УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 року

м. Київ

справа №990/83/23

адміністративне провадження № П/990/83/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Юрченко В.П.,

суддів: Бившевої Л.І., Гончарової І.А., Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.,

за участі секретаря судового засідання Титенко М.П.,

представника позивача - Вінюкова В.М.,

представника відповідача - Ізвєкова К.В.,

розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції заяву Вищої ради правосуддя про закриття провадження в адміністративній справі за позовом Одеського міського голови ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення Вищої ради правосуддя №280/0/15-23 від 30 березня 2023 року,

УСТАНОВИВ:

Одеський міський голова ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовною заявою (з уточненнями та доповненнями) до Вищої ради правосуддя, у якій просить визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 30.03.2023 №280/0/15-23 «Про вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя за повідомленнями суддів Південно-західного апеляційного господарського суду Савицького Я.Ф., Разюк Г.П., Діброви Г.І. та зборів суддів Південно-західного апеляційного господарського суду».

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що Одеська міська рада була відповідачем у справі № 916/3698/20 за позовом ТОВ «Петрекс Плюс» про право власності на громадську будівлю пам`ятки архітектури та містобудування (Будинок Руссова), яка розглядалась Господарським судом Одеської області та Південно-Західним апеляційним господарським судом. Окрім того, слідчим управлінням ГУ Національної поліції в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні « 120201600000809 від 02.07.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 365-2 Кримінального кодексу України, за фактом незаконної державної реєстрації права власності ТОВ «Петрекс Плюс» на об`єкти нерухомості: на громадську будівлю пам`ятки архітектури та містобудування (Будинок Руссова), у якій Одеська міська рада визнана потерпілою.

Завдяки довготривалій колосальній роботі Одеської міської ради, яка тривала з 2009 року, зазначена громадська будівля пам`ятки архітектури та містобудування (Будинок Руссова) загальною площею 5022 кв.м. увійшла до меж Історичного центру міста-порту Одеса, внесеного рішенням ЮНЕСКО до Списку всесвітньої спадщини за прискореною процедурою та до Списку всесвітньої спадщини під загрозою.

У той час, коли органи місцевого самоврядування в умовах війни вживають усіх можливих заходів для захисту об`єктів культурної спадщини, що перебувають у власності територіальної громади м.Одеси, такі особи як ТОВ «Петрекс Плюс» своїми недобросовісними діями фактично відібрали це майно, і такі дії підтримані судами першої та апеляційної інстанції.

22.02.2023 та 24.02.2023 ОСОБА_1 як міський голова м.Одеси записав відеозвернення, інформувавши громаду про намір подальшого відстоювання інтересів територіальної громади м.Одеси, оскільки категорично не погоджувався із ухваленими судовими рішеннями. Аналогічні доводи були зазначені у касаційній скарзі, поданою з метою скасування судових рішень. У відеозверненні ОСОБА_1 висловлював оціночні судження та критику судових рішень, але це не може розцінюватись як тиск на суд з метою перешкодити виконанню суддями своїх службових обов`язків або добитись винесення неправосудного рішення.

За результатами касаційного оскарження цих рішень, постановою Верховного Суду від 24.05.2023 року касаційну скаргу Одеської міської ради задоволено повністю, касаційну скаргу Виконавчого комітету Одеської міської ради задоволено частково, рішення Господарського суду Одеської області від 28.06.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.02.2023 року у справі № 916/3698/20 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Натомість, судді Південно-західного апеляційного господарського суду Савицького Я.Ф., Разюк Г.П., Діброви Г.І. та збори суддів цього суду звернулись до Вищої ради правосуддя з повідомленням про втручання в їх діяльність щодо здійснення правосуддя, зазначаючи, що такі публічні заяви створюють у громадськості неправильне та негативне уявлення про організацію роботи судів.

За результатами розгляду звернення, ВРП прийняла незаконне рішення від 30.03.2023 №280/0/15-23 «Про вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя за повідомленнями суддів Південно-західного апеляційного господарського суду Савицького Я.Ф., Разюк Г.П., Діброви Г.І. та зборів суддів Південно-західного апеляційного господарського суду».

Позивач доводить суду про незаконність рішення Вищої ради правосуддя з таких підстав: 1)реалізуючи свої повноваження щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя, Вища рада правосуддя не може оцінювати факти та докази, що можуть підтверджувати або спростовувати вчинення особою кримінального правопорушення (ст. 376 КК України, втручання в діяльність судових органів), і таким способом порушувати його права, закріплені у статті 62 Конституції України, відповідно до якої Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду; 2) Рішення прийняте поза межами повноважень, що визначені Конституцією та Законами України, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, упереджено щодо позивача, з позбавленням його права на участь у процесі прийняття рішення; 3) відеозвернення від 23.02.2023 жодним чином не може впливати на суд у процесі прийняття рішення, яке вже прийнято; 4) метою відеозвернень було інформування громадськості про перебіг судового процесу, а не тиск на суддів; 5) судді повинні враховувати підвищений інтерес до них з боку суспільства, а також право інших осіб висловлювати свої оціночні судження або критику; 6) рішення ВРП є невмотивоване; 7) рішення в частині звернення до Офісу Генерального прокурора вказує на тиск з боку відповідача на правоохоронні органи, у провадженні яких знаходиться кримінальне провадження; 8) спірне рішення є проявом втручання органу державної влади у здійснення Одеським міським головою наданих повноважень, невизнання права на їх реалізацію, а також покладає додаткові обов`язки, що є неприпустимим; 9) суддями і зборами суддів порушено строки звернення, а також процедуру і порядок звернення до ВРП, оскільки воно не підписане електронним підписом всіх суддів; 10) висновком судової лінгвістичної експертизи (семантико-текстуальної) Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз підтверджується відсутність у відеозверенні ОСОБА_1 висловлювань, зміст яких полягає у тиску на судові органи.

Також позивач, обґрунтовуючи наявність права на звернення з даним позовом зазначає наступне: в межах даного спору ОСОБА_1 хоча і має статус суб`єкта владних повноважень, але не по відношенню до Вищої ради правосуддя, і звертається до суду за захистом порушених відповідачем прав та інтересів з урахуванням його функціональних інтересів; Одеський міський голова є головною посадовою особою місцевого самоврядування та має безумовне право на звернення до суду із даним позовом у відповідності до приписів ст.ст. 8, 55, 145 Конституції України, ст.ст.2,4, 5, 6, 17, 22, 43, 266 КАС України, Бюджетного кодексу України, а також Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про статус депутатів місцевих рад», «Про інформацію», «Про Вищу раду правосуддя», «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики», «Про судоустрій і статус суддів», рішень Конституційного Суду України від 06.07.1999 у справах № 7-рп-99 (1-25/99; ) 2-248/2019 (5580/19), рішень Європейського суду з прав людини у справах «Олександр Волков проти України», «Трегубенко проти України» та інші, рішень Верховного Суду, тощо.

Верховний Суд ухвалою від 07.11.2023 відкрив провадження в цій справі та призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідач в письмовому відзиві на позовну заяву просив залишити останню без задоволення, вказуючи на правомірність прийнятого ним рішення «Про вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя за повідомленнями суддів Південно-західного апеляційного господарського суду Савицького Я.Ф., Разюк Г.П., Діброви Г.І. та зборів суддів Південно-західного апеляційного господарського суду».

Відповідач зазначає, що відповідно до пункту 8 частини 1 статті 73 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року №1798-VIII (далі - Закон №1798) Вища рада правосуддя з метою забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя вживає заходів, які є необхідними для забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя.

При цьому, ані Законом №1798, ані Регламентом Вищої ради правосуддя, затвердженим її рішенням від 24 січня 2017 року №52/0/15-17, не передбачено обов`язку Ради повідомляти про її засідання, на яких відбувається розгляд питання щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя, суддю, від якої надійшло повідомлення, або інших осіб.

Відповідач вважає, що Одеський міський голова ОСОБА_1 у відеозверненні до громадськості своїми висловлюваннями фактично порівнював необхідність розгляду суддями Південно-західного апеляційного господарського суду справи із захистом військовими територіальної цілісності України, що є тиском і маніпулюванням свідомістю громадськості, а тому зазначене висловлювання у зверненні посадової особи органу місцевого самоврядування до громадськості у соціальній мережі, свідчить про тиск на суддів у випадку ухвалення ними судового рішення не на користь Одеської міської ради.

На переконання відповідача, позивач своїми діями, про які зазначено в повідомленні суддів Південно-західного апеляційного господарського суду негативно вплинув на авторитет правосуддя, чим підірвав незалежність судової влади.

Позивач надіслав до суду відповідь на відзив, в якому виклав доводи й мотиви, аналогічні тим, що вже були наведені в позовній заяві.

17.11.2023 відповідач надіслав до Суду заяву про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якому посилався на те, що даний спір не належить до розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки оскаржуване рішення Ради не має безпосереднього впливу на права, свободи та інтереси позивача й, як наслідок, не може порушувати їх; відсутність же спору, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, адже відсутнє порушене право, що підлягає судовому захисту. Зазначив, що позивач не обґрунтував свої позовні вимоги та не зазначив, для реалізації яких повноважень або забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування ініційовано даний позов.

Представник відповідача в засіданні суду підтримав заяву про закриття провадження у справі, надавши відповідні пояснення.

Представник позивача же в судовому засіданні висловив заперечення проти закриття провадження у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом здійснювався розгляд судової справи № 916/3698/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕТРЕКС ПЛЮС" до 1) Виконавчого комітету Одеської міської ради, 2) Одеської міської ради, третя особа державний реєстратор Юридичного департаменту Одеської міської ради Єременка Івана Миколайовича про визнання протиправними та скасування рішень, скасування запису про державну реєстрацію права власності.

За даними ЄДРСР та згідно з матеріалами справи ВРП, рішенням Господарського суду Одеської області від 28.06.2022, яке залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду (колегія суддів Савицький Я.Ф., Діброва Г.І., Разюк Г.П.) від 23.02.2023, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Відповідача-1 №237 від 03.07.2020. Припинено територіальній громаді міста Одеси в особі Відповідача-2 право власності на об`єкт - громадська будівля пам`ятки архітектури та містобудування (будинок Руссова) загальною площею 5022,0 м2, що знаходиться за адресою: м.Одеса, вул. Садова, 21 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2114630451101).

22.02.2023 та 24.02.2023 ОСОБА_1 як міський голова м.Одеси офіційно звернувся до громадян на офіційному YouTube каналі Одеської міської ради щодо даного судового спору.

Судді Південно-західного апеляційного господарського суду Савицький Я.Ф., Разюк Г.П., Діброва Г.І. та збори суддів цього суду звернулись до Вищої ради правосуддя з повідомленням про втручання в їх діяльність щодо здійснення правосуддя, яке міститься у відеозверненні ОСОБА_1 , зазначаючи, що такі публічні заяви створюють у громадськості неправильне та негативне уявлення про організацію роботи судів.

У повідомленнях зазначено, що ОСОБА_1 надано правову оцінку судовим рішенням у публічній площині у позапроцесуальний спосіб, цинічно звинувачено суддів у злочинних діях, що свідчить про свідоме пряме втручання в діяльність суддів щодо здійснення правосуддя, намагання вплинути на безсторонність колегії суддів, спонукання в майбутньому прийняття судового рішення на користь відповідачів, а також дискредитацію, підривання авторитету суддів, суду та правосуддя в цілому.

За результатами перевірки відомостей, зазначених суддями у повідомленні, Вища рада правосуддя прийняла рішення від 30.03.2023 №280/0/15-23 «Про вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя за повідомленнями суддів Південно-західного апеляційного господарського суду Савицького Я.Ф., Разюк Г.П., Діброви Г.І. та зборів суддів Південно-західного апеляційного господарського суду», згідно з яким вирішено:

1) звернутися до Офісу Генерального прокурора щодо надання інформації про розкриття та розслідування злочину у кримінальному провадженні, внесеному 14.03.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023150000000109 з ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 376 Кримінального кодексу України, за фактами, викладеними в повідомленнях суддів Південно-західного апеляційного господарського суду Савицького Якова Федоровича, Разюк Галини Павлівни, Діброви Галини Іванівни та зборів суддів Південно-західного апеляційного господарського суду;

2) звернутися до Одеської міської ради щодо неприпустимості надання посадовими особами цього органу місцевого самоврядування публічних коментарів, які підривають незалежність судової влади, що негативно позначається на авторитеті правосуддя.

Вирішуючи питання про наявність/відсутність підстав для задоволення позовних вимог по суті спору, насамперед важливо дослідити питання наявності права у позивача на звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною п`ятою статті 125 Конституції України закріплено, що з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.

Частина перша статті 2 КАС України встановлює, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 частини першої статті 4 КАС України).

Пунктом 8 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Щодо «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004 це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж рішенні Конституційний Суд України зазначив, що: … «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним».

Отже, підставою для звернення до суду із позовом є порушення прав, свобод та інтересів особи рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

У свою чергу, законодавством встановлено обмеження щодо можливості звернення до суду суб`єктами владних повноважень.

Зокрема, Суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України (частина четверта статті 5 КАС України).

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічного-правового спору надано такому суб`єкту законом (п.5 частини першої ст. 19 КАС України).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, можливість звернення суб`єкта владних повноважень до суду адміністративної юрисдикції має бути пов`язана з виконанням ним владних управлінських функцій, в межах повноважень та за умови, що право на таке звернення прямо передбачене законом.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про місцеве самоврядування» міський голова входить до системи місцевого самоврядування.

Статтею 18-1 цього Закону визначено, що Орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Повноваження міського голови визначені у Законі України «Про місцеве самоврядування».

Пунктом 15 частини четвертої статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що міський голова звертається до суду щодо визнання незаконними актів інших органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади, а також повноваження ради та її органів.

Тобто, законом встановлені конкретні випадки, у яких органи місцевого самоврядування мають право на звернення до адміністративного суду з позовом: для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування; визнання незаконними актів інших органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади, а також повноваження ради та її органів.

Водночас у цій справі позивач фактично оскаржує рішення ВРП, яке не спрямоване на реалізацію його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування, а також не стосується прав та інтересів територіальної громади, не впливає на повноваження ради та її органів.

У відповідності до конституційних приписів, Вища рада правосуддя зобов`язана вживати заходів щодо забезпечення незалежності суддів ( п.7 частини першої ст. 131 Конституції України).

Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів (ст. 1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21.12.2016 № 1798).

Главою 10 Закону №1798, встановлено обов`язок вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя, в тому числі ведення і оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті реєстру повідомлень суддів про втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, проведення перевірки таких повідомлень, оприлюднення результатів та ухвалення відповідних рішень. А також надано право Вищої ради правосуддя звертатись до прокуратури та органів правопорядку щодо надання інформації про розкриття та розслідування злочинів, вчинених щодо суду, суддів, членів їх сімей, працівників апаратів судів, злочинів проти правосуддя, вчинених суддями, працівниками апарату суду; звертатись до суб`єктів права законодавчої ініціативи, органів, які уповноважені приймати правові акти, із пропозиціями щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя; вживати інших заходів, які є необхідними для забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя (частина перша ст.73). Вища рада правосуддя вживає заходів, що визначені у частині першій цієї статті, з власної ініціативи, за зверненням судді, судів, органів та установ системи правосуддя (частина друга ст.73).

Аналіз зазначених приписів закону дає підстави для висновку, що рішення Вищої ради правосуддя є актом індивідуальної дії, яке спрямоване на забезпечення незалежності суддів і приймається виключно при наявності повідомлень суддів про втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, а тому стосується саме суб`єктів звернення: судді, судів, органів та установ системи правосуддя.

За приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини першої статті 4 КАС України).

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої воно прийняте або яке безпосередньо стосується прав, свобод та інтересів цієї особи.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).

З таких підстав, колегія суддів вважає обґрунтованою заяву Вищої ради правосуддя про закриття провадження у зв`язку з тим, що дану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки позивач не обґрунтував позовні вимоги та не зазначив, для реалізації яких повноважень або забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування ініційовано даний позов. Цей факт має важливе і визначальне значення, оскільки Кодексом адміністративного судочинства України встановлені для суб`єктів владних повноважень обмеження на право звернення до суду.

Стосовно ж посилань представника позивача на те, що даний позов поданий ним не як суб`єктом владних повноважень, а як особою, права якої порушені суб`єктом владних повноважень, то вони є необґрунтованими, оскільки, як зазначалось, Вища рада правосуддя звернулась до Одеської міської ради щодо неприпустимості надання посадовими особами цього органу публічних коментарів, які підривають незалежність судової влади, що негативно позначається на авторитеті правосуддя (п.2 Рішення). Даний позов ініційовано Одеським міським головою ОСОБА_1 , який вважав, що саме це рішення (адресоване посадовим особам Одеської міської ради) порушує його права. Представництво у даній справі Одеського міського голови ОСОБА_1 здійснювалось юридичним департаментом Одеської міської ради.

Отже, даний позов ініційовано суб`єктом владних повноважень до Вищої ради правосуддя, яка також є суб`єктом владних повноважень, а оскільки КАС України встановлені певні обмеження і вимоги щодо звернення суб`єкта владних повноважень до адміністративного суду, то у позивача відсутні повноваженнями на звернення до суду з позовом про скасування рішення ВРП.

Варто зазначити, що у компетенційних спорах позивачем є суб`єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб`єкт владних повноважень своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або що прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.

Ураховуючи викладене, колегія судів дійшла висновку, що оскільки Одеський міський голова ОСОБА_1 не наділений повноваженнями на звернення до суду з позовом про скасування рішення ВРП, то й оскаржуване рішення про вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів не може бути предметом розгляду адміністративного суду за зверненням позивача.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.03.2018 у справі № 800/414/17 та від 27.06.2019 у справі №9901/920/18.

Таким чином, враховуючи, що позивач не має права на оскарження таких правових актів індивідуальної дії, колегія суддів дійшла висновку, що провадження у зазначеній адміністративній справі порушене без законних на те підстав, у зв`язку з чим провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.

Як передбачено пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

При цьому, у даному випадку поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Оскільки розгляд таких спорів перебуває поза межами не лише адміністративної юрисдикції адміністративних судів та не належить до юрисдикції жодного іншого суду, підстав для роз`яснення позивачеві до суду якої юрисдикції належить його вирішення немає.

Відтак, з огляду на викладені вище обставини і норми законодавства, провадження у даній справі підлягає закриттю, а відповідна заява Ради - задоволенню.

Керуючись статтями 238, 241, 243, 248, 257, 262, 266, 292 - 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

У Х В А Л И В :

Заяву Вищої ради правосуддя про закриття провадження у справі задовольнити.

Провадження у справі за позовною заявою Одеського міського голови ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення Вищої ради правосуддя №280/0/15-23 від 30 березня 2023 року, закрити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвалу може бути оскаржено до Великої Палати Верховного Суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

...........................

...........................

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

Л.І. Бившева

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

І.Я.Олендер ,

Судді Верховного Суду