власність ТОВ "Лізинг Пром" Об`єкта 3 та Об`єкта 4.2.) угода, що була укладена між ВАТ "Ольга" та ТОВ "Скандій" 20.05.2009 не ставилась під сумнів з огляду на наявність нібито в ній ознак фраудаторності (або за наявності інших підстав). Крім того, оспорюваний договір не ставився під сумнів (не оскаржувався) в межах справи про банкротство ТОВ "Ольга". Таким чином, посилання позивача на те, що станом на дату придбання ТОВ "Лізинг Пром" вже була відкрита справа про банкрутсво продавця майна не заслуговують на увагу суду.

До того ж, ТОВ Ирбис вказує, що позивач зазначає про необхідність ТОВ "Лізинг Пром" вивчати всю історію майна, щодо першого та подальшого його відчуження, проте станом на дату укладення цієї угоди ВАТ ТОВ "Ольга" та ТОВ 'Скандій" не були пов`язані між собою, доказів протилежного позивачем надано не було.

Крім того, ТОВ Ирбис зазначає, що посилання позивача на пов`язаність ТОВ "Лізинг Пром" з іншими юридичними особами, які в різні періоди володіли спірним майном, не підтверджує його недобросовісність під час набуття частини спірного майна, оскільки попередні власники так само не знали і їм не могло бути відомо про наявність ознак фраудаторності в оспорюваному договорі, про які стверджує позивач.

Разом з тим, ТОВ Ирбис вказує, що задоволення позовних вимог ліквідатора ТОВ "Ольга" та витребування майна, що перебуває у власності ТОВ "Лізинг Пром", становитиме вручання у його право на мирне володіння майном як добросовісним власником з посиланням на статтю 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, оскільки ТОВ Лізинг Пром" не мало обов`язку досліджувати усю історію переходу спірного майна за 12 років, оскільки держава Україна має достатньо механізмів, що мають запобігти незаконному відчуженню майна, як то перевірка нотаріусом відповідних документів при вчиненні правочину.

Таким чином, ТОВ Ирбис вважає, що позивачем не доведено недобросовісність ТОВ "Лізинг Пром" під час придбання спірного майна.

Щодо тверджень позивача про відсутність у продавця волі щодо укладення оскаржуваного правочину, ТОВ Ирбис зазначає про відсутність доказів на підтвердження таких висновків позивача, в той час як згідно протоколу №6 засідання Наглядової Ради ВАТ "Ольга" від 18.05.2009 членами Наглядової ради одноголосно було прийнято рішення про продаж Спірного майна ТОВ "Скандій".

Разом з тим, ТОВ "ТД ИРБИС" зазначає, що доказів на підтвердження факту відсутності волі щодо його укладення за наявності ознак фраудаторності в оспорюваному договорі також не надано позивачем.

Стосовно добросовісності ТОВ "ТД ИРБИС" як власника частини спірного майна, ТОВ "ТД ИРБИС" вказує, що придбання спірного майна відбулось за відсутності ознак фраудаторності в оспорюваному договорі, про які стверджує позивач, що підтверджується наступними обставинами:

- пов`язаність між ТОВ "ТД ИРБИС" з іншими учасниками справи №29/5005/6381/2011(904/2823/22) відсутня;

- станом на дату придбання майна ТОВ "ТД ИРБИС" (26.06.2020 та 22.07.2021), угода, що була укладена між ТОВ "Ольга" та ТОВ "Скандій" 20.05.2009 не ставилась під сумнів, з огляду на наявність в ній ознак фраудаторності або за наявності інших підстав;

- ТОВ "ТД ИРБИС" не знав і не міг знати про пов`язаність продавця та покупця при першому відчуженні майна у 2009 році.

Разом з тим, ТОВ "ТД ИРБИС" зазначає, що визнання недійсним оспорюваного договору надасть можливість позивачу витребувати майно і у ТОВ "ТД ИРБИС", в той час як встановлення ознак фраудаторності оспорюваного договору, а так само встановлення відсутності волі ВАТ "Ольга" на відчуження спірного майна вважатиметься преюдиційним фактом, що позбавить можливості третю особу-11 подавати свої заперечення щодо дійсних обставин справи в інших справах, в тому числі порушених позивачем, де відповідачем буде вже ТОВ "ТД ИРБИС".

За викладених обставин, ТОВ "ТД ИРБИС" вказує, що розгляд даної справи чинить прямий вплив на права та обов`язки ТОВ "ТД ИРБИС", а також впливає на легітимність права власності останнього. Крім того, ТОВ "ТД ИРБИС" зазначає, що перебування його у складі третіх осіб у даній справі, а не сторони у справі, зумовлює відсутність у ТОВ "ТД ИРБИС", подавати заяву про застосування строку позовної давності у даній справі.

10.03.2023 від ОСОБА_6 надійшло клопотання про продовження строку для надання відзиву по справі.

13.03.2023 від позивача надійшли заперечення на письмові пояснення ТОВ "Лізинг Пром" щодо нерелевантності висновків Верховного Суду у справі №29/5005/6325/2011(704/7806/21), за змістом яких позивач зазначає про необхідність врахування у даній справі висновків Верховного Суду у справі №29/5005/6325/2011(704/7806/21), викладених в постанові від 22.11.2022, оскільки певні відмінності між правовідносинами (обставинами) у цій справі та у справі №29/5005/6325/2011 (904/7806/21) вказують лише на нетотожність правовідносин у двох справах, однак ці відмінності не спростовують подібність цих правовідносин, в той час як наведені відповідачем-2 відмінності між обставинами двох справ не є важливими для визначення подібності правовідносин, що узгоджується з наведеними вище висновками Верховного Суду.

За змістом наданих заперечень позивач вказує, що єдиною відмінністю між двома справами в частині пов`язаності осіб продавця та покупця спірного майна є те, що у справі №29/5005/6325/2011(904/7806/21) інформація про бенефіціарних власників покупця майна (ТОВ фірма "Ідалія") була відкритою та загальнодоступною, тоді як у даній справі інформація про бенефіціарного власника покупця майна (ТОВ "Скандій") була прихованою, а частина доказів щодо цієї обставини з`явилась у травні 2020 року, а решта доказів - лише в ході розгляду цієї справи, проте позивач вважає, що така відмінність лише посилює правову позицію позивача, тому що вказує на додаткові причини поважності пропущення позовної давності для звернення з позовом.

Стосовно моменту проведення розрахунків за спірне нерухоме майно, позивач вказує, що твердження відповідача-2 про те, що у справі №29/5005/6325/2011(904/7806/21) переказ грошових коштів за спірне майно відбувся ще до укладення оскаржуваних договорів, не відповідає дійсності, адже перерахування коштів у справі ТОВ "Таміра" мало місце після укладення 8 (восьми) договорів купівлі-продажу та перед укладенням 1 (одного) останнього договору. Отже, у справі № 29/5005/6325/2011(904/7806/21), так само як і в цій справі, перерахування грошових коштів мало місце також і після укладення договорів купівлі-продажу нерухомого майна.

Разом з тим, позивач вказує, що обставина перерахування грошових коштів до моменту укладення одного з договорів купівлі-продажу у справі №29/5005/6325/2011(904/7806/21), не є істотною та не вказує на відсутність подібності обставин у двох справах, і не спростовує наявність ознак фраудаторного правочину у договорі ТОВ "Ольга.".

Також, позивач зазначає, що незважаючи на певні відмінності у моменті перерахування коштів, ключова ознака фраудаторності - виведення коштів за спірне майно на рахунок компанії, яка належала учаснику боржника - має місце в обох справах, оскільки у даній справі, так само як і у справі №29/5005/6325/2011(904/7806/21), грошові кошти, які отримала ВАТ "Ольга" (боржник) за спірне майно, були того ж дня перераховані ("виведені") на рахунок іншого підприємства, яке перебувало під контролем акціонера ВАТ "Ольга" - Владислава Протаса. Таким підприємством у справі №29/5005/6325/2011(904/7806/21) було ІП "Аврора", а у даній справі - ТОВ фірма "Пранк".

Щодо наявності заборгованості станом на день укладення спірних правочинів, позивач заперечує проти тверджень відповідача-2 стосовно того, що на момент вибуття майна розмір чистих активів ТОВ "Таміра" у справі № 29/5005/6325/2011(904/7806/21) вже мав від`ємне значення, тоді як розмір чистих активів ВАТ "Ольга" у цій справі на момент вибуття майна мав позитивне значення. Так, посилаючись на пункт 38.85 постанови Верховного Суду від 22.11.2022 у справі №29/5005/6325/2011(904/7806/21) про банкрутство ТОВ "Таміра", зазначає, що позитивне значення чистих активів продавця на момент відчуження майна саме по собі не вказує на добрий фінансовий стан підприємства, і саме по собі не вказує на те, що момент укладення договору не дозволяє кваліфікувати правочин як фраудаторний.

Крім того, позивач вказує, що ключовою ознакою "моменту укладення договору" як критерію фраудаторності правочину є укладення договору "у період настання у боржника (продавця) зобов`язання з погашення заборгованості", в той час як позитивне чи від`ємне значення чистих активів боржника в момент продажу майна є лише додатковою ознакою такого критерію як "момент укладення договору".

До того ж, позивач зазначає, що не зважаючи на позитивне значення чистих активів ВАТ "Ольга" на момент відчуження майна, таке майно було відчужено у момент настання у боржника зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором - АТ "Укрексімбанк", що є достатньою та самостійною ознакою такого критерію фраудаторного правочину як "момент укладення договору".

Разом з тим, позивач вказує, що Аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ "Ольга.", підготовлений сертифікованим аудитором, судовим експертом, кандидатом економічних наук Сушком Д.С., містить висновки про незадовільне значення численної кількості інших показників, відмінних від значення чистих активів, які вказували на незадовільний фінансовий стан ТОВ "Ольга." у 2009 році.

Отже, позивач стверджує, що в момент вибуття майна у ТОВ "Ольга." існували невиконані грошові зобов`язання перед кредиторами, а також існували ознаки стійкої фінансової неспроможності, які значно підвищилися, починаючи з 2009 року, тому позитивне значення чистих активів ТОВ "Ольга.", з урахуванням того, що чисті активи у 2009 році зменшились у 10 разів, не спростовує доводів позивача про укладення оскаржуваного договору у період настання у ТОВ "Ольга." зобов`язань з погашення заборгованості, у період фінансової неспроможності, що підтверджує наявність у цього договору усіх ознак фраудаторного правочину.

Щодо вчинення правочину поза межами підозрілого періоду, позивач вказує про необгрунтованість твреджень відповідача-1 стосовно того, що вибуття майна у справі про банкрутство ТОВ "Таміра" мало місце в межах "підозрілого періоду" (за 6 днів до порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Таміра"), тоді як у даній справі вибуття майна мало місце за 2 роки до банкрутства, тобто поза межами "підозрілого періоду".

Згідно тверджень позивача у справі про банкрутство ТОВ "Ольга." та ТОВ "Таміра" вибуття майна мало місце практично одночасно - у другій половині травня 2009 року, в той час як порушення провадження у справах про банкрутство ТОВ "Ольга." та ТОВ "Таміра" також мало місце одночасно, в один день 18.05.2011 року, отже у вказаних справах вибуття майна з володіння боржників мало місце за 2 роки до порушення провадження у справі про банкрутство.

Також, позивач зазначає про безпідставність посилань відповідача-2 на "проміжну" справу про банкрутство ТОВ "Таміра", оскільки обставина порушення ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.06.2009 у справі № Б-24/92-09 "проміжної" справи про банкрутство ТОВ "Таміра" (через 6 днів після вибуття майна) жодним чином не може впливати на висновки про те, що майно ТОВ "Таміра" вибуло у підозрілий період, а майно ТОВ "Ольга." - поза межами підозрілого періоду.

Так, позивач вказує, що провадження у справі №Б-24/92-09 про банкрутство ТОВ "Таміра" було припинено постановою Вищого господарського суду України як безпідставно порушене, а ухвала Господарського суду Харківської області від 24.06.2009 у справі №Б-24/92-09 була скасована, що встановлено у п. 2.7.1. рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2022 у справі № 29/5005/6325/2011 (904/7806/21).

Таким чином, позивач вказує, що скасування ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Таміра" та припинення провадження у цій справі про банкрутство як безпідставно порушеного, унеможливлює будь-які висновки про "підозрілість" будь-якого періоду, який передував відкриттю такого провадження у справі про банкрутство.

Також, позивач зазначає про відсутність підстав вважати обґрунтованими твердження відповідача-2 про те, що період перед укладенням ТОВ "Таміра" договорів у травні 2009 року є "підозрілим".

До того ж, позивач вказує, що у справі №29/5005/6325/2011(904/7806/21) суд першої інстанції та Верховний Суд не робили висновків про те, що спірні договори ТОВ "Таміра" укладені у "підозрілий період", тому твердження відповідача-2 про те, що оскаржуваний у цій справі договір ВАТ "Ольга" укладений не у підозрілий період, жодним чином не спростовує висновок про подібність правовідносин у цій справі та у справі № 29/5005/6325/2011(904/7806/21).

Стосовно тверджень відповідача-2 про те, що оскаржуваний договір ВАТ "Ольга" не вчинявся на шкоду кредиторам, оскільки не був укладений у "підозрілий" період, позивач, посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постанові по справі №29/5005/6325/2011(904/7806/21). зазначає, що такий критерій як вчинення правочину у підозрілий період є лише одним з елементів (складових частин) більш широкого критерію фраудаторності як "момент відчуження майна", який, у свою чергу, є лише альтернативним (не обов`язковим) критерієм фраудаторності правочину. Отже позивач вказує, що в будь-якому разі твердження про те, що відчуження майна ВАТ "Ольга" мало місце не у "підозрілий період", не спростовує того, що таке відчуження мало місце у період настання у ВАТ "Ольга" зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, що є самостійним і достатнім доказом того, що майно було відчужено ВАТ "Ольга" на шкоду кредитору.

Крім того, позивач вказує, що така категорія як "підозрілий період" характерна для оскарження правочину з підстав, передбачених спеціальним законодавством у сфері банкрутства (ст. 42 КУзПБ), та які правочини були укладені після набрання чинності нормами цього спеціального законодавства. Натомість, у цій справі правочин з відчуження майна був укладений у 2009 році, коли КУзПБ не був чинний, а сам правочин оскаржується з підстав порушення загальних норм цивільного законодавства (ст. ст.3,13 ЦК України), тому позивач не може і не повинен доводити обставини укладення договору у "підозрілий" період у розумінні спеціальних норм законодавства про банкрутство.

Щодо добросовісності останнього набувача приміщень (власника на час розгляду справи), позивач заперечує проти тверджень відповідача-2 стосовно того, що у справі №29/5005/6325/2011(904/7806/21) відповідачі (набувачі майна ТОВ "Таміра") були пов`язані з учасниками ТОВ "Таміра" (продавця) та ТОВ фірма "Ідалія" (покупця) майна, тоді як у даній справі відповідач-2 (ТОВ "Лізинг Пром") не пов`язаний ані з ТОВ "Ольга.", ані з ТОВ "Скандій", що свідчить відсутність подібності справи №29/5005/6325/2011(904/7806/21) та даної справи.

Позивач вказує, що добросовісність ТОВ "Лізинг Пром" не є перешкодою для витребування у нього спірного майна, натомість вимагає від позивача довести, з огляду на ст. 388 ЦК України, що спірне майно вибуло з володіння позивача не з його волі.

Разом з тим, позивач вказує, що відповідний релевантний висновок був зроблений Верховним Судом у постанові від 17.01.2023 у справі № 29/5005/6325/2011(904/8849/21), в якій набувач майна вже не був пов`язаний з боржником та/або покупцем майна, проте незважаючи на відсутність пов`язаності набувача майна з боржником, Верховний Суд підтвердив законність витребування майна у такого набувача.

Щодо наявності у відповідача-2 права заявити про сплив строків позовної давності, позивач не заперечує проти вказаного права відповідача-2, натомість зазначає про поважність причин пропуску позовної давності, які підлягають врахуванню судом, у зв`язку з чим посилається на постанови у справах №29/5005/6325/2011(904/7806/21), №29/5005/6325/2011 (904/8849/21), за змістом яких Верховним Судом визнано поважність пропуску строків позовної давності та задоволено позов.

Стосовно добросовісності попередніх ліквідаторів ТОВ "Ольга." позивач заперечує проти тверджень відповідача-2 про те, що на відміну від справи №29/5005/6325/2011(904/7806/21), дана справа не містить судових рішень, якими встановлено бездіяльність або недобросовісність ліквідаторів Малишевої ТА., ОСОБА_11 та ОСОБА_15 .

Позивач вказує, що у даній справі за результатом розкриття прихованої інформації на підставі наказу Верховного Суду Белізу від 11.05.2020 позивачу стало відомо, що єдиним кінцевим бенефіціарним власником компанії TOLEDO LIMITED був Владислав Протас, в той час як TOLEDO LIMITED прийнято рішення від 31.01.2011 про призначення Малишевої ТА. першим ліквідатором ТОВ "Ольга.".

Разом з тим, у справі № 29/5005/6325/2011(904/7806/21) про банкрутство ТОВ "Таміра" саме компанія TOLEDO LIMITED, бенефіціаром якої був Владислав Протас, прийняла рішення від 31.01.2011 про призначення ОСОБА_19 першим ліквідатором ТОВ "Таміра".

При цьому, в обох справах майно боржника та кошти боржника були виведені на користь компаній, належних Владиславу Протасу - учаснику та акціонеру боржників.

Таким чином, з огляду на висновки Верховного Суду, викладені у п. 44.45 постанови від 22.11.2022 у справі № 29/5005/6325/2011(904/7806/21), позивач стосовно дій ліквідатора ТОВ "Ольга." ОСОБА_12 дійшов висновку щодо відсутності підстав очікувати вчинення дій щодо витребування спірного майна, відчуженого в інтересах акціонера ВАТ "Ольга", від ліквідатора, який був призначений цим же самим акціонером ВАТ "Ольга".

Щодо ліквідатора Івіної В.В. позивач вказує, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2015 задоволено скаргу ПАТ "ВТБ Банк" та усунуто ОСОБА_11 від обов`язків ліквідатора ТОВ "Ольга.". Крім того, позивач стверджує, що вказаною ухвалою встановлено обставини вчинення протиправних дій ОСОБА_11 всупереч інтересам боржника та його кредиторів.

Щодо ліквідатора Кучака Ю.Ф. позивач вказує, що лише в серпні 2016 року добросовісний ліквідатор Кучак Ю.Ф. отримав інформацію та документи щодо розрахунків за оскаржуваним договором, однак в нього були відсутні підстави вважати, що джерело походження грошових коштів (від ІП "Аврора"), якими ТОВ "Скандій" розрахувався з ТОВ "Ольга." за оскаржуваним договором, пов`язане із учасниками ТОВ "Ольга.", зокрема, ОСОБА_5 , оскільки така інформація (про бенефіціарного власника ІП "Аврора") була прихованою самим же ОСОБА_5 та була розкрита в примусовому порядку за рішенням (наказом) Верховного Суду Белізу від 11.05.2020 року у справі № 254 (2020).

При цьому, позивач вказує, що ускладнення розкриття тієї ж самої інформації щодо бенефіціарного власника ІП "Аврора" та обставина розкриття цієї інформації за тим самим наказом Верховного Суду Белізу від 11.05.2020 була врахована Верховним Судом у справі №29/5005/6325/2011(904/7806/21) як поважна причина пропуску позовної давності.

13.03.2023 від позивача надійшли пояснення щодо застосування висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 17.01.2023 по справі №29/5005/6325/2011(904/8849/21), з огляду на подібність даної справи та справи № 29/5005/6325/2011(904/8849/21).

Позивач вказує, що у даній справі, аналогічно до справи №29/5005/6325/2011(904/8849/21), нерухоме майно банкрута вибуло за оспорюваним договором, який за своїм змістом є фраудаторним правочином, що вказує на відсутність волі банкрута на відчуження нерухомого майна за оспорюваним договором, тому навіть за умови визнання відповідача-2 добросовісним набувачем нерухомого майна, яке належить банкруту, таке нерухоме майно в будь-якому разі може бути витребуване банкрутом на підставі п. 3 ч.1 ст.388 ЦК України, з огляду на відсутність волі банкрута на відчуження такого нерухомого майна за оспорюваним договором.

Щодо обставин, які вказують на недобросовісність набувача спірного майна, позивач вказує, що з огляду на висновки Верховного суду викладені в постанові по справі №29/5005/6325/2011(904/8849/21), оцінюючи добросовісність набувача майна, суд повинен враховувати поведінку такого набувача в ході вирішення спору про витребування у нього майна. Так, позивач вказує, що у справі №29/5005/6325/2011(904/8849/21) Верховним Судом встановлено, що СУАП "Європоль" звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову шляхом арешту зареєстрованого за СУАП "Європоль" спірного майна, у задоволенні якої відмовлено судом, вчинив дії, спрямовані на утруднення виконання майбутнього рішення суду щодо витребування у нього майна, у зв`язку з чим суд визнав таку поведінку СУАП "Європоль" проявом недобросовісної поведінки, і тому СУАП "Європоль" має нести негативні наслідки витребування у нього спірного майна.

При цьому позивач вказує, що у даній справі, в ході розпочатого судового спору щодо витребування у Відповідача-2 нерухомого майна, останній передав належне позивачу нерухоме майно в іпотеку відповідачу-3, що свідчить про вчинення відповідачем-2 дій, спрямованих на ускладнення виконання майбутнього рішення суду про витребування у нього майна на користь позивача.

Таким чином, позивач дійшов висновку про те, що вищевказані дії відповідача-2 у даній справі також є проявом недобросовісної поведінки, що характеризує відповідача-2 як недобросовісного набувача, що з огляду на висновки Верховного Суду, викладені в постанові по справі №29/5005/6325/2011(904/8849/21) свідчить про наявність підстав для задоволення вимог позивача в частині витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння відповідача-2 як недобросовісного набувача.

Щодо моменту виникнення права банкрута на звернення до суду, позивач вказує, що у даній справі аналогічно справі №29/5005/6325/2011(904/8849/21), фраудаторність оскаржуваного договору мала прихований характер, що обумовлено зокрема недобросовісною поведінкою ОСОБА_5 , яким приховано відповідну інформацію та введено суд в оману.

У справі №29/5005/6325/2011(904/8849/21) та в даній справі за результатами виконання рішення (наказу) Верховного Суду Белізу від 11.05.2020 у справі №254 (2020), ліквідатору ТОВ "Ольга." вдалося встановити, що з квітня 2009 року та станом на теперішній час ОСОБА_5 є одноосібним та незмінним бенефіціарним власником компаній TOLEDO LIMITED (країна реєстрації Беліз), та ISIDA TRADING LLC (країна реєстрації США).

Таким чином, позивач вказує, що у травні-червні 2020 року, за результатами виконання рішення Верховного Суду Белізу від 11.05.2020 у справі № 254 (2020), ініційованій ліквідатором ТОВ "Ольга.", вперше могло стати відомо про те, що єдиним кінцевим бенефіціарним власником ІП Аврора, засновником якого була компанія ISIDA TRADING LLC, з 29.03.2009 є ОСОБА_5 і саме з цього моменту у ліквідатора ТОВ "Ольга." з`явилися підстави обґрунтовано припускати, що ТОВ "Скандій" також належало ОСОБА_5 .. Обґрунтованість цих припущень була зумовлена тим, що ТОВ "Скандій", яке отримало грошові кошти від ІП "Аврора" (компанія ОСОБА_5 ), спрямувало їх на рахунок ТОВ "Ольга." (компанія ОСОБА_5 ) для придбання спірного майна, а ТОВ "Ольга." спрямувало їх на рахунок ТОВ фірма "Пранк" (компанія ОСОБА_5 ). Однак, належний та допустимий доказ обставини перебування ТОВ "Скандій" під контролем ОСОБА_5 з`явився вже в ході розгляду даної справи після пред`явлення позову. Так, у нотаріально посвідчених відповідях ОСОБА_5 на письмове опитування учасника справи як свідка, поданих у порядку ст. 90 ГПК України, ОСОБА_5 зазначив, що станом на 20.05.2009 року він був єдиним бенефіціарним власником Eurelia Development L.L.C.

Отже, ОСОБА_5 станом на 20.05.2009 року (дата вибуття майна) був єдиним бенефіціарним власником ТОВ "Скандій", будучи в той же час мажоритарним акціонером ВАТ "Ольга.".

За викладених обставин, позивач вказує, що в даній справі, як і справі №29/5005/6325/2011(904/8849/21), допоки інформація про кінцевого бенефіціарного власника ІП "Аврора" залишалась закритою, ліквідатор ТОВ "Ольга.", як і будь-який інший сторонній спостерігач, не знав і навіть не мав підстав вважати чи припускати, що оскаржуваний договір вчинений на шкоду кредиторам, адже не мав вірогідних доказів того, що станом на 20.05.2009 року ОСОБА_5 був бенефіціарним власником ТОВ "Скандій".

Отже, до моменту розкриття прихованої інформації про бенефіціарного власника ІП "Аврора" ліквідатор ТОВ "Ольга." не мав підстав вважати, що оскаржуваним договором купівлі-продажу порушено права ТОВ "Ольга.", а тому не мав підстав звертатися до суду з позовом (у матеріально-правовому розумінні - не мав права на задоволення позову) про визнання цього Договору недійсними з підстав його фраудаторності.

За викладених обставин, позивач вказує, що моментом виникнення у ТОВ "Ольга." права на звернення до суду у зв`язку з порушенням його прав оскаржуваним договором є момент встановлення особи бенефіціарного власника ІП "Аврора".

Щодо тверджень відповідача-2 про відсутність підстав для витребування спірного майна у ТОВ Лізінг-Пром, з огляду на відсутність ознак пов`язаності між ТОВ Лізінг-Пром та банкрутом, чи покупцем спірного нерухомого майна, позивач вказує, що у справі №29/5005/6325/2011(904/8849/21) Верховний Суд підтвердив можливість витребування майна навіть у набувача (СУАП "Європоль"), який не був пов`язаний з банкрутом чи першим покупцем цього майна (ТОВ фірма "Ідалія").

Так, у вказаній справі Верховний Суд визнав обґрунтованими вимоги ТОВ "Таміра" до СУАП "Європоль" щодо витребування нерухомого майна, незважаючи на те, що ТОВ "Таміра" та СУАП "Європоль" не мали спільних учасників, керівників чи інших пов`язаних осіб, що свідчило б про пов`язаність ТОВ "Таміра" та СУАП "Європоль".

За викладених обставин, позивач вказує, що відсутність ознак пов`язаності між ТОВ "Ольга." та ТОВ Лізінг-Пром не виключає можливість позивача витребувати нерухоме майно у відповілача-2.

14.03.2023 від ТОВ "Ольга." надійшла заява про виправлення описки в ухвалах Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2022, 24.112022, 15.12.2022, 01.02.2023, 15.02.2023 по справі №29/5005/6381/2011(904/2823/22).

14.03.2023 від ТОВ Лізінг Пром надійшло клопотання про долучення доказів.

15.03.2023 від ТОВ ТД Ирбис надійшло клопотання про витребування доказів у ліквідатора ТОВ "Ольга.", за змістом якого третя особа-11 просить суд витребувати у арбітражного керуючого (ліквідатора) ТОВ "Ольга" - Гусара І.О. докази у справі №29/5005/6381/2011(904/2823/22):

- копію Статуту ВАТ "Ольга" в редакції, що була чинною на момент проведення 18.05.2009р, засідання Наглядової ради ВАТ "Ольга", на якому було вирішено прийняти пропозицію ТОВ "Скандій" та продати останньому нежитлову будівлю літ. "Х-4" загальною площею 24073,4 кв.м., що розташована за адресою м.Харків, вул. Морозова, 13, а також, яка була чинна на момент укладення (20.05.2009р.) Договору купівлі-продажу нежитлових приміщень між ВАТ "Ольга" та ТОВ "Скандій", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бінус О.О. за реєстровим №1910;

- копію передавального балансу, який був затверджений при перетворенні ВАТ' "Ольга" на ТОВ "Ольга" в 2010 році.

15.03.2023 від ТОВ "Ольга." надійшло клопотання про часткове залишення позову без розгляду та виключення ОСОБА_6 зі складу відповідачів, за змістом якого позивач просить суд залишити без розгляду позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга." у справі 29/5005/6381/2011(904/2823/22) в частині вимог щодо:

1) визнання недійсним договору іпотеки від 30.09.2022, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємець І.О. за реєстраційним номером № 3721, який укладений між ТОВ "Лізинг Пром" (код ЄДРПОУ 44284612) як іпотекодавцем та ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_3 ) як іпотекодержателем.

2) скасування державної реєстрації іпотеки:

- номер запису про іпотеку 48025868 від 30.09.2022 щодо наступного майна: нежитлові приміщення 1-го поверху № 63-:-73, 80, антресолі 1-го поверху №111, 136, 137, в будівлі літ. Х-4, загальною площею 5518,4 кв.м, (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2392011863101);

- номер запису про іпотеку 48025710 від 30.09.2022 щодо наступного майна: нежитлові приміщення 1-го пов.№81-:-84,87,93-:-103, антресолі 1-го пов. №112-:-119, 122, 123, 125, 126, 133, 139, 158 в будівлі літ.Х-4, заг.пл. 11045,4 кв.м. (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1291168363101).

3) Виключити ОСОБА_6 , як неналежного відповідача, зі складу відповідачів у справі № 29/5005/6381/2011 (904/2823/22).

4) Залучити ОСОБА_6 , як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору у справі № 29/5005/6381/2011 (904/2823/22).

З огляду на те, що під час судового засідання по справі №29/5005/6381/2011(904/2823/22), призначеного на 15.03.2023, оголошено повітряну тривогу у м.Дніпро, розгляд справи відкладено на 29.03.2023.

29.03.2023 від ОСОБА_6 надійшов відзив на позов, згідно якого останній просить суд відмовити у задоволенні позову з наступних підстав.

Щодо тверджень позивача про те, що належне ТОВ "Ольга" майно було відчужене на користь ТОВ "Скандій" заінтересовної, пов`язаної з ТОВ "Ольга", особи, ОСОБА_6 зазначає, що позивачем не доведено, що станом на 20.05.2009 (дата укладення оспорюваного договору) юридична особа-продавець (ТОВ "Ольга") та юридична особа-покупець (ТОВ "Скандій") перебували під контролем однієї і тієї ж особи - ОСОБА_17 .

Стосовно тверджень позивача про "виведення" грошових коштів ВАТ "Ольга" за придбане майно на рахунок іншого підприємства, яке перебуває під контролем продавця ОСОБА_6 вказує, що обставини перерахування ІП "Аврора" грошових коштів на користь ТОВ "Скандій" знаходяться поза межами обставин укладення оспорюваного договору та не входять до предмета доказування у цій справі, а тому не можуть братися судом до уваги, оскільки підлягають дослідженню лише у разі звернення ліквідатора з вимогою про оспорювання правочину, на підставі якого ІП "Аврора" перерахувало грошові кошти на користь ТОВ "Скандій".

Щодо тверджень позивача про те, що кошти, які надійшли на рахунок ВАТ "Ольга" в якості "розрахунків" за придбане майно, того ж дня були в повному обсязі "виведені на рахунок іншого підприємства, єдиним власником якого був акціонер ВАТ "Ольга", ОСОБА_6 вказує, що у зв`язку з перерахуванням грошових коштів за оспорюваним договором в рахунок погашення заборгованості, яка виникла на підставі укладеного між ТОВ фірма "Пранк" та ВАТ "Ольга" договору №15 від 26.03.2004, тому вказані твердження позивача не відповідають дійсним обставинам справи, що свідчить про відсутність такої обов`язкової ознаки фраудаторного правочину як наявність дефектів оплати, та виключає визнання оспорюваного договору недійсним.

Стосовно тверджень позивача про укладення оспорюваного договору на шкоду кредиторам, оскільки внаслідок відчуження суттєво зменшилась і так низька можливість ТОВ "Ольга" виконати свої зобов`язання перед кредиторами ОСОБА_6 вказує, що такі твердження позивача не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки укладення оспорюваного договору дозволило зменшити розмір кредиторської заборгованості ТОВ "Ольга", шляхом проведення розрахунку з ТОВ фірма "Пранк".

Щодо тверджень позивача про те, що на момент укладення оспорюваного договору у ТОВ "Ольга" існували невиконані грошові зобов`язання перед кредиторами у значних розмірах, а також існували ознаки стійкої фінансової неспроможності, ОСОБА_6 вказує, що станом на час укладення оспорюваного договору розмір активів ВАТ "Ольга" перевищував розмір невиконаних грошових зобов`язань, що вбачається з балансу ВАТ "Ольга" станом на 31.12.2009.

Стосовно аудиторського звіту від 27.07.2020 року про фактичні результати виконання узгоджених процедур стосовно аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства ТОВ "Ольга" за період з 01.01.2008 по 31.12.2010, наданого позивачем на підтвердження наявності ознак неплатоспроможності, станом на день укладення оспорюваного договору, ОСОБА_6 вказує, що вказаний звіт складений на підставі неповних даних про фінансово-господарську діяльність ТОВ "Ольга" та має застереження стосовно достовірності фінансової звітності підприємства, що виключає наявність підстав для його врахування у якості належного та вірогідного доказу наявності ознак неплатоспроможності ВАТ "Ольга" на момент укладення оспорюваного договору.

Щодо тверджень позивача про те, що укладення оспорюваного договору, за яким було відчужено належне ВАТ "Ольга" нерухоме майно на користь заінтересованої юридичної особи, якою було здійснено розрахунок з ВАТ "Ольга" коштами, отриманими від учасника ВАТ "Ольга" - ОСОБА_5 одночасним виведенням отриманих ВАТ "Ольга" грошових коштів на користь іншого підприємства, яке також на 100% належало цьому ж учаснику ТОВ "Ольга", дозволяє зробити висновок про укладення цього Договору саме на шкоду кредиторам, адже внаслідок відчуження суттєво зменшилась і так низька можливість ВАТ "Ольга" виконати свої зобов`язання перед кредиторами, ОСОБА_6 вказує наступне.

ТОВ "Скандій" не є "заінтересованою юридичною особою" щодо ВАТ (ТОВ) "Ольга", а засновником покупця станом на час укладення оспорюваного договору було ІП "Селена", засновником якої, в свою чергу, була EURELIA DEVELOPMENT L.L.C. (США), отже ОСОБА_5 не був пов`язаний з покупцем.

Надалі ВАТ "Ольга" здійснило розрахунок за своєю кредиторською заборгованістю, що є "виведенням" за словами арбітражного керуючого, грошових коштів ВАТ "Ольга" є нічим іншим як розрахунком за договором, в результаті якого була погашена кредиторська заборгованість у зв`язку з чим такий правочин не міг призвести до зменшення можливості позивача виконати свої зобов`язання перед кредиторами.

Стосовно висновку позивача про те, що оспорюваний договір було укладено саме на шкоду кредиторам, ОСОБА_6 зазначає, що вказані твердження позивача не підтверджується розміром заборгованості ТОВ "Ольга" перед АТ "Укрексімбанк" станом на день постановлення ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2017 року, в той час як кредитні договори між ТОВ "Ольга" та АТ "Укрексімбанк" були укладені 07.09.2005, 16.08.2007, 10.11.2008 та 13.06.2008, тобто пізніше за Договір №15 від 26.03.2004 року із ТОВ фірмою "Пранк", за яким у ТОВ "Ольга" утворилась заборгованість.

Таким чином, ОСОБА_6 зазначає, що ТОВ "Ольга" грошовими коштами, перерахованими за оспорюваним договором, було сплачено спочатку заборгованість, яка утворилася раніше перед ТОВ фірма "Пранк".

Щодо тверджень позивача про укладення оспорюваного договору на шкоду кредиторам, ОСОБА_6 вказує, що позивачем наведено лише розмір заборгованості, яка утворилась у ТОВ "Ольга" перед АТ "Укрексімбанк". Разом з тим, ОСОБА_6 зазначає, що незважаючи на те, що заборгованість перед АТ "Укрексімбанк" була врахована у балансі ВАТ "Ольга" станом на 31.12.2009, розмір активів станом на день укладення оспорюваного правочину все одно перевищував розмір невиконаних грошових зобов`язань, що свідчить про те, що укладення оспорюваного договору не призвело до неможливості ТОВ "Ольга" виконувати свої договірні зобов`язання, оскільки у підприємства було достатньо майна для задоволення вимог всіх наявних на той час кредиторів.

Стосовно тверджень позивача про те, що обставини, за яких було укладено оспорюваний договір аналогічні обставинам укладення договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень 2009 року ТОВ "Таміра", які були визнані недійсними з підстав їх фраудаторності, ОСОБА_6 вказує про відсутність підстав вважати такі твердження позивача обґрунтованими оскільки обставини цієї справи значно відрізняються від справи №29/5005/6325/2011(904/7806/21).

Так, ОСОБА_6 зазначає, що згідно до рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2022, ТОВ "Таміра" спірне Майно було відчужене на користь ТОВ фірма "Ідалія"- юридичної особи, що перебувала під контролем учасників ТОВ "Таміра".

ТОВ Скандій, як покупець за оспорюваним договором, не перебувало під контролем учасників ТОВ "Ольга", оскільки її засновником було ІП "Селена". В свою чергу, засновником ІП "Селена" була EURELIA DEVELOPMENT L.L.C. (США), а посилання позивача на спільне зареєстроване місцезнаходження ІП "Селена" та приміщення Торгівельної групи "Таргет", та подальші зміни засновників та представників таких підприємств і компаній не доводять того факту, що станом на день укладення оспорюваного договору покупець спірних житлових приміщень перебував під контролем учасників продавця.

Також, ОСОБА_6 вказує, що розмір чистих активів ТОВ "Таміра" у першому звітному періоді, що передував укладенню оскаржуваних договорів, становив від`ємне значення, в той час як на момент укладення оспорюваного договору у ВАТ "Ольга", розмір активів перевищував розмір невиконаних грошових зобов`язань. Окрім того, відповідно до матеріалів справи № 29/5005/6325/2011(904/7806/21). директор ТОВ "Таміра" через 6 днів після укладення оскаржуваних договорів звернувся до суду із заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ "Таміра", в той час як у даній справі, заяву про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ольга" було подано через 2 роки після укладення оспорюваного договору.

Вищенаведене свідчить про відсутність у даній справі №29/5005/6381/2011(904/2823/22) такої обов`язкової ознаки фраудаторного правочину як момент укладення правочину, порівняно з обставинами укладення оспорюваних договорів по справі №29/5005/6325/2011 (904/7806/21).

Крім того, ОСОБА_6 зазначає, що грошові кошти, отримані продавцем - ТОВ "Таміра" за спірне майно були повернуті на рахунок покупця - ТОВ фірма "Ідалія" через ІП "Аврора", яке також перебувало під контролем учасника цих двох підприємств. Перерахунок грошових коштів на рахунок ІП "Аврора" був здійснений на підставі правочину, стороною якого були ТОВ фірма "Ідалія" та ТОВ "Таміра", тобто стороною якого ІП "Аврора" не була. Отже, грошові кошти за оспорюваними договорами, які розглядались у справі №29/5005/6325/2011(904/7806/21) не отримали ні ТОВ "Таміра", ні кредитори, оскільки вони технічно пройшли через рахунки і повернулись покупцю спірного майна. Поряд з цим, у даній справі ТОВ "Скандій" розрахувалось належним чином із ВАТ "Ольга", ці гроші були використані для розрахунків із кредиторами ВАТ "Ольга" та не повертались на рахунок покупця спірного майна ТОВ "Скандій".

Стосовно тверджень позивача про наявність причинно-наслідкового зв`язку між укладенням оспорюваного договору та неплатоспроможністю ВАТ "Ольга", який додатково підтверджується визнанням неплатоспроможності ВАТ "Ольга" судом у 2011 році, ОСОБА_6 зазначає, що неплатоспроможність ВАТ "Ольга", станом на день укладення оспорюваного договору, про яку зазначає позивач, спростовується наявними у справі балансами за звітний період 2009 року, про що вже було зазначено.Подальше зменшення активів підприємства та збільшення кредитної заборгованості не пов`язане із оспорюваним договором, оскільки за рахунок грошових коштів, які надійшли за таким правочином, було зменшено розмір кредиторської заборгованості.

Крім того, ОСОБА_6 вказує про відсутність зв`язку між укладенням оспорюваного договору та визнанням 02.06.2011 Господарським судом Дніпропетровської області ТОВ "Ольга" банкрутом, оскільки до прийняття 31.01.2011 загальними зборами учасників ТОВ "Ольга" про припинення товариства ТОВ "Ольга", ТОВ "Ольга" 31.12.2010 укладено низку договорів ТОВ "ХарківСпецНадра" та ТОВ "Ортія", загальний розмір заборгованості за якими становив суму ніж на 260 000 000, 00 грн., що у 12 разів перевищує розмір оплати за оспорюваним договором.

Щодо витребування спірного майна ОСОБА_6 зазначає, що позивач витребовує спірне майно (Об`єкт-3 та Об`єкт-4.2.) у ТОВ Лізинг Пром, в той час як кінцевим набувачем за умовами Договору іпотеки від 30.09.2022 є ОСОБА_6 , яким отримано вказане майно внаслідок порушення ОСОБА_2 своїх зобов`язань в частині повернення грошових коштів у розмірі 2 000 000, 00 грн. за Договором позики від 30.09.2022, виконання яких забезпечено предметом іпотеки вищевказаними об`єктами спірного майна.

Таким чином, ОСОБА_6 зазначає, що витребування майна позивачем від ТОВ "Лізинг Пром" не є належним способом захисту, оскільки на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке міститься у ч.12 Договору іпотеки ОСОБА_6 за рахунок Об`єкта-3 та Об"єкта-4.2 було задоволено свої вимоги за Договором позики від 30.09.2022 року, отже ОСОБА_6 є кінцевим володільцем спірного майна, а відтак й належним відповідачем по справі № 29/5005/6381/2011(904/2823/22).

Крім того, ОСОБА_6 зазначає, що позивачем витребовуються об`єкти, які йому ніколи не належали, оскільке предметом оспорюваного договору були інші об`єкти. Разом з тим, позивач фактично намагається витребувати приміщення площею, яка суттєво відрізняється від тієї, яка б належала йому у разі, якщо б ТОВ "Глобал Інвест Капітал" не було б проведено збільшення площі. Також, ОСОБА_6 зазначає, що порушуються його права як добросовісного набувача на поліпшення, яких зазнали приміщення, що витребовуються.

Стосовно тверджень позивача про відсутність у ВАТ "Ольги" волі на відчуження спірного майна, ОСОБА_6 зазначає, що згідно Протоколу №6 засідання Наглядової Ради ВАТ "Ольга" від 18.05.2009 членами Наглядової ради одноголосно прийнято рішення щодо продажу спірного майна ТОВ "Скандій", отже схвалення цього правочину уповноваженими особами ВАТ "Ольга", а також наявність підпису Голови правління ВАТ "Ольга" ОСОБА_20 свідчить про наявність волі ВАТ "Ольга" на укладення Оспорюваного договору.

Щодо тверджень позивача про відсутність у продавця волі у зв`язку із наявністю ознак фраудаторності в оспорюваному договорі, ОСОБА_21 зазначає про відсутність доказів в обґрунтування таких тверджень позивача.

29.03.2023 від ОСОБА_6 надійшли заперечення на клопотання позивача про виключення ОСОБА_6 зі складу відповідачів, згідно яких останній просить залишити без задоволення клопотання ТОВ "Ольга." в частині виключення ОСОБА_6 зі складу відповідачів у зв`язку зі зловживанням ТОВ "Ольга." своїми процесуальними правами.

29.03.2023 від ОСОБА_6 надійшла заява про застосування строків позовної давності.

29.03.2023 від ТОВ "ТД Ирбис" надійшло клопотання про долучення доказів направлення учасникам справи клопотання про витребування доказів.

29.03.2023 від ТОВ "Ольга." надійшло клопотання про долучення статуту ВАТ "Ольга".

29.03.2023 від ТОВ Лізінг Пром надійшли письмові пояснення по справі, згідно яких ТОВ Лізінг Пром заперечує проти позову, посилаючись на обставини, викладені в поясненнях від 14.02.2022, вказує, що висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 22.11.2022 по справі №29/5005/6325/2011(904/7806/21) не є релевантними до спірних правовідносин у даній справі.

Разом з тим, за змістом наданих пояснень ТОВ Лізінг Пром стверджує про нерелевантність висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 17.01.2023 у справі №29/5005/6325/2011(904/8849/21), оскільки постанова Верховного Суду від 17.01.2023 у справі №29/5005/6325/2011(904/8849/21), як і постанова у справі №29/5005/6325/2011(904/7806/21) про банкрутство ТОВ Таміра має суттєві відмінності у правовідносинах, що склалися у справі, що розглядається.

Так, ТОВ Лізінг Пром вказує, що обставини пов`язаності осіб продавця та покупця спірного майна, проведення розрахунків та спірне майно, наявності заборгованості станом на день укладення спірних правочинів, щодо недобросовісності особи продавця майна, визнання поважними причин пропуску позовної давності у справах №29/5005/6325/2011(904/8849/21), як і постанова у справі №29/5005/6325/2011(904/7806/21) є ідентичними, проте мають місце й інші обставини, що у справі №29/5005/6325/2011(904/8849/21) відмінні як від обставин у справі №29/5005/6325/2011(904/7806721), так і у даній справі.

ТОВ Лізінг Пром зазначає, що на відміну від справи №29/5005/6325/2011(904/8849/21) в межах даної справи діючим власником частини спірного майна є ТОВ Лізинг Пром, яке не пов`язане ні з ТОВ Ольга, ні з ТОВ Скандій.

Разом з тим, ТОВ Лізінг Пром вказує, що на відміну від справи №29/5005/6325/2011(904/7806/21) жодна з осіб, починаючи з ПАТ Таскомбанку, завершуючи ТОВ Лізинг Пром, не пов`язана ні з ТОВ Ольга, ні з ТОВ Скандій, ні з ОСОБА_5 , та отримало у власність спірне майно, покладаючись на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що згідно с усталеною практикою Верховного Суду є добросовісною поведінкою.

Крім того, ТОВ Лізінг Пром вказує, що з моменту відчуження спірного майна ТОВ Ольга на користь ТОВ Скандій до моменту набуття права власності на таке майно ТОВ Лізинг Пром пройшло 12 років, що в 4 рази перевищує визначений принципами господарської діяльності обов`язок покупця цікавитись та перевіряти історію вибуття майна у попередніх власників хоча б за останні три роки. При цьому, навіть з моменту набуття права власності ПАТ Таскомбанк на спірне майно за договором про задоволення вимог іпотекодержателя №718 від 11.04.2013 у ТОВ Скандій пройшло 4 роки. Вказаний договір на даний час недійсним не визнавався. До того ж, про наявність справи про банкрутство жодний з подальших набувачів майна не знав та не міг знати, адже не були сторонами вказаної справи про банкрутство до 2022 року.

Також, за змістом наданих пояснень ТОВ Лізінг Пром зазначає про обставини діяльності ліквідаторів ТОВ Ольга.

Так, ТОВ Лізінг Пром вказує, що за результатом розгляду скарг на дії ліквідатора Малишевої Т.А. у справі №29/5005/6381/2011(904/2823/22) ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2014 відмовлено у задоволенні скарги Куп`янської ОДПІ на дії ліквідатора Малишевої Т.А; відхилено скаргу ПАТ "ВТБ Банк" на дії ліквідатора Малишевої Т.А., в той час як 07.07.2014 арбітражний керуючий Малишева Т.А. подала до господарського суду заяву про дострокове припинення повноважень ліквідатора ТОВ "Ольга.".

Разом з тим, ТОВ Лізінг Пром вказує, що 21.07.2014 до Господарського суду Дніпропетровської області від арбітражного керуючого Івіної В.В. надійшла заява на участь у справі №29/5005/6381/2011(904/2823/22) про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга.".

Ухвалою від 26.08.2014 припинено повноваження арбітражного керуючого Малишевої Т.А. як ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга" та призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга" арбітражного керуючого Івіну В.В.

16.02.2015 від ПАТ ВТБ БАНК надійшла скарга на дії ліквідатора Івіної В.В., за результатом розгляду якої ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2015 задоволено скаргу ПАТ "ВТБ Банк", усунуто арбітражного керуючого Івіну В.В. від виконання обов`язків арбітржного керуючого у справі про банкрутство ТОВ "Ольга." та призначено ліквідатором ТОВ "Ольга." арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф.

Постановою ВГСУ від 10.11.2015 вказану ухвалу скасовано та направлено справу на новий розгляд.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2015 задоволено скаргу ПАТ "ВТБ Банк", усунуто арбітражного керуючого Івіну В.В. від виконання обов`язків арбітражного керуючого у справі про банкрутство ТОВ "Ольга." та призначено ліквідатором ТОВ "Ольга." арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф.

За викладених обставин, дії ліквідатора ТОВ Ольга Малишевої Т.А., яка виконувала свої обов`язки з 2011 по 2014 роки, недобросовісними не визнавались, що виключає наявність підстав стверджувати про недобросовісність ліквідатора ТОВ Ольга Малишевої Т.А.

Крім того, за змістом наданих пояснень, ТОВ Лізінг Пром стверджує про відсутність обставин, що виключають поважність пропуску строків позовної давності.

Так, ТОВ Лізінг Пром вказує, що за умови врахування тверджень позивача щодо недобросовісності діяльності ліквідатора Івіної В.В. за період з 26.08.2014 по 09.12.2015, то недобросовісність дій ОСОБА_12 не встановлена, при тому, що строк позовної давності сплинув 25.05.2012 - під час виконання повноважень ліквідатором Малишевою Т.А.

Разом з тим, ТОВ Лізінг Пром вказує, що навіть якщо припустити за аналогією зі справою про банкрутство ТОВ Таміра, що оскільки ліквідатор Малишевої Т.А. призначена на посаду рішенням учасників ТОВ Ольга, тому вона нібито було пов`язана відносинами контролю із ОСОБА_5 , і її не можна вважати повністю незалежною, то першого добросовісного ліквідатора Кучака Ю.Ф., що не заперечує позивач, призначено 09.12.2015 та припинено його повноваження 12.03.2019 через 3 роки та 4 місяці виконання ним своїх повноважень. При цьому, він, як добросовісний ліквідатор, зобов`язаний був вчинити всі дії, спрямовані на подання такого позову у разі наявності для цього підстав.

Таким чином, ТОВ Лізінг Пром вказує, що навіть у разі визнання поважними причини пропуску строку позовної давності на час виконання повноважень ліквідаторів ТОВ Ольга нібито недобросовісних арбітражних керуючих Малишевої Т.А. та Івіної В.В., то підстави для визнання причин пропуску строків позовної давності з моменту виконання обов`язків ліквідаторів беззаперечно добросовісних арбітражних - Кучака Ю.Ф. та Гусара І.О. відсутні.

Разом з тим, за змістом наданих пояснень, ТОВ Лізінг Пром зазначає, що Верховний Суд у справах №29/5005/6325/2011(904/7806/21) та №29/5005/6325/2011(904/8849/21) вказує на проведені розрахунки між сторонами як на відомості, які вказують на фраудаторність оскаржуваних договорів, з огляду на факт приховування обставин проведення відповідних розрахунків за оскаржуваними договорами, натомість у справі про банкрутство ТОВ Ольга відомості щодо проведення розрахунків не було приховані, отримані ліквідатором у серпні - вересні 2016 року, а зволікання у дослідженні інших обставин та складанні позовної заяви є суб`єктивним, відтак, не може вважатися поважною причиною пропуску строку позовної давності.

Також, ТОВ Лізінг Пром вказує, що в постанові по справі №29/5005/6325/2011(904/7806/21) про банкрутство ТОВ Таміра Верховний Суд зазначив про факт надання ТОВ фірма "Ідалія" (відповідача-1) неправдивої інформації ліквідатору ТОВ "Таміра" та подальші дії ТОВ фірма "Ідалія" щодо відчуження належної йому частки спірного майна на користь ТОВ "Діадема Батерфляй" (відповідача-2), що свідчить про недобросовісність дій ТОВ фірма "Ідалія", а подальший перепродаж спірного майна був спрямований на створення труднощів для ліквідатора ТОВ "Таміра" у поверненні цього майна у володіння ТОВ "Таміра".

При цьому, у даній справі подальшого недобросовісного відчуження не відбувалось, а спірне майно вибуло із володіння ТОВ Скандій за договором про задоволення вимог іпотекодержателя №718 від 11.04.2013 на користь ПАТ Таскомбанк та згодом перейшло до інших добросовісних набувачів майна.

Крім того, ТОВ Лізінг Пром зазначає, що на відміну від обставин у справах №29/5005/6325/2011(904/7806/21), №29/5005/6325/2011(904/8849/21), у даній справі інформація, відкрита на виконання рішення Верховного Суду Белізу від 11.05.2020 за результатами примусового розкриття раніше прихованих відомостей, жодного значення не має, в той час як за змістом висновків Верховного Суду, викладених у справах №29/5005/6325/2011(904/7806/21), №29/5005/6325/2011(904/8849/21), достатньою підставою вважати оскаржуваний правочин фраудаторним є виведення отриманих від продажу майна грошових кошти на користь підприємства, пов`язаного із продавцем майна, та подальше повернення таких коштів на користь покупця.

ТОВ Лізінг Пром вказує, що в даній справі відомості стосовно бенефіціарного власника юридичної особи ТОВ Фірма Пранк, на виконання угоди з якою ТОВ Ольга, перерахувало грошові кошти, були як станом на 20.05.2009, так і станом на теперішній час відкритими в загальному доступі в ЄДР, а тому за наявності сумнівів щодо правомірності та добросовісності розрахунків ТОВ Ольга із ТОВ Фірма Пранк за поставлений товар, або укладення оскаржуваного правочину, ліквідатор Кучак Ю.Ф., мав у 2016 році самостійно отримати відомості щодо засновників, бенефіціарних власників ТОВ Фірми Пранк.

Разом з тим, ТОВ Лізінг Пром звертає увагу на те, що в обґрунтування своїх вимог позивач посилається на витяги з Єдиного державного реєстру фізичних осіб, юридичних осіб та громадських формувань, Витяги з реєстру речових прав на нерухоме майно, копії оскаржуваних договорів та відповідями ТОВ Скандій та ТОВ Ольга із наданими платіжними дорученням щодо перерахування грошових коштів, проте вказані документи перебували у розпорядженні або могли перебувати арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. ще з 2016 року, що виключає об`єктивність та поважність зволікання ліквідатора із зверненням з цим позовом до суду.

За викладених обставин, ТОВ Лізінг Пром вказує, що справа №29/5005/6525/2011(704/7806/21), на яку посилається позивач, має інші обставини, тому висновок, зроблений Верховним Судом у постанові від 22.11.2022 по справі №29/5005/6325/2011(704/7806/21) не є релевантним до правовідносин в межах справи, що розглядається, що свідчить про відсутність підстав для їх застосування до правовідносин, що є предметом розгляду у даній справі.

За результатом підготовчого засідання по справі №29/5005/6381/2011(904/2823/22), яке відбулось 29.03.2023 господарським судом ухвалено наступне:

1. Клопотання ТОВ "Ольга." про часткове залишення позову без розгляду та виключення ОСОБА_6 зі складу відповідачів задовольнити.

Залишити без розгляду позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга." у справі №29/5005/6381/2011(904/2823/22) в частині вимог щодо:

1) визнання недійсним договору іпотеки від 30.09.2022, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємець І.О. за реєстраційним номером № 3721, який укладений між ТОВ "Лізинг Пром" (код ЄДРПОУ 44284612) як іпотекодавцем та ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_3 ) як іпотекодержателем.

2) скасування державної реєстрації іпотеки:

- номер запису про іпотеку 48025868 від 30.09.2022 щодо наступного майна: нежитлові приміщення 1-го поверху № 63-:-73, 80, антресолі 1-го поверху №111, 136, 137, в будівлі літ. Х-4, загальною площею 5518,4 кв.м, (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2392011863101);

- номер запису про іпотеку 48025710 від 30.09.2022 щодо наступного майна: нежитлові приміщення 1-го пов.№81-:-84,87,93-:-103, антресолі 1-го пов. №112-:-119, 122, 123, 125, 126, 133, 139, 158 в будівлі літ.Х-4, заг.пл. 11045,4 кв.м. (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1291168363101).

Виключити ОСОБА_6 зі складу відповідачів у справі №29/5005/6381/2011(904/2823/22).

Залучити ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ; АДРЕСА_3 ) у якості третьої особи-12, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.

2. Клопотання ОСОБА_6 про розгляд справи №29/5005/6381/2011(904/2823/22) спочатку залишити без розгляду.

3. Клопотання ТОВ "ТД Ирбис" про витребування доказів задовольнити частково.

Витребувати у ліквідатора ТОВ "Ольга" Гусара І.О. копію передавального балансу, який був затверджений при перетворенні ВАТ' "Ольга" на ТОВ "Ольга".

В решті вимог клопотання ТОВ "ТД Ирбис" про витребування доказів відмовити.

Витребувані докази надати у строк до 14.04.2023.

4. Відкласти підготовче засідання на 17.04.2023 о 10:00 год.

13.04.2023 від ТОВ ТД Ирбис надійшли додаткові пояснення, за змістом яких ТОВ ТД Ирбис заперечує проти тверджень позивача про те, що оспорюваний Договір укладено ВАТ "Ольга" в період наявності у товариства невиконаних грошових зобов`язань у значних розмірах, з наступних підстав.

З відкритих джерел третій особі-11 стало відомо про те, що 21.10.2010 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено зміни щодо організаційно-правової форми ВАТ "Ольга", зокрема 21.10.2010р. внесено до ЄДР запис про припинення ВАТ "Ольга" в результаті перетворення на ТОВ "Ольга", отже ТОВ "Ольга" є правонаступником ВАТ "Ольга", про що зазначає позивач.

Посилаючись на приписи частини 1 -3 статті 107 ЦК України (в редакції, чинній станом на 2010 рік, коли відбувалась процедура припинення ВАТ "Ольга" в результаті перетворення на ТОВ), частини 7 статті 37 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції, чинній станом на 2010 рік, коли відбувалась процедура припинення ВАТ "Ольга" в результаті перетворення на ТОВ) ТОВ ТД Ирбис вказує, що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення ВАТ "Ольга" в результаті його перетворення у ТОВ "Ольга", що свідчить про достатність документів та дотримання всіх вимог щодо припинення ВАТ в результаті перетворення на ТОВ, в розумінні положень частини 7 статті 37 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції Закону, чинній станом на 2010 рік, коли відбувалась процедура припинення ВАТ "Ольга" в результаті перетворення на ТОВ), в тому числі вимог щодо задоволення вимог кредиторів, які були у ВАТ "Ольга" станом на 2010 рік, в протилежному випадку процедура перетворення юридичної особи просто не була б завершена.

Отже, ТОВ ТД Ирбис зазначає, що станом на 2010 рік ВАТ "Ольга" (правонаступником якого є ТОВ "Ольга") мало фінансову спроможність задовольнити вимоги кредиторів, оскільки саме задоволення їх вимог було необхідною умовою для завершення процедури перетворення товариства у жовтні 2010 року.

14.04.2023 від позивача надійшли пояснення, за змістом яких позивач заперечує проти доводів ТОВ "ТД Ирбис", викладених в поясненнях від 02.03.2023, згідно яких позивач заперечує факт відсутності доказів здійснення контролю ОСОБА_5 над відповідачем-1. Позивач вказує, що пов`язаність ВАТ "Ольга" (продавця) та ТОВ "Скандій" (покупця) проявляється в тому, що одна й та ж фізична особа - Владислав Протас - мала повноваження прямо (у випадку з ВАТ "Ольга") або опосередковано через інших юридичних осіб (у випадку з ТОВ "Скандій") здійснювати управління обома юридичними особами через загальні збори акціонерів (учасників) та приймати будь-які обов`язкові рішення з питань діяльності обох товариств (див. п. 7.3. статуту ВАТ "Ольга" та п. 4.2. статуту ТОВ "Скандій").

Це зумовлено тим, що акціонером ВАТ "Ольга" (правонаступником якого стало ТОВ "Ольга.") був зокрема Владислав Протас, який володів акціями у розмірі 51 %.

Відповідно до ч.1 ст.41 Закону України "Про господарські товариства" вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства. У загальних зборах мають право брати участь усі акціонери, незалежно від кількості та виду акцій, власниками яких вони є.

Крім цього, відповідно до пп. 3 п. 7.3. статуту ВАТ "Ольга" саме до повноважень загальних зборів акціонерів належало обрання та відкликання членів наглядової ради простою більшістю голосів, а відповідно до п. 7.17 статуту ВАТ "Ольга" наглядова рада звітує саме перед загальними зборами.

При цьому саме наглядова рада, яка була підзвітною та підконтрольною Владиславу Протасу згідно зі статутом ВАТ "Ольга", прийняла рішення про відчуження спірного майна на користь ТОВ "Скандій".

Отже, ОСОБА_5 перебував у вищому органі управління ВАТ "Ольга" як акціонер, мав повноваження здійснювати управління ВАТ "Ольга" через загальні збори акціонерів та приймати будь-які обов`язкові рішення з питань діяльності ВАТ "Ольга", в тому числі обирати та відкликати наглядову раду.

Разом з тим, ОСОБА_5 був кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Скандій", що визнано ним як учасником справи у його поясненнях, які наявні в матеріалах справи №29/5005/6381/2011 (904/2823/22).

Крім того, за змістом відповідей на питання, поставлених позивачем в порядку ст. 90 ГПК України, ОСОБА_5 у заяві зазначив, що він був єдиним бенефіціарним власником компанії EURELIA DEVELOPMENT L.L.C., яка була єдиним учасником компанії ТОВ ІП "Селена", яка була єдиними учасником ТОВ Скандій станом на час укладення оспорюваного правочину.

За викладених обставин, ОСОБА_5 мав повноваження здійснювати управління та приймати обов`язкові ршіення з усіх питань діяльності ВАТ Ольга та ТОВ "Скандій" станом на час укладення оскаржуваного договору, а тому позивач стверджує, що в розумінні висновків Верховного Суду, викладених у п. 9.51 Постанови від 17.01.2023 року у справі №29/5005/6325/2011 (904/8849/21), ВАТ Ольга та ОВ "Скандій" є пов`язаними між собою особами.

Щодо тверджень ТОВ "ТД Ирбис" стосовно того, що заява свідка ОСОБА_13 , яка була зроблена в межах справи №29/5005/6381/2011, не може бути належним доказом у даній справі, позивач вказує, обставина пов`язаності ВАТ "Ольга" та ТОВ "Скандій, хоч і не підтверджується заявою свідка ОСОБА_13 в іншій справі, однак підтверджується, зокрема, заявою свідка ОСОБА_5 у даній справі та іншими доказами.

Стосовно тверджень ТОВ "ТД Ирбис" про те, що обставини схожості місцезнаходження ІП "Селена" (засновника відповідача-1), місцезнаходження групи "Таргет" та підконтрольності компаній групи "Таргет" ОСОБА_5 мали місце після 20.05.2009 року (дати укладення оспорюваного договору), а тому не можуть свідчити про пов`язаність ТОВ "Ольга." та ТОВ "Скандій", позивач вказує, що докази, які підтверджують утворення групи "Таргет" у 2011 році, до якої" входили ВАТ "Ольга" та ТОВ "Скандій", самі по собі та без аналізу інших доказів у своїй сукупності, не є достатніми доказами того, що управління ВАТ "Ольга" та ТОВ "Скандій" здійснювала одна й та ж особа, проте зробити такий висновок дозволяють докази, які були отримані фактично в ході розгляду цієї справи.

Щодо тверджень ТОВ "ТД Ирбис" про те, що обставина перерахування грошових коштів з рахунків ІП "Аврора", кінцевим бенефіціарним власником якого був ОСОБА_5 , на користь ТОВ "Скандій", кінцевим бенефіціарним власником якого також був ОСОБА_5 , не входить в предмет доказування у даній справі, а правочин, за яким здійснювались дані "розрахунки", ніким не оспорювався, позивач вказує наступне.

Підставою позову у даній справі є обставина технічного проходження коштів з рахунків ІП "Аврора" на користь відповідача-1, який даними коштами нібито розрахувався за спірне майно з позивачем, а позивач "провів" вказані кошти на ТОВ фірма "Пранк", в той час як вказані юридичні особи були під контролем ОСОБА_5 .

Разом з тим, позивач вказує, що у справах №29/5005/6325/2011(904/7806/21) та №29/5005/6325/2011(904/8849/21) відповідачі також стверджували про те, що обставини розрахунків за відчужене майно не входять у предмет доказування у справі, адже мали місце вже після укладення договору купівлі-продажу, з чим погодився Центральний апеляційний господарський суд в постанові від 18.07.2022 у справі №29/5005/6325/2011(904/7806/21), проте Верховний Суд скасував вказану постанову суду апеляційної інстанції.

З урахуванням висновків Верховного Суду, викладених в постанові справі №29/5005/6325/2011(904/7806/21), позивач вказує, що обставини надходження на рахунки ТОВ "Скандій", управління яким здійснював ОСОБА_5 , грошових коштів від іншої підконтрольної ОСОБА_5 юридичної особи -ІП "Аврора", а також обставини подальшого перерахування коштів на рахунок ТОВ фірма "Пранк", входять в предмет доказування, адже дані обставини підтверджують фраудаторність оспорюваного договору у даній справі.

Щодо тверджень ТОВ "ТД Ирбис" про те, що перерахування грошових коштів позивачем на користь ТОВ фірма "Пранк" було спрямоване на погашення заборгованості, яка виникла у 2004 році, що свідчить про відсутність порушень, позивач вказує, що перебування ТОВ фірма "Пранк" під контролем ОСОБА_5 у сукупності з іншими обставинами справи №29/5005/6381/2011(904/2823/22) дозволяє зробити висновок, що ТОВ Фірма "Пранк" не було незалежним та добросовісним кредитором (контрагентом) ВАТ "Ольга", натомість ТОВ фірма "Пранк" було ще одним підприємством, що перебувало під контролем учасника позивача, на користь якого було перераховано усі грошові кошти, отримані позивачем у якості "розрахунку" за спірне майно.

Позивач, посилаючись висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 22.11.2022 по справі №29/5005/6325/2011(904/7806/21), вказує, що в результаті укладення оскаржуваного договору кредиторів позбавлено як можливості звернути стягнення на спірне майно, так і отримати погашення своїх вимог за рахунок коштів, отриманих від його продажу.

Щодо тверджень позивача про те, що перерахування грошових коштів на рахунки ТОВ фірма "Пранк" мало на меті погасити наявну перед ТОВ фірма "Пранк", що призвело до зниження кредиторської заборгованості ВАТ "Ольга", позивач вказує, що підставою позову є порушення принципів добросовісності та заборони зловживання правом, визначених приписами ст.ст. 3, 13 ЦК України, тому дії ВАТ "Ольга" щодо перерахування отриманих за спірне майно коштів, підлягають дослідженню на предмет їх відповідності наведеним принципам.

Позивач вважає, що дії щодо перерахування отриманих за спірне майно коштів на рахунок ТОВ фірма "Пранк" наведеним принципам не відповідають, адже погашення "вимог" афілійованої (пов`язаної) компанії за наявності зобов`язань та непогашеної заборгованості перед непов`язаним банком, яка так і залишилась непогашеною станом на теперішній час, вочевидь не відповідає принципам добросовісності, а навпаки вказує на те, що органи управління ВАТ "Ольга" переслідували єдину мету - "вивести" активи ВАТ "Ольга" (спочатку - нерухоме майно, а потім - отримані за нього грошові кошти) на користь інших компаній, які також перебували під управлінням Протаса В.М.

Посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у пункті 103 та пункті 111 постанови від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19), позивач вказує, що наявність заборгованості ВАТ "Ольга" перед афілійованою компанією - ТОВ фірма "Пранк" була використана лише як формальна підстава (механізм) для "виведення" коштів за спірне майно, яким скористався недоброчесний боржник ВАТ "Ольга", для створення видимості законності вчинених правочинів, які були спрямовані на унеможливлення звернення незалежними та добросовісними кредиторами стягнення на спірне нерухоме майно.

Щодо тверджень ТОВ "ТД Ирбис" про відсутність ознак стійкої неплатоспроможності ВАТ "Ольга" на момент укладення оскаржуваного договору, позивач зазначає, що вказані твердження ТОВ "ТД Ирбис" обґрунтовуються аналізом лише одного з показників, які вказують на ознаки неплатоспроможності підприємства, проте, з огляду на звіт аудитора від 27.07.2020, позивач зазначає, що за іншими показниками (коефіцієнтом фінансової залежності, коефіцієнтом маневреності власного капіталу, коефіцієнтом довгострокових вкладень, коефіцієнтом співвідношення позикових та власних коштів, коефіцієнтом забезпечення власними засобами, показником фінансового левериджу, тривалістю фінансового циклу, коефіцієнтом Бівера) фінансовий стан позивача характеризувався як неплатоспроможний, який почав таку тенденцію з 2009 року.

Таки чином, позивач зазначає, що оспорюваний договір укладено за обставин тоді, коли стан позивача мав статус фінансово неспроможного, що вказує на фраудаторність оспорюваного договору.

Стосовно тверджень ТОВ "ТД Ирбис" про відсутність у аудитора інших документів щодо фінансового стану позивача, що свідчить про невірогідність звіту аудиторам, як доказу у справі №29/5005/63812011(904/2823/22), позивач вказує, що ліквідатором ТОВ "Ольга." було надано аудитору всі документи щодо періоду 2008-2010рр., з яких, згідно з чинним станом на 2009 рік законодавством України, складалась фінансова звітність підприємства, і всі ці документи були враховані при підготовці Звіту в той час як окремі документи, які були відсутні в аудитора, не входили в перелік документів, з яких складалася фінансова звітність станом на 2009 рік.

За викладених обставин, позивач вказує, що відсутність окремих документів, перерахованих третьою особою-11, які не є складовими фінансової звітності підприємства, не завадила і не могла завадити аудитору зробити обґрунтовані висновки щодо ознак неплатоспроможності ВАТ "Ольга", як існували в період 2008-2010рр, коли було укладено оскаржуваний договір (20.05.2009).

Стосовно тверджень ТОВ "ТД Ирбис" про те, що ліквідаторам не враховано факту укладання за місяць до прийняття рішення загальних зборів учасниками про припинення ВАТ "Ольга" більше 55 договорів, за яким у останнього утворилась заборгованість у розмірі 260 000 000,00 грн., позивач вказує, що перелічені третьою особою-11 договори від 31.12.2010 року - це договори відступлення права вимоги, а тому вони не утворили жодної нової заборгованості, а стосувалися тієї, що вже або існувала на момент укладення оспорюваного договору, або ж виникла у тому самому звітному періоді, в якому був укладений оспорюваний договір.

Отже позивач вказує, що у грудні 2011 року (за місяць до прийняття рішення про припинення ВАТ "Ольга") було укладено договори уступки за вже наявними у позивача зобов`язаннями, які виникли у 2000-2009 роках, що виключає утворення нової заборгованості.

Щодо тверджень ТОВ "ТД Ирбис" про те, що збільшення площі спірного майна, а також поділ його на три об`єкти, вказує на те, що утворено новий об`єкт, підстави для витребування якого відсутні, оскільки такий об`єкт не належав ТОВ Ольга, позивач вказує, що зміна площі спірного майна та його поділ не може бути підставою для визнання появи новоствореного майна, а тому спірне майно продовжує належати ТОВ Ольга, проте перебуває у тимчасовому незаконному володінні, зокрема у третьої особи-11.

Стосовно тверджень ТОВ "ТД Ирбис" про те, що набуваючи спірне майно, воно покладалась на відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в яких не містилось відомостей про обтяження спірного майна, що автоматично надає їй статусу добросовісного набувача, позивач, з огляду на положення пунктів 7.14, 7.16 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 року у справі № 922/2416/17, пункту 46.1 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 року у справі №610/1030/18, вказує, що суд у будь-якому випадку має оцінювати наявність чи відсутність добросовісності зареєстрованого володільця майна та обізнаність такої особи про можливі перешкоди у придбанні майна з інших джерел, відмінних від Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що протирічить доводам третьої особи-11.

Також, позивач вказує, що навіть у випадку визнання ТОВ "Лізинг Пром" добросовісним набувачем, спірне майно може бути витребувано у нього на підставі п.3 ч.1 ст.388 ЦК України, адже майно вибуло з володіння позивача не з його волі.

Щодо тверджень третьої особи-11 про відсутність обов`язку перевіряти відомості переходу та історію вибуття майна, позивач, з огляду висновки Верховного Суду, викладені у пункті 9.100 Постанови від 17.01.2023 у справі №29/5005/6325/2011(904/8849/21), вказує, що обов`язок будь-якого суб`єкта господарювання поцікавитися та перевірити історію вибуття майна у попередніх власників хоча б за останні три роки зумовлений принципами господарської діяльності та принципами цивільних відносин.

Стосовно тверджень ТОВ "ТД Ирбис" про те, що задоволення вимог про витребування спірного майна, яке перебуває у незаконному володінні третьої особи-11, становитиме загрозу втручання у його право на мирне володіння майном, позивач вказує, що з огляду на склад сторін у даній справі, які є приватними особами, суд не повинен досліджувати, чи наявний суспільний (публічний) інтерес для позбавлення ТОВ "Лізинг Пром" права володіння спірним майном, адже наявність чи відсутність суспільного інтересу, а разом з ним - і питання пропорційності втручання у права на мирне володіння майном, не підлягає дослідженню у цивільно-правових спорах між приватними особами щодо права власності. Позитивним обов`язком держави є створити доступне та якісне законодавство (ст.ст. 387, 388 ЦК України) та процесуальну можливість кожній стороні ефективно відстояти свої права в судовому процесі, що забезпечується у цій справі завдяки застосуванню норм ГПК України.

За викладених обставин, позивач вважає безпідставними вказані твердження ТОВ "ТД Ирбис".

Щодо тверджень ТОВ "ТД Ирбис" про наявність альтернативних механізмів унеможливлення незаконного відчуження майна, як то перевірка нотаріусом відповідних документів при вчиненні правочину, позивач зазначає, що фраудаторний правочин це правочин про людське око, тобто його мета є прихованою, в той час як нотаріус, вчиняючи нотаріальні дії, не уповноважений перевіряти наявність у правочину, який ним засвідчується, ознак фраудаторності, зокрема, зловживання продавцем своїм правом власності, це є виключно прерогативою суду, повноваження якого нотаріус перейняти не може. Разом з тим, позивач вказує, що за наявності у нотаріуса обґрунтованої підозри щодо правочину, це не є підставою для відмови у його нотаріальному засвідченні.

Стосовно тверджень ТОВ "ТД Ирбис" про наявність волі на укладення оспорюваного договору, оскільки укладення оскаржуваного правочину схвалено уповноваженим органом наглядовою радою ТОВ Ольга, позивач, посилаючись на положення п. 9.120 Постанови Верховного Суду від 17.01.2023 у справі 29/5005/6325/2011(904/8849/21), стверджує, що укладення фраудаторного правочину виключає наявність волі на його укладення.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2023 у справі №29/5005/6381/2011(904/2823/22) підготовче засідання відкладено на 02.05.2023.

18.04.2023 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшов запит Центрального апеляційного господарського суду про витребування матеріалів справи №29/5005/6381/2011(904/2823/22), у зв`язку з надходженням до Центрального апеляційного господарського суду апеляційної скарги ОСОБА_6 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.03.2023 по справі №29/5005/6381/2011(904/2823/22).

Ухвалою суду від 19.04.2023 провадження у справі №29/5005/6381/2011 (904/2823/22) зупинено.

На виконання ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 14.04.2023 справу № 29/5005/6381/2011 (904/2823/22) направлено до Центрального апеляційного господарського суду 19.04.2023.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.12.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.03.2023 року у справі №29/5005/6381/2011 (904/2823/22) залишено без змін..

17.01.2024 справа №29/5005/6381/2011(904/2823/22) повернулась до Господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою суду від 22.01.2024 поновлено провадження у справі №29/5005/6381/2011 (904/2823/22); призначено підготовче засідання на 08.02.2024.

06.02.2024 від ТОВ "ТД ИРБИС" надійшло клопотання про витребування доказів.

07.02.2024 від АТ "Таскомбанк" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових пояснень.

За змістом наданих пояснень, АТ "Таскомбанк" заперечує проти тверджень позивача щодо укладення оскаржуваного правочину в період наявності у ВАТ Ольга невиконаних грошових зобов`язань перед кредиторами у значних розмірах. Разом з тим, з метою проведення належного дослідження фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства ТОВ Ольга. за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року та спростування висновків, зазначених у звіті ТОВ АК П.С.П. Аудит, АТ Таскомбанк залучило ТОВ АФ Бондаренко та партнери, яким встановлено поверхневість та неповнота дослідження фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства ТОВ Ольга. за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, проведеного ТОВ АКП.С.П. Аудит.

АТ "Таскомбанк" вказує, що збільшення поточних зобов`язань Підприємства відбулося в межах звичайної господарської діяльності, за рахунок інвестиційної діяльності (продаж необоротних активів) підприємство протягом 2009 року забезпечувало свою операційну та фінансову діяльність (обслуговування заборгованості перед банками), оскільки за результатами 2009 року підприємство має від`ємний операційний потік.

Щодо тверджень позивача про те, що в момент укладення оспорюваного Договору у ТОВ Ольга. існували невиконані зобов`язання перед кредиторами, а також існували ознаки стійкої фінансової неспроможності, які значно підвищилися, починаючи з 2009 року АТ "Таскомбанк" вказує, що збиткова діяльність Підприємства у 2009 році в першу чергу спричинена отриманням ним надзвичайних витрат у розмірі 43 775 тис. грн. З 2009 року відбувається значне накопичення дебіторської заборгованості в активах Підприємства. Збільшення обсягу дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги може свідчити про затримки/проблеми у розрахунках контрагентів Підприємства за отримані товари (роботи, послуги). Зазначене потребувало залучення додаткових джерел фінансування підприємства за рахунок залучення коштів та продажу активів.

Щодо тверджень позивача про те, що укладення оскаржуваного договору саме на шкоду кредиторам, адже внаслідок відчуження суттєво зменшилась і так низька можливість ТОВ Ольга. виконати свої зобов`язання перед кредиторами, АТ "Таскомбанк" вказує, що висновки про погіршення показників фінансово-господарського стану Підприємства у 2009 році, могло спричинити: штучне збільшення розміру кредиторської та дебіторської заборгованості; продаж задіяних у виробничо-господарській діяльності основних засобів; продаж товарів (робіт, послуг) за ціною нижчою за собівартість, без належних економічних підстав; необґрунтоване зменшення кількості працівників, є хибними, оскільки основним видом діяльності Підприємства є посередницька торгівельна діяльність. Крім того, АТ "Таскомбанк" зазначає, що підприємство отримувало дохід від надання в оренду власних приміщень, проте зазначений вид діяльності не був переважним. При цьому, у 2009 році Підприємство отримало валовий прибуток від реалізації товарів (робіт, послуг), коли як і в 2008, і в 2010 роках результатом реалізації був валовий збиток. Разом з тим, зменшення кількості працівників Підприємства протягом періоду, що аналізується, є логічним наслідком скорочення та зниження ефективності діяльності, що потребувало оптимізації витрат, при цьому спостерігалось підвищення продуктивності праці. Таким чином, АТ "Таскомбанк" вважає, що реалізація необоротних активів скоріше була вимушеним кроком для пошуку додаткових джерел фінансування діяльності.

Щодо тверджень позивача про те, що негативні зміни в усіх ключових показниках підприємства особливо простежується починаючи з 2009 року АТ "Таскомбанк" зазначає наступне.

Операційна діяльність Підприємства, як і інші напрямки діяльності (операції з векселями, орендні операції) протягом 2009 року ще були прибутковими, хоча і низькорентабельними.

Операції з продажу необоротних активів також мали позитивний результат. Причиною отримання Підприємством від`ємного власного капіталу є отримані в цьому періоді надзвичайні збитки у розмірі 43 775 тис. грн., що становить майже 100% збитку за цей період, а не негативні фінансові результати фінансово-господарської діяльності.

Наявні для аналізу документи не дають обґрунтованої відповіді щодо підстав отримання збитку за цією статтею, але з урахуванням норм Положень (Стандартів) бухгалтерського обліку України за цією статтею Надзвичайні витрати Звіту про фінансові результати обліковуються надзвичайні події. Згідно із Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3 Звіт про фінансові результати надзвичайна подія це подія або операція, яка відрізняється від звичайної діяльності підприємства, та не очікується, що вона повторюватиметься періодично або в кожному наступному звітному періоді. Отже, критеріями для віднесення події до надзвичайної є її неочікуваність і незвичайний характер. У статті Надзвичайні витрати відображаються відповідно: невідшкодовані втрати від надзвичайних подій (стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій тощо), включаючи затрати на запобігання виникненню втрат від стихійного лиха та техногенних аварій, які визначені за вирахуванням суми страхового відшкодування та покриття втрат від надзвичайних ситуацій за рахунок інших джерел; доходи і втрати від інших подій та операцій, які відповідають визначенню надзвичайних подій, наведеному у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 3 Звіт про фінансові результати.

Необоротні активи Підприємства протягом періоду, що аналізується, дійсно зменшувалися, за рахунок їх реалізації відбувалося фінансування основної діяльності Підприємства. Наприклад, в 2009 році потреба у фінансуванні оборотних коштів має найнижче значення у порівнянні з 2008 та 2010 роками.

Збільшення обсягу дебіторської заборгованості у 2009 році зумовлено здебільшого зростанням заборгованості за товари (роботи, послуги), що може свідчити про проблеми у дебіторів Підприємства із розрахунками і призвело до альтернативних джерел фінансування діяльності, зокрема продаж необоротних активів.

За оскаржуваним Договором реалізації необоротних активів Підприємство отримало грошові кошти від покупця в повному обсязі. Водночас, дохід (отримані грошові кошти) від реалізації цих приміщень склав лише 13% від загального доходу Підприємства від реалізації необоротних активів протягом 2009 року. До того ж, як зазначалося вище, результат від операцій з продажу необоротних активів протягом 2008 2009 років був позитивним, а в 2010 році від цих операцій Підприємство отримало значний збиток.

Щодо тверджень позивача про те, що зі змісту претензії АТ Укрексімбанк вбачається, що заборгованість ТОВ Ольга. зі сплати відсотків формувалась, починаючи з 01.04.2009, отже ще до укладення Оскаржуваного Договору (20.05.2009) ВАТ Ольга вже не виконувало належним чином свої зобов`язання за кредитними договорами, укладеними з АТ Укрексімбанк, АТ "Таскомбанк" вказує, що дослідження вказаного питання зумовлює необхідність аналізу документів щодо кредиту (договори, виписки тощо), чого зроблено ліквідатором не було. Водночас, в ході дослідження не були виявлені будь-які позови з боку АТ Укрексімбанк щодо примусового стягнення заборгованості з Підприємства протягом 2009 2010 років.

За викладених обставин, враховуючи висновки, викладені у звіті ТОВ АФ Бондаренко та партнери, АТ "Таскомбанк" зазначає, що на наданий позивачем звіт про фактичні результати виконання узгоджених процедур стосовно аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства ТОВ Ольга. за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, складений на замовлення ліквідатора ТОВ Ольга. арбітражного керуючого Гусара І.О. аудиторською компанією ТОВ АК П.С.П. Аудит не доводить факту наявності ознак фраудаторності оскаржуваного правочину.

Ухвалою суду від 08.02.2024 витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга." в особі арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича оригінали письмових доказів за клопотанням ТОВ "ТД ИРБИС"; долучено додаткові пояснення за клопотанням Акціонерного товариства "Таскомбанк".

Ухвалою суду від 08.02.2024 відкладено підготовче засідання на 07.03.2024.

07.03.2024 до суду через систему "Електронний суд" надійшло клопотання ліквідатора ТОВ "Ольга." про долучення пояснень до матеріалів справи №29/5005/6381/2011 (904/2823/22).

07.03.2024 до суду через систему "Електронний суд" надійшли письмові пояснення ТОВ "ТД ИРБИС" по справі №29/5005/6381/2011(904/2823/22), за змістом яких ТОВ "ТД ИРБИС" вказує, що наданий АТ "Таскомбанк" звіт від 26.10.2023 не відповідає критеріям достовірності, вірогідності та належності доказів.

ТОВ "ТД ИРБИС" вказує, що в самому звіті від 26.10.2023р. зазначається, що це завдання з виконання узгоджених процедур не є завданням з надання впевненості. Відповідно, ми не висловлюємо думки та не даємо висновки про надання впевненості. Замовник звіту самостійно оцінює процедури та результати, наведені в звіті, і на основі роботи аудитора робить власні висновки..

Відповідно до пункту 6 розділу Завдання з виконання узгоджених процедур Міжнародного стандарту супутніх послуг №4400 (переглянутий) Завдання з виконання узгоджених процедур (чинний для завдань з виконання узгоджених процедур, для яких умови завдання узгоджені 1 січня 2022 року або після цієї дати) (надалі МССП №4400): завдання з виконання узгоджених процедур не є завданням з аудиту, перевірки або іншим завданням з надання впевненості. Завдання з виконання узгоджених процедур не передбачає отримання доказів з метою вираження практикуючим фахівцем думки або висновку про надання впевненості в будь-якій формі.

У завданні з виконання узгоджених процедур практикуючий фахівець виконує процедури, узгоджені практикуючим фахівцем та стороною, що наймає, якщо остання визнала, що виконувані процедури відповідають цілям завдання.

Практикуючий фахівець повідомляє про виконані узгоджені процедури та відповідні висновки у звіті про узгоджені процедури. Сторона, що наймає та інші передбачувані користувачі самостійно розглядають узгоджені процедури та результати, повідомлені практикуючим фахівцем, і роблять свої власні висновки стосовно роботи, виконаної практикуючим фахівцем (пункт 4 розділу Завдання з виконання узгоджених процедур МССП №4400).

ТОВ "ТД ИРБИС" зазначає, що впевненість являє собою ступінь довіри користувача до достовірності інформації, що була надана аудитором, отже у звіті від 26.10.2023 міститься інформація до якої відсутня довіра в контексті її достовірності та вірогідності. До того ж, МССП №4400 містить приклади, в тому числі фінансових питань, за якими може бути виконано завдання з виконання узгоджених процедур. Так, фінансові питання, що стосуються фінансової звітності організації або конкретних класів операцій, прийнятності витрат, заявлених в рамках програми фінансування; доходів для визначення роялті, орендної плати або плати за франшизу на основі відсотка від прибутку; нормативу достатнього капіталу для регулюючих органів.

За викладених обставин, ТОВ "ТД ИРБИС", що з огляду на положення МССП №4400 аналіз фінансово-господарського стану підприємства не може бути предметом узгоджених процедур.

ТОВ "ТД ИРБИС" вказує, що сутність та правова природа узгоджених процедур (які є супутніми аудиторськими послугами) полягає в тому, що замовник фактично погоджує з аудитором ті або інші процедури в межах завдання, а аудитор, в свою чергу виконує ці процедури та за результатами їх виконання надає звіт замовнику. До прикладу, замовник (суб`єкт господарювання) та аудитор можуть узгодити завдання щодо закупівлі продукції. В межах цього завдання аудитор повинен порівняти суму, що підлягає сплаті за контрактом з реально виплаченою (стороною, що наймає) сумою підряднику, і визначити, чи збігається сума, виплачена в кінцевому підсумку, з сумою, передбаченою в контракті. Такі процедури не є аудиторською перевіркою або оглядом, і, отже, аудитор не висловлює свою думку щодо фактичних результатів. Такі процедури замовляються суб`єктами господарювання для виявлення найбільш ймовірних для бізнесу сфер ризику.

Також, ТОВ "ТД ИРБИС" зазначає, що аналіз фінансово-господарського стану підприємства складався не за встановленою законодавством формою, що визначена Методичними рекомендаціями, які затверджені Наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006р. №14 (в редакції наказу Міністерства економіки України від 19.01.2006 №14), оскільки у відповідності до положень Методичних рекомендацій аудитора не належить до переліку суб`єктів аналізу фінансово-господарського стану підприємств.

Крім того, ТОВ "ТД ИРБИС" вказує, що відповідно до абзацу 8 сторінки 2 звіту від 26.10.2023р. робота аудитора була обмежена відсутністю повного пакету документів, які, зокрема, передбачені Методичними рекомендаціями.

Також, ТОВ "ТД ИРБИС" зазначає, що за змістом клопотання від 07.02.2024 ТОВ "ТД ИРБИС" звернулось до суду з вимогою про витребування доказів, з огляду на обґрунтовані сумніви щодо достовірності будь-яких даних, які знаходяться в наданій до суду фінансовій звітності ТОВ Ольга. за 2008-2010 р.р. в частині достовірності даних про фінансовий стан ТОВОльга., що містяться у копіях документів, наданих позивачем. Оригінали витребуваних доказів не надано суду, пояснення позивача щодо неможливості їх надання відсутні.

Також, ТОВ "ТД ИРБИС" зазначає, що наданий АТ Таскомбанк звіт, складено на основі аналізу копій документів, які викликають у ТОВ ТД ИРБИС обґрунтовані сумніви щодо їх достовірності та можливості встановлення на основі їх аналізу дійсних обставин справи. Отже, ТОВ ТД ИРБИС вказує, що звіт від 26.10.2023 не відповідає критерію належності доказу в розумінні ч.1 ст. 76 ГПК України, в тому числі через численні недоліки, які має цей документ.

За викладених обставин, ТОВ "ТД ИРБИС" вказує, що в матеріалах справи відсутні належні, достовірні, допустимі та вірогідні докази того, що ТОВ Ольга. під час укладення оспорюваного договору мало ознаки неплатоспроможності.

07.03.2024 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів Разом з тим, за змістом наданого клопотання позивач зазначає про неможливість надання витребуваної виписки з рахунку ТОВ Скандій у ПАТ Південкомбанк щодо руху коштів 25.05.2009, оскільки власником цього рахунку є ТОВ Скандій, а тому у ТОВ Ольга. відсутній вказаний доказ, в той час як до матеріалів справи доученого копію вказаної виписки, яку отримано ТОВ Ольга. даний доказ надійшов на адресу ТОВ Ольга. на запит одного з попередніх ліквідаторів саме у копії листом від 05.08.2016 від ТОВ Скандій.

Щодо витребування платіжних доручень №6-11 від 25.05.2009, позивач вказує, що витребувані докази були отримані одним з попередніх ліквідаторів листом від ТОВ Карпос від 15.09.2016 у не засвідчених копіях, в той час як станом на дату подання цього клопотання ліквідатор не володіє оригіналами платіжних доручень.

Разом з тим, позивач вказує, що в розумінні положень п.44.3 ст.44 ПКУ строк термін зберігання вказаних документів є таким, що сплинув, а за результатом звернення з відповідними запитами до ПАТ Південкомбанк, витребувані докази не отримано, у зв`язку з ліквідацією ПАТ Південкомбанк.

Щодо витребування відповідей ТОВ Скандій від 05.08.2016 та ТОВ Карпос від 15.09.2016, позивач вказує, що ліквідатором були виявлені відповіді ТОВ Скандій від 05.08.2016 та ТОВ Карпос від 15.09.2016, що надійшли у відповідь на запит діючого на той час ліквідатора у копіях, тобто без оригіналу фізичного підпису керівників та мокрої печатки відповідного підприємства, що свідчить про направлення ТОВ Скандій та ТОВ Карпос неналежно оформлених відповідей та на недобросовісну поведінку остнніх, що в свою чергу позбавляє можливості Арбітражного керуючого Гусара І.О. надати до суду оригінали вказаних доказів.

Щодо витребування Балансу у ТОВ Ольга. станом на 31.12.2010; Балансу ТОВ Ольга. станом на 31.12.2009; Балансу ТОВ Ольга. станом на 31.12.2008; Звіту про фінансові результати ТОВ Ольга. за 2008; Звіту про фінансові результати ТОВ Ольга. за 2009; Звіту про фінансові результати ТОВ Ольга. за 2010; Звіту про рух грошових коштів ТОВ Ольга. за 2008; Звіту про рух грошових коштів ТОВ Ольга. за 2009; Звіту про рух грошових коштів ТОВ Ольга. за 2010; Звіту про власний капітал ТОВ Ольга. за 2008; Звіт про власний капітал ТОВ Ольга. за 2009; Звіту про власний капітал ТОВ Ольга. за 2010; Примітки до річної фінансової звітності ТОВ Ольга. за 2008; Примітки до річної фінансової звітності ТОВ Ольга. за 2009; Примітки до річної фінансової звітності ТОВ Ольга. за 2010 позивач вказує наступне.

При проведені інвентаризації наявних матеріалів справи, ліквідатором не були виявлені витребувані докази №5-19, а тому арбітражний керуючий звернувся з відповідними запитами до Головного управління статистики у Дніпропетровській та Харківській області за вих.№02-01/73-114 та №02-01/73-113 від 09.02.2022, за результатом розгляду яких ліквідатором були отримані вказані докази у належним чином засвідчених копіях, які долучено до матеріалів позовної заяви, у зв`язку з чим позивач, з огляду на висновки Касаційного господарського суду, викладені в постанові від 14.09.2021 у справі №916/2024/20, вказує, що долучені до матеріалів позовної заяви у копіях вважаються такими, що подані з дотриманням вимог національного стандарту щодо оформлення документів, а тому вони відповідають оригіналам.

За викладених обставин, позивач стверджує, що ним вчинено усі залежні від нього заходи щодо надання витребуваних доказів, в той час як неможливість надання витребуваних доказів зумовлена обставинами, що не залежать від позивача.

Ухвалою суду від 07.03.2024 підготовче засідання відкладено на 27.03.2024.

27.03.2024 через систему "Електронний суд" надійшли письмові пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ИРБИС" по справі №29/5005/6381/2011(904/2823/22) щодо ненадання позивачем оригіналів письмових доказів, за змістом яких ТОВ "ТД ИРБИС" вказує, що за відсутності у позивача оригіналів витребуваних документів, з посиланням на які останній обґрунтовує свої позовні вимоги, позивач не мав права надати докази та посвідчувати їх відповідним написом - згідно із оригіналом, якщо оригінали письмових доказів були відсутні у позивача від самого початку розгляду справи.

Разом з тим, ТОВ "ТД ИРБИС" зазначає про відсутність підстав для врахування вказаних доказів під час розгляду справи, з огляду на те, що ТОВ ТД ИРБИС зазначило про наявність обґрунтованих сумнівів щодо належності, допустимості, достовірності та вірогідності поданих позивачем доказів.

За викладених обставин, ТОВ "ТД ИРБИС" зазначає про відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження факту отримання ТОВ Скандій коштів від ІП Аврора, що перебувало під контролем Протаса В.М., виведення коштів ВАТ Ольга, які надійшли в якості розрахунків за придбане майно на рахунок ТОВ фірма Пранк, єдиним власником якого був акціонер ВАТ Ольга, а також факту укладення оспорюваного договору в період наявності у ВАТ Ольга невиконаних грошових зобов`язань перед кредиторами у значних розмірах.

27.03.2024 через систему "Електронний суд" додаткові пояснення Акціонерного товариства "Таскомбанк" по справі №29/5005/6381/2011 (904/2823/22), за змістом яких АТ "Таскомбанк" зазначає, що ліквідатор Гусара І.О. звернувся до суду з позовом у письмовому вигляді (на паперовому носії) та долучив до нього додатки, що були завірені ліквідатором. В ході розгляду справи, у підготовчому засіданні, сторонами подавались клопотання про витребування оригіналів доказів від позивача.

Ухвалами від 29.03.2023 та від 08.02.2024 року по справі №29/5005/6381/2011(904/2823/22) судом витребовувались оригінали документів, але позивачем було подано ряд клопотань про неможливість надання оригіналів із зазначенням, про відсутність в розпорядженні оригіналів з проханням визнати поважними причини не подання.

Враховуючи викладене, АТ "Таскомбанк" зазначає, що у позивача відсутні оригінали документів (доказів) на які він посилається в позовній заяві.

Разом з тим, АТ "Таскомбанк" вказує, що за змістом позовних вимог та наданих витягів із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, на момент укладення оспорюваного правочину (20.05.2009) єдиним засновником (учасником) ТОВ Скандій було Іноземне підприємство Селена (код ЄДРПОУ 34756174), при цьому ліквідатор зазначає, що Протас В.М. став бенефіціарним власником вказаних юридичних осіб через компанії-нерезиденти з 15.12.2010 року.

Таким чином, АТ "Таскомбанк" зазначає про відсутність підстав вважати доведеним факт пов`язаності Протаса В.М. з покупцем ТОВ Скандій та факт його впливу на нього, з огляду на те, що єдиною обставиною, на яку позивач посилається в обґрунтування факту пов`язаності вказаних осіб, є юридична адреса місцезнаходження: м. Харків, проспект Гагаріна, будинок 167/1.

За викладених обставин, АТ "Таскомбанк" зазначає, що позивачем не доведено, що укладаючи оспорюваний договір, його сторони діяли недобросовісно, та оспорюваний правочин має ознаки фраундаторності, що свідчить про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог.

Ухвалою суду від 27.03.2024 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні на 10.04.2024.

В судовому засіданні 10.04.2024 присутній представник позивача, який наполягає на задоволенні позовних вимог, а також представники третьої особи-11, -12, які заперечують проти задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін в судовому засіданні 10.04.2024 господарським судом в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

18.05.2009 відбулось засідання Наглядової ради Відкритого акціонерного товариства "Ольга", правонаступником якого є ТОВ "Ольга.", за результатом якого вирішено наступне:

- прийняти пропозицію Товариства з обмеженою відповідальністю "Скандій" (далі - відповідач) та продати останньому нежитлову будівлю літ. "Х-4" загальною площею 24073,4 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Морозова, 13;

- встановити ціну продажу вищевказаної нежитлової будівлі у розмірі 11 836 582, 24 грн. у т.ч.ПДВ.

20.05.2009 між ВАТ "Ольга", правонаступником якого є ТОВ "Ольга." (продавцем), та ТОВ "Скандій" (покупцем) укладено Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бінус О.О. за реєстровим №1910 (далі - Договір).

Продавець ВАТ "Ольга" передає у власність (продає), а покупець приймає у власність (купує) нежитлові приміщення підвалу № 38, 1-го поверху № 54-:-87, 93-:-103, антресолі 1-го поверху №104-:-119, 122, 123, 125-:-133, 136, 137а, 139-:-158 в будинку літ. "Х-4" загальною площею 24073,4 кв.м., які розташовані в місті Харкові по вулиці Морозова в будинку № 13 (тринадцять) (надалі - "Нежитлові приміщення Х-4") (п.1 Договору).

Продаж Нежитлових приміщень Х-4 вчиняється за 11 836 582,24 (одинадцять мільйонів вісімсот тридцять шість тисяч п`ятсот вісімдесят дві гривні двадцять чотири копійки) грн., в тому числі ПДВ. Покупець зобов`язується сплатити вищевказану ціну Продавцю шляхом безготівкового перерахування коштів на протязі 30 банківських днів з моменту підписання цього договору на рахунок Продавця: ВАТ "Ольга": ХФ ВАТ КАБ "Південкомбанк", МФО 350813, р/р 26000001061001 (п. 3 Договору ).

21.05.2021 відбулось засідання Наглядової ради ВАТ "Ольга", на якому було вирішено встановити ціну продажу нежитлової будівлі літ. "Х-4" загальною площею 24073,4 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Морозова, 13 у розмірі 14 203 898,69 грн у т.ч. ПДВ.

21.05.2009 між ВАТ "Ольга" та ТОВ "Скандій" укладено Додатковий договір №1 до Договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бінус О.О. за реєстровим №1910 (далі - Додатковий договір).

За змістом пункту 1 Додаткового договору викладено пункт 3 Договору в наступній редакції:

Продаж Нежитлових приміщень Х-4 вчиняється за 14 203 898,69 (чотирнадцять мільйонів двісті три тисячі вісімсот дев`яносто вісім гривень шістдесят дев`ять копійок) грн, в тому числі ПДВ - 2 367 316, 45 (два мільйона триста шістдесят сім тисяч триста шістнадцять гривень сорок п`ять копійок) грн. Покупець зобов`язується сплатити вищевказану ціну продавцю шляхом безготівкового перерахування коштів на протязі 30 банківських днів з моменту підписання Договору № 1910 на рахунок Продавця - ВАТ "Ольга": ХФ ВАТ КАБ "Південкомбанк", МФО 350813, р/р 26000001061001.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №276898250, 28.05.2009 на підставі купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бінус О.О. за реєстровим №1910 було зареєстровано право власності ТОВ "Скандій" на Нежитлові приміщення Х-4.

В подальшому відбувся поділ та подальший перехід права власності Нежитлового приміщення Х-4 наступним чином:

1) 11.04.2013 Нежитлові приміщення Х-4 було відчужено ТОВ "Скандій" на користь Публічного акціонерного товариства "Таскомбанк" (код ЄРДПОУ 09806443) (третя особа -4) на підставі договору про задоволення вимог Іпотекодержателя №718 від 11.04.2013, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бінус О.О.

2) 17.04.2014 Нежитлові приміщення Х-4 було відчужено ПАТ "Таскомбанк" на користь ТОВ "Альфа Інвест Плюс" (код ЄДРПОУ 36374203) (третя особа-3) на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень № 303 від 17.04.2014, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Дубковою О.В.

3) 31.01.2017 Нежитлові приміщення Х-4 було відчужено ТОВ "Альфа Інвест Плюс" на користь ТОВ Глобал Інвест Капітал" (код ЄДРОУ 40930864) (третя особа - 2) на підставі договору купівлі-продажу №91 від 31.01.2017, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мангушевою О.С.

4) 30.06.2017 відбулась змінено опису Нежитлових приміщень Х-4 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно шляхом зміни площі з 24 073.4 кв.м. на 25 342,7 кв.м., реєстраційний номер Нежитлових приміщень Х-4 в Державного реєстру речових прав на нерухоме майно залишався незмінним - 39671263101 (далі - Об`єкт-1).

5) 30.06.2017 закрито розділ в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо Об`єкта-1 у зв`язку з його поділом.

За результатом поділу Обєкта-1 утворилось три об`єкти нерухомого майна, щодо кожного з яких було відкрито новий розділ в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме:

а) нежитлові приміщення підвалу № 51,52, нежитлові приміщення 1-го поверху №49,50,53,54, антресолі 1-го поверху № 55, 56 в будівлі літ. "Х-4", загальною площею 8342.2 кв.м. номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1291251863101 (далі - Об`єкт-2);

б) нежитлові приміщення 1-го поверху № 81-:-84,87,93-:-103, антресолі 1-го поверху №112-:-119,122,123,125,126,133,139,158 в будівлі літ. "Х-4", загальною площею 11045,4 кв.м., номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1291168363101 (далі - Об`єкт-3);

в) нежитлові приміщення 1-го поверху № 32-:-44, антресолі 1-го поверху №45-:-48 в будівлі літ. "Х-4", загальною площею 5955.1 кв.м.. номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1291210563101 (далі - Об`єкт -4).

В подальшому відбувся поділ та подальший перехід права власності Об`єкта-2, Об`єкта-3, Об`єкта-4 наступним чином.

Щодо Об`єкта-2 відбулись наступні зміни та відчуження.

14.07.2017 змінено опис Об`єкта-2 в ДРРП з "нежитлові приміщення підвалу № 51,52, нежитлові приміщення 1-го поверху №49,50,53,54, антресолі 1-го поверху №55,56 в будівлі літ. "Х-4", загальною площею 8342,2 кв.м" на "нежитлові приміщення підвалу № 38, 38а, нежитлові приміщення 1-го поверху № 54, 61, 62, 63а, антресолі 1-го поверху № 104,109 в будівлі літ. "Х-4", загальною площею 8342,2 кв.м.

29.08.2017 Об`єкт-2 відчужено ТОВ "Глобал Інвест Капітал" на користь ТОВ "Медея-М" (код ЄДРПОУ 39067345) на підставі договору купівлі- продажу №1246 від 29.08.2017, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мангушевою О.С.

26.06.2020 Об`єкт-2 відчужено ТОВ "Медея-М" на користь ТОВ "ТД Ирбис" (код ЄРПОУ 31559190) на підставі договору купівлі-продажу №1737 від 26.06.2020, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Н.Ю.

Щодо Об`єкта-3 відбулись наступні зміни та відчуження.

21.09.2017 змінено опис Об`єкта-3 в ДРРП з "нежитлові приміщення 1-го поверху №81-:-84,87,93-:-103, антресолі 1-го поверху №112--.119,122,123,125,126,133,139,158 в будівлі літ. "Х-4", загальною площею 11045,4 кв.м." на "нежитлові приміщення 1-го пов.№ 81-:-84,87,93-:-103, антресолі 1-го пов.№112-:-119,122,123,125,126,133,139,158 в буд. літ."Х-4", заг.пл.11045,4 кв.м.".

01.07.2021 Об`єкт-3 відчужено ТОВ "Глобал Інвест Капітал" на користь ТОВ "Лізинг Лром" (код ЄДРПОУ 44284612) на підставі договору купівлі-продажу №1854 від 01.07.2021, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бондаренко Г.Ю.

Щодо Об`єкта-4 відбулись наступні зміни та відчуження.

21.09.2017 - опис Об`єкта-4 в ДРРП з "нежитлові приміщення 1-го поверху № 32-.--44, антресолі 1-го поверху №45-:-48 в будівлі літ. "Х-4", загальною площею 5955,1" було змінено на "нежитлові приміщення 1-го поверху № 63-:-74,80, антресолі 1-го поверху №111,136,137,138а в будівлі літ. "Х-4", загальною площею 5955,1 кв.м.".

03.09.2021 Об`єкт-4 відчужено ТОВ "Глобал Інвест Капітал" на користь ТОВ фірма "СКС" (код ЄДРПОУ 22722372) на підставі договору купівлі-продажу №1443 від 03.10.2017, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мангушевою О.С.

18.06.2021 закрито розділ в ДРРП щодо Об`єкта-4 у зв`язку з його поділом.

Внаслідок поділу Об`єкта-4 утворилось 2 об`єкти нерухомого майна, щодо кожного з яких було відкрито новий розділ в ДРРП, а саме:

- нежитлові приміщення 1-го поверху № 74, антресолі 1-го поверху №138а, в будівлі літ. "Х-4", загальною площею 436,7 кв.м, реєстраційний номер в ДРРП-2392188363101 (далі - Об`єкт - 4.1.);

- нежитлові приміщення 1-го поверху №63-:-73,80, антресолі 1-го поверху №111,136,137, в будівлі літ. "Х-4", загальною площею 5518,4 кв.м, реєстраційний номер в ДРРП - 2392011863101 (далі - Об`єкт-4.2.).

Щодо Об`єкта-4.1. та Об`єкта-4.2., які утворились внаслідок поділу Об`єкта-4, відбулись наступні відчуження.

22.07.2021 - Об`єкт-4.1. відчужено ТОВ фірма "СКС" на користь ТОВ "ТД Ирбис" (код ЄДРПОУ 31559190) на підставі договору купівлі-продажу №2671 від 22.07.2021, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Н.Ю.

01.07.2021 - Об`єкт-4.2. відчужено ТОВ фірма "СКС" на користь ТОВ "Лізинг Пром" (код ЄДРПОУ 44284612) на підставі договору купівлі-продажу №1851 від 01.07.2021, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бондаренко Г.Ю.

Станом на час звернення з даним позовом до суду в Державному реєстру речових прав на нерухоме майно зареєстровані наступні об`єкти нерухомого майна, які утворились внаслідок поділів Нежитлових приміщень Х-4 після їх вибуття з володіння ТОВ Ольга.:

- Об`єкт-2 - нежитлові приміщення підвалу № 38, 38а, нежитлові приміщення 1-го поверху № 54, 61, 62, 63а, антресолі 1-го поверху № 104,109 в будівлі літ. Х-4, загальною площею 8342.2 кв.м. реєстраційний номер в ДРРП - 1291251863101, право власності на який зареєстровано за ТОВТД Ирбис (стр. 119-120 Довідки).

- Об`єкт-3 - нежитлові приміщення 1-го пов.№ 81-:-84,87,93-:-103, антресолі 1-го пов.№112-:-119,122,123,125,126,133,139,158 в будівлі літ.Х-4, загальною площею 11045.4 кв.м.. реєстраційний номер в ДРРП - 1291168363101, право власності на який зареєстровано за ТОВ Лізинг Пром (стр. 129-130 Довідки),

-Об`єкт-4.1. - нежитлові приміщення 1-го поверху № 74, антресолі 1-го поверху №138а, в будівлі літ. Х-4, загальною площею 436.7 кв.м. реєстраційний номер в ДРРП 2392188363101, право власності на який зареєстровано за ТОВ ТД Ирбис (стр. 4-5 Довідки).

-Об`єкт-4.2. - нежитлові приміщення 1-го поверху № 63-:-73, 80, антресолі 1-го поверху №111,136,137, в будівлі літ. Х-4, загальною площею 5518.4 кв.м. реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2392011863101, право власності на який зареєстровано за ТОВ Лізинг Пром (стр. 6-7 Довідки).

Позивач стверджує, що Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 20.05.2009, укладений між ВАТ "Ольга" (правонаступником якого ТОВ "Ольга.") та ТОВ "Скандій", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бінус О.О. за реєстровим № 1910, містить ознаки фраудатроності, що свідчить про наявність підстав для визнання його недійсним, в той час як майно, що вибуло з власності ВАТ "Ольга" за вказаним правочином підлягає витребуванню на користь останнього, у зв`язку чим Товариство з обмеженою відповідальністю "Ольга." в особі арбітражного керуючого Гусара І.О. звернулось до господарського суду з позовом, за змістом якого просить суд:

1) визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, який укладений у м. Харкові 20.05.2009 між Відкритим акціонерним товариством "Ольга" (код ЄДРПОУ: 30236375) (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Ольга.") як продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Скандій" (код ЄДРПОУ 36371380) як покупцем, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бінус О.О. за реєстровим №1910, згідно умов якого продавець передає у власність (продає), а покупець приймає у власність (купує) нежитлові приміщення підвалу № 38. 1-го поверху № 54-:-87, 93-:-103, антресолі 1-го поверху № 104-:-119, 122, 123, 125-:-133, 136, 137а, 139-:-158 в будинку літ. "Х-4" загальною площею 24 073,4 кв.м., які розташовані в місті Харкові по вулиці Морозова в будинку № 13 (тринадцять);

2) витребувати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга." (код ЄДРПОУ: 30236375) з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізинг Пром" (код ЄДРПОУ: 44284612) наступне майно:

- нежитлові приміщення 1-го пов.№ 81-:-84, 87, 93-:-103. антресолі 1-го пов.№112-:-119,122,123,125,126,133,139,158 в будівлі літ."Х-4", заг.пл. 11045,4 кв.м., реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно -1291168363101;

- нежитлові приміщення 1-го поверху № 63-:-73, 80, антресолі 1-го поверху №111,136,137, в будівлі літ. "Х-4", загальною площею 5518.4 кв.м., реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2392011863101.

3) припинити право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізинг Пром" (код ЄДРПОУ: 44284612) на наступне майно:

- нежитлові приміщення 1-го пов. № 81-:-84,87,93-:-103, антресолі 1-го пов.№112-:-119,122,123,125,126,133,139,158 в будівлі літ."Х-4", заг.пл.11045,4 кв.м., реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно -1291168363101;

- нежитлові приміщення 1-го поверху №63-:-73, 80, антресолі 1-го поверху №111,136,137, в будівлі літ. "Х-4", загальною площею 5518,4 кв.м, реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно-2392011863101.

В обґрунтування заявлених вимог про визнання недійсним правочину позивач зазначає, що оспорюваний договір має усі ознаки договорів, вчинених на шкоду кредиторам ТОВ "Ольга." (фраудаторних договорів), з огляду на особу-контрагента ТОВ "Ольга.", дефекти оплати за цим Договором, а також з огляду на момент його укладення, у зв`язку з чим позивач стверджує, наступне:

1) щодо особи-контрагента ТОВ "Ольга.", позивач вказує, що належне ТОВ "Ольга." майно відчужено на користь ТОВ "Скандій" - заінтересованої (пов`язаної з ТОВ "Ольга.") особи.

2) щодо наявності дефектів оплати за Договором позивач вказує, що кошти, якими ТОВ "Скандій" розрахувалось з ВАТ "Ольга" за спірне майно, були отримані ТОВ "Скандій" від ІП "Аврора", що перебувало під контролем Протаса В.М., який був бенефіціарним власником ВАТ "Ольга", при цьому в той же день кошти, які надійшли на рахунок ВАТ "Ольга" в якості розрахунків за придбане майно, того ж дня були в повному обсязі "виведені" на рахунок іншого підприємства - ТОВ фірма "Пранк", єдиним власником якого був акціонер ВАТ "Ольга";

3) щодо моменту укладення договору, позивач вказує, що оспорюваний договір укладено ВАТ "Ольга" в період наявності у товариства невиконаних грошових зобов`язань перед кредиторами у значних розмірах; оспорюваний договір укладено майже одночасно з іншим фраудаторним договором, укладеним ТОВ Таміра, належним також ОСОБА_5 ; оспорюваний договір укладено напередодні банкрутства ТОВ "Ольга."

В обґрунтування заявлених вимог про витребування на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга." з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізинг Пром" спірного майна, позивач вказує, що ТОВ "Ольга." є власником Об`єкта-2, Об`єкта-3, Об`єкта-4.1, Об`єкта-4.2, які утворились внаслідок формального поділу Нежитлових приміщень Х-4, незважаючи на те, що станом на дату звернення з позовом право власності на Об`ект-3 і Об`єкт-4.2 зареєстровано за ТОВ "Лізинг Пром".

Разом з тим, позивач вказує, що реєстрація права власності на спірне майно за ТОВ Альфа Інвест Плюс, ТОВ Глобал Інвест Капітал, ТОВ Медея-М, ТОВ фірма СКС, а станом на зараз за ТОВ Лізинг Пром, не свідчить про втрату ТОВ "Ольга." права власності на спірне майно, за наступних обставин:

- недобросовісні набувачі спірного майна за будь-яких обставин не могли набути права власності на нього;

- у добросовісних набувачів спірне майно може бути витребуване відповідно до ст.ст.330, 388 ЦК України.

Також, в обґрунтування позовних вимог про витребування спірного майна на користь ТОВ "Ольга.", позивач вказує, що придбання ТОВ "Альфа Інвест Плюс" Нежитлових приміщень літ. Х-4 ще 17.04.2014 та його пов`язаність з теперішнім володільцем - ТОВ "Лізинг Пром" і всіма проміжними володільцями (ТОВ Тлобал Інвест Капітал", ТОВ фірма "СКС"), зумовлює наявність обґрунтованих сумнівів щодо добросовісності ТОВ "Лізинг Пром", оскільки ТОВ "Альфа Інвест Плюс" не виявило достатню обережність та обачність під час придбання спірного майна для з`ясування правомочностей продавця на його відчуження.

Разом з тим, на підтвердження своїх вимог про витребування спірного майна на користь ТОВ "Ольга.", позивач зазначає, що вказане майно вибуло з володіння ТОВ "Ольга." за відсутності волі останнього, оскільки укладення оспорюваного договору внаслідок недобросовісних, нерозумних та таких, що суперечать інтересам товариства, дій керівника та учасників ТОВ "Ольга." свідчить про відсутність волі ТОВ "Ольга." як юридичної особи на відчуження спірного майна.

Крім того, в обґрунтування своїх вимог про витребування спірного майна на користь ТОВ "Ольга.", позивач зазначає, що вибуття Нежитлових приміщень Х-4 із законного володіння ТОВ "Ольга." на підставі фраудаторного правочину до ТОВ "Скандій" свідчить про те, що останнє не набуло прав на розпорядження майном, а подальше відчуження майна від ТОВ "Скандій", як неправомочного володільця, до проміжних володільців (ПАТ "Таскомбанк", "ТОВ "Альфа Інвест Плюс", ТОВ "Глобал Інвест Капітал", ТОВ "Медея-М", ТОВ фірма "СКС") та до ТОВ "Лізинг Пром" свідчить про те, що ТОВ "Лізинг Пром" володіє майном без правових підстав. Отже, на час подання цього позову Об`єкт-3 та Об`єкт-4.2, які утворились внаслідок поділу Нежитлових Приміщень Х-4, знаходяться у незаконному володінні ТОВ "Лізинг Пром", оскільки були придбані ним від осіб, які не мали права відчужувати спірне майно.

До того ж, в обґрунтування своїх вимог про витребування спірного майна на користь ТОВ "Ольга.", позивач вказує, що спірне майно слід вважати таким, що збереглось в натурі як індивідуально визначене майно, з огляду на відсутність відомостей у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, та інших доказів, на підтвердження фактичного знищення Нежитлових приміщень Х-4, в той час як зміни у характеристиках спірного майна не є доказом знищення належного ТОВ "Ольга." спірного майна, тобто припинення його фактичного існування в натурі. При цьому, позивач вказує про відсутність доказів звернення власників/набувачів спірних приміщень щодо припинення права власності через знищення майна, що, також, є обов`язковою підставою вважати спірні приміщення знищеними. Таким чином, позивач вказує, що Об`єкт-3 та Об`єкт-4.2, право власності на які зареєстровано за відповідачем-2 та які просить витребувати позивач, є складовою частиною Нежитлових Приміщень Х-4 як індивідуально визначеного майна, яке належить на праві власності ТОВ "Ольга.".

За викладених обставин, позивач зазначає про обґрунтованість позовних вимог щодо витребування спірного майна на користь ТОВ "Ольга." з огляду на доведеність обставин, які зумовлюють можливість витребування спірного майна з володіння ТОВ "Лізинг Пром" на підставі п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України:

- позивач є законним власником спірного нерухомого майна;

- це майно вибуло з володіння позивача не з його волі;

- спірне майно збереглось в натурі;

- ТОВ "Глобал Інвест Капітал", ТОВ "Медея-М", ТОВ фірма "СКС", якими відчужувалось спірне майно на користь ТОВ "Лізинг Пром", не були законними власниками спірного нерухомого майна, а отже не мали права на його відчуження;

- ТОВ "Лізинг Пром" придбало спірне майно за відплатними правочинами в осіб, які не мали права на його відчуження.

Разом з тим, за змістом позовної заяви, позивач зазначає про поважність причин пропуску строку позовної давності щодо звернення з даним позовом до суду, з наступних підстав:

- в період з 20.05.2009 по 25.08.2015 управління ТОВ "Ольга." здійснювали засновники та акціонери, в інтересах яких було укладено цей договір, а ліквідатор Малишева Т.А., яка була призначена цими засновниками та вчиняла дії всупереч інтересам кредиторів ТОВ "Ольга.", систематично вчиняла дії всупереч інтересам кредиторів ТОВ "Ольга.";

- у період з 26.08.2014 по 08.12.2015 повноваження ліквідатора ТОВ "Ольга." виконувала арбітражний керуючий Івіна В.В., яка систематично вчиняла дії всупереч інтересам кредиторів ТОВ "Ольга." та була усунута судом за результатом розгляду скарги кредиторів у зв`язку з неналежним виконанням своїх повноважень;

- з 09.12.2015 управління ТОВ "Ольга." здійснювали добросовісні ліквідатори, проте виявлення ними ознак фраудаторності оскаржуваного договору купівлі-продажу ускладювалось з огляду на відсутність в матеріалах справи про банкрутство ТОВ "Ольга." документів, які підтверджували проведення розрахунків між ТОВ "Ольга." та ТОВ "Скандій" за оскаржуваним Договором, ускладнення отримання відомостей від ІП "Аврора" щодо бенефіціарного власника цього підприємства з огляду на ліквідацію цього підприємства 28.01.2016; відсутність прямих доказів (окрім заяви свідка ОСОБА_13 ), які б доводили, що Владислав Протас є співвласником Торгівельної групи "Таргет", до якого входили ТОВ "Ольга.", ТОВ "Скандій" та ІП "Аврора", недобросовісну поведінку Протаса В.М. як засновника ТОВ "Ольга." та ІП "Аврора", щодо приховування ним відомостей про те, що він був бенеіфціаром компанії TOLEDO LIMITED (яка призначила Малишеву Т.А. ліквідатором ТОВ "Ольга.") та ISIDA TRADING LLC, та їх примусове розкриття лише у травні 2020 року.

В обґрунтування заявлених вимог про припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізинг Пром" на спірне майно позивач, посилаючись на положення абз. 3 ч.3 ст.26, п.9 ч.1 ст.27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", вказує, що у разі задоволення позовних вимог ТОВ "Ольга." про визнання недійсним оспорюваного договору та про витребування спірного майна у ТОВ "Лізинг Пром", для безперешкодної державної реєстрації права ТОВ "Ольга." на спірне майно за рішенням суду, необхідним є припинення цим рішенням права власності ТОВ "Лізинг Пром" на спірне майно, що зумовило звернення позивача з вимогою про припинення права власності ТОВ "Лізинг Пром" на Об`єкт-3 та Об`єкт-4.2.

Враховуючи викладені позивачем обставини, з огляду на пояснення/заперечення учасників справи, господарський суд зазначає, що в процесі розгляду справи між учасниками справи постали спірні питання в частині наявності/відсутності підстав вважати наявними ознаки фраудаторності оскаржуваного правочину та обґрунтованості поважності причин пропущення строку позовної даності щодо звернення за даним позовом до суду, у зв`язку з чим господарський суд, за результатом дослідження матеріалів справи №29/5005/6381/2011(904/2823/22), а також матеріалів справи №29/5005/6381/2011, в межах якої здійснюється розгляд даної справи, зазначає наступне.

Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, статтею 20 ГК України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 цього Кодексу.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі N 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі N 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20 тощо.

Тому в кожній справі про визнання правочину недійсним суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.

Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.

Насамперед це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні спеціальних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

Безумовно, визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

Отже, кредитор (кредитори) та арбітражний керуючий є тими зацікавленими особами у справі про банкрутство, які мають право звертатися з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів, у межах справи про банкрутство і таке звернення є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість відновлення порушених прав кредиторів та боржника. (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19).

Оскаржуваний договір укладений 20.05.2009, тобто до дати введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства (далі по тексту "КУзПБ"). Тому суд вважає, що приписи статті 42 КУзПБ у частині підстав для визнання недійсними правочинів боржника не підлягають застосуванню в цьому випадку.

Водночас, укладення боржником правочинів поза межами "підозрілого періоду", визначеного статтею 20 Закону про банкрутство, та відсутність підстав для застосування статті 42 КУзПБ з огляду на непоширення її дії на правовідносини, що склалися до вступу в дію КУзПБ, не виключає можливості визнання недійсним правочину боржника, спрямованого на уникнення звернення стягнення на його майно, на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом за умови доведеності відповідних обставин заявником. Саме така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Рішенням Конституційного Суду України від 28.04.2021 N 2-р (II)/2021 у справі N 3-95/2020 (193/20) визнано, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 ЦК України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України, та вказано, що оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука "а також зловживання правом в інших формах", що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною).

Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:

особа (особи) "використовувала/використовували право на зло";

наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувають);

враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів.

Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається про людське око, таким критеріям відповідати не може.

Суд наголошує, що правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник має піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, має відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора (аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі N 910/8357/18).

Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору.

До таких обставин, зокрема, відноситься:

момент укладення договору;

контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа);

ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

Отже, правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора (аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18).

Через це будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (див. висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі N 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі N 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі N 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі N 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі N 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі N 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі N 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі N 908/794/19 (905/1646/17)).

Вищенаведені висновки Верховного Суду є проявом застосування складного механізму взаємоузгодження різних засад цивільного права. Фундаментальні принципи цивільного права покликані убезпечити учасників цивільних відносин від порушень принципу добросовісності, а при недотриманні основоположних засад - забезпечити захист права, порушеного недобросовісною поведінкою. Окреслена конструкція цивільного законодавства України відображає правило римського права: Contra juris civilis regulas pacta conventa rata non habentur (приватні угоди, які суперечать принципам цивільного права - недійсні).

Суд звертає увагу на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03.07.2019 у справі N 369/11268/16-ц (провадження N14-260цс19) про те, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди кредиторам, ухилення від виконання зобов`язань перед кредиторами є очевидним використанням приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню ("вживанням права на зло").

За цих умов недійсність договору як приватно-правова категорія є інструментом, який покликаний не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.

Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №904/7905/16 виснувала, що фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства на підставі пункту 6 частини 1 статті 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин 3, 6 статті 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину лише на підставі статті 234 ЦК України. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

Водночас, категорія фраудаторності у галузі банкрутства спрямована на недопущення недобросовісного виведення активів з метою уникнення відповідальності цим майном перед кредиторами, зважаючи, що частина 2 статті 96 ЦК України вимагає, щоби юридична особа відповідала за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Тобто, боржник має усвідомлювати повне виконання свого обов`язку перед кредитором. У зв`язку з цим можна розмежувати також критерії фраудаторності: об`єктивний - коли вчиняється правочин цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку за наявності існуючої вже заборгованості; суб`єктивний - усвідомлення боржником появи боргу в результаті укладення правочину, що повинно аналізуватися через призму економічної мети договору, сумлінність та добросовісність дій боржника, які мають бути спрямовані на погашення боргу, а не навпаки, на неможливість виконання зобов`язання.

Щодо наявності/відсутності підстав вважати наявними ознаки фраудаторності оскаржуваного правочину господарський суд зазначає наступне.

Щодо пов`язаності осіб.

Станом на дату укладення оспорюваного договору склад учасників (акціонерів) його сторін виглядав таким чином:

ВАТ "Ольга" (продавець): ОСОБА_5 з часткою в розмірі 18 423 750,00 грн.(51%); ще три фізичні особи, інформація про яких не відображається в ЄДРПОУ, з часткою в розмірі 17 701 250,00 грн (49%).

ТОВ "Скандій" (покупець): Іноземне підприємство "Селена" (код ЄДРПОУ34756174) з часткою в розмірі 63 000,00 грн (100%), єдиним засновником якого була компанія- нерезидент - EURELIA DEVELOPMENT LLC.

Як вказує позивач у жовтні 2019 року ОСОБА_13 в межах справи про банкрутство ТОВ "Ольга." було подано до Господарського суду Дніпропетровської області нотаріально засвідчену заяву свідка, за змістом якої ОСОБА_13 повідомив, що ним спільно з ОСОБА_22 та ОСОБА_5 у 1998 році було засновано мережу супермаркетів роздрібної торгівлі Таргет у м. Харкові та Харківській області. Підприємницька діяльність зазначеної торгівельної мережі здійснювалась з використанням значної кількості юридичних осіб, серед яких були, в тому числі, такі компанії як: ВАТ "Ольга", правонаступником якого є ТОВ "Ольга." (код ЄДРПОУ 30236375); ІП "Аврора" (код ЄДРПОУ 34756588); ТОВ Фірма "Пранк" (код ЄДРПОУ 23468734) та ряд інших підприємств, вичерпного переліку яких Заява свідка не містить, надалі "Торгівельна група "Таргет".

Рішенням Антимонопольного комітету України від 19.01.2011 № 15-р "Про надання дозволу на узгоджені дії" було встановлено, що учасниками корпорації "Торгівельна група "Тагіт" ("Таргет") є 28 суб`єктів господарювання, серед яких, зокрема: ТОВ "Скандій", ІП "Селена", ТОВ Фірма "Пранк", ТОВ "Ольга".

У квітні 2020 року ліквідатор ТОВ Ольга. звернувся до Верховного Суду Белізу (The Supreme Court of Belize) з позовом до International Corporate Services Limited (відповідач-1) та Worldwide Corporate Services Limited (відповідач-2), які виступали агентами (довірчими управителями) зазначених вище компаній-нерезидентів у період з 2009 по 2014 рр.

За результатами розгляду вказаного позову, рішенням (наказом) Верховного Суду Белізу від 11.05.2020 у справі №254(2020) (далі - Рішення ВС Белізу від 11.05.2020) Верховний Суд Белізу зобов`язав агентів (адміністраторів) вказаних компаній-нерезидентів надати документи, які б підтверджували імена та адреси справжніх бенефіціарних власників, директорів та зареєстрованих акціонерів цих компаній та розміри їх часток з моменту створення цих компаній до моменту постановлення даного рішення Верховного Суду Белізу.

За змістом отриманих документів від агентів (адміністраторів) вказаних компаній-нерезидентів на виконання вказаного Рішення ВС Белізу від 11.05.2020, з квітня 2009 року та станом на теперішній час Владислав Протас є одноосібним та незмінним бенефіціарним власником компаній TOLEDO LIMITED (країна реєстрації Беліз), LILIT INK (країна реєстрації Беліз) та ISIDA TRADING LLC (країна реєстрації США), що підтверджено нотаріально засвідченим Афідевітом під присягою директора компанії Worldwide Corporate Services Limited Ангелітою Голдсон від 22.05.2020.

Згідно пунктів 2-3 цього афідевіту, компанія Worldwide Corporate Services Limited діяла в якості номінального директора та номінального акціонера компанії ISIDA TRADING LLC. юридичної особи, створеної за Законом про Корпорації Штату Арканзас, з реєстраційним номером 19 810. Крім того, той факт, що вказана компанія діяла як номінальний директор компанії ISIDA TRADING LLC підтверджується в тому числі копіями довіреностей від 25.03.2011, 15.03.2012 від компанії ISIDA TRADING LLC, підписаних представником.

На виконання вказаного рішення Верховного Суду Белізу директором компанії Worldwide Corporate Services Limited Ангелітою Голдсон було також надано другий нотаріально засвідчений Афідевіт під присягою від 28.05.2020, в пунктах 5-9 якого вказано, що протягом усього часу, коли компанія Worldwide Corporate Services Limited була номінальним директором та акціонером компанії ISIDA TRADING LLC, тобто з 29.03.2009 бенефіціарним власником компанії ISIDA TRADING LLC був Протас Владислав, однак, з огляду на сплив тривалого часу з моменту припинення співпраці між компанією Worldwide Corporate Services Limited та Владиславом Протасом у 2016 році, копії відповідних документів були знищені на підставі закону.

За змістом Декларації про довірче управління компанією TOLEDO LIMITED, Владислав Протас є співвласником та директором мережі супермаркетів роздрібної торгівлі Групи "Таргет".

Станом на час укладення оскаржуваного Договору єдиним засновником ТОВ "Скандій" було ІП "Селена" (код ЄДРПОУ 34756174).

Разом з тим, відповідно до витягу з ЄДРПОУ зареєстрованим місцезнаходженням ІП "Селена" було - м.Харків, проспект Гагарїна, буд. 167/1, в той час як відповідно до змісту вказаної Заяви свідка, приміщення Торгівельної групи "Таргет" знаходились у місті Харків в тому числі за адресою: проспект Гагаріна, буд. 167/1.

За змістом витягу з ЄДРПОУ щодо ІП "Селена" (а.с.74-76, т.2) станом на час укладення Договору № 1910 єдиним засновником ІП "Селена" була компанія-нерезидент EURELIA DEVELOPMENT LLC(США).

За змістом витягу з ЄДРПОУ щодо та ІП "Аврора" (а.с.140-142, т.2; а.с.2-9, т.3) станом на час укладення Договору № 1910 єдиним засновником ІП "Аврора" була компанія-нерезидент ISIDA TRADING LLC, США.

При цьому, місцем реєстрації компанії EURELIA DEVELOPMENT LLC була та ж сама адреса, яка була місцем реєстрації компанії ISIDA TRADING LLC, США.

Як вбачається з рішення Верховного Суду Белізу від 11.05.2020 у справі № 254 (2020), отриманого ліквідатором ТОВ Ольга. у травні 2020 року, за результатами примусового розкриття вказаних відомостей, бенефіціарним власником ISIDA TRADING LLC був Протас В.М.

З 30.08.2012 (а.с.107-110, т.2) часткою розміром 99% статутного капіталу ТОВ "Скандій" володіло ІП "Аврора" (34756588), яке входило в Торгівельну групу "Таргет", що вбачається із заяви свідка.

За змістом витягів з ЄДРПОУ ТОВ "Скандій" станом на 02.04.2013, та 16.12.2020 в період з 02.04.2013 по 16.12.2020 - часткою розміром 100% статутного капіталу ТОВ "Скандій" володіло ТОВ "Фідея" (код ЄДРПОУ 34756525).

При цьому в період з 24.01.2011 до 04.03.2014 єдиним засновником ТОВ "Фідея" була компанія-нерезидент LILIT INK, одноосібним бенефіціарним власником якої з квітня 2009 року є ОСОБА_5 , що вбачається з інформації, отриманої за результатами примусового розкриття вказаних відомостей на підставі рішення Верховного Суду Белізу від 11.05.2020 у справі № 254 (2020), а з 05.03.2014 власником частки в розмірі 100% статутного капіталу ТОВ "Фідея" став Владислав Протас особисто, що вбачається з відповідних витягів з ЄДРПОУ щодо ТОВ "Фідея" станом на 24.01.2011, 04.03.2014, 05.03.2014.

Разом з тим, за змістом відповідей в письмовому опитування учасника справи ( ОСОБА_5 ) як свідка (а.с.188, т.4), наданих в порядку ст. 90 ГПК України на виконання вимог ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2022 у справі №29/5005/6381/2011(904/2823/22), ОСОБА_5 зазначено наступне:

1. Чи здійснювали Ви контроль над ТОВ "Скандій" (код ЄДРПОУ 36371380) станом на 20.05.2009 та через яку компанію Ви здійснювали такий контроль?

Відповідь:

Станом на 20.05.2009 я був зареєстрований як єдиний бенефіціарний власник компанії-нерезидента EURELIA DEVELOPMENT LLC, яка у свою чергу була власником ІП "Селена" (код ЄДРПОУ 34756174), яке у свою чергу було учасником ТОВ "Скандій". Однак, на той час я не здійснював фактичний контроль над ТОВ "Скандій". У 2009-2010 р.р. мій статус як бенефіціарного власника компанії-нерезидента EURELIA DEVELOPMENT LLC. був номінальним, а фактичне управління компанією-нерезидентом EURELIA DEVELOPMENT LLC, ІП "Селена" та ТОВ "Скандій", а також ВАТ "Ольга", які входили до компаній групи "Target", здійснювали мої брати Олександр та Андрій Протаси. Зазначене підтверджується пунктами 1, 8, 11, 13, 18, 30 заяви ОСОБА_13 як свідка у справі №29/5005/6381/2011 від 21.10.2019, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Богданович А.О., копія якої додається до цієї відповіді, а також письмовими поясненнями ОСОБА_22 від 21.02.2020, поданими у справу № 29/5005/6381/2011, копія яких також додається до цієї відповіді.

2. Чи були Ви станом на 20.05.2009 бенефіціарним власником компанії EURELIA DEVELOPMENT LLC?

Відповідь:

Відповідь на це питання № 2 вже була мною надана у відповіді на питання № 1.

3. Чи здійснювали Ви станом на 25.05.2009 контроль над ІП "Аврора" (код ЄДРПОУ 34756588) та компанії ISIDA TRADING LLC?

Відповідь:

Інформація про кінцевого бенефіціарного власника ІП "Аврора" станом на травень 2009 року була розкрита ліквідатором ТОВ "Ольга." у примусовому порядку на підставі рішення Верховного Суду Белізу, з огляду на що я не бачу потреби у наданні відповіді на вказане питання.

4. Для чого (з якою метою) Вами було приховано відомості про кінцевого бенефіціарного власника компаній ТОВ "Скандій" та ІП "Аврора" з 2009 по 2020 рр.?

Відповідь:

Відомості про мене як кінцевого бенефіціарного власника компаній ТОВ "Скандій" та ІП "Аврора" з 2009 по 2020 рр. не були мною зареєстровані в державних реєстрах України, тому що така реєстрація не вимагалася чинним на той час законодавством України.

5. З якою метою було відчужено Спірне Майно з ВАТ "Ольга" (код ЄДРПОУ 30236375) на ТОВ "Скандій" за Оскаржуваним Договором?

Відповідь:

Мета укладення Оскаржуваного Договору визначена у тексті Оскаржуваного Договору, з огляду на що я не бачу потреби у наданні відповіді на вказане питання.

6. Від якої особи (фізичної та/або юридичної") ТОВ "Скандій" було одержано грошові кошти для проведення розрахунків за Оскаржуваним Договором (просимо назвати ПІБ/найменування та ідентифікаційний код кожної особи)?

Відповідь:

Я достеменно не пам`ятаю, від якої особи ТОВ "Скандій" було одержано грошові кошти для проведення розрахунків за Оскаржуваним Договором.

7. З якою метою грошові кошти, отримані ВАТ "Ольга" від ТОВ "Скандій" в якості розрахунків за Оскаржуваним Договором, були перераховані на рахунок ТОВ фірма "Пранк" (код ЄДРПОУ 23468734)?

Відповідь: :

Як я вже зазначив у відповіді на питання № 1, фактичний контроль над компаніями групи "Target", до якої у 2009-2010 рр. входили, зокрема, ВАТ "Ольга", ТОВ "Скандій" та ТОВ фірма "Пранк", здійснювали мої брати Андрій та Олександр Протаси, які й прийняли рішення про переміщення грошових коштів, отриманих за Спірне Майно, з рахунку ВАТ "Ольга" на рахунок ТОВ фірма "Пранк". Водночас, як мені відомо, їхнє рішення про переміщення зазначених грошових коштів на рахунок ТОВ фірма "Пранк" з рахунку ВАТ "Ольга" було зумовлено скрутним фінансовим становищем ВАТ "Ольга" та ризиком його банкрутства.

За викладених обставин, ОСОБА_5 був єдиним бенефіціарним власником компанії EURELIA DEVELOPMENT LLC, яка була єдиним учасником ІП "Селена", яка була єдиними учасником ТОВ "Скандій", станом на час укладання оспорюваного правочину.

Як зазначено вище, станом на час укладання оскаржуваного правочину Акціонером ВАТ "Ольга" (правонаступником якого стало ТОВ "Ольга.") був зокрема Владислав Протас, який володів акціями у розмірі 51 %.

Відповідно до ч.1 ст.41 Закону України "Про господарські товариства" вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства. У загальних зборах мають право брати участь усі акціонери, незалежно від кількості та виду акцій, власниками яких вони є.

Згідно до пп. 3 п. 7.3. статуту ВАТ "Ольга" до повноважень загальних зборів акціонерів належало обрання та відкликання членів наглядової ради простою більшістю голосів, а відповідно до п. 7.17 статуту ВАТ "Ольга" наглядова рада звітує саме перед загальними зборами.

За вкладених обставин, враховуючи те, що наглядовою радою, яка була підзвітною та підконтрольною ОСОБА_5 згідно зі статутом ВАТ "Ольга", прийнято рішення про відчуження спірного майна на користь ТОВ Скандій, в той час як ОСОБА_5 перебував у вищому (на той час) органі управління ВАТ "Ольга" як акціонер, а отже мав повноваження здійснювати управління ВАТ "Ольга" через загальні збори акціонерів та приймати будь-які обов`язкові рішення з питань діяльності ВАТ "Ольга", в тому числі обирати та відкликати наглядову раду, господарський суд дійшов висновку щодо обґрунтованості тверджень позивача про те, що ОСОБА_5 мав повноваження здійснювати управління та приймати обов`язкові рішення з усіх питань діяльності ВАТ "Ольга" та ТОВ "Скандій" на момент укладення оскаржуваного договору, а тому ВАТ "Ольга" та ТОВ "Скандій" є пов`язаними між собою особами, в той час як відповідні заперечення учасників справи щодо недоведеності факту пов`язаності вказаних осіб відхиляються судом з вищенаведених обставин.

Щодо оплати вартості спірного майна, відчуженого на користь ТОВ "Скандій" на підставі оскаржуваного правочину.

За умовами Договору в 1 Додаткового договору нежитлові Приміщення Х-4 було відчужено ВАТ "Ольга" на користь ТОВ "Скандій" на підставі оспорюваного Договору за ціною 14 203 898,69 грн.

12.07.2016 ліквідатор ТОВ "Ольга." арбітражний керуючий Кучак Ю.Ф. звернувся із запитом до ТОВ "Скандій" щодо надання документів й інформації щодо здійснення ТОВ "Скандій" оплати за Договором № 1910; джерела походження коштів, якими ТОВ "Скандій" здійснювалися розрахунки за Договором № 1910, у разі їх здійснення; пов`язаності джерела походження коштів з особами, які мали вирішальний вплив на господарську діяльність ТОВ "Ольга.", зокрема, але не виключно, з ОСОБА_5 .

05.08.2016 ТОВ "Скандій" (а.с.131-138, т.2) надало відповідь на запит із долученням копій платіжних доручень, які підтверджували здійснення ТОВ "Скандій" на користь ВАТ "Ольга" оплати за Договором № 1910. У відповіді ТОВ "Скандій" також повідомило, що 25.05.2009 оплата за Договором № 1910 здійснювалася за рахунок коштів, які в цей же день (25.05.2009) надійшли на рахунок ТОВ "Скандій" за постачання продовольчих та непродовольчих товарів від ІП "Аврора" (код в ЄДРПОУ 34756588), яке, за даними ТОВ "Скандій", не має будь-якого зв`язку з особами, які у 2009 році мали вирішальний вплив на діяльність ВАТ "Ольга", зокрема з ОСОБА_5 .

За змістом наданої ТОВ "Скандій" інформації та доказів проведення розрахунку за оспорюваним правочином вбачається наступне.

Згідно виписки з рахунку ТОВ "Скандій" у ПАТ Південкомбанк щодо руху коштів 25.05.2009 (а.с.139,т2) 25.05.2009 на рахунок ТОВ "Скандій" в ХФ ВАТ КБ "Південкомбанк", МФО 350813, р/р 26004001078001 надійшли кошти від ІП "Аврора" у формі 6 платежів на загальну суму 14 205 000,00 грн з призначенням платежу: "Сплата за продов. та непродов. товари з-но угоди № 66/05/09 від 22.05.09".

В цей же день (25.05.2009) ТОВ "Скандій" перерахувало кошти, отримані від ІП "Аврора", на рахунок Продавця - ВАТ "Ольга" в ХФ ВАТ КБ "Південкомбанк", МФО 350813, р/р 26000001061001, у формі 6 платежів на загальну суду 14 199 898,69 грн з призначенням платежу: "Сплата за нежитлову булівлю лі. "X-4" по вул. Морозова, 13 згідно договору купівлі-продажу реєстр. № 1910 від 20.05.09"

Таким чином, ТОВ "Скандій" розрахувалось з ВАТ "Ольга" за оскаржуваним договором за рахунок грошових коштів, отриманих в той же день від ІП "Аврора".

В подальшому отримані ВАТ "Ольга" кошти за відчужене майно було перераховано на користь ТОВ фірма "Пранк", що вбачається з наступного.

Постановою Господарського суду Харківської області від 27.02.2012 по справі №5023/225/12 ТОВ фірма "Пранк" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Позивач вказує, що станом на 2016 року ТОВ фірма "Пранк" ліквідовано, у зв`язку з чим ліквідатор ТОВ Ольга. арбітражний керуючий Кучак Ю.Ф. 31.08.2016 року звернувся до ТОВ "Карпос" (код ЄДРПОУ 34629821), яке виконувало обов`язки ліквідатора ТОВ фірма "Пранк" у справі №5023/225/12 про банкрутство ТОВ фірма "Пранк", із запитом про надання інформації щодо розрахунків, які проводились між ВАТ "Ольга" та ТОВ фірма "Пранк" у травні 2009 року, якщо такі мали місце.

За змістом листа ТОВ "Карпос" від 15.09.2016 та платіжних доручень (а.с.149-155, т.2) вбачається, що 25.05.2009 (тобто, в день надходження ВАТ "Ольга" коштів від ТОВ "Скандій" за оскаржуваним договором), між ВАТ "Ольга" та ТОВ фірма "Пранк" проведено розрахунок, а саме: 25.05.2009 з рахунку ВАТ "Ольга" було перераховано на користь ТОВ фірма "Пранк" грошові кошти у розмірі 15 000 000,00 грн. шістьма платежами по 2 500 000, 00 грн з призначенням платежу: "сплата за товар згідно з угодою №15 від 26.03.2004 року".

Згідно витягу з ЄДРПОУ (а.с.147-150, т.3) щодо ТОВ фірма "Пранк" засновником ТОВ фірма "Пранк" є Протас В.М.

За викладених обставин, від ІП "Аврора" перераховано грошові кошти на користь ТОВ "Скандій", яке здійснило розрахунок за оскаржуваним договором з ВАТ "Ольга", яке, в свою чергу здійснило розрахунок з ТОВ фірма "Пранк", при цьому кожна із вказаних осіб була підконтрольною Протасу В.М.

Вказані обставини свідчать про наявність факту технічного руху коштів по рахунках ІП "Аврора", ТОВ "Скандій", ВАТ "Ольга", ТОВ фірма "Пранк", проте за результатом проведених перерахувань грошові кошти ВАТ "Ольга" надійшли на рахунок іншого підконтрольного підприємства, належного Протасу В.М. ТОВ фірма "Пранк".

За загальним правилом, у спорі про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (висновки, сформовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, від 02.10.2019 у справі №587/2331/16-ц, від 22.10.2019 у справі №911/2129/17, від 19.11.2019 у справі №918/204/18).

Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів. Правочини за участю боржника, які допомагають реалізувати таку мету, мають ознаки фраудаторності, незалежно від того, чи такий правочин є двостороннім (одностороннім) чи багатостороннім (у якому буде задіяно низку учасників, об`єднаних єдиною неправомірною метою) (постанова Верховного Суду від 27.02.2024 по cправі № 910/15043/21 (910/13122/22)

У відповідності до правових висновків Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених у справі № 905/2030/19(905/2445/19), фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

У постанові від 30.01.2019 у справі № 911/5358/14 Верховний Суд висловив правову позицію щодо реальності господарської операції, вказав на те, що для з`ясування правової природи як господарської операції, так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов`язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті цієї операції.

Водночас будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (постанова Верховного Суду у справі №405/1820/17 від 24.07.2019, №910/8357/18 від 28.11.2019).

Враховуючи наведені висновки Верховного Суду, господарський суд зазначає, що твердження учасників справи про те, що обставина перерахування грошових коштів з рахунків ІП "Аврора" на користь ТОВ "Скандій" не входить в предмет доказування у даній справі, відхиляються судом, оскільки у даній справі має місце сукупність обставин, за результатом дослідження яких вбачається факт скерування грошових коштів від ВАТ "Ольга" на користь іншого підприємства, що належало учаснику ВАТ "Ольга", а тому суд не вбачає підстав для неврахування вказаних обставин з метою повного та всебічного дослідження обставин укладення оскаржуваного правочину, в той час як предметом розгляду даної справи є оскарження правочину з підстав його фраудаторності, мета якого в момент його укладання є прихованою, що і доводять встановлені судом обставини.

Щодо тверджень учасників справи про відсутність порушень в частині перерахування грошових коштів ВАТ "Ольга" на користь ТОВ фірма "Пранк", оскільки вказані кошти сплачено з метою погашення заборгованості, що виникла у ВАТ "Ольга" перед ТОВ фірма "Пранк" на підставі договору №15 від 25.05.2009, господарський суд зазначає, що погашення вимог пов`язаної компанії - ТОВ фірма "Пранк" за наявності зобов`язань та непогашеної заборгованості перед кредитором АТ Укрсіббанк не відповідають принципам добросовісності, натомість вказане свідчить про те, що органи управління ВАТ "Ольга" мали за мету скерувати активи ВАТ "Ольга" (нерухоме майно, а в подальшому грошові кошти) на користь інших компаній, які також перебували під управлінням Протаса В.М, отже уклали фраудаторний правочин, задіявши при цьому низку учасників, об`єднаних єдиною неправомірною метою.

Поряд з цим, дослідження питання фраудатроності оскаржуваного правочину передбачає встановлення моменту укладення оскаржуваного договору, у зв`язку з чим суд вказує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній станом на дату укладення Оскаржуваного Договору) звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року в складі балансу та звіту про фінансові результати. Баланс підприємства складається за станом на кінець останнього дня кварталу (року).

Звітним періодом, в якому було укладено Оскаржуваний Договір, є 2009 рік.

Згідно з балансом ВАТ "Ольга" станом на 31.12.2009, розмір поточних зобов`язань ВАТ "Ольга" перед кредиторами станом на початок звітного періоду (01.01.2009) становив 278 729 000,00 грн, а станом на кінець звітного періоду (31.12.2009) розмір поточних зобов`язань ВАТ "Ольга" перед кредиторами суттєво збільшився та становив 317 657 000,00 грн.

Натомість, розмір активів ВАТ "Ольга" станом на початок звітного періоду (01.01.2009) становив 398 836 000,00 грн., а на кінець звітного періоду (станом на 31.12.2009) розмір активів зменшився та становив 393 720 000,00 грн.

При цьому, чисті активи ВАТ "Ольга" згідно з балансом ВАТ "Ольга" станом на 31.12.2009 становили: станом на початок звітного періоду (01.01.2009) 37 973 000,00 грн, а станом на кінець звітного періоду (станом на 31.12.2009) 3 915 000,00 грн. Тобто, чисті активи ВАТ "Ольга" в 2009 році зменшились у 10 разів.

Таким чином, фінансова звітність ВАТ "Ольга" підтверджує, що у звітному періоді під час якого було укладено Оскаржуваний Договір (2009 рік) мало місце збільшення розміру кредиторської заборгованості ВАТ "Ольга" за різкого та суттєвого зменшення розміру її чистих активів.

Згідно з балансом ВАТ "Ольга" станом на 31.12.2010 у 2010 році після укладення Оскаржуваного Договору продовжилось різке та стрімке зменшення чистих активів ВАТ "Ольга" і на кінець звітного періоду (31.12.2010) чисті активи ВАТ "Ольга" становили вже від`ємне значення, а саме: "-" 100 580 000,00 грн.

Відтак, у 2010 році (найближчому звітному періоді після укладення Оскаржуваного Договору) активів ВАТ "Ольга" вже було недостатньо для виконання наявних у товариства зобов`язань перед кредиторами.

За змістом долученого ліквідатором до матеріалів справи звіту ТОВ "АК "П.С.П. Аудит" від 27.07.2020 про фактичні результати виконання узгоджених процедур стосовно аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства ТОВ "Ольга." за період з 01.01.2008 по 31.12.2010 (а.с.179-194, т.3) підписаний сертифікованим аудитором, судовим експертом, кандидатом економічних наук Сушком Д.С., викладено наступне:

Ми виконали узгоджені з Вами і перелічені далі процедури стосовно аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного Підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю Ольга. за період з 01.01.2008р. по 31.12.2010р. на підставі показників визначених в Методичних рекомендаціях виявлення ознак неплатоспроможності Підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства затверджених Наказом Міністерства економіки України №14 від 19.01.2006р. (далі - Методичні рекомендації).

Наше завдання виконане згідно з Міжнародним стандартом супутніх послуг 4400 Завдання з виконання узгоджених процедур стосовно фінансової інформації, який застосовується до завдань з узгодженні процедур, Законом України Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність від 21.12.2017 №2258-VIІІ, Процедури виконано винятково з метою надання вам допомоги в оцінці достовірності стану бухгалтерського обліку та податкової звітності, й підсумовано їх так:

Ми виконали аналіз фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Ольга (далі - Підприємство) за попередні три календарні роки, що передують року у якому було відкрито процедуру банкрутства, на підставі показників визначених в Методичних рекомендаціях, з метою сформувати загальні уявлення та загальні тенденції розвитку Підприємства за вказаний період. Аналіз передбачав:

- оцінку показників Підприємства з позиції неплатоспроможності за період з 01.01.01.2008 по 31.12.2010р.;

- аналіз показників Підприємства при виявленні ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства за період з 01.01.2008р. по 31.12.2010р.;

- аналіз показників Підприємства при визначенні ознак дій з приховування банкрутства за період з 01.01.2008р. по 31.12.2010р.

Ми наводимо далі наші результати:

Ми вважаємо, що виконані розрахунки та дослідження даних фінансової звітності надають можливість зробити певні висновки, але масштаби нашої роботи були обмежені неотриманням повного пакету фінансової звітності за 2010 рік та окремих статистичних звітів за період, який підлягав аналізу.

Результат розрахунку показників, що визначають фінансово-господарський стан Підприємства вказує, що показники ліквідності, рентабельності та фінансової стійкості Підприємства є переважно незадовільними, істотно відхиляються від оптимальних значень або мають несприятливу тенденцію за результатами всього періоду, що аналізується. Виконаний аналіз змін вказує на критичне погіршення показників у 2009 році.

За 2008 рік діяльність Підприємства характеризується низькою рентабельністю і потребує більш детального дослідження. Спостерігається перевищення собівартості реалізації над чистими доходами від реалізації. Рекомендовано виконати дослідження умов договорів з покупцями та замовниками, щоб переконатися у ринковості ціноутворення в ключових операціях Підприємства за цей період діяльності.

У 2009 році діяльність Підприємства є збитковою. Відбувається різке скорочення працівників, вибуття виробничих основних засобів, істотне зменшення доходу на фоні зростання неосновних видів дебіторської та кредиторської заборгованості. Маємо припущення, що таке погіршення показників фінансово-господарського стану Підприємства у 2009 році, могло спричинити:

-штучне збільшення розміру кредиторської та дебіторської заборгованості;

-продаж задіяних у виробничо-господарській діяльності основних засобів;

-продаж товарів (робіт, послуг) за ціною нижчою за собівартість, без належних економічних підстав;

-необґрунтоване зменшення кількості працівників.

Для того, щоб підтвердити або спростувати такі можливі причини погіршення показників фінансового стану Підприємства рекомендовано провести перевірку фінансово-господарських договорів Підприємства.

За 2010 рік ми були обмежені в даних необхідних для проведення оцінки і аналізу фінансово-господарської діяльності. Однак основні показники балансу за звітний період вказують на продовження розпочатої у 2009 році тенденції зростанням кредиторської та дебіторської заборгованості при зменшенні необоротних активів. Відбулося істотне збільшення показника непокритого збитку на кінець 2010 року. Це вказує на критичний стан показників фінансово-господарської діяльності Підприємства.

За змістом п.2.1 вказаного звіту зазначено наступне:

Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у 2009 році впав більше ніж у 4 рази порівняно з 2008 роком. При цьому, якщо у 2008 році Підприємство мало хоч і незначний, але чистий прибуток, то починаючи з 2009 року діяльність Підприємства є збитковою з негативною динамікою зростання суми непокритих збитків. Середньооблікова чисельність працівників, що була задіяна в діяльності Підприємства, також зазнала істотних змін у 2009 році, зокрема, кількість штатних працівників різко скоротилася з 895 до 210, більш ніж у 4 рази. Відповідно і зменшився фонд оплати праці. Продуктивність праці працівників залишалася сталою.

Необоротні активи вибували, найбільші такі зміни відбулися у 2009 році, і на кінець 2010 року вартість таких активів була у 2,5 рази меншою, ніж на початок 2008 року. Додатковий аналіз структурних змін у складі необоротних активів наведено в окремому розділі цього звіту.

На противагу вибуттю необоротних активів зростала дебіторська заборгованість. З кінця 2008 року до кінця 2010 року вона збільшилася більше ніж у 2 рази. Додатковий аналіз структурних змін у складі дебіторської заборгованості наведено в окремому розділі цього звіту. Інші елементи активів Підприємства, такі як грошові кошти, запаси не були суттєвими. Фінансові інвестиції у фінансовій звітності відсутні.

Короткострокові кредити банків відсутні за даними фінансової звітності. Довгострокові зобов`язання представлені кредитами банків і мали тенденцію до їх незначного скорочення за 2008-2010 роки. Але основні елементи зобов`язань Підприємства сконцентровані у складі поточних зобов`язань. Додатковий аналіз структурних змін у складі поточних зобов`язань наведено в окремому розділі цього звіту.

Власний капітал Підприємства є від`ємним починаючи з 2009 року, перш за все за рахунок негативних фінансових результатів фінансово-господарської діяльності Підприємства. Власні оборотні засоби мали від`ємне значення на протязі всього періоду, який підлягав аналізу. Це свідчить про повну фінансову залежність Підприємства.

Таким чином, у 2009 році на Підприємстві почалось вибуття основних засобів, яке тривало до дати його оголошення банкрутом, у цьому ж 2009 році різко скоротилася кількість працівників, істотно зменшилися доходи Підприємства. При цьому замість збільшення грошових коштів Підприємство отримало векселі, заборгованість дебіторів, і це, при нестачі власних оборотних засобів, збитковості діяльності, мало вкрай негативний вплив на стан платоспроможності Підприємства.

Разом з тим, за змістом п.2.1 звіту, зазначено, що переважна більшість показників фінансової стійкості вказує на неплатоспроможність Підприємства, його незадовільну фінансову стійкість. Негативні зміни в усіх ключових показниках особливо простежуються починаючи з 2009 року".

Крім того, за змістом пп.2.2.5 звіту зазначено наступне:

У Підприємства відбулося 65% зростання поточних зобов`язань на кінець 2010 року в порівнянні з початком 2008 року. При цьому Підприємство не мало зростання основних засобів чи запасів, а навпаки з 2009 року вони істотно зменшувалися або були несуттєвими.

Між тим, за змістом наданих пояснень АТ Таскомбанк вважає висновки, викладені у звіті ТОВ АК П.С.П. Аудит необґрунтованими, а проведене дослідження фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства ТОВ Ольга. за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року неналежним, натомість долучає до матеріалів справи Звіт про узгоджені процедури щодо аналізу фінансово-господарського стану та фінансової звітності ТОВ Ольга. за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, складений ТОВ АФ Бондаренко та партнери.

За змістом вказаного звіту викладено узагальнюючи висновки за результатами узгоджених процедур наступного змісту:

Оцінка змін фінансового стану Підприємства була здійснена за період 2008 - 2010 роки -попередні три роки, що передували процедурі банкрутства. З 2011 року Підприємство знаходиться в стані припинення через процедуру визнання Підприємства банкрутом.

1. Відповідно до даних фінансової звітності основним видом діяльності Підприємства протягом періодів, що аналізувалися, була оптова та комісійна торгівля продовольчими та непродовольчими товарами. Крім того, підприємство здійснювало операції з надання в оренду необоротних активів та операції з векселями.

Так, за результатами 2008 року питома вага доходу Підприємством від здійснення основної (посередницької торгівельної) діяльності складала 67% від загальної суми доходу, дохід від операцій з векселями склав 20% від загальної суми доходу, від оперативної оренди - 10% від загальної суми доходу. Протягом 2009 - 2010 років чистий дохід (виручка) Підприємства від реалізації товарів має тенденцію до скорочення, проте залишився переважним джерелом доходів.

Перспективним напрямком своєї діяльності Підприємство визначило лізингові операції. З метою реалізації зазначеної стратегії протягом останніх років до початку періоду, що досліджується, Підприємство здійснювало інвестиції в придбання будівель і споруд, їх модернізацію та реконструкцію.

2. Протягом періоду, що аналізувався, фінансовий стан Підприємства характеризується як незадовільний, а саме:

- ліквідність підприємства за весь період була недостатньою;

- розрахункові показники діяльності Підприємства свідчать про фінансову нестійкість та високі ризики неплатоспроможності Підприємства протягом всього періоду, що аналізується, а саме з 01.01.2008 по 31.12.2010, неспроможність Підприємства виконати свої зовнішні зобов`язання за рахунок власних коштів, що призвело до значної залежності Підприємства від позикових оборотних коштів.

Вже на початок періоду, що аналізується, а саме на 01.01.2008. Підприємство не мало достатнього обсягу необоротних активів для відновлення платоспроможності за рахунок позасудових заходів.

Про залежність Підприємства від залученого капіталу також свідчить показник обсягу власних оборотних коштів Підприємства, який протягом всього періоду, що аналізується, мав стабільно від`ємне значення.

- розрахункове значення коефіцієнту Бівера свідчить про наявність ознак фінансової кризи у Підприємства вже на початок періоду, що підлягав аналізу, тобто з 01.01.2008.

3. Протягом періоду, що аналізується, результати діяльності Підприємства характеризуються наступними показниками:

- За результатами 2008 року Підприємство отримало незначний чистий прибуток в розмірі 682 тис. грн. При цьому Підприємство отримало валовий збиток від реалізації продукції. Найвагомішою статтею доходу Підприємства в цьому році є доходи від операцій з векселями - 142 875 тис. грн., що складає 20% від загальної суми доходу.

З 2009 року діяльність Підприємства є збитковою. Збиткова діяльність Підприємства в цьому році спричинена отриманням ним надзвичайних витрат у розмірі 43 775 тис. грн., що становить майже 100% збитку за цей період. В ході нашого дослідження ми не змогли визначити природу цих збитків. Водночас, у зазначеному періоді Підприємством отриманий валовий прибуток від реалізації продукції.

Найбільші збитки Підприємство отримало за результатами 2010 року - 96 003 тис. грн., які були сформовані за рахунок від`ємного фінансового результату від операційної діяльності в розмірі (-21 329) тис. грн., інших витрат в розмірі 49 520 тис. грн., з яких 99% - витрати по операціях з векселями, а також фінансових витрат в розмірі 25 163 тис. грн., з яких 98% - проценти за кредитами банків. Зазначимо, що у порівнянні з попереднім 2009 роком у Підприємства значно збільшилися витрати за процентами банків - з 5 556 тис. грн. до 24 565 тис. грн., або майже в 4,5 разів.

Крім того, якщо протягом 2008 - 2009 років операції, що здійснювалися Підприємством з реалізації необоротних активів та з векселями, мали позитивний чистий результат, то в 2010 році - ці операції збиткові. Крім того, з 2009 року значно скоротилася рентабельність напрямку діяльності Підприємства - здавання майна в оперативну оренду. У примітках до своєї фінансової звітності за 2009 рік Підприємство розкрило інформацію, що відчуження будівель, споруд, машин, обладнання здійснювалось у зв`язку із зменшенням економічної вигоди від їх використання.

Так, необоротні активи Підприємства (основні засоби, нематеріальні активи та інвестиційна нерухомість) протягом періоду, що аналізується, зменшилися на 134 354 тис. грн. або на 56%, в тому числі протягом 2009 року зменшення необоротних активів Підприємства склало 95 509 тис. грн. або 40% у порівнянні з початком періоду, що аналізується.

Зазначимо, що за результатами 2009 року Підприємство має від`ємний операційний потік, який вимушено було перекривати за рахунок інвестиційної діяльності, зокрема шляхом реалізації основних засобів, нематеріальних активів та інвестиційної нерухомості.

Наприклад, 25.05.2009 між Підприємством та ТОВ СКАНДІЙ був укладений договір купівлі-продажу нежитлових приміщень загальною площею 24 073,4 кв. м, які розташовані в м. Харкові по вул. Морозова, буд. 13. Продаж зазначених приміщень була здійснена за ціною відповідно до відомостей, викладених у Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Комунальним підприємством Харківське бюро технічної" інвентаризації, а саме 11 836 582,24 грн., що склало 13% від загальної суми доходу Підприємства від реалізації необоротних активів за 2009 рік.

Загальним чистим результатом від реалізації необоротних активів Підприємства протягом 2009 року був прибуток в розмірі 2 322 тис. грн., коли як в 2010 році чистий результат від реалізації необоротних активів був від`ємним та склав (-21 261) тис. грн.

- Розмір чистих активів Підприємства протягом періоду, що аналізується, значно скоротився. Так, станом на початок періоду - 01.01.2008 вони складали 37 291 тис. грн., на кінець 2009 та 2010 звітних років чисті активи набули від`ємного значення та склали відповідно (- 3 915) тис. грн. та (-99 943) тис. грн. Таким чином, протягом 2009 року чисті активи Підприємства у порівнянні з попереднім періодом скоротилися на 41 888 тис. грн. або на 110%, а протягом 2010 року - на 96 028 тис. грн. або майже в 25 разів.

Скорочення чистих активів відбувалося за рахунок збільшення зобов`язань підприємства, що є наслідком збиткової діяльності Підприємства та відсутності власних коштів для ведення діяльності.

- Так, станом на 31.12.2008 загальна сума довгострокових та короткострокових зобов`язань Підприємства складала 360 863 тис. грн., станом на 31.12.2009 -390 659 тис. грн. (збільшення на 29 796 тис. грн. або на 8%), станом на 31.12.2010 - 493 598 тис. грн. (збільшення на 102 936 тис. грн. або на 26%). Станом на кінець 2008 року у загальній сумі зобов`язань Підприємства переважну частину складала заборгованість за векселями - 42%, зобов`язання за розрахунками за договорами комісії на реалізацію складали 24%, довгострокові кредити банків -22%.

На кінець 2009 року переважну частину зобов`язань Підприємства складали вже розрахунки за передплатами за продаж необоротних активів - 35%, при цьому були погашені зобов`язання за договорами комісії, зменшилася частка довгострокових кредитів банків до 19% та за векселями - до 21%.

Таким чином, як зазначалося вище, за рахунок інвестиційної діяльності (продаж необоротних активів) Підприємство протягом 2009 року фінансувало свою операційну та фінансову діяльність (обслуговування заборгованості перед банками).

В ході свого дослідження ми не виявили судових проваджень, відкритих протягом 2009 року, щодо примусового виконання Підприємством зобов`язань перед банками за отриманими кредитами. Провадження у справі про банкрутство Підприємства порушено відповідно до ухвали господарського суду від 18.05.2011 за власною заявою Підприємства.

На кінець 2010 року переважна частка зобов`язань Підприємства приходилася на інші поточні зобов`язання, які склали 61% від всіх зобов`язань. В ході дослідження ми не змогли дослідити більш детально структуру цих зобов`язань.

- З 2009 року відбувається значне накопичення дебіторської заборгованості в активах Підприємства. Так, протягом 2009 року загальна сума дебіторської заборгованості збільшилася на 62 548 тис. грн. або на 48%, в тому числі за рахунок збільшення дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги - на 70 473 тис. грн. або на 231%, та іншої поточної дебіторської заборгованості - на 22 275 тис. грн. або на 34%.

Збільшення обсягу дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги може свідчити про затримки/проблеми у розрахунках контрагентів Підприємства за отримані товари (роботи, послуги). Зазначене потребувало залучення додаткових джерел фінансування підприємства за рахунок залучення коштів. У складі іншої поточної дебіторської заборгованості на кінець 2009 року найсуттєвіша питома вага припадала на заборгованість за розрахунками з продажу необоротних активів - 77 999 тис. грн. або близько 41% від загальної суми дебіторської заборгованості Підприємства.

Відповідно до наданих аудиторам для виконання завдання документів до складу цієї заборгованості не входила заборгованість ТОВ СКАНДІЙ за вказаним вище договором купівлі-продажу нежнтлових приміщень від 25.05.2009, оплата покупцем придбаних приміщень відбулася 22 та 25 травня 2009 року на загальну суму 14 203 898,69 грн., яка складається з вартості приміщень, зазначеної у Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Комунальним підприємством Харківське бюро технічної інвентаризації, - 11 836 582.24 грн., збільшеної на суму податку на додану вартість в розмірі 2 367 316,45 грн. (20% від вартості).

- Показник обсягу власних оборотних коштів Підприємства протягом всього періоду, що аналізується, мав стабільно від`ємне значення. Зазначене свідчить про залежність Підприємства від залученого капіталу. Найсуттєвіше зростання потреби Підприємства у перекритті недостатності власних оборотних коштів спостерігається протягом 2008 та 2010 років (на 50 851 тис. грн. та 56 761 тис. грн. відповідно). Протягом 2009 року потреба у фінансуванні власних оборотних коштів Підприємства зменшилася на 36 560 тис. грн.

З метою з`ясування причин погіршення фінансового стану Підприємства доцільно провести аналіз фінансово-господарських договорів, інших первісних документів щодо діяльності Підприємства, рішень управлінського персоналу та вищого органу управління тощо.

Водночас, за результатами нашого дослідження ми можемо припустити, що основними причинами погіршення фінансового стану Підприємства протягом періоду, що аналізується, є невиважена стратегія Підприємства щодо впровадження нового виду діяльності - лізингові операції, що призвело до значної залежності Підприємства від позикових коштів та незбалансованої структури балансу, недостатності обігових коштів, що зумовлено відволіканням ресурсів в інвестиційну діяльність (придбання будівель і споруд, їх модернізацію та реконструкцію), скороченням основної діяльності, ймовірним погіршенням стану розрахунків дебіторів Підприємства. Значним чином на погіршення фінансового стану Підприємства вплинули надзвичайні витрати у розмірі 43 775 тис. грн., понесені протягом 2009 року. Природу даних витрат ми не змогли дослідити..

Між тим, за змістом наданих пояснень, ТОВ ТД ИРБИС заперечує факт підтвердження позивачем ознак неплатоспроможності боржника станом на час укладання оскаржуваного правочину з огляду на те, що наданий позивачем у якості доказу звіт ТОВ "АК "П.С.П. Аудит" від 27.07.2020 про фактичні результати виконання узгоджених процедур стосовно аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства ТОВ "Ольга." за період з 01.01.2008 по 31.12.2010 складено на підставі неповних даних про фінансово-господарську діяльність ТОВ "Ольга." та має застереження стосовно достовірності фінансової звітності підприємства.

Разом з тим, ТОВ ТД ИРБИС зазначає, що наданий АТ Таскомбанк звіт від 26.10.2023 не відповідає критерію належності у розумінні ч.1 ст. 76 ГПК України, оскільки його складено не за встановленою законодавством формою, та за результатом дослідження копій документів, які викликають у ТОВ ТД ИРБИС обґрунтовані сумніви щодо їх достовірності та можливості встановлення на основі їх аналізу дійсних обставин справи.

З огляду на викладене господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з ліквідаційного балансу ТОВ Ольга станом на 15.04.2011 (а.с.195, т.3) за період з початку 2011 року до 15.04.2011року відбулось зростання поточних зобов`язань ТОВ "Ольга." на 55% у порівнянні з кінцем 2010 р., а у порівнянні з початком 2008 року - на 156%.

За змістом ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2017 у справі №29/5005/6381/2011 (а.с.197-200, т.3), якою затверджено реєстр кредиторів ТОВ "Ольга.", вимоги ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (правонаступником якого є АТ "Державний експортно-імпортний банк України") (далі - АТ "Укрексімбанк") включені до реєстру вимог кредиторів на суму 225 224 469,52 грн з віднесенням до 1-ої черги задоволення, а вимоги на суму 31 874 823,08 грн - до 4-ої черги задоволення.

Зазначеною ухвалою встановлено, що вимоги АТ "Укрексімбанк" виникли на підставі кредитних договорів (копії яких містяться в матеріалах цієї справи №29/5005/6381/2011), які вже були укладені станом на дату укладення Оскаржуваного Договору, а саме:

- Кредитного договору №6805К85 від 07.09.2005 - 101 268 520,00 (сто один мільйон двісті шістдесят вісім тисяч п`ятсот двадцять) гривень 00 коп.

- Кредитного договору №6807К56 від 16.08.2007 - 86 165 783,28 (вісімдесят шість мільйонів сто п`ятдесят тисяч сімсот вісімдесят три) гривні 28 коп.

- Кредитного договору №68108К62 від 10.11.2008 - 37 790 166,24 (тридцять сім мільйонів сімсот дев`яносто тисяч сто шістдесят шість) гривень 24 коп.

- Кредитного договору №68108К40 від 13.06.2008 - 11 565 002,21 (одинадцять мільйонів п`ятсот шістдесят п`ять тисяч дві) гривні 21 коп.

Разом з тим, за змістом претензії АТ "Укрексімбанк" №068-02/5656 від 01.07.2011 (а.с.201, т.3) заборгованість ТОВ "Ольга." зі сплати відсотків формувалась починаючи з 01.04.2009, що свідчить про те, що заборгованість внаслідок порушення ВАТ "Ольга" зобов`язань за кредитними договорами, укладеними з АТ "Укрексімбанк", виникла до укладення оскаржуваного у даній справі правочину.

Згідно даних реєстру вимог кредиторів ТОВ "Ольга.", станом на час звернення з даним позовом до суду, вимоги АТ "Укрексімбанк" в розмірі 31 875 241,60 грн. залишаються непогашеними, загальний розмір непогашених вимог кредиторів ТОВ "Ольга." становить 317 810 496,82 грн., в той час як будь-які активи, за рахунок яких могли б бути погашені вимоги кредиторів у ТОВ "Ольга." відсутні.

За викладених обставин, господарський суд дійшов висновку щодо обґрунтованості тверджень позивача в частині наявності підстав вважати укладення оскаржуваного правочину за наявності невиконаних грошових зобов`язань перед кредитором, в умовах стійкої фінансової неспроможності.

Разом з тим, господарський суд зазначає, що за змістом правових висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/7547/17, вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.

Таким чином, ТОВ Ольга. вчинено дії щодо зменшення розмірів його активів, в той час як за наявності розмірів невиконаних грошових зобов`язань перед кредиторами, зокрема, АТ Укрексімбанк, існують підстави для утримання від вчинення боржником таких дій. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 27.01.2022 у справі №904/5693/20(904/4517/21).

За викладених обставин, вищевказані заперечення учасників справи щодо недоведеності позивачем обставин укладення оскаржуваного правочину за наявності стійкої неплатоспроможності боржника відхиляються судом, з огляду на те, що наявність невиконаних зобов`язань боржника перед третіми особами, станом на час укладання оскаржуваного правочину свідчить про неплатоспроможність боржника, в той час як укладення оскаржуваного правочину з відчуження нерухомого майна за наявності невиконаних грошових зобов`язань перед третіми особами, що, в подальшому, спричинило зменшення активів боржника, за рахунок яких підлягають погашенню грошові зобов`язання боржника перед кредиторами.

Разом з тим, господарський суд зазначає, що в межах дослідження питання доведеності факту неплатоспроможності ТОВ Ольга. станом на час укладання оскаржуваного договору, постало питання щодо витребування доказів за клопотанням ТОВ ТД ИРБИС, в обґрунтування якого ТОВ ТД ИРБИС зазначає про наявність обґрунтованих сумнівів щодо достовірності долучених позивачем копій доказів, та можливості встановлення на основі їх аналізу дійсних обставин справи.

Господарський суд зазначає, що відповідно до частин першої та другої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.

Згідно з приписами частини першої статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Стаття 77 ГПК України визначає, що допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Між тим, чинний ГПК України не містить таке поняття як достатність доказів, натомість законодавцем запроваджено новий стандарт доказування вірогідність доказів. Стандарт доказування вірогідність доказів, на відмінну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Крім того, згідно з приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Тобто тягар доказування лежить на сторонах.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ ТД ИРБИС не наведено обставин, які підтверджують суперечливість долучених позивачем доказів, що виключає наявність підстав для неврахування доказів, долучених позивачем, зокрема, на виконання приписів ст. 13 ГПК України, положеннями якої визначено обов`язок сторони довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В межах дослідження питання моменту оскаржуваного правочину, підлягає встановленню наявність/відсутність взаємозв`язку між укладенням оскаржуваного правочину та подальшим відкриттям провадження у справі про банкрутство, у зв`язку з чим господарський суд зазначає наступне.

31.01.2011 відбулись позачергові Загальні збори учасників ТОВ "Ольга." (а.с.100-102, т.3), за участю:

- Компанія-нерезидент "TOLEDO LIMITED" (країна реєстрації Беліз), якій належить частка у статутному капіталі Товариства у розмірі 34 318 750, 00 грн., що становить 95% статутного капіталу Товариства;

- ОСОБА_14 , якій належить частка у статутному капіталі Товариства у розмірі 1 806 250, 00 грн., що становить 5% статутного капіталу Товариства.

За результатом проведення позачергових Загальних зборів учасників ТОВ "Ольга." 31.01.2011 вирішено:

1) прийняти до уваги Звіт директора про підсумки фінансово-господарської діяльності Товариства у 2010 році;

2) відкликати (звільнити) директора ТОВ "Ольга." ОСОБА_23 за згодою сторін та зобов`язати ОСОБА_23 передати ліквідатору ТОВ "Ольга." документацію, печатки, штампи, матеріальні та інші цінності Товариства;

3) припинити ТОВ "Ольга." шляхом його ліквідації: призначити ліквідатором ТОВ "Ольга." Малишеву ТА.

16.05.2011 призначений засновниками, зокрема, компанією "TOLEDO LIMITED", ліквідатор ТОВ "Ольга." Малишева Т.А. звернулась до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ольга." в порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (а.с.103-108, т.3), в обґрунтування якої зазначено, що за результатами проведення інвентаризації активів і зобов`язань ТОВ "Ольга." станом на 01.02.2011 було складено проміжний ліквідаційний баланс, з якого вбачається, що загальний пасив ТОВ "Ольга." суттєво перевищує загальний актив ТОВ "Ольга.".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2011 у справі №29/5005/6381/2011 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ольга.", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2011 у справі №29/5005/6381/2011 ТОВ "Ольга." визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором ТОВ "Ольга." призначено Малишеву Т.А.

За викладених обставин, після укладення оспорюваного договору судом було визнано неплатоспроможність ТОВ "Ольга." у зв`язку з недостатністю активів для погашення вимог кредиторів, при цьому рішення про припинення ТОВ "Ольга." прийнято на позачергових Загальних зборах його учасників, вирішальним голосом в якому належав компаній "TOLEDO LIMITED", бенефіціарним власником якої був ОСОБА_5 , що в сукупності свідчить про обґрунтованість тверджень позивача в частині наявності причинно-наслідкового зв`язку між укладенням оскаржуваного правочину та подальшим банкрутством підприємства боржника.

При цьому, заперечення ТОВ ТД ИРБИС щодо наявності причинно-наслідкового зв`язку між укладенням оскаржуваного правочину та подальшим банкрутством підприємства боржника з посиланням на укладення господарських договорів, загальний розмір заборгованості за якими складає суму понад 260 млн. грн. відхиляються судом, з огляду на те, що договори від 31.12.2010 року - це договори відступлення права вимоги, а тому вони не утворили жодної нової заборгованості, а стосувалися тієї, що вже або існувала на момент укладення оспорюваного договору, або виникла у тому самому звітному періоді, в якому був укладений оспорюваний договір. Зазначене не спростовується належними та допустимим доказами.

За викладених обставин, господарський суд дійшов висновку щодо обґрунтованості тверджень позивача в частині наявності ознак фраудаторності оскаржуваного правочину, а отже наявністю підстав для визнання його недійсним, та відповідно, витребування спірного майна, як такого що відчужено за недійсним правочином, у зв`язку з чим суд зазначає наступне.

Статтею 41 Конституції України визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Аналогічне положення закріплено у статті 321 Цивільного кодексу України.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20.10.2011 (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), "Кривенький проти України" від 16.02.2017 (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16)

Також слід зазначити, що відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду викладеної в зазначеній постанові, будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору.

Право позивача на витребування майна, у разі доведення незаконності і безпідставності вибуття його із володіння позивача передбачене чинним законодавством України.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 Цивільного кодексу України).

Статтею 388 Цивільного кодексу України визначено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

2) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Слід зазначити, що у спорі між особою, яка вважає себе власником спірного майна, та особою, яка вважає себе законним володільцем (користувачем) спірного майна, сторонами спору є особи, які претендують на спірне майно. Тому для правильного вирішення спору суду слід з`ясувати та перевірити, зокрема факт наявності майна у незаконному володінні відповідача; факт відсутності у відповідача правових підстав для володіння майном; факт добросовісного (недобросовісного) володіння чужим майном.

За результатом дослідження матеріалів справи судом встановлено, що спірне майно вибуло з володіння ТОВ "Ольга.", з підстав його фраудаторності, отже вибуття майна з володіння власника на підставі фраудаторного правочину свідчить про відсутність волі власника на законне відчуження цього майна, оскільки за таким правочином воля власника спрямована не на правомірну реалізацію свого права власності, а на зловживання ним для досягнення неправомірної цілі - завдання шкоди кредиторам. Воля власника на відчуження майна може бути виражена виключно в рамках здійснення права власності. Тоді як у спірних правовідносинах мало місце не здійснення права власності, а "вживання" ТОВ "Ольга." свого права з іншою метою, яка не захищається позитивним правом. Тому укладення оскаржуваного договору внаслідок недобросовісних, нерозумних та таких, що суперечать інтересам товариства, дій керівника та учасників ТОВ "Ольга.", укладення спірного Договору фактично в особистих інтересах учасників ТОВ "Ольга." свідчить про відсутність волі ТОВ "Ольга." як юридичної особи на відчуження спірного майна.

Враховуючи викладене, спірне майно вважається таким, що вибуло поза волею власника, що узгоджується висновком Верховного Суду, викладеним у п.49.1 постанови від 14.06.2022 у справі №04/14-10/5026/2337/2011, за змістом якої зазначено, що вибуття майна з володіння власника на підставі правочину, який надалі визнаний недійсним, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Разом з тим, в межах дослідження питання щодо витребування спірного майна, господарський суд вважає за необхідне звернутись до висновків Верховного Суду, викладених у п.п. 7.14, 7.16 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 року у справі № 922/2416/17, п. 46.1 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 року у справі № 610/1030/18:

"7.14. Відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне (пункт 6.30 постанови від 2 липня 2019 року у справі N 48/340). Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт б частини першої статті З ЦК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі N 669/927/16-ц).".

"7.16. Тому за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовані у пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №922/3537/17 (провадження № 12-127гс 19).

За викладених обставин, суд в будь-якому випадку має оцінювати наявність чи відсутність добросовісності зареєстрованого володільця майна та обізнаність такої особи про можливі перешкоди у придбанні майна з інших джерел, відмінних від Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що спростовує відповідні заперечення учасників справи.

Разом з тим, перебування ТОВ "Лізинг Пром" у статусі добросовісного набувача, не виключає підстав для витребування у нього спірного майна на підставі п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, як такого, що вибуло з володіння позивача не з його волі.

Крім того, в межах дослідження питання витребування спірного майна, з урахуванням його подальшого поділу з присвоєнням нових реєстраційних номерів, господарський суд зазначає наступне.

За змістом висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 10.05.2018 у справі N 29/5005/6381/2011, від 27.02.2020 у справі N 5013/458/11) об`єкти нерухомого майна, створені внаслідок формального поділу іншого (-их) об`єкту/об`єктів, не можуть вважатись новоствореними в розумінні норм ЦК України.

Не є новоствореним об`єктом об`єкт нерухомого майна, створений з прив`язкою до вже існуючої нерухомості, з використанням її функціональних елементів, реконструкція (перебудова) не спричинює створення нового нерухомого майна, а лише свідчить про зміни вже існуючого об`єкта, а вже існуючий об`єкт зі зміненими зовнішніми та внутрішніми параметрами не може визнаватися новоствореною нерухомістю. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 06.07.2016 у справі N 6-1213цс16 та у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі N 910/4650/17, від 19.04.2018 у справі N 161/3376/17, від 30.05.2018 у справі N 5013/462/12, від 04.07.2018 у справі N 335/640/15, від 28.05.2019 у справі N 924/60/18, від 11.06.2019 у справі N 902/1414/13, від 27.02.2020 у справі N 5013/458/11, від 16.09.2020 у справі N 201/10517/16-ц).

За змістом правової позиції Верховного Суду України, викладені й в постанові від 11.11.2021 у справі №910/8482/18(910/4866/21) результат реконструкції чи будь-якої іншої перебудови нерухомого майна не є новоствореною нерухомою річчю в розумінні приписів статей 331, 332 Цивільного кодексу України незалежно від того, чи додержано при такій реконструкції чи перебудові (добудові) вимоги публічного законодавства про будівництво, архітектуру та регулювання містобудівної діяльності.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 30.05.2019 у справі № 922/2598/18 та від 17.01.2019 у справі № 708/254/18, умовами для припинення права власності на знищене нерухоме майно згідно вимог статті 349 ЦК України, є наявність встановленого факту знищення майна, а також відповідної заяви власника майна про внесення змін до державного реєстру. Документами, які підтверджують знищення майна, можуть бути матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, довідки органів внутрішніх справ України, акт про пожежу, офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна тощо.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження фактичного знищення Нежитлових приміщень Х-4.

За викладених обставин, господарський суд дійшов висновку щодо обґрунтованості тверджень позивача в частині можливості витребування спірного індивідуально визначеного майна за наявності зміни площі спірного майна, його поділу на три об`єкти, в той час як відповідні заперечення учасників справи відхиляються судом.

Щодо наявності підстав вважати обґрунтованими/необгрунтованими причини поважності пропущення строку позовної даності щодо звернення з даним позовом до суду.

Європейський Суд з прав людини наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93 та № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 57 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелюватись із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

Отже, застосування інституту позовної давності є одним з інструментів, який забезпечує дотримання принципу юридичної визначеності. Відтак, вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд має повно з`ясувати усі обставини, пов`язані з фактом обізнаності та об`єктивної можливості особи бути обізнаною щодо порушення її прав та законних інтересів, ретельно перевірити доводи учасників справи у цій частині, дослідити та надати належну оцінку наданим ними в обґрунтування своїх вимог та заперечень доказів.

Як унормовано статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частинами третьою-четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (статті 257, 261 ЦК України).

Господарський суд звертає увагу на висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17, від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, де зазначено, що аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" у статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

В обґрунтування пропуску строку позовної давності на звернення з даним позовом до суду позивач посилається на діяльність недобросовісних ліквідаторів ТОВ "Ольга." ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , якими не вчинялись дії щодо оскарження договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 20.05.2009.

За змістом матеріалів справи №29/5005/6381/2011 про банкрутство ТОВ "Ольга.", повноваження ліквідатора ТОВ "Ольга." виконувались наступними особами:

- у період з 02.06.2011 до 25.08.2014 повноваження ліквідатора ТОВ "Ольга." виконувала арбітражний керуючий Малишева Т.А., призначена постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2011 у справі №29/5005/6381/2011;

- у період з 26.08.2014 по 08.12.2015 повноваження ліквідатора ТОВ "Ольга." виконувала арбітражний керуючий Івіна В.В., призначена ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2014;

- у період з 09.12.2015 по 11.03.2019 повноваження ліквідатора ТОВ "Ольга." виконував Кучак Ю.Ф., призначений ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2015;

- у період з 12.03.2019 по теперішній час повноваження ліквідатора ТОВ "Ольга." виконує Гусар І.О., якого призначено ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2019.

31.01.2011 засновниками ТОВ "Ольга." компанією TOLEDO LIMITED, яка володіла 95% статутного капіталу, та фізичною особою ОСОБА_14 , яка володіла 5% статутного капіталу, було прийнято рішення припинити ТОВ "Ольга." та призначити ліквідатором ТОВ "Ольга." Малишеву Т.А.

З огляду на те, що єдиним бенефіціарним власником компанії-нерезидента TOLEDO LIMITED був ОСОБА_5 , ліквідатор Малишева Т.А. була пов`язана відносинами контролю із засновниками ТОВ "Ольга.", які водночас були засновниками ТОВ "Скандій", ІП "Аврора", ТОВ фірма "Пранк", отже була призначена на посаду ліквідатора засновниками, які прийняли рішення про відчуження спірного майна і в інтересах яких це майно було відчужено.

Разом з тим, в межах справи №29/5005/6381/2011 про банкрутство ТОВ "Ольга." кредитори ПАТ "ВТБ Банк" та ДПІ у Московському районі міста Харкова звернулись до господарського суду зі скаргами на дії ліквідатора Малишевої Т.А., які не були розглянуті судом, з огляду на те, що 07.07.2014 ОСОБА_12 подано заяву про дострокове припинення повноважень ліквідатора ТОВ "Ольга.", яка була задоволена судом.

Позивач зазначає, що строк позовної давності щодо спірних вимог сплинув під час виконання повноважень недобросовісним ліквідатором ТОВ "Ольга." ОСОБА_12 .

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2014 ліквідатором ТОВ "Ольга." призначено ОСОБА_11 .

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2015 задоволено скаргу ПАТ "ВТБ Банк" та усунуто ОСОБА_11 від обов`язків ліквідатора ТОВ "Ольга."; призначено ліквідатором ТОВ "Ольга." Кучака Ю.Ф.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.07.2015 апеляційну скаргу арбітражного керуючого Івіної В.В залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2015 - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.11.2015 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.07.2015 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2015 у справі №29/5005/6381/2011- скасовано; справу №29/5005/6381/2011 передано на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Під час повторного розгляду скарги ПАТ "ВТБ Банк" ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2015 задоволено скаргу ПАТ "ВТБ Банк" та усунуто ОСОБА_11 від обов`язків ліквідатора ТОВ "Ольга.",

За змістом вищевказаної ухвали від 09.12.2015 господарським судом встановлено наступне обставини:

- саме арбітражний керуючий Івіна В.В. повинна була заявити грошові вимоги у справу №922/3182/14 про банкрутство ТОВ "Ортія" та вжити заходів щодо повернення майна, за яке не сплачено понад 20 млн. грн. на ліквідаційний рахунок ТОВ "Ольга.", чим завдано значної шкоди кредитору - ПАТ "ВТБ Банк";

- ОСОБА_11 не заявила у справу про банкрутство ТОВ "Ортія" грошових вимог, не вжила інших заходів, спрямованих на стягнення з покупця грошових коштів та заходів щодо повернення майна банкрута, що призвело до непогашення вимог заставного кредитора - ПАТ "ВТБ Банк" на суму 20 969 362, 70 грн.;

- бездіяльність ліквідатора Івіної В.В. призвела до можливості ліквідації дебітора ТОВ "Ольга." - ТОВ "Ортія", який не перерахував кошти за придбане майно, а його активи були відчужені до початку процедури банкрутства ТОВ "Ортія", чим суттєво порушені права заставного кредитора - ПАТ "ВТБ Банк";

- ОСОБА_11 не подавала в період виконання своїх повноважень щомісячних звітів Господарському суду Дніпропетровської області у дану справу про банкрутство;

- після скасування 10.11.2015 Вищим господарським судом України ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2015 ОСОБА_11 02.12.2015 направила до господарського суду Харківської області заяви про відмову від позовів, поданих ліквідатором банкрута ОСОБА_24 , про витребування майна банкрута, реалізованого на аукціоні 28.12.2012 та визнання права власності банкрута на майно, розташоване за адресами: АДРЕСА_7 та АДРЕСА_6 .

Щодо відмови ліквідатором Івіною В.В. від позовів ТОВ "Ольга." про витребування майна Вищий господарський суд України у постанові по справі №922/4706/15 від 23.03.2016 зазначив, що відмова боржника в особі ліквідатора (Івіної В.В.) від позову не тільки прямо суперечить законодавчо визначеним функціям ліквідатора, а й істотно порушує права кредиторів боржника, які у цьому випадку позбавляються права на задоволення своїх грошових вимог в межах справи про банкрутство.

За викладених обставин, господарський суд дійшов висновку щодо обґрунтованості тверджень позивача в частині недобросовісності ліквідаторів ТОВ "Ольга." ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , якими не вчинялись дії щодо визнання недійсним оскаржуваного правочину в межах визначеного приписами ст. 257 ЦК України строку.

Щодо діяльності ліквідатора ТОВ "Ольга." Кучака Ю.Ф., господарський суд вказує наступне.

Арбітражний керуючий Кучак Ю.Ф., призначений на посаду ліквідатора ТОВ "Ольга" ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області у справі №29/5005/6381/2011 від 09.12.2015.

Разом з тим, позивач зазначає, що станом на час призначення його ліквідатором матеріали справи не містили доказів на підтвердження розрахунків між ТОВ "Скандій" та ТОВ "Ольга".

Між тим, Рішенням Антимонопольного комітету України від 19.01.2011 № 15-р "Про надання дозволу на узгоджені дії" (а.с.80-83, т.2) встановлено, що учасниками корпорації "Торгівельна група "Тагіт" ("Таргет") є 28 суб`єктів господарювання, серед яких, зокрема: ТОВ "Скандій", ІП "Селена", ТОВ Фірма "Пранк", ТОВ "Ольга".

Відповідно до ст. 24 Закону України Про Антимонопольний комітет України (в редакції Закону N1294-ІV(1294-15) від 20.11.2003, тобто станом на час прийняття Антимонопольним комітетом України рішення №15-р від 19.01.2011) рішення та розпорядження, що приймаються органами Антимонопольного комітету України, головами його територіальних відділень відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції, надаються особам, які беруть участь у справі, у вигляді їх копій, посвідчених у порядку, встановленому законодавством. Особливості порядку надання та оприлюднення рішень, розпоряджень встановлюються законодавством про захист економічної конкуренції.

Згідно п. 4. ст. 27 ЗУ Про захист економічної конкуренції, в редакції станом на 19.01.2011, інформація стосовно заявлених узгоджених дій, а саме щодо: організаційно-правової форми учасників узгоджених дій, їх місцезнаходження та їх представництв, філій, а також видута змісту узгоджених дій може бути опублікована в друкованих чи електронних засобах масової інформації або оприлюднена Антимонопольним комітетом України чи його територіальним відділенням в інший спосіб.

Крім того, може бути оприлюднена й інша інформація стосовно заявлених узгоджених дій, а також інформація щодо концентрації, якщо така інформація раніше була публічно оголошена або заявник не заперечує проти такої публікації.

Приписами п.8.18. розпорядження Антимонопольного комітету України N 26-р від 12.02.2002 Про затвердження Положення про порядок подання заяв до органів Антимонопольного комітету України про надання дозволу на узгоджені дії суб`єктів господарювання рішення про надання дозволу на узгоджені дії (витяг з нього, що не містить інформації з обмеженим доступом, відомостей, що дають можливість ідентифікувати фізичну особу) оприлюднюється шляхом розміщення на офіційній сторінці Комітету в мережі Інтернет, а також може бути опубліковане в друкованих виданнях чи електронних засобах масової інформації, (в редакції від 23.01.2015, тобто станом на час призначення ОСОБА_15 ліквідатором ТОВ Ольга. та отримання ним документів за актами приймання - передачі від 12.03.2016 від колишнього ліквідатора ТОВ Ольга. Івіної В.В.) .

Враховуючи викладене, інформація про учасників узгоджених дій, які є засновниками корпорації Торгівельна група Тагіт ("Таргет"), згідно рішення АМКУ №25-р від 19.01.2011, зокрема, ТОВ Ольга, ТОВ Скандій, ТОВ Фірма Пранк, Іноземне підприємство Селена не була прихованою та могла бути отримана ліквідатором Кучаком Ю.Ф.,

12.07.2016 ліквідатор Кучак Ю.Ф. звернувся до ТОВ "Скандій" із запитом щодо надання інформації стосовно розрахунків між ТОВ "Скандій" та ТОВ "Ольга" за умовами оскаржуваного договору.

05.08.2016 ліквідатор Кучак Ю.Ф. отримав від ТОВ "Скандій" інформацію на підтвердження проведення розрахунків та перерахування коштів у загальному розмірі 14 203 898, 69 грн. з відповідними платіжними дорученнями, актом звірки та випискою з рахунку ТОВ "Скандій" у ПАТ "Південкомбанк" щодо руху коштів 25.05.2009, з яких вбачається, що грошові кошти отримані від ІП Аврора (а.с.131, т.2).

Тобто станом на дату 05.08.2016 ліквідатору Кучаку Ю.Ф. стало відомо про проведення розрахунків за оскаржуваним Договором.

15.09.2016 ліквідатор Кучак Ю.Ф. отримав відповідь від ТОВ "Карпос", яке здіснювало повноваження ліквідатора ТОВ фірма "Пранк" у 2012-2013 роках, яке повідомило, що 25.05.2009 з рахунку ВАТ "Ольга" у ХФ ВАТ КАБ "Південкомбанк" на рахунок ТОВ фірма "Пранк" надійшли від ВАТ "Ольга" кошти у розмірі 15 000 000, 00 грн. На підтвердження цього, ТОВ "Карпос" надало платіжні доручення та виписку по рахунку ТОВ Фірма "Пранк". (а.с.149, т.2).

Разом з тим, інформація щодо засновника ТОВ фірма Пранк розміщена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань формувань (а.с.147-150, т.3), є загальнодоступною, а отже відсутні підстави вважати відсутньою вказаної інформації у ліквідатора ТОВ Ольга..

За викладених обставин, господарський суд дійшов висновку щодо наявності обґрунтованих підстав вважати, що ліквідатор ТОВ Ольга з 15.09.2016 року є таким, що обізнаний про те, що оскаржуваний договір містить ознаки фраудаторності з огляду на пов`язаність осіб, дефекти оплати за договором та момент укладення договору, натомість ліквідатором як не вчинено дій щодо аналізу вищевказаної інформації, так і не зазначено про це у відповідних звітах про діяльність ліквідатора у справі про банкрутство ТОВ Ольга, які містяться в матеріалах справи №29/5005/6381/2011 (т.38-41, т. 44, т.46-47, т.49 - 50).

Враховуючи викладене, з огляду на те, що матеріали справи містять заяву відповідача-2 про застосування до оспорюваних правовідносин позовної давності, граничним строк якої сплинув 15.09.2019 року, яка є обґрунтованою пропуском позовної давності, а позивачем протилежного не доведено, господарський суд відмовляє у задоволенні позовних вимог з підстав спливу позовної давності.

Щодо тверджень позивача про поважність причин пропуску строків позовної давності з посиланням на висновки Верховного Суду, викладені в постанова по справі №29/5005/6325/2011(704/7806/21), №29/5005/6325/2011(904/8849/21), господарський суд зазначає наступне.

Верховний Суд звертає увагу на те, що подібність правовідносин визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет) (ухвала об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала позицію про те, що порівнювати подібні правовідносин необхідно за критеріями: предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 305/1180/15-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).

Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах потрібно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г; постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №2-3007/11, від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц).

У постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 (провадження №14-166цс20) Велика Палата Верховного Суду конкретизувала визначення подібності правовідносин, згідно з яким на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях, після чого застосувати змістовий критерій порівняння (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору), а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії, які матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт.

Таким чином, подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

Разом з тим, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Водночас в постанові від 24.11.2021 по справі № 905/2030/19(905/2445/19) Верховний Суд зазначив, що досягти повного збігу всіх зазначених обставин у двох різних справах неможливо. Відповідно, враховуючи різноманіття можливих правовідносин, в межах яких така норма права може бути застосована, для забезпечення однакового застосування норми права визначальним при встановленні подібних правовідносин мають бути ті ознаки, які впливають на їх матеріально-правове регулювання (тобто можливість застосування відповідної норми).

Враховуючи викладене, господарський суд зазначає, про відсутність підстав для визнання поважними причини строку позовної давності у даній справі, з урахуванням висновків, викладених в постанові по справі №29/5005/6325/2011(704/7806/21), оскільки у даній справі має місце факт пропущення строку позовної давності щодо звернення з даним позовом до суду під час перебування на посаді добросовісного ліквідатора ТОВ "Ольга.", в той час як у справі №29/5005/6325/2011(704/7806/21) факт пропущення строку позовної давності пов`язується з діями недобросовісних ліквідаторів, яких було усунуто від виконання повноважень за ухвалами суду на підставі відповідних скарг кредиторів.

Щодо висновків Верховного Суду, викладених в постанові по справі №29/5005/6325/2011(904/8849/21), господарський суд зазначає, що у вказаній справі Верховний Суд пов`язує поважність причин пропуску строку позовної даності щодо спірних вимог з моментом розкриття інформації про кінцевого бенефіціарного власника пов`язаної юридичної особи, на користь якої скеровано грошові кошти у якості розрахунку за спірне майно, в той час як за результатом дослідження обставин у даній справі господарським судом встановлено початок строку перебігу позовної даності щодо звернення з даними позовом до суду з моменту отримання відповіді ТОВ "Карпос" на запит ліквідатора Кучак Ю.Ф.

За викладених обставин, господарський суд зазначає, що схожість суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм вказаних справ не свідчить про необхідність врахування висновків Верховного Суду у вказаних справах до спірних відносин у даній справі з огляду відсутність їх подібності частині обставин, до яких підлягає застосуванню відповідна норма.

Наведене є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга." (49000, м.Дніпро, вул. Краснопільська, 9, ідентифікаційний номер юридичної особи 30236375) до відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Скандій", відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізинг Пром", за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ТОВ "СКС" (61022, м.Харків, вул.Іванівська, 5, ідентифікаційний номер юридичної особи 22722372), за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ТОВ "Глобал Інвест Капітал" (61022, м.Харків, вул.Іванівська, 1, ідентифікаційний номер юридичної особи 40930864), за участю третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ТОВ "Альфа Інвест Плюс" (61022, м.Харків, вул.Іванівська, 5, ідентифікаційний номер юридичної особи 36374203), за участю третьої особи-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Акціонерного товариства "Таскомбанк" (01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, 30, ідентифікаційний номер юридичної особи 09806443), за участю третьої особи-5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), за участю третьої особи-6, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків ), за участю третьої особи-8, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ), за участю третьої особи-9, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ), за участю третьої особи-10, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), за участю третьої особи-11, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД ИРБИС" (61001, м.Харків, провулок Микитинський, 24, ідентифікаційний код юридичної особи 31559190), за участю третьої особи-12, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_6 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) про визнання недійсним правочину, витребування майна відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 18.04.2024.

Суддя А.В. Суховаров