ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 454/3628/20

провадження № 51-5467 км 23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

засудженого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження в суді апеляційної інстанції, на вирок Сокальського районного суду Львівської області від 10 березня 2023 року, ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 10 березня 2023 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 08 червня 2023 року у кримінальному провадженні № 12020140310000498 за обвинуваченням

ОСОБА_7 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , такого, що в силу ст. 89 КК України не має судимості,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Сокальського районного суду Львівської області від 10 березня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за:

ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

- ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст.ст. 75, 104 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено на нього обов`язки, визначені ст. 76 цього Кодексу.

Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 10 березня 2023 року виправлено описку у вказаному вироку та дописано 4-й абзац мотивувальної частини.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 08 червня 2023 року апеляційні скарги прокурора залишені без задоволення, а вирок та ухвалу районного суду - без зміни.

Вироком суду встановлено, що неповнолітній ОСОБА_7 , умисно, в період часу з 00:30 по 01:30 год 29 вересня 2020 року, таємно, шляхом зламу вхідних дверей проник на територію господарства, де зламав замок гаража, проник до нього та викрав 2 велосипеди, чим спричинив ОСОБА_8 матеріальну шкоду на суму 2762,33 грн.

Ухвалою суду про виправлення описки до вироку додано абзац мотивувальної частини, згідно якого ОСОБА_7 , продовжуючи свій злочинний умисел, того ж дня у ту ж годину, перебуваючи у вказаному гаражі, умисно, таємно, шляхом проникнення викрав мопед марки «Honda Dio AF-34», чим заподіяв потерпілій шкоду на суму 6416,55 грн.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що у вироці, викладеному в паперовій формі та викладеному в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відсутнє формулювання обвинувачення за ч. 2 ст. 289 КК України, що є порушенням статей 371, 374 КПК України. Ухвала про виправлення описки постановлена з порушення вимог процесуального закону, оскільки відсутність у вироку частини обвинувачення не може вважатися опискою, крім того, учасники не були повідомлені про дату та час розгляду питання про виправлення описки. Ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, адже не містить обґрунтованих відповідей на доводи апеляційних скарг.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор у суді касаційної інстанції підтримав скаргу та просив її задовольнити.

Засуджений та його захисник у судовому засіданні заперечували проти задоволення скарги, вважали, що порушень кримінального процесуального закону судами не допущено та просили залишити судові рішення без зміни.

Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Згідно зі ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Мотиви суду

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

За ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.

Судове рішення є актом реалізації судової влади. Якість судового рішення - це один з основних критеріїв ефективності правосуддя. Судове рішення високої якості - це рішення, яке досягає правильного результату - наскільки це дозволяють надані судді матеріали - у справедливий, швидкий, зрозумілий та недвозначний спосіб.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою у мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, а фабула обвинувачення виступає фактично моделлю вчиненого злочину. Юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Наведені у вироку фактичні дані в своїй сукупності повинні давати повне уявлення стосовно кожного з елементів складу злочину, що у свою чергу дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою, у зв`язку з чим конкретність викладення фактичних обставин у кримінальному провадженні, а отже, і обвинувачення особи, не повинно викликати сумнівів.

Згідно з ч. 1 ст. 376 КПК України судове рішення проголошується прилюдно негайно після виходу суду з нарадчої кімнати. Головуючий у судовому засіданні роз`яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження.

При цьому текст вироку, проголошеного головуючим, має відповідати тексту, підписаному суддями того складу суду, який його ухвалив, та долученому до матеріалів кримінального провадження.

В Україні діє Єдиний державний реєстр судових рішень, порядок ведення та доступу до якого регулюється Законом України «Про доступ до судових рішень» від 22 грудня 2005 року. Відповідно до ч. 3 ст. 6 вказаного Закону суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Згідно з правовою позицією, яка міститься в постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року (справа № 663/537/17), Касаційного кримінального суду від 03 березня 2021 року (справа № 660/1122/18), від 01 березня 2023 року (справа № 165/1965/18), суд не виключає можливості виникнення ситуації, коли текст проголошеного судом вироку може дещо не відповідати тексту вироку, наявного в матеріалах справи, зокрема у зв`язку зі скороченням певних найменувань чи інформації, яка не впливає на суть прийнятого рішення. Однак такі невідповідності повинні бути несуттєвими і не повинні стосуватися обсягу судового рішення, яким обґрунтовуються або спростовуються певні встановлені судом факти, а також викривляти сам зміст судового рішення через зменшення чи доповнення його обсягу.

Тобто офіційним текстом є той, який було підписано суддями та внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень.

З матеріалів провадження вбачається, що у вироці суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 , викладеному в паперовій формі та направленому до Єдиного державного реєстру судових рішень, відсутнє формулювання обвинувачення за ч. 2 ст. 289 КК України. Хоча в резолютивній частині цього судового рішення ОСОБА_7 був визнаний винуватим у вчиненні вказаного кримінального правопорушення та йому було призначено за цією статтею покарання. Тобто, вирок суду всупереч ст. 374 КПК України не містив частини обвинувачення, за яке особу було засуджено, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке вплинуло на правильність судового рішення та яке може бути усунуте тільки його скасуванням та призначенням нового розгляду.

Натомість, ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 10 березня 2023 року було прийнято рішення про виправлення описки, що суперечить вимогам процесуального закону.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 379 КПК України суд має право за власною ініціативою або за заявою учасника кримінального провадження чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

Однак постановлена місцевим судом вищевказана ухвала, якою внесено зміни у мотивувальну частину вироку та додано абзац із частиною обвинувачення, що було пред`явлено ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 289 КК України, не ґрунтується на законі, оскільки виправлення допущених у вироку описок допускається, якщо це не стосується зміни суті судових рішень. Натомість збільшення обсягу обвинувачення, визнаного судом доведеним, зі встановленими судом додатковими фактичними обставинами справи не може бути виправлено шляхом внесення змін у мотивувальну частину вироку. Тобто, місцевий суд вирішив цією ухвалою питання, які може бути вирішені тільки під час постановлення вироку.

Крім того, ч. 2 ст. 379 КПК України встановлено, що питання про внесення виправлень суд вирішує в судовому засіданні. Учасники судового провадження повідомляються про дату, час і місце засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень.

Тобто, ця норма процесуального закону передбачає, що неприбуття учасників судового провадження не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень, якщо вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання.

Разом із тим, суд першої інстанції розглянув питання про виправлення описки без участі засудженого, його захисника, законного представника, прокурора, тоді як жодних даних про вручення їм повідомлення про дату, час і місце судового засідання матеріали кримінального провадження не містять.

Наведене також є порушенням вимог закону та підставою для скасування судового рішення.

Натомість апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, погодився із таким рішенням суду першої інстанції та зазначив, що фрагмент мотивувальної частини вироку був випадково видалений Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою, тобто вказані внесення сталися з технічних причин. А оскільки вирок суду першої інстанції був проголошений у повному обсязі із зазначенням формулювання обвинувачення за ч. 2 ст. 289 КК України, то внесення таких виправлень він вважав опискою, яка підлягала усуненню судом першої інстанції.

Проте, такий висновок апеляційного суду прямо суперечить як положенням ст. 379 КПК України, так і Закону України «Про доступ до судових рішень», де офіційним вважається текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

За таких обставин Верховний Суд вважає, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій були допущені порушення вимог кримінального процесуального закону, які є істотними, оскільки ставлять під сумнів законність і обґрунтованість судових рішень, а тому колегія суддів вважає за необхідне скасувати вказані рішення на підставі положень п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Урахувавши наведене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню. У зв`язку із цим та керуючись статтями 434, 436 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне скасувати судові рішення.

З цих підстав суд ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Сокальського районного суду Львівської області від 10 березня 2023 року, ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 10 березня 2023 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 08 червня 2023 року щодо ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3