ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/15160/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Жайворонок Т.Є.,

за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,

представників учасників справи:

позивача - приватного акціонерного товариства «Оболонь» - Вознюк В.А., адвокат (дов. від 27.09.2023),

відповідачів: 1. товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробничої компанії «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» - Макарик І.В., адвокат (дов. від 01.01.2024),

2. державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (процесуальний правонаступник державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності») - Фінагіна В.Б., в порядку самопредставництва,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги приватного акціонерного товариства «Оболонь»

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2021 (головуючий суддя: Доманська М.Л., судді: Гарник Л.Л., Верховець А.А.),

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 (головуючий суддя: Доманська М.Л., судді: Пантелієнко В.О., Поляков Б.М.)

та на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 (головуючий суддя: Доманська М.Л., судді: Отрюх Б.В., Поляков Б.М.)

у справі № 910/15160/19

за позовом приватного акціонерного товариства «Оболонь» (далі - ПрАТ «Оболонь»)

до товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробничої компанії «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» (далі - ТОВ «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!») та державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (далі - ДО «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій»; процесуальний правонаступник державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності»)

про визнання недійсним повністю свідоцтва на знак для товарів і послуг.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ПрАТ «Оболонь» звернулося до суду з позовом до відповідачів (з урахуванням заяви про зміну підстав позову) про: визнання недійсним повністю свідоцтва України № 261708 на комбінований знак для товарів і послуг; зобов`язання відповідача-2 внести відомості до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг про визнання недійсним повністю свідоцтва України № 261708 на знак для товарів і послуг, здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність».

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на невідповідність оспорюваної торговельної марки умовам надання правової охорони станом на дату подання заявки на її реєстрацію, оскільки спірна торговельна марка є схожою настільки, що її можна сплутати з торговельною маркою позивача за свідоцтвом України № 267623, яка раніше була заявлена на реєстрацію на ім`я позивача для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.10.2020 зі справи № 910/15160/19 (суддя Щербаков С.О.) позов задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано з посиланням, зокрема, на висновок експертів від 25.06.2020 № 047/20, який складений за результатами проведення судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності судовими експертами Федоренком В.Л. та Ковальовою Н.М., призначеної ухвалою господарського суду міста Києва від 13.02.2020.

Згідно з додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 19.11.2020 зі справи № 910/15160/19 (суддя Щербаков С.О.) задоволено заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі: стягнуто з ТОВ «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» на користь ПрАТ «Оболонь» 31 380,48 грн. витрат на проведення експертизи.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції по суті спору, ТОВ «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» оскаржило зазначене рішення в апеляційному порядку.

Згідно з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2021 у справі призначено повторну комісійну судову експертизу, проведення якої доручено товариству з обмеженою відповідальністю «Київський експертно-дослідний центр».

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 зі справи рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в позові. Стягнуто з позивача на користь відповідача-1 5763,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанову суду апеляційної інстанції обґрунтовано з посиланням, зокрема, на висновок експертів від 16.02.2023 № 15076, який складений за результатами проведення повторної комісійної судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності у справі, та мотивовано (постанову) з посиланням на недоведеність заявлених позовних вимог.

Згідно з додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 зі справи № 910/15160/19 задоволено заяву відповідача-1 про ухвалення додаткового рішення у справі: стягнуто з позивача на користь відповідача-1 185 000,00 грн. (сто вісімдесят п`ять тисяч гривень 00 копійок) витрат за проведення повторної комісійної судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності у суді апеляційної інстанції.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі ПрАТ «Оболонь», з посиланням на неправильне застосування судом попередньої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу від 19.05.2021 про призначення експертизи (скарга на зазначену ухвалу не підлягає оскарженню окремо від постанови суду апеляційної інстанції по суті спору та включається до касаційної скарги на відповідне судове рішення) та постанову суду апеляційної інстанції від 17.01.2024 (яка ухвалена по суті спору), а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У касаційній скарзі на додаткову постанову суду апеляційної інстанції (яка прийнята Судом для спільного розгляду з касаційною скаргою на постанову суду апеляційної інстанції по суті спору) ПрАТ «Оболонь» просить суд додаткову постанову скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви ТОВ «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» про ухвалення додаткового рішення у справі.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Оскаржуваною постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 апеляційну скаргу відповідача-1 задоволено, рішення господарського суду міста Києва від 08.10.2020 скасовано з урахуванням висновків повторної судової експертизи, проведеної на підставі ухвали Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2021. Ухвалено нове рішення про відмову в позові.

Так, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2021 за пропозицією відповідача-1 призначено повторну (четверту) експертизу у справі, з урахуванням експертних висновків, які складені на замовлення сторін та судової експертизи, призначеної судом першої інстанції. Проведення повторної судової експертизи доручено товариству з обмеженою відповідальністю «Київський експертно-дослідний центр» за твердженням скаржника без обговорення можливості її призначення цій установі, яка не є експертною установою (не є суб`єктом судово-експертної діяльності відповідно до статті 7 Закону України «Про судову експертизу»).

На вирішення експертів, що не визначені судом, поставлене питання: чи є знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 261708, схожим настільки, що його можна сплутати зі знаком для товарів і послуг за свідоцтвом України № 267623?

Разом з тим в матеріалах справи містяться також два інших висновки експертів, що складені на замовлення позивача та відповідача-1.

Скаржник зазначає, що товариство з обмеженою відповідальністю «Київський експертно-дослідний центр», якому апеляційним господарським судом доручено проведення повторної судової експертизи, не має спеціалістів (експертів) з відповідної галузі знань, не є експертною установою, державною спеціалізованою установою або їх територіальною філією, а також не є експертною установою комунальної форми власності та установою взагалі.

Скаржник вказує на те, що судом апеляційної інстанції не було обґрунтовано сумніви щодо правильності висновків експертів, поданих сторонами. Скаржник зазначає про порушення норм процесуального права у прийнятті відповідного рішення апеляційним судом, зокрема: частини другої статті 69, пункту 2 частини першої статті 99, частини третьої статті 99 ГПК України та частин першої-другої статті 100, частини другої статті 107 ГПК України.

В обґрунтування доводів касаційної скарги на ухвалу суду апеляційної інстанції від 19.05.2021 про призначення експертизи скаржник посилається на:

- пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про відсутність висновків Верхового Суду щодо питання застосування таких норм права у подібних правовідносинах: частини третьої статті 99 ГПК України та частини першої статті 100 ГПК України щодо питання, яким особам судом може бути доручено проведення повторної судової експертизи; частини другої статті 69, частини третьої статті 99 ГПК України щодо призначення і проведення судової експертизи особою, яка не являється суб`єктом експертної діяльності згідно зі статтею 7 Закону України «Про судову експертизу» та її проведення судовими експертами, яким її проведення не доручалося судом;

- пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, з посиланням на ненаведення судом апеляційної інстанції обґрунтування сумнівів щодо правильності експертних висновків, поданих сторонами спору (що за своїм змістом відповідає приписам пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України);

В обґрунтування доводів касаційної скарги на постанову суду апеляційної інстанції від 17.01.2024 (ухвалену по суті спору) скаржник посилається на:

- пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норм права (статей 86 та 104 ГПК України) у подібних правовідносинах без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.05.2023 зі справи № 910/16093/18;

- пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, з посиланням на відсутність висновків Верхового Суду щодо питання застосування таких норм права у подібних правовідносинах: щодо застосування статті 86, частини першої статті 99, статті 104 та частини п`ятої статті 236 ГПК України при оцінці судом висновку експертів, яким проведення експертизи не доручалося судом та який (висновок) підготовлений експертами на підставі цивільно-правового договору з особою, яка не є експертною установою відповідно до статті 7 Закону України «Про судову експертизу»; щодо застосування частини першої статті 78 ГПК України при прийнятті як достовірного доказу висновку експертів, підготовленого на підставі ухвали суду та цивільно-правового договору між експертом та особою, якій проведення експертизи було доручено судом;

- пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України, зазначаючи про те, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справи докази, а саме, висновок експертів від 16.10.2019 № 06/09-2019, складений експертами Дорошенком О.Ф. та Мінченко Н.В. на замовлення позивача та висновок експертів від 03.02.2020 № 6174, складений експертами Харабуга Ю.С. та Калініченко М.М. на замовлення відповідача-1.

- пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України, вказуючи на те, що судом встановлені обставини, що мають суттєве значення для справи на підставі недопустимих доказів - документа під назвою «Висновок експертів № 15076 від 16.02.2023 за результатами проведення повторної комісійної судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності», що підготовлений не суб`єктом експертної діяльності - товариством з обмеженою відповідальністю «Київський експертно-дослідний центр».

В обґрунтування доводів касаційної скарги на додаткову постанову суду апеляційної інстанції від 06.02.2024 скаржник посилається на:

- пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норм права (частини восьмої статті 129 ГПК України) у подібних правовідносинах без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 20.07.2023 зі справи № 904/7108/21;

- пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, з посиланням на відсутність висновків Верхового Суду щодо питання застосування частин третьої, четвертої статті 127 ГПК України, частини восьмої статті 129 ГПК України у подібних правовідносинах, а саме, про стягнення зі сторони по справі судових витрат за проведення судової експертизи, сплачених юридичній особі, яка не є експертною установою та про необхідність оцінки судом цивільно-правових договорів, укладених з експертами, що проводили судову експертизу;

- пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення для справи на підставі недопустимих доказів - копії рахунку-фактури від 14.06.2021 № 14062021/1 юридичної особи, яка видає себе за експертну установу.

Доводи інших учасників справи

ТОВ «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» у відзиві на касаційну скаргу просило Суд залишити ухвалу про призначення експертизи, постанову, ухвалену по суті спору, без змін, а касаційну скаргу на зазначені судові рішення - без задоволення, з посиланням, зокрема, на необґрунтованість доводів касаційної скарги.

ДО «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» у відзивах на касаційні скарги просило Суд залишити ухвалу про призначення експертизи, постанову, ухвалену по суті спору та додаткову постанову без змін, а касаційні скарги на зазначені судові рішення - без задоволення, з посиланням, зокрема, на те, що судові рішення попередньої інстанції ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Згідно з ухвалою Верховного Суду від 18.03.2024 зі справи № 910/15160/19 задоволено клопотання ТОВ «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У судовому засіданні 21.03.2024 оголошувався перерва до 11.04.2024.

29.03.2024 від ДО «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» надійшли письмові пояснення по справі.

Згідно з ухвалою Верховного Суду від 09.04.2024 зі справи № 910/15160/19 задоволено клопотання ДО «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

10.04.2024 від ТОВ «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» та ПрАТ «Оболонь» надійшли додаткові письмові пояснення по справі.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

ТОВ «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» є власником свідоцтва України № 261708 від 10.07.2019 на комбінований знак для товарів і послуг, яке видане на підставі заявки № m 2018 07719 від 30.03.2018, для товарів і послуг 32 та 33 класів за Міжнародною класифікацією товарів і послуг (далі - МКТП), а саме:

Кл. 32: Пиво; мінеральні і газовані води та інші безалкогольні напої; фруктові напої і фруктові соки; сиропи та інші складники для виготовляння напоїв; аперитиви безалкогольні; безалкогольні напої зі смаком кави; безалкогольні напої зі смаком чаю; безалкогольні напої на основі меду; безалкогольні фруктові екстракти; виноградне сусло неферментоване; води (напої); екстракти хмелю для виготовляння пива; есенції для виготовляння напоїв; зельтерська вода; ізотонічні напої; імбирне пиво; імбирний ель; квас (безалкогольний напій); коктейлі безалкогольні; коктейлі на основі пива; лимонади; літієва вода; напої енергетичні безалкогольні; напої з алое вера безалкогольні; напої на основі рису, крім замінників молока; напої на основі сої, крім замінників молока; напої, що містять молочну сироватку; овочеві соки (напої); оршад; пивне сусло; порошки для виготовляння газованих напоїв; сарсапарель (безалкогольний напій); сидр безалкогольний; сиропи для лимонаду; складники для виготовляння газованих вод; складники для виготовляння лікерів; смузі; содова вода; солодове пиво; солодове сусло; спортивні напої, збагачені протеїном; столові води; сусла; таблетки для виготовляння газованих напоїв; томатний сік (напій); тонізуючі охолоджуючі напої; фруктові нектари безалкогольні; шербети (напої); ячмінний ель (пиво);

Кл. 33: Алкогольні напої (крім пива); алкогольні напої, що містять фрукти; анісова настоянка (лікер); анісовий лікер; аперитиви; арак; байцзю (китайський алкогольний напій); бренді; вина; віскі; горілка; горілка вишнева; грушевий сидр; джин; дигестиви (лікери та алкогольні напої); коктейлі; кюрасо; лікери; медовуха (напій медовий); м`ятні лікери; напої алкогольні змішані, крім напоїв на основі пива; настоянки гіркі; ніра (алкогольний напій на основі цукрової тростини); перегінні алкогольні напої; пікети (вино з виноградних вичавків); рисовий спирт; ром; саке; сидр; спиртні напої; спиртові екстракти; спиртові есенції; фруктові екстракти спиртові.

Разом з тим, ПрАТ «Оболонь» 28.11.2017 подало заявку № m 2017 26629 на реєстрацію комбінованого знака для товарів і послуг.

25.11.2019 ПрАТ «Оболонь» отримало свідоцтво України № 267626 на заявлений до реєстрації знак для товарів і послуг щодо 32 та 35 класів МКТП, а саме:

Кл. 32: Пиво; пиво спеціальне; пиво безалкогольне; імбирне пиво; імбирний ель; солодове пиво; коктейлі на основі пива; напої на основі пива;

Кл. 35: Рекламування; телевізійне рекламування; радіорекламування; рекламування через комп`ютерну мережу в режимі он-лайн; пряме поштове рекламування; рекламування поштою; публікування рекламних текстів; розповсюджування рекламних матеріалів; розповсюджування зразків, рекламних буклетів; розробляння рекламних матеріалів; рекламування зовнішнє; розклеювання рекламних плакатів; організовування фестивалів на комерційні або рекламні потреби; організовування виставок на комерційні або рекламні потреби; організовування ярмарків на комерційні або рекламні потреби; організовування презентацій на комерційні або рекламні потреби; організовування показів мод на рекламні потреби; демонстрування товарів; оформляння вітрин; представляння товарів на засобах інформування з метою роздрібного продажу; маркетинг; телемаркетингові послуги; маркетингові досліджування; послуги щодо зв`язків з громадськістю; послуги з макетування на рекламні потреби; послуги з постачання для інших (закуповування товарів та замовляння послуг для інших підприємств); комерційне інформування та поради для споживачів (центри підтримки споживачів); надавання онлайнових торговельних майданчиків для покупців та продавців товарів і послуг; написання рекламних текстів; написання сценаріїв на рекламні потреби; оновлювання рекламних матеріалів; орендування рекламного місця; пошук спонсорів; прокат рекламних матеріалів; прокат торговельних стендів; прокат рекламного часу на засобах інформування; прокат торговельних автоматів; сприяння продажам для інших; створювання програм щодо замовляння товарів через телерекламу; створювання рекламних фільмів; вивчання ринку; визначання громадської думки.

З посиланням на те, що комбінований знак для товарів та послуг за свідоцтвом України № 261708 не відповідає умовам надання правової охорони, передбаченим статтею 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (оскільки є схожим настільки, що його можна сплутати зі знаком для товарів і послуг позивача за свідоцтвом України № 267626, який раніше був поданий на реєстрацію в України за заявкою № m 2017 26629 від 28.11.2017), позивач звернувся з цим позовом до суду.

Згідно з наданим позивачем висновком експертів № 06/09-2019, який складений 16.10.2019 експертами Дорошенком О.Ф. та Мінченко Н.В. на замовлення позивача за результатами проведення комісійної експертизи об`єктів інтелектуальної власності, експерти дійшли висновку про те, що знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 261708 є схожим з позначенням за заявкою на знак для товарів та послуг № m 2017 26629 настільки, що їх можна сплутати.

Відповідно до наданого відповідачем-1 висновку експертів комісійної експертизи у сфері інтелектуальної власності, який складений на замовлення відповідача-1 03.02.2020, експерти дійшли висновку про те, що позначення за заявкою № m 2017 26629 на свідоцтво на знак для товарів і послуг та знак за свідоцтвом України № 261708 не є схожими настільки, що їх можна сплутати.

З посиланням на наявність двох протилежних висновків експертів, наданих сторонами на підтвердження доводів, викладених у позовній заяві та, відповідно, у відзиві відповідача-1 на позовну заяву, приймаючи до уваги зміну підстав позову, місцевим господарським судом згідно з ухвалою від 13.02.2020 призначено судову експертизу об`єктів інтелектуальної власності у справі № 910/15160/19, проведення якої доручено Науково-дослідному центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності, на вирішення якої (експертизи) поставлено таке питання:

- чи є знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 261708 схожим настільки, що його можна сплутати зі знаком для товарів і за свідоцтвом України № 267623?

Згідно з висновком експертів від 25.06.2020 № 047/20, який складений за результатами проведення судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності судовими експертами Федоренком В.Л. та Ковальовою Н.М. , експерти дійшли висновку про те, що знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 261708 є схожим настільки, що його можна сплутати зі знаком для товарів і послуг за свідоцтвом України № 267623.

З посиланням на висновок експертів від 25.06.2020 № 047/20, як на належний та допустимий доказ у справі, який узгоджується з іншими матеріалами справи, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції, у свою чергу, з посиланням, зокрема, на те, що висновок від 25.06.2020 № 047/20 викликає сумнів у його правильності, враховуючи, зокрема, наявність двох протилежних за результатами дослідження висновків експертів, наданих сторонами на підтвердження своїх доводів; зазначаючи, що при дослідженні схожості комбінованих позначень, визначається як схожість усього позначення в цілому, так і його складових елементів, з урахуванням значимості розташування тотожних або схожих елементів, при цьому у висновку експертів № 047/20 досліджувались домінуючі (на думку експертів) елементи відповідних знаків, інші елементи цих знаків (позначень) не досліджено, що не спростовано експертом Федоренком В.Л. при його опитуванні в суді апеляційної інстанції, а також з посиланням на неповне дослідження експертами питання спорідненості всіх товарів і послуг відповідних класів МКТП, для яких були зареєстровані порівнювані експертами позначення, що має суттєве значення для вирішення спору у справі, вказуючи на те, що пояснення експерта Федоренка В.Л. , надані у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, не усунули сумнівів у правильності експертного висновку, на наявність розходження та суперечностей у доказах, -згідно з ухвалою від 19.05.2021 призначив у справі повторну комісійну судову експертизу об`єктів інтелектуальної власності, проведення якої доручив товариству з обмеженою відповідальністю «Київський експертно-дослідний центр». На вирішення експертів поставлене таке питання:

- чи є знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 261708 схожим настільки, що його можна сплутати зі знаком для товарів і за свідоцтвом України № 267623?

Згідно з висновком експертів від 16.02.2023 № 15076 за результатами проведення повторної комісійної судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності у справі, експерти дійшли висновку про те, що знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 261708 не є схожим настільки, що його можна сплутати зі знаком для товарів і послуг за свідоцтвом України № 267623.

Визнавши зазначений висновок судової експертизи як належний та допустимий доказ у справі, який узгоджується з іншими долученими до справи доказами як окремо, так і в їх сукупності, суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення про відмову в позові.

Крім того, за наслідком розгляду заяви відповідача-1 про ухвалення додаткового рішення у справі, суд апеляційної інстанції ухвалив стягнути з позивача на користь відповідача-1 185 000,00 грн. (сто вісімдесят п`ять тисяч гривень 00 коп.) витрат на проведення повторної комісійної судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності в суді апеляційної інстанції.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання свідоцтва України № 261708 на комбінований знак для товарів і послуг недійсним.

В обґрунтування доводів касаційної скарги ПрАТ «Оболонь» посилається, зокрема, на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про те, що ухвала про призначення повторної комісійної судової експертизи та постанова суду апеляційної інстанції по суті спору ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, зокрема: частини другої статті 69, пункту 2 частини першої статті 99, частини третьої статті 99 ГПК України та частин першої-другої статті 100, частини другої статті 107 ГПК України за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах, а саме: частини третьої статті 99 ГПК України та частини першої статті 100 ГПК України щодо питання, яким особам судом може бути доручено проведення повторної судової експертизи; частини другої статті 69, частини третьої статті 99 ГПК України та частини другої статті 107 ГПК України щодо призначення і проведення повторної судової експертизи, в тому числі, особою, яка не являється суб`єктом експертної діяльності згідно зі статтею 7 Закону України «Про судову експертизу» та її проведення судовими експертами, яким її проведення не доручалося судом; щодо застосування статті 86, частини першої статті 99, статті 104 та частини п`ятої статті 236 ГПК України при оцінці судом висновку експертів, яким проведення експертизи не доручалося судом та який (висновок) підготовлений експертами на підставі цивільно-правового договору з особою, яка не є експертною установою відповідно до статті 7 Закону України «Про судову експертизу»; щодо застосування частини першої статті 78 ГПК України при прийнятті як достовірного доказу висновку експертів, підготовленого на підставі ухвали суду та цивільно-правового договору між експертом та особою, якій проведення експертизи було доручено судом.

За доводами скаржника, судом підлягають оцінці висновки експертів, складені на замовлення учасників справи, для призначення судової експертизи, які стосуються одного предмета дослідження, схожості одних і тих самих знаків, а не призначатися четверта або навіть п`ята експертизи, що призвело до затягування розгляду справи на декілька років.

Скаржник зазначає, що згідно з оскаржуваною постановою суду апеляційної інстанції у висновку судової експертизи від 25.06.2020 № 047/20, призначеної судом першої інстанції, мало місце неповне дослідження питання спорідненості всіх товарів і послуг відповідних класів МКТП, для яких були зареєстровані порівнювані експертами позначення, що має суттєве значення для вирішення спору у даній справі, та що викликає сумнів у правильності цього експертного висновку. Пояснення експерта Федоренка В.Л. , які були надані у судовому засіданні у суді апеляційної інстанції, не усунули сумнівів у правильності експертного висновку від 25.06.2020 № 047/20.

Проте, за доводами скаржника, дослідження питання спорідненості всіх товарів і послуг відповідних класів МКТП, для яких зареєстровані порівнювані експертами позначення, також здійснено у висновках експертів, наданих сторонами спору. У випадку визнання несхожості деякого переліку товарів, для яких зареєстровано протиставлені знаки для товарів та послуг, оспорюване свідоцтво може бути визнано недійсним частково, в межах однакових товарів за класом МКТП.

Стосовно наведених доводів ПрАТ «Оболонь» Верховний Суд зазначає таке.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, суть якого розкрита у статті 13 ГПК України.

Принцип змагальності (чинна редакція ГПК України, стаття 13):

1. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

2. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

3. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

4. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

5. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Принцип змагальності передбачає, зокрема і те, що суд у розгляді справи займає позицію об`єктивного та неупередженого арбітра, не збирає докази, а лише оцінює ті, що надані сторонами. Принцип змагальності є складовою справедливого судового розгляду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі-Конвенція), що також включає принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі, диспозитивності та розумності строку.

Отже, за принципом змагальності, збір та підготовка фактичного матеріалу (доказів) необхідних для вирішення спору між сторонами покладається на саме сторони, суд лише оцінює надані учасниками справи докази, проте сам їх не збирає.

Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. Недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

З матеріалів справи не вбачається, що відповідач-1 в суді першої інстанції висловлював заперечення щодо висновку судової експертизи від 25.06.2020 № 047/20, в тому числі, покладених ним в основу апеляційної скарги, пропонував відповідні питання, роз`яснення яких на його думку потребує відповідний висновок експерта, заявляв про виклик експерта. У судових засіданнях при розгляді справи господарським судом міста Києва ані позивач, ані відповідач-1 чи їх представники не ставили питання про призначення додаткової чи повторної експертизи у зв`язку з недоліками висновку судової експертизи. У судових засіданнях 20.08.2020 та 08.10.2020 відповідач-1 (його представник) участі не приймав.

Відповідно до статті 104 ГПК України висновок експерта не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 ГПК.

Експертиза призначається у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, рішення суду має прийматися у повній відповідності з нормами процесуального та матеріального права.

На момент призначення повторної судової експертизи в справі були наявні: висновок експертів № 06/09-2019 за результатами проведення комісійної експертизи об`єктів інтелектуальної власності від 16.10.2019, складений експертами Дорошенко О.Ф. та Мінченко Н.В. на замовлення позивача; висновок експертів комісійної експертизи у сфері інтелектуальної власності від 03.02.2020 №617 складений експертами Харабуга Ю.С. та Калініченко М.М. на замовлення відповідача -1; висновок експертів № 047/20, складений за результатами проведення судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності від 25.06.2020 судовими експертами Федоренком В.Л. та Ковальовою Н.М. (призначеної господарським судом міста Києва згідно з ухвалою від 13.02.2020). Відповідним доказам не надано оцінки судом апеляційної інстанції, в тому числі, щодо наявності/відсутності дослідження в них питань, які виникли у суду, зокрема, щодо неповного дослідження питання спорідненості всіх товарів і послуг відповідних класів МКТП.

Відповідач-1 не був позбавлений можливості подати будь-які докази, заяви та клопотання, пов`язані з проведенням та оцінкою висновків експертів в суді першої інстанції.

Враховуючи зазначене Суд знаходить частково прийнятними доводи скаржника щодо допущених судом апеляційної інстанції процесуальних порушень при призначенні повторної комісійної судової експертизи (четвертої у справі) на підставі ухвали Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2021 та вважає, що вказане рішення не відповідає принципам змагальності та рівності сторін, які є елементами права на справедливий судовий розгляд.

Так, зокрема, призначаючи на стадії апеляційного перегляду у справі повторну комісійну судову експертизу об`єктів інтелектуальної власності згідно з ухвалою від 19.05.2021, суд апеляційної інстанції виходив з того, що експертні висновки, надані сторонами спору, є взаємно протилежними, суперечать один одному.

Водночас вказане вже було підставою, яка зумовила призначення у цій справі судової експертизи місцевим господарським судом згідно з його ухвалою.

Відповідно до частини першої статті 107 ГПК України неповнота або неясність висновку експерта є підставою для призначення додаткової експертизи, яка доручається тому самому або іншому експерту.

Судом апеляційної інстанції було призначено повторну експертизу у справі, проте не вказано в чому саме полягала необґрунтованість або суперечність висновку з іншими матеріалами справи. Фактично наявність сумнівів у правильності висновку експерта обґрунтовувалась його неповнотою та неясністю з вказаних апеляційним судом питань.

Зокрема, апеляційний суд зазначив про те, що при дослідженні схожості комбінованих позначень, визначається як схожість усього позначення в цілому, так і його складових елементів, з урахуванням значимості розташування тотожних або схожих елементів. Проте у висновку експертів від 25.06.2020 № 047/20 (складеного за результатом призначеної судом першої інстанції судової експертизи) досліджувались домінуючі (на думку експертів) елементи відповідних знаків, інші елементи цих знаків (позначень) не досліджено, що не спростовано експертом Федоренком В.Л. при його опитуванні в суді апеляційної інстанції. Також суд зазначив про неповне дослідження експертами згідно з висновком експертів від 25.06.2020 № 047/20 питання спорідненості всіх товарів і послуг відповідних класів МКТП, для яких були зареєстровані порівнювані експертами позначення, що має суттєве значення для вирішення спору у справі, у той час як пояснення експерта Федоренка В.Л. , які були надані у судовому засіданні, не усунули сумнівів у правильності експертного висновку.

Аналогічне мотивування наведено й у постанові суду апеляційної інстанції, яка ухвалена по суті спору.

Водночас в силу приписів частин першої та другої статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.

Відповідно до статті 107 ГПК України якщо висновок експерта є неповним або неясним, за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити додаткову експертизу, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).

За наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо) за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити повторну експертизу, доручивши її проведення іншим експертам.

За змістом ухвали суду апеляційної інстанції від 19.05.2021 зі справи, призначаючи у справі повторну комісійну судову експертизу об`єктів інтелектуальної власності, суд апеляційної інстанції зазначив, зокрема, таке.

У висновку експертів № 047/20 за результатами проведення судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності від 25.06.2020 судовими експертами встановлено, що знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 261708 від 10.07.2019 є схожим настільки, що його можна сплутати із знаком для товарів і послуг за свідоцтвом України № 267623 від 25.11.2019.

Встановлення схожості позначень має ґрунтуватися на комплексному, всебічному аналізі порівнюваних позначень, а саме: сприйнятті домінуючих і другорядних графічних елементів, співставленні звукового складу, асоціативного ряду, ступеню семантичної близькості тощо.

При дослідженні схожості комбінованих позначень, визначається як схожість усього позначення в цілому, так і його складових елементів, з урахуванням значимості розташування тотожних або схожих елементів.

При цьому у висновку експертів № 047/20 досліджувались домінуючі (на думку експертів) елементи відповідних знаків, інші елементи цих знаків (позначень) не досліджено, що не було спростовано експертом Федоренком В.Л при його опитуванні в суді апеляційної інстанції.

Позначення за заявкою на знак для товарів і послуг № m201726629 подано на реєстрацію для товарів 32 класу МКТП та послуг 35 класу МКТП.

Знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 261708 зареєстровано для товарів 32 та 33 класів МКТП.

В апеляційній скарзі скаржник звертає увагу апеляційного суду на те, що у експертному висновку від 25.06.2020 № 047/20 помилково зазначено, що позначення зеленого кольору мають білу тінь, такої тіні словесні позначення, які виконані зеленим кольором, не мають; експертами не вказано про взаємне розміщення зображувальних та словесних елементів між собою. Апелянт зазначав, що при описі знаку для товарів і послуг за свідоцтвом України № 267623 від 25.11.2019 у експертному висновку від 25.06.2020 № 047/20 зазначено, що «знак виконано у формі етикетки та кольєретки, що традиційно використовується для маркування пляшок із напоями», експерти не описують та не вказують, форми кожного із елементів цього позначення, упускають опис одного з елементів, а саме того, який вони назвали кольєреткою, а також упускають повний опис так званої «етикетки».

На сторінці 8-9 висновку від 25.06.2020 № 047/20 наявна таблиця 1 - визначення спорідненості (однорідності) товарів, для яких зареєстровано знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 261708 від 10.07.2019 та знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 267623 від 25.11.2019, в якій наведено зображення позначень, заявлених на експертизу, а також класів для товарів і послуг МКТП, для яких зареєстровано відповідні позначення. Експертами було підкреслено товари, які є тими самими або спорідненими, і зроблено висновок, що обидва досліджувані позначення є зареєстрованими для товару «пиво».

При цьому експертами не описано, зокрема того, що знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 261708 від 10.07.2019, зареєстрований для цілого класу товарів 32 класу МКТП, а знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 267623 від 25.11.2019, - лише для окремих товарів цього класу. Не описано того, що знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 267623 від 25.11.2019 є зареєстрованим щодо 35 класу МКТП, а знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 261708 від 10.07.2019 не зареєстрований для 35 класу МКТП, також не описано того, що знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 261708 від 10.07.2019 є зареєстрованим щодо товарів 33 класу МКТП, а знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 267623 від 25.11.2019 не зареєстрований щодо жодного товару 33 класу МКТП.

У даному випадку, за висновком суду апеляційної інстанції, мало місце неповне дослідження питання спорідненості всіх товарів і послуг відповідних класів МКТП, для яких було зареєстровано порівнювані експертами позначення, що має суттєве значення для вирішення спору у даній справі, та що викликає сумнів у правильності експертного висновку від 25.06.2020 № 047/20. Пояснення експерта Федоренка В.Л. , які були надані у судовому засіданні у суді апеляційної інстанції, не усунули сумнівів у правильності експертного висновку від 25.06.2020 № 047/20.

Водночас суд касаційної інстанції зазначає, що за змістом викладених в ухвалі суду апеляційної інстанції від 19.05.2021 недоліків у проведеній експертизі (за результатом якої складений висновок від 25.06.2020 № 047/20), з посиланням на неповноту проведеного експертного дослідження, суд апеляційної інстанції не навів доводів в обґрунтування необхідності для призначення у справі саме повторної, а не додаткової судової експертизи, проведення якої в силу приписів статті 107 ГПК України доручається тому самому або іншому експерту (експертам).

При цьому Суд зазначає, що призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду. Питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Отже, у справах, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності судам належить насамперед вирішувати питання порушеного права з точки зору звичайного пересічного споживача відповідних товарів (послуг). І лише у випадку неможливості такого з`ясування, може бути призначена судова експертиза.

У зв`язку з наведеним постановлена ухвала суду апеляційної інстанції від 19.05.2021 про призначення у справі повторної комісійної судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності та ухвалена судом апеляційної інстанції постанова по суті спору, в основу якої покладений висновок експертів від 16.02.2023 № 15076 за результатами проведення повторної комісійної судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності (необхідність та достатність підстав для призначення якої судом не наведені), не відповідає принципу змагальності та вимогам процесуального законодавства, а тому їх не можна визнати законними та обґрунтованими.

Що ж до доводів скаржника про відсутність висновків Верхового Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: статті 86, частини першої статті 99, статті 104 та частини п`ятої статті 236 ГПК України при оцінці судом висновку експертів, яким проведення експертизи не доручалося судом та який (висновок) підготовлений експертами на підставі цивільно-правового договору з особою, яка не є експертною установою відповідно до статті 7 Закону України «Про судову експертизу», то Верховний Суд вже висловлювався з означених питань та не вбачає підстав для вирішення питання про відступ від попередніх висновків, з огляду на аргументи скаржника.

Так, Верховний Суд у справі № 910/702/17 в аспекті застосування приписів статей 69 та 99 ГПК України, які мають класичний, регулятивний характер та за субординацією в правовому регулюванні є нормами процесуального права, виснував, зокрема таке.

Згідно з положеннями ГПК України та Закону України «Про судову експертизу» висновок експерта у господарській справі може бути наданий державною спеціалізовано установою, судовим експертом, який не є працівником такої установи та іншим фахівцем (експертом) з відповідної галузі знань у порядку та на умовах, визначених Законом України «Про судову експертизу». Статтею 10 вказаного Закону унормовано, що судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань.

Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.

До проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.

Судовому експерту забороняється використовувати свої повноваження з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки та пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб.

До фахівця у відповідній галузі знань, який проводить судову експертизу, застосовуються положення цього Закону щодо гарантій, прав, обов`язків, відповідальності судового експерта, крім відповідальності за відмову від проведення експертизи та положень розділу III цього Закону.

У постанові Верховного Суду від 18.10.2018 зі справи № 910/8933/17 Суд, зокрема, виснував, що твердження стосовно того, що призначення проведення судової експертизи Центру судової експертизи та експертних досліджень державного підприємства «Інформаційні судові системи» Державної судової адміністрації України без визначення судом конкретних судових експертів є порушенням норм Закону України «Про судову експертизу» заслуговують на увагу, проте доручення апеляційним судом проведення експертизи не безпосередньо визначеним атестованим експертам хоча і є помилковим, але лише формально, тому як визначення експертів відбулося з боку керівника названої установи, вони попереджені судом про кримінальну відповідальність, а питання щодо відводів експертам може бути розглянуте у встановленому законом порядку.

Враховуючи доводи касаційної скарги скаржника, які є нерозривними у їх сукупності, з огляду на те, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, що мало своїм наслідком не встановлення обставин, що є визначальними і ключовими у цій справі для вирішення даного спору, з огляду на предмет і підстави позову, на підставі доказів і доводів учасників справи, беручи до уваги межі розгляду справи судом касаційної інстанції, які імперативно визначені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення (ухвала Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2021 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2024) підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового апеляційного розгляду суду належить врахувати викладене вище, здійснити апеляційний перегляд справи у відповідності до вимог ГПК України, надати належну оцінку фактичним обставинам справи, доводам та запереченням учасників справи і в залежності від встановленого та вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Суд також звертає увагу, що відповідно до положень статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З урахуванням викладеного вище, з огляду на необхідність встановлення судом апеляційної інстанції всіх фактичних обставин справи, передчасним є надання оцінки іншим доводам касаційної скарги, які обґрунтовані з посиланням, зокрема, на пункти 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України та, відповідно, й обставинам, які встановлені судом апеляційної інстанції під час розгляду справи по суті.

З огляду на скасування постанови суду апеляційної інстанції від 17.01.2024, яка ухвалена по суті спору, підлягає скасуванню і додаткова постанова Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 про задоволення заяви відповідача-1 про ухвалення додаткового рішення у справі, будучи невід`ємною частиною основного рішення, оскільки питання щодо розподілу судових витрат у цій справі має бути вирішено за результатами нового апеляційного розгляду справи № 910/15160/19.

Так, ураховуючи, що Верховний Суд встановив порушення норм права, наслідком якого є скасування постанови суду апеляційної інстанції, яка ухвалена по суті спору, та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Суд не вбачає необхідності надавати оцінку аргументам касаційної скарги в частині оскарження додаткової постанови від 06.02.2024, як похідного судового рішення, адже, з огляду на висновок про скасування і підстав для направлення справи на новий апеляційний розгляд, аргументи, наведені у касаційній скарзі скаржника на додаткову постанову суду апеляційної інстанції не впливають на кваліфікацію у процесуальному аспекті.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають і впливають на кваліфікацію спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Доводи скаржника за результатами касаційного розгляду знайшли своє часткове підтвердження з мотивів, викладених у цій постанові.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно із частиною четвертою статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційних скарг: ухвалу суду апеляційної інстанції від 19.05.2021, постанову суду апеляційної інстанції від 17.01.2024 та додаткову постанову від 06.02.2024 слід скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Судові витрати

Відповідно до статті 129 ГПК України питання про розподіл судових витрат суд розглядає лише, якщо вирішено спір по суті і ухвалено остаточне рішення у справі.

За наслідками касаційного перегляду у цій справі розподіл судового збору з огляду на приписи статей 129, 315 ГПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги приватного акціонерного товариства «Оболонь» задовольнити частково.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2021, постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 у справі № 910/15160/19 скасувати.

3. Справу № 910/15160/19 передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Жайворонок