ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2024 року

м. Харків

справа № 629/337/23

провадження № 22-ц/818/662/24

22-ц/818/664/24

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді: Тичкової О.Ю.,

суддів: Пилипчук Н.П., Маміної В.Б.

за участю секретаря судового засідання Тітченко О.В.

сторони справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківське» на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 06 листопада 2023 року та додаткове рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23 листопада 2023 року та апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 06 листопада 2023 року ухвалені у складі судді Цендра Н.В.,-

УСТАНОВИВ:

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, в якому просив стягнути з СТОВ Агрофірма «Барвінківська» на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000000,00 грн., з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів, та понесені судові витрати в розмірі 18000,00 грн за оплату послуг адвоката.

В обґрунтування позову зазначав, що перебуваючи в трудових відносинах з СТОВ Агрофірма «Барвінківська» та працюючи трактористом-машиністом сільськогосподарського виробництва, 19 серпня 2022 року за дорученням агронома СТОВ Агрофірма «Барвінківська» ОСОБА_2 отримав виробниче завдання по дискуванню поля №190, розташованого біля с. Погонівка Барвінківської територіальної громади Ізюмського району Харківської області. На поле поїхав разом з агрономом. Під`їхавши до поля, агроном залишив свій автомобіль на узбіччі автомобільної дороги, та пересів в кабіну та вказував напрямок. Близько 12-25 год., проїхавши по ґрунтовій дорозі 170 метрів від автомобільної дороги, вони звернули вправо в сторону поля і проїхали ще 15 метрів. При заїзді на поле, під трактором стався вибух невідомого вибухового пристрою. В результаті чого він зазнав травми. Після вибуху був доставлений до медичного закладу, де йому надали первинну медичну допомогу та доправили до КНП Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня» для проходження подальшого лікування. Відповідачем була утворена комісія та за результатами проведеного розслідування складено Акт за формою H-1/П. Комісією встановлено, що нещасний випадок стався під час виконання ним трудових обов`язків за режимом роботи підприємства. Внаслідок нещасного випадку на виробництві він отримав травми тяжкого ступеня, у зв`язку із чим, зазнав втрату професійної працездатності, ступінь втрати якого склав 50%, а з 16.11.2022 йому встановлено III групу інвалідності безстроково. Внаслідок виробничої травми він зазнав фізичного болю та душевних страждань, необхідності постійного лікування, що позбавляє можливості нормально працювати і потребує додаткових зусиль для організації свого життя. Одночасно, йому завдана моральна шкода, яка виражається у постійних стресах та дискомфорті, що негативно позначається на його психологічному здоров`ї та емоційному стані.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16 листопада 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50000 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 18000 грн. Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» на користь держави судовий збір у розмірі 134 грн. 20 коп.

Рішення та додаткове рішення суду обґрунтовано тим, що відповідач допустив порушення вимог нормативних актів про охорону праці та не забезпечив безпечні і нешкідливі умови праці. Внаслідок мінно-вибухового поранення під час виконання трудових обов`язків ОСОБА_1 були спричинені тяжкого ступеню тілесні ушкодження, що потягло втрату ним професійної працездатності, ступінь втрати якого склав 50% та позивачу була встановлена 3 група інвалідності. У зв`язку з ушкодженням здоров`я ОСОБА_1 був спричинений фізичний біль і страждання, він змушений був проходити лікування та медичні обстеження, це негативно позначилось на психологічному здоров`ї та емоційному стані позивача, внаслідок чого він змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя. Тому суд виходячи із засад розумності, виваженості, та справедливості, беручи до уваги характер та обсяг душевних та психічних страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, враховуючи стан здоров`я позивача, а також враховуючи, що вина в отриманні тілесних ушкоджень ОСОБА_1 повинна покладатись не тільки на відповідача, а й на російську федерацію за порушення законів та звичаїв війни, визначив розмір завданої ОСОБА_1 моральної шкоди 50 000 гривень.

Враховуючи складність справи та обсяг послуг, наданих адвокатом, час, витрачений на надання відповідних послуг, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 141 ЦПК України, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18000,00 грн.

Не погодившись з рішенням та додатковим рішенням суду Сільськогосподарське товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківське» подало апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просило рішення та додаткове рішення скасувати та ухвалити нову постанову якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Також просило стягнути судові витрати при розгляді апеляційної скарги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відхиляючи доводи відповідача про те, що належним відповідачем у справі є російська федерація, суд виходив з того, що нещасний випадок із позивачем стався під час виконання ним трудових обов?язків, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов?язків щодо забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці. Проте надалі Лозівський міськрайонний суд Харківської області неодноразово посилався на той факт, що відповідальність має бути покладена не лише на відповідача, але й на російську федерацію у зв?язку з порушенням нею законів та звичаїв війни. Тому зі змісту рішення суду можна дійти висновку, що, на думку суду, у завданні шкоди позивачу одночасно винні відповідач та російська федерація. Проте судом не визначено у яких пропорціях вони мають відповідати перед позивачем. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача, російської федерації, за умови наявності обов?язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб?єктний склад. Апелянт зауважив, що суд першої інстанції не дав жодного оцінки змісту листа Міжрегіонального центру гуманітарного розмінування та швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 27.03.2023 №87 01-930/87 0040 і не врахував інформації з листа цього ж органу від 20.04.2023 №87 01-1299/87 0400. Також судом не надано обґрунтування того, яким чином відповідач у серпні 2022 року мав подавати заявки про розмінування земель сільськогосподарського призначення згідно з Планом заходів із розмінування (гуманітарного розмінування) земель сільськогосподарського призначення, затвердженим у березні 2023 року. Стосовно витрат на правничу допомогу апелянт зазначив, що позивачем не подано опису робіт, здійснених адвокатом під час надання правової допомоги, тому відповідач був позбавлений можливості доводити їхню неспівмірність зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. В матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують направлення відповідачу копій доказів понесених позивачем судових витрат. Крім цього при розподілі судових витрат суд не врахував часткове задоволення позовних вимог.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 також подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на не повне з`ясування обставин справи просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що ключову роль у вказаній справі зіграло рішення відповідача щодо направлення апелянта для виконання трудових завдань на територію, яка є небезпечною, де розмінування не проходили і де безпечні маршрути не були погоджені з ДСНС України. Свідомо знаючи про небезпечність проведення польових робіт на території Ізюмського району Харківської області, відповідач знехтував правилами безпеки праці своїх працівників, керуючись лише власними матеріальними амбіціями. Відповідач, фактично усвідомлюючи та використовуючи ті ризиковані обставини, які відбулися внаслідок військової агресії російської федерації, нехтуючи правилами безпеки праці та взагалі нехтуючи людським життям та здоров?ям, організував роботу в таких умовах. В іншому апелянт посилався на доводи зазначені в позовній заяві.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника СТОВ Агрофірма «Барвінківська» дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційні скарги СТОВ Агрофірма «Барвінківське» підлягають задоволенню та водночас апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Відповідно до вимогст.263 ЦПК України судове рішення повинно гуртуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення не відповідають.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи 11 березня 2022 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до СТОВ Агрофірма «Барвінківська» трактористом-машиністом сільськогосподарського виробництва, що підтверджується копією трудової книжки та наказом №20-К про прийняття на роботу (т.1 а.с.12-38, 39).

Згідно довідки КНП «Обласна клінічна лікарня» Харківської обласної ради виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №9.8725, ОСОБА_1 перебував на лікуванні в офтальмологічному відділенні з 16-00 год. 19.08.2022 по 15.09.2022 з діагнозом: Мінно-вибухове поранення (19.08.22): проникне корнео-склеральне поранення з випадінням внутрішньоочних оболонок, гіфема, гемофтальм, внутрішньоочне стороннє тіло (скло) лівого ока, клапанне поранення рогівки, субкон`юнктивальний крововилив, частковий гемофтальм правого ока, стороннє тіло орбіти (скло) праворуч; рвані поранення шкіри повік, шкіри обличчя з дрібними сторонніми тілами. У36.2, S05.5, H43.1 H21.0, H11.3. Згідно з. п. 3.3 Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості вважати дане пошкодження як травму тяжкого ступеню (т.1 а.с.40,41-43).

Відповідно до Акту розслідування нещасного випадку, що стався 19 серпня 2022 року о 12 год. 25 хв. на СТОВ Агрофірма «Барвінківська», обставини та причини настання нещасного випадку, комісія встановила, що нещасний випадок з трактористом-машиністом СТОВ АФ «Барвінківська» ОСОБА_1 , стався під час ним виконання трудових обов`язків за режимом роботи підприємства (т.1 а.с.45-55)

Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності серії 10 ААА №255895, ступень втрати професійної працездатності ОСОБА_1 50% з 16.11.2022 року та встановлено III групу інвалідності безстроково (т.1 а.с.56).

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №343246, встановлено, що ОСОБА_1 протипоказана праця на висоті, біля механізмів що рухаються, з ризиком травми ока, що бачить (т.1 а.с.61).

З 30.01.2023 по 08.02.2023 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні, у зв`язку з мінно-вибуховою травмою отриманою 19.08.2022, що підтверджується копєю виписки із медичної картки амбулаторного хворого комунального некомерційного підприємства «Лозівське територіальне медичне об?єднання» Лозівської міської ради Харківської області, поліклінічне відлілення № 2 від 08.02.2023 року (т.1 а.с. 91)

13.09.2022 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за вчинення кримінального правопорушення за ч.1 ст.438 КК України та розпочато досудове розслідування, що підтверджується витягом з ЄРДР, з якого вбачається, що відповідно до матеріалів зареєстрованих в СО № 3939 від 19.08.2022 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області, що надійшли і служби 102 встановлено, що в невстановлену дату та час мало місце порушення законів та звичаїв війни, що полягало у вчиненні обстрілів військовослужбовцями Російської Федерації по території поля розташованого між м.Барвінкове та с.Погонівка Барвінківської МТГ, Ізюмського району. Харківської області, внаслідок чого 19.08.2022 року близько 11:30 гр. ОСОБА_1 , виконуючи польові роботи здійснив наїзд на невідомий взривний пристрій, в результаті чого отримав вибухову травму. Також в результаті наїзду на невідомий вибуховий пристрій був пошкоджений трактор колісний NEW HOLLAND д. н.з НОМЕР_1 , який належить:СТОВ Агрофірма "Барвінківська" (т.1 а.с.120).

Наказом директора СТОВ Агрофірма «Барвінківська» №64-ОД від 31.08.2022 року, надано ОСОБА_1 разову нецільову благодійну допомогу у розмірі 62200,00 грн. та згідно квитанції 02.10.2022 виплачена ОСОБА_1 (т.1 а.с.121-124).

З довідки начальника Міжрегіональний центр гуманітарного розмінування та швидкого реагування ДСНС України, вбачається, що на території Ізюмського району Харківської області проходили активні бойові дії, тому будь які польові роботи є небезпечними, доки сапери не проведуть заходи з розмінування на даній території, про що постійно наголошують співробітники ДСНС. У зв?язку з тим, що заявок на обстеження та розмінування земельних ділянок від СТОВ «Агрофірма «Барвінківська» до ДСНС не надходило, тому безпечні маршрути не були узгоджені. (т.1 а.с.182)

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до статті 15 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (частина перша статті 3 Конституції України).

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці) частина четверта статті 43 Конституції України).

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства (частина перша статті 6 Закону України «Про охорону праці»).

Роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці (частина перша статті 13 Закону України «Про охорону праці»).

Роботодавець зобов`язаний інформувати працівників або осіб, уповноважених на здійснення громадського контролю за дотриманням вимог нормативно-правових актів з охорони праці, та Фонд соціального страхування України про стан охорони праці, причину аварій, нещасних випадків і професійних захворювань і про заходи, яких вжито для їх усунення та для забезпечення на підприємстві умов і безпеки праці на рівні нормативних вимог (частина перша статті 23 Закону України «Про охорону праці»).

Статтею 153 КЗпП України передбачено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на роботодавця, крім випадків укладення між працівником та роботодавцем трудового договору про дистанційну роботу. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Роботодавець повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, що запобігають виробничому травматизму, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань у працівників. Роботодавець не вправі вимагати від працівника виконання роботи, що становить явну небезпеку для життя працівника, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці. Працівник має право відмовитися від виконання дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, що становить небезпеку для життя чи здоров`я такого працівника або людей, які його оточують, і навколишнього середовища.

Постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на роботодавця (частина перша статті 160 КЗпП України).

Згідно з частиною першою статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За змістом статей 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, компенсується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Водночас суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Судом встановлено, що 11 березня 2022 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до СТОВ Агрофірма «Барвінківська» трактористом-машиністом сільськогосподарського виробництва, що підтверджується копією трудової книжки та наказом №20-К про прийняття на роботу (т.1 а.с.12-38, 39) та в робочий час, при виконанні трудових обов`язків, здійснюючи керування трактором, отримав травми внаслідок наїзду на вибуховий пристрій, ймовірно встановлений комбатантами держави-окупанта. Відповідно до Акту розслідування нещасного випадку, що стався 19 серпня 2022 року о 12 год. 25 хв. на СТОВ Агрофірма «Барвінківська», обставини та причини настання нещасного випадку, комісія встановила, що нещасний випадок з трактористом-машиністом СТОВ АФ «Барвінківська» ОСОБА_1 , стався під час ним виконання трудових обов`язків за режимом роботи підприємства

Нещасним випадком визнається обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків або в дорозі (на транспортному засобі підприємства чи за дорученням роботодавця), внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, гострого професійного захворювання (отруєння) та інших отруєнь, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрусу, зсуву, повені, урагану тощо), контакту з представниками тваринного та рослинного світу, які призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, зникнення тощо (пункт 3 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337).

Колегія суддів зазначає, що передбачені статтею 237-1 КЗпП України, статтями 23, 1167, 1168 ЦК України положення передбачають загальні умови для відшкодування моральної шкоди. Водночас, згідно з встановленими у цій справі фактичними обставинами в невстановлену дату та час мало місце порушення законів та звичаїв війни, що полягало у вчиненні обстрілів військовослужбовцями Російської Федерації по території поля розташованого між м. Барвінкове та с. Погонівка Барвінківської МТГ, Ізюмського району. Харківської області, внаслідок чого 19.08.2022 близько 11:30 гр. ОСОБА_1 , виконуючи польові роботи здійснив наїзд на невідомий взривний пристрій, в результаті чого отримав вибухову травму. Також в результаті наїзду на невідомий вибуховий пристрій був пошкоджений трактор колісний NEW HOLLAND д. н.з НОМЕР_1 , який належить: СТОВ Агрофірма "Барвінківська"

Слід враховувати, що інженерне забезпечення - є одним з основних видів бойового забезпечення, воно являє собою комплекс інженерних завдань і заходів, що виконуються для досягнення успіху в бою. Незалежно від виду бою, в якому влаштовуються інженерні загородження, вони за конструкцією, розташуванням на місцевості повинні відповідати задуму бою; забезпечувати високу ефективність і раптовість впливу на противника; допускати швидке встановлення (влаштування) на місцевості із застосуванням засобів мінування. Основу інженерних загороджень складають мінно-вибухові загородження, які влаштовуються у вигляді мінних полів, груп мін, одиночних мін, а також різних фугасів та зарядів, що використовуються з метою влаштування руйнувань.

Міни, що встановлюються попри заборону відповідно до Конвенції про заборону або обмеження застосування конкретних видів звичайної зброї, які можуть вважатися такими, що завдають надмірних ушкоджень або мають невибіркову дію та додаткового протоколу II до неї, є особливо небезпечними.

Травма ОСОБА_1 очевидно є непоправною та спричиняє сильні моральні страждання. Однак за ці моральні страждання роботодавець - об`єкт критичної інфраструктури не може нести відповідальність, оскільки трави ОСОБА_1 настала внаслідок проведення державою-окупантом на території України бойових дій.

Колегія суддів вважає, що судами не встановлено порушень з боку СТОВ Агрофірма "Барвінківська"приписів статей 153, 160 КЗпП України, статей 13, 23 Закону України «Про охорону праці».

У цій справі не доведено, що роботодавцю було відомо про замінування доріг чи ділянок поля одиночними мінами.

Також судами не встановлено обставин, які б могли свідчити про те, що товариство могло вжити, але не вжило заходів з безпеки й охорони праці тощо, які б усунули ризик для здоров`я працівника від одиночного вибухового пристрою, ймовірно встановленого комбатантами держави-окупанта на полі.

У той же час СТОВ Агрофірма "Барвінківська"провело належне розслідування нещасного випадку на виробництві.

Під час проведення військових операцій необхідно постійно дбати про безпеку цивільного населення, цивільних осіб та цивільних об`єктів. Слід ужити усіх практично можливих заходів, щоб уникнути випадкової загибелі цивільного населення, поранення цивільних осіб та пошкоджень цивільних об`єктів або принаймні звести такі випадки до мінімуму (норма 15 дослідження Міжнародного Комітету Червоного Хреста «Звичаєве міжнародне гуманітарне право», яке є збіркою практики держав у сфері міжнародного гуманітарного права з метою виявлення норм, що набули характеру звичаєвих і вперше опубліковане видавництвом Кембриджського університету у 2005 році).

Держава-окупант відповідно до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 08 червня 1977 року несе відповідальність за порушення захисту прав цивільного населення. Відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації держави Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на рф як на державу, що здійснює окупацію (частини п`ята та дев`ята статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).

Визначення шкоди та збитків здійснюється окремо, зокрема за таким напрямом: людські втрати та пов`язані з ними соціальні витрати - напрям, що включає всі людські втрати (смерть або каліцтво цивільних осіб), що виникли внаслідок збройної агресії рф, а також витрати, пов`язані з призначенням різних видів державної соціальної допомоги та наданням соціальних послуг (пункт 2 Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії рф, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. № 326

Велика Палата Верховного Суду викладала правові висновки щодо відшкодування шкоди, завданої збройною агресією, зокрема у постановах від 04 вересня 2019 року у справі № 265/6582/16-ц (щодо відшкодування державою завданої терористичним актом майнової шкоди (у розмірі реальної вартості майна) через пошкодження об`єкта комерційної нерухомості на підконтрольній Україні території в м. Маріуполі); від 22 вересня 2020 року у справі № 910/378/19 (щодо відшкодування майнової шкоди, завданої підприємству внаслідок викрадення належного товариству обладнання на підконтрольній Україні території, де проводилася АТО), від 12 травня 2022 року у справі № 635/6172/17 (щодо відшкодування державою моральної шкоди, завданої через смерть матері, що настала внаслідок терористичного акту на непідконтрольній Україні території, де проводилася АТО). Крім того, Верховним Судом сформовано висновок щодо обмеження судового імунітету рф у справах про відшкодування шкоди, завданої державою-агресором (постанови Верховного Суду від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19, від 18 травня 2022 року у справі №428/11673/19, від 18 травня 2022 року у справі № 760/17232/20-ц).

Відшкодування працівникам та роботодавцям пов`язаних із трудовими відносинами грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України, здійснюється за рахунок коштів держави-агресора, а також коштів, отриманих з/від відповідних фондів на відновлення України, у тому числі міжнародних, міжнародної технічної та/або поворотної чи безповоротної фінансової допомоги, інших джерел, передбачених законодавством. Порядок визначення і відшкодування працівникам та роботодавцям пов`язаних із трудовими відносинами грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України, встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 15 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»).

Водночас, з метою підтримки осіб, які стали особами з інвалідністю у зв`язку з пораненням, каліцтвом, контузією або внаслідок захворювання, пов`язаних з виконанням посадових (службових, професійних) обов`язків у період військової агресії рф проти України в районах проведення воєнних (бойових) дій або в районах, що піддавалися бомбардуванням, авіаударам та іншим збройним нападам, а у разі загибелі (смерті) зазначених осіб - на підтримку членів їхніх сімей, було прийнято Закон України «Про одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров`ю, завдану працівникам об`єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії рф проти України».

Згідно з частинами першої, другою статті 1 зазначеного Закону, право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров`ю мають особи з числа працівників об`єктів критичної інфраструктури, державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, які стали особами з інвалідністю у зв`язку з пораненням, каліцтвом, контузією або внаслідок захворювання, пов`язаних з виконанням посадових (службових, професійних) обов`язків у період військової агресії рф проти України в районах проведення після 24 лютого 2022 року воєнних (бойових) дій або в районах, що піддавалися після цієї дати бомбардуванням, авіаударам та іншим збройним нападам.

Порядок та розмір надання такої допомоги визначені статтями 2, 3 цього Закону.

Якщо особа одночасно має право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров`ю, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги, одноразової страхової виплати або одноразової компенсації за шкоду життю та здоров`ю, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється виключно в порядку та розмірах, визначених цим Законом. Одноразова грошова допомога за шкоду життю та здоров`ю виплачується за рахунок коштів державного бюджету (частини четверта, сьома статті 3 Закону).

Крім того, частиною четвертою статті 6 Закону встановлено, що до завершення формування реєстру об`єктів критичної інфраструктури відповідно до Закону України «Про критичну інфраструктуру» перелік об`єктів критичної інфраструктури, на працівників яких поширюється дія цього Закону, визначається Кабінетом Міністрів України.

Об`єктами критичної інфраструктури - є об`єкти інфраструктури, системи, їх частини та їх сукупність, які є важливими для економіки, національної безпеки та оборони, порушення функціонування яких може завдати шкоди життєво важливим національним інтересам.

З огляду на основний вид діяльності СТОВ Агрофірма "Барвінківська" (01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур), а також затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2020 року № 1109 Перелік секторів критичної інфраструктури, вказане підприємство, яке здійснює діяльність з вирощування зернових культур, відноситься до об`єктів критичної інфраструктури.

Враховуючи строки та порядок проведення розмінування, працівники, які працюють безпосередньо у полі, мають високий ризик контакту із встановленими при проведенні воєнних (бойових) дій вибуховими пристроями.

Враховуючи, що нещасний випадок, який мав місце 19.08.2022 з водієм СТОВ Агрофірма "Барвінківська" (об`єкту критичної інфраструктури) під час виконання ним трудових обов`язків, стався саме у зв`язку з наслідками проведення державою-окупантом воєнних (бойових) дій у районі, в якому такі дії проводилися внаслідок спрацювання одиночного вибухового пристрою, то відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок військової агресії держави-окупанта проти України, не можуть бути за обставин цієї справи покладені на СТОВ Агрофірма "Барвінківська".

Колегія суддів зауважує, що передбачений державою Україна розмір грошової допомоги у зв`язку із травмою працівника об`єктів критичної інфраструктури гарантує можливість отримання позивачем справедливої сатисфакції понесених моральних страждань.

Зазначені висновки узгоджуються з висновками викладеними в постанові Верховного Суду від 13 грудня 2023 року у справі № справа № 939/1280/22 провадження № 61-13851св23.

Відповідно до п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на характер спірних правовідносин та вимоги наведених вище нормативно - правових актів, судова колегія вважає доводи апеляційної скарги на рішення суду обґрунтованими. Тому апеляційну скаргу СТОВ Агрофірма "Барвінківська" належить задовольнити та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволені позову ОСОБА_1 .

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, то і підстав для стягнення витрат на правничу допомогу судом апеляційної інстанції не вбачається.

Скасування рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 06 листопада 2023 року має наслідком і скасування додаткового рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23 листопада 2023 року.

15 листопада 2023 року, до суду першої інстанції надійшла заява від представника відповідача ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення про стягнення понесених судових витрат. В заяві представник зазначив, що загальна сума фактично понесених відповідачем витрат, пов?язаних з розглядом справи складає 20 625,00 грн, 20000 грн витрати за надання правничої допомоги та 625 грн за надсилання поштової кореспонденції сторонам, що підлягають стягненню із позивача. Крім того, стягненню з позивача підлягає судовий збір за подання до Харківського апеляційного суду апеляційної скарги на ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 05.07.2023 у розмірі 2 684 грн.

Колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_3 , який діє в інтересах СТОВ Агрофірма "Барвінківська" підлягає задоволенню частково з огляду на наступне:

Відповідно до статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до частини 1 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, процесуальний закон передбачає доведення розміру витрат на професійну правову допомогу шляхом подання стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, детального опису робіт (наданих послуг), а також надання доказів понесення таких витрат та їх співмірності у випадку заперечень проти їх розміру іншої сторони.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Частиною 4 ст.137 ЦПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.137 ЦПК України).

Таким чином, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх вимог заявником надано копію договору №23/1 про надання правничої допомоги від 13.02.2023, копію додатку до договору про надання правничої допомоги від 13.02.2023 №23/1, копію акта до договору про надання правничої допомоги від 13.02.2023 №23/.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою або тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року в справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Розподіляючи витрати, понесені позивачем СТОВ Агрофірма "Барвінківська" на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Між тим, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи наданої у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, в тому числі, що заявлені позивачем у даній справі задоволені частково, її складності та виконаної роботи, критерію необхідності подання відповідних документів, значимості таких дій у справі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь СТОВ Агрофірма "Барвінківська" витрати на професійну правничу допомогу понесені під час розгляду справи в суді першої інстанції у сумі 1000грн.

Стосовно витрат на відправку поштової кореспонденції апеляційний суд зазначає, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв`язку із реалізацією права на судовий захист або у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до положень частини першої - третьої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Так, витрати, здійснені відповідачем на пересилання поштової кореспонденції, є витратами, пов`язаними з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (пункт 4 частини 3 статті 133 ЦПК України).

Відповідачем не підтверджено належними доказами понесення витрат пов`язаних з розглядом справи, на послуги АТ "Укрпошта", адже матеріали справи не містять доказів, що кореспонденція, яка надсилалась стосувалась розгляду даної справи. А тому заява в частині стягнення з відповідача витрат за надсилання кореспонденції судом апеляційної інстанції не вбачається.

Як вбачається з матеріалів справи постановою Харківського апеляційного суду від 04.10.2023 у справі № 629/337/23 апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» задоволено. Ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 05 липня 2023 року скасовано. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

При зверненні з апеляційною скаргою на ухвалу суду СТОВ Агрофірма "Барвінківська" сплатило судовий збір у сумі 2684 грн, питання розподілу судових витрат не було вирішено. Апеляційна скарга Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківське» на рішення задоволена в повному обсязі

Позивач відповідно до п.2 ч.1 ст 5. ЗУ «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, а тому оскільки у задоволенні позовних вимог апеляційним судом відмовлено, то витрати по сплаті судового збору за апеляційні скарги підлягають компенсації відповідачу за рахунок держави.

Керуючись ст. ст.367,368,369,376,381- 384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківське» - задовольнити частково.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 06 листопада 2023 року та додаткове рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23 листопада 2023 року - скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» (код ЄДРПОУ 38072129) 1000 грн витрат на правничу допомогу .

Компенсувати Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківське» за рахунок держави 1610 (одну тисячу шістсот десять) грн 40 коп судового збору сплаченого за подачу апеляційної скарги на рішення та 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн судового збору сплаченого за подачу апеляційної скарги на ухвалу суду від 04.10.2023

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 05 квітня 2024 року.

Головуючий О.Ю.Тичкова

Судді О.В.Маміна

Н.П.Пилипчук