Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2024 року справа № 580/1502/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Карбон-Плюс до Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Карбон-Плюс (далі товариство, позивач) подало позов до Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі відділ нагляду, відповідач-1), Державної служби України з безпеки на транспорті (далі Укртрансбезпека, відповідач-2), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача-1 серія ПШ № 070863 від 23.01.2024.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що під час розгляду матеріалів про притягнення позивача до відповідальності відповідач не врахував наданих документів про те, що позивач не був автомобільним перевізником, а тому спірна постанова підлягає скасуванню. Представник позивача вказав, що було зупинка транспортного засобу посадовими особами Укртрансбезпеки відбулась під час здійснення другої операції з перевезення вантажі, що відбувалося на підставі ТТН № 12 від 18.12.2023, однак в даній господарській операції автомобільним перевізником виступав вже інший суб`єкт господарювання, а саме ТОВ ЮПЕКС, що підтверджується відомостями вказаної ТТН. Натомість, під час рейдової перевірки 18.12.2023 (точний час 11 год 10 хв) водій ОСОБА_1 помилково надав товарно - транспортну накладну № 000000698 від 18.12.2023 по операції, яка вже була завершена годину тому назад. Тим, самим перевіряючи особи внесли недостовірні відомості про автомобільного перевізника в Акт перевірки АР №053851 від 18.12.2023.

Ухвалою від 15.02.2024 суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

06.03.2024 представниця відповідачів надала суду відзив на позов, в якому просила відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що термін дії наданих на момент перевірки протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу та свідоцтва про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів закінчилися. Діючих протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу та свідоцтва про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів позивач не надав і до суду.

Звернула увагу, що відповідно до наданої водієм під час перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки ТТН № 00000000698 від 18.12.2023 саме ТОВ Карбон-Плюс, код ЄДРПОУ 40029994, є автомобільним перевізником. Стосовно доводів позивача проте, що на момент перевірки господарська операція з перевезення вантажів по ТТН № 00000000698 від 18.12.2023 була завершена (згідно відмітки вантажоодержувача ОСОБА_2 дата і час виїзду від вантажоодержувача 18.12.23 09 год. 45 хв), звернула увагу, що на момент перевірки, а саме 18.12.2023 об 11 год. 10 хв. водій позивача пред`являв вказану ТТН, в якій відмітка про одержання вантажу ОСОБА_2 , про що зазначає позивач, ще не стояла. ТТН № 12 від 18.12.2023, яку позивач долучає до позову на момент перевірки також не пред`являлась.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що на підставі направлення на рейдову перевірку від 14.12.2023 № 012981 посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті проведено рейдову перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

За наслідками перевірки складений Акт від 18.12.2023 № 053851, в якому зафіксовано, що 18.12.2023 об 11 год. 10 хв. на а/д Н16, 39 км.+800м ТОВ Карбон Плюс (згідно ТТН № 00000000698 від 18.12.2023), за допомогою водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки MAN д.н. НОМЕР_1 , здійснював перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт, а саме: у водія відсутні протокол перевірки технічного стану транспортного засобу та свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів д.н. НОМЕР_1 не внесений до системи Шлях.

Водій з актом ознайомився, про що свідчить особистий підпис, у графі пояснення про причини порушення.

За вказане порушення постановою відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 23.01.2024 № 070863 до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 17000,00 грн;

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся в суд з цим позовом.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до абз. 2 ст. 19 Конституції України державні органи, органи місцевого самоврядування та їх службові і посадові особи зобов`язані діяти виключно в межах та спосіб, визначені законом.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України Про автомобільний транспорт від 05.04.2001 № 2344-III (далі Закон № 2344-III).

Статтею 1 Закону № 2344-III визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Частиною четвертою статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно зі статтею 18 Закону № 2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю. Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

В силу статті 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства, забезпечувати безпеку дорожнього руху

Приписами частини другої статті 48 Закону № 2344-ІІІ визначені документи для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, а саме: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Згідно абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року затверджений Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі Порядок № 1567), згідно якого державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

За змістом п. 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Згідно з п. 15 Порядку № 1567 здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, під час проведення рейдової перевірки перевіряється: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону № 2344-ІІІ документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом, додержання водієм режиму праці та відпочинку, виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Відповідно до п. 20 Порядку № 1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 (п. 21 Порядку).

Відповідно до статті 1 Закону України Про перевезення небезпечних вантажів від 06.04.2000 № 1644-ІІІ (далі Закон № 1644- III) небезпечний вантаж - речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої діяльності, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об`єктів, заподіяти матеріальні збитки та шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмування, отруєння людей, тварин і які за міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за результатами випробувань в установленому порядку залежно від ступеня їх впливу на довкілля або людину віднесено до одного з класів небезпечних речовин.

Відповідно до статті 19 Закону № 1644-ІІІ транспортні засоби, якими перевозяться небезпечні вантажі, повинні відповідати вимогам безпеки, охорони праці та екології, а також у встановлених законодавством випадках мати відповідне маркування і свідоцтво про допущення до перевезення небезпечних вантажів. У разі дорожнього перевезення небезпечних вантажів, відповідність зазначеним вимогам транспортних засобів, обладнання, підготовки водіїв перевіряється територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України з видачею відповідних свідоцтв про допуск до перевезення.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно наданої на момент перевірки товарно-транспортної накладної № 00000000698 від 18.12.2023 перевозився вантаж Дизельне паливо УКТ ЗЕД 2710 19 43 00. Такий вантаж відповідно до Переліку небезпечних вантажів ДОПНВ являється небезпечним вантажем.

Наявність свідоцтва про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів регламентується ст. 48 Закону № 2344-111, статтею 19 Закону №1644-111, абзацом шостим підпункту 3 пункту 9 розділу І Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів.

Свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів видається або продовжується регіональним сервісним центром Головного сервісного центру МВС або територіальним сервісним центром регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС (далі - СЦ) за результатами перевірки відповідності конструкції, маркування та спеціального обладнання транспортного засобу.

Крім того, статтею 2 Закону України Про автомобільний транспорт визначено обсяг законодавства про автомобільний транспорт, а саме: Закону України Про автомобільний транспорт, Законів України Про транспорт та Про дорожній рух, чинних міжнародних договорів, інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Згідно змісту вищезазначеної норми закону, інші нормативно-правові акти теж визначають обов`язкові документи, які повинні бути у водіїв під час здійснення перевезень вантажів.

Відповідно до ст. 35 Закону України Про дорожній рух транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.

Періодичність проходження обов`язкового технічного контролю становить: для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації щороку. На кожний транспортний засіб, що пройшов обов`язковий технічний контроль і визнаний технічно справним, суб`єкт проведення обов`язкового технічного контролю складає протокол перевірки його технічного стану, який видається водію транспортного засобу.

Таким чином, діюче законодавство покладає обов`язок необхідності щорічного проходження технічного контролю транспортних засобів та необхідності наявності у водіїв протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу, який підпадає під перелік інших документів, передбачених законодавством, який відповідно до статті 48 Закону № 2344-ІІІ повинен мати водій для здійснення внутрішніх перевезень, і пред`являти його особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті саме на момент здійснення перевірки, адже його наявність прямо передбачена ст. 35 Закону № 3353-ХІІ.

Суд врахував, що згідно Акту перевірки від 18.12.2023 № 053851, в ході перевірки дотримання позивачем законодавства про транспорт 18.12.2023 встановлено відсутність на момент перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт, а саме: у водія відсутні протокол перевірки технічного стану транспортного засобу та свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів д.н. НОМЕР_1 не внесений до системи Шлях.

Суд врахував, що під час проведення заходів державного нагляду (контролю) водій ОСОБА_1 надав для перевірки: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , посвідчення водія, свідоцтво ДОПНВ про підготовку водія транспортних засобів, товарно-транспортну накладну № 00000000698 від 18.12.2023, протокол перевірки технічного стану № 00982-011161-23 від 06.06.2023 з терміном дії до 06.12.2023 та свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів від 08.12.2021 з терміном дії до 05.06.2023.

Таким чином, термін дії наданих на момент перевірки протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу та свідоцтва про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів закінчилися.

Суд врахував, що у матеріалах справи відсутні докази надання водієм позивача, на момент перевірки, діючих протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу та свідоцтва про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів.

З урахуванням зазначеного, суд вважає доведеним належними доказами зміст правопорушення, за яке до позивача застосовано штрафні санкції згідно спірної постанови.

Позивач вважає спірну постанову протиправною та зазначає, що, на момент перевірки, не був перевізником.

Надавши оцінку вказаним посиланням суд зазначає, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил (п. 11.1 Правил № 363).

Суд встановив, що відповідно до наданої водієм під час перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки ТТН № 00000000698 від 18.12.2023 саме ТОВ Карбон-Плюс є автомобільним перевізником.

Стосовно доводів позивача проте, що на момент перевірки господарська операція з перевезення вантажів по ТТН № 00000000698 від 18.12.2023 була завершена (згідно відмітки вантажоодержувача ОСОБА_2 дата і час виїзду від вантажоодержувача 18.12.23 09 год. 45 хв), суд зазначає, що на момент перевірки, а саме: 18.12.2023 об 11 год. 10 хв. водій позивача пред`являв вказану ТТН, в якій відсутня відмітка про одержання вантажу ОСОБА_2 (а.с. 61). Суд врахував, що у матеріалах справи також відсутні докази надання водієм позивача на момент перевірки ТТН № 12 від 18.12.2023, яку позивач долучає до позову.

Таким чином доводи позивача про те що у спірних правовідносинах позивач не є перевізником суд вважає необґрунтованими, оскільки вказані посилання ґрунтуються на документах, які не були надані під час перевірки та про які відсутні відомості щодо фактичного часу їх складення. Із вказаних підстав суд не враховує відомості ТТН № 12 від 18.12.2023.

Суд зазначає, що ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III пов`язує застосування до автомобільного перевізника адміністративно-господарського штрафу із відсутністю встановлених законодавством документів, саме на момент проведення перевірки.

Щодо зазначення у постанові про застосування адміністративно-господарського штрафу виду юридичної особи ПП Карбон-Плюс замість ТОВ Карбон-Плюс, суд вважає технічною помилкою, яка не впливає на факт виявленого порушення та законність винесення спірної постанови саме відносно позивача, як до автомобільного перевізника, та не може слугувати самостійною та достатньою підставою для її скасування.

З урахуванням зазначеного, доводи позивача про протиправність спірної постанови не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Суд також враховує інші аргументи сторін, зазначені у заявах по суті справи, однак зауважує, що встановлені судом обставини є самостійними та достатніми підставами для прийняття рішення по суті спору.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких слід відмовити.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Карбон-Плюс (18002, м. Черкаси, вул. Святотроїцька, 73/1, офіс 208, код ЄДРПОУ 40029994);

2) відповідач-1 Відділ Державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті (18001, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 223);

3) відповідач-2 Державна служба України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51, код ЄДРПОУ 39816845).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 18.04.2024.

Суддя Василь ГАВРИЛЮК