ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 757/51248/21-ц

провадження № 61-16916св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє його представник - адвокат Пахолок Тарас Павлович, на постанову Київського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Голуб С. А., Писаної Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2021 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі по тексту - АТ КБ «ПриватБанк») та, уточнивши в подальшому позовні вимоги, просив суд:

- визнати недійсним та незаконним односторонній правочин, вчинений АТ КБ «ПриватБанк» щодо розірвання Договору банківського обслуговування з ОСОБА_2 ;

- визнати незаконними дії АТ КБ «ПриватБанк» по блокуванню доступу до системи для дистанційного керування банківськими рахунками - Приват24 для фізичних осіб та рахунків що відкриті на ім`я ОСОБА_2 ;

- зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» усунути перешкоди ОСОБА_2 у доступі до послуг Банку шляхом:

1) розблокування доступу до системи для дистанційного керування банківськими рахунками - Приват24 для фізичних осіб;

2) відкриття поточних та карткових рахунків (в кількості, з призначенням та у всіх відповідних валютах, що були відкриті на ім`я ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 станом на 27.07.2021 включаючи іменні карти з фото, карти особистим логотипом, карти для виплат та карти універсальні);

3) зняття всіх обмежень (арешт, блокування видаткових операцій, тощо) по користуванню банківськими рахунками по картах фізичної особи;

4) відновлення доступу в особистому кабінеті до виписок по всім рахункам (відкритим і закритим) за всі роки починаючи з 2004 року;

5) відновлення особистого гаманця «Бонус +» в кабінеті Приват24 для фізичних осіб з відповідним залишком коштів на рахунку, що був на момент розриву ділових відносин;

6) відновлення всіх інших послуг та персональних ліній, що існували на момент розриву ділових відносин (кредитний ліміт, персональний менеджер, тощо).

На обґрунтування позову зазначав, що 15 червня 2021 року він отримав від АТ КБ «ПриватБанк» лист № 20.1.0.0.0/7-20210609/779 від 09 червня 2021 року про надання інформації та документів, на підставі яких здійснювались операції за період з 01 січня 2021 року по рахунках/картках, відкритих на ім`я останнього, зокрема інформації/документів щодо визначення фінансового стану: декларації про майновий стан та доходи з відміткою контролюючого органу про її отримання (для податкових резидентів України); декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру; довідки Державної фіскальної служби України про суму сплачених податків з доходів фізичної особи; довідки про доходи; опису характеру та економічної суті проведених операцій по картці/картках НОМЕР_2 ; інформації щодо джерел походження коштів (за що були отримані грошові кошти на вказані вище картку/карти в готівковій формі та надання документів, що підтверджують джерела походження коштів співставно з обсягом надходжень); інформації про подальший рух коштів (з якою метою перераховувались грошові кошти на рахунки третіх осіб, що є підставою для співпраці, прохання також надати підтверджуючі документи).

Вказаний лист банком подано в порядку пунктів 4, 5 частин и другої статті 8 та частини шостої 6 статті 11 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Зазначав, що 14 червня 2021 року він подав до банку пояснення про походження коштів, до яких долучено декларації за 2019, 2020 роки та виписку по рахунку.

03 серпня 2021 року позивач отримав від відповідача повідомлення № 20.1.0.0.0/7-20210726/2269 від 26 липня 2021 року про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунку.

З вказаного повідомлення вбачається, що у липні 2021 року банком прийнято рішення про відмову від підтримання ділових відносин/розірвання договору, у зв`язку із встановленням клієнту неприйнятно високого рівня ризику/ненадання необхідних для здійснення належної перевірки документів чи відомостей/неможливістю здійснення ідентифікації та/або верифікації, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників/подання інформації з метою введення Банк в оману.

Внаслідок прийнятого Банком рішення було достроково за ініціативою Банку розірвано укладені договори банківського обслуговування/депозитні (вкладні) договори та договори з метою отримання інших банківських послуг (продуктів), що не передбачають відкриття поточних рахунків, заблоковано доступ позивача до системи для дистанційного керування банківськими рахунками Приват24, накладено арешти на рахунки позивача та заблоковано грошові кошти на рахунках позивача як фізичної особи.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними.

Впродовж липня/серпня 2021 року позивачем були подані скарги до Національного банку України, Міністерства юстиції України щодо незаконних дій посадових осіб АТ КБ «ПриватБанк» та безпідставного блокування рахунків.

12 серпня 2021 року він отримав два листи від АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-210730/3583 від 10.08.2021 року, № 20.1.0.0.0/7-210726/12944 від 11 серпня 2021 року, з яких вбачається, що за результатами здійснення оцінки ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) банком виявлено критерії ризику, що не можуть бути прийняті. У зв`язку з чим, 26 липня 2021 року банком прийнято рішення про встановлення клієнту неприйнятно високого рівня ризику та відмовлено від встановлення ділових відносин/відкриття рахунку відповідно до вимог абз. 3 частини першої статті 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

ОСОБА_2 зазначав, що право банку відмовитись від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунку з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є абсолютним, а умовним, таким, що залежить від настання певних визначених Законом обставин.

Підстав вважати, що він вчиняв платіжні операції, або має будь яке відношення до вчинення платіжних операцій, які містять ознаки здійснення ризикової діяльності у сфері фінансового моніторингу та наражає на ризик застосування до банку відповідних заходів впливу, зокрема, незаконними джерел походження коштів, інших його активів або прав на такі активи, а також наявності у банківських операціях, що ним здійснені, ознак відмивання доходів, відсутні, а відтак, в силу вимог чинного законодавства, такі обставини не дають підстав для припинення (розірвання) банком договірних відносин з клієнтом в односторонньому порядку.

Посилаючись на те, що одностороння відмова АТ КБ «ПриватБанк» від договорів банківського обслуговування, укладеного з ним, є незаконною, оскільки підстави для встановлення відповідного рівня ризику були відсутні, вважав, що розірвання договорів у такий спосіб порушує його права, а правочин з розірвання цих договорів, відповідно до вимог статей 203, 215 ЦК України, є недійсним.

Також вважає, що банком АТ КБ «ПриватБанк» не було дотримано вищевказаних вимог законодавства, в свою чергу, за наслідками яких було заблоковано його доступ до системи для дистанційного керування банківськими рахунками - Приват24 та його картковими рахункам, незважаючи на неодноразові його звернення, відповідачем не було вчинено дій, направлених на відновлення йому доступу до системи та розблокування карткових рахунків.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29 вересня 2022 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано недійсним односторонній правочин від 26 липня 2021 року, вчинений АТ КБ «ПриватБанк» щодо розірвання Договору банківського обслуговування з ОСОБА_2 .

Визнано незаконними дії АТ КБ «ПриватБанк» з 26 липня 2021 року по блокуванню доступу до системи для дистанційного керування банківськими рахунками - Приват24 для фізичних осіб та рахунків що відкриті на ім`я ОСОБА_2 .

Зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» усунути перешкоди ОСОБА_2 у доступі до послуг Банку шляхом: 1) розблокування доступу до системи для дистанційного керування банківськими рахунками - Приват24 для фізичних осіб; 2) відкриття поточних та карткових рахунків (в кількості, з призначенням та у всіх відповідних валютах, що були відкриті на ім`я ОСОБА_2 , станом на 27 липня 2021 року включаючи іменні карти з фото, карти особистим логотипом, карти для виплат та карти універсальні); 3) зняття всіх обмежень (арешт, блокування видаткових операцій, тощо) по користуванню банківськими рахунками по картах фізичної особи; 4) відновлення доступу в особистому кабінеті до виписок по всім рахункам (відкритим і закритим) за всі роки починаючи з 2004 року; 5) відновлення особистого гаманця «Бонус +» в кабінеті Приват24 для фізичних осіб з відповідним залишком коштів на рахунку, що був на момент розриву ділових відносин; 6) відновити всі інші послуги та персональні лінії, що існували на момент розриву ділових відносин (кредитний ліміт, персональний менеджер, тощо).

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із його доведеності та обґрунтованості.

Додатковим рішенням Печерського районного суду м. Києва від 01 грудня 2022 року заяву ОСОБА_2 в особі адвоката Пахолок Т. П. задоволено.

Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив із наявності підстав для стягнення витрат на правничу допомогу.

Не погоджуючись з такими судовими рішеннями, АТ КБ «ПриватБанк» оскаржило їх в апеляційному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено.

Скасовано рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 вересня 2022 року та додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 грудня 2022 року.

Ухвалено у даній справі нове судове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання дій незаконними відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із необґрунтованості заявлених позовних вимог ОСОБА_2 до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним правочину, визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити дії.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд також вважав за необхідне скасувати додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 грудня 2022 року, яким вирішено питання про стягнення з відповідача на користь позивача понесених останнім витрат на правову допомогу в розмірі 15 000,00 грн у зв`язку із задоволенням позову.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

24 листопада 2023 року ОСОБА_2 в особі представника - адвокат Пахолока Т. П. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року.

В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції ухвалена постанова з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу від 01 лютого 2024 року АТ КБ «ПриватБанк» просить суд касаційну скаргу скасувати, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

07 лютого 2024 року на адресу Верховного Суду надійшла відповідь на відзив, в якому представник ОСОБА_2 - адвокат Пахолок Т. П. заперечив проти доводів АТ КБ «ПриватБанк» та підтримав вимоги касаційної скарги.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

15 лютого 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені апеляційним судом

Судом встановлено, що 15 червня 2021 року позивачем отримано лист № 20.1.0.0.0/7-20210609/779 від 09 червня 2021 року від АТ КБ «ПриватБанк» в якому банк проінформував клієнта банку ОСОБА_2 про те, що пунктами 4 та 5 частини другої статті 8 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» № 361-ІХ від 06 грудня 2019 року (далі - Закон № 361-ІХ) та Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 19 травня 2020 року № 65 зобов`язано Банк на постійній основі здійснювати заходи належної перевірки, зокрема, шляхом моніторингу ділових відносин та фінансових операцій клієнта, що здійснюються у процесі таких відносин, щодо відповідності таких фінансових операцій наявній у Банка інформації про клієнта, його діяльність.

Просив надати інформацію та документи, на підставі яких здійснювались операції за період з 01 січня 2021 року по рахунках/картках, відкритих на ім`я останнього, зокрема: надати інформацію/документи щодо визначення фінансового стану: декларацію про майновий стан і доходи з відміткою контролюючого органу України про її отримання (для податкових резидентів України): декларацію про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру; довідку Державної фіскальної служби України про суму сплачених податків з доходів фізичної особи: довідку про доходи; опис характеру та економічної суті проведених операцій по картці/картках НОМЕР_2 ; інформацію щодо джерел походження коштів (за що були отримані грошові кошти на вказані вище картку/карти в готівковій формі та надати документи, що підтверджують джерела походження коштів співставно з обсягом надходжень); інформацію про подальший рух коштів (з якою метою перераховувались грошові кошти на рахунки третіх осіб, що є підставою для співпраці, прохання також надати підтверджуючі документи).

Зазначено, що вищезазначені документи (належним чином засвідчені), мають бути надані до Банку протягом 10 робочих днів від дня надсилання цього повідомлення.

Роз`яснено про те, що положенням частини 6 статті 11 Закону України № 361-ІХ передбачено, що Банк має право витребувати, а клієнт, представник клієнта зобов`язані подати інформацію (офіційні документ), необхідну (необхідні) для здійснення належної перевірки, зокрема, для ідентифікації, верифікації, моніторингу ділових відносин та фінансових операцій клієнта, що здійснюються у процесі таких відносин, щодо відповідності таких фінансових операцій наявній у суб`єкта первинного фінансового моніторингу інформації про клієнта, його діяльність та ризик (у тому числі, в разі необхідності, про джерело коштів, пов`язаних з фінансовими операціями (вивчення клієнта), актуалізації/уточнення даних та інформації про клієнта, а також для виконання таким суб`єктом первинного фінансову моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

В листі міститься застереження, а саме про те, що ненадання необхідних для здійснення належної перевірки документів чи відомостей/ неможливість здійснення ідентифікації та/або верифікації, встановлення клієнту неприйнятно високого ризику/подання клієнтом чи його представником недостовірної інформації або подання інформації з метою введення в оману Банку є підставою для відмови в обслуговуванні, в тому числі, шляхом розірвання ділових відносин відповідно до частини першої статті 15 Закону № 361-ІХ.

14 червня 2021 року ОСОБА_2 подав до Банку письмове пояснення щодо походження коштів, в якому зазначив, що він здійснює незалежну професійну діяльність - є приватним виконавцем. Рахунки для ведення діяльності приватного виконавця відкриті ним у АТ КБ «ПриватБанк». Згідно податкової декларації за 2019 рік сума одержаного позивачем доходу складає 2 120 529,33 грн. Згідно податкової декларації за 2020 рік сума одержаного ним доходу складає 7 512 448,77 грн. Згідно виписки по рахунку НОМЕР_3 (рахунок для зарахування винагороди приватного виконавця) за період з 01.01.2020 по 08.12.2020 - сума надходжень складає 6 189 398,94 грн. Чистий оподаткований дохід (за відрахуванням оплат всіх податків та витрат) був перенаправлений ним на особисті рахунки (як фізичної особи) та в подальшому направлений на депозит в ПАТ «ПриватБанк». Зазначені депозити закінчили термін своєї дії 21.12.2020 та 25.12.2020. Відповідно, після їх закінчення, ним внесені кошти на власну депозитну карту в AT «Ощадбанк» та скеровані на відкриті депозити. Так, 22.12.2020 він поповнив депозитну карту на близько 1,6 млн. грн., а 28.12.2020 - на близько 700 тис. грн. Частина з зазначених коштів (1,2 млн. грн.) будуть зберігатись на депозитних рахунках до серпня 2021 року і в подальшому будуть направленні на оплату податків за 2020 рік. Загальний розмір капіталізації на рахунках в AT «Ощадбанк» складає близько 9 млн. грн.

В період з 01.01.2021 по теперішній час за наявності власної потреби, він направляє кошти зі свого рахунку AT «Ощадбанк» на карту Універсальна в ПриватБанк, що має номер ....6734 і в подальшому використовує на власні потреби.

Вказував, що таким чином операції по власних картках в ПриватБанк відбувались виключно за рахунок власних коштів, в межах ліміту отриманого доходу за минулі роки. Такі операції не мають відношення до підприємницької діяльності, оскільки всі операції діяльності провадяться по окремим рахункам (теж в ПриватБанк). Поповнювались особисті картки (як фізичної особи) виключно ним у банкоматах чи терміналах, або його дружиною ОСОБА_4 . Операції між картками (на суми більше 100 тис. грн.) проводились виключно між ним та ОСОБА_4 (його дружиною).

Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_2 просив банк забезпечити йому можливість безперешкодно та без часових затримок користуватись належним чином послугами банку.

До вказаних пояснень ОСОБА_2 долучив декларації за 2019, 2020 роки.

26 липня 2021 року Банк надіслав ОСОБА_2 повідомлення № 20.1.0.0.0/7-20210726/2269 про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунку.

Даним повідомленням проінформовано ОСОБА_2 про те, що банк, керуючись вимогами частини першої статті 15 Закону № 361-ІХ, Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.05.2020 року № 65, внутрішнім документам з питань фінансового моніторингу, з урахуванням результатів здійснених заходів належної перевірки, моніторингу ділових відносин та фінансових операцій, повідомляє про прийняте 26 липня 2021 року рішення про відмову від підтримання ділових/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору (далі-Рішення про відмову) у зв`язку з встановленням неприйнятно високого рівня ризику/ ненадання необхідних для здійснення належної перевірки документів чи відомостей/ неможливістю здійснення ідентифікації та/або верифікації, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників/подання недостовірної інформації подання інформації з метою введення в оману Банку. Внаслідок прийнятого Рішення про відмову достроково за ініціативою Банку розриваються укладені договори банківського обслуговування/депозитні (вкладні) договори та договори, укладені з метою отримання інших банківських послуг (продуктів), що не передбачають відкриття поточних рахунків, та закриваються поточні/депозитні та інші рахунки після здійснення завершальних операцій. Повідомлено, що у разі наявності відкритого договору оренди сейфової банківської скриньки, банк просить звернутися до відділення Банку, в якому оформлено договір для вилучення вмісту скриньки, закриття договору.

Проінформовано ОСОБА_2 також про те, що, починаючи з дати прийняття Рішення про відмову, буде відмовлено в проведенні фінансових операцій за всіма відкритими Банком рахунками/обслуговуванні за іншими продуктами Банку.

Для перерахування залишку коштів на рахунок, відкритий в іншому банку, у строк до 30 днів від дня надсилання цього повідомлення про відмову, ОСОБА_2 чи його представнику необхідно звернутись до будь-якого відділення Банку, маючи при собі документи за наведеним переліком, з попередженням про те, що Банк, після спливу 30 днів від дати відправлення повідомлення про відмову, здійснює договірне списання коштів з рахунків клієнта для погашення заборгованості (ей)/невиконаних зобов`язань (в тому числі кредитних), що підлягають сплаті Банку за укладеними договорами банківських послуг, у розмірах, визначених цими договорами, а залишок коштів на рахунках перераховує на окремий аналітичний балансовий рахунок для подальшого обліку та повернення коштів під час звернення до банку.

Після здійснення завершальних операцій поточний рахунок закривається, договір банківського обслуговування вважається розірваним.

05 серпня 2021 року позивач ОСОБА_2 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» із додатковими поясненнями походження коштів, в яких просив розблокувати рахунки та відновити його доступ до додатку Приват-24.

На звернення ОСОБА_2 банком АТ КБ «ПриватБанк» надані відповіді № 20.1.0.0.0/7- 210730/3583 від 10 серпня 2021 року, № 20.1.0.0.0/7- 210726/3583 від 11 серпня 2021 року про те, що 26 липня 2021 року банком прийнято рішення про встановлення клієнту неприйнятно високого рівня ризику та відмовлено від встановлення ділових відносин/ відкриття рахунку відповідно до вимог абзацу третього частини першої статті 15 Закону № 361-ІХ, про що банком було відправлено лист № 20.1.0.0.0/7- 20210726/2269 від 26 липня 2021 року про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунку.

Проінформовано ОСОБА_2 також про те, що для перерахування залишку коштів на рахунок, відкритий в іншому банку, у строк до 30 днів від дня надсилання цього повідомлення про відмову, ОСОБА_2 чи його представнику необхідно звернутись до будь-якого відділення Банку, маючи при собі документи за наведеним переліком.

16 серпня 2021 року та 19 серпня 2021 року банком АТ КБ «ПриватБанк» прийнято від ОСОБА_2 заяви про закриття рахунків та перерахування залишків коштів, в яких зазначено, що у зв`язку з отриманням від АТ КБ «ПриватБанк» повідомлення про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговування шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунку, просив закрити всі рахунки/достроково розірвати депозитні договори, в тому числі строкові, та закрити депозитні рахунки, відкриті в АТ КБ «ПриватБанк». Також просив після перерахування залишку коштів закрити всі рахунки в АТ КБ «ПриватБанк». У заяві від 16 серпня 2021 року міститься відмітка уповноваженої особи банку про дату закриття - 17 серпня 2021 року, у заяві від 19 серпня 2021 року відмітка уповноваженої особи банку про закриття рахунку - 20 серпня 2021 року.

20 серпня 2021 року ОСОБА_2 подана до банку заява про відкликання заяви від 19 серпня 2021 року (заява про перерахування залишків коштів та закриття рахунків) та інших заяв, поданих ним у серпні 2021 року, із зазначення про те, що згоди на закриття рахунків не надає.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Відповідно до статті 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки.

Згідно зі статтею 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

28 квітня 2020 року набув чинності Закон України № 361-ІХ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

У відповідності до частини шостої статті 11 Закону № 361-ІХ суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право витребувати, а клієнт, представник клієнта зобов`язані подати інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для здійснення належної перевірки, а також для виконання таким суб`єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії.

Згідно із частиною першою статті 12 Закону № 361-ІХ суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний здійснювати посилені заходи належної перевірки щодо клієнтів, ризик ділових відносин з якими (ризик фінансової операції без встановлення ділових відносин яких) є високим.

За змістом пункту 3 частини другої статті 1075 ЦК України банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка у випадках, передбачених законодавством, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Частиною першою статті 15 Закону № 361-ІХ суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей.

Відповідно до пунктів 2, 3 розділу ІІ «Критеріїв ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення» затверджених наказом Міністерства фінансів України від 8 липня 2017 року № 584 суб`єкт самостійно визначає та відображає у внутрішніх документах з питань фінансового моніторингу метод та порядок оцінки ризику з урахуванням вимог та рекомендацій, визначених суб`єктом державного фінансового моніторингу, що здійснює державне регулювання та нагляд за діяльністю відповідного суб`єкта. Суб`єкт періодично переглядає власні критерії ризику, а також заходи з управління ризиками з метою їх актуалізації та врахування змін, які відбулися в діяльності самого суб`єкта та в законодавстві у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

У пункті 1 розділу VІ Критеріїв передбачено, що критерії ризику для фінансових операцій, які можуть мати ризик легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення, визначені у додатку 2 до цих Критеріїв. Суб`єкт самостійно може визначати додаткові критерії ризику для фінансових операцій з урахуванням вимог та рекомендацій, визначених суб`єктом державного фінансового моніторингу, що здійснює державне регулювання та нагляд за діяльністю відповідного суб`єкта. У разі виявлення суб`єктом фінансової операції, яка може мати ризик легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення, суб`єкт вживає всіх необхідних заходів для з`ясування, чи підлягає така фінансова операція внутрішньому фінансовому моніторингу. Суб`єкт самостійно визначає, які критерії ризику (крім критеріїв, передбачених Законом, нормативно-правовими актами відповідного суб`єкта державного фінансового моніторингу) використовуються ним під час встановлення ділових (договірних) відносин, а які - у процесі подальшого обслуговування клієнтів з урахуванням вимог та рекомендацій, визначених суб`єктом державного фінансового моніторингу, що здійснює державне регулювання та нагляд за діяльністю відповідного суб`єкта.

Пункт 2 Додатку № 2 Критеріїв передбачає, що критерії ризику для фінансових операцій, які можуть мати ризик легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення для суб`єктів, крім банків, при наданні клієнту будь-яких послуг, зокрема, у випадках очевидної невідповідності вхідних/вихідних платежів дійсному призначенню платежу.

Правовий аналіз вказаних норм права вказує на те, що приписи Закону № 361-ІХ наділяють банк правом відмовитися в односторонньому порядку від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, в тому числі, шляхом розірвання договорів, до чого власне і відсилає пункт 3 частини другої статті 1075 ЦК України.

У справі, яка переглядається встановлено, що АТ КБ «ПриватБанк» листом № 20.1.0.0.0/7-20210609/779 від 09 червня 2021 року повідомив ОСОБА_2 про те, що пунктами 4 та 5 частини другої статті 8 Закону № 361-ІХ та Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 19 травня 2020 року № 65 зобов`язано Банк на постійній основі здійснювати заходи належної перевірки, зокрема, шляхом моніторингу ділових відносин та фінансових операцій клієнта, що здійснюються у процесі таких відносин, щодо відповідності таких фінансових операцій наявній у Банка інформації про клієнта, його діяльність.

У зв`язку з цим банк просив клієнта надати інформацію та документи на підставі яких здійснювались операції за період з 01 січня 2021 року по рахунках/картках, відкритих на ім`я останнього, зокрема: надати інформацію/документи щодо визначення фінансового стану: декларацію про майновий стан і доходи з відміткою контролюючого органу України про її отримання (для податкових резидентів України): декларацію про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру; довідку Державної фіскальної служби України про суму сплачених податків з доходів фізичної особи: довідку про доходи; опис характеру та економічної суті проведених операцій по картці/картках НОМЕР_2 ; інформацію щодо джерел походження коштів (за що були отримані грошові кошти на вказані вище картку/карти в готівковій формі та надати документи, що підтверджують джерела походження коштів співставно з обсягом надходжень); інформацію про подальший рух коштів (з якою метою перераховувались грошові кошти на рахунки третіх осіб, що є підставою для співпраці, прохання також надати підтверджуючі документи).

ОСОБА_2 до банку було подано письмове пояснення від 14 червня 2021 року щодо походження коштів. До вказаних пояснень долучено свідоцтво приватного виконавця, декларації за 2019, 2020 роки та виписки по рахунку.

Інших документів за переліком, серед яких і довідка Державної фіскальної служби України про суму сплачених податків з доходів фізичної особи, опис характеру та економічної суті проведених операцій по картці/картках НОМЕР_2 ; інформацію щодо джерел походження коштів; інформацію про подальший рух коштів, про відкриття чи закриття рахунків в інших банках, ОСОБА_2 до банку не було надано.

З огляду на вказане, позивачем не було виконано встановленого частиною шостою статті 11 Закону № 361-ІХ обов`язку з надання витребуваної інформації та документів, необхідних банку для здійснення належної перевірки, наслідком чого стало встановлення позивачу неприйнятно високого рівня ризику.

Отже, саме факт порушення позивачем вимог Закону № 361-ІХ внаслідок ненадання інформації та документів, які необхідні для здійснення банком, як суб`єктом первинного фінансового моніторингу, заходів фінансового моніторингу, стало підставою для ініціації банком розірвання договору і закриття рахунків позивача.

Таким чином, АТ КБ «Приватбанк» правомірно припинив договірні відносини з позивачем, здійснюючи свої функції суб`єкта фінансового моніторингу, покладені на нього в силу законодавства України.

Рішення банку про розірвання договору, закриття рахунків з доступом до системи для дистанційного керування банківськими рахунками - Приват24 та блокування платежів по таких рахунках, а також щодо встановлення позивачу неприйнятно високого ризику без посилання на відповідні критерії такого ризику ґрунтується на вимогах закону, оскільки вчинення банком, як суб`єктом первинного фінансового моніторингу, таких дій як закриття рахунку, розірвання ділових відносин та відмова банку від проведення фінансових операцій прямо випливає з приписів частини першої статті 15 Закону № 361-ІХ.

Таким чином, вирішуючи спір у справі, апеляційний суд дійшов правильного висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог ОСОБА_2 до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним правочину, визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити дії.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд також правильно вважав за необхідне скасувати додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 грудня 2022 року, яким вирішено питання стягнення з відповідача на користь позивача понесених останнім витрат на правову допомогу в розмірі 15 000,00 грн у зв`язку із задоволенням позову.

Доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених заявником постановах Верховного Суду, є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржена постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє його представник - адвокат Пахолок Тарас Павлович, залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов