Справа № 646/2459/18

№ провадження 2/646/32/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2024 року м.Харків

Червонозаводський районний суд м.Харкова у складі: головуючого - судді Демченко І.М., за участю секретаря Разєнкової Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові у режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ТОВ «Творче об`єднання «Соняшник» до ПП «Український Хостінг», ОСОБА_1 про спростування недостовірної інформації та захист ділової репутації,

за участю представника позивача - адвоката Замніуса А.Ю.,

представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Михайловина Д.В.

В С Т А Н О В И В :

18.04.20218 ТОВ «Творче об`єднання «Соняшник» звернулося до суду з позовом про спростування недостовірної інформації та захист ділової репутації.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 була опублікована стаття під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », адреса статті ІНФОРМАЦІЯ_4.

У статті з перекручуванням реальних фактів зазначені такі твердження:

«Цікаво, що запустив у школи цей проект екс-міністр освіти ОСОБА_2 , добре відомий своєю корупційною діяльністю та українофобською ідеологією. У "табачниківський період" за наказом Міносвіти від 12.10.2012 № 1101 було розроблено та затверджено положення "Про Всеукраїнську українознавчу гру "Соняшник", Всеукраїнський конкурс фахової майстерності для вчителів-україністів "Соняшник-учитель" та Міжнародну природознавчу гру "Геліантус"»;

«Міжнародний статус конкурсу "Геліантус" надала Росія. Українська версія гри була повністю скопійована з тієї, що вже існувала в сусідній країні. Власник російського "Геліантусу", за пітримки ОСОБА_2 , відкрив свою філію в Україні та отримав держфінансування. А російське об`єднання "Подосолнух" перетворилося на українське ТО "Сонячник". Неймовірно, але навіть сьогодні організатори українського конкурсу "Геліантус" продовжують повністю копіювати росіян. Хоча це й не дивно, адже незмінним керівником українського "Соняшника" залишається заслужений учитель України ОСОБА_4 . ОСОБА_4, починаючи з 2008 року, керував "Всероссийским турниром юних биологов", а також був головою методичної комісії міжнародної гри "Геліантус" у Росії.»;

«Відкриваючи державне фінансування для проектів ТО "Соняшник", ОСОБА_2 у своєму наказі спирався на Постанову Кабміну ОСОБА_5 від 13 квітня 2011 р. № 561 "Про затвердження Державної цільової соціальної програми підвищення якості шкільної природничо-математичної освіти на період до 2015 року"»;

«Повертаючись до суті, припустимо, що надходжень від "конкурсних батьківських зборів" має вистачити на подовження "співпраці" з чиновниками, які забезпечують підтримку МОН, а крім того - на те, щоб закрити всі очі на "тіньову економіку" "Соняшника" від продажу друкованих матеріалів, що супроводжують реалізацію конкурсів та ігор (ред. - детальніше про них ми розповімо в наступному матеріалі)»;

«До речі, брошурки " Соняшника " є копіями російського "Подсолнуха". Але це, знов-таки, окреме питання, вирішення якого належить до компетенції вже не тільки МОН».

Позивач вважає, що дані твердження не є оціночним судженням, а є цілеспрямованим наклепом, дискредитацією, що завдає шкоди діловій репутації позивача.

По-перше, недостовірна інформація, поширена відповідачами у мережі інтернет, стала відомою більш ніж одній особі.

Так, згідно визначення, наданого у ст. 1 Закону України «Про телекомунікації», «Інтернет» - це всесвітня інформаційна система загального доступу, яка логічно зв`язана глобальним адресним простором та базується на Інтернет-протоколі, визначеному міжнародними стандартами.

З цього слідує, що всі особи, які мають доступ до вказаної мережі, мають можливість ознайомитись зі змістом поширеної відповідачами недостовірної інформації.

До того ж, як зазначається у ч. 2 п. 15 Постанови Пленуму ВСУ, одним із способів поширення інформації є її поширення у мережі Інтернет.

Підтвердженням факту розміщення інформації в мережі Інтернет є роздруковане на паперовому носії зображення, яке відображає те, що бачить будь- який користувач мережі Інтернет на екрані монітора при завантаженні веб-сторінки за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4.

Також факт розміщення вказаної вище статті підтверджується Експертним висновком за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет від 20.03.2018 року № 41/2018-ЕВ-ЦК.

По-друге, поширена інформація безпосередньо стосується ТОВ «ТО «Соняшник».

Так, у статті вказано найменування позивача, а саме: «Найпотужнішим з організаторів платних добровільно-примусових конкурсів для українських школярів є Творче об`єднання «Соняшник». Це об`єднання декілька разів на рік поводить всеукраїнську гру «Соняшник», міжнародну гру «Геліантус».

Відповідно до п.2.2. Статуту скороченою назвою позивача є ТОВ «Творче об`єднання «Соняшник». Отже, це дозволяє в повній мірі ідентифікувати позивача як особу, про яку йде мова у статті.

Таким чином, можна дійти однозначного висновку, що відповідачі поширили інформацію, яка, стосується саме позивача по даній справі, а не будь- якої іншої особи.

Крім цього факт того, що оскаржувана інформація стосується ТОВ «Творче об`єднання «Соняшник» підтверджується Висновком семантико-текстуальної (лінгвістичої) експертизи № 9029.

По-третє, поширена у статтях інформація про позивача взагалі не відповідає дійсності.

Згідно з установчими документами ТОВ «Творче об`єднання «Соняшник» офіційно зареєстроване 26.11.2009 в Україні відповідно до чинного українського законодавства.

Відповідно до відомостей з ЄДР засновниками ТОВ «Творче об`єднання «Соняшник» є ОСОБА_7 та ОСОБА_4 . Повідомляємо, що екс-міністр освіти ОСОБА_2 ніколи не був засновником чи власником корпоративних прав ТОВ «Творче об`єднання «Соняшник».

ОСОБА_7 та ОСОБА_4 є громадянами України та не є засновниками будь-яких творчих об`єднань, організацій, компаній і підприємств, які розташовані на території Російської Федерації.

З моменту створення та станом на квітень 2018 року ТОВ «Творче об`єднання «Соняшник» не перетворювалося та не змінювало організаційно-правову форму, склад засновників ТОВ «Творче об`єднання «Соняшник» також не змінювався, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру.

Також, з моменту створення та станом на квітень 2018 року ТОВ «Творче об`єднання «Соняшник» не отримувало фінансування з державного бюджету.

У відношенні ТОВ «Творче об`єднання «Соняшник» не прийнято жодних в державних органів щодо заборони / зупинення чи припинення діяльності на території України.

Щодо Положень про правила гри «Соняшник» та гри «Геліантус» варто значити, що правила вказаних ігор були розроблені засновниками ТОВ «Творче об`єднання «Соняшник» ОСОБА_4 та ОСОБА_7 ще у 2009 році. Положення про вказані ігри були затверджені рішенням загальних зборів ТОВ «Творче об`єднання «Соняшник», які оформлені протоколом № 2 від 26.11.2009.

В подальшому, у 2011 році, Державним департаментом інтелектуальної власності зареєстровано виключно в Україні авторські права на Правила гри «Соняшник» та гри « Геліантус ».

У відповідності з вимогами Закону України «Про охорону прав на знаки для рів і послуг» у Державній службі інтелектуальної власності України зареєстровано товарні знаки (логотипи) на ігри « Соняшник » та « Геліантус ».

Отже, з наведеного вище вбачається, що ТОВ «Творче об`єднання «Соняшник» є вітчизняним творчим об`єднанням, самостійною юридичною особою, виключного на підставі та в межах чинного законодавства. Серед його засновників чи учасників ніколи не було екс-міністра ОСОБА_2 чи інших громадян Російської Федерації. Власниками ТОВ «Творче об`єднання «Соняшник» є українські громадяни ОСОБА_7 та ОСОБА_4 . Крім цього ТОВ «Творче об`єднання «Соняшник» має зареєстровані авторські права на ігри « Соняшник » та « Геліантус ». Будь-які інші особи жодних прав на вказані ігри не мають.

За таких обставин, розміщена в оспорюваній статті інформація не відповідає дійсності та порочить ділову репутацію ТОВ «Творче об`єднання «Соняшник».

Крім того, позивач вважає, що публікація неперевіреної і неправдивої інформації суперечить правилам журналістської етики, а саме, принципам надання читачві свідомо істинної, точної та об`єктивної інформації.

По-четверте, поширена недостовірна інформація порушує особисті немайнові права позивача.

Вважає, що оприлюднена відповідачами інформація не відповідає дійсності, і, як наслідок, грубо спотворює уявлення інших осіб про ділову репутацію позивача та ставить під загрозу здійснення діяльності та розвитку Творчого об`єднання.

Вказані безпідставні звинувачення у тому, що «ТО «Соняшник» засновано за участю екс-міністра корупціонера, та тому, що ТО «Соняшник» є перетвореною російською компанією і копіює матеріали ігор з російських» по відношенню до позивача сприймаються вкрай негативно, публікація даної інформації викликає підвищений інтерес з боку більшості осіб, кому вона стала відома, а тому сприяє якнайбільшому її поширенню серед громадськості.

Відповідно до результатів семантико-текстуальної (лінгвістичної) експертизи № 9029 від 04.04.2018 встановлено, що із загального змісту досліджуваних текстів, значень вжитих у досліджуваних висловлюваннях лексем, об`єктивний зміст наведених вище фрагментів полягає в змалюванні ТОВ «Творче об`єднання «Соняшник», як безпринципних підприємців, які наживають статки, в тому числі і незаконними шляхами, на школярах та їх батьках, активно співпрацюючи з Росією, офіційно визнаною в Україні країною-агресором. Звичайно, що такий негативний образ установи, яка має стосунок до виховання дітей, суперечить нормам моралі та поведінки. Отже, про ТОВ «Творче об`єднання Соняшник» поширена інформація негативного характеру у формі фактичних тверджень, а не оціночних суджень.

Відповідно до довідки з відомостями про власника веб-сайту або інформацією про його встановлення від 23.03.2018 № 30/2018-Д-ЦК реєстратором доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_3 є Приватне підприємство «Український хостинг», реєстрантом є ОСОБА_1 , отже вони є відповідачами, як адміністратор та власник веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_3.

На підставі викладеного, позивач просить суд визнати недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію ТОВ «Творче об`єднання «Соняшник» інформацію, опубліковану і поширену у статті «ІНФОРМАЦІЯ_2», ІНФОРМАЦІЯ_1 розміщену на сайті ІНФОРМАЦІЯ_4, зобов`язавши ПП «Український хостинг» та ОСОБА_1 протягом десяти днів з моменту набрання законної сили рішенням суду розмістити спростування поширеної щодо ТОВ «Творче об`єднання «Соняшник» недостовірної інформації наступного змісту та форми:

«Спростування інформації. ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_4 була опублікована стаття під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2» Зокрема, недостовірною є інформація про те, що :

«Цікаво, що запустив у школи цей проект екс-міністр освіти ОСОБА_2 , добре відомий своєю корупційною діяльністю та українофобською ідеологією. У "табачниківський період" за наказом Міносвіти від 12.10.2012 № 1101 було розроблено та затверджено положення "Про Всеукраїнську українознавчу гру "Соняшник", Всеукраїнський конкурс фахової майстерності для вчителів-україністів "Соняшник-учитель" та Міжнародну природознавчу гру "Геліантус"»;

«Міжнародний статус конкурсу "Геліантус" надала Росія. Українська версія гри була повністю скопійована з тієї, що вже існувала в сусідній країні. Власник російського "Геліантусу", за пітримки ОСОБА_2 , відкрив свою філію в Україні та отримав держфінансування. А російське об`єднання "Подосолнух" перетворилося на українське ТО "Сонячник". Неймовірно, але навіть сьогодні організатори українського конкурсу "Геліантус" продовжують повністю копіювати росіян. Хоча це й не дивно, адже незмінним керівником українського "Соняшника" залишається заслужений учитель України ОСОБА_4 . ОСОБА_4, починаючи з 2008 року, керував "Всероссийским турниром юних биологов", а також був головою методичної комісії міжнародної гри "Геліантус" у Росії.»;

«Відкриваючи державне фінансування для проектів ТО "Соняшник", ОСОБА_2 у своєму наказі спирався на Постанову Кабміну ОСОБА_5 від 13 квітня 2011 р. № 561 "Про затвердження Державної цільової соціальної програми підвищення якості шкільної природничо-математичної освіти на період до 2015 року"»;

«Повертаючись до суті, припустимо, що надходжень від "конкурсних батьківських зборів" має вистачити на подовження "співпраці" з чиновниками, які забезпечують підтримку МОН, а крім того - на те, щоб закрити всі очі на "тіньову економіку" "Соняшника" від продажу друкованих матеріалів, що супроводжують реалізацію конкурсів та ігор (ред. - детальніше про них ми розповімо в наступному матеріалі)»;

«До речі, брошурки " Соняшника " є копіями російського "Подсолнуха". Але це, знов-таки, окреме питання, вирішення якого належить до компетенції вже не тільки МОН».»

Ухвалою судді Червонозаводського районного суду м.Харкова ОСОБА_10 від 19.04.2018 провадження у справі відкрито та справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

14.05.2018 підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

18.07.2018 у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_10 у відставку справу передано на повторний авторозподіл.

Ухвалою судді Червонозаводського районного суду м.Харкова Теслікової І.І. від 06.08.2018 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого судового засідання.

12.12.2018 представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Титикало Р.С. подано відзив, у якому у задоволенні позову ТОВ «Творче об`єднання «Соняшник» просив відмовити, посилаючись на те, що спірні фрази є оціночним судженням, а не фактичним твердженням; поширена інформація, що є предметом розгляду справи, є достовірною та жодним чином не порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача, а містить лише певні думки автора статті щодо впровадження шкільних заходів. Крім того, автором статті є журналіст ОСОБА_11 , отже ОСОБА_1 , який є адміністратором та власником веб-сайту інтернет-видання «КиевВласть» ІНФОРМАЦІЯ_3 та не завжди розділяє думку, викладену в авторських матеріалах. На думку, представника відповідача саме автор, як особа яка є джерелом цієї інформації, є належним відповідачем у справі. Також вказує на те, що публікація перевірена у в частині її посилання на наказ Міністерства освіти від 12.10.2012 № 1101 та Постанову Кабінету міністрів України від 13.04.2011 № 561, що чітко зазначено у фрагменті статті, на яку посилається позивач у позовній заяві.

26.12.2018 представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Житченко Д.Ю. до суду також подано відзив, у якому у задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на те, що факт того, що поширена інформація, є недостовірною, не є доведеним, оскільки викладена у статті інформація у формі фактичних даних є достовірною та підтверджується посиланням на офіційні джерела, адже 12.10.2012 МінОсвіти дійсно видало наказ «Про затвердження положень про Всеукраїнську гру «Соняшник», Всеукраїнський конкурс фахової майстерності для вчителів-україністів «Соняшник-учитель» та Міжнародну природознавчу гру «Геліантус». Цей наказ підписано міністром освіти ОСОБА_2 . Відповідно до положення про Міжнародну природознавчу гру «Геліантус» до участі можуть приєднуватися освітні установи інших держав за наявності національного координатора конкурсу, у грі приймали участь освітні установив рф, тому фрагмент «міжнародний статус конкурсу надала росія» відповідає дійсності. Згідно з положеннями Постанови КМУ №561 від 13 квітня 2011 року «Про затвердження Державної цільової соціальної програми підвищення якості шкільної природничо-математичної освіти на період до 2015 року» орієнтовний обсяг фінансування програми становить 250,04 млн. гривень, у тому числі 40 млн. - за рахунок державного бюджету, 78,88 млн. - за рахунок місцевих бюджетів і 121,16млн. гривень - за рахунок інших джерел. Одним із видів заходів, які планувалося проводити і відповідно фінансувати за рахунок коштів, передбачених Наказом є проведення олімпіад, турнірів, конкурсів, фестивалів тощо з природничо-математичних предметів з метою заохочення до їх вивчення.Тож, відповідно до положень вказаних нормативно-правових актів, дійсно відкривалася можливість державного фінансування для проектів ТО «Соняшник» і також оскільки, автор у статті посилається на постанову, наказ та зазначає інформацію отриману із офіційних джерел, він відповідно до ч. 2 ст. 302 ЦК України, не несе відповідальність навіть разі її спростування.Уся інша інформація, достовірність якої оспорюється позивачем, є оціночними судженнями, критичними висловлюваннями, вираженням негативного ставлення автора до реформування системи освіти в цілому. Погоджується, що, можливо, інформація, викладена у статті має негативний характер, однак негативний характер не свідчить про її недостовірність.

27.12.2018 представником ПП «Український Хостінг» - адвокатом Куц К.К. надано відзив, у якому зазначено, що 14.06.2011 між ПП « Український хостінг» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання інформаційних послуг. Відповідно до п.1 Договору ПП « Українский хостінг» на замовлення гр. ОСОБА_1 здійснює роботи щодо реєстрації домену ІНФОРМАЦІЯ_5. За умовами відповідного договору, які зокрема визначенні в п.4 , замовник робіт тобто гр.. ОСОБА_1 є законним власником веб-сайту, та особисто несе відповідальність за розміщення будь-якої інформації на ньому. В свою чергу ПП «Український хостінг» за умовами вказаного договору не несе , жодної відповідальності за дії ОСОБА_1 перед третіми особами, щодо вмісту веб сайту та можливу шкоду спричинену третім особам, щодо роботи цього Інтернат-ресурсу. Відповідні обставини, свідчать про те що ОСОБА_1 самостійно на власний розсуд, приймав рішення щодо використання веб ресурсу ІНФОРМАЦІЯ_5, в тому числі і розміщення інформації, яка, на думку позивача по справі, не відповідає дійсності. ПП «Український хостінг» позбавлений можливості будь-яким чином впливати на ОСОБА_1 щодо використання відповідного ресурсу, та перевіряти інформацію, яка там розміщується. Окрім того, навіть в разі задоволення позовних вимог, ПП «Український хостінг» не в змозі виконати рішення суду щодо спростування недостовірної інформації, оскільки не є власником цього ресурсу.

26.02.2019 у зв`язку із закінченням повноважень судді Теслікової І.І. справу передано на повторний автоматизований розподіл.

28.03.2019 справу прийнято до провадження суддею ОСОБА_13 та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого судового розгляду.

18.02.2020 представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Михайловин Д.В. подані до суду пояснення, у яких він вказав на такі обставини. Щодо учасників справи вказує на те, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, що є підставою для відмови у позові. У пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про нову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вказано, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Відповідно до інформації на веб-сайті автором інформаційного матеріалу значиться ОСОБА_11 , журналіст, активіст, голова ГІ "Громадський омбудсмен", проте вказана особа не залучена до участі у справі. Замість вказаної особи, позивач звернувся з позовом до ПП «Український хостінг», який є неналежним відповідачем.Щодо оцінки поширеної інформації вказує на те, що позивач проігнорував загальний зміст статті, фактичні обставини та реальні події і не врахував стилістику викладення автора, а отже помилково оцінив зазначену інформацію як недостовірну та наклеп.

Відповідно до інформації, яка перебуває у відкритому доступі, Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України №1101 віл 12 жовтня 2012 року дійсно існує. Наказ зареєстрований в Міністерстві юстиції 30 жовтня 2012 року за № 1811/22123. Він підписаний міністром ОСОБА_2 . Цим наказом дійсно затверджено положення «Про Всеукраїнську гру «Соняшник», Всеукраїнський конкурс фахової майстерності для вчителів-україністів «Соняшник-учитель» та Міжнародну природознавчу гру «Геліантус». Думка автора щодо діяльності тодішнього міністра освіти жодним чином не стосується позивача та не є предметом спору, з чого вбачається, що перший абзац тексту, який позивач просить спростувати, базується на фактичних обставинах, які мали місце, а тому не можуть вважатися недостовірним.

Щодо інформації про міжнародний статус заходу. За загальним правилом проведення будь-якого конкурсу, статус міжнародний має захід, в якому приймають участь учасники двох і більше країн. Зокрема, так було з іншим природничим конкурсом «Колосок» в розділі «історія конкурсу». Щодо фінансування, то про це заначено в Наказі Міносвіти № 1101 від 12 жовтня 2012 року. Щодо перетворення, то на веб-сайті, де міститься стаття також розміщені банери українського та російського конкурсу (проводився російською освітньою організацією, яка знаходиться в м.Кіров). Банери є візуально схожими, тому автор статті виражає власну думку про копіювання. Інформація про керівника, участі в конкурсах юних біологів та методичних комісіях також підтверджується документами, які містять посилання у самій статті, зокрема в абзаці, який позивач просить визнати недостовірним.

Тобто, така інформація не може вважатись недостовірною, тобто повідомляти про обставини, які не існували.

Крім того, дійсно, Кабінет Міністрів України 13 квітня 2011 року прийняв Постанову № 561, але 20 березня 2014 року така була скасована, що відповідає інформації в статті. Більш детально про фінансування зазначено у відзиві на позов. Далі, автор робить власну оцінку про витрати, які здійснюються для організації подібних конкурсів.

Тож, відповідно до положень вказаних нормативно-правових актів, дійсно відкривалася можливість державного фінансування для проектів ТОВ ТО «Соняшник» і також оскільки, автор у статті посилається на постанову, наказ та зазначає інформацію отриману із офіційних джерел.

Уся інша інформація, достовірність якої оспорюється позивачем, є оціночними судженнями, критичними висловлюваннями, вираженням негативного ставлення автора до реформування системи освіти в цілому. Позивач стверджує, що інформація викладена статті має негативний характер, однак негативний характер не свідчить про її недостовірність.

Ухвалою суду від 16.12.2020 за клопотанням представника відповідача ОСОБА_1 призначено лінгвістичну (сематико-текстуальну) експертизу, проведення якої доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Зал. Проф. Бокаріуса та провадження у справі зупинено.

19.08.2021 до суду надійшов висновок експерта № 624від 01.07.2021 за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи писемного мовлення.

Ухвалою суду від 01.09.2021 провадження у справі поновлено та призначено підготовче судове засідання.

20.12.2021 підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду по суті на 15.02.2022.

22.02.2022 у зв`язку з поданням заяви про відставку суддю ОСОБА_13 відповідно до рішення Вищої ради правосуддя № 123/0/15-22 віл 15.02.2022 звільнено та справу за розпорядженням керівника апарату суду передано на повторний авторозподіл.

23.02.2022 справу передано у провадження судді Демченко С.В.

Згідно акту від 26.04.2023 за результатами інвентаризації справ в приміщенні архіву Червонозаводського районного суду м.Харкова серед розглянутих справ по суті виявлено справу № 646/2459/18, яка не була передана на підставі розпорядження Верховного Суду до Ленінського районного суду м.Полтави.

28.04.2023 справу передано на повторний авторозподіл, оскільки суддя Демченко С.В. відряджена до Київського районного суду м.Харкова.

28.04.2023 за результатами повторного авторозподілу справу передано в провадження судді Демченко І.М.

01.05.2023 справу прийнято до провадження суддею Демченко І.М. та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження з проведенням на підставі ч. 12 ст. 33 ЦПК України повторного підготовчого провадження.

Ухвалою суду від 22.11.2023 підготовче провадження закрито та справу призначено до розгляду по суті.

Представник позивача ТОВ «Творче об`єднання «Соняшник» - адвокат Замніус А.Ю. у судове засідання не з`явився, направивши на адресу суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача ПП «Український Хостінг» у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи приватне підприємство повідомлено належним чином, про що свідчать довідки про успішну доставку судових викликів до електронного кабінету юридичної особи в системі «Електронний суд». Крім того, судом направлялися судові виклики засобами поштового зв`язку на юридичну адресу, зазначену у ЄДРЮОФОПГФ , однак вони повернуті на адресу суду без вручення адресату з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою». Суд зазначає, що юридична особа зобов`язана забезпечувати своєчасне отримання кореспонденції за адресою свого місцезнаходження, що відповідає висновку ВС від 06.07.2023 у справі № 910/15120/20.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Михайловин Д.В. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на обставини, викладені у відзиві.

Суд, з`ясувавши позиції сторін, вивчивши матеріали справи, встановив фактичні обставини та правовідносини, що виникли у справі.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 була опублікована стаття під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », адреса статті ІНФОРМАЦІЯ_4 такого змісту:

«ІНФОРМАЦІЯ_2

ІНФОРМАЦІЯ_1 15:15

ОСОБА_11 Журналіст , активіст, голова ГІ "Громадський омбудсмен"

Як відомо, пострадянська система освіти, що досі діє в загальноосвітніх навчальних закладах вщент перевантажена різноманітними "факультативними" заходами, такими як ігри розуму, олімпіади та конкурси. Деякі з цих заходів проходять у добровільному порядку, а школярі (та їхні батьки) самостійно визначають мотивацію для участі. Деякі проходять у добровільно-примусовому форматі. В даному випадку йдеться про конкурси, що носять всеукраїнський статус (ред. - мають гриф МОН) та проходять за підтримки Міністерства освіти і науки України (ред. - супроводжуються офіційними наказами та листами МОН).

За словами освітнього експерта, заслуженого вчителя України ОСОБА_15 , на адресу вітчизняних навчальних закладів щомісяця надходять сотні пропозицій щодо участі в подіях різних напрямів та рівнів. Здебільшого ініціатори таких ігор розуму - приватні компанії. Інколи в якості партнерів МОН по конкурсам виступають і державні структури, такі як Укрпошта (Літературний конкурс "Уявіть себе деревом, що росте в лісі..." та Міжнародний контрактовий ярмарок ("KYIV FASHION KIDS" . Педагог ОСОБА_16 журиться, що інколи школярам настільки набридають безкінечні "змагання", що діти починають відповідати нісенитницею, аби тільки від них відчепилися. Крім того, деякі з конкурсів спантиличують не тільки школярів та батьків, але й навіть "бувалих" педагогів. Йдеться про свіжу інновацію - всеукраїнську релігійну олімпіаду для учнів 1- 11 класів "Юні знавці Біблії" ....

З метою уявлення масштабів вітчизняної конкурсоманії створимо умовний ТОП-10 добровільно-примусових заходів (ред. - загалом перелік подібних заходів може розгягнутися на сотні позицій)

1. Всеукраїнська гра "Соняшник-учитель".

2. Міжнародна природнича гра "ГЕЛІАНТУС - природознавство для дорослих" (9-11 класи).

3. Всеукраїнська українознавча гра "СОНЯШНИК" (1-11 класи).

4. Всеукраїнський конкурс з англійської мови "ГРИНВІЧ" (2-11 класи).

5. Всеукраїнський Конкурс дитячого малюнка "Охорона праці очима дітей".

6. Щорічний Всеукраїнський конкурс "Вчимося заповідувати".

7. Міжнародний конкурс з інформатики та комп`ютерної грамотності "БОБЕР" (5-11 класи).

8. Всеукраїнський історичний конкурс "ЛЕЛЕКА" (5-11класи).

9. Міжнародний математичний конкурс "КЕНГУРУ" (2-11 класи).

10. Всеукраїнський учнівський фізичний конкурс "Левеня" (7-11 класи).

Для довідки: Упровадження конкурсів, що проходять під патронатом МОН, контролює Інститут модернізації змісту освіти. Далі листи та накази МОН по вертикалі спускаються до рівня освітянських чиновників в містах та селищах країни. Ці чиновники контролюють впровадження конкурсів в підконтрольних навчальних закладах. Кошти за участь в зазначених подіях збирають ініціатори (приватні структури). Вартість участі для одного школяра коливається від 15 до 50 грн за подію.

Найпотужнішим з організаторів платних добровільно-примусових конкурсів для українських школярів є Творче об`єднання "Соняшник". Це об`єднання декілька разів на рік проводить всеукраїнську гру "Соняшник", міжнародну гру "Геліантус" - окремо для вчителів та учнів і ще низку інших конкурсів-ігор-фестивалів, що проходять під виглядом "тренувальних" ЗНО.

Цікаво, що запустив у школи цей проект екс-міністр освіти ОСОБА_2 , добре відомий своєю корупційною діяльністю та українофобською ідеологією. У "табачниківський період" за наказом Міносвіти від 12.10.2012 № 1101 було розроблено та затверджено положення "Про Всеукраїнську українознавчу гру "Соняшник", Всеукраїнський конкурс фахової майстерності для вчителів-україністів "Соняшник-учитель" та Міжнародну природознавчу гру "Геліантус"".

Міжнародний статус конкурсу "Геліантус" надала Росія. Українська версія гри була повністю скопійована з тієї, що вже існувала в сусідній країні. Власник російського "Геліантусу", за пітримки ОСОБА_2 , відкрив свою філію в Україні та отримав держфінансування. А російське об`єднання "Подосолнух" перетворилося на українське ТО "Сонячник". Неймовірно, але навіть сьогодні організатори українського конкурсу "Геліантус" продовжують повністю копіювати росіян. Хоча це й не дивно, адже незмінним керівником українського "Соняшника" залишається заслужений учитель України ОСОБА_4 . ОСОБА_4, починаючи з 2008 року, керував "Всероссийским турниром юних биологов", а також був головою методичної комісії міжнародної гри "Геліантус" у Росії.

Відкриваючи державне фінансування для проектів ТО "Соняшник", ОСОБА_2 у своєму наказі спирався на Постанову Кабміну ОСОБА_5 від 13 квітня 2011 р. № 561 "Про затвердження Державної цільової соціальної програми підвищення якості шкільної природничо-математичної освіти на період до 2015 року". Але іншою постановою Кабміну № 71 "Деякі питання оптимізації державних цільових програм і національних проектів, економії бюджетних коштів та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України", у 2014 році фінансування було припинено. При цьому не було скасовано обов`язковість конкурсів, яку забезпечувало партнерство з Міносвіти. Фінансування проектів "Соняшника" стало прерогативою батьків українських школярів. А це зовсім не малі кошти. Якщо зважити на те, що в конкурсах ТО щороку задіяно 2,5 мільйони школярів від 1 до 11 класів із 24 областей України, організатори подій сьогодні отримують надходження в розмірі щонайменше 35 млн грн за один "соняшниковий" сезон.

Для довідки: російський "Подсолнух" в цей період проводить гру "Русский межвежонок" - языкознание для всех. За часів ОСОБА_2 ця гра проходила і в Україні. Але, з 2014 її відмінили.

Повертаючись до суті, припустимо, що надходжень від "конкурсних батьківських зборів" має вистачити на подовження "співпраці" з чиновниками, які забезпечують підтримку МОН, а крім того - на те, щоб закрити всі очі на "тіньову економіку" "Соняшника" від продажу друкованих матеріалів, що супроводжують реалізацію конкурсів та ігор (ред. - детальніше про них ми розповімо в наступному матеріалі).

До речі, брошурки " Соняшника " є копіями російського "Подсолнуха". Але це, знов-таки, окреме питання, вирішення якого належить до компетенції вже не тільки МОН.

Зважаючи на все вищенаведене, автор матеріалу звертається із запитаннями до керівництва Міністерства освіти і науки України, яке вже кілька років намагається впровадити реформу загальноосвітньої школи та розповідає про європейський шлях розвитку освіти:

Яким чином державна інновація співіснує із традицією поширення в Україні насіння соняшника, вирощеного на ворожому ґрунті "русского мира" селекціонером ОСОБА_2?

Та врешті, коли чиновники МОН планують зайнятися люстрацією старих добровільно-примусових проектів, що належать їх партнерам, а за одно колегам одіозного екс-міністра?

Далі буде.

ОСОБА_11 , журналіст, активіст, голова ГІ "Громадський омбудсмен"

KиевVласть».

Згідно з абз. 1 п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27.02.2009 належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі №904/4494/18 (провадження N 12-110гс19) зазначено, що:

"належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник вебсайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник вебсайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника вебсайту можуть бути витребувані відповідно до положень процесуального законодавства в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" власник вебсайту - особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання вебсайту. За відсутності доказів іншого власником вебсайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до вебсайту, і (або) отримувач послуг хостингу.

Відповідно до частини одинадцятої статті 52-1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" власники вебсайтів та постачальники послуг хостингу, крім фізичних осіб, які не є суб`єктами господарювання, зобов`язані розміщувати у вільному доступі на власних веб-сайтах та (або) в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) таку достовірну інформацію про себе: а) повне ім`я або найменування власника вебсайту та постачальника послуг хостингу; б) повну адресу місця проживання або місцезнаходження власника вебсайту та постачальника послуг хостингу; в) контактну інформацію власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу, у тому числі адресу електронної пошти, номер телефону, за якими з ними можливо оперативно зв`язатися. Фізичні особи, які не є суб`єктами господарювання, розміщують у вільному доступі на веб-сайтах, власниками яких вони є, або в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) контактну інформацію власника веб-сайту, передбачену пунктом "в" цієї частини".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2019 року у справі N 439/1469/15-ц (провадження N 61-5189св18) вказано, що:

"належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини третьої статті 175 ЦПК України). Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації".

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

У статті 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що веб-сайт - це сукупність даних, електронної (цифрової) інформації, зокрема об`єктів авторського права та/або суміжних прав тощо, пов`язаних між собою і структурованих у межах адреси веб-сайту та/або облікового запису власника такого веб-сайту, доступ до яких здійснюється через адресу мережі Інтернет, що може складатися з доменного імені, записів про каталоги або виклики та/або числової адреси за Інтернет-протоколом; веб-сторінка - це складова частина веб-сайту, розташована за спеціальною адресою в мережі Інтернет; власник веб-сайту - це особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, та/або отримувач послуг хостингу.

Довідкою за № 30/2018-Д-ЦК від 23.03.2018, складеною Консорціумом «Український центр підтримки номерів і адрес» Департаменту «Центр компетенції», встановлено, що доменне ім`я ІНФОРМАЦІЯ_5, яким користується веб-сайт ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстроване 14.06.2010 , відомості про реєстратора доменного імені: ПП «Український хостинг», ЄДРПОУ 32563390, місцезнаходження: місто Харків, проспект Гагаріна, 1, відомості про реєстратора: ОСОБА_1 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 . Домен com.ua є публічним доменом другого рівня, в якому здійснюється реєстрація доменних імен третього рівня без обмежень, цей домен належить до українського сегменту мережі інтернет.

Отже, станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 власником веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_3/ визначено реєстранта доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_5 - ОСОБА_1, якщо інше не визначено умовами договору між останнім та/або отримувачем послуг хостингу та/або володільцем облікового запису, або якщо такий договір відсутній.

Відповідно до договору № 189440 від 14.06.2011, укладеного між ПП «Український хостінг»(далі - «виконавець») та ОСОБА_1 (далі - «замовник») замовник надає виконавцю зареєстроване доменне ім`я для веб-сайту замовника або на прохання замовника реєструє його. Пунктом 4.1 цього договору визначено, що замовник є і буде протягом усього строку дії цього договору законним власником або ліцензіатом вмісту веб-сайту замовника і кожної з його частин; на виконавця не покладаються ніякі пов`язані із цим зобов`язанням по яким би то не було виплатам та компенсаціям. Виконавець не отримує жодних прав по відношенню до вмісту веб-сайту замовника, всі вони залишаються у замовника.

Додатком 1 до Договору № 189440 від 14.06.2011 та додатковою угодою № 1 до цього ж договору визначено, що доменне ім`я для веб-сайту замовника - ІНФОРМАЦІЯ_5 є власністю замовника, тобто ОСОБА_1 .

Отже, ПП «Український хостінг» є неналежним відповідачем у справі, натомість позивачем не було надано жодного належного і допустимого доказу щодо належності вказаної ним веб-сторінки саме ПП «Український хостінг» чи розміщення оспорюваної інформації на цій сторінці саме ПП «Український хостінг».

Автор статті «ОСОБА_11, журналіст, активіст, голова ГІ "Громадський омбудсмен"» до участі в справі в якості співвідповідача позивачем не залучався, участі в справі не приймав.

Правом заміни первісного відповідача належним відповідачем позивач в порядку ст. 51 ЦПК України не скористався, не зважаючи на неодноразову наявність такої можливості з урахуванням зміни складу суду та повернення на стадії підготовчого провадження. Залучення до участі у справі співвідповідача, заміна неналежного відповідача можлива лише за клопотанням позивача.

За положеннями статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Також і відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У даному випадку позовні вимоги обґрунтовані припущенням того, що опублікована ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 стаття під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 містить недостовірну інформацію, оскільки поширена інформація негативного характеру щодо ТОВ «Творче об`єднання «Соняшник» викладена у формі фактичних тверджень, а не оціночних суджень.

Підставою для втручання у право на свободу вираження поглядів, для задоволення позову про захист ділової репутації юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Одним із основних питань, яке підлягає вирішенню у цій категорії справ, є визначення характеру поширеної інформації та з`ясування, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. При цьому підлягає врахуванню зміст поширеної інформації, її значення для суспільної дискусії, важливість посади, яку обіймає особа, відносно якої поширена інформація, достовірність інформації, наслідки її поширення.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо (частина друга статті 29 Закону України «Про інформацію»).

З огляду на необхідність громадського контролю за діяльністю державних органів та посадових осіб інформація, яка розповсюджується щодо державних посадовців, публічних осіб, їхньої діяльності є суспільно важливою інформацією, а обмеження щодо розповсюдження цієї інформації та межі критики та оцінки поведінки є більш ширшими, ніж межі критики та оцінки поведінки пересічного громадянина.

Спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). В будь-якому випадку це має бути інформація, істинність якої можливо перевірити, існування таких фактів не залежить від їх суб`єктивного сприйняття чи заперечення через думки і погляди особи.

Вільне вираження поглядів є істотним чинником повноцінного розвитку особистості в суспільстві, як і здатність особи сприймати заперечення, спонукання, заохочення через думки, ідеї, висловлені іншими людьми.

Згідно з частиною першою статті 10 Конвенції кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (рішення у справі «Карпюк та інші проти України» від 06 жовтня 2015 року).

Згідно усталеної практики ЄСПЛ втручання в свободу вираження власних думок та поглядів порушує свободу висловлення думки в трьох випадках: якщо воно здійснено не на підставі закону, якщо воно не переслідує допустимої мети або якщо воно порушує баланс між метою, заради якої здійснено втручання, і свободою вираження думки.

ЄСПЛ також підтвердив, що правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування, і оціночні судження дійсно слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене, та виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: факти, що вважаються загальновідомими; підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; посилання на незалежне дослідження.

Таким чином, фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність як особистих немайнових прав.

За своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів.

Отже, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці ЄСПЛ при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень, тому що вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків, не можуть бути предметом судового захисту, оскільки, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів, не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів), а особи, які є публічними фігурами чи мають до них відношення, мають бути толерантними до різкої, навіть некоректної критики.

За положеннями статей 77, 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд не приймає до уваги наданий позивачем висновок ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» № 9029 за результатами проведення семантико-текстуальної (лінгвістичної) експертизи від 04.04.2018, оскільки відповідно до пункту 1.2.1. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08 жовтня 1998 року № 53/5, лінгвістична експертиза мовлення відноситься до криміналістичних експертиз, яка згідно з положеннями частини третьої статті 7 Закону України «Про судову експертизу» здійснюється виключно державними спеціалізованими установами.

До державних спеціалізованих установ належать: науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров`я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України (частина друга статті 7 цього Закону).

Доказів про те, що ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» є державною спеціалізованою установою у розумінні закону суду не надано; за інформацією, розміщеною на сайті цієї установи зазначено, що це єдиний недержавний інститут судових експертиз, отже висновок від 04.04.2018 є недопустимим доказом на підтвердження позиції позивача щодо спірної інформації.

На підставі висновку експерта Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Зал. Проф. Бокаріуса за № 624 за результатами проведення 01.07.2021 судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи писемного мовлення встановлено, що у тексті статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2» міститься інформація про «Творче об`єднання «Соняшник», у тому числі негативна інформація. Висловлювання «Найпотужнішим з організаторів платних добровільно-примусових конкурсів для українських школярів є Творче об`єднання «Соняшник». Це об`єднання декілька разів на рік проводить всеукраїнську гру «Соняшник», міжнародну гру «Геліантус» - окремо для вчителів та учнів і ще низку інших конкурсів-ігор-фестивалів, що проходять під виглядом "тренувальних" ЗНО.» виражене у формі фактичного твердження про те, що «Творче об`єднання «Соняшник»» в Україні є організатором платних конкурсів для школярів. Зазначене об`єднання кілька разів на рік проводить «всеукраїнську гру «Соняшник», міжнародну гру «Геліантус» як для школярів, так і для вчителів, а також інші конкурси, ігри фестивалі; а також оцінного судження, що виражає негативне ставлення адресанта до повідомлюваного і передається через лексичні конструкції «добровільно- примусових конкурсів», «під виглядом "тренувальних" ЗНО». Висловлювання «Повертаючись до суті, припустимо, що надходжень від «конкурсних батьківських зборів» має вистачити на подовження «співпраці» з чиновниками, які забезпечують підтримку МОН, а крім того - на те, щоб закрити всі очі на «тіньову економіку» «Соняшника» від продажу друкованих матеріалів, що супроводжують реалізацію конкурсів та ігор» у тексті статті «ІНФОРМАЦІЯ_2» виражене у формі оцінного судженні, що виражає негативне ставлення адресанта до повідомлюваного. Висловлювання «Яким чином державна інновація співіснує із традицією поширення в Україні насіння соняшника, вирощеного на ворожому ґрунті "русского мира" селекціонером ОСОБА_2?» - виражене у формі оцінного судження, що виражає негативне ставлення адресанта до повідомлюваного (а.с.88-89 т. 2).

Таким чином, позивачем у справі не доведено, що поширена у статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2» інформація виражена у формі фактичного твердження, а не оціночного судження, є недостовірною. Враховуючи, що оціночні судження не підлягають спростуванню, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог та відому у задоволенні позову.

Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», ст. ст. 94, 277 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 220, 223, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ТОВ «Творче об`єднання «Соняшник» до ПП «Український Хостінг», ОСОБА_1 про спростування недостовірної інформації та захист ділової репутації - відмовити.

Рішення може бути оскаржено повністю або частково учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 17.04.2024.

Головуючий : І.М.Демченко