Номер провадження: 22-ц/813/3706/24

Справа № 947/34370/23

Головуючий у першій інстанції Коваленко О.Б.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2024 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 947/34370/23

Провадження номер: 22-ц/813/3706/24

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),

- суддів Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря судового засідання Ступник А.О.,

учасники справи:

- заявник ОСОБА_1 ,

- заінтересована особа ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Коваленко О.Б. о 12 годині 37 хвилині 22 листопада 2023 року, повний текст рішення складений 02 грудня 2023 року,

встановив:

2. Описова частина

Короткий зміст вимог зави

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси із вищезазначеною заявою, в якій просить встановити факт самостійного виховання,перебування наутриманні тапостійного проживаннянеповнолітньої дитини- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,який проживаєокремо відматері - ОСОБА_2 ,самостійно виховуєтьсябатьком - ОСОБА_1 ,проживає збатьком іперебуває найого утриманні(а. с. 1 - 5).

ОСОБА_1 обґрунтовуєсвої вимогитим,що вінта ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 30.09.2011 року. Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 10.05.2018 р. шлюб було розірвано.

Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 21.02.2018 р. визначено місце проживання дітей із матір`ю та визначений спосіб участі батька у вихованні малолітніх дітей.

З 10.05.2018 р. син ОСОБА_5 проживає разом зі своїм батьком, де йому забезпечені належні умови для проживання, облаштована окрема дитяча кімната з усім необхідним для належного розвитку дитини. З часу проживання ОСОБА_6 зі своїм батьком, мати участі у вихованні та утриманні сина не приймає.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 31.07.2020 р. змінено місце проживання ОСОБА_3 , визначено місце проживання дитини з батьком. Цим рішенням суду було встановлено, що малолітній син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час ухвалення рішення у справі № 523/6471/19 зареєстрований та проживає з батьком за адресою - АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 з моменту проживання дитини з батьком, а саме - з 10.05.2018 р., не цікавиться життям та потребами свого сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .. Син перебуває на повному утриманні батька. Батько дитини створив умови для проживання, виховання та розвитку дитини. Крім того, в матеріалах справи № 523/6471/19 також був наявний висновок органу опіки та піклування Київської районної адміністрації від 10.07.2020 р. № 1022/01-11 щодо доцільності проживання старшого сина з батьком.

Молодший син ОСОБА_7 проживає із матір`ю.

Факт проживання сина ОСОБА_6 з батьком також підтверджується наступними документами: - характеристикою, що видана 19.10.2023 р. за підписами директора та класного керівника Одеського ліцею № 89; - довідкою ОСББ «Академіка Корольова 112/2» № 32 від 19.10.2023 р.; - Актом про фактичне проживання та участь батька у вихованні дитини від 16.10.2023 р., який складений сусідами по будинку, за участі бабусі ОСОБА_6 ; - Витягом з реєстру Одеської територіальної громади № 2023/008554837 від 21.10.2023 р..

Встановлення даного юридичного факту є необхідним заявнику для отримання ним права на одержання пільг, у тому числі отримання виплат на утримання дитини, а також захисту прав та інтересів дитини.

Позиція сторін по справі в суді першої інстанції

14.11.2023 року ОСОБА_2 надала суду заперечення, які за своєю суттю є відзивом на заяву, в якій заперечує проти задоволення заяви ОСОБА_1 ..

Посилається на те, що після ухвалення судом рішення про визначення місця проживання дитини разом із батьком, вона все рівно приймає участь у його вихованні, цікавиться його життям, оточує материнською любов`ю, сприяє духовному розвитку, приймає участь у грошовому утриманні сина. Вважає, що не має порушення особистих прав заявника, які б підлягали захисту в судовому порядку в обраний ним спосіб, та необхідність, дійсну мету встановлення судом факту, про який просить заявник. Щодо отримання пільг або виплат на дитину, то заявником не надано жодного доказу про відмову йому в отриманні певних виплат чи наданні пільг, пов`язаних саме із самостійним утриманням, вихованням дитини (а. с. 31 - 34).

20.11.2023 року до суду першої інстанції надійшли письмові пояснення від адвоката Карнауха В.В., діючого від імені ОСОБА_1 , в яких представник заявника підтримує доводи заяви та просить задовольнити її у повному обсязі (а. с. 40 - 42).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2023 року задоволено вищевказану заяву ОСОБА_1 .

Встановлено факт самостійного виховання, перебування на утриманні та постійного проживання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає окремо від матері - ОСОБА_2 і самостійно виховується батьком - ОСОБА_1 , проживає разом з батьком і перебуває на його утриманні (а. с. 48 - 49).

Рішення суду вмотивоване тим, що документально підтверджено факт проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком - ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2023 року. Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 (а. с. 51 - 56).

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справ, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт зазначає, що: 1) факт відсутності участі батька або матері у вихованні дитини може бути підтверджений судом виключно в разі вирішення питання щодо позбавлення особи батьківських прав; 2) не має порушення особистих прав заявника, які б підлягали захисту в судовому порядку в обраний ним спосіб. Утримання дитини батьком є його законним обов`язком та не потребує встановлення судом юридичного факту з тією метою, про яку зазначає заявник.

Узагальнені доводи сторін в апеляційному суді

29.02.2024 року до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу від адвоката Карнауха В.В., діючого від імені ОСОБА_1 , в якій останній просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Представник заявника посилається на те, що ОСОБА_2 з моменту проживання дитини з батьком не цікавиться життям та потребами свого сина, дитина перебуває на утриманні батька (а. с. 85 - 88).

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09.01.2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 нарішення Київського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2023 року залишено без руху (а. с. 61 - 61 зворотна сторона).

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом подано до суду заяву, якою усунуто зазначені в ухвалі недоліки (а. с. 64).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18.01.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2023 року (а. с. 72 - 71 зворотна сторона).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24.01.2024 року справу призначено до розгляду в судовому засіданні в приміщенні Одеського апеляційного суду (а. с. 77).

29.02.2024 року до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу від адвоката Карнауха В.В., діючого від імені ОСОБА_1 (а. с. 85 - 88).

У судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник - адвокат Луценко О.А. просили задовольнити апеляційну скаргу. Рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник - адвокат Карнаух В.В. просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

3. Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 30.09.2011 року.

Від цього шлюбу у сторін по справі народилися діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міського управління юстиції, Серії НОМЕР_1 , та - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Серії НОМЕР_2 (а. с. 7, 8).

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 21.02.2018 р. (справа № 523/17573/16-ц) визначено місце проживання дітей із матір`ю та визначений спосіб участі батька у вихованні малолітніх дітей (а. с. 9 - 10).

Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 10.05.2018 р. (справа № 523/4532/18) розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 31.07.2020 р. (справа 523/6471/19) змінено місце проживання сина - ОСОБА_3 , яке було визначено рішенням від 21.02.2018 р., визначено місце його проживання дитини разом з батьком (а. с. 11 - 12).

Відповідно до характеристики на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , учня 5-А класу Одеського ліцею № 89, що видана 19.10.2023 р. за підписами директора та класного керівника ліцею, батько ОСОБА_1 приділяє належну увагу щодо виховання сина. Учень завжди охайний, доглянутий. Батько регулярно спілкується з класним керівником та вчителями, які навчають сина. Реагує на зауваження, цікавиться шкільним життям дитини. Мати ОСОБА_2 не підтримує жодного контакту з класним керівником та вчителями ліцею. Не виходить на зв`язок, не цікавиться шкільним життям учня. До ліцею ОСОБА_8 приводить та забирає батько ОСОБА_1 (а. с. 13).

Згідно довідки об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Академіка Корольова 112/2» № 32 від 19.10.2023 р., ОСОБА_1 разом зі своїм сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 10.05.2018 р., та по день видачі цієї довідки включно, проживають у квартирі АДРЕСА_2 (а. с. 14).

Відповідно до Акту про фактичне проживання та участь батька у вихованні дитини від 16.10.2023 р., який складений сусідами по будинку, за участі бабусі ОСОБА_6 , встановлено, що у квартирі АДРЕСА_2 , проживає ОСОБА_1 зі своїм малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У малолітнього ОСОБА_3 наявна своя кімната, яка комфортна для проживання. Батько ОСОБА_1 утримує та доглядає свого сина (водить та забирає зі школи, проводить вільний час зі своїм сином, купує необхідні речі, іграшки та продукти, тощо). Мати малолітнього ОСОБА_6 у вказаній квартирі не проживає (а. с. 15).

Згідно даних Витягу з реєстру Одеської територіальної громади № 2023/008554837 від 21.10.2023 р. адреса місця проживання ОСОБА_3 вказана: АДРЕСА_1 . (витяг сформовано на підставі заяви законного представника, яким значиться батько ОСОБА_9 ) (а. с. 16).

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним єрішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;як розподілити між сторонами судові витрати;чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів не погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції.

Мотиви прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі, застосовані норми права

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 19 ЦПК цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку:

1) наказного провадження;

2) позовного провадження (загального або спрощеного);

3) окремого провадження.

Відповідно до положень ч. 1 та п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Перелік категорій справ, які розглядає суд в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення визначена ст. 315 ЦПК України.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (ч. 4 ст. 315 ЦПК України).

У поданій до суду першої інстанції, в порядку окремого провадження, заяві ОСОБА_1 просить встановити факт самостійного виховання, перебування на утриманні та постійного проживання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає окремо від матері - ОСОБА_2 , самостійно виховується батьком - ОСОБА_1 , проживає з батьком і перебуває на його утриманні.

Судова колегія звертає увагу, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 31.07.2020 р. (справа 523/6471/19) був задоволений позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну місця проживання дитини. Змінено місце проживання малолітнього - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлене рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 21.02.2018 року, визначивши його разом з батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 11 - 12).

Крім того, заявником ОСОБА_1 не доведено, що мати дитини ОСОБА_2 не здійснює прав та не виконує обов`язків щодо своєї неповнолітньої дитини.

Колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_1 є батьком - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В силу положень ст. 242 ЦК України він є законним представником свого малолітнього сина, а тому може представляти, захищати інтереси свого сина. Таким чином, заявником не підтверджено мета встановлення зазначеного ним у заяві факту, а саме які правовідносини виникнуть, будуть змінені або припиненні після встановлення зазначеного ним факту.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 є доведеними, тому вона підлягає задоволенню.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції зроблені при невідповідності висновків обставинам справи, судом порушено норм процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 за вищевказаного обґрунтування.

Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст.367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2023 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення, відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складений 19 квітня 2024 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: С. О. Погорєлова

О. М. Таварткіладзе