ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 року Справа № 280/1451/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Садового І.В.,

за участю секретаря судового засідання: Соболєвої Н.М.,

представника позивача: Багмут Г.В.,

представника відповідача: Гурняк О.О.,

представника третьої особи: Бубновець В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою Повного товариства «ЛОМБАРД «МІДАС» ТОВ «РА» І КОМПАНІЯ» (69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 50 А, прим. 11; код ЄДРПОУ 30505866)

до Головного управління ДПС у Львівській області (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ ВП 43968090)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

09.03.2023 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Повного товариства «ЛОМБАРД «МІДАС» ТОВ «РА» І КОМПАНІЯ» (далі позивач) до Головного управління ДПС у Львівській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Львівській області), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №1737/13-01-24-10 від 31.01.2023;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №3089/13-01-07-09 від 17.02.2023;

- за результатами розгляду справи присудити на користь позивача понесені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, зокрема сплачений судовий збір у розмірі 2684,00грн., а також витрати на професійну правничу допомогу, докази понесення яких буде надано у відповідності до частини 7 статті 139 КАС України.

Ухвалою суду від 13.03.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11.04.2023.

Протокольною ухвалою суду від 11.04.2023 відкладено підготовче засідання на 26.04.2023.

Ухвалою суду від 20.04.2023 забезпечено участь представника відповідача у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 26.04.2023 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Запорізькій області (далі третя особа, ГУ ДПС у Запорізькій області), продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 10.05.2023, забезпечено участь представника відповідача у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 10.05.2023 забезпечено участь представника третьої особи у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 10.05.2023 зупинено провадження у справі №280/1451/23 до набрання законної сили судовим рішенням по справі №280/12446/21.

Ухвалою суду від 11.03.2024 повернуто без розгляду клопотання представника ГУ ДПС у Запорізькій області про участь у підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів по справі №280/1451/23.

Ухвалою суду від 13.03.2024 повернуто без розгляду клопотання представника ГУ ДПС у Львівській області про участь у підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів по справі №280/1451/23.

Ухвалою суду від 14.03.2024 поновлено провадження у справі №280/1451/23 та відкладено підготовче судове засідання на 01.04.2024. Крім того, вказаною ухвалою забезпечено участь представника відповідача у наступному підготовчому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 18.03.2024 забезпечено участь представника третьої особи у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 01.04.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.04.2024. Крім того, вказаною ухвалою забезпечено участь представника відповідача у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 05.04.2024 забезпечено участь представників позивача у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 11.04.2024, на підставі статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Відповідно до вимог частини 1 статті 229 КАС України у відкритому судовому засіданні здійснювалась аудіо фіксація судового засідання за допомогою технічного засобу «Акорд».

Обґрунтування позовних вимог викладено в позовній заяві (вх.№9743 від 09.03.2023) та відповіді на відзив на позовну заяву (вх.№13929 від 06.04.2023). Зокрема зазначено, що у період з 05.07.2021 по 13.08.2021 представниками ГУ ДПС у Запорізькій області проведено документальну планову виїзну перевірку Повного товариства «ЛОМБАРД «МІДАС» ТОВ "РА" І КОМПАНІЯ» за період діяльності з 01.01.2018 по 31.12.2020 з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, та за період 01.01.2011 по 31.12.2020 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за результатами якої податковим органом складено акт про результати документальної планової виїзної перевірки від 20.08.2021 № 7752/08-01-07-11/30505866. На підставі виявлених під час проведення перевірки порушень відповідачем були винесені податкові повідомлення - рішення №1737/13-01-24-10 від 31.01.2023, яким збільшено суму грошового зобов`язання зі сплати військового збору на суму 9196,31 грн та №3089/13-01-07-09 від 17.02.2023, яким до позивача застосована сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та/або пені у розмірі 94 615,90 грн. Зауважено, що Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 (далі ПК України) розрізняє таких суб`єктів як працівник та самозайнята особа, а тому норми останнього не вимагали нарахування та сплати військового збору під час виплати доходів ОСОБА_1 як фізичній особі-підприємцю, оскільки у межах Договору №Б-02/01/18 від 02.01.2018 ОСОБА_1 здійснювалася саме господарська (підприємницька) діяльність, а в межах Трудового договору від 10.06.2016 ОСОБА_1 працювала як працівник. Додатково відзначено, що доводи відповідача про те, що автомобіль Skoda держаний номер НОМЕР_1 використовувався у особистих потребах є хибними та жодним чином не підтвердженими, оскільки на балансі товариства у перевіряємому періоду обліковувався єдиний автомобіль Chevrolet Lacetti, а не автомобіль Skoda, про що свідчать, зокрема й надані до матеріалів справи подорожні листи. Разом з тим вказано, що розрахункові операції із прийняття від еквайра LiqPay ломбардом грошових коштів на банківський рахунок, не підпадають під поняття «розрахункова операція», що міститься у Законі України від 06.07.1995 №-265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон України №-265/95-ВР), оскільки відсутня пряма взаємодія між клієнтом ломбарду та ломбардом. Більше того, ломбард перебуває у невіданні де знаходиться на момент перерахунку коштів позичальник (заставодавець), а тому немає кому видавати будь-який розрахунковий документ та/або фіскальний чек. Крім того, зазначено, що здійснення розрахунків з оплати товарів або послуг з використанням систем дистанційного обслуговування та сервісів банків за своєю суттю є переказом коштів з рахунку платника на рахунок отримувача (суб`єкта господарювання), а тому оплата за товари послуги через LIQPAY шляхом переказу коштів з рахунку за розпорядженням клієнта є банківською операцією, що у силу вимог пункту 2 статті 9 Закону України №-265/95-ВР звільняє Повне товариство «ЛОМБАРД «МІДАС» ТОВ "РА" І КОМПАНІЯ» від необхідності застосування реєстратура розрахункових операцій під час здійснення таких операцій. Під час розгляду справи представник позивача підтримав адміністративний позов з наведених вище підстав, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Заперечення проти позову викладено у відзиві на позовну заяву (вх.№12665 від 29.03.2023) та додаткових поясненнях (вх.№18566 від 08.05.2023). Зокрема вказано, що за результатами проведеної перевірки податковим органом було зроблено висновок, що позивачем вчинено дії спрямовані на приховування трудових відносин в рамках договору від 02.01.2018 №Б-02/01/18 та приховування доходів у вигляді заробітної плати, нарахованої (виплаченої) на користь ОСОБА_2 шляхом укладання з такою особою, як фізичною особою - підприємцем договору при одночасному перебуванні її у трудових відносинах з підприємством. Вказано, що перевіркою правильності обчислення військового збору встановлено не нарахування, неутримання та не сплату до бюджету військового збору із доходу, виплаченого фізичній особі підприємцю ОСОБА_2 , взаємовідносини по яким визнані трудовими на суму 5940,00 грн за основним місцем роботи найманого працівника, що складає 1,5% від загальної суми за надані консультаційно-інформаційні послуги у розмірі 396 000,00грн. Крім того, на підставі первинних та бухгалтерських документів, а саме: табелю обліку використання робочого часу, подорожніх листів, наказів по підприємству, встановлено, що працівник підприємства ОСОБА_3 здійснював виїзд належним підприємству автомобілем Skoda держаний номерний знак НОМЕР_1 у вихідні дні та у дні, в які фактично знаходився у відпустці. Вартість використаних паливно-мастильних матеріалів за період з 01.01.2018 по 31.12.2020 склала 5 077,31 грн. Зазначена сума позивачем, як податковим агентом, не включалась до складу оподатковуваного місячного доходу фізичної особи, отриманим від податкового агента як «додаткове благо» у вигляді списання паливно-мастильних матеріалів під час використання автомобіля підприємства в особистих потребах. Водночас вказано, що перевіркою встановлено здійснення позивачем розрахункових операцій у період з 01.01.2018 по 31.12.2020, проведених через LIQPAY на суму 946 401,04грн без застосування реєстратора розрахункових операцій, що є порушенням приписів пункту 1 статті 3 Закону України №-265/95-ВР. Зауважено, що обов`язок суб`єкта господарювання застосовувати реєстратори розрахункових операцій/ програмні реєстратори розрахункових операцій при отриманні оплати за послуги залежить не від форми оплати, а виникає відповідно до способу її здійснення, а тому класифікація розрахунку за допомогою картки як безготівкового не звільняє платника податку від застосування реєстратора розрахункових операцій (у визначених для його системи оподаткування випадках), оскільки реєстратор розрахункових операцій застосовується при розрахункових операціях, які, своєю чергою, є прийманням від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг). При цьому, якщо споживач через інтернет замовив товар і розрахунок за нього здійснив із застосуванням платіжних карт за допомогою платіжних систем WAYFORPAY, LIQPAY, PORTMONE, FONDY, то такі операції продавцем здійснюються із обов`язковим застосуванням реєстратора розрахункових операцій. Враховуючи викладене наголошено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 31.01.2023 № 1737/13-01-24-10, від 17.02.2023 № 3089/1301-07-09 є правомірними та такими, що прийняті в межах діючого законодавства, а тому не підлягають скасуванню. Під час розгляду справи представник відповідача заперечила проти заявлених позовних вимог та просила відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.

Позиція третьої особи відображена у відзиві (поясненнях) на позовну заяву (вх.№31679 від 18.01.2023). Окрім іншого вказано, що Повне товариство "ЛОМБАРД "МІДАС" ТОВ "РА" І КОМПАНІЯ" з метою виконання основного виду діяльності - Інші види кредитування у 2018 році уклало Договір від 02.01.2018 №Б-02/01/18 з ФОП ОСОБА_2 . Зауважено, що ФОП ОСОБА_2 одночасно є працівником позивача, а виконані роботи (надані послуги) згідно Договору від 02.01.2018 №Б-02/01/18 в ході трудової діяльності, відносяться до функцій та обов`язків найманих працівників підприємства, відтак суми доходу виплаченого в рамках надання цих послуг та робіт підлягають включенню до загального оподатковуваного доходу як заробітна плата відповідно до підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 ПК України, а сторони договору прирівнюються до працівника та роботодавця в розумінні ПК України та фактично є трудовими. Таким чином, позивач, як податковий агент мав обов`язок утримувати та сплачувати до бюджету військовий збір із доходу, виплаченого фізичній особі-підприємцю, взаємовідносини з якою визнані трудовими, що в порушення пункту 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» з урахування статті 176, підпункту 168.1.1. пункту 168.1 статті 168 ПК України ним вчинено не було. Вказане у свою чергу призвело до заниження податкового зобов`язання по сплаті до бюджету військового збору за 2018 рік на загальну суму 5940,00 гривень. Разом з тим, вказано, що перевіркою встановлено, що протягом 2019 року підприємство використовувало в своїй діяльності транспортний засіб - легковий автомобіль Skoda держаний номерний знак НОМЕР_1 , водієм якого є ОСОБА_3 . В ході проведення перевірки та аналізу наданих первинних документів (табелю обліку використання робочого часу, подорожніх листів, наказів по підприємству) встановлено, що згідно подорожніх листів працівник підприємства здійснював виїзд автомобілем підприємства Skoda держаний номерний знак НОМЕР_1 у вихідні дні та у дні в які фактично знаходився у відпустці. Таким чином, грошові кошти, сплачені позивачем на придбання паливно-мастильних матеріалів для автомобіля підприємства є доходом фізичних осіб, отриманим від податковою агента як «додаткове благо» та згідно з підпунктом 164.2.17"е" пункту 164.2 статті 164 ПК України мають включатися до складу загального оподатковуваного доходу платника і підлягають оподаткуванню за ставками пункту 167.1 статті 167 ПК України на загальних підставах чого позивачем зроблено не було та внаслідок чого занижено податкове зобов`язання по сплаті до бюджету військового збору у загальному розмірі 76,16 грн. Крім того зазначено, що перевіркою дотримання вимог Закону України №-265/95-ВР встановлено проведення позивачем розрахунків за період з 01.01.2018 по 31.12.2020 за допомогою системи Платіжний Інтер-еквайринг через LiqPay на суму 946 401,04грн без застосування реєстратора розрахункових операції, що є порушенням вимог пунктів вимоги 1, 2 статті 3 вказаного Закону, у зв`язку із чим до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та/або пені у розмірі 94 615,90 грн. Під час розгляду справи представник третьої особи заперечив проти заявлених позовних вимог з підстав, викладених у письмових поясненнях та просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

Згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Повне товариство «ЛОМБАРД «МІДАС» ТОВ «РА» І КОМПАНІЯ» зареєстровано у якості юридичної особи номер запису: 1001031070061000128 із видами діяльності за КВЕД є: 64.92 Інші види кредитування (основний); 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами; 47.77 Роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами в спеціалізованих магазинах; 47,79 Роздрібна торгівля уживаними товарами в магазинах (а.с.28 т.1).

У період з 05.07.2021 по 13.08.2021 ГУ ДПС у Запорізькій області провело документальну планову виїзну перевірку Повного товариства «ЛОМБАРД «МІДАС» ТОВ"РА" І КОМПАНІЯ» за період діяльності з 01.01.2018 по 31.12.2020 з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, та за період 01.01.2011 по 31.12.2020 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт про результати документальної планової виїзної перевірки від 20.08.2021 №7752/08-01-07-11/30505866 (далі акт перевірки №7752/08-01-07-11/30505866) (а.с.32-98 т.1), яким окрім іншого, встановлено порушення вимог:

- підпункту 168.1,1 пункту 168.1 статті 168, підпункту 164.2.17 «е» пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України (із змінами та доповненнями) в частині не нарахування, не утримання та неперерахування військового збору із виплаченого доходу на протязі 2019 року у вигляді додаткового блага в розмірі - 76,16грн в результаті не нарахування, не утримання та не перерахування військового збору за ознакою 126 «Дохід, отриманий платником податку як додаткове благо»;

- пункту 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» з урахування статті 176, підпункту 168.1.1. пункту 168.1 статті 168 ПК України (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті до бюджету військового збору за 2018 рік на загальну суму 5940,00 грн;

- пунктів 1-2 статті 3 Закону України №-265/95-ВР (із змінами та доповненнями), а саме: встановлено здійснення розрахункових операцій без застосування реєстратора розрахункових операцій та не видача розрахункових документів на суму 946 401,04 грн.

Не погодившись з висновками перевірки, викладеними у акті перевірки №7752/08-01-07-11/30505866, позивачем 30.08.2021 до ГУ ДПС у Запорізькій області подано заперечення до вказаного акту перевірки, у яких останній, окрім іншого, просив скасувати акт перевірки №7752/08-01-07-11/30505866 та скласти довідку за результатами проведення перевірки Повного товариства «ЛОМБАРД «МІДАС» ТОВ «РА» І КОМПАНІЯ» (а.с.199-202 т.1).

За результатами розгляду поданих позивачем заперечень до акта перевірки №7752/08-01-07-11/30505866, ГУ ДПС у Запорізькій області 10.09.2021 надано відповідь на заперечення №55465/6/08-01-07-11-08 у якій зокрема зазначено, що аргументи наведені позивачем у запереченнях не спростовують факт порушень вказаних в акті перевірки, у зв`язку із чим висновки даного акту перевірки залишаються без змін (а.с.203-212 т.1).

На підставі матеріалів перевірки та висновків, викладених у акті перевірки №7752/08-01-07-11/30505866 ГУ ДПС у Запорізькій області прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №000133180717 від 17.09.2021, яким за порушення підпунктів 168.1.1-168.1.2 пункту 168.1 статті 168, підпункту 176.2 «а» пункту 176.2 статті 176, підпунктів 1.2-1.3, 1.5 пункту 161 підрозділу 10 «Перехідні положення» ПК України та на підставі підпункту 54.3.5 пункту 54.3 статті 54, статті 58, пунктів 1251.1-1252.1 статті 1251, пункту 109.1 статті 109 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору, пені на загальну суму 9231,16грн із них за основним зобов`язанням 6016,16грн, штрафними санкціями 1538,90грн, та пені 1806,16грн (а.с.213-214 т.1);

- 00133610709 від 17.09.2021 яким за порушення пункту 1 статті 3 Закону України №-265/95-ВР на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України і пункту 1 статті 17 Закону України № 265/95-ВР до позивача застосована сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та/або пені у розмірі 94 640,10 грн (а.с.215-216 т.1).

Не погодившись із правомірністю прийнятих ГУ ДПС у Запорізькій області податкових повідомлень-рішень позивач 01.10.2021 направив до Державної податкової служби України скаргу, яка зареєстрована Державною податковою службою України за вх.№29291/6 від 04.10.2021 (а.с.217-223 т.1).

За результатами розгляду скарги Державною податковою службою України прийнято рішення від 08.08.2022 №8721/6/99-00-06-01-03-06, яким скаргу Повного товариства «ЛОМБАРД «МІДАС» ТОВ «РА» І КОМПАНІЯ» задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення №000133180717 від 17.09.2021 в частині зайво нарахованих штрафних санкцій у розмірі 34,86грн та скасовано податкове повідомлення-рішення 00133610709 від 17.09.2021 у сумі 24,20грн, в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін (а.с.224-230 т.1).

Відповідно до наказу Державної податкової служби України від 19.09.2022 № 645 «Про внесення змін до наказу ДПС від 28.03.2022 № 173 «Про забезпечення безперебійної роботи територіальних органів ДПС»» (далі - наказ ДПС України № 645) у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», від 14.03.2022 № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» з метою забезпечення безперебійної роботи територіальних органів ДПС в умовах дії правового режиму воєнного стану та встановленого простою в роботі деяких територіальних органів ДПС, відповідно до пункту 1 положень про територіальні органи ДПС, затверджених наказом ДПС від 12.11.2020 № 643 «Про затвердження положень про територіальні органи ДПС» (зі змінами), були внесені зміни до наказу ДПС від 28.03.2022 №173 «Про забезпечення безперебійної роботи територіальних органів ДПС». Ключовими змінами є закріплення повноважень за територіальними органами ДПС, які будуть виконувати повноваження територіальних органів, в роботі яких встановлено простій.

Згідно з додатком №1 до наказу ДПС України №645 за ГУ ДПС у Львівській області закріплено виконання повноваження іншого територіального органу ДПС, а саме ГУ ДПС у Запорізькій області.

Листом №2335/6/13-01-24-10 від 01.02.2023 відповідачем на адресу позивача було направлено прийняте з урахуванням рішення Державної податкової служби України від 08.08.2022 №8721/6/99-00-06-01-03-06 податкове повідомлення-рішення №1737/13-01-24-10 від 31.01.2023, яким за порушення підпунктів 168.1.1-168.1.2 пункту 168.1 статті 168, підпункту 176.2 «а» пункту 176.2 статті 176, підпунктів 1.2-1.3, 1.5 пункту 161 підрозділу 10 «Перехідні положення» ПК України та на підставі підпункту 54.3.5 пункту 54.3 статті 54, статті 58, пунктів 1251.1-1252.1 статті 1251, пункту 109.1 статті 109 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору, пені на загальну суму 9 196,31 грн із них за основним зобов`язанням 6016,16,00грн, штрафними санкціями 1504,04грн, та пені 1676,11грн (а.с.231-235 т.1).

Листом №4489/6/13-01-07-09-10 від 17.02.2023 відповідачем на адресу позивача було направлено прийняте з урахуванням рішення Державної податкової служби України від 08.08.2022 №8721/6/99-00-06-01-03-06 податкове повідомлення-рішення №3089/13-01-07-09 від 17.02.2023, яким за порушення пункту 1 статті 3 Закону України №-265/95-ВР на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України і статті 20 Закону України № 265/95-ВР до позивача застосована сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та/або пені у розмірі 94 615,90 грн. (а.с.236-237 т.1).

Не погоджуючись з правомірністю прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень №1737/13-01-24-10 від 31.01.2023 та №3089/13-01-07-09 від 17.02.2023, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Розглянувши матеріали справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку суд приходить до наступних висновків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються положеннями Податкового кодексу України.

Підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України визначено, що контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту, що відносяться до повноважень митних органів), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України (пункт 41.5 статті 41 ПК України).

Відповідно до підпункту19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України,контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального.

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК Україниконтролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту61.1 статті 61 ПК Україниподатковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів відповідно до підпункту 62.1.2пункту 62.2 статті62 ПК України.

Податковий контроль відповідно до підпункту62.1.3пункту 62.2 статті62 ПК Україниздійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цьогоКодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Умови, порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичних перевірок, строки проведення перевірок та оформлення їх результатів визначені статтями75,80,81 ПК України.

За змістом абзацу 1пункту 75.1 статті 75 ПК Україниконтролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК Українидокументальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Пунктом 77.1 статті 77 ПК України перебачено, щодокументальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК Українипосадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи- платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції), такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Отже, документальна планова виїзна перевірка суб`єкта господарювання може бути проведена при дотриманні таких умов як наявність підстав для проведення фактичної перевірки та пред`явлення посадовими особами податкового органу необхідного пакету документів.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно з пунктом 86.3 статті 86 ПК України акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Пунктом 86.7 статті 86 ПК України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Враховуючи, що спір щодо правомірності дій контролюючого органу під час призначення та проведення перевірки, яка стала підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, між сторонами відсутній, суд зауважує, що дане питання не потребує додаткового дослідження при розгляді даної справи.

Відповідно до висновків акту перевірки № 7752/08-01-07-11/ НОМЕР_2 , у ході проведення проведеної перевірки податковим органом, окрім іншого, встановлено порушення вимог:

- підпункту 168.1,1 пункту 168.1 статті 168, підпункту 164.2.17 «е» пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України (із змінами та доповненнями) в частині не нарахування, не утримання та неперерахування військового збору із виплаченого доходу на протязі 2019 року у вигляді додаткового блага в розмірі - 76,16 грн в результаті не нарахування, не утримання та не перерахування військового збору за ознакою 126 «Дохід, отриманий платником податку як додаткове благо»;

- пункту 161 підрозділу 10 розділу XX з урахування статті 176, підпункту 168.1.1. пункту 168.1 статті 168 ПК України (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті до бюджету військового збору за 2018 рік на загальну суму 5940,00 грн;

- пунктів 1-2 статті 3 Закону України №-265/95-ВР із змінами та доповненнями, а саме: встановлено здійснення розрахункових операцій без застосування реєстратора розрахункових операцій та не видача розрахункових документів на суму 946 401,04 грн (а.с.32-98 т.1).

Так, за порушення підпунктів 168.1.1-168.1.2 пункту 168.1 статті 168, підпункту 176.2 «а» пункту 176.2 статті 176, підпунктів 1.2-1.3, 1.5 пункту 161 підрозділу 10 «Перехідні положення» ПК України та на підставі підпункту 54.3.5 пункту 54.3 статті 54, статті 58, пунктів 1251.1-1252.1 статті 1251, пункту 109.1 статті 109 ПК України відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №1737/13-01-24-10 від 31.01.2023, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору пені на загальну суму 9 196,31 грн із них за основним зобов`язанням 6016,16,00грн, штрафними санкціями 1504,04грн, та пені 1676,11грн (а.с.231-235 т.1).

Водночас, за порушення пункту 1 статті 3 Закону України №-265/95-ВР на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України і статті 20 Закону України № 265/95-ВР відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №3089/13-01-07-09 від 17.02.2023, яким до позивача застосована сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та/або пені у розмірі 94 615,90 грн (а.с.236-237 т.1).

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що на переконання позивача, вищезгадані податкові повідомлення-рішення прийняті за формальних підстав, без належної оцінки обставин, що мають значення при вирішенні питання щодо наявності чи відсутності підстав для їх прийняття. А тому, позивач вважає, що є всі підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача №1737/13-01-24-10 від 31.01.2023 та №3089/13-01-07-09 від 17.02.2023

Так, щодо податкового повідомлення-рішення №1737/13-01-24-10 від 31.01.2023, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору, пені на загальну суму 9 196,31 грн із них за основним зобов`язанням 6016,16,00грн, штрафними санкціями 1504,04грн та пеня 1676,11грн, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Підставою для прийняття відповідачем зазначеного податкового повідомлення-рішення є встановлене контролюючим органом під час перевірки порушення позивачем у вигляді не нарахування, неутримання та несплата позивачем до бюджету податку на доходи фізичних осіб під час виплати доходу ФОП ОСОБА_2 , а також під час придбання та списання паливно-мастильних матеріалів для автомобіля підприємства, що є доходом фізичних осіб, отриманим від податкового агента як «додаткове благо».

За даними акту перевірки № 7752/08-01-07-11/30505866 від 20.08.2021, висновки контролюючого органу у цій частині полягають у тому, що позивач у 2018 році мав взаємовідносини із ФОП ОСОБА_2 в рамках укладеного договору від 02.01.2018 №Б-02/01/18 (зареєстрована як фізична особа-підприємець на єдиному податку ІІІ групи (5%), працю найманих працівників не використовує). Позивач у 2018 році в рамках зазначених договірних взаємовідносин перерахував ФОП ОСОБА_2 за консультаційно-інформаційні послуги грошові кошти у розмірі 396000,00 грн. Поряд з цим, ОСОБА_2 у 2018 році займала посаду заступника директора Повного товариства«ЛОМБАРД «МІДАС» ТОВ «РА» І КОМПАНІЯ». Відповідач дійшов висновку, що номенклатура наданих послуг, виконаних робіт, вид діяльності ФОП ОСОБА_2 у 2018 році співпадає з основним видом діяльності яку вона виконувала на основному місці роботи у позивача. Роботи ОСОБА_2 як ФОП виконувалися в регламентований час роботи товариства одночасно з виконанням обов`язків згідно трудового договору, і ОСОБА_2 дотримувалась внутрішнього розпорядку позивача. З огляду на викладене податковий орган у акті зазначив, що посадовими особами Повного товариства "ЛОМБАРД "МІДАС" TOB PA І КОМПАНІЯ" вчинено дії, спрямовані на приховування трудових відносин, що заборонено вчиняти роботодавцям відповідно до статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» та приховування доходів у вигляді заробітної плати, нарахованої (виплаченої) на користь вищезазначеної фізичної особи шляхом укладання з фізичною особою - підприємцем договорів при одночасному перебуванні його у трудових відносинах з підприємством, що перевіряється.

Таким чином, контролюючий орган дійшов висновку, що доходи виплачені ФОП ОСОБА_2 за консультаційно-інформаційні послуги у розмірі 396000,00 грн, виплачені в ході виконання нею трудової діяльності в межах її функцій та обов`язків, а тому підлягають включенню до загального оподатковуваного доходу, як заробітна плата відповідно до підпункту 164.2.1 пункту 164.2 ст. 164 ПК України, а сторони договору прирівнюються до працівника та роботодавця в розумінні підпунктів. 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 ПК України та фактично є трудовими.

За приписами пункту 162.1 статті 162 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Згідно з підпунктом 164.1 статті 164 ПК України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 164.1.2 пункту 164.1 статті 164 ПК України, загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця. Їх перелік визначений у пункті 164.2 цієї статті.

Підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV Податкового кодексу України.

Відповідно до пунктів 18.1, 18.2 статті 18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України податок сплачується (перераховується) до відповідного бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки, небанківські надавачі платіжних послуг приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання платіжної інструкції на перерахування цього податку до відповідного бюджету або платіжної інструкції на зарахування коштів у сумі цього податку на єдиний рахунок, визначений статтею 35-1 цього Кодексу.

Пунктом 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні Положення» ПК України, визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних сил України, встановлюється військовий збір.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу (підпункт 1.2 пункту 161 підрозділу 10 розділу «Перехідні Положення» ПК України).

Відповідно до підпункту 1.4 пункту 161 підрозділу 10 розділу «Перехідні Положення» ПК України нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 ПК України, за ставкою (1,5 відсотків), визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 ПК України (підпункт 1.5 пункту 161 підрозділу 10 розділу «Перехідні Положення» ПК України).

Платники збору зобов`язані забезпечити виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 ПК України (підпункт 1.6 пункту 161 підрозділу 10 розділу «Перехідні Положення» ПК України).

Пунктом 176.2 статті 176 ПК України передбачено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Відповідно до пункту 177.8 статті 177 ПК України час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб`єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб`єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195, 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Послідовний аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що у разі надання фізичною особою-підприємцем копії документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб`єкта підприємницької діяльності, податок на доходи фізичних осіб податковим агентом не утримується.

Так, позивачем до матеріалів справи надано копії свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 від 21.02.2007 та витягу з реєстру платників єдиного податку №1808293401023 від 05.12.2018 згідно з яким суб`єкт господарювання - ФОП ОСОБА_2 знаходиться на третій групі єдиного податку (а.с.243-245 т.1).

При цьому, ГУ ДПС у Запорізькій області у акті перевірки та відзиві на позов не заперечувало наявність у ОСОБА_2 статусу фізичної особи-підприємця. Не заперечується наявність у ОСОБА_2 статусу фізичної особи-підприємця і відповідачем.

Відповідно до пункту 14.1.222 статті 14 ПК України роботодавець - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво) або самозайнята особа, яка використовує найману працю фізичних осіб на підставі укладених трудових договорів (контрактів) та несе обов`язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов`язки, передбачені законами.

Для цілей розділу IV цього Кодексу до роботодавця прирівнюються юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво), постійне представництво нерезидента або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) дохід за виконання роботи та/або надання послуги згідно із цивільно-правовим договором у разі, якщо буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 50 Закону України від 05.07.2012 № 5067-VI «Про зайнятість населення» (далі Закон України №5067-VI) роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Згідно з частиною першою статті 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 1 Закону України від 14.10.92 №2694-XII "Про охорону праці" (далі - Закон №2694-XII) працівник - це особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов`язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

Водночас, загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Це може бути договір підряду, договір про надання послуг тощо.

Згідно із частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

Характерними ознаками трудових відносин є:

-систематична виплата заробітної плати за процес праці;

-підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку;

-виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 N 327;

-обов`язок роботодавця надати робоче місце;

-дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

Отже, основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09.06.2021 по справі №420/2174/19.

Дослідивши умови наданого до матеріалів справи договора про надання консультаційно-інформаційних послуг з оцінки та прийому виробів із дорогоцінних металів та побутової техніки №Б-02/01/18 від 02.01.2018, укладений між ФОП ОСОБА_2 та позивачем (далі договір №Б-02/01/18) (а.с.247-249 т.1), судом встановлено наступне.

За умовами договору №Б-02/01/18 (пункти 1.1, 3.1), виконавець ФОП ОСОБА_2 зобов`язана надавати позивачу консультаційно-інформаційні послуги з оцінки та прийому виробів з дорогоцінних металів та побутової техніки.

Виходячи із положень пункту 1.2 договору №Б-02/01/18, спосіб надання послуг замовнику дистанційний.

У пункті 1.8 договору №Б-02/01/18 закріплено, що договір не містить умов трудового договору і на нього, відповідно, не поширюються норми трудового законодавства. Виконавець не має права на гарантії, пільги та компенсації, передбачені трудовим законодавством України.

Надання послуг ФОП ОСОБА_2 в рамках договору №Б-02/01/18 має нерегулярний характер, і здійснюється за запитом позивача у проміжок часу: 18:00 20:00 у будні дні, і не більше 8-ми опрацювань звернень позивача з 11:00 до 17:00 у вихідні дні (пункт 1.3).

Судом також досліджено наданий до матеріалів справи трудовий договір від 10.06.2016, укладений між позивачем та ОСОБА_2 , на умовах якого остання приймається на роботу на посаду заступника директора та встановлено, що такий договір є безстроковим. На працівника згідно умов трудового договору покладається виконання завдань і обов`язків, передбачених посадовою інструкцією. Робочий час ОСОБА_2 за умовами трудового договору чітко регламентований протяжністю 40 годин на тиждень: графік роботи з 8:00 до 17:00. Вихідні дні субота, неділя. (а.с.45-46 т.2).

Позивачем 04.01.2016 затверджено посадову інструкцію заступника директора товариства розділом II якої визначено завдання і обов`язки працівника на відповідній посаді (а.с.48-50).

За наслідком співставлення завдань, які визначені у посадовій інструкції заступника директора ломбарду та договорі №Б 02/01/18 суд прийшов до висновку, що ОСОБА_2 в рамках трудової діяльності, і діяльності в якості підприємця виконувала не тотожну діяльність (роботи).

При цьому суд звертає увагу, що саме учасники операцій компетентні визначати суть їхніх операцій. Контролюючий орган чи інший державний орган не може всупереч волевиявленню суб`єктів цивільних або господарських правовідносин визначати чи змінювати їх суть.

Основоположним принципом господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом (стаття 6 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, а також перелік видів діяльності, підприємництво в яких забороняється, встановлюються виключно законом.

Положення статті 3 Закону України № 5067-VI визначають, що кожен має право на вільно обрану зайнятість. Зайнятість населення забезпечується шляхом встановлення відносин, що регламентуються трудовими договорами (контрактами), провадження підприємницької та інших видів діяльності, не заборонених законом.

Відповідно до частини першої статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до правової позиції висловленої Верховним Судом у постанові від 17.02.2022 по справі № 1.380.2019.003363 - економічний зміст тієї чи іншої господарської операції визначається платниками податків самостійно та на власний розсуд, а не - контролюючим органом. Отже, платник не позбавлений законодавцем права на обрання шляхів здійснення своєї господарської діяльності у межах цивільного законодавства.

У питанні оцінки висновків податкового органу позивач доречно посилається на наявний в матеріалах справи лист Державної служби України з питань праці №2582/4.1/4.1-22а від 01.07.2022, де наведено, що законодавством про працю не передбачено заборони особі працювати на умовах трудового договору та одночасно виконувати роботу в статусі фізичної особи підприємця.

Виходячи із наведеного вище, суд вважає слушними доводи позивача, про те, що взаємодія між юридичною особою та фізичною особою може мати різні форми: фізична особа може виконувати роботи для позивача одночасно в статусі найманого працівника, і одночасно в якості фізичної особи підприємця.

Водночас, доводи третьої особи та відповідача про те, що номенклатура наданих послуг, виконаних робіт, і вид діяльності ФОП ОСОБА_2 співпадає з основним видом діяльності, яку вона виконує на основному місці роботи у Повному товаристві «ЛОМБАРД «МІДАС» ТОВ «РА» І КОМПАНІЯ», а також щодо виконання робіт ОСОБА_2 , як ФОП в регламентований час роботи товариства одночасно з виконанням обов`язків згідно трудового договору не підтверджуються жодними наявними у матеріалах справи доказами.

Оплата наданих послуг за договором №Б02/01/18 здійснювалася на нерегулярній основі (про що свідчать долучені до матеріалів справи платіжні доручення і картка рахунку 631), що не властиво трудовим відносинам. Також суд враховує, що відображене на аркуші 46 Акту перевірки формулювання «Робота виконувалась в інтересах ПТ «ЛОМБАРД «МІДАС» ТОВ «РА» І КОМПАНІЯ» є одним з джерел надходжень ФОП ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_4 ) та для здійснення нею господарської діяльності та отримання доходу» вказує на те, що контролюючий орган обізнаний про наявність у ФОП ОСОБА_2 інших джерел фінансових надходжень, а не лише від позивача (а.с.77 т.1).

Суд зауважує, що вид діяльності ФОП ОСОБА_2 в рамках договору №Б02/01/18 не підпадає під певний код професійних робіт, визначених Національним класифікатором України "Класифікатор професій ДК 003:2010".

З урахуванням викладеного, суд вважає висновок податкового органу про приховування позивачем трудових відносин в рамках укладеного між ним та ФОП ОСОБА_2 договору №Б-02/01/18 безпідставним, оскільки цивільно-правовий договір не містить умов, які повинні бути у трудовому договорі, а матеріалами справи не підтверджено, що ФОП ОСОБА_2 в рамках цивільно-правового договору виконувала трудові функції.

Ураховуючи здійснення позивачем господарських взаємовідносин з ФОП ОСОБА_2 , на рахунок якої позивач сплачував грошові кошти за надані консультаційно-інформаційні послуги у розмірі 396 000,00 грн, суд приходить до висновку про відсутність у позивача обов`язку нараховувати і сплачувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб та військовий збір, оскільки ФОП ОСОБА_2 , як суб`єкт господарювання зобов`язана самостійно сплачувати податки і збори за результатами своєї підприємницької діяльності і позивач не є податковим агентом відносно такого суб`єкта господарювання.

Разом з тим суд звертає увагу, що взаємовідносини між позивачем та ФОП ОСОБА_2 відображені в акті перевірки № 7752/08-01-07-11/ НОМЕР_2 від 20.08.2021 вже були предметом дослідження у межах розгляду адміністративної справи №280/12446/21, за результатами розгляду якої Запорізьким окружним адміністративним судом винесено рішення від 16.06.2023, що відповідно до постанови Третього апеляційного адміністративного суду набрало законної сили 17.01.2024, а отже не потребують додаткового доказування під час розгляду даної справи.

Відповідно до приписів частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Щодо доводів відповідача, що Повним товариства «ЛОМБАРД «МІДАС» І TOB «PA» КОМПАНІЯ», як податковим агентом, не включались до складу оподатковуваного місячного доходу фізичної особи доходи у не грошовій формі, у вигляді списання паливно-мастильних матеріалів на загальну суму 5 077,31грн під час використання автомобілю підприємства - Skoda держаний номерний знак НОМЕР_1 в особистих потребах, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Так, виходячи зі змісту акту перевірки №7752/08-01-07-11/ НОМЕР_2 , податковий орган констатував, що протягом 2019 року позивач використовував в своїй діяльності транспортний засіб - легковий автомобіль Skoda держаний номер НОМЕР_1 , який було закріплено за водієм ОСОБА_3 .

В ході проведення перевірки встановлено, що згідно подорожніх листів працівник підприємства здійснював виїзд автотранспортом підприємства Skoda держаний номер НОМЕР_1 у вихідні дні та у дні в які фактично знаходився у відпустці. Вартість використаних паливно-мастильних матеріалів у 2019 році склала 5077,31 грн.

Як наслідок контролюючий орган констатував, що грошові кошти, сплачені позивачем на придбання паливно-мастильних матеріалів на цю суму для автомобіля є доходом фізичних осіб, отриманим від податкового агента як «додаткове благо» та згідно підпункту 164.2.17"е" пункту 164.2 статті 164 ПК України включаються до складу загального оподатковуваного доходу платника і підлягають оподаткуванню за ставками пункту 167.1 статті 167 ПК України на загальних підставах, з урахуванням пункту 164.5 статті 164 ПК України.

Так, в акті перевірки посадовими особами ГУ ДПС у Запорізькій області встановлено порушення позивачем підпункту 168.1,1 пункту 168.1 статті 168, підпункту 164.2.17 «е» пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України щодо нарахування та утримання військового збору під час придбання та списання паливно-мастильних матеріалів для автомобіля підприємства, що є доходом фізичних осіб, отриманим від податкового агента, як «додаткове благо».

Згідно з пунктом 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до пункту 14.1.47 статті 14 ПК України: додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (пункт 164.1 статті 164 ПК України).

Підпункт 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України визначає перелік вигод, що отримуються фізичною особою-платником податків, які законодавцем віднесено до категорії додаткового блага.

Виходячи із положень підпункту 164.2.17 «е» пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу. Не є додатковим благом сума знижки звичайної ціни (вартості) при продажу (відчуженні) на користь платника податків житлової нерухомості, набутої у власність внаслідок звернення стягнення на таке майно за договорами іпотеки, що забезпечує кредит, наданий в іноземній валюті. Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об`єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 164.5 цієї статті.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України).

Платниками збору є особи, визначені в пункті 162.1 статті 162 ПК України, тобто фізичні особи - резиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні та іноземні доходи.

Суд зазначає, що у акті перевірки № 7752/08-01-07-11/ НОМЕР_2 не зазначено, на підставі яких документів контролюючий орган дійшов до висновку про те, що автомобіль Skoda держаний номерний знак НОМЕР_1 є автомобілем позивача. Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів приналежності згаданого транспортного засобу позивачу чи використання його у діяльності Повного товариства «ЛОМБАРД «МІДАС» ТОВ «РА» І КОМПАНІЯ».

Натомість наявні у матеріалах справи подорожні листи відносяться до використання автомобіля CHEVROLET LACETTI, державний номерний знак НОМЕР_5 (а.с.110-122 т.2).

Суд звертає увагу, що згідно з висновком експерта за результатами проведення економічної експертизи №343 від 03.10.2022, складеного судовим експертом Давидовою О.В. (кваліфікація судового експерта за спеціальностями 11.1 «Дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності», 11.2 «Дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій», 11.3 «Дослідження документів фінансово-кредитних операцій»), за даними бухгалтерського обліку ПТ «Ломбард «Мідас» у 2019 році по рах.105 «Транспортні засоби» на балансі підприємства обліковувався єдиний автомобіль «CHEVROLET LACETTI» (а.с.38-163 т.3).

Враховуючи відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів перебування у перевіряємому періоді на балансі Повного товариства «ЛОМБАРД «МІДАС» ТОВ «РА» І КОМПАНІЯ» автомобіля Skoda держаний номерний знак НОМЕР_1 суд вважає не обґрунтованим висновок контролюючого органу про використання водієм позивача зазначеного транспортного засобу в особистих потребах, а відтак підстави вважати, що кошти, сплачені позивачем на придбання паливно-мастильних матеріалів на суму 5077,31грн є доходом фізичних осіб, отриманим від податкового агента як «додаткове благо» у суду відсутні.

Під час розгляду справи судом відповідач не надав до суду доказів, що у перевіряємий період відбувалося використання водієм витрат позивача на паливно-мастильні матеріали на свої потреби, що було б підставою для включення вказаних витрат до складу додаткового блага водія.

Навпроти, виходячи зі змісту акту перевірки № 7752/08-01-07-11/ НОМЕР_2 , контролюючому органу надано до перевірки подорожні листи, які засвідчували використання автомобіля CHEVROLET LACETTI і пального саме у рамках господарської діяльності Повного товариства «ЛОМБАРД «МІДАС» ТОВ «РА» І КОМПАНІЯ». Зауважень до форми чи змісту дорожніх листів контролюючий орган в ході перевірки не висував.

Разом із тим, суд зазначає, що отримання або придбання пального у вихідний день не означає, що воно було використане працівником у вихідний день та на невиробничі потреби.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 02.06. 2022 року по справі № 420/6359/19, адміністративне провадження № К/9901/25565/20.

Відтак, витрати на паливо, яке видавалось позивачем працівнику для експлуатації транспортного засобу компанії, що використовувались для виконання службових обов`язків останньої, є витратами, які пов`язані з провадженням суб`єктом господарювання господарської діяльності, а тому відносяться до складу інших витрат суб`єкта господарювання і не є додатковим благом фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із суб`єктом господарювання, та оподатковуваним доходом у розумінні підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України.

Крім того, суд враховує, що ані акт перевірки № 7752/08-01-07-11/ НОМЕР_2 , ані матеріали справи не містять обґрунтування чи розрахунку вартості використаних паливно-мастильних матеріалів у сумі 5077,31грн, виходячи із якої контролюючим органом збільшено позивачу суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору, пені на загальну суму 100,09грн із них за основним зобов`язанням 76,16грн, штрафними санкціями 19,04грн, та пені 4,89грн.

Разом з тим суд звертає увагу, що питання понесення витрат позивача на паливно-мастильні матеріали у зв`язку із використанням водієм Повного товариства «ЛОМБАРД «МІДАС» ТОВ «РА» І КОМПАНІЯ» автомобіля Skoda держаний номерний знак НОМЕР_1 на свої потреби, що згідно з актом перевірки № 7752/08-01-07-11/ НОМЕР_2 , на думку контролюючого органу, є підставою для включення вказаних витрат до складу додаткового блага водія вже було предметом дослідження у межах розгляду адміністративної справи №280/12446/21, за результатами розгляду якої Запорізьким окружним адміністративним судом винесено рішення від 16.06.2023, що відповідно до постанови Третього апеляційного адміністративного суду набрало законної сили 17.01.2024, а отже у силу приписів частини четвертої статті 78 КАС України не потребує додаткового доказування під час розгляду даної справи.

За викладених обставин суд вважає такими, що не знайшли свого підтвердження висновки відповідача про порушення позивачем підпунктів 168.1.1-168.1.2 пункту 168.1 статті 168, підпункту 176.2 «а» пункту 176.2 статті 176, підпунктів 1.2-1.3, 1.5 пункту 161 підрозділу 10 «Перехідні положення» ПК України та наявність підстав для притягнення відповідно до підпункту 54.3.5 пункту 54.3 статті 54, статті 58, пунктів 1251.1-1252.1 статті 1251, пункту 109.1 статті 109 ПК України останнього до відповідальності, у зв`язку з чим податкове повідомлення-рішення №1737/13-01-24-10 від 31.01.2023 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення №3089/13-01-07-09 від 17.02.2023, яким за порушення пункту 1 статті 3 Закону України №-265/95-ВР на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України і статті 20 Закону України № 265/95-ВР до позивача застосована сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та/або пені у розмірі 94 615,90 грн, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Законом України №265/95-ВР встановлені правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до преамбули цього Закону встановлення норм щодо незастосування реєстраторів розрахункових операцій у інших законах, крім Податкового кодексу України, не допускається.

Статтею 2 Закону України №265/95-ВР визначено, що реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для виконання платіжних операцій. До реєстраторів розрахункових операцій належать: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп`ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо;

розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця;

розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Приписами пункту 1 статті 3 Закону України №265/95-ВР встановлено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані:

проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Так, відповідно до висновків акту перевірки №7752/08-01-07-11/ НОМЕР_2 контролюючим органом встановлено порушення позивачем пункту 1 статті 3 Закону України №-265/95-ВР, а саме здійснення позивачем розрахункових операцій у період з 01.01.2018 по 31.12.2020, проведених через систему LIQPAY на суму 946 401,04грн без застосування реєстратора розрахункових операцій.

Спірним у даному випадку є питання чи зобов`язаний позивач використовувати реєстратор розрахункових операцій із зарахування коштів через мережу інтернет за допомогою системи дистанційного обслуговування LIQPAY.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб`єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами визначає Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» №2346-ІІІ від 05.04.2001 (далі Закон України №2346-ІІІ).

Статтею 1 Закону України №2346-ІІІ визначено, що: еквайринг - послуга технологічного, інформаційного обслуговування розрахунків за операціями, що здійснюються з використанням електронних платіжних засобів у платіжній системі;

електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, який надає його держателю можливість за допомогою платіжного пристрою отримати інформацію про належні держателю кошти та ініціювати їх переказ;

переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків визначає Закон України «Про банки і банківську діяльність» №2121-ІІІ від 07.12.2000 (далі - Закон України №2121-ІІІ).

Статтею 2 Закону №2121-ІІІ визначено, що банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб;

банківський платіжний інструмент - засіб, що містить реквізити, які ідентифікують його емітента, платіжну систему, в якій він використовується, та, як правило, держателя цього банківського платіжного інструмента. За допомогою банківських платіжних інструментів формуються відповідні документи за операціями, що здійснені з використанням банківських платіжних інструментів, на підставі яких проводиться переказ грошей або надаються інші послуги держателям банківських платіжних інструментів;

банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів;

розрахункові банківські операції - рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи.

Постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» від 21.01.2004 №22 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Інструкція).

Згідно з пунктами 1.1-1.3 Інструкції вона розроблена відповідно до Законів України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність", "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Податкового кодексу України, інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України (далі - Національний банк).

Інструкція встановлює загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків.

Вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та обов`язкові для виконання ними.

Пунктом 1.4 Інструкції визначено, що терміни в цій Інструкції вживаються в такому значенні:

безготівкові розрахунки - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді;

дистанційне обслуговування - комплекс інформаційних послуг за рахунком клієнта та здійснення операцій за рахунком на підставі дистанційних розпоряджень клієнта;

дистанційне розпорядження - розпорядження банку виконати певну операцію, яке передається клієнтом за погодженим каналом доступу, без відвідання клієнтом банку.

Таким чином, здійснення розрахунків з оплати товарів або послуг з використанням систем дистанційного обслуговування та сервісів банків є переказом коштів з рахунку платника на рахунок отримувача (суб`єкта господарювання).

Суд звертає увагу, що відповідно до публічної угоди, розміщеної на веб сайті (https://www.liqpay.ua/information/terms) система LiqPay це платіжний сервіс Банку, призначений для спрощення проведення платіжних операцій між фізичними особами, юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями в мережі Інтернет за допомогою персональних комп`ютерів та/або інших мобільних пристроїв.

Предмет Договору: банк надає Клієнту послуги переказу коштів з використанням платіжного сервісу Liqpay для спрощення проведення платіжних операцій у мережі Інтернет, а саме: переказ коштів, ініційованих з використанням реквізитів платіжних карток з метою здійснення ініціювання й виконання переказів від фізичних осіб на користь Клієнта (операції еквайрингу та p2pdebit) та від Клієнта на користь фізичних осіб (масові виплати), здійснення платіжних операцій з (оплати) у безготівковій формі на користь залучених Клієнтом Підприємств за реалізовані/надані/виконані ними товари/роботи/послуги, а також фінансові послуги з прийому платежів за допомогою системи LiqPay (далі Послуги) в порядку, визначеному законодавством та цим Договором, а Клієнт зобов`язується сплачувати Банку винагороду, передбачену чинними Тарифами Банку.

Клієнт приєднується до Договору шляхом підписання Заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг в системі LiqPay АТ КБ «ПриватБанк».

Водночас, суд звертає увагу на лист Національного банку України від 30.12.2020 №57-0009/80572, адресований Міністерству розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України у якому, окрім іншого, зазначено, що для оперативного ведення клієнтом своїх рахунків у банку, здійснення переказів зі своїх рахунків клієнт банку може використовувати системи дистанційного обслуговування ("клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", "телефонний банкінг", "платіжний застосунок" та інші системи) та сервіси банків, що надають можливість ініціювати переказ коштів. За інформацією банків Приват24, Ощад24/73 - є системами дистанційного обслуговування, а LiqPay4, Монобанк5 - сервісами банків, що надаються клієнтам, зокрема для проведення розрахунків, здійснення оплати за товари та надані послуги. Здійснення розрахунків з оплати товарів або послуг з використанням систем дистанційного обслуговування та сервісів банків за своєю суттю є переказом коштів з рахунку платника на рахунок отримувача (суб`єкта господарювання). З огляду на викладене, оплата за товари (послуги) через Приват24, Ощад24, Монобанк, Liqpay шляхом переказу коштів з рахунку за розпорядженням клієнта є банківською операцією.

Пунктом 2 статті 9 Закону України №265/95-ВР передбачено, що реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій, та розрахункові книжки не застосовуються: при виконанні банківських операцій, крім:

операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, якщо такі операції виконуються не в касах банків;

операцій комерційних агентів банків та небанківських надавачів платіжних послуг та їх комерційних агентів з приймання готівки для виконання платіжних операцій з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування, крім програмно-технічних комплексів самообслуговування, що дають користувачеві змогу здійснювати виключно операції з отримання коштів.

Використання програмно-технічних комплексів самообслуговування з приймання готівки для виконання платіжної операції, не переведених у фіскальний режим (не обладнаних переведеними у фіскальний режим реєстраторами розрахункових операцій та/або програмними реєстраторами розрахункових операцій), забороняється.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що проведені позивачем операції із зарахування коштів через систему дистанційного обслуговування LIQРAY у період з 01.01.2018 по 31.12.2020 на суму 946 401,04грн є банківськими операціями, що у силу вимог пункту 2 статті 9 Закону України №265/95-ВР звільняє позивача від обов`язку застосовувати реєстратор розрахункових операцій.

На підтвердження відсутності у позивача обов`язку застосування реєстратора розрахункових операцій по операціям із зарахування коштів через систему дистанційного обслуговування LIQРAY, свідчить також наданий до матеріалів справи висновок експерта за результатами проведення економічної експертизи №343 від 03.10.2022, складений судовим експертом Давидовою О.В. (кваліфікація судового експерта за спеціальностями 11.1 «Дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності», 11.2 «Дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій», 11.3 «Дослідження документів фінансово-кредитних операцій») у якому зокрема зазначено: «Відповідно до проведеного дослідження наданих документів, незастосування Повним товариством «ЛОМБАРД «МІДАС» ТОВ "РА" І КОМПАНІЯ» реєстраторів розрахункових операцій по операціям із зарахування коштів через систему дистанційного обслуговування LiqPay на суму 946099,04грн у період 01.01.2018р.-31.12.2020р. є документально обґрунтованим» (а.с.38-162 т.3).

Відповідно до приписів статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані, окрім іншого, встановлюються такими засобами, як висновками експертів.

Частинами першою, другою статті 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частинами третьою, шостою, сьомою статті 101 КАС України висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Отже, з огляду на вищезазначені норми, суд приходить до висновку, що наданий позивачем висновок експерта відповідає вимогам, які ставляться до даного виду доказу.

Разом із тим, суд бере до уваги доводи позивача, викладені у відповіді на відзив на позовну заяву, згідно з якими зміст операцій, на які нараховано штраф у розмірі 10% - це сплата клієнтами на користь ломбарду грошових сум за допомогою інтернет-еквайрингу через сервіс LIQPAY, які фактично є поверненням позик, одержаних відповідними платниками. Доказів на спростування вказаного відповідачем та третьою собою до матеріалів справи не надано. Крім того, акт перевірки №7752/08-01-07-11/ НОМЕР_2 не містить жодних відомостей про вид господарських операцій у зв`язку із якими позивачу через систему дистанційного обслуговування LiqPay були перераховані кошти.

Так, Повне товариство «ЛОМБАРД «МІДАС» ТОВ "РА" І КОМПАНІЯ» є юридично особою із основним видом діяльності за КВЕД 64.92 Інші види кредитування.

Відповідно до пункту 14.1.100 статті 14 ПК України ломбардна операція - операція, що здійснюється фізичною чи юридичною особою, з отримання коштів від юридичної особи, що є фінансовою установою, згідно із законодавством України, під заставу товарів або валютних цінностей. Ломбардні операції є різновидом кредиту під заставу.

Загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг визначені Законом України №2664-ІІІ від 12.07.2001 «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №2664-ІІІ).

Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України №2664-ІІІ визначено, що фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг.

Перелік фінансових послуг закріплено у статті 4 Закону України №2664-ІІІ, до числа яких відноситься, зокрема, надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

Відповідно до Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та з метою запровадження єдиних умов та правил здійснення діяльності з надання фінансових послуг ломбардами, запровадження вимог до ломбарду як фінансової установи, установлення критеріїв облікової та реєструючої системи ломбарду розпорядженням Державної комісієї з регулювання ринків фінансових послуг України 26.04.2005 №3981 затверджено Положення про порядок надання фінансових послуг ломбардами (далі - Положення), яке було чинним у перевіряємому періоді.

Згідно з пунктом 1.1 це Положення визначає перелік видів діяльності ломбарду, вимоги до ломбарду для надання фінансових послуг, вимоги до облікової та реєструючої системи ломбарду.

Пунктом 1.2 Положення визначено, що ломбард - фінансова установа, виключним видом діяльності якої є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів, під заставу майна на визначений строк і під процент та надання супутніх послуг ломбарду

Згідно з пунктом 2.1.7 Положення ломбардам забороняється здійснення будь-якої іншої підприємницької діяльності, крім підприємницької діяльності, передбаченої законодавством для ломбардів.

Відповідно до пункту 3.1 Положення до фінансових послуг ломбарду належать:

- надання фінансових кредитів за рахунок власних коштів;

- надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів.

Відтак, у розумінні Закону України №265/95-ВР клієнти ломбарду не є покупцями, і здійснюючи платіж на користь позивача через сервіс LIQPAY навіть не придбавають будь-яку послугу.

Платіж клієнта по поверненню позичених йому коштів не є послугою у розумінні Закону України №265/95-ВР, не підпадає під поняття розрахункова операція, а платник грошових коштів в розумінні статті 1046 Цивільного Кодексу України не є покупцем будь-чого в цей момент у ломбарду, а отже реєстратори розрахункових операцій не підлягають застосування до відповідних операцій.

З викладених підстав суд відхиляє посилання відповідача та третьої особи на постанову Верховного Суду від 16.04.2021 у справі №520/7835/19, як нерелевантну, оскільки зазначена постанова стосується інших, неподібних правовідносин ніж ті, що є предметом спору по даній справі, а саме застосування фізичними особами-підприємцями реєстраторів розрахункових операцій при здійсненні ними продажу товарів з використанням мережі інтернет і приймання оплати за товар через мережу інтернет за допомогою систем LIQPAY ТА WAYFORPAY. В той час, як позивачем у цій справі є юридична особа із видом діяльності - ломбард, яка не здійснює продаж товарів чи надання послуг через інтернет, а кошти, що надходили через систему LIQPAY є поверненням позики.

Додатково суд вважає за необхідне зазначити, що з оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №3089/13-01-07-09 від 17.02.2023, зокрема вбачається, що позивача притягнуто до відповідальності на підставі статті 20 Закону України №265/95-ВР.

Водночас, відповідно до статті 20 Закону №265/95-ВР до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз вищенаведених норм права дає підстави для висновку про те, що підставою для застосування штрафних санкцій за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, є встановлений факт наявності товарів в місцях їх реалізації та/або зберігання, які не обліковані у встановленому порядку, тобто виявлення товарів у надлишку (перевищення кількості товару в наявності над облікованим товаром).

Отже, фінансова санкція, встановлена статтею 20 Закону України №265/95-ВР, може бути застосована до суб`єкта господарювання лише у тому випадку, коли такий не веде обліку товарів.

В той же час, згідно із висновками акту перевірки №7752/08-01-07-11/ НОМЕР_2 на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №3089/13-01-07-09 від 17.02.2023 контролюючим органом констатовано порушення позивачем пункту 1 статті 3 Закону України №-265/95-ВР, а саме здійснення позивачем розрахункових операцій у період з 01.01.2018 по 31.12.2020 проведених через систему LIQPAY на суму 946 401,04грн без застосування реєстратора розрахункових операцій. Таким чином, питання здійснення позивачем реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку не було предметом дослідження під час проведення документальної планової виїзної перевірки Повного товариства «ЛОМБАРД «МІДАС» ТОВ "РА" І КОМПАНІЯ».

Зазначене, на думку суду, знову ж таки свідчить про необґрунтованість та безпідставність податкового повідомлення-рішення №3089/13-01-07-09 від 17.02.2023, а отже наявність підстав для його скасування.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення №1737/13-01-24-10 від 31.01.2023 та №3089/13-01-07-09 від 17.02.2023 прийняті відповідачем в порушення вимог чинного законодавства України, а отже є протиправними та такими що підлягають скасуванню.

Щодо інших посилань учасників справи, суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.

У рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно із пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте, у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що документи, на підставі яких платник податків сформував дані податкового обліку, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини 1 статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 684,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією №172 від 06.03.2023 (а.с.13).

Доказів понесення витрат на професійно-правничу допомогу позивачем не надано.

Відтак, судовий збір у розмірі у розмірі 2 684,00грн підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області, як суб`єкта владних повноважень яким прийнято протиправні податкові повідомлення-рішення.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Повного товариства «ЛОМБАРД «МІДАС» ТОВ «РА» І КОМПАНІЯ» (69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 50 А, прим. 11; код ЄДРПОУ 30505866) до Головного управління ДПС у Львівській області (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ ВП 43968090) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №1737/13-01-24-10 від 31.01.2023, яким Повному товариству «ЛОМБАРД «МІДАС» ТОВ «РА» І КОМПАНІЯ» збільшено суму грошового зобов`язання зі сплати військового збору на суму 9 196,31грн (дев`ять тисяч сто дев`яносто шість гривень 31 копійка).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №3089/13-01-07-09 від 17.02.2023, яким до Повного товариства «ЛОМБАРД «МІДАС» ТОВ «РА» І КОМПАНІЯ» застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 94 615,90грн (дев`яносто чотири тисячі шістсот п`ятнадцять гривень 90 копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ ВП 43968090) на користь Повного товариства «ЛОМБАРД «МІДАС» ТОВ «РА» І КОМПАНІЯ» (69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 50 А, прим. 11; код ЄДРПОУ 30505866) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 684,00грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 18.04.2024.

Суддя І.В.Садовий