ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 квітня 2024 року Справа № 903/9/24Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання Гандзілевська Яна Вікторівна

за участю представників сторін:

від позивача: Гуйда Д.М. довіреність від 01.09.2023

від відповідача: н/з

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/9/24 за позовом Громадської спілки "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Мьюзік" до Приватного підприємства «Ляна-Луцьк» про стягнення 67100,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

28.12.2023 представник Громадської спілки "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Мьюзік" надіслав до суду позовну заяву до Приватного підприємства Ляна-Луцьк про стягнення 67100,00 грн,

В обґрунтування позовних вимог Громадська спілка "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" зазначила, що відповідач без отримання належного дозволу суб`єкта майнових авторських прав, які належать позивачу і знаходяться в управлінні Громадської спілки "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами", використовував в публічному закладі, музичний твір "Леля" (виконавець - TAYANNA).

Ухвалою суду від 03.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження (а.с.60).

Ухвала суду доставлена до електронного кабінету позивача 03.01.2024 о 20:08 год, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (а.с.62).

Відповідач отримав ухвалу суду від 03.01.2024 - 08.01.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення (а.с.63).

Отже, строк для подання відзивів до 23.01.2024.

29.01.2024 на адресу суду надійшов відзив відповідач, в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позову повністю (а.с.71-111).

Протокольною ухвалою від 30.01.2024 відклав розгляд справи в підготовчому судовому засіданні на 27.02.2024 об 11:15 год. в режимі відеоконференції за заявою представника позивача (а.с.112-113).

09.02.2024 представник позивача надіслав до суду відповідь на відзив, в якій просить суд стягнути з Приватного підприємства «Ляна-Луцьк» суму компенсації в розмірі 67100,00 грн та 2684,00 грн судові витрати по сплаті судового збору. Вказав, що докази витрат на професійну правничу допомогу будуть надані протягом 5 днів з моменту винесення рішення у справі в порядку ч.8 ст.19 ГПК України (а.с.116-128).

Ухвалою суду від 27.02.2024 закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 26 березня 2024 року на 12:00 год. в режимі відеоконференції з представником позивача (а.с.131).

Протокольною ухвалою від 26.03.2024 суд відклав розгляд справи на 02.04.2024 о 12.10 год. в режимі відеоконференції за заявою представника позивача. Зобов`язав представника відповідача подати клопотання в письмовому вигляді та направити іншим учасникам судового процесу. Запропонувати представнику позивача на протязі двох днів з моменту отримання клопотання подати письмові заперечення (а.с.134-136).

02.04.2024 представник відповідача подав до суду письмові пояснення (а.с.138-159), в яких просить суд визнати загальновідомими обставини, участі виконавиці TAYANNA у щорічному пісенному конкурсі «Євробачення 2018 » з піснею «Леля», а відтак і виконання останньою умов Правил проведення в Україні національного відбору учасника Пісенного конкурсу «Євробачення-2018», зокрема передання СУСПІЛЬНОМУ, СТБ, ЄМС права на використання пісні «Леля» з метою створення телерадіопередач та матеріалів на інтернет-ресурсах, без обмеження способами, територією та строками їх використання, як і не потребують доказування.

Протокольною ухвалою від 02.04.2024 суд оголосив перерву в судовому засіданні до 09.04.2024 о 10.20 год в режимі відеоконференції за заявою представника позивача. Запропонував представнику позивача подати письмові пояснення та заперечення на пояснення представника відповідача (а.с.162-163).

08.04.2024 представник позивача сформував в системі «Електронний суд» заяву (письмові заперечення), в якій просить суд залишити пояснення відповідача без розгляду (а.с.171-226).

09.04.2024 представник відповідача надіслав на електронну адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки перебуває в судовому засіданні у Личаківському районному суді міста Львова у кримінальному провадженні (а.с.227-228).

В судовому засіданні представник позивача просив суд відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, залишити пояснення відповідача без розгляду, а позов задоволити в повному обс`язі. Зазначив, що що докази витрат на професійну правничу допомогу будуть надані протягом 5 днів з моменту винесення рішення у справі.

Протокольною ухвалою від 09.04.2024 суд відмовив в задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи за безпідставністю. Письмові пояснення представника відповідача залишив без розгляду.

Щодо письмових пояснень представника відповідача від 02.04.2024, судом враховано наступне.

Відповідно до п. 6-7 ч. 2 ст. 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд з`ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі; з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше.

Як вбачається, протокольною ухвалою від 26.03.2024 суд розгляд справи у підготовчому судовому засіданні закрив та призначити розгляд справи по суті 02.04.2024 о 12:10 год в режимі відеоконференції за заявою представника позивача.

Главою 6 Розділу «Розгляд справи по суті» ГПК України не передбачено під час судового розгляду розглядати письмові пояснення та приєднувати додаткові докази..

Судом встановлено, що письмові пояснення подано відповідачем після закриття підготовчого провадження в справі та призначення справи до судового розгляду по суті.

Таким чином, письмові пояснення мають бути подані учасником справи до закриття підготовчого засідання.

Лише у разі існування обставин, які об`єктивно перешкоджали стороні звернутися до суду з письмовими поясненнями на стадії підготовчого провадження, суд має право вирішити таке клопотання на стадії розгляду справи по суті. При цьому, існування таких обставин має бути підтверджено належними та переконливими доказами, поданими особою, яка звертається до суду з зазначеним клопотанням після закриття підготовчого провадження.

Відповідно до ч.1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для учасника справи вчинити певну процесуальну дію у встановлений законом строк. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.

Норми господарського процесуального законодавства не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі підстави визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Відповідно до приписів ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і практику Європейського суду з прав людини як джерела права.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Суд, також виходить з того, що у дотриманні стандартів доступу до суду, передбачених згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції, важливе значення має добросовісна поведінка учасників справи.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ст.207 ГПК України, головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Щодо заяви представника відповідача про відкладення розгляду справи, судом враховано наступне.

Статтею 194 ГПК України визначено, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених ч. 2 ст. 202 цього Кодексу.

Окрім цього, численними рішеннями Європейського суду з прав людини у справах проти України визнано порушення пункту 1статті 6 Право на справедливий суд Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що, зокрема, полягало у тому, що національними судами не забезпечено розгляд справи заявника в розумний строк через затримки у провадженні, в основному з вини судів.

Проте, відповідачем не було доведено суду неможливості заміни представника, а також неможливості розгляду справи без участі відповідача. Також судом враховано, що відкладення розгляду справи може призвести до затягування строків розгляду спору та порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд відхиляє наведені представником відповідача в обґрунтування відкладення розгляду справи доводи про неможливість його участі в судовому засіданні з причини знаходження на в іншому судовому засіданні, оскільки відповідач не позбавлений права надавати повноваження на представництво своїх інтересів будь-якій кількості осіб та будь-якому іншому представникові, а не з`явлення в судове засіданні представників учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

Жодного доказу у розумінні ст.ст. 73, 74, 76-78 ГПК України щодо вказаної обставини подання відповідного клопотання про відкладення, до останнього додано не було.

Враховуючи вищезазначене, беручи до уваги, що явка сторін в судове засідання не визнавалася обов`язковою, в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для відкладенні розгляду справи та відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про відкладенні розгляду справи.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Витягу з Реєстру організацій колективного управління №25 від 02.02.2022 ГС «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» включено до Реєстру організацій колективного управління 23.01.2020. Сфера, за якою організація зареєстрована: 1) у будь-якій сфері добровільного колективного управління; 2) у таких сферах розширеного колективного управління: публічне виконання музичних недраматичних творів з текстом і без тексту, включно з тими творами, що включені до складу аудіовізуальних творів; публічне виконання музичних недраматичних творів з текстом і без тексту, включно з тими творами, що включені до складу аудіовізуальних творів; право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання і комерційною метою; право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне сповіщення фонограм і зафіксованих у них виконань, відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою, крім кабельної ретрансляції; 3) у таких сферах обов`язкового колективного управління: право слідування щодо теорії образотворчого мистецтва; репрографічне відтворення творів та їх частин (уривків); відтворення в домашніх умовах і в особистих цілях творів, виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах, їх примірниках, а також аудіовізуальних творів та їх примірників; кабельна ретрансляція об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення (а.с.11-13).

Відповідач згідно наданого до справи позивачем Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрований за адресою: вул.Воїнів Інтернаціоналістів,1, кв.63, м.Луцьк, 43000, код ЄДРПОУ 33170438 (а.с.17-18).

26.06.2020 між ГС «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» (організація) та ТОВ «Бест Мьюзік» (правовласник) укладено договір №АВ110620 про управління майновими авторськими правами (а.с.22-25).

Відповідно до п. 2.1. даного Договору №АВ110620 від 26.06.2020 правовласник надає організації повноваження (невиключне право) здійснювати управління майновими правами на об`єкти авторських прав (у тих сферах про які йдеться в цьому договорі), що належать правовласнику, а саме: дозволяти та/або забороняти в інтересах правовласника використання таких об`єктів третіми особами, а також здійснювати інші дії, передбачені цим договором та законом.

Пунктом 2.2. Договору, встановлено, що надання повноважень на управління правами за цим договором передбачає право на укладання організацією договорів про надання дозволів на використання об`єктів авторських прав третіми особами та/або договорів про виплату винагороди за використання об`єктів авторських прав, здійснення функцій по розподілу та виплаті такої винагороди, а також здійснення будь-яких інших функцій, які прямо не заборонені законом.

Відповідно до п. 2.5. Договору, правовласник уповноважує організацію отримувати від третіх осіб, зокрема від організацій колективного управління, винагороду, зібрану ними за використання об`єктів авторського права (переданих в управління правовласником організації), у тому числі впродовж періодів, передуючих укладенню цього договору.

Згідно п. 2.7. Договору, правовласник визнає право організації укладати договори про надання дозволів на використання об`єктів авторського права, а також договори про виплату винагороди за використання об`єктів авторського права, в тому числі, із особами, які діють від імені користувачів на підставі договорів доручення.

Відповідно до пункту 4.1. договору, організація отримує повноваження здійснювати управління майновими правами правовласника на колективній основі щодо наступних видів використання об`єктів авторських прав: публічне виконання та публічне сповіщення об`єктів авторських прав.

Правовласник передає організації за цим договором невиключне право здійснювати збір винагороди при використанні об`єктів майнових авторських прав щодо способів, зазначених в пункті 4.1.1.1. та 4.1.1.2. договору (п.4.3. Договору).

Пунктами 6.1., 6.2., 6.3. Договору, встановлено, що організація має право здійснювати відповідно до чинного законодавства України будь-які юридичні дії з метою забезпечення майнових прав правовласника на об`єкти авторських прав, повноваження на управління якими передані організації за цим договором.

Організація має право вживати будь-яких законних заходів, направлених на захист майнових прав правовласника, в тому числі - здійснювати фіксацію фактів використання об`єктів авторських прав.

У випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює організація, остання за письмовим погодженням з правовласником має право пред`являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав та здійснювати будь-які інші дії - як для захисту прав правовласника, так і для реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами. При цьому, при здійсненні судового захисту інтересів правовласника стосовно майнових прав, які передані організації в управління, організація може виступати в судовому процесі як від власного імені, так та і від імені правовласника беручи за основу приписи закону. При цьому, якщо в зазначеному вище випадку організація виступатиме від імені правовласника, то ані організації, ані представникам залученим організацією до представництва в судовому процесі, довіреність від правовласника не потрібна (факту наявності цього договору для такого представництва достатньо). Правовласник підтверджує, що організація при захисті прав правовласника в судовому порядку має процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вона діє (правовласника) в рамках передбачених законом.

Відповідно до п.9.1. договору, цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє безстроково.

У додатку до договору №АВ110620 від 26.06.2020 його сторони погодили, що в сфері публічного виконання творів дозволи третім особам на виключній основі надає організація. За загальним правилом, організація надає дозволи на використання всіх творів, яких стосується договір, в цілому і ціна за отримане право на використання способом публічного виконання всіх таких творів не може бути меншою ніж сума еквівалентна 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб на 1 січня року, в якому матиме місце використання (в незалежності від кількості використань). Водночас, щодо використання способом публічного виконання одного твору, якого стосується цей договір, то організація вправі надати дозвіл на таке використання за ціною не нижче, ніж сума еквівалентна 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб на 1 січня року, в якому матиме місце використання (в незалежності від кількості використань, а.с.26).

Додатковою угодою №1 від 01.07.2020 (а.с.27) до Договору про управління майновими авторськими правами № АВ110620 від 26.06.2020 сторони узгодили, що у разі звернення до суду з позовом в інтересах і на користь правовласника організація має право вимагати присудження на свій рахунок (та має право отримувати на свій рахунок) сум коштів, яких стосується позов.

Крім того, 01 серпня 2020 року позивач видав довіреність на ім`я Громадської спілки «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами», за якою з метою усунення будь-яких спірних моментів із представництва в судах своїх інтересів підтверджує повноваження останньої на здійснення будь-яких дій, направлених на реалізацію положень укладеного договору про управління майновими авторськими правами від 26.06.2020, у тому числі, звертатися до суду в інтересах і на користь довірителя із стягненням компенсації, збитків або інших сум на рахунок повіреного, реалізовувати право на апеляційне та касаційне оскарження, представляти інтереси довірителя в судах будь-яких інстанцій тощо. Для реалізації зазначених повноважень повірений залучає власних представників без додаткового їх погодження із повіреним (а.с.28).

Відповідно до пп. 2.2.6., 2.4.9., 2.4.10. статуту Громадської спілки «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» напрямками діяльності останньої є: фіксація фактів правопорушень авторського права; здійснення (за участі своїх уповноважених представників) фіксації використання об`єктів авторського права для виявлення можливих порушень щодо майнових авторських прав, що знаходяться в управління організації; виступ в інтересах правововласників (зокрема членів організації) в суді (в будь-яких судах та судових інстанціях, а.с.29).

За підписом ТОВ «Бест Мьюзік» 01.03.2021 оформлено декларацію доручення до договору №АВ110620 від 26.06.2020 стосовно музичного твору «Леля», виконавець твору TAYANNA.

У зазначеній декларації - дорученні також вказано, що одночасно із декларуванням правовласник, як довіритель, надає цю попередню письмову згоду (дозвіл), яка одночасно є дорученням, за якою організація отримує повноваження здійснювати фіксацію фактів використання зазначених об`єктів авторського права, а також попередню письмову згоду (дозвіл), якою одночасно є дорученням пред`являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав та здійснювати будь-які інші дії як для захисту прав правовласника, так і для реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами щодо зазначених об`єктів.

ТОВ «Бест Мьюзік» є правовласником вказаного музичного твору на підставі договору про передачу виключних авторських і суміжних прав №27-ПФ від 01.07.2016, укладеного із ФОП Бадоєвим А.К . Зазначений договір передбачає умовою його автоматичну пролонгацію за мовчазної згоди сторін. Доказів припинення вказаного договору до матеріалів справи не подано.

30.12.2022 Громадською спілкою «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» видано довіреність Печеру В.В. на представництво інтересів спілки перед фізичними та юридичними особами, зокрема із правом виявляти незаконне використання об`єктів авторського права та суміжних прав, а також здійснювати фіксацію і вживати заходів для усунення таких порушень (а.с.39).

26.10.2023 представником ГС «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» Печера В.В., який діє на підставі довіреності від 30.12.2022, виданої генеральним директором ГС «ОКУАСП» зі строком дії до 31.12.2023, здійснено фіксацію комерційного використання музичного твору за допомогою мобільного телефону Apple Iphone XR, про що складено акт фіксації № 0101/10/23 від 26/10/2023 (f/c/40) року комерційного використання об`єктів авторського права (музичних творів) способом публічного виконання, що у приміщенні «Солянка», розташованому за адресою: ввул.Лесі Українки,37, м.Луцьк, Волинська обл, в якому здійснює господарську діяльність ПП «Ляна-Луцьк», вільно розповсюджувався музичний твір під назвою «Леля» у виконанні TAYANNA.

У вказаному акті міститься посилання на те, що підстава використання об`єкта авторського права представником публічного закладу не заявлена, а також наявні розрахункові документи, видані закладом, в якому використовувався об`єкт авторського права шляхом публічного виконання, а саме: попередній рахунок №94 від 26.10.2023, час 18:22 год. До акту організацією також додано відеозапис (а.с.42-43).

Як вбачається із опису вкладення у цінний лист та накладної Укрпошти від 22.12.2023 позивачем надіслано відповідачу вимогу про звернення із заявою щодо надання дозволу на використання об`єкту авторського права, зокрема, музичного твору: «Леля» у виконанні TAYANNA (а.с.19-21).

Враховуючи порушення відповідачем майнових прав інтелектуальної власності, позивачем заявлено вимогу про стягнення компенсації, що визначається судом як паушальна сума на базі таких елементів, як подвоєна сума винагороди або комісійних платежів, які були б сплачені, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання оспорюваного авторського права або суміжних прав замість відшкодування збитків або стягнення доходу, передбачену пунктом «г» частини 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Згідно поданого розрахунку, позивачем обрахована сума компенсації виходячи з 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює 67100,00 грн.

Вищенаведені обставини стали причиною для звернення позивачем до суду з даним позовом та є предметом даного спору.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Суб`єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об`єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору (ст. 421 ЦК України).

Частиною 1 статті 424 ЦК України передбачено, що майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання об`єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Згідно з ч. 1 ст. 432 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.

Об`єктами авторського права є твори, а саме: літературні та художні твори, зокрема: музичні твори (з текстом або без тексту) (п. 1. ч. 1 ст. 433 ЦК України).

Згідно з ст. 440 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Згідно ст. 441 ЦК України використанням твору є його: опублікування (випуск у світ); відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; переклад; переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; публічне виконання; продаж, передання в найм (оренду) тощо; імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо. Використанням твору є також інші дії, встановлені законом.

Статтею 443 ЦК України визначено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ч. 1 ч. 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 1108 ЦК України особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об`єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Виключна ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість використання ліцензіаром об`єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об`єкта у зазначеній сфері. Одинична ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість видачі ліцензіаром іншим особам ліцензій на використання об`єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, але не виключає можливості використання ліцензіаром цього об`єкта у зазначеній сфері. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об`єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об`єкта у зазначеній сфері. За згодою ліцензіара, наданою у письмовій формі, ліцензіат може видати письмове повноваження на використання об`єкта права інтелектуальної власності іншій особі (субліцензію).

За ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір (ст. 1109 ЦК України).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом (ст. 1164 ЦК України).

Виключне право - майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об`єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Відтворення - виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп`ютер; публічне виконання - подання творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім`ї або близьких знайомих цієї сім`ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час. Публічне сповіщення (доведення до загального відома) - передача в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гама-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті (ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про авторське право і суміжні права» суб`єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій статті 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.

Використання музичних творів у публічному закладі є публічним виконанням.

Зазначене підтверджується висновком Верховного Суду, який мав місце у Постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі №908/364/17 та у Постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року №908/657/17, а саме:

«використання музичних творів безпосередньо у публічному закладі (а не шляхом здійснення користувачем передачі таких творів в ефір чи по кабелях) є публічним виконанням».

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про авторське право і суміжні права» суб`єкт авторського права має право використовувати твір будь-яким способом (способами), а також виключне право дозволяти або забороняти використання твору іншими особами.

Способами використання твору є: публічне виконання, публічний показ, публічне демонстрування, публічне сповіщення інтерактивне надання доступу публіці та інші способи доведення до загального відома публіки.

Майнові права на твір, передбачені частиною першою цієї статті, може бути передано (відчужено) іншій особі на підставі закону чи правочину повністю».

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: а) виключне право на використання твору; б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб`єктом авторського права.

Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти: відтворення творів; публічне виконання і публічне сповіщення творів; публічну демонстрацію і публічний показ; будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення; переклади творів; переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів; включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо; розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору; подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором; здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп`ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп`ютер; імпорт примірників творів. Цей перелік не є вичерпним (ч. 3 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про авторське право і суміжні права» автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, відтворення творів.

Відповідно до ст. 45 Закону України «Про авторське право і суміжні права» суб`єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління.

Згідно з п. а абз. 1 ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для захисту таких прав, у тому числі судового, є: а) вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їхні майнові права, визначені статтями 15, 17, 27, 39 - 41 цього Закону, з урахуванням умов використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтями 21 - 25, 42, 43 цього Закону, а також зловживання посадовими особами організації колективного управління службовим становищем, що призвело до невиплати або неналежних розподілу і виплати винагороди правовласникам.

Відповідно до абз. 1 та п. п. б, г абз. 2 ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції. При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об`єктів суміжних прав, використанні творів і об`єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право: б) звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав та (або) припинення дій, що порушують авторське право та (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення; г) подавати позови до суду про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.

Частиною 2 статті 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про: а) відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням авторського права і (або) суміжних прав, з визначенням розміру відшкодування; б) відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права і (або) суміжних прав; в) стягнення із порушника авторського права і (або) суміжних прав доходу, отриманого внаслідок порушення; г) виплату компенсації, що визначається судом як паушальна сума на базі таких елементів, як подвоєна, а у разі умисного порушення - як потроєна сума винагороди або комісійні платежі, які були б сплачені, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання оспорюваного авторського права або суміжних прав замість відшкодування збитків або стягнення доходу; д) заборону опублікування творів, їх виконань чи постановок, випуску примірників фонограм, відеограм, їх сповіщення, припинення їх розповсюдження, вилучення (конфіскацію) контрафактних примірників творів, фонограм, відеограм чи програм мовлення та обладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтворення, публікацію у пресі інформації про допущене порушення тощо, якщо у ході судового розгляду буде доведено факт порушення авторського права і (або) суміжних прав або факт наявності дій, що створюють загрозу порушення цих прав; е) вимагати від осіб, які порушують авторське право і (або) суміжні права позивача, інформацію про третіх осіб, задіяних у виробництві та розповсюдженні контрафактних примірників творів та об`єктів суміжних прав, засобів обходу технічних засобів та про канали розповсюдження.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 55 Закону України «Про авторське право і суміжні права» за захистом авторського права або суміжних прав, а також права особливого роду (sui generis) у встановленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції мають право звертатися: 3) організації колективного управління відповідно до доручення правовласників-контрагентів з добровільного колективного управління відповідно до Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" з урахуванням сфери їх діяльності, зазначеної в реєстрі організацій колективного управління.

Пунктом 6 частини другої статті 55 Закону України «Про авторське право та суміжні права» передбачений такий вид відповідальності як сплата компенсації за порушення авторських прав.

Вищевказане підтверджується судовою практикою у аналогічних господарських справах: Постанова Верховного суду від 18.11.2021 у справі №918/370/21, Постанова Західного апеляційного суду від 14.06.2023 у справі №909/980/22 (Верховним Судом відповідачу відмовлено у відкритті касаційного провадження), Постанова Західного апеляційного господарського від 10.04.2023 у справі №914/2610/22, Постанова Західного апеляційного господарського суду від 04.08.2023 у справі №909/1081/22, Постанова Північно-Західного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 у справі №902/823/23.

За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», організація колективного управління - громадське об`єднання зі статусом юридичної особи, зареєстроване в Установі, що не має на меті отримання прибутку, засноване виключно правовласниками, діяльність якого спрямована на колективне управління майновими правами на об`єкти авторського права і (або) суміжних прав.

Частинами 1, 3, 4, 9 ст. 5 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» унормовано, що колективне управління майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав здійснюють організації колективного управління, зареєстровані Установою у встановленому цим Законом порядку. Організація колективного управління є неприбутковою організацією, утворюється в організаційно-правовій формі громадського об`єднання (громадська організація або громадська спілка) зі статусом юридичної особи, єдиним видом діяльності якої є виконання завдань і функцій, визначених ст. 12 цього Закону. Правовласники як суб`єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління. Правовласники мають право вільно обирати організацію колективного управління, яка буде управляти їхніми майновими правами, визначати, які саме майнові права і на які об`єкти авторського права і (або) суміжних прав передавати в управління, з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом. Правовідносини між організаціями колективного управління та правовласниками виникають та здійснюються на підставі договору про управління майновими правами на колективній основі, що укладається в письмовій (електронній) формі із зазначенням конкретних об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, права на які передаються в управління, та конкретних способів використання таких об`єктів, або на підставі закону. Організації колективного управління здійснюють повноваження щодо колективного управління майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав від свого імені в інтересах правовласників.

Згідно з п. 3, 4 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» організації колективного управління від свого імені та в інтересах правовласників здійснюють, зокрема такі функції: збирають, розподіляють та виплачують дохід від прав правовласникам; звертаються до суду від імені правовласників за захистом їхніх майнових прав відповідно до статутних повноважень та доручення правовласників, вчиняють інші дії, передбачені законодавством та дорученням правовласників, необхідні для захисту майнових прав правовласників, в інтересах яких діє організація.

Одним зі способів управління суб`єктами авторського права і суміжних прав своїми правами є доручення їх управління організаціям колективного управління.

Судом встановлено, що виключні майнові авторські права на музичний твір належать позивачу у справі - ТОВ «Бест Мьюзік», яке передало право на управління цими правами заявнику - Громадській спілці «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами», про що свідчить договір №АВ110620 про управління майновими авторськими правами від 26.06.2020.

Громадська спілка «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» 23.01.2020 включена до Реєстру організацій колективного управління, на підтвердження чого свідчить витяг з Реєстру.

Суд, з урахуванням вищезазначеного дійшов висновку про те, що Громадська спілка «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» на підставі Договору про управління майновими авторськими правами наділена повноваженнями на управління майновими правами суб`єкта авторського права - правом на звернення з позовом до суду в інтересах позивача.

Поряд із цим, наявні у справі попередній рахунок №94 від 26.10.2023 щодо придбання у кафе «Солянка» товарів; відеозапис події, що мала місце 26.10.2023 у приміщенні «кафе «Солянка», підтверджують факт публічного виконання відповідачем музичного твору, майнові авторські права на які належать позивачу, а саме: музичний твір під назвою «Леля» у виконанні TAYANNA

Суд, дослідивши відеозапис фіксації порушення, встановив, що використання музичного твору музичний твір під назвою «Леля» у виконанні TAYANNA здійснювалося у приміщенні кафе «Солянка», що знаходиться за адресою: вул.Воїнів Інтернаціоналістів,1, кв.63, м.Луцьк, в якому здійснює господарську діяльність відповідач, шляхом публічного виконання у приміщенні. Якість відеозапису та безперервна зйомка дають підстави виключити можливість монтажу.

В акті фіксації зазначено, що в приміщенні закладу наявні працюючі прилади/технічні засоби (в тому числі і з колонками) для подання звукової хвилі в діапазоні і з частотою, які сприймаються людським слухом (тобто публічне виконання). Розповсюдження звукової хвилі - тобто подання музичних творів (публічне виконання) безпосередньо зафіксовано на доданому до акту відео-звукозаписі і приймається на слух, а не зором. Фіксація здійснена уповноваженою особою організації Печера В.В. на підставі виданою нею довіреністю від 30.12.2022.

У попередньому рахунку №94 від 26.10.2022 міститься інформація про кафе (його місцезнаходження).

У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.02.2019 по справі № 910/23566/17, зокрема, зазначено наступне:

«У розгляді даної справи місцевий господарський суд, з урахуванням наведених законодавчих приписів та на підставі ретельного дослідження фактичних обставин справи і поданих у ній доказів в їх сукупності (акта фіксації від 22.11.2016 №Че-07/11/16, відеозапису, рахунку № НОМЕР_1 ), встановивши, на відміну від апеляційного господарського суду: використання Підприємцем та Товариством даних музичних творів у власній господарській діяльності без дозволу відповідного правовласника та без сплати авторської винагороди; врахувавши фактичні обставини порушення і виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності, - дійшов заснованого на законі висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, у зв`язку з чим правомірно задовольнив частково позов.

Суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення компенсації з Підприємця, оскільки не дослідив подані Організацією докази в їх сукупності (акт фіксації від 22.11.2016 № Че-07/11/16, рахунок № НОМЕР_1 із зазначенням особи, яка його видала, а саме Підприємця).

Відповідачі мають довести додержання ними вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об`єкта суміжних прав. Крім того, відповідачі повинні спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

Водночас апеляційним господарським судом, на відміну від суду першої інстанції, не було досліджено питання спростування/неспростування відповідачем презумпції винного заподіяння шкоди.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачами не надано доказів укладення останніми угод із правовласниками, які дозволяли б публічне виконання вказаних творів. Суд апеляційної інстанції зазначеного не спростував. Крім того, у вирішенні спору судом апеляційної інстанції не враховано, що використання музичних творів у господарській діяльності певної особи неможливе без її ініціативи (у тому числі свідомого допущення звучання музичних творів у приміщенні, в якому нею здійснюється господарська діяльність); особа, яка здійснює господарську діяльність у відповідному закладі, несе відповідальність за дотримання вимог закону у ньому, у тому числі у сфері інтелектуальної власності; право на використання музичних творів у здійсненні господарської (комерційної) діяльності надається суб`єкту, який таку діяльність здійснює, а не певній території, на якій вона (діяльність) здійснюється.»

Із зазначеного вбачається, що абсолютно всі суб`єкти господарювання, у господарській діяльності яких використовується музика, мають отримати дозвіл на таке використання. Зазначене стосується абсолютно всіх осіб - тих, які власними діями забезпечують публічне виконання музичних творів, та тих, які свідомо допускають звучання музичних творів у своїх приміщеннях/закладах/площадках, де подання музики здійснюється іншими особами, оскільки свідоме допущення (не перешкоджання) звучання музичних творів у приміщеннях/закладах/площадках, де особа здійснює господарську діяльність і є порушенням майнових авторських прав суб`єктів авторського права, яке тягне за собою відповідальність у вигляді стягнення компенсації.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач власними діями у своїй господарській діяльності використав музичний твір, шляхом його публічного виконання чи свідомо допустив звучання музичного твору у своїх приміщеннях/закладах/площадках, та оскільки у нього відсутні права використовувати у такий спосіб наведений музичний твір, відповідач порушив майнові авторські права ТОВ «Бест Мьюзік», управління якими здійснює ГС «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами».

Разом із тим, з системного аналізу наведених вище приписів законодавства, слід дійти висновку, що винагорода за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань в інтересах їх виконавців та виробників, збирання якої забезпечує організація колективного управління в межах відповідної акредитації є за своєю правовою природою різновидом паушальної суми, тобто комісійними платежами (роялті), які на користь виконавців та виробників фонограм і зафіксованих у них виконань музичних творів зобов`язані сплатити особи, що здійснюють їх використання без наявності на те достатніх правових підстав та при цьому збирання такої паушальної суми у вигляді винагороди є одним із різновидів розширеного колективного управління об`єктами авторського права і (або) суміжних прав.

Особа, яка здійснює господарську діяльність у приміщенні кафе, несе відповідальність за додержання в ній вимог закону щодо охорони права на об`єкти інтелектуальної власності. Невиконання відповідачем встановлених законом обов`язків щодо дотримання вимог ЦК України, а саме порядку використання музичних творів у його закладі, є порушенням статей 614, 1166 ЦК України.

Суд відзначає, що представник організації мав право на проведення відеофіксації з огляду на положення п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 № 71 «Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань», за яким суб`єкти комерційного використання повинні, зокрема не перешкоджати представникам уповноважених організацій колективного управління фіксувати факти прямого чи опосередкованого комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, у тому числі за допомогою технічних засобів і (або) шляхом складення відповідного акта фіксації.

Отже, незаконне комерційне використання музичного твору зафіксоване за допомогою відеозйомки. Такий доказ самостійно або разом з іншими наявними у справі доказами, зокрема фіскальним чеком, свідчить про виконання у комерційному закладі відповідача відповідного об`єкта авторського права.

Також, відповідачем не надано доказів на підтвердження наявності у нього майнових прав на використання вищевказаної фонограми і зафіксованого у нього виконання музичного твору, зокрема, укладання ліцензійного договору із відповідним правовласником.

Такими діями, за відсутності у відповідача права використовувати у такий спосіб наведений музичний твір, відповідач порушив майнові авторські права ТОВ «Бест Мьюзік», управління якими здійснює ГС «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами», внаслідок чого є правомірною та підлягає судом задоволенню у повній мірі позовна вимога позивачів про стягнення з відповідача 67100,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав.

Щодо наявності джерела трансляції музичних творів та правил здійснення господарської діяльності із використанням музичних творів, судом враховано наступне.

Відповідач зазначає, що на диску з фіксацією незаконного використання об`єктів авторського права вбачається, що фіксація розпочалася біля будівлі іншого закладу, який є сумісний з закладом Відповідача.

Також, Відповідач стверджує, що в нього відсутні засоби для відтворення аудіо-чи відео-файлів музичних творів чи фільмів, а музичний твір лунає з сумісного закладу.

Разом з цим, на відео чітко видно, що представник ГС «ОКУАСП» (далі-фіксатор) заходить в заклад Відповідача «Солянка» (00:26 хв. відеозапису), де одразу фіксує колонку, яка стоїть одразу перед дверима закладу та з якої лунає музика (00:33 хв відеозапису).

Фіксатор зайшовши в заклад обрав стіл, який знаходиться в протилежній стороні від стіни з сумісним закладом та навів камеру чітко на колонку в стелі з якої лунає музика (01:15 відеозапису).

Тобто, зафіксований музичний твір не міг грати у сумісному закладі, яке не поєднане з закладом Відповідача.

Також, Відповідач стверджує, що зазначений акт складено позивачем в односторонньому порядку без будь яких інших осіб, присутніх під час фіксації.

Стосовно того, що в акті фіксації та на відео-звукозаписі відсутні відомості про програму та електронний засіб, які визначили виконавця та назву твору.

На відеозаписі зафіксоване використання Відповідачем музичних творів в публічному закладі, в якому здійснює господарську діяльність Відповідав. Визначення зазначених деталей щодо музичних творів здійснювалось безпосередньо на місці за допомогою програм Sound Hound та/або Shazam - які знаходиться у вільному доступі. Ці данні додатково перевіряються методом порівняння зразків Об`єктів авторського права записаних на відео-звукозаписі із тими самими музичними творами, розміщені на сервісі You Тube на підставі стандартної (відкритої) ліцензії You Тube в мережі інтернет.

Теж саме зазначено на другій сторінці акту фіксації, складеного представником Позивача .

Приписами Закону України «Про авторське право і суміжні права», Закону України «Про ефективне управління майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав» не містить вимог про те, що здійснюючи фіксування факту порушення авторських прав, уповноважена особа має зафіксувати на відео за допомогою яких програм було встановлено музику.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010).

Факт неправомірного використання відповідачем у власній господарській діяльності спірного музичного твору шляхом здійснення публічного виконання без дозволу правовласника підтверджується матеріалами справи.

Відтак вимога позивача про стягнення з відповідача 67100,00 грн компенсації за неправомірне використання об`єкта авторського права - музичного твору «Леля», визначеної з урахуванням встановленого законом прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2023 року, а саме 2684,00 грн (ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023 рік») (25 х 2684= 67100,00 грн) обґрунтована та належить до задоволення.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в частині задоволених позовних вимог в сумі 2684,00 грн відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на нього.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

За таких обставин, інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору впливу не мають.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Ляна-Луцьк» (вул.Воїнів Інтернаціоналістів,1, кв.63, м.Луцьк, 43000, код ЄДРПОУ 33170438) на користь Громадської спілки "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" (вул. А. Аболмасова, буд. 5, прим. 57, оф. 1, м. Київ, 02002, код ЄДРПОУ 43370642) в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Мьюзік" (вул. М. Василенка, 7-А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 40471053) 67100,00 грн (шістдесят сім тисяч сто гривень) компенсації за порушення авторських прав, а також 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено 16.04.2024.

СуддяІ. О. Гарбар