Справа № 601/628/18

Провадження № 1-кп/602/9/2024

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2024 р. Лановецький районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю сторін та учасників кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 , обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ланівці кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Межиріччя Жидачівського району Львівської області, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, тимчасово не працюючого, згідно ст..89 КК України раніше не судимого,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, одруженого, що має на утриманні одну неповнолітню дитину, працюючого трактористом фірми «Західна виробнича компанія», раніше не судимого,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м.Почаїв Кременецького району Тернопільської області, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з вищою освітою, одруженого, що має на утриманні одну неповнолітню дитину, працюючого начальником ДПРП 23 ДПРЧ 5 Кременецького РВ УДСНС України в Тернопільській області, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.248 КК України, -

в с т а н о в и в :

21 січня 2018 року в обідню пору доби ОСОБА_4 в 29 кварталі Кременецького лісництва на території загальнозоологічного заказника «Воронуха», що входить до складу природно-заповідного фонду України, здійснював незаконне полювання, а саме, тримаючи в руках одноствольну мисливську рушницю 12-го калібру, моделі «NEO 12 SYNTHETIC», марки «ATA ARMS», умисно, з метою добування мисливських тварин, порушуючи вимоги п.2 ст.20 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» від 22.02.2000 року, згідно якого забороняється полювання в заборонених для цього місцях, прямував територією вказаного заказника.

21 січня 2018 року в обідню пору доби ОСОБА_5 в 29 кварталі Кременецького лісництва на території загальнозоологічного заказника « ІНФОРМАЦІЯ_4 », що входить до складу природно-заповідного фонду України, здійснював незаконне полювання, а саме, тримаючи в руках двохствольну мисливську рушницю 12-го калібру, моделі «ТОЗ-34 ЕР», умисно, з метою добування мисливських тварин, порушуючи вимоги п.2 ст.20 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» від 22.02.2000 року, згідно якого забороняється полювання в заборонених для цього місцях, прямував територією вказаного заказника.

21 січня 2018 року в обідню пору доби ОСОБА_6 в 29 кварталі Кременецького лісництва на території загальнозоологічного заказника « ІНФОРМАЦІЯ_4 », що входить до складу природно-заповідного фонду України, здійснював незаконне полювання, а саме, тримаючи в руках одноствольну мисливську рушницю 12-го калібру, моделі «МР-153», умисно, з метою добування мисливських тварин, порушуючи вимоги п.2 ст.20 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» від 22.02.2000 року, згідно якого забороняється полювання в заборонених для цього місцях, прямував територією вказаного заказника.

Дії обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 кваліфіковано за ч.2 ст.248 КК України, як незаконне полювання на території природно-заповідного фонду, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Свою вину у вчиненні кримінального правопорушення обвинувачений ОСОБА_4 не визнав і в судовому засіданні пояснив, що 21 січня 2018 року він був на полюванні біля села Гаї Кременецького району. Після обіду, коли він йшов додому, то почув постріл і пішов на нього. На місці він побачив працівника поліції ОСОБА_8 , біля якого лежав заєць. Потім на місце події підійшли інші працівники поліції, а також ОСОБА_9 та Пасіула. В ході розмови його почали звинувачувати в тому, що він застрелив зайця, забрали в нього зброю, а також стріляну гільзу, яку він тримав в кармані і яку вони кинули на землю. Пізніше приїхала слідчо-оперативна група, яка почала все фотографувати. При цьому, працівники поліції пропонували йому взяти вину на себе, казали, що це все обійдеться йому штрафом. Під тиском працівників поліції він взяв вину на себе, хоча не стріляв в зайця і рушниця була в нього в чохлі. В подальшому йому вручили підозру за ч.1 ст.248 КК України, яку потім перекваліфікували на ч.2 ст.248 КК України, а саме вчинення злочину групою осіб.

Свою вину у вчинення кримінального правопорушення обвинувачений ОСОБА_5 не визнав і в судовому засіданні пояснив, що він був 21 січня 2018 року на полюванні. Через поле йшов додому, де зустрів хлопців, а саме ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , з якими раніше був не знайомий. В подальшому він сам почав повертатися додому через ліс. В лісі до нього підійшли працівники поліції ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які казали, що він незаконно полює, оскільки тут заповідник, однак жодних попереджувальних знаків про це він не бачив. Після цього до них підійшов ще один працівник поліції ОСОБА_12 , який забрав в нього документи та телефон. Також до них підійшов лісник та водій. Працівники поліції були на двох машинах та з собаками, оскільки полювали. В подальшому вони всі пішли на звук вистрілу, який пролунав перед тим, де побачили ОСОБА_13 та ОСОБА_9 , які стояли біля мертвого зайця. Хто стріляв в даного зайця він не бачив і не знає, чи взагалі в нього стріляли. Тоді працівники поліції викликали слідчу групу, а в подальшому приїхав також лісничий і ОСОБА_14 . Після цього, приїхав ще один працівник поліції ОСОБА_15 , який забрав всі їхні документи та зброю, яку просто кинув в багажник машини.

Свою вину у вчиненні кримінального правопорушення обвинувачений ОСОБА_6 не визнав і в судовому засіданні пояснив, що 21 січня 2018 року він був на полюванні із своєю мисливською собакою. Коли він повертався додому, то на полі зустрів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , які також поверталися з полювання додому. В подальшому він вирішив йти самостійно напряму через ліс. Через деякий час він почув звук пострілу і пішов в ту сторону. На місці він побачив ОСОБА_4 та працівника поліції ОСОБА_8 , біля яких на землі лежав заєць. Через деякий час туди прийшли працівники поліції в кількості 4 чи 5 чоловік, з якими був ОСОБА_5 .. Працівники поліції були не на службі, оскільки перебували з мисливською зброєю у військовій формі та з мисливськими собаками. З розмови він зрозумів, що ОСОБА_4 затримав ОСОБА_16 . Він пред`явив працівникам поліції всі дозвільні документи на зброю та полювання, однак в них виникла словесна суперечка щодо того, хто полював в лісі, він чи працівники поліції. Через певний час приїхала слідчо-оперативна група, а також в цивільному приїхав працівник поліції ОСОБА_15 , який вилучив в них зброю, яку поклав у власну машину та поїхав. Даний працівник поліції не зафіксований в жодному документі, який при цьому складався. Після цього вони надали пояснення та був складений протокол огляду. Дані дії тривали десь до 16 години, після чого вони всі розійшлися. В подальшому було порушено кримінальну справу та оголошено підозру в незаконному полюванні відносно ОСОБА_4 , якого працівники поліції переконали взяти вину на себе, аргументувавши тим, що він заплатить невеликий штраф за те, що стріляв в зайця, хоча він не стріляв. Через певний час його почали викликати в прокуратуру та вимагати грошові кошти за не притягнення до кримінальної відповідальності, внаслідок чого він звернувся в СБУ і працівник прокуратури був затриманий. Після цього йому та ОСОБА_5 оголосили підозру в незаконному полюванні.

Не дивлячись на невизнання обвинуваченими своєї вини у вчиненні інкримінованого їм органом досудового розслідування злочині, їх вина у незаконному полюванніна територіїприродно-заповідногофонду стверджується показами свідків та дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.

Так, свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні показав, що 21 січня 2018 року в післяобідню пору до нього, як єгеря, подзвонив лісничий ОСОБА_18 і сказав, що в 29 кварталі урочища «Воронуха», яке є заповідною зоною, незаконно полюють. Коли він приїхав на місце, то побачив там працівників поліції, обвинувачених з рушницями, вбитого зайця на землі та стріляну гільзу. Працівниками поліції проводилися слідчі дії в присутності двох понятих, які фіксувалися відео зйомкою. Він приїхав бусом разом з лісником ОСОБА_19 та двома понятими. Коли він приїхав, то працівники поліції вже були на місці, труп зайця лежав на снігу, рушниці стояли під сосною, а гільза лежала на відстані орієнтовно 3-5 м від них. Під час слідчих дій зброю не опечатували, а лише поклали в машину. При цьому був присутній працівник поліції ОСОБА_15 . В протоколі він розписався на останній сторінці, бірки, яка була на пакеті з зайцем він не підписував.

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні показав, що 21 січня 2018 року в обідню пору він підвозив лісника на місце події і на його прохання він став понятим. На місці події він побачив трьох хлопців, які зараз є обвинуваченими, і біля дерева 3 рушниці та труп зайця на снігу. Зі слів правоохоронців він зрозумів, що дані хлопці застрелили зайця. В подальшому труп зайця положили в пакет, а рушниці закинули на плече і понесли в машину. Зайця поклали в простий пакет без бірок. Він підписався лише в протоколі про вилучення зброї і зайця.

Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні показав, що він працює лікарем І категорії ветеринарної медицини. В 2018 році його було направлено в Кременецький райвідділ поліції для огляду зайця. В підвалі райвідділу він разом з колегою по роботі проводив вскриття зайця, якого витягнули перед тим з мішка і який вже задубів та пахнув. На мішку, в якому знаходився заєць, жодної бірки не було. Вскриття проводилося в області грудної клітки, де була рана. Посторонніх предметів в грудній клітці виявлено не було. Від чого утворилася рана і чи були пошкоджені внутрішні органи він не знає. Судово-ветеринарної ліцензії експерта він не має.

Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні показав, що він працює головою Кременецької районної організації мисливців і рибалок. Він особисто видавав обвинуваченим карточки на хутрового звіра. Також, в приміщенні товариства висить карта району, на якій вказані всі заказники, а також мисливські угіддя.

З рапорту від 21.01.2018 року вбачається, що 21.01.2018 року о 18 годині 29 хвилин надійшло повідомлення від невідомого про те, що неподалік с.Града чути постріли. Виїздом СОГ на місце події встановлено, що неподалік с.Града в урочищі «Воронуха» природно-заповідного фонду національного природного парку « ІНФОРМАЦІЯ_5 » було виявлено ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 із мисливською зброєю, які мали між собою попередню домовленість про полювання та порушили правила полювання в заповідниках або на інших територіях та об`єктах природно-заповідного фонду. З місця події вилучено стріляну гільзу, мисливську зброю, 10 штук набоїв та труп зайця (т.3, а.с.100).

З Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 21 січня 2018 року вбачається, що в цей день о 19 годині 47 хвилин внесено відомості в ЄРДР за ч.2 ст.248 КК України, а саме по факту того, що 21 січня 2018 року приблизно о 12 годині 40 хвилин в урочищі «Воронуха» природно-заповідного фонду національного природного парку « ІНФОРМАЦІЯ_5 » було виявлено ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , які за попередньою змовою групою осіб порушили правила полювання на території природно-заповідного фонду (т.2, а.с.182).

З протоколу огляду місця події від 21 січня 2018 року з таблицею ілюстрацій до нього вбачається, що в цей день в період з 14 години 06 хвилин по 14 годину 10 хвилин за участю єгеря Кременецького лісництва ДП «Кременецький лісгосп» ОСОБА_17 в присутності двох понятих в лісовому масиві урочища «Воронуха», 29 квартал, було виявлено ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в яких при собі були рушниці «ATA ARMS» №17/D08804, ТОЗ-34 ЕР №УН 14357, МР-153 №1115313166. Крім того в даній місцевості біля одного із дерев виявлено гільзу ТАХО 12/70. На відстані приблизно 10м від гільзи виявлено труп зайця. Також, на місці огляду виявлено ремінь з набоями в кількості 10 штук (5 чорного кольору та 5 синього кольору). Стріляну гільзу та ремінь з набоями поміщено в два окремі сейф-пакети експертної служби, на яких зроблені відповідні надписи. Труп зайця поміщено в поліетиленовий пакет, до якого прикріплено бирку з пояснювальними надписами. До рушниць прикріплено пояснювальні надписи (т.2, а.с.183-189).

В судовому засіданні було оглянуто відеозапис проведення вказаного огляду місця події (т.2, а.с.190).

З висновку судової балістичної експертизи №1.2-12/18 від 26 січня 2018 року вбачається, що наданий на дослідження предмет є гладкоствольною вогнепальною зброєю одноствольною мисливською рушницею 12-го калібру, моделі «NEO 12 SYNTHETIC», марки «ATA ARMS», із серійним заводським номером НОМЕР_1 . Дана рушниця придатна для стрільби патронами 12-го калібру для гладко ствольної мисливської зброї (т.2, а.с.191-194).

З висновку судової балістичної експертизи №1.2-13/18 від 29 січня 2018 року вбачається, що наданий на експертизу предмет, який вилучений 21.01.2018 року під час проведення огляду місця події в урочищі «Воронуха», є вогнепальною зброєю. Він є одноствольною п`ятизарядною мисливською рушницею 12-го калібру, моделі «МР-153», із серійним заводським номером НОМЕР_2 , промислового виготовлення. Рушниця придатна для стрільби (т.2, а.с.195-197).

З висновку судової балістичної експертизи №1.2-14/18 від 30 січня 2018 року вбачається, що наданий на дослідження предмет схожий на мисливську рушницю марки «ТОЗ 34 ЕР», який 21 січня 2018 року було виявлено та вилучено під час проведення огляду місця події в урочищі «Воронуха», є гладкоствольною мисливською вогнепальною зброєю. Дана рушниця є двохствольною мисливською рушницею 12-го калібру, моделі «ТОЗ-34ЕР», із серійним заводським номером НОМЕР_3 , виробництва Тульського зброярського заводу. Досліджувана рушниця придатна для стрільби штатними патронами для гладко ствольної мисливської зброї 12-го калібру (т.2, а.с.198-202).

З висновку судової балістичної експертизи №1.2-15/18 від 26 січня 2018 року вбачається, що надані на дослідження 10 предметів схожих на патрони є боєприпасами до гладко ствольної мисливської зброї патронами 12-го калібру. Дані патрони виготовлені промисловим способом та до стрільби придатні (т.2, а.с.204-207).

З висновку судової балістичної експертизи №1.2-16/18 від 02 лютого 2018 року вбачається, що наданий на дослідження один предмет боєприпасом не являється, він є частиною гільзи від мисливського патрона 12-го калібру до мисливської гладкоствольної зброї 12-го калібру. Гільза, надана на дослідження, відстріляна із одноствольної мисливської рушниці 12-го калібру, моделі «NEO 12 SYNTHETIC», марки «ATA ARMS», із серійним заводським номером НОМЕР_1 , виробництва Туреччина (т.2, а.с.208-211).

Висновки проведениху кримінальномупровадженні експертиз належно аргументовані з наукової точки зору, відповідають фактичним обставинам справи та іншим зібраним доказам, а тому суд не має підстав сумніватися в їх достовірності.

З протоколу огляду від 22 січня 2018 року вбачається, що в цей день старшим слідчим СВ Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_23 в присутності в.о. начальника Кременецької РДЛВМ ОСОБА_21 та лікаря першої категорії Кременецької РДЛВМ ОСОБА_24 на території Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області було проведено огляд трупа зайця. В результаті огляду було встановлено, що об`єктом огляду являється труп зайця сірої масті, невстановленого віку, при зовнішньому огляді якого виявлено рвану рану в області грудної клітки з пошкодженням ділянки шийного відділу та органів грудної порожнини. Також встановлено трупне задубіння, що виражено добре, витіки з природніх отворів відсутні. Інородні предмети в грудній клітці відсутні (т.2, а.с.213).

Згідно розрахунку розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд, внаслідок незаконного добування об`єкту природного світу (зайця-русака) в межах території загально зоологічного заказника місцевого значення "Воронуха", сума заподіяної шкоди становить 938 гривень 00 копійок (т.3, а.с.88).

З повідомлення Державної екологічної інспекції у Тернопільській області від 27.02.2018 року №2-1/642/537 вбачається, що квартал 29 Кременецького лісництва ДП «Кременецьке лісове господарство», в межах лісового урочища «Воронуха», входить до складу природно-заповідного фонду, а саме: загально зоологічного заказника місцевого значення «Воронуха» (т.3, а.с.15).

З Охоронного зобов`язання №05-59 від 04 травня 2009 року вбачається, що Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Тернопільській області передало ДП «Кременецьке лісове господарство» під охорону загально зоологічний заказник місцевого значення «Воронуха», площею 4814,0 га, який розташований між селами АДРЕСА_2 . На території заказника забороняється, в тому числі, мисливство, турбування, знищення та відлов всіх видів мисливських тварин, що мешкають у заказнику (т.3, а.с.16).

Рішенням Тернопільської обласної ради від 22 липня 1998 року №15 загальнозоологічні заказники місцевого значення в кількості 31 одиниця, орнітологічні заказники місцевого значення, заказники загальнодержавного значення згідно з додатком 2 вилучено з експлуатації районних організацій УТМР з метою охорони, збереження, відтворення та відновлення тваринного світу користувачів мисливських угідь, з відмежуванням їх в натурі шляхом встановлення спеціальних межових знаків, інформаційних щитів та аншлагів (т.3, а.с.96).

Згідно додатку №2 до рішення Тернопільської обласної ради від 22 липня 1998 року №15 загальнозоологічний заказник місцевого значення «Воронуха», площею 4814,0 га, віднесено до об`єктів природно-заповідного фонду Тернопільської області, як постійно діюча ділянка по охороні, збереженню та відтворенню мисливської фауни (т.3, а.с.92-94).

З повідомлення Кременецької районної організації Українського товариства мисливців і рибалок від 09.02.2018 року вбачається, що члени товариства ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , сплативши членські внески, отримали відстрільні картки на хутрового звіра на території угідь Кременецької районної організації, наданих їй у користування. У відстрільних картках зазначається про те, що мисливець з межами мисливських угідь ознайомлений і зобов`язується дотримуватися правил технічної безпеки та профілактичних заходів (т.3, а.с.65).

Даний факт також підтверджується Картками відстрілу хутрового звіра №000003 на ім`я ОСОБА_4 , №000084 на ім`я ОСОБА_6 та №000072 на ім`я ОСОБА_5 , в яких зазначена вказана інформація (т.3, а.с.55, 57,60).

Судом досліджені характеризуючі дані обвинувачених.

З наданих стороною обвинувачення доказів, суд не вбачає належних та достатніх доказів на підтвердження факту вчинення даного кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб.

Так, однією з кваліфікуючих ознак, які встановлені ч. 2 ст. 248 КК, виступає вчинення тих самих дій, які передбачені ч.1 ст.248 КК України, за умови, в тому числі, якщо вони вчинені за попередньою змовою групою осіб.

Згідно ч.2 ст.28 КК України кримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення.

Цій формі співучасті притаманне таке: а) у вчиненні злочину беруть участь дві чи більше особи, які відповідають вимогам суб`єкта злочину; б) між цими особами ще до початку злочину відбулася змова про спільне його вчинення.

Форма змови - вербальна (словесна) - усна чи письмова або у формі конклюдентних дій - для наявності співучасті не має значення. Змова про вчинення злочину може відбутися задовго до вчинення злочину чи прямо перед його вчиненням, але до замаху на нього. Ступінь стійкості взаємовідносин між співучасниками не має значення. Змова між співучасниками може стосуватися місця, часу, способу вчинення злочину тощо. Ця форма співучасті може бути як простою (співвиконання), так і складною, тобто з розподілом ролей. В останньому випадку вчинене кваліфікується із посиланням на ст. 27 КК.

Відповідно до ст..62 Конституції України, п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого.

Згідно ст..6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при визначені його громадських прав має право на справедливий розгляд справи незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ст..22 КПК Україникримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ст..92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, покладається на слідчого, прокурора, які як сторона обвинувачення, здійснюють збирання доказів, у тому числі і шляхом проведення слідчих дій ( ч.2 ст.93 КПК України).

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, висловлену у п. 60 Рішення у справі «Коробов проти України», яке набуло статусу остаточного, відповідно до якої Європейський суд з прав людини в черговий раз звертає увагу на те, що суд при оцінці доказів, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, Series А заява № 25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту», вимоги норм ст..62 Конституції Українита ст..17 КПК України, відповідно до яких обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь, суд приходить до переконання про недотримання стороною обвинувачення стандарту підтвердження доведеності винуватості обвинувачених у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення в частині наявності такої кваліфікуючої ознаки вчинення злочину, як вчинення даного кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб.

Враховуючи наведене, виходячи із системного тлумачення Закону, оскільки кримінальна відповідальність за ч.2 ст.248 КК Українинастає, в даному випадку, лише у тому разі, коли відповідні протиправні дії вчинялися за попередньою змовою групою осіб, а тому відсутність доказів вчинення вказаного правопорушення за попередньою змовою групою осіб, як кваліфікуючої ознаки частини другої, є підставою для тлумачення усіх сумнівів щодо доведеності вини обвинувачених на їх користь.

Доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (стаття 84 КПК України).

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів (стаття 85 КПК України).

Суд зазначає, що під час судового засідання прокурором не було надано суду будь-яких доказів, які б доводили, що під час незаконного полюванняна територіїприродно-заповідногофонду обвинувачені діяли за попередньою змовою групою осіб.

Отже, в судовому засіданні стороною обвинувачення не доведено достовірними, належними та достатніми доказами, що обвинувачені, в ході незаконного полюванняна територіїприродно-заповідногофонду діяли за попередньою змовою групою осіб, і таких доказів не встановлено в ході судового розгляду справи.

Відповідно до частини 3 статті 373 КПК Україниобвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Частиною 3 статті 370 КПК Українита частиною 1 статті 94 КПК Українивстановлено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження.

Приписами статті 337 КПК Українивизначено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Відповідно до пункту 23 Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» № 5 від 29 червня 1990 року, всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі 366/3050/16-к, згідно із ч. 3 ст.337 КПК Україниз метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження, та за умови, що такі дії особи охоплюються обсягом висунутого їй обвинувачення.

Отже, при наявності іншого складу кримінального правопорушення, на підставі статті 337 КПК України, суд має право перекваліфікувати дії обвинувачених з частини 2 статті 248 КК Українина частину 1 статті 248 КК України.

Згідно з рекомендаціями, викладеними у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд може перекваліфікувати кримінально каране діяння з однієї статті на статті кримінального закону, які передбачають відповідальність за менш тяжкі злочини, якщо при цьому не погіршується становище засудженого і не порушується право останнього на захист.

Дії ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо незаконного полювання на території природно-заповідного фонду, охоплювалися обсягом пред`явленого обвинувачення. Наведене зумовлює саме необхідність перекваліфікації діянь обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в порядку п. 2 ч.3 ст.337 КПК Україниз ч. 2 ст.248 КК Українина ч. 1 ст.248 КК України(незаконного полювання на території природно-заповідного фонду), що покращує становище обвинувачених.

Дослідивши всі обставини кримінального провадження, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, суд дійшов до переконання, що вони доводять факт того, що дії ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 слід кваліфікувати за частиною 1 статті 248 КК України, як незаконне полювання на території природно-заповідного фонду.

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.

Судом також врахована позиція ЄСПЛ, викладена у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року «... що при оцінці доказів, суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків».

Дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що вина обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.1ст.248КК України,знайшла своєпідтвердження всудовому засіданніі доведенаповністю позарозумним сумнівом.У судуне маєсумнівів щодооб`єктивності таправдивості показаньсвідків,оскільки ціпокази підтвердженідослідженими безпосередньов судовомузасіданні іншимидоказами,які судвважає допустимими та належними.

Дії обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суд кваліфікує за ч.1 ст.248 КК України, як за ознаками незаконного полювання на території природно-заповідного фонду.

Твердження захисника ОСОБА_7 , викладені в клопотанні про визнання протоколу огляду місця події очевидно недопустимим доказом у кримінальному провадженні (т.2, а.с.243-255), суд оцінює критично та розцінює, як обраний ним спосіб захисту від пред`явленого його підзахисним обвинувачення, а саме:

-з підстав того, що огляд був проведений в період з 14 години 06 хвилин по 14 годину 10 хвилин, при тому, що інформація в чергову частину надійшла о 18 годині 29 хвилин, а слідчо-оперативна група на місце події прибула о 18 годині 39 хвилин, черговому по Кременецькому ВП ГУНП підтверджено відомості про подію кримінального характеру о 19 годині 19 хвилин, оскільки, згідно вимог КПК України, у невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до ЄРДР, а тому сам факт реєстрації відомостей про подію в черговій частині Кременецького ВП ГУНП пізніше за час проведення огляду місця події не може свідчити про недопустимість, як доказу, протоколу огляду місця події;

-з підстав того, що огляд місця події було проведено за участю ОСОБА_25 , який зазначений, як спеціаліст, однак не зазначено його посаду, що унеможливлює ідентифікувати його, як особу, яка може брати участь у слідчій дії в якості спеціаліста, оскільки у відповідності до вимог ст..71 КПК України спеціалістом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками і може надавати консультації та висновки під час досудового розслідування і судового розгляду з питань, що потребують спеціальних знань і навичок. Спеціаліст може бути залучений для надання безпосередньої технічної допомоги. Вказана вимога закону не вимагає для проведення огляду зазначення посади спеціаліста, а отже дане твердження не свідчить про недопустимість, як доказу, протоколу огляду місця події;

-з підстав того, що в протоколі огляду місця події не зазначено документів, по яких можна ідентифікувати понятих, що унеможливлює їх допит, оскільки у відповідності до вимог ст..104 КПК України в протоколі вказуються особи, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, ім`я, по-батькові, дати народження, місця проживання). Тобто, КПК України не мість вимоги щодо зазначення в протоколі документів, по яких можна ідентифікувати особу. Крім того, безпосередньо в судовому засіданні було допитано понятого ОСОБА_20 , особу якого було встановлено, що не підтверджує твердження сторони захисту про неможливість ідентифікації та допиту понятих, які зазначені в протоколі огляду місця події. Понятий ОСОБА_26 в судовому засіданні допитаний не був по причині його постійного перебування в Республіці Польща, що підтверджується відповідними документами, наданими правоохоронними органами на виконання ухвал суду про привід свідка;

-з підстав того, що в протоколі огляду місця події не зазначено в якості учасників обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ,що порушилоїх правона захист,а такожфактичного затриманняпрацівниками поліціїобвинувачених безповідомлення проце органу,уповноваженому закономна наданнябезоплатної правовоїдопомоги,оскільки обвинувачені вказані у протоколі огляду місця події, із зазначенням їх ідентифікуючих даних. Крім того, під час проведення огляду місця події обвинувачені не висловлювали жодних зауважень та не заявляли жодних клопотань, тобто жодним чином не впливали на проведення даної слідчої дії. Також, факту затримання обвинувачених не було встановлено в судовому засіданні, так, як вони фактично були лише присутні при проведенні огляду місця події та надані відповідних пояснень, після чого залишили місце події, що було підтверджено самими обвинуваченими в судовому засіданні та іншими матеріалами кримінального провадження;

-з підстав неналежного оформлення додатків до протоколу огляду місця події, а саме відеозапису та знімків, та як вони не підписані всіма учасниками слідчої дії, та не відкриття відео фіксації до протоколу огляду місця події, оскільки відповідно до вимог ст..105 КПК України додатки до протоколу повинні бути засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилучення таких доказів, що і було зроблено в даному випадку. Крім того, стороні захисту були відкриті всі матеріали кримінального провадження, жодних зауважень щодо не відкриття певних матеріалів сторона захисту не висловлювала, відеозапис до протоколу огляду вказаний в описі до матеріалів провадження;

-з підстав того, що в протоколі огляду не зафіксовано місцезнаходження обвинувачених, речових доказів відносно сталих об`єктів, оскільки огляд проводився в лісі і поблизу сталих об`єктів, до яких можна було б зробити прив`язку не було. Крім того, в протоколі огляду місця події та відеозаписі зафіксовано місцезнаходження обвинувачених, а саме в 29 кварталі Кременецького лісництва, в урочищі «Воронуха».

Крім того, суд не приймає до уваги твердження захисника та обвинувачених про те, що вони не знали, що знаходяться в межах території загальнозоологічного заказника місцевого значення "Воронуха", оскільки під час отримання карток відстрілу хутрового звіра в Кременецькій районній організації УТМР ознайомлювалися з межами мисливських угідь та були зобов`язані знати, де полювання дозволено, а де заборонено.

Також, обвинувачені під час надання пояснень в судовому засіданні кожний окремо стверджували, що йшли додому саме через ліс, оскільки це найкоротша дорога.

Крім того, згідно вимог чинного законодавства, полювання - дії людини, спрямовані на вистежування, переслідування з метою добування і саме добування (відстріл, відлов) мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах (ст. 1 Закону України «Про мисливське господарство та полювання»).

До полювання прирівнюється також перебування осіб у межах мисливських угідь, у тому числі на польових і лісових дорогах (крім доріг загального користування), з будь-якою стрілецькою зброєю, або з капканами та іншими знаряддями добування звірів і птахів, або з собаками мисливських порід чи ловчими звірами і птахами, або з продукцією полювання; перебування осіб на дорогах загального користування з продукцією полювання або з будь-якою зібраною розчохленою стрілецькою зброєю.

Як вбачається з показів свідків, даних ними в судовому засіданні, а також досліджених в судовому засіданні доказів, які суд вважає належними та допустимими, обвинувачені перебували в межах території загальнозоологічного заказника місцевого значення "Воронуха" зі зібраною розчохленою стрілецькою зброєю, що спростовує їх покази про те, що вони лише йшли додому через ліс і не мали наміру полювати.

При призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суд, згідно з вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання та вимоги ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 під час судового розгляду не встановлено.

При обранні покарання обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відповідно до ст.65 КК України суд враховує суспільну небезпечність вчиненого кримінального правопорушення, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України відноситься до кримінальних проступків, дані про особу обвинувачених, відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання, те, що вони не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, і на підставі викладеного, суд вважає, що необхідним та достатнім для виправлення та попередження вчинення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 нових злочинів є покарання у виді громадських робіт.

Однак, суд вважає, що обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 слід звільнити від призначеного покарання за даним кримінальним правопорушенням у зв`язку із закінченням строків давностіпритягнення до кримінальної відповідальності.

Згідно з приписами п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України - особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 248 КК України, санкція якої передбачає покарання у виді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від ста шістдесяти до двохсот сорока годин, або пробаційний нагляд на строк до трьох років, або обмеження волі на той самий строк

Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 248 КК України, є кримінальним проступком.

Також, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі і до дня набрання вироком законної сили, минуло три роки.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що з моменту вчинення обвинуваченими ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 248 КК України, тобто з 21 січня 2018 року, пройшло більше шести років. Судом не встановлено та сторонами провадження не надано відомостей про ухилення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від слідства, вчинення ними нових кримінальних правопорушень, а так само і відомостей про переривання чи зупинення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (ч. 2 ст. 49 КК України).

З урахуванням викладеного,а також з огляду на відсутність в ході судового розгляду клопотань від учасників судового провадження про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд вважає за необхідне звільнити ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від призначеного покарання за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 248 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України.

По справіпроведено судові балістичні експертизи №1.2-12/18 від 26.01.2018 року, №1.2-13/18 від 29.01.2018 року та №1.2-14/18 від 30.01.2018 року, за які із обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у відповідності доч.2ст.124 КПК Українислід стягнути в користь держави процесуальні витрати на відшкодування витрат за проведення експертиз залученими стороною обвинувачення експертами спеціалізованої державної експертної установи

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст.ст.96-1, 100 КПК України.

Спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229,239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.96-1 КК України спеціальна конфіскація застосовується, зокрема, на підставі обвинувального вироку суду.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст.96-2 КК Україниспеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші,цінності таінше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Суд вважає, що вилучені рушниці «ATA ARMS» №17/D08804, ТОЗ-34 ЕР №УН 14357, МР-153 №1115313166, були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, підстав повернення їх не встановлено, а відтак, з урахуванням вимог ст.ст.96-1, 96-2 КК України, вважає за необхідне застосувати до цього майна спеціальну конфіскацію.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.368 371, 373 375, 392 КПК України, суд, -

засудив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.248 КК України, призначивши покарання у виді громадських робіт на строк 200 (двісті) годин.

Згідно ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_4 від призначеного покарання за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 248 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Стягнути із ОСОБА_4 в користь держави процесуальні витрати за проведення судової балістичної експертизи №1.2-12/18 від 26.01.2018 року в сумі 1144 гривні 00 копійок.

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.248 КК України, призначивши покарання у виді громадських робіт на строк 200 (двісті) годин.

Згідно ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_5 від призначеного покарання за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 248 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Стягнути із ОСОБА_5 в користь держави процесуальні витрати за проведення судової балістичної експертизи №1.2-14/18 від 30.01.2018 року в сумі 1144 гривні 00 копійок.

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.248 КК України, призначивши покарання у виді громадських робіт на строк 200 (двісті) годин.

Згідно ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_6 від призначеного покарання за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 248 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Стягнути із ОСОБА_6 в користь держави процесуальні витрати за проведення судової балістичної експертизи №1.2-13/18 від 29.01.2018 року в сумі 1430 гривень 00 копійок.

Речові докази по справі, а саме 1 гільзу та чорний ремінь, які знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області, піддати знищенню.

Застосувати спеціальну конфіскацію щодо речових доказів рушниць моделі «ATA ARMS» №17/D08804, ТОЗ-34 ЕР № НОМЕР_3 , МР-153 № НОМЕР_2 , які знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області ,на підставі ст. ст.96-1, 96-2 КК України, п. 2 ч. 9 ст.100 КПК України- конфіскувати у власність держави.

Даний вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

На даний вирок може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду Тернопільської області через Лановецький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судовогопровадження маютьправо отриматив судікопію вирокусуду.Копія вирокунегайно післяйого проголошеннявручається обвинуваченомута прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: ОСОБА_1