Справа 688/1544/23

№ 2/688/55/24

Рішення

Іменем України

09 квітня 2024 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

у складі головуючої судді Цідик А.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Гошовської О.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимівідеоконференції ум.Шепетівка цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Військової частини НОМЕР_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_5 , про відшкодування майнової та моральної шкоди,

встановив:

1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про про відшкодування майнової та моральної шкоди, який в подальшому уточнив, посилаючись на те, що 29 листопада 2022 року о 12.00 год. на автодорозі М-30 465 км + 300 м водій військової частини ОСОБА_5 керуючи автомобілем марки «ГАЗ 66» номерний знак НОМЕР_2 , не обрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, не впорався з керуванням, в результаті чого виїхав на смугу зустрічного руху, де скоїв зіткнення з автомобілем марки «Фольцваген Каравелла» д.н.з. НОМЕР_3 , який рухався в зустрічному напрямку під керуванням ОСОБА_4 та який належить останньому, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

05 січня 2023 року Полонським районним судом Хмельницької області ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

В постанові суду встановлено, що ОСОБА_5 порушив п.12.1, 13.1 ПДР України, скоївши правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Внаслідок порушення правил дорожнього руху діями ОСОБА_5 завдано матеріального та морального збитку потерпілому, позивачеві ОСОБА_4 , на загальну суму 396 654 грн.

Вказані збитки зумовлені пошкодженням транспортного засобу, який належить позивачеві, витратами на експертизу, на правничу допомогу, а також завданням моральної шкоди.

Автомобіль марки ГАЗ 66 зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 1983 року виписку, номер шасі НОМЕР_4 автотягач, яким керував ОСОБА_5 , належить Військовій частині НОМЕР_1 відповідно до реєстрації транспортного засобу серії НОМЕР_5 .

З вищенаведеного встановлено, що даний транспортний засіб не підлягає страхуванню відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Позивач 04 грудня 2022 року звернувся з заявою до Моторного (транспортного) страхового бюро України відповідно до ст. 35 та п. 41.1. ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» про відшкодування оціненої матеріальної шкоди за пошкодження транспортного засобу.

МТСБУ у січні 2023 року прийняло рішення про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 160 000 грн, які надійшли на рахунок позивача.

Відповідно до довідки №180 від 10.03.2023 винний водій ОСОБА_5 під час скоєння дорожньою транспортної пригоди був і є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 .

Наказом МОУ командира військової частини НОМЕР_1 від 28.11.2022 № 324 солдата водія взводу матеріального забезпечення ОСОБА_5 з 28.11.2022 по 04.12.2022 було відряджено до військової частини НОМЕР_6 .

Шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Обов`язок відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, яка не покривається страховою сумою, спричинену внаслідок ДТП, покладається на військову частину НОМЕР_1 . Оскільки сума матеріального збитку за шкоду заподіяну майну перевищує суму страхового відшкодування, решта матеріального збитку підлягає стягненню з Військової частини НОМЕР_1 .

Завдані збитки в результаті ДТП за пошкодження транспортного засобу «Volkswagen Caravelle» д.н.з. НОМЕР_7 , власником якого є позивач складають 323 218 грн 77 коп., що складається відповідно до висновку експерта № 29 від 05 травня 2023 року з суми 750 680 грн розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля, 267 461 грн ринкова вартість пошкодженого автомобіля «Volkswagen Caravelle» д.н.з. НОМЕР_7 у зв`язку з ДТП, що мало місце 29.11.2022, вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу - 483 218 грн 77 коп. мінус 160 000 грн відшкодованих страховиком МТСБУ - 323 218 грн 77 коп. Збитки пов`язані з витратами на товарознавчу експертизу 9 000 грн, відшкодування моральної шкоди 40 000 грн, правнича допомога 20 000 грн.

В момент вчинення ДТП, позивач пережив емоційний стрес, який супроводжувався почуттями розгубленості, тривоги, страху за своє здоров`я та життя.

Позивач переніс моральні страждання у вигляді порушення сну, нервовості, переживання за транспортний засіб, яким до цього часу не має можливості користуватись і перевозити свою сім`ю вже тривалий проміжок часу, адже є внутрішньо переміщеною особою внаслідок бойових дій в Україні від рф. Його родичі, які перебували на час ДТП в автомобілі більше не бажають сідати з ним у будь-який автомобіль як з водієм, адже побували у ДТП, внаслідок якого тільки за «щасливою долею» не отримали тяжких травм.

Наслідки перенесеної моральної травми призвели до появи негативних психосоматичних та психоемоційних змін: швидка втомлюваність, пасивність, знижений настрій, пригніченість, образливість, чутливість, реакції замикання, фіксованість на негативних переживаннях, насторога, невпевненість в собі, тривога з приводу майбутнього, а саме можливості без страху керувати транспортним засобом.

Наслідки події, що сталася, потягли за собою нераціональне витрачання життєвого часу, обумовили необхідність залучання значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів, душевного та емоційного переживання.

Розмір моральної шкоди оцінюється у 40 000 грн, які підлягають стягненню з військової частини НОМЕР_1 .

Остаточно просив стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_4 323 218 грн 77 коп. на відшкодування матеріальних збитків завданих транспортному засобу «Volkswagen Caravelle» д.н.з. НОМЕР_7 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; в рахунок відшкодування моральної шкоди 40 000 гривень; 9000 гривень витрат за проведення судової експертизи пошкодженого автомобіля «Volkswagen Caravelle» д.н.з. НОМЕР_7 внаслідок ДТП; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 гривень.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених у ньому.

Крім того, в письмових поясненнях вказав на те, що на даний час транспортний засіб позивача є розукомплектованим по відношенню до його вигляду на дату огляду оцінювачем ОСОБА_6 , а саме деякі частини кузову зрізані, елементи ходової частими, пошкоджена фара, різні кріплення, капот, м`яка частина салону, передня частина салону, тощо які не підлягали ремонту утилізовані, а відтак і експерту було повідомлено про часткову утилізацію запчастин автомобіля і його розкомплектованість.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала з підстав, зазначених у відзиві на позов.

У відзивіна позовзазначено,що за обставинами справи ДТП була скоєна за участю транспортного засобу позивача та автомобілем марки «ГАЗ 66», номерний знак НОМЕР_2 , який перебуває в оперативному управлінні військової частини НОМЕР_1 під керуванням військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_5 , який згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 №324 від 28.11.2022 року вибув у визначений позиційний район командного пункту військової частини НОМЕР_6 (Вінницька область) для виконання бойових завдань в польових умовах.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно закріплюється за військовими частинами ЗСУ на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до ЗСУ і закріплення його за військовою частиною ЗСУ воно набуває статусу військового майна.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно - це державне майно (зокрема, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси), закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України.

Відповідно до частини другої статті 14 Закону України «Про Збройні Сили України» майно, закріплене за військовими частинами ЗСУ, є державною власністю і належить їм на праві оперативного управління.

Беручи до уваги поняття «наземні транспортні засоби», необхідно прийти до висновку, що транспортні засоби ЗСУ, які належать військовим частинам на праві оперативного управління, не підлягають реєстрації в уповноважених органах Міністерства внутрішніх справ України, а відтак цивільно-правова відповідальність військових частин, яким такі транспортні засоби належать на праві оперативного управління, не підлягає обов`язковому страхуванню.

Відповідно до п.п.а, п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Таким чином, беручи до уваги, що військова частина НОМЕР_1 , в оперативному управлінні якої перебував вищевказаний транспортний засіб, не зобов`язана страхувати свою цивільно-правову відповідальність, а відтак, за умови наявності у позивача страхової оцінки розміру шкоди та договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, заподіяна шкода повинна відшкодовуватися МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, для чого позивач повинен був у встановленому порядку звернутися до МТСБУ з відповідною заявою про страхове відшкодування та визначеним законодавством додатками до неї, у зв`язку з чим військова частина НОМЕР_8 не може бути належним відповідачем по даній справі, а належним є МТСБУ, що також підтверджується постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 р. №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки».

Крім того, позивач надав копію повідомлення з Моторного (транспортного) страхового бюро України, відповідно до якого МТСБУ було прийнято рішення про виплату позивачу відшкодування шкоди в розмірі 160 000 грн.

Щодо спричинення моральної шкоди, то позивачем не наведено будь-яких норм або обставин, які б свідчили про неправомірність рішень, дій або бездіяльності військової частини НОМЕР_1 , які б були причиною заподіяння позивачу моральної шкоди. Таким чином, вищевикладеним повністю спростовуються вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди, оскільки відсутні будь-які протиправні рішення, дії або бездіяльність з боку військової частини (його посадової особи) по відношенню до позивача, а також відсутній причинний зв`язок (безпосередній наслідок) між будь-якими діями (бездіяльністю) військової частини НОМЕР_1 , що в повній мірі виключає відшкодування останнім моральної шкоди відповідно до ст. 1167 ЦК України.

Жодних розрахунків суми моральної шкоди не надано. Вважає, що позивачем не було доведено та підтверджено розмір моральної шкоди, яку він просить стягнути. Просила в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

У відповідіна відзивпредставник позивачазазначив,що твердженнявідповідача проте,що належнимвідповідачем поданій справіє МТСБУє неправильним, оскільки дана установа відшкодовує збитки в межах ліміту страхового випадку.

Згідно ізчастиною першоюстатті 1172ЦК України,юридична абофізична особавідшкодовує шкоду,завдану їхнімпрацівником підчас виконанняним своїхтрудових (службових)обов`язків. Особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку виконанням своїх трудових (службових) обов`язків па підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (права власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки роботодавець, в цьому випадку Військова частина НОМЕР_1 .

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача позов визнав частково, майнову шкоду в сумі 245283,33 грн, моральну шкоду в сумі 2000 грн, в решті позову просив відмовити.

2.Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 19.04.2023 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 11.05.2023. Ухвалою суду від 05.05.2023 відповідачу продовжено строк для подання відзиву на позов. 10.05.2023 від представника позивача надійшов уточнений позов. Підготовче судове засідання відкладено на 22.05.2023, оскільки сторони не отримали вищезазначених заяв по суті справи. 16.05.2023 від представника надійшла відповідь на відзив. Ухвалою суду від 22.05.2023 за клопотанням представника відповідача до участі в справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_5 , у зв`язку з чим підготовче судове засідання відкладено на 13.07.2023. Ухвалою суду від 13.07.2023 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду на 26.07.2023. У судовому засіданні за клопотанням представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог оголошено перерву до 03.08.2023. Для виклику позивача судове засідання відкладено на 10.08.2023. Для допиту експерта ОСОБА_7 судове засідання відкладено на 29.08.2023. 29.08.2023 від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог надійшли письмові пояснення у справі щодо незгоди з висновком експерта. 29.08.2023 від представника позивача надійшли письмові пояснення у справі щодо розрахунку сум, що стягуються. За клопотанням представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог в справі оголошена перерва до 25.09.2023. Ухвалою суду від 25.09.2023 за клопотанням представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог призначена судова авто товарознавча експертиза. 01.12.2023 на адресу суду надійшли матеріали справи з висновком експерта від 27.11.2023. У зв`язку з неявкою сторін судове засідання, призначене на 11.12.2023 відкладено на 18.01.2024. 10.01.2024 від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог надійшли додаткові пояснення щодо судових витрат на правничу допомогу. 12.01.2024 від представника позивача надійшло клопотання про призначення повторної судової авто товарознавчої експертизи. Для допиту експерта ОСОБА_8 судове засідання відкладено на 06.02.2024. 01.02.2024 від представника позивача надійшли додаткові пояснення в справі щодо судових витрат на правничу допомогу третьої особи. У зв`язку з необхідністю направлення додаткових доказів експерту судове засідання відкладено на 18.03.2024. 27.02.2024 від експерта ОСОБА_8 надійшло повідомлення про відсутність підстав для складення додаткового висновку експерта. Ухвалою суду від 18.03.2024 відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про призначення у справі повторної транспортно-товарознавчої експертизи. У зв`язку з оголошенням вступної та резолютивної частини ухвали, для складання повного тексту ухвали та підготовки учасників справи до судових дебатів, у справі оголошена перерва до 09.04.2024. 20.03.2024 складено повний текст ухвали суду від 18.03.2024. 02.04.2024 від представника позивача надійшла заява про стягнення судових витрат та клопотання про доручення процесуального документа, яким позивач обґрунтовує допустимість своїх доказів.

3.Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Між сторонами виникли правовідносини щодо відшкодування шкоди, які регулюються нормами Цивільного кодексуУкраїни (далі ЦК України).

Судом встановлено, що 29 листопада 2022 року о 12.00 год. на автодорозі М-30 465 км + 300 м водій військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 , керуючи автомобілем марки «ГАЗ 66» номерний знак НОМЕР_2 , не обрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, не впорався з керуванням, в результаті чого виїхав на смугу зустрічного руху, де скоїв зіткнення з автомобілем марки «Фольцваген Каравелла» д.н.з. НОМЕР_3 , який рухався в зустрічному напрямку під керуванням ОСОБА_4 та який належить останньому, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Полонського районного суду Хмельницької області 05 січня 2023 року, з врахуванням постанови про виправлення описки від 23.01.2023, ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

В постанові суду встановлено, що ОСОБА_5 порушив п.12.1, 13.1 ПДР України, скоївши правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 10.03.2023 №180, солдат ОСОБА_5 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 АДРЕСА_1 з 25.02.2022.

Наказом МОУ командира військової частини НОМЕР_1 від 28.11.2022 № 324 солдата водія взводу матеріального забезпечення ОСОБА_5 з 28.11.2022 по 04.12.2022 було відряджено до військової частини НОМЕР_6 .

Автомобіль марки ГАЗ 66 зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 1983 року виписку, номер шасі НОМЕР_4 автотягач, яким керував ОСОБА_5 належить Військовій частині НОМЕР_1 відповідно до реєстраційних даних транспортного засобу серії НОМЕР_5 від 22.09.2022.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно закріплюється за військовими частинами ЗСУ на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до ЗСУ і закріплення його за військовою частиною ЗСУ воно набуває статусу військового майна.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно - це державне майно (зокрема, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси), закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України.

Відповідно до частини другої статті 14 Закону України «Про Збройні Сили України» майно, закріплене за військовими частинами ЗСУ, є державною власністю і належить їм на праві оперативного управління.

Оскільки транспортні засоби ЗСУ, які належать військовим частинам на праві оперативного управління, не підлягають реєстрації в уповноважених органах Міністерства внутрішніх справ України, то цивільно-правова відповідальність військових частин, яким такі транспортні засоби належать на праві оперативного управління, не підлягає обов`язковому страхуванню.

Відповідно до п.п.а, п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Згідно повідомлення від 27.02.2023 МТСБУ прийняло рішення про відшкодування позивачу матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, яка мала місце 29.11.2022 в сумі 160 000 грн, які надійшли на рахунок позивача.

На даний час транспортний засіб позивача є розукомплектованим, а саме деякі частини утилізовані. Експертам для огляду транспортний засіб не надавався, зберігається в м. Черкаси.

Згідно висновкуексперта №086/23від 27.11.2023 вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу Volkswagen Caravelle д.р.н. НОМЕР_9 , який необхідно здійснити для його відновлення за наслідком дорожньо-транспортної пригоди, станом на дату 29 листопада 2022 року становить 385283,33 грн. Вартість ремонту без урахування коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу Volkswagen Caravelle д.р.н. НОМЕР_9 , який необхідно здійснити для його відновлення за наслідком дорожньо-транспортної пригоди, станом на дату 29 листопада 2022 року становить 807860,63 грн. Ринкова вартість транспортного засобу Volkswagen Caravelle д.р.н. НОМЕР_9 до пошкоджень станом на дату 29 листопада 2022 року становить 612936,06 грн. Ринкова вартість транспортного засобу Volkswagen Caravelle д.р.н. НОМЕР_9 після пошкоджень станом на дату 29 листопада 2022 року становить 227652,73 грн. Вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Volkswagen Caravelle д.р.н. НОМЕР_9 за наслідком дорожньо-транспортної пригоди, станом на дату 29 листопада 2022 року становить 612936,06 грн.

4.Норми права, які застосував суд.

Відповідно до статті 76 ЦПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасника справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці даних встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 77 - 80 ЦПК України).

Згідно зі ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч. 6 ст. 82 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно доч.1,ч.2ст.22ЦК Україниособа,якій завданозбитків урезультаті порушенняїї цивільногоправа,має правона їхвідшкодування. Збиткамиє втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

Виходячи з наведених норм права, шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Зазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 6-108цс13, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц, та у постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 373/1773/18-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 501/2298/16-ц, від 05 вересня 2018 року у справі № 534/872/16-ц.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки необхідно розуміти юридичну або фізичну особу, які здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки на підставі трудових відносин з володільцем цього джерела (постанова Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 914/820/17).

У статті 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно зі ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон 1961-IV).

За вимогами статті 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону № 1961-IV).

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Крім того, за правилами статті 28 Закону шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. У разі задоволення позову з підстав спричинення майну потерпілого шкоди перелік вищезазначених витрат має бути належно обґрунтований та підтверджений відповідними документами.

5.Оцінка суду.

Заслухавши пояснення учасників справи, їх представників, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Обов`язок відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, яка не покривається страховою сумою, спричинену внаслідок ДТП, покладається на володільця цього джерела підвищеної небезпеки. Оскільки сума матеріального збитку за шкоду заподіяну майну перевищує суму страхового відшкодування, решта матеріального збитку підлягає стягненню з володільця цього джерела підвищеної небезпеки.

Згідно з пунктами 30.1, 30.2 статті 30Закону №1961-IV транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватися не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду.

У даному випадку відновлювати досліджуваний пошкоджений автомобіль є економічно недоцільним, тому що вартість відновлювального ремонту перевищує його ринкову вартість (807860,63 грн більше 612936,06 грн).

Отже, вартість збитків визначається як різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, та з врахуванням сплаченого МТСБУ страхового відшкодування становить 245283,33 грн (612936,06грн 227652,73 грн 160 000 грн), яку слід стягнути на користь власника автомобіля ОСОБА_4 з Військової частини НОМЕР_1 як роботодавцявинної особив ДТП ОСОБА_5 та володільця джерела підвищеної небезпеки.

Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 02.12.2021 року (справа 753/17190/18, провадження № 61-4879св21).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) міститься висновок про те, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, та під час виконання трудових обов`язків, незалежно від характеру такої шкоди (матеріальна або моральна) відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки на підставі ч. 1 ст. 1172 ЦК, а не безпосередньо водієм (постанови Верховного Суду від 05 вересня 2018 року в справі № 534/872/16, від 06.03.2023 в справі №559/961/17-ц).

Враховуючи глибину і тривалість моральних страждань, які ОСОБА_4 пережив у зв`язку з пошкодженням його автомобіля, тривале нераціональне витрачання життєвого часу, зміни звичного способу життя, неможливість протягом тривалого часу користуватися належним йому автомобілем, суд дійшов висновку на відшкодування моральної шкоди слід стягнути з Військової частини НОМЕР_1 як володільця джерела підвищеної небезпеки 20 000 грн, що відповідає вимогам розумності, виваженості та справедливості за встановлених обставин справи. Вказаний розмір не може вважатися явно завищеним чи надмірним для відповідача.

При оцінці наявних в матеріалах справи висновків експертів, суд врахував таке.

Наданий позивачем висновок експерта №29 від 05.05.2023, навіть після допиту експерта ОСОБА_7 , викликав у суду сумніви щодо його правильності, оскільки середня вартість транспортного засобу визначалася на підставі інтернет ресурсу, а саме лише одного джерела «сайт АВТОРІА»; під час визначення вартості автомобіля експертом враховані механічні пошкодження транспортного засобу, які були відсутні в дефектній відомості від 29.12.2022 року та/або відсутні фотографічні зображення із пошкодженням даних складників.

У зв`язку з викладеним, ухвалою суду від 25.09.2023 була призначена судова авто товарознавча експертиза.

Враховуючи те, що експерт ОСОБА_7 використав лише один метод при оцінці транспортного засобу порівняльний, та використав лише одне джерело для порівняння цін, а також врахував механічні пошкодження транспортного засобу, які були відсутні в дефектній відомості від 29.12.2022 року та/або відсутні фотографічні зображення із пошкодженням даних складників, суд дійшов висновку, що висновок експерта №29 від 05.05.2023 є неналежним доказом в справі та судом відхиляється.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_8 суду роз`яснив використані ним порядок й методики нарахування збитків, зокрема метод пропорцій в оцінці ктз. Цей метод виходить з того, що криві падіння середньо ринкової ціни щодо аналогічних транспортних засобів будуть паралельними (або близькими до паралельності). При застосуванні способу розрахунку середньоринкової ціни з використанням методу пропорцій виходять із того, що криві падіння середньоринкової ціни щодо аналогічних транспортних засобів будуть паралельними (або близькими до паралельності).

Приоритетом під час визначення ринкової вартості транспортного засобу є довідники, тому що вони складаються із великого масиву інформації про ціни на відміну від оголошення у мережі Інтернет. В актуальному на дату ДТП довіднику «Бюлетень автотоварознавця № 126» відсутня інформація про середні ціни аналогічних досліджуваному КТЗ 2014 року випуску. В даному випуску довідника наявна інформація про середні ціни аналогічних досліджуваному КТЗ лише до 2011 року випуску включно. Тому для визначення середньої ціни досліджуваного КТЗ 2014 року випуску станом на дату ДТП використовується метод пропорцій. Для визначення розрахункової середньої ціни КТЗ 2014 року випуску за методом пропорцій необхідно підібрати інший аналогічний КТЗ, по якому наявна цінова інформація як для 2011, так і для 2014 років випуску. Таким аналогічним КТЗ є VW Transporter Т5 2.0і.

Крім того,зазначив,що згідноз Методикоютоварознавчої експертизита оцінкиктз,якщо об`єктдослідження експертуне надається,то такедослідження проводитьсяна основівихідних даних,тобто документів,які дозволяютьвстановити характерпошкодження,об`єм пошкодженняі ремонтідії,які необхіднідля усуненняпошкоджень.В даномувипадку вихіднимиданими єдефектна відомістьвід 29.12.2022і фотографіїпошкоджень транспортногозасобу,які наданісудом.Калькуляція ОСОБА_7 не єдля експертавихідними даними.

Після направленняекспертові додатковихдоказів,а самероздрукованих фотознімківз диском,на якомумістяться вказаніфотознімки пошкодженьспірного транспортногозасобу,експерт повідомивсуду письмово,що надані додаткові фотографічні зображення пошкоджень автомобіля Volkswagen Caravelle в друкованій та електронній формах не містять підстав для складення додаткового висновку експерта до висновку № 086/23 від 24.11.2023 року, оскільки ці пошкодження відсутні в дефектній відомості від 29.12.2022 року та/або відсутні фотографічні зображення із пошкодженням даних складників.

Отже, експерт суду роз`яснив наданий ним висновок, в тому числі щодо неврахування експертом в калькуляції відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Caravelle ряду його складників, через їх відсутність в дефектній відомості від 29.12.2022 та на наданих фотографічних зображеннях.

Оскільки сама по собі незгода з висновком експерта № 086/23 від 27.11.2023 не є підставою для призначення повторної експертизи, ухвалою суду від 18.03.2024 представнику позивача відмовлено у призначенні повторної експертизи.

Суд вважає, що вказаний висновок експерта узгоджується з наявними в матеріалах справи письмовими доказами: дефектною відомістю від 29.12.2022 року, фотографічними зображеннями із пошкодженням складників транспортного засобу; експерт врахував при оцінці вартості автомобіля його стан як до, так і після ДТП, всі наявні в нього вихідні дані, застосував різні методики та джерела інформації, а тому висновок експерта є належним та допустимим доказом в справі для визначення вартості збитків, не спростований позивачем.

Оскільки наявний в матеріалах справи Звіт №А12-37/1 про оцінку автомобіля від 11.01.2023 не підготовлений для подання до суду, у ньомуне зазначенана якудату визначенавартість пошкодженогоавтомобіля,його висновки суперечать висновку експерта №086/23 від 27.11.2023, суд дійшов висновку, що вказаний Звіт є неналежним доказом, а тому судом не враховується.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що він є неналежним відповідачем у справі, оскільки відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Відповідач не довів, що ОСОБА_5 неправомірно заволодів транспортним засобом, що відповідно до частини третьої статті 1187ЦК України покладало б відповідальність на нього.

Оскільки розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика (160 000 грн), саме відповідач як законний володілець транспортного засобу має відшкодувати різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

6.Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з частковим задоволенням позову (56,7%), з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 2249,03 грн (3966,54*56,7/100).

Згідно зі ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, в т.ч. належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою, підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Розмір таких витрат має бути співмірним з складністю справи, складністю та обсягом наданих послуг, затраченим адвокатом часом на надання таких послуг, а також ціною позову.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд, з огляду на умови договору про надання правничої допомоги від 20.03.2023, звіт про витрачений час на надання правничої допомоги від 20.12.2023, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені та в інтересах позивача, представництво його інтересів в суді, складність справи, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правничу допомогу є реальними та співмірними, підтвердженими матеріалами справи.

Разом з тим, враховуючи часткове задоволення позову, витрати на правничу допомогу слід стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог - 56,7%, що становить 11340 грн.

Витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат (стаття 133 ЦПК України).

Висновок експерта може бути підготовлений як підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи.

У випадку подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Зокрема, інша сторона може подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, і у разі, якщо суд визнає наявність таких підстав, такий висновок не приймається судом до розгляду (стаття 102 ЦПК України).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду з позовом, а те, чи пов`язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.

Отже, відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі.

Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.

Вказаний висновок зазначений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.11.2023 в справі №712/4126/22.

З огляду на те, що висновок експерта №29 від 05.05.2023, за який позивачем сплачено 9000 грн відповідно до квитанції від 08.05.2023, визнаний судом неналежним доказом та не був врахований судом як доказ, суд дійшов висновку, що вказані витрати не підлягають відшкодуванню.

Відповідно до ч. 12 ст. 141 ЦПК України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Зміст ч. 2 та ч. 12 ст. 141 ЦПК України свідчить про те, що принцип пропорційності розподілу судових витрат до третіх осіб не застосовується, оскільки вони є не стороною в цивільному процесі.

Оскільки третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 брав участь в справі на стороні відповідача та заперечував позовні вимоги, поніс витрати за проведення судової автотоварознавчої експертизи в сумі 8000 грн, що підтверджується квитанцією від 28.11.2023, вказаний висновок визнаний належним доказом та врахований судом як доказ, суд дійшов висновку стягнути на його користь з позивача витрати за проведення експертизи у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 81, 82, 141, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 22, 23, 1172, 1194 ЦК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_4 до Військової частини НОМЕР_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_5 , про відшкодування майнової та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (ід.код НОМЕР_10 ) на користь ОСОБА_4 майнову шкоду в сумі 225283,33 грн, 20000 грн моральної шкоди, а всього 245283 (двісті сорок п`ять тисяч двісті вісімдесят три) грн 33 коп.

У решті позову відмовити.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (ід.код НОМЕР_10 ) на користь ОСОБА_4 2249,03 грн судового збору та 11340 грн витрат на правничу допомогу, а всього судові витрати на суму 13589 (тринадцять тисяч п`ятсот вісімдесят дев`ять) грн 03 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 витрати, пов`язані із проведенням експертизи в сумі 8000 (вісім тисяч) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 16.04.2024.

Суддя Алла ЦІДИК