Справа № 570/2009/21

Номер провадження 2/570/13/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 березня 2024 року Рівненський районнийсуд Рівненськоїобласті у складі:

судді Гнатущенко Ю.В.

з участю секретаря судових засідань Гречки О.В.,

представника позивача - адвоката Бойчука К.М.,

представника відповідача Великоомелянської сільської ради Рівненського району Рівненської області Насанович Н.А.

представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Гарголя В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Великоомелянської сільської ради Рівненського району,ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання недійсним рішень сільської ради та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

У травні 2021 р. позивач ОСОБА_2 звернувся в Рівненський районний суд Рівненської області із позовом до Великоомелянської сільської ради Рівненського району Рівненської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , та з урахування заяв про збільшення позовних вимог від вх. 14164 від 20.08.2021 р. (а.с.49 т.1) та вх.6015 від 10.04.2023 р. (а.с.193) просить:

-Визнати частково недійсним рішення Великоомелянської сільської ради №572 від 26.10.2017 р. в частині відмови ОСОБА_2 у виділенні земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та зобов`язати Великоомелянську сільську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою про виділення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в розмірі 0,41 га, що прилягає до будинку по АДРЕСА_1 ;

-Визнати частково недійсним рішення Великоомелянської сільської ради №540 від 26.10.2017 р. в частині припинення користування земельною ділянкою площею 0,39 га для ведення особистого селянського господарства у зв`язку зі смертю ОСОБА_4 (а.с.6 т.1).

-Визнати недійсним рішення Великоомелянської сільської ради №241 від 21.03.2021 р. про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з метою передачі у власність на землях Великоомелянської сільської ради Конєвій Т.М.;

-Визнати недійсним рішення Великоомелянської сільської ради №240 від 21.05.2021 р. про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з метою передачі у власність на землях Великоомелянської сільської ради Ковалю М.С.; (а.с.49 т.1)

-Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки к.н. 5624682000:01:002:0300 у Державному земельному кадастрі зареєстрованому відділом у Первомайському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області;

-Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки к.н. 5624682000:01:002:0321 у Державному земельному кадастрі зареєстрованому відділом у Варвинському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (а.с.193 т.1).

В обґрунтування позову вказує, що рішенням Рівненського районного суду від 21.06.2007 р. у справі №2-369 2007 р. визнано за ОСОБА_5 , 1942 р.н., як спадкоємцем за заповітом право власності на спадковий будинок АДРЕСА_1 , який по погосподарських книгах Великоомелянської сільської ради рахується за померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

Відповідно до рішення №29 Великоомелянської сільської ради народних депутатів Рівненського району від 18.10.1994 р. «Про закріплення земельних ділянок» вирішено: Дати дозвіл на користування земельною ділянкою, якою користувалися до дня смерті: 14. ОСОБА_6 площа 0,64 га ОСОБА_4 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 31.05.2012 р., посвідченого державним нотаріусом Другої Рівненської нотаріальної контори Костюковою О.О., ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , успадкував 2/3 частки у спадщині, у тому числі з врахуванням 1/3 частки, від якої відмовилася дружина померлого ОСОБА_7 .

Спадщина, на яку у вказаній частці видано свідоцтво, складається з:

Житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , що належать померлому на підставі рішення Рівненського районного суду від 21.06.2007 р (справа №2-369 2007 року), зареєстрованого 25.10.2007 р. в Реєстрі прав власності на нерухоме майно КП «Рівненське ОБТІ» за номером : 20778682 в реєстровій книзі: 1 номер запису 170-170.

До житлового будинку з надвірними будівлями, який спадкується, відноситься позначений в технічній документації літерою А1 житловий будинок (шлак), житловою площею 50,6 кв.м., загальною площею 91,1 к.м., та надвірні будівлі: Б-господарстка будівля, б сарай, Г- погріб, Д-вбиральня, Ж- колодязь, №1 огорожа, №2 ворота.

Свідоцтво про право на спадщину на 2/3 частки від вказаного у цьому свідоцтві житловому будинку з надвірними будівлями видано ОСОБА_2

Свідоцтво про право на спадщину на 2/3 частки від вказаного у цьому свідоцтві житловому будинку з надвірними будівлями видано ОСОБА_2 .

Земельна ділянка, яка надана рішенням №29 Великоомелянської сільської ради народних депутатів Рівненського району від 18.10.1994 р. «Про закріплення земельних ділянок» вирішено: Дати дозвіл на користування земельною ділянкою, якою користувалися до дня смерті: 14. ОСОБА_6 площа 0,64 га ОСОБА_4 , належним чином використовувалася спадкоємцями, а саме ОСОБА_5 та його спадкоємцем ОСОБА_2 , за що сплачувалася відповідна плата.

В 2017 р. ОСОБА_2 звернувся у Великоомелянську сільську раду із заявою про надання дозволу на приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,41 га, яка прилягає до земельної ділянки, що надана для обслуговування житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 .

На неодноразові звернення у Великоомелянську сільську раду з приводу рішення на подану заяву про надання дозволу на приватизацію земельної ділянки, ОСОБА_2 отримував відповідь, що заява ще не розглядалася.

В 2020 році ОСОБА_2 стало відомо, що по земельній ділянці площею 0,41 га, яка прилягає до земельної ділянки по АДРЕСА_2 , яка ним використовується для вирощування сільськогосподарських культур, ходили невідомі люди з геодезичним обладнанням і виконували заміри.

Після цього позивач отримав відповідь на адвокатський запит від 24.09.2020 р. №846/2-19 про те, що ОСОБА_2 звертався (заява №73 від 09.06.2017 р.) до Великоомелянської сільської ради із заявою про виділення земельної ділянки площею 0,41 га для ведення особистого селянського господарства в с. В.Омеляна. Враховуючи те, що за ОСОБА_2 на території Великоомелянської сільської ради обліковується 4,59 га для ведення особистого селянського господарства рішенням сесії сільської ради №572 від 26.10.2017 р. йому було відмовлено у виділенні земельної ділянки для ведення селянського господарства.

Про таке рішення позивачу стало відомо у вересні 2020 р., з яким він не згідний, оскільки наявність земельної ділянки отриманої у спадщину, не позбавляє його права на приватизацію земельної ділянки.

При ознайомленні з рішеннями Великоомелянської сільської ради у жовтні 2020 р., позивачу стало відомо про рішення Великоомелянської сільської ради №540 від 26.10.2017 р. про припинення права користування земельними ділянками, відповідно до п.3 вказаного рішення припинено право користування земельною ділянкою площею 0,39 га для ведення особистого селянського господарства у зв`язку зі смертю ОСОБА_4 .

З таким рішенням позивач не згідний. Дід позивача ОСОБА_6 , учасник Великої вітчизняної війни, інвалід війни 2 групи, отримав земельну ділянку, як член колгоспного двору, збудував на ній будинок, якому присвоєно адресу АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_6 цей будинок та присадибна земельна ділянка площею 0,64 га успадкована ОСОБА_4 , право користування земельною ділянкою перейшло до ОСОБА_4 відповідно до рішення №29 Великоомелянської сільської ради народних депутатів Рівненського району від 18.10.1994 р. «Про закріплення земельних ділянок».

Після смерті ОСОБА_4 будинок АДРЕСА_1 успадкований ОСОБА_5 , також він продовжив використовувати земельну ділянку площею 0,64 га, яка прилегла до вказаного будинку.

В подальшому після смерті ОСОБА_5 , 2/3 будинку по АДРЕСА_1 успадкував ОСОБА_2 та 1/3 будинку успадкувала його сестра ОСОБА_8 , а земельною ділянкою за згодою ОСОБА_8 продовжував користуватися позивач.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 14.06.2021 р. відкрито загальне позовне провадження у справі (а.с.35 т.1).

Ухвалою суду від 25.10.2021 р. витребувано докази (а.с. 70 т.1) та протокольною ухвалою прийнято до розгляду заяву представника позивача адвоката Бойчука К.М. про збільшення позовних вимог вх. 14164 від 20.08.2021 р. (а.с.101 т.1).

Ухвалою суду від 15.02.2022 р. залучено до участі у справі співвідповідачів (а.с. 34).

Ухвалою суду від 10.04.2023 р. прийнято заяву представника позивача адвоката Бойчука К.М. про збільшення позовних вимог вх.6015 від 10.04.2023 р. (а.с.198).

Ухвалою суду від 12.06.2023 р. за клопотанням відповідача витребувано докази (а.с. 214 т.1).

Ухвалою суду від 11.09.2023 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.242 т.1).

У відзиві вх. 11496 від 09.07.2021 р. (а.с.38-40 т.1) сільський голова Великоомелянської сільської ради Рівненського району Рівненської області А. Карпюк просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування відзиву вказує, що згідно з погосподарського обліку та земельно-кадастрової документації Великоомелянської сільської ради за позивачем ОСОБА_2 обліковуються земельні ділянки:

-с.Вересневе Рівненського району Рівненської області, земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, площею 0,14 га, отримана в порядку реалізації права на безкоштовну приватизацію (надалі земельна ділянка № НОМЕР_1 );

-с.Вересневе Рівненського району Рівненської області, земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, площею 0,5 га, отримана в порядку спадкування (надалі земельна ділянка № НОМЕР_2 );

-с. Велика Омеляна Рівненського району Рівненської області, земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, площею 0,167 га, отримана в порядку спадкування (надалі земельна ділянка № НОМЕР_3 );

-с. Велика Омеляна Рівненського району Рівненської області, земельні частки (паї), площею 4 га, отримані в порядку спадкування (надалі земельні ділянки №4);

Наводить положення статей 269, 270 Податкового Кодексу України, п.п. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПКУ.

Станом на 01.01.2020 р. за позивачем ОСОБА_2 існувала заборгованість зі сплати земельного податку за ділянки №1-3 та були нараховані штрафні санкції за період прострочення платежів з 2017 р. по 2019 роки включно. 14.08.2020 р. позивач здійснив часткове погашення боргу по сплаті земельного податку у розмірі 1179,59 грн. За даними Державної податкової інспекції, ОСОБА_2 за належні йому земельні ділянки зобов`язаний сплатити 461,75 грн. земельного податку за 2021 р. та 157,8 грн. боргу за попередній період.

Станом за 06.07.2021 р. земельний податок ОСОБА_2 за земельні ділянки №1-3 не сплатив. Інших надходжень по сплаті земельного податку від ОСОБА_2 в період з 2017 року по 2021 рік до бюджету Великоомелянської сільської ради не надходило. Земельний податок за паї позивачем не сплачується.

Земельна ділянка площею 0,64 га, яка розташована на території с.Велика Омеляна Рівненського району Рівненської області використовувалася ОСОБА_4 на підставі рішення Великоомелянської сільської ради народних депутатів №29 від 18.10.1994 р. Вказане рішення стосувалося закріплення земельних ділянок за окремими громадянами для отримання права користування.

З 1994 року жодних дій щодо переоформлення земельної ділянки та оформлення права приватної власності чи права оренди вказаної земельної ділянки ОСОБА_4 вчинено не було. Державний акт на право постійного користування землею оформлений не був. Рішення про закріплення земельних ділянок є недостатньою правовою підставою для свідчення про належність земельної ділянки конкретній особі. Закріплені земельні ділянки не свідчать про встановлення постійного користування земельною ділянкою в контексті ст. 92 ЗК України, оскільки серед кола суб`єктів, які можуть набувати земельні ділянки на праві постійного користування, відсутні фізичні особи.

Вважає, що рішення Великоомелянської сільської ради №540 від 26.10.2017 р. «Про припинення права користування земельними ділянками» прийняте з урахуванням положень ЦК України, ЗК України та в межах повноважень, передбачених ЗУ « Про місцеве самоврядування в Україні».

Після смерті ОСОБА_5 позивач успадкував частину земельної ділянки, на якій розміщено житловий будинок, що використовувалася ОСОБА_4 . Житловий будинок 2/3 якого є спадщиною позивача, площею 50,6 кв.м., розміщений на земельній ділянці площею, встановленою для обслуговування житлового будинку 0,25 га.

Решта частина земельної ділянки, якою користувалася ОСОБА_4 , загальною площею 0,39 га, рішенням №540 від 26.10.2017 р. була віднесена до земель Великоомелянської сільської ради. Відповідно до ст.59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Оскільки на момент розгляду заяви ОСОБА_2 про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки площею 0,41 га у власність для ведення особистого селянського господарства від 09.06.2017 р., рішення №540 від 26.10.2017 р. «Про припинення права користування земельними ділянками» не набрало законної сили, вільних ділянок в межах населеного пункту не було. Відповідно депутатами прийнято рішення №572 від 26.10.2017 «Про відмову у виділенні земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в межах населених пунктів сільської ради».

Позивач у період 2018-2021 років до Великоомелянської сільської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки не звертався.

Станом на липень 2021 р. із земель запасу, зокрема за рахунок земельної ділянки, на яку претендує позивач, рішенням №241 від 21.03.2021 р. «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого сільського господарства з метою передачі у власність на землях Великоомелянської сільської ради Конєвій Т.М.» передано у власність земельну ділянку загальною площею 0,10 га ОСОБА_1 . Рішенням №240 від 21.05.2021 р. «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з метою передачі у власність на землях Великоомелянської сільської ради Ковалю М.С.» земельну ділянку загальною площею 0,10 на передано у власність ОСОБА_3 . Тому частина земельної ділянки, на яку претендує позивач, є приватною власністю фізичних осіб.

У відзиві на заяву про збільшення позовних вимог вх. 15213 від 10.09.2021 р. (а.с. 55-56 т.1) відповідач вказує, що рішення №241 від 21.03.2021 р. та рішенням №240 від 21.05.2021 р. є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені після їх виконання. Вказані рішення прийняті в межах чинного законодавства України, з дотриманням процедури, передбаченої ст.ст. 116, 118 ЗК України. Враховуючи, що земельні ділянки, зазначені в заяві були віднесені до земель запасу Великоомелянської сільської ради, згідно рішення №540 від 26.10.2017 р. «Про припинення права користування земельними ділянками», прийняті рішення №240 та №241 є правомірними.

У відповіді на відзив вх.14165 від 20.08.2021 р. (а.с. 52-54) представник позивача адвокат Бойчук К.М. вказує, що позивач ОСОБА_2 сплачував земельний податок по мірі надходження, вважаючи, що плата стягується за усі земельні ділянки, які перебувають у його користуванні та у власності.

Наводить положення ст.79-1, ч.1 ст. 122 ЗК України. Жодним документом не встановлено обставин існування у будь-яких осіб дійсного речового права саме на земельну ділянку, яка відповідно до рішення Великоомелянської сільської ради №29 18.10.1994 р. передана в користуванні ОСОБА_4 та рішенням Великоомеляснької сільської ради №540 від 26.10.2017 р. припинено право користування земельною ділянкою.

Відповідач у відзиві змінив підстави відмови ОСОБА_2 у виділенні земельної ділянки, вказавши про відсутність вільних ділянок в межах населеного пункту. В той же час рішенням Великоомелянської сільської ради ради №540 від 26.110.2017 р. припинено право користування земельною ділянкою ОСОБА_4 і того ж дня винесено рішення Великоомелянської сільської ради №572 від 26.10.2017 р. про відмову ОСОБА_2 у виділенні земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Наводить судову практику, а саме постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 липня 2021 року у справі № П/811/137/18 (адміністративне провадження № К/9901/69152/18), та постанову у справі №452/2587/18 від 11.10.2020 р.

Звертає увагу на норми ст. 9, 19, 30 ЗК України №561-ХІІ, земельна ділянка надавалася Великоомелянською сільською радою народних депутатів та переходила спадкодавцю позивача разом з будинком в межах діючого на той час земельного законодавства, тому відповідачем при прийнятті рішення №540 від 26.10.2017 р. були порушені вимоги ст.ст. 12, 79-1, 120 ЗК України.

Представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Гарголь В.В. подав до суду заяву про застосування позовної давності вх. 8381 від 20.06.2022 р. (а.с. 99 т.1) та вх.6553 від 19.04.2023 р. (а.с. 200 т.1), в обґрунтування якої вказує, що позивач голослівно стверджує, що про оскаржуване рішення Великоомелянської сільської ради №597 від 26.10.2017 р. він дізнався лише у 2020 році, однак з позовом до суду позивач звернувся 12.05.2021 р., тобто через чотири роки та шість місяців після прийняття оскаржуваного рішення.

У судовомузасіданні представник позивача адвокат Бойчук К.М. підтримав заявлені вимоги та просить їх задовільнити.

У судовому засіданні представник відповідача Великоомелянської сільської ради просить у задоволенні позову відмовити. Підтримала відзиви.

У судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Гарголь В.В. просить у задоволенні позову відмовити. Підтримав заяву про застосування позовної давності.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання жодного разу не з`явився, судом вжито належних заходів щодо його повідомлення про дату, час та місце розгляду справи. Відзиву, заяв не подано.

Суд, вислухавши пояснення представників учасників справи у судовому засіданні, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Вимоги ст.264ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер дід позивача ОСОБА_6 (свідоцтво про смерть НОМЕР_4 а.с. 24 т.1)

У пункті 14 Рішення Великоомелянської сільської ради народних депутатів Рівненського району від 18.10.1994р.№29«Про закріпленняземельних ділянок», розглянувши заяви громадян про надання права користуватися земельними ділянками, якими користувалися діди, батьки, чоловіки до дня смерті та про закріплення земельних ділянок, вирішено дати дозвіл на користування земельною ділянкою, якою користувалися до дня смерті, зокрема ОСОБА_6 пл. 0,64 га ОСОБА_4 (а.с.11 т.1).

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_4 (Свідоцтво про смерть серія НОМЕР_5 , видане Великоомелянською сільською радою Рівненського району Рівненської області 16.05.2006 р. (а.с. 25 т.1)

21.06.2007р.рішенням Рівненськогорайонного судуРівненської областівід усправі №2-3692007р.визнано за ОСОБА_5 ,1942р.н.,як спадкоємцемза заповітом,право власностіна спадковийжитловий будинок АДРЕСА_1 ,який попогосподарських книгахВеликомелянської сільськоїради рахуєтьсяза померлою ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 (а.с.17т.1).

ІНФОРМАЦІЯ_5 помер батько позивача - ОСОБА_5 , 1942 р.н., син ОСОБА_4 (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_6 а.с. 26 т.1)

31.05.2012 р. державним нотаріусом Другої Рівненської державної нотаріальної контори Костюковою О.О. ОСОБА_2 видано Свідоцтво про право на спадщину за законом, а саме на 2/3 частки у спадщині, яка складається з житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , що належить померлому на підставі рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 21.06.2007 р. (справа №2-369 2007 р.), зареєстрованого 25.10.2007 р. в Реєстрі прав власності на нерухоме майно КП РОБТІ за реєстраційним номером 20778682 в реєстровій книзі: 1 номер запису 170-170 (а.с.16 т.1).

Як убачається з квитанції від 22.05.2017 р. позивачем ОСОБА_2 сплачено земельний податок з фізичних осіб у розмірі 160,67 грн. (а.с. 28. т.1).

09.06.2017 р. позивач ОСОБА_2 звернувся до Великоомелянської сільської ради про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки площею 0,41 га у власність для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 за рахунок земельної ділянки померлої бабусі ОСОБА_4 , до якої долучив ситуаційну схему.

Рішенням Великоомелянської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 26.10.2017 р. №540 «Про припинення права користування земельними ділянками», заслухавши пояснення спеціаліста-землевпорядника сільської ради ОСОБА_9 щодо необхідності припинення права користування земельними ділянками громадян ОСОБА_10 (свідоцтво про смерть НОМЕР_7 від 04.03.2017 р.), ОСОБА_11 (свідоцтво про смерть НОМЕР_8 від 02.12.2003 р.) та ОСОБА_4 (свідоцтвопро смерть НОМЕР_9 від 12.08.2002 р.), наданих їм у користування для ведення особистого селянського господарства в селі В. Омеляна, у зв`язку з смертю, керуючись ст. 12, 33, 144 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», за погодженням з постійними комісіями, Великоомелянська сільська рада вирішила, Припинити право користування земельною ділянкою площею 0,30 га для ведення особистого селянського господарства у зв`язку із смертю ОСОБА_10 ; Припинити право користування земельними ділянками загальною площею 0,68 га для ведення особистого селянського господарства у зв`язку із смертю ОСОБА_11 ; та у п.3 Припинити право користування земельною ділянкою площею 0,39гадля ведення особистого селянського господарства у зв`язку із смертю ОСОБА_4 .

У п. 4 вказаного рішення вказано, що земельні ділянки загальною площею 1,37га віднести до земель запасу Великоомелянської сільської ради (сг. угіддя-рілля) та здійснювати їх надання у відповідності до вимог чинного законодавства (а.с.9 т.1).

Рішенням Великоомелянської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 26.10.2017р.№572 «Про відмову у виділенні земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в межах населених пунктів сільської ради», розглянувши заяви громадян щодо виділення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території сільської ради, керуючись ст. 12 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Генпланом села Вересневе, у зв`язку з відсутністю вільних ділянок в межах населених пунктів сільської ради, за погодженням з постійними комісіями, Великоомелянська сільська рада вирішила у п.1 відмовити у виділенні земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства громадянам, зокрема ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (а.с. 8 т.1).

Позивачу ОСОБА_2 належить на праві власності згідно Свідоцтва про право на спадщину, серія та номер 203, видане 25.03.2020 р. приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Кутецькою В.В. 1/3 земельної ділянки к.н. 5624682000:02:020:0185 площею 3,0842 га, яка перебуває в оренді, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкт від 02.10.2020 р. (а.с.21-22 т.1).

Як убачається з квитанцій від 14.08.2020 р. позивачем ОСОБА_2 сплачено земельний податок з фізичних осіб у розмірі 1170,59 грн. (а.с. 27. т.1). Крім того, від ГУ ДПС у Рівненській області до суду 01.09.2023 р. надійшла інформація, згідно даних інтегрованої картки ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_10 ) сплачено земельного податку з фізичних осіб (код платежу 18010700) в період з 01.01.2013 р. по 25.08.2023 р. (інтегрована картка платника діє з 01.01.2013 р.)за період з 01.01.2013 по 25.08.2023 р. 1124,32 грн. Також вказано, що за даними інформаційної системи ДПС України у ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_10 ) на обліку перебувають наступні земельні ділянки:

-(01.03) для ведення особистого селянського господарства (рілля) 0,5 га з 2018 р. (с. Вересневе Рівненський р-н.) к.н.. 5624682000:03:022:0372);

-(02.01) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (села не більш як 0,25 га) 0,1481 з 2013 р. (с. Вересневе Рівненський р-н.) к.н.5624682000:03:021:0119;

-Земля (02.01) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (села не більше як 0,25 га) 0,19 га з 2018 р. (с. Велика Омеляна). (а.с.225-226 т.1).

Як убачається з відповіді Великоомелянської сільської ради Рівненського району Рівненської області №846/02-19 від 24.09.2020 р. на адвокатський запит від 21.09.2020 р. (а.с. 7 т.1):

-Згідно погосподарського обліку та земельно-кадастрової документації за ОСОБА_5 , 1942 р.н., земельних ділянокне обліковувалося. Він не звертався із заявою про приватизацію земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, ведення особистого селянського господарства. Земельна ділянка обліковувалася за померлою ОСОБА_4 .

- ОСОБА_2 не звертався до Великоомелянської сільської ради про приватизацію земельної ділянки для обслуговуванняжитлового будинку по АДРЕСА_1 . Враховуючи те, що ОСОБА_2 своє правона безкоштовнуприватизацію длябудівництва таобслуговування житловогобудинку, господарських будівель та споруд використав, присадибна земельна ділянка по АДРЕСА_1 може передаватися йому тільки в оренду.

- ОСОБА_2 звертався (заява №73 від 09.06.2017 р.) до Великоомелянської сільської ради із заявою про виділення земельної ділянки площею 0,41 га для ведення особистого селянського господарства в с. В. Омеляна. Враховуючи те, що за ОСОБА_2 на території Великоомелянської сільської ради обліковується 4,59 га для ведення особистого селянського господарства, рішенням сесії сільської ради №572 від 26.10.2017 р. йому було відмовлено у виділенні земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 15.03.2021 р. у справі №570/397/21 закрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Великоомелянської сільської ради про визнання частково недійсним рішень та зобов`язання вчинити дії; роз`яснено позивачу, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції Рівненського районного суду Рівненської області в порядку цивільного судочинства (а.с. 29 т.1).

Рішенням Великоомелянської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 21.03.2021 р. №241 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з метою передачі у власність на землях Великоомелянської сільської ради КонєвійТ.М.», розглянувши заяву ОСОБА_1 , проживаючої в с. В. Омеляна Рівненського району Рівненської області та проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розроблений ФОП ОСОБА_12 , для ведення особистого селянського господарства з метою передачі у власність на території Великоомелянської сільської ради, керуючись ст.ст. 12, 22, 33116, 118, 121, 186 ЗК України, відповідно до п. 34 ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 19, 50 ЗУ «Про землеустрій», ЗУ «Про Державний земельний кадастр», беручи до уваги протокол засідання постійної комісії сільської ради з питань земельних відносин, будівництва, перспективного планування, екології та охорони навколишнього середовища, Великоомелянська сільська рада затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,10 га (к.н. 5624682000:01:002:0322) для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в селі Велика Омеляна Рівненського району; та передала у власність ОСОБА_1 вказану земельну ділянку (а.с.42 т.1).

Рішенням Великоомелянської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 21.05.2021 р. №240 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з метою передачі у власність на землях Великоомелянської сільської ради Ковалю М.С.», розглянувши заяву ОСОБА_3 , проживаючого в місті Рівне Рівненської області та проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розроблений ФОП ОСОБА_12 , для ведення особистого селянського господарства з метою передачі у власність на території Великоомелянської сільської ради, керуючись ст.ст. 12, 22, 33116, 118, 121, 186 ЗК України, відповідно до п. 34ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 19, 50 ЗУ «Про землеустрій», ЗУ «Про Державний земельний кадастр», беручи до уваги протокол засідання постійної комісії сільської ради з питань земельних відносин, будівництва, перспективного планування, екології та охорони навколишнього середовища, Великоомелянська сільська рада затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,10 га (к.н. 5624682000:01:002:0321) для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в селі Велика Омеляна Рівненського району; та передала у власність ОСОБА_3 вказану земельну ділянку (а.с.41 т.1).

У зв`язку з виявленням невідповідності в рішеннях №241, №242, № 250 в частині зазначення дати прийняття рішення, а саме: замість місяця травень, вказано місяць березень. Актом комісійного огляду від 31.05.2021 р., враховуючи вимоги п.69.4-69.5 Регламенту Великоомелянської сільської ради 8 скликання, затвердженого рішенням сесії №11 від 24.12.2020 р., комісія вирішила рекомендувати секретарю Великоомелянськї сільської ради ОСОБА_13 здійснити заходи щодо виправлення технічних описок у зазначених рішеннях (а.с.109).

Про визнання частково не дійсним рішення Великоомелянської сільської ради №572 від 26.10.2017 р. в частині відмови ОСОБА_2 у виділення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та зобов`язання повторного розглянути заяву на виготовлення проекту землеустрою про виділення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в розмірі 0,41 га, що прилягає до будинку по АДРЕСА_1 .

Відповідно частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить, як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та багатьох інших.

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19).

У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Згідно статті 16ЦК України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов`язку в натурі; зміни правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та іншими способами відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин можна оспорювати з погляду його законності, а вимогу про визнання такого рішення незаконним і про його скасування - розглядати за правилами цивільного судочинства, якщо внаслідок реалізації такого рішення у фізичної особи виникло цивільне право, і спірні правовідносини, яких стосується позов, мають приватноправовий характер. У цьому разі вказану вимогу можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та заявляти до суду для розгляду за правилами цивільного судочинства, якщо фактично метою такого позову є оскарження речового права (права власності), що виникло у фізичної особи внаслідок реалізації відповідного рішення ради. Тобто, якщо на підставі рішення органу місцевого самоврядування фізична особа набула речове право на земельну ділянку, вимога про визнання незаконним такого рішення та про його скасування стосується приватноправових відносин і є цивільно-правовим способом захисту права позивача (близькі за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постановах від 24.04.2018 року у справі № 401/2400/16-ц, від 15.05.2018 року у справі №809/739/17, від 20.09.2018 року у справі № 126/1373/17, від 07.11.2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 25-28), від 20.03.2019 року у справі № 756/5081/14-ц (пункт 32), від 03.07.2019 року у справі № 756/5080/14-ц (пункт 37), від 16.06.2020 року у справі № 554/9719/18)).

Судом установлено, що на підставі оспорюваного рішення №572 від 26.10.2017 р. відмовлено ОСОБА_2 у виділенні земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в розмірі 0,41 га, що прилягає до будинку по АДРЕСА_1 . та оспорюваним рішенням №540 від 26.10.2017 р. припинено користування земельною ділянкою площею 0,39 га для ведення особистого селянського господарства у зв`язку зі смертю ОСОБА_4 .

Частиною2ст.19 Конституції Українитаст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування»встановлено,що органидержавної владита органимісцевого самоврядуваннязобов`язанідіятилише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до частини другої статті 14Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до змісту ст.ст.1,78 Земельного кодексу України, земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній і державній власності та є, в свою чергу, основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною Держави.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються положеннямиКонституції України,Земельного кодексу України.

Як слідує зі змістуст. 3 ЗК України, земельні відносини регулюютьсяКонституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

ОСОБА_2 звернувся до відповідача Великоомелянської сільської ради Рівненського району Рівненської області із заявою, щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в розмірі 0,41 га., за рахунок земельної ділянки померлої бабусі ОСОБА_4 .

За результатами розгляду його заяви26.10.2017 р. рішенням Велиоомелянської сільської ради № 572 ОСОБА_2 відмовлено у виділенні земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно допункту «б»частинипершої статті 81ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

За змістом частин першої, другої статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з підпунктом «в» частини третьої статті 116ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

За правилами пункту «б» частини першої статті 121ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Стаття 118ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Частинами шостою, сьомою статті 118ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Статтею 122цього ЗемельногоКодексу встановлено вичерпний перелік підстав для відмови у на дані дозволу на розробку проекту землеустрою.

Однак у відповіді на запит адвоката від 24.09.2020 р. №846/02-19 (а.с.7 т.1) зазначено, що підставою для відмови у виділенні земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства стало перебування на обліку за ОСОБА_2 на території Великоомелянської сільської ради 4,59 га. для ведення особистого селянського господарства, хоча в оскаржуваному рішенні №572 від 26.10.2017 р. відповідач не вказав, жодної обґрунтованої підстави відмови у надані дозволу на розробку проекту землеустрою позивачу.

Як убачається з матеріалів справи (а.с.21 т.1) та не заперечується учасниками справи, позивач ОСОБА_2 отримав у спадок 1/3 частину земельної ділянки площею 3,0842 га. Доказів, про те що позивач використав своє право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, відповідач не надав.

Відповідно доч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, належних та допустимих доказів перебування у власності чи у користуванні позивача земельної ділянки, яку він отримав безоплатно із земель державної або комунальної власності, відповідачем не надано.

Таким чином, за змістом наведених норм, позивач ОСОБА_2 має право на набуття у власність в порядку приватизації певних видів земельних ділянок, у тому числі для ведення особистого селянського господарства у розмірах згідно встановлених норм.

Щодо відсутності вільних земельних ділянок на території сільської ради, як підставу відмови у наданні земельної ділянки та щодо рішення Великоомелянської сільської ради №540 від 26.10.2017 р. в частині припинення користування земельною ділянкою площею 0,39 га для ведення особистого селянського господарства у зв`язку зі смертю ОСОБА_4 .

Суд зазначає, що відповідно до заяви позивачавід 09.06.2017 року, останній просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в розмірі 0,41 га, що прилягає до будинку по АДРЕСА_1 . При цьому, позивач надав схему місцезнаходження названої ділянки, а саме ситуаційну схему.

Позивач як спадкоємець своєї бабусі є співвласником житлового будинку за вказаною адресою та бажає оформити право власності на спірну земельну ділянку, якою користувалась його бабуся, починаючи із 1994 року.

Відповідно дост. 125 Земельного Кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як слідує зі змісту пояснень учасників справи та матеріалів справи, державна реєстрація права власності або користування наобумовлену земельну ділянку в установленому порядку при зверненні Онопрійчука 09.06.2017 р. здійснена не була.Не було здійснено такоїдержавної реєстрації на час розгляду справи і на позивача.

За наведених обставин, на час розгляду відповідачем поданої заяви позивачем земельна ділянка, відносно якої прийняті оскаржуванірішення, була вільнавід зареєстрованих на неї прав інших осіб та належала до земель Великоомелянської сільської ради Рівненського району Рівненської області.

Відповідно дост. 119 Земельного Кодексу Українигромадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом. Передача такої земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.

З матеріалів справи слідує, що бабуся позивача померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , а відтак станом на дату подання позивачем заяви09.06.2017 р. про надання згоди на розробку проекту землеустрою, позивач єособою, визначеноюст. 119 ЗК Українияка безперервно користувалася земельною ділянкою протягом 15 років.

Натомість, не залежно від підстав за яких подано позивачем заявувід 09.06.2017 р. про надання згоди на розробку проекту землеустрою відносно обумовленої вище ділянки, розгляд заяви позивача про передачуу власність або у користування громадянздійснюється в порядку, встановленомуст. 118 ЗемельногоКодексу.

Ухвалюючи рішення №572 від 26.10.2017 р. в частині відмови ОСОБА_2 у виділенні земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в розмірі 0,41 га, що прилягає до будинку по АДРЕСА_1 та рішення №540 від 26.10.2017 р. в частині припинення користування земельною ділянкою площею 0,39 га для ведення особистого селянського господарства у зв`язку зі смертю ОСОБА_4 ,відповідач порушив приписист. 118 Земельного кодексу Українита відмовив позивачу з підстав непередбачених названою нормою закону.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_14 пояснювала, що сільська рада не вирішувала жодних питань по спірній земельній ділянці протягом тривалого періоду часу, оскільки їй було відомо про спадкоємця ОСОБА_5 , який вживає заходів щодо оформлення права власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 .

Також, суд вважає за необхідне вказати, що кожне рішення відповідача обов`язково має прийматись з дотриманням певної процедури, встановленої законом, а також повинні бути передбачені законом підстави його прийняття, підтверджені належними доказами, чого відповідачем у спірному випадку не дотримано.

Враховуючи обставини справи, Великоомелянська сільська рада, приймаючи оскаржувані рішення, діяла без урахування усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, не на підставі, не у межах дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

За обставин справи, відповідачем не наведено достатньо вагомих та суттєвих доводів проти позовної заяви та не доведено правомірності оскаржуваних рішень. Тому позов у цій частині позовних вимог слід задоволити.

Разом з тим, під час розгляду справи судом представником відповідачки ОСОБА_1 адвокатом Гарголь В.В. подано заяви про застосування наслідків спливу строків позовної давності вх. 8381 від 20.06.2022 р. (а.с.99 т.1) та вх.6553 від 19.04.2023 р. (а.с. 200 т.1), де останній вказує, що позивач голослівно стверджує, що про оскаржуване рішення Великоомелянської сільської ради №597 від 26.10.2017 р. він дізнався лише у 2020 році, однак з позовом до суду позивач звернувся 12.05.2021 р., тобто через чотири роки та шість місяців після прийняття оскаржуваного рішення.

За змістомстатей 256-258 ЦК Українипозовна давністьце строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно достатті 253 ЦК Україниперебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. (частини першастатті 261 ЦК України).

Згідно з частиною четвертоюстатті 267 ЦК Українисплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість. Якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності в разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Оскільки позивач оспорює серед іншого, рішення №597 від 26.10.2017 р., про яке у своїх заявах про застосування наслідків спливу строків позовної давності вказує представник відповідачки адвокат Гарголь В.В., і до суду з цим позовом звернувся 17.05.2021 р., отримавши відповідь на запит адвоката у вересні 2020 р. (а.с. 7 т.1), то позовна давність позивачем не пропущена.

Щодо визнання недійсними рішень №241 від 21.03.2021 р. та №240 від 21.05.2021 р. та скасування державної реєстрації.

Доводи позивача ґрунтуються на тому, що спірну земельну ділянку передано у користування його бабусі ОнопрійчуОСОБА_15 і він спадкоємець має право на неї. Також земельною ділянкою він безперешкодно користується.

Рішенням Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009визначено, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти.

Рішення Великоомелянської сільської ради № 240 від 21 травня 2021 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з метою передачі у власність на землях Великоомелянської сільської ради гр. ОСОБА_3 » та Рішення Великоомелянської сільської ради № 241 від 21 березня 2021 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з метою передачі у власність на землях Великоомелянської сільської ради гр. ОСОБА_1 », прийняті в межах чинного законодавства України, з дотриманням процедури, передбаченої Земельним Кодексом України.

Позивач звернувся за судовим захистом свого цивільного права та вказує, що протягом багатьох років користується спірною земельною ділянкою. Питання правомірності та законності отримання права власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на земельні ділянки сторона позивача у підставах позову не ставить (а.с.49 т.1).

Рішенням Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009визначено, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні актице акти, які передбачають конкретні приписи зверненні до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

У статті 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Позивач не надав суду жодного належного доказу неправомірності рішення Великоомелянської сільської ради № 240 від 21 травня 2021 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з метою передачі у власність на землях Великоомелянської сільської ради гр. ОСОБА_3 » та Рішення Великоомелянської сільської ради № 241 від 21 березня 2021 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з метою передачі у власність на землях Великоомелянської сільської ради гр. ОСОБА_1 » та як наслідок достатні підстави для скасування права власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на зазначенні вище земельні ділянки відсутні. Тому у задоволенні позову у цій частині вимог слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_2 до Великоомелянської сільської ради Рівненського району про визнання недійсним рішень сільської ради та зобов`язання вчинити дії - задоволити частково.

Визнати частково недійсним рішення Великоомелянської сільської ради №572 від 26.10.2017 р. в частині відмови ОСОБА_2 у виділенні земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та зобов`язати Великоомелянську сільську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою про виділення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в розмірі 0,41 га, що прилягає до будинку по АДРЕСА_1 .

Визнати частково недійсним рішення Великоомелянської сільської ради №540 від 26.10.2017 р. в частині припинення користування земельною ділянкою площею 0,39 га для ведення особистого селянського господарства у зв`язку зі смертю ОСОБА_4 .

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 ЦПК України.

Сторони справи:

Позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 ; паспорт громадянина України НОМЕР_11 , виданий 09.12.2019 р., органом 5610, РНОКПП НОМЕР_10 .

Відповідач Великоомелянська сільська рада Рівненського району Рівненської області, 35360, вул. Шевченка 79, с. Велика Омеляна Рівненського району Рівненської області, код ЄДРПОУ 04387154.

Відповідачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_12 , виданий 06.09.2012 р. Млинівським РС УДМС України в Рівненській області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_13 .

ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .

Повне судове рішення складено 18.03.2024 р.

Суддя Гнатущенко Ю.В.