Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

17 квітня 2024 р. Справа № 120/16393/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крапівницької Н.Л.,

розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

Керівника Немирівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі

Державної екологічної інспекції у Вінницькій області

до Немирівської міської ради

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви Керівника Немирівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до Немирівської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправною бездіяльністю Немирівської міської ради Вінницького району Вінницької області щодо невжиття заходів з організації проведення робіт із внесення відомостей про земельну ділянку гідрологічного заказника місцевого значення «Устя» до Державного земельного кадастру.

Ухвалою від 03.11.2023 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків.

Ухвалою від 15.11.2023 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній заперечив щодо задоволення позову. Зазначив, що розбіжності в територіях гідрологічний заказник «Устя» (0,8 га., 2,6 га., 2,57 га) можуть призвести в подальшому до неможливості виконання рішення, а саме з організації проведення робіт із внесенням відомостей про земельну ділянку гідрологічного заказника місцевого значення «Устя» до Державного земельного кадастру відповідно до вимог чинного законодавства. Картографічні матеріали ділянок заказника на час його створення відповідно до рішення Вінницької обласної державної адміністрації від 08 грудня 2017 року №62/17 віднайти не вдалося. Розбіжність у площах та відсутність картографічної основи вже тривалий час створює перешкоди у здійсненні належного контролю природних ресурсів у межах територіальної громади.

У встановлений судом строк від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній підтримує заявлені позовні вимоги.

Суд, вивчивши матеріали справи та, оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, встановив наступні обставини.

Рішенням Вінницької обласної ради 11 сесії 4 скликання № 525 від 19.03.2004 оголошено заказником місцевого значення території, що мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну та пізнавальну цінність, в тому числі гідрологічний заказник місцевого значення «Устя», загальною площею 0,8 га на території Медвежанської сільської ради Немирівського району (на даний час Немирівської територіальної громади Вінницького району).

Міністерством охорони навколишнього природного середовища України гідрологічний заказник місцевого значення «Устя» передано під охорону Медвежанській сільській раді Немирівського району, про що 31.01.2006 складене охоронне зобов`язання (№76/555 ГЗМ - 380).

Рішенням 19 сесії 4 скликання від 22.04.2005 Медвежанської сільської ради Немирівського району затверджено проект землеустрою з організації та встановлення меж гідрологічного заказника місцевого значення «Устя».

В подальшому Департаментом агропромислового розвитку, екології та природних ресурсів Вінницької обласної державної адміністрації гідрологічний заказник місцевого значення «Устя» передано під охорону Немирівській міській раді, про що 08.12.2017 складене охоронне зобов`язання № 62/17.

Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області листом від 12.07.2023 № 0-2-0.62-3538/2-23 повідомило позивача, що документація із землеустрою на земельну ділянку гідрологічного заказника місцевого значення «Устя» відсутня, інформація про даний об`єкт не внесена до Державного земельного кадастру.

Разом з тим, відповідно до охоронного зобов`язання № 62/17 від 08.12.2017 Немирівська міська рада дає зобов`язання щодо дотримання встановленого режиму для території (об`єкта) природно-заповідного фонду, дотримуватись вимог ст. 26 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та Положення про гідрологічний заказник місцевого значення «Устя» щодо використання території (об`єкта) природно-заповідного фонду, забезпечення охорони та збереження цінних природних комплексів та територій (об`єкта) природно-заповідного фонду в цілому.

12.09.2023 позивач звернувся до Немирівської міської ради із листом, у якому просив повідомити про причини невнесення відомостей до Державного земельного кадастру відомостей про гідрологічний заказник місцевого значення «Устя», а також вжиті радою заходи для їх внесення.

Відповідно до листа Немирівської міської ради Вінницької області від 19.09.2023 №03-34-2189, відомості до Державного земельного кадастру про гідрологічний заказник місцевого значення «Устя» не внесені, за наявності необхідних коштів у 2024 році будуть вжиті заходи для розроблення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж гідрологічного заказника місцевого значення «Устя» та внесення відомостей про останній до Державного земельного кадастру.

Відповідно до листа Управління розвитку територій та інфраструктури Вінницької обласної військової адміністрації від 11.07.2023 № 01-15-01/2454 проект землеустрою щодо організації і встановлення меж території гідрологічного заказника місцевого значення «Устя» до Управління не надходив.

Позивач зазначає, що проект землеустрою щодо організації та встановлення меж території об`єкта природно-заповідного фонду гідрологічного заказника місцевого значення «Устя» розташованого на території Немирівської міської територіальної громади, розроблено у 2005 році попереднім землекористувачем Медвежанською сільською радою Немирівського району, водночас до цього часу інформація до Державного земельного кадастру щодо меж об`єкта природно-заповідного фонду не внесена.

При цьому, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області» визначено, що Медвежанська сільська рада входить до складу Немирівської територіальної громади з адміністративним центром в м. Немирів.

Відповідно до п. 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України закінчення повноважень сільських рад, їхніх виконавчих органів, а також реорганізація сільських рад їхніх виконавчих органів як юридичних осіб у зв`язку із змінами адміністративно-територіальному устрої України здійснюються з урахуванням таких положень зокрема у день набуття повноважень сільською, селищною міською радою, обраною територіальною громадою, територія якої затверджена Кабінетом Міністрів України (далі- сформована територіальна громада), припиняються повноваження сільських, селищних, міських рад селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, територія яких включена до території сформованої територіальної громади (далі розформовані територіальні громади).

Таким чином, позивач вказує, що протягом значного часу (з 2005 року-Медвежанською сільською радою, з 2017 та 2020 року відповідно - Немирівською міською радою) не вжито заходів щодо внесення інформації про межі об`єкта до Державного земельного кадастру, що в свою чергу унеможливлює його належне використання та зберігання, існує ймовірність використання даної території не за цільовим призначенням оскільки відсутні межі заказника та земельна ділянка під ним не сформована.

Немирівською окружною прокуратурою листом від 21.09.2023 повідомлено Державну екологічну інспекцію у Вінницькій області про виявлені порушення вимог природоохоронного законодавства. В даному листі також запропоновано надати інформацію чи не планує Інспекція самостійно звертатись до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності Немирівської міської ради щодо невжиття заходів про внесення відомостей про земельну ділянку гідрологічного заказника місцевого значення «Устя» до Державного земельного кадастру.

Листом від 11.10.2023 Державна екологічна інспекція у Вінницькій області повідомила, що Інспекція не має наміру звертатися до суду із позовною заявою.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Згідно із статтею 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до вимог частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частинами третьою, четвертою та п`ятою статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Відповідно до пункту 1 абзацу п`ятого частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" у разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина або представництва інтересів держави у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" №1264-ХІІ від 25 червня 1991 року (далі - Закон №1264-ХІІ) передбачено, що природні ресурси України є власністю Українського народу.

Згідно зі статтею 5 Закону №1264-ХІІ державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Особливій державній охороні підлягають території та об`єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об`єкти, визначені відповідно до законодавства України.

Пунктом "і" частини 1статті 19 Закону №1264-ХІІ передбачено, що виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у галузі охорони навколишнього природного середовища в межах своєї компетенції приймають рішення про організацію територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення.

Згідно з частиною 2 статті 61 Закону №1264-ХІІ до складу природно-заповідного фонду України входять державні заповідники, природні національні парки, заказники, пам`ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва, заповідні урочища.

Відповідно до частин другої, третьої статті 2 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року (далі - ЗК України) суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Згідно з пунктом "в" частини 1 статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Пунктами "д", "к" частини 1 статті 12 ЗК України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: організація землеустрою; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до статті 43 ЗК України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва) (стаття 44 ЗК України).

Згідно з частиною першою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до частини сьомої статті 79-1 ЗК України винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Частиною восьмою статті 79-1 ЗК України передбачено, що у разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

Згідно з частиною четвертою статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" №2456-ХІІ від 16 червня 1992 року (далі - Закон №2456-ХІІ) межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Частиною третьою статті 26 Закону №2456-ХІІ передбачено, що власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Відповідно до частини третьої статті 60 Закону №2456-ХІІ органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування сприяють охороні й збереженню територій та об`єктів природно-заповідного фонду, виконанню покладених на них завдань.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про землеустрій" №858-IV від 22 травня 2003 року (далі - Закон №858-IV) під проектом землеустрою розуміють сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Статтею 2 цього ж Закону передбачено, що землеустрій забезпечує встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів.

Відповідно до статті 19 Закону №858-IV до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать організація та здійснення землеустрою, проведення інвентаризації земель та земельних ділянок усіх форм власності.

Згідно із статтею 20 Закону №858-IV землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути).

Статтею 22 цього ж Закону передбачено, що підставою для здійснення землеустрою є рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою, укладені договори між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою, судові рішення.

Згідно із статтею 25 Закону № 858-IV одним із видів документації із землеустрою є проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону №858-IV замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.

Статтею 47 Закону №858-IV передбачено, що проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються з метою, зокрема: збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу; визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів визначають місце розташування і розміри земельних ділянок, власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення, водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів, а також встановлюють режим використання та охорони їх територій.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються на підставі укладених договорів між замовниками документації із землеустрою та її розробниками.

Рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.

Відомості про межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, межі обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів вносяться до Державного земельного кадастру.

Таким чином, природоохоронне законодавство України передбачає ідентифікацію територій природно-заповідного фонду, в тому числі шляхом встановлення в натурі їх меж, для чого в обов`язковому порядку розробляються проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду.

Отже, оскільки відносно гідрологічного заказника місцевого значення "Устя" не вжито заходів щодо винесення меж заказника в натурі (на місцевості) унеможливлює якісне забезпечення режиму заповідного об`єкту, його належну охорону та збереження, оскільки земельна ділянка до Державного земельного кадастру не внесена та межі заказника чітко не визначені, що підтверджується матеріалами справи, то є ймовірність використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, протиправне вибуття її у приватну власність, що у свою чергу ставить під загрозу збереження території об`єкта природно-заповідного фонду.

Відтак, враховуючи те, що відповідачем тривалий час не вживаються заходи з організації проведення робіт із винесення меж гідрологічного заказника місцевого значення "Устя" та закріплення їх в натурі (на місцевості), суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог даного позову та, як наслідок, наявність підстав для їх задоволення.

Щодо тверджень відповідача про те, що розбіжності в територіях гідрологічний заказник «Устя» (0,8 га., 2,6 га., 2,57 га) можуть призвести в подальшому до неможливості виконання рішення, а саме з організації проведення робіт із внесенням відомостей про земельну ділянку гідрологічного заказника місцевого значення «Устя» до Державного земельного кадастру, то суд погоджується із твердження позивача, що площу земельної ділянки, на якій розташований гідрологічний заказник місцевого значення «Устя», можливо встановити тільки шляхом розробки та затвердження проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду з подальшим внесенням відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру.

При вирішенні даної справи суд також враховує, що у відповідності до ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує на наступне.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

За таких обставин, беручи до уваги відсутність витрат суб`єкта владних повноважень пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, підстав для стягнення з відповідача судових витрат немає.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Немирівської міської ради щодо невжиття заходів з організації проведення робіт із внесення відомостей про земельну ділянку гідрологічного заказника місцевого значення «Устя» до Державного земельного кадастру

Зобов`язати Немирівську міську раду забезпечити відповідно до вимог чинного законодавства організацію проведення робіт із внесення відомостей про земельну ділянку гідрологічного заказника місцевого значення «Устя» до Державного земельного кадастру.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Керівник Немирівської окружної прокуратури Вінницької області (вул. Шевченка, 23, м. Немирів, Вінницька область , код ЄДРПОУ 02909909)

Відповідач: Немирівська міська рада (вул. Соборна, 26, м. Немирів, Вінницька область, код ЄДРПОУ 03772619)

СуддяКрапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом Суддя

Секретар