справа № 754/2736/24

провадження № 22-ц/824/9136/2024

головуючий у суді І інстанції Саламон О.Б.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Писаної Т.О.

суддів - Приходька К.П., Журби С.О.

за участю секретаря судового засідання - Лащевської Д.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 29 лютого 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Служба у справах дітей Броварської міської ради Броварського району Київської області про встановлення факту самостійного виховання та догляду малолітньої дитини,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту здійснення ним самостійного виховання та догляду за малолітньою дочкою - ОСОБА_2 без участі матері дитини.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 29 лютого 2024 року відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Служба у справах дітей Броварської міської ради Броварського району Київської області про встановлення факту самостійного виховання та догляду малолітньої дитини на підставі частини четвертої статті 315 ЦПК України так як із заяви ОСОБА_1 вбачається спір про право.

Не погоджуючись із указаною ухвалою ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції не врахував, що розгляд заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, передбачено законодавством виключно в межах та порядку цивільного судочинства. Права ОСОБА_1 не порушувалися в сфері публічних відносин.

Зазначає, що не може бути позбавленим у реалізації його права на звернення до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення в межах цивільного судочинства.

Вказує, що вирішення питання про відкриття провадження у справі є суто технічним, процесуальним питанням, не є оцінкою доказів та правовідносин у справі по суті та не має бути пов`язаним із внутрішнім переконанням суду щодо застосування процесуального закону.

Відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.

Сторони в судове засідання не з`явились, були належним чином повідомлені про розгляд справи шляхом направлення судової повістки на електронну адресу та телефонограми (а.с. 63-65).

Так, матеріалами справи встановлено, що стороною заявника направлялось на електронну адресу апеляційного суду клопотання про здійснення судового засідання,призначеного на 16 квітня 2024 року в режимі відео конференції, яке ухвалою Київського апеляційного суду від 8 квітня 2024 року було задоволено.

Разом з тим, відповідно до довідки Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року, судове засідання у режимі відео конференції не відбулося з технічних причин.

Відповідно до ч.5 ст. 212 ЦПК України ризики технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених законом підстав для розгляду справи за відсутності осіб, що не з`явились.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, у лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту здійснення ним самостійного виховання та догляду за малолітньою дочкою - ОСОБА_2 без участі матері дитини, в якій, посилаючись на положення статей 293, 315 ЦПК України, просив встановити факт, що ОСОБА_1 самостійно виховує та здійснює догляд за малолітньою дочкою - ОСОБА_2 , без участі матері. Метою встановлення даного факту заявником зазначено набуття заявником додаткових юридичних гарантій щодо захисту у порядку ст. 186-1 КЗпП України трудових прав, передбачених ст.ст. 56, 176, 177, 179, 181, 182-1, 184, 186 КЗпП України для працівників відповідної категорії, з одночасним урахуванням обставини відсутності як законодавчо закріпленого визначення понять «батько, який самостійно виховує та здійснює догляд за малолітньою дитиною», «одинокий батько» у відповідних нормативно-правових актах трудового та шлюбно-сімейного законодавства України, так і відсутності нормативно визначеного порядку набуття особою вищевказаних правових статусів.

Відмовляючи у відкритті провадження на підставі частини четвертої статті 315 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що із заяви, з якою заявник звернувся до суду, вбачається спір про право, оскільки зазначені заявником обставини дають підстави вважати, що вимога фактично пов`язана з виникненням, зміною або припиненням особистих майнових прав батьків дитини, які закріплені в Сімейному кодексі України. Такими до прикладу можуть бути право батьків на визначення місця проживання дитини, а такий спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом; право матері чи батька на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав у випадку, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, тощо.

Висновок суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі колегія суддів вважає таким, що ґрунтується на нормах процесуального права та обставинах справи.

Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина сьома статті 19 ЦПК України).

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України та не є вичерпним.

Згідно зі статтею 318 ЦПК України у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, які мають юридичні наслідки, якщо: (1) згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; (2) чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; (3) заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; (4) встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 761/16799/15-ц, від 23 січня 2019 року у справі №536/1039/17 (пункт 17)).

Розгляд справи у порядку окремого провадження у цивільному судочинстві неможливий, якщо: (а) спір про право уже існує/існував на час подання у цьому порядку заяви про встановлення факту; (б) спір про право виникає під час розгляду справи у такому порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Суд першої інстанції вірно вказав, що під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є конфліктом, суперечністю, протиборством сторін. Під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідно його встановлення.

ОСОБА_1 у своїй заяві зазначив, що метою встановлення факту самостійного виховання та здійснення догляду за неповнолітньою дитиною батьком є набуття заявником додаткових юридичних гарантій щодо захисту у порядку ст. 186-1 КЗпП України трудових прав, передбачених ст.ст. 56, 176, 177, 179, 181, 182-1, 184, 186 КЗпП України для працівників відповідної категорії, з одночасним урахуванням обставини відсутності як законодавчо закріпленого визначення понять «батько, який самостійно виховує та здійснює догляд за малолітньою дитиною», «одинокий батько» у відповідних нормативно-правових актах трудового та шлюбно-сімейного законодавства України, так і відсутності нормативно визначеного порядку набуття особою вищевказаних правових статусів.

При цьому, жодних обставин існування перешкод у вирішенні ним питання щодо виховання, лікування чи навчання дитини без встановлення цього факту - заявником суду не зазначено і доказів такого до заяви не додано.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з огляду на обставини справи зробив обґрунтований висновок про те, що вимога про встановлення факту того, що заявник самостійно виховує дитину, не може розглядатися у судовому порядку безвідносно до дій заінтересованої особи щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника, оскільки вказані факти можуть бути встановлені судом, зокрема, під час розгляду справ про оскарження дій чи рішень щодо відмови компетентних органів у наданні соціальної пільги або незабезпечення соціальними гарантіями, а не в окремому провадженні за правилами цивільного судочинства.

Слід звернути увагу, що приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов`язків або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Встановлення судом факту самостійного виховання та утримання дитини батьком без участі матері не породжує для заявника юридичних наслідків, тобто від встановлення вказаного факту не буде залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав останнього.

Жодний нормативно-правовий акт, що регулює сімейні відносини та захист прав дітей, не зобов`язує підтверджувати актом факт відсутності участі батьків у вихованні дитини, або підтверджувати його безумовну та одноосібну участь у вихованні та піклуванні.

Такий факт може бути підтверджений за рішенням суду виключно в разі вирішення питання щодо позбавлення особи батьківських прав.

Отже, захист порушених прав у зв`язку з невиконанням, не прийнятті участі одним із батьків у вихованні дітей, тобто самоусунення від виконання батьківських обов`язків, має розглядатись в іншому порядку, передбаченому законом.

За встановлених у цій справі обставин та мети подання заяви про встановлення факту самостійного виховання ним дитини, заявлені ОСОБА_1 вимоги не є вимогами, які пов`язані із здійсненням особистих немайнових чи майнових прав, а тому не підлягають розгляду судом в порядку окремого провадження на підставі статей 293, 315 ЦПК України.

Інститут окремого провадження та встановлення у цьому провадженні юридичного факту не передбачені для того, аби вирішити (допомогти вирішити) будь-який спір про право.

Аргументи апеляційної скарги не спростовують правильні висновки суду першої інстанції, оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Підсумовуючи наведене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Деснянського районного суду міста Києва від 29 лютого 2024 року без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 369, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 29 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий Т.О. Писана

Судді К.П. Приходько

С.О. Журба