Єдиний державний реєстр судових рішень
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 761/23424/23
Апеляційне провадження № 22-ц/824/769/2024
П О С Т А Н О В А
Іменем України
17 квітня 2024 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.,
суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
за участю секретаря Діденка А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 листопада 2023 року, ухвалене у складі судді Саадулаєва А.І. в м. Київ у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гавриленко Алла Миколаївна про визнання права власності на спадкове майно та стягнення коштів,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,
в с т а н о в и в :
В липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, просила визнати за нею право власності на спадкове майно за законом, а саме пенсію, яка була призначена, нарахована та належала її батькові ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , але не була ним одержана за життя, стягнути з ГУ ПФУ в м. Києві на користь ОСОБА_1 пенсію, яка була призначена, нарахована та належала її батькові ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , але не була ним одержана за життя, в розмірі 325523,19 грн.
Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 , який був військовим пенсіонером. Водночас, у відповідності до рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2022 року в справі № 640/15725/22 ГУ ПФУ в м. Києві, тобто відповідача, було зобов`язано здійснити з 01 квітня 2019 року ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21 грудня 2022 року № 1955 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, з урахуванням вже проведених платежів, дане рішення набрало законної сили 02 січня 2023 року. Згідно відповідей на адресу позивача і третьої особи, відповідачем було здійснено перерахунок та нарахування пенсії в порядку, встановленому судовим рішенням, на загальну суму 325523,19 грн., дана сума сторонами не оспорюється. Проте здійснити таку виплату відповідач відмовився, пропонуючи звернутися до процедури заміни стягувача, та одночасно посилаючись на невизначений час виконання свого обов`язку. Тим часом вона, позивач, 23 січня 2024 року звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гавриленко А.М. з заявою про прийняття спадщини, і спадкову справу відкрито. Станом на момент подання даного позову інших спадкоємців не заявлено - її мати, ОСОБА_3 , подала заяву про відмову від спадщини, а інший осіб, що могли б бути спадкоємцями першої черги згідно ст. 1261 ЦК України, немає.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22 листопада 2023 року позов задоволено, визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно за законом, а саме на пенсію, яка була призначена, нарахована та належала її батькові ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , але не була ним одержана за життя. Стягнуто з ГУ ПФУ в м. Києві на користь ОСОБА_1 пенсію, яка була призначена, нарахована і належала її батькові ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , але не була ним одержана за життя, у розмірі 325523,19 грн.
Відповідач ГУ ПФУ в м. Києві, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просив скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 листопада 2023 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, наводив зміст ст. 19 Конституції України, ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ст. 1227 ЦК України, вказував, що ОСОБА_2 перебував на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві, виплату пенсії йому припинено в зв`язку зі смертю з ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно з матеріалами архівної пенсійної справи ОСОБА_2 у січні 2023 року на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року Управлінням було проведено перерахунок пенсії в порядку, встановленому судовим рішенням, та здійснено нарахування коштів за період з 01 квітня 2019 року по 31 січня 2023 року в сумі 325523,19 грн.
Зазначив, що відповідно до ст. 264 КАС України, у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Вказував, що фінансування пенсій, призначених за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України, отже, виплата доплати до пенсії, призначеної відповідно до цього Закону та обчисленої на виконання судових рішень, проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до п. 7 розділу ІІ Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління ПФУ від 31 серпня 2009 року № 21-2, видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, виданими або ухваленими після набрання чинності Законом України від 05 червня 2012 року № 4901-VІ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», плануються в межах коштів Державного бюджету України, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування пенсійних програм. Зазначив, що на даний час змінено порядок погашення заборгованості за рішенням суду, зокрема, постановою КМУ від 03 вересня 2014 року № 440 затверджено Порядок погашення заборгованості за рішенням суду, виконання яких гарантується державою, а саме, на Державну виконавчу службу покладено функції прийняття заяви про виконання судового рішення, що набрало законної сили, проведення їх обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості.
Вважав, що для можливості вирішення питання щодо отримання пенсійних нарахувань відповідно до рішення суду за померлого ОСОБА_2 необхідно звернутися до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві для заміни сторони виконавчого провадження та прийняття до обліку рішення суду щодо його виконання відповідно до п. 7 Порядку погашення заборгованості за рішенням суду, виконання яких гарантується державою.
Враховуючи вищевикладене, виплата заборгованості, обчисленої на виконання рішення суду, здійснюється в порядку черговості в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету. Повідомляв, що Головним управлінням виплачено кошти, нараховані на виконання рішень суду, з датою набрання законної сили по червень 2020 року.
Крім того, виплата недоотриманої у зв`язку зі смертю стягувача суми коштів, нарахованої на виконання рішення суду, здійснюється на підставі рішення суду про заміну сторони виконавчого провадження в межах бюджетних асигнувань, виділених для погашення заборгованості за рішеннями суду.
Вважав позовні вимоги безпідставними, такими, що не ґрунтуються на вимогах законодавства, просив відмовити в позові в повному обсязі.
Від позивача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_4 04 квітня 2024 року надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, та поновити їй строк для подання відзиву, оскільки копії апеляційної скарги стороною позивача не отримано, однак з її текстом позивач ознайомилась 27 березня 2024 року.
Відповідно до ст. 360 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Виходячи із вищевикладеного, клопотання про поновлення строку для подачі відзиву на апеляційну скаргу є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказувала, що апелянт висловлює свою точну зору стосовно позову, а не щодо рішення суду, яке просить скасувати, і апеляційна скарга ґрунтується на нормах КАС України, які не мають відношення до суті даного спору про спадщину. Апеляційна скарга не містить жодного нерозглянутого судом першої інстанції доводу, не спростовує висновки суду першої інстанції та не повідомляє, чим саме порушуються права апелянта оскаржуваним судовим рішенням.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що оскільки на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2022 року в справі № 640/15725/22, яке набрало законної сили 02 січня 2023 року, відповідача ГУ ПФУ в м. Києві було зобов`язано здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії, однак ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, відтак позивач, яка є донькою ОСОБА_2 і у встановлений законом строк прийняла спадщину, має право на отримання цих коштів, які були перераховані, але не виплачені в зв`язку зі смертю ОСОБА_2 .
Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а. с. 9).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2022 року в справі № 640/15725/22, копія якого знаходиться на а. с. 5 - 7, та яке набрало законної сили 02 січня 2023 року, задоволено адміністративний позов ОСОБА_2 , визнано протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо відмови ОСОБА_2 в проведенні перерахунку та виплати пенсії на підставі довідки виданої ІНФОРМАЦІЯ_4 від 21 лютого 2022 року № 1955 з 01 квітня 2019 року. Зобов`язано ГУ ПФУ в м. Києві здійснити з 01 квітня 2019 року ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21 лютого 2022 року № 1955 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, з урахуванням вже проведених платежів. Присуджено з бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в м. Києві на користь ОСОБА_2 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 992,40 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер (а. с. 8).
23 січня 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гавриленко А.М. з заявою про прийняття спадщини, на підставі якої було заведено спадкову справу № 1/2023 (а. с. 10). Згідно довідки нотаріуса від 27 червня 2023 року, дружина померлого ОСОБА_3 звернулася з заявою про відмову від спадщини (а. с. 11). Дані обставини також підтверджуються матеріалами спадкової справи (а. с. 30 - 49).
Листом від 22 березня 2023 року ГУ ПФУ в м. Києві на лист приватного нотаріуса Гавриленко А.М., посилаючись на ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», повідомило, що кошти, які не були нараховані померлому за життя, не є належною пенсійною виплатою (недоотриманою пенсією). За таких умов, зазначені кошти не підлягають виплаті членам сім`ї померлого в порядку, встановленому ст. 61 Закону. Згідно з матеріалами архівної пенсійної справи на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2022 року в справі № 640/15725/22, Головним управлінням було проведено перерахунок пенсії в порядку, встановленому судовим рішенням, та здійснено нарахування коштів. Різниця пенсії на виконання рішення суду за період з 01 квітня 2019 року по 31 січня 2023 року в сумі 325523,19 грн. підлягала виплаті в порядку черговості в межах відповідних бюджетних асигнувань, виділених на цю мету, та може бути виплачена в разі заміни стягувача (а. с. 13 - 14).
Листом від 12 травня 2023 року ГУ ПФУ в м. Києві повідомило ОСОБА_2 , що виплата недоотриманої у зв`язку зі смертю стягувача суми коштів, нарахованої на виконання рішення суду, здійснюється на підставі рішення суду про заміну сторони виконавчого провадження в порядку черговості в межах бюджетних асигнувань, виділених для погашення заборгованості за рішеннями суду (а. с. 12).
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Спір між сторонами у цій справі виник з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за законом, а саме права власності на спадкове майно у вигляді невиплаченої пенсії спадкодавця.
Підставою своїх позовних вимог позивач зазначає наявність у неї як спадкоємця першої черги після смерті батька права на спадкування недоотриманої суми пенсії.
Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Відповідно до статті 52 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон № 2262-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 61 Закону № 2262-ХІІ, яка врегульовує питання виплати пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Частинами другою та третьою статті 61 Закону №2262-ХІІ визначено, що при зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Положення частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону №2262-ХІІ також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Крім того, зміст вказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Отже, положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону № 2262-ХІІ, який визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19, від 30 січня 2024 року у справі № 420/8604/21.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що «тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:
- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;
- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;
- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати».
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частини друга, четверта, сьома статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).
Тлумачення статті 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, про зобов`язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення. Очевидно, що такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 22 лютого 2024 року в справі № 461/5878/22 (провадження № 61-10302св23).
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, встановивши, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2022 року у справі № 640/15725/22, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, зобов`язано ГУ ПФУ у м. Києві провести ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01 квітня 2019 року, однак суми пенсії, що належали батьку позивача, залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 успадкувала належні її спадкодавцю суми пенсії відповідно до положень статті 1227 ЦК України, а тому заявлена нею вимога про стягнення грошових коштів з органу пенсійного фонду є ефективною в розрізі поновлення порушених спадкових прав.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками, зважаючи на те, що невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця, про зобов`язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю.
При цьому суд першої інстанції надав вірної оцінки помилковим доводам відповідача, які ним повторно наведені в апеляційній скарзі, що для можливості вирішення питання щодо отримання пенсійних нарахувань відповідно до рішення суду за померлого ОСОБА_2 необхідно звернутися до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві для заміни сторони виконавчого провадження та прийняття до обліку рішення суду щодо його виконання відповідно до п. 7 Порядку погашення заборгованості за рішенням суду, виконання яких гарантується державою.
Судом першої інстанції вірно враховано, що вимоги зобов`язального характеру, заявлені позивачем у цій справі, нерозривно пов`язані з особою спадкодавця і не допускають правонаступництва, а тому заміна стягувача, у цьому випадку, не є належним способом захисту прав заявниці.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01 травня 2023 у справі №520/926/21, від 27 вересня 2023 року у справі №420/16546/21, від 24 січня 2024 року в справі № 380/9537/21, від 13 лютого 2024 року в справі № 240/17105/21 та інших, що вказує на сталість відповідної правової позиції касаційного суду щодо можливості заміни стягувача у виконавчому провадженні, яким виконується судове рішення про зобов`язання здійснити перерахунок пенсії.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи ГУ ПФУ в м. Києві у апеляційній скарзі, що виплата недоотриманої у зв`язку зі смертю стягувача суми коштів, нарахованої на виконання рішення суду, здійснюється на підставі рішення суду про заміну сторони виконавчого провадження в межах бюджетних асигнувань, виділених для погашення заборгованості за рішеннями суду.
Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, висновків суду першої інстанції не спростовують, містять посилання на обставини, що були предметом перевірки суду першої інстанції, яким була надана належна правова оцінка, зводяться до переоцінки доказів та незгоди із судовим рішенням і не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Апеляційний суд звертає увагу, що відповідачем всупереч п. 5 ч. 1 ст. 356 ЦПК України в апеляційній скарзі не зазначено, в чому, на його думку, полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, доводи апеляційної скарги фактично повторюють аргументи відзиву на позовну заяву без урахування висновків суду першої інстанції, при цьому ґрунтуються на вимогах КАС України, хоча розгляд даної справи здійснено в порядку цивільного судочинства.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в рішенні суду першої інстанції, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить із того, що у справі, що розглядається, учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних по суті висновків суду.
Суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 18 квітня 2024 року.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.
