Справа № 420/3569/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2024 року Одеський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Левчук О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження в місті Одесі справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, третя особа Державна судова адміністрація України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить суд визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області щодо не нарахування та виплати судді ОСОБА_1 витрат на відрядження за 2023 рік; зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області нарахувати та виплатити судді ОСОБА_1 витрати на відрядження за 2023 рік.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що суддя, який був направлений у відрядження як тимчасове переведення до іншого суду має право на відшкодування витрат в порядку і розмірах, визначених постановою КМУ від 02.02.2011 року № 98. До ТУ ДСА неодноразово надавались звіти про використання коштів, виданих на відрядження (лише добові), однак жодних виплат отримано не було. Разом з тим, право на отримання витрат передбачене Законом України «Про судоустрій і статус суддів», Порядком, затвердженим рішенням Вищої ради правосуддя № 54/0/15-17 та постановою КМУ від 02.02.2011 № 98. Таким чином, дії ТУ ДСА є протиправними.

Від представника відповідача Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову та вказує, що особливості фінансового забезпечення відряджених суддів, шляхом відшкодування витрат на відрядження, має здійснюватися Територіальним управлінням з дотриманням положень Постанови КМУ від 02.02.2011 р. № 98. Разом з тим, положення п.6 Постанови КМУ, в редакції, що діяла протягом 2023 року та на момент подання позивачем звітів про відрядження, строк відрядження як тимчасове переведення суддів до іншого суду того самого рівня і спеціалізації для здійснення правосуддя не може перевищувати один рік. З наведеного вбачається, що Територіальне управління, діючі відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, протягом 2023 року не мало правових підстав для відшкодування суддям витрат на відрядження понад один рік. У зв`язку з наведеним, звіти про відшкодування витрат понад один рік, надані до Територіального управління, відповідно до вимог Постанови КМУ повертались без виконання. 23.12.2023 до п.6 Постанови КМУ були внесені зміни, та загальний строк відрядження був продовжений до двох років. Однак, станом на 23.12.2023 р. Територіальне управління не мало первинних документів (звітів про відрядження), наданих позивачем, які б давали можливість провести відповідні нарахування та виплати відшкодування на відрядження. Таким чином, дії Територіального управління щодо відмови у відшкодуванні витрат на відрядження позивачу понад один рік протягом 2023 року були правомірні, оскільки у свої діяльності Територіальне управління керувалось положенням розділу VI Порядку відрядження судді до іншого суду того самого рівня і спеціалізації (як тимчасового переведення), затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року №54/0/15-17, а також положеннями Постанови КМУ від 02.02.2011 р. №98 «Про суми витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів», які визначали, що строк відрядження як тимчасове переведення не може перевищувати один рік.

Ухвалою суду від 14 лютого 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.

27 квітня 2022 року головою Верховного Суду прийнято рішення № 24/0/149-22, яким відряджено суддю Шевченківського районного суду Харківської області ОСОБА_1 до Іллічівського міського суду Одеської області для здійснення правосуддя з 28 квітня 2022 року; судді Шевченкіського районного суду Харківської області ОСОБА_1 в термін до 05 травня 2022 року приступити до здійснення правосуддя в Іллічівському міському суді Одеської області (а.с. 8).

04 травня 2022 року головою Іллічівського міського суду Одеської області видано наказ № 2-ос, яким ОСОБА_1 зараховано до штату Іллічівського міського суду Одеської області на посаді судді з 05 травня 2022 року, встановивши їй посадовий оклад згідно штатного розпису (а.с. 9).

01 лютого 2023 року Іллічівським міським судом Одеської області складено звіт про використання коштів/електронних грошей, виданих на відрядження або під звіт № 1 судді ОСОБА_1 за січень 2023 року (а.с. 18-19).

01 лютого 2023 року Іллічівським міським судом Одеської області направлено до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, щодо відрядженої судді ОСОБА_1 за січень 2023 року (а.с. 16).

01 лютого 2023 року Іллічівським міським судом Одеської області складено звіт про використання коштів/електронних грошей, виданих на відрядження або під звіт № 2 судді ОСОБА_1 за лютий 2023 року (а.с. 20-21).

03 березня 2023 року Іллічівським міським судом Одеської області направлено до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, щодо відрядженої судді ОСОБА_1 за лютий 2023 року (а.с. 17).

03 квітня 2023 року Іллічівським міським судом Одеської області складено звіт про використання коштів/електронних грошей, виданих на відрядження або під звіт № 3 судді ОСОБА_1 за березень 2023 року (а.с. 22).

03 квітня 2023 року Іллічівським міським судом Одеської області направлено до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, щодо відрядженої судді ОСОБА_1 за березень 2023 року (а.с. 23).

01 травня 2023 року Іллічівським міським судом Одеської області складено звіт про використання коштів/електронних грошей, виданих на відрядження або під звіт № 4 судді ОСОБА_1 за квітень 2023 року (а.с. 24-25).

01 травня 2023 року Іллічівським міським судом Одеської області направлено до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, щодо відрядженої судді ОСОБА_1 за квітень 2023 року (а.с. 26).

05 червня 2023 року Іллічівським міським судом Одеської області складено звіт про використання коштів/електронних грошей, виданих на відрядження або під звіт № 5 судді ОСОБА_1 за травень 2023 року (а.с. 29).

05 червня 2023 року Іллічівським міським судом Одеської області направлено до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, щодо відрядженої судді ОСОБА_1 за травень 2023 року (а.с. 27).

07 серпня 2023 року Іллічівським міським судом Одеської області складено звіт про використання коштів/електронних грошей, виданих на відрядження або під звіт № 7 судді ОСОБА_1 за червень 2023 року (а.с. 31).

07 серпня 2023 року Іллічівським міським судом Одеської області складено звіт про використання коштів/електронних грошей, виданих на відрядження або під звіт № 8 судді ОСОБА_1 за липень 2023 року (а.с. 31).

07 серпня 2023 року Іллічівським міським судом Одеської області направлено до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, щодо відрядженої судді ОСОБА_1 за червень та липень 2023 року (а.с. 28).

05 вересня 2023 року Іллічівським міським судом Одеської області складено звіт про використання коштів/електронних грошей, виданих на відрядження або під звіт № 9 судді ОСОБА_1 за серпень 2023 року (а.с. 33).

05 вересня 2023 року Іллічівським міським судом Одеської області направлено до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, щодо відрядженої судді ОСОБА_1 за серпень 2023 року (а.с. 30).

Листом від 18 вересня 2023 року Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Одеській області повернуто Іллічівському міському суду Одеської області звіти про використання коштів/електронних грошей, виданих на відрядження або під звіт № 5 від 05.06.2023 року, № 7 від 07.08.2023 року, № 8 від 07.08.2023 року, № 9 від 05.09.2023 року на відшкодування витрат на відрядження судді ОСОБА_1 з метою приведення у відповідність до граничних строків, визначених у відповідності до Постанови (а.с. 14).

Листом від 17 жовтня 2023 року Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Одеській області повернуто Іллічівському міському суду Одеської області звіти про використання коштів/електронних грошей, виданих на відрядження або під звіт № 5 від 05.06.2023 року, № 7 від 07.08.2023 року, № 8 від 07.08.2023 року, № 9 від 05.09.2023 року на відшкодування витрат на відрядження судді ОСОБА_1 без реалізації (а.с. 15)

03 листопада 2023 року Іллічівським міським судом Одеської області складено звіт про використання коштів/електронних грошей, виданих на відрядження або під звіт судді ОСОБА_1 за жовтень 2023 року (а.с. 34).

05 грудня 2023 року Іллічівським міським судом Одеської області складено звіт про використання коштів/електронних грошей, виданих на відрядження або під звіт судді ОСОБА_1 за листопад 2023 року (а.с. 35).

Листом від 08 грудня 2023 року Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Одеській області повернуто Іллічівському міському суду Одеської області звіти про використання коштів/електронних грошей, виданих на відрядження або під звіт за травень-листопад 2023 року на відшкодування витрат на відрядження судді ОСОБА_1 без реалізації (а.с. 13).

Згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області від 20.02.2024 року судді Шевченкіського районного суду Харківської області ОСОБА_1 , відрядженої з 28.04.2022 року до Іллічівського міського суду Одеської області протягом 2023 бюджетного року було відраховано витрати згідно наданих звітів про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт відповідно до Порядку відрядження судді до іншого суду того самого рівня і спеціалізації (як тимчасового переведення), затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24.01.2017 № 54/0/15-17 на загальну суму 34689,44 грн., в тому числі: № 1 від 01.02.2023 10389,44 (дата виплати 04.05.2023 р.); № 2 від 02.03.2023 8400,00 грн. (дата виплати 20.05.2023 р.); № 3 від 03.04.2023 9300,00 грн. (дата виплати 23.09.2023 р.); № 4 від 01.05.2023 6600,00 грн. (дата виплати 27.12.2023 р.) (а.с. 72, 78).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Відповідно до ст. 148, 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 з 5:30 24 лютого 2022 року введений воєнний стан у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації .

Дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022 від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023. Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024 строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, тобто, останній діє станом на теперішній час.

Згідно ст. 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв`язку з неможливістю здійснення правосуддя у відповідному суді, виявленням надмірного рівня судового навантаження у відповідному суді, припиненням роботи суду у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами, за рішенням Вищої ради правосуддя, ухваленим на підставі подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, суддя може бути, за його згодою, відряджений до іншого суду того самого рівня і спеціалізації для здійснення правосуддя.

У період дії надзвичайного чи воєнного стану і за умови зміни територіальної підсудності судових справ, що розглядаються у відповідному суді, в порядку, передбаченому частиною сьомою статті 147 цього Закону, суддя суду, територіальна підсудність справ якого змінюється, може бути без його згоди відряджений для здійснення правосуддя до суду, якому визначається територіальна підсудність справ, що перебували у провадженні суду, в якому працює суддя, а в разі відсутності вакансій у цьому суді - до іншого суду того самого рівня і спеціалізації.

Відрядження судді до іншого суду того самого рівня і спеціалізації здійснюється на строк, що визначається Вищою радою правосуддя, але не більше ніж на один рік, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.

Якщо обставини, що були підставою відрядження судді, продовжують існувати, за зверненням голови суду, до якого суддя відряджений, та за згодою такого судді Вища рада правосуддя продовжує строк відрядження, але не більше ніж на один рік. Загальний строк відрядження не може перевищувати два роки.

У разі припинення роботи суду у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами суддя, якого було відряджено з такого суду, має бути переведений на постійне місце роботи до закінчення строку відрядження.

Суддя, який відряджений до іншого суду того самого рівня і спеціалізації, здійснює правосуддя та отримує суддівську винагороду в суді, до якого його відряджено.

Пунктом 56 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (доповненого Законом України від 15.03.2022 № 2128-IX «Про внесення змін до розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо забезпечення сталого функціонування судової влади в період відсутності повноважного складу Вищої ради правосуддя») тимчасово встановлено, що період дії надзвичайного чи воєнного стану та протягом 30 днів після дня його скасування (припинення) і за умови відсутності повноважного складу Вищої ради правосуддя, визначеного статтею 131 Конституції України, Голова Верховного Суду або особа, яка виконує повноваження Голови Верховного Суду, здійснює повноваження, зокрема, приймає рішення про відрядження судді до іншого суду того самого рівня і спеціалізації та про дострокове закінчення відрядження судді. У період відсутності повноважного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України такі рішення приймаються без подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Положення абзацу другого частини другої статті 55 цього Закону щодо граничного строку відрядження судді не застосовуються.

Отже, згідно приписів Закону України «Про судоустрій і статус суддів» загальний строк відрядження не може перевищувати два роки, проте на період воєнного стану та протягом 30 днів після дня його скасування (припинення) вказаний граничний строк відрядження судді не застосовується.

Рішення Вищої ради правосуддя від 24.01.2017 № 54/0/15-17 затверджено Порядок відрядження судді до іншого суду того самого рівня і спеціалізації (як тимчасового переведення).

Згідно п. 1 розділу VI Порядку № 54/0/15-17 суддям, які направляються у відрядження як тимчасове переведення судді до іншого суду того самого рівня і спеціалізації, виплачується суддівська винагорода та відшкодовуються витрати в порядку і розмірі, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2011 року № 98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів».

Пунктом 1 Постанови № 98 затверджено суми витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, згідно з додатком 1.

Абзацом п`ятнадцятим пункту 6 Постанови № 98 (до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2023 № 1360) передбачено, що строк відрядження як тимчасове переведення суддів до іншого суду того самого рівня і спеціалізації для здійснення правосуддя не може перевищувати один рік.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2023 № 1360 внесені зміни до пункту 6 Постанови № 98: абзац п`ятнадцятий після слів один рік доповнено словами , а у випадках, установлених законом, загальний строк відрядження не може перевищувати два роки; доповнено пункт після абзацу п`ятнадцятого новим абзацом такого змісту: У період надзвичайного чи воєнного стану та протягом 30 днів з дня його припинення або скасування строк відрядження судді як тимчасове переведення в умовах надзвичайного чи воєнного стану може перевищувати загальний строк відрядження, передбачений абзацом п`ятнадцятим цього пункту..

Постанова Кабінету Міністрів України від 22.12.2023 № 1360 набрала чинності 26.12.2023.

Відповідно до ст. 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Верховний Суд у постановах від 22.08.2019 року по справі № 295/7220/16-а, від 30.09.2019 року по справі № 360/1432/19, від 27.03.2020 року по справі № 569/727/17 та від 28.04.2021 року по справі № 640/3098/20) вказав, що у разі наявності колізії між правовим актами різної юридичної сили слід застосовувати ієрархічний підхід, що ґрунтується на ієрархічній системі нормативно-правових актів, основу якої складає Основний закон держави - Конституція України, всі інші закони приймаються на підставі та у відповідності до Конституції України та не можуть їй суперечити; в свою чергу підзаконні нормативно-правові акти приймаються на підставі та у відповідності до законів України. Суть цього підходу полягає у тому, що у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Таким чином, оскільки Закон України «Про судоустрій і статус суддів» (пункт 56 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень) має вищу юридичну силу, він превалює над дією Постанови № 98, та відповідно підлягає застосуванню у межах спірних правовідносин.

З матеріалів справи вбачається, та не заперечується учасниками справи, що рішенням голови Верховного Суду № 24/0/149-22 від 27 квітня 2022 року відряджено суддю Шевченківського районного суду Харківської області ОСОБА_1 до Іллічівського міського суду Одеської області для здійснення правосуддя з 28 квітня 2022 року, відповідно до ст. 55, п. 56 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (а.с. 8).

При цьому, рішенням голови Верховного Суду № 24/0/149-22 від 27 квітня 2022 року не визначено строку відрядження судді Шевченківського районного суду Харківської області ОСОБА_1 до Іллічівського міського суду Одеської області для здійснення правосуддя.

У справі «Рисовський проти України» Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Відповідно до рішень ЄСПЛ «Кечко проти України» (заява №63134/00, пункти 23, 26) та «Ромашов проти України» (заява № 67534/01, пункт 43), реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними.

Зокрема, у справі «Кєчко проти України» (заява № 63134/00) ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплати з державного бюджету, однак свідома відмова від цих виплата не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У рішеннях ЄСПЛ у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (заява №70297/01) та у справі «Бакалов проти України» (заява №14201/02) також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).

За таких підстав, застосовуючи положення Постанови № 98, якою на момент виникнення спірних правовідносин був передбачений граничний строк відрядження один рік, а не Закону № 1402-VIII, яким на момент виникнення спірних правовідносин положення щодо граничного строку відрядження судді не застосовуються, та повертаючи без реалізації звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, щодо відрядженої судді ОСОБА_1 за травень-листопад 2023 року, відповідач діяв не на підставі та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

В той же час, позивач просить суд визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області щодо не нарахування та виплати судді ОСОБА_1 витрат на відрядження за 2023 рік; зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області нарахувати та виплатити судді ОСОБА_1 витрати на відрядження за 2023 рік.

Разом з тим, згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області від 20.02.2024 року судді Шевченкіського районного суду Харківської області ОСОБА_1 , відрядженої з 28.04.2022 року до Іллічівського міського суду Одеської області протягом 2023 бюджетного року було відраховано витрати згідно наданих звітів про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт відповідно до Порядку відрядження судді до іншого суду того самого рівня і спеціалізації (як тимчасового переведення), затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24.01.2017 № 54/0/15-17 на загальну суму 34689,44 грн., в тому числі: № 1 від 01.02.2023 10389,44 (дата виплати 04.05.2023 р.); № 2 від 02.03.2023 8400,00 грн. (дата виплати 20.05.2023 р.); № 3 від 03.04.2023 9300,00 грн. (дата виплати 23.09.2023 р.); № 4 від 01.05.2023 6600,00 грн. (дата виплати 27.12.2023 р.) (а.с. 72, 78).

Тобто, позивачем ОСОБА_1 вже отримано кошти на відрядження за період січень-квітень 2023 року.

При цьому, з матеріалів справи вбачається та не спростовано сторонами, що Територіальним управління Державної судової адміністрації України в Одеській області повертались без реалізації звіти про використання коштів/електронних грошей, виданих на відрядження або під звіт за травень-листопад 2023 року на відшкодування витрат на відрядження судді ОСОБА_1 (а.с. 13-15).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Територіальним управління Державної судової адміністрації України в Одеській області протиправно не нараховано та не виплачено витрати на відрядження за період травень-листопад 2023 року.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі вищевикладеного, розглянувши справу на підставі наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенні шляхом визнання протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області щодо не нарахування та не виплати судді ОСОБА_1 витрат на відрядження за період травень-листопад 2023 року; зобов`язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області нарахувати та виплатити судді ОСОБА_1 витрати на відрядження за період травень-листопад 2023 року. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 8, 9, 12, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області (код ЄДРПОУ 26302945, адреса місцезнаходження: 65005, м. Одеса, вул. Бабеля, 2), третя особа Державна судова адміністрація України (код ЄДРПОУ 26255795, адреса місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області щодо не нарахування та не виплати судді ОСОБА_1 витрат на відрядження за період травень-листопад 2023 року.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області нарахувати та виплатити судді ОСОБА_1 витрати на відрядження за період травень-листопад 2023 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.

Суддя О.А. Левчук