П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/9357/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С.

Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.

02 квітня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Капустинського М.М. Ватаманюка Р.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Надольна М.С.,

представника позивача: Афадєєва В.В.,

представників відповідача: Гули Ю.М., Майдана В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення №68011300016721 від 22.11.2022 та зобов`язання здійснити обмін посвідки на тимчасове проживання в Україні.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року в задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.

Представники відповідача заперечували проти задоволення апеляційної скарги позивача та просили суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що громадянин російської федерації ОСОБА_1 проживає в Україні з квітня 2016 та перебуває у шлюбі з громадянкою України ОСОБА_2

14.11.2022 позивач звернувся до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області із заявою про оформлення (обмін) посвідки на тимчасове проживання у зв`язку із закінченням строку дії чинної посвідки № НОМЕР_1 , виданої 06.12.2021 терміном дії до 06.12.2022.

У зв`язку з надходженням заяви ОСОБА_1 щодо обміну посвідки на тимчасове проживання в Україні Управлінням був направлений запит до Служби безпеки України щодо наявності або відсутності підстав для відмови в оформленні (обміні) посвідки на тимчасове проживання.

14.11.2022 Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області направило запит №6801.4-1520/6801.4.1-22 на адресу Служби безпеки України, у якому просило надати інформацію щодо наявності або відсутності підстав для відмови в оформленні посвідки на тимчасове проживання на території України відносно громадянина російської федерації ОСОБА_1 (а.с.75 зворот).

Листом Головного управління з протидії системним загрозам управлінню державою Служби Безпеки України від 18.11.2022 №5/6/3/2-18152 повідомлено, що подальше перебування та легалізація в Україні зазначеного громадянина країни-агресора може нести загрозу національній безпеці, громадському порядку, захисту прав і законних інтересів громадян України (а.с. 76).

Рішенням Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області №68011300016721 від 22.11.2022 ОСОБА_1 відмовлено в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання на підставі підпункту 7 пункту 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №322 від 25.04.2018 (а.с.26).

Не погоджуючись з рішенням відповідача, та вважаючи його протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Оцінюючи спірні правовідносини, які виникли між сторонами, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ч. 14 статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 №3773-VI (далі - Закон №3773-VI) іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - тринадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання посвідки на постійне проживання чи набуття громадянства України.

Згідно з ч. 1 статті 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в`їзд в Україну та виїзд з України здійснюється для іноземців та осіб без громадянства, які перебувають у шлюбі з громадянами України за паспортним документом та посвідкою на тимчасове проживання. Строк дії посвідки на тимчасове проживання для відповідних категорій іноземців та осіб без громадянства у випадку, визначеному ч. 14 статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» становить один рік. Строк дії посвідки на тимчасове проживання може бути продовжено необмежену кількість разів, за наявності підстав, передбачених законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №322 затверджений Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання (далі Порядок №322), відповідно до пункту 1 якого посвідка на тимчасове проживання є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Відповідно до п. 7 Порядку №322 обмін посвідки здійснюється у разі: 1) зміни інформації, внесеної до посвідки; 2) виявлення помилки в інформації, внесеній до посвідки; 3) закінчення строку дії посвідки; 4) непридатності посвідки для подальшого використання. Згідно із п. 19 Порядку №322 у разі закінчення строку дії посвідки документи для її обміну можуть бути подані не пізніше ніж за 15 робочих днів до дати закінчення строку її дії. У такому випадку посвідка, що підлягає обміну, після прийому документів повертається особі та здається нею під час отримання нової посвідки.

Пункт 21 Порядку №322 передбачає, що працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта під час приймання документів від іноземця або особи без громадянства перевіряє повноту поданих іноземцем або особою без громадянства документів, зазначених у пунктах 32, 33 і 39 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства, своєчасність їх подання, наявність підстав для оформлення та видачі посвідки, наявність відмітки про перетинання державного кордону чи продовження строку перебування або наявність документа, що підтверджує законність перебування іноземця або особи без громадянства в Україні, звіряє відомості про іноземця або особу без громадянства, зазначені в паспортному документі іноземця або документі, що посвідчує особу без громадянства, з даними, що містяться в заяві-анкеті. У разі виявлення факту подання документів не в повному обсязі або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб`єкт інформують іноземця або особу без громадянства про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням іноземця або особи без громадянства відмова надається у письмовій формі. Іноземець або особа без громадянства мають право повторно звернутися до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта в разі зміни або усунення обставин, у зв`язку з якими їм було відмовлено в прийнятті документів, за умови дотримання строків, визначених пунктами 17 і 19 цього Порядку. Відповідно до положень пунктів 53-59 Порядку №322 видача іноземцеві або особі без громадянства посвідки здійснюється територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, уповноваженим суб`єктом, який прийняв документи для її оформлення, обміну.

Відповідно до змісту п. 61 Порядку №322 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли:

1) іноземець або особа без громадянства мають посвідку чи посвідку на постійне проживання (крім випадків обміну посвідки), посвідчення біженця чи посвідчення особи, якій надано додатковий захист, які є дійсними на день звернення;

2) іноземець або особа без громадянства перебувають на території України з порушенням встановленого строку перебування або щодо них діє невиконане рішення уповноваженого державного органу про примусове повернення, примусове видворення або заборону в`їзду;

3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію;

4) встановлено належність особи до громадянства України;

5) за видачею посвідки звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень для її отримання;

6) іноземцем або особою без громадянства подано не в повному обсязі або з порушенням строків, визначених пунктами 17-19 цього Порядку, документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі посвідки;

7) отримано від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу інформацію про те, що дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, чи іноземець або особа без громадянства вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв`язку з учиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином;

8) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований чи не відповідає встановленому зразку, чи належить іншій особі, чи строк його дії закінчився;

9) встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів;

10) виявлено факти невиконання іноземцем або особою без громадянства рішення суду чи державних органів, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов`язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в`їзду в Україну;

11) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до матеріалів справи підставою для прийняття спірного рішення стала інформація уповноваженого підрозділу Служби безпеки України про те, що згідно з оперативною інформацією Служби безпеки України подальше перебування та легалізація ОСОБА_1 в Україні може нести загрозу національній безпеці, громадському порядку, захисту прав і законних інтересів громадян України.

Зі змісту повідомлення Головного управління з протидії системним загрозам управлінню державою Служби Безпеки України від 05.05.2023 №5/6/3/2-А-192. А-203/9189 встановлено, що інформація, яка стала підставою для надання вищевказаної відповіді на запит УДМС у Хмельницькій області відноситься до відомостей, що становлять державну таємницю та має відповідний гриф секретності (а.с.43).

Отже, рішення Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області №68011300016721 від 22.11.2022, яким ОСОБА_1 відмовлено в оформленні (обміні) посвідки на тимчасове проживання на підставі підпункту 7 пункту 61 Порядку №322 прийнято відповідно до наданих повноважень, є законним та обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем не вчинено дій з метою перевірки достовірності інформації, отриманої від Служби безпеки України, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки органи міграційної служби не наділені повноваженнями перевіряти дані, отримані від органів Національної поліції, СБУ чи іншого державного органу.

З метою встановлення обставин, передбачених пп.7 п. 61 Порядку №322 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС направляє до Національної поліції, СБУ, іншого державного органу відповідні запити про надання необхідної інформації. При цьому, чинним нормативно-правовим регулюванням спірних правовідносин не встановлено обов`язку та порядку перевірки органами ДМС України інформації, отриманої від інших державних органів, зокрема, Служби безпеки України.

Посилання апелянта на обов`язок відповідача проводити перевірку та збирати докази щодо конкретної особи є необґрунтованим.

Відповідно до змісту п.42 Порядку №322 рішення про оформлення, обмін посвідки приймається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС за результатами ідентифікації іноземця або особи без громадянства, перевірки поданих ними документів та у разі відсутності підстав для відмови в її оформленні не пізніше ніж протягом десятого робочого дня з дати прийняття документів.

Таким чином, у п.42 Порядку №322 йдеться про перевірку поданих особою документів, а не перевірку отриманої від інших державних органах інформації. Направлення відповідного запиту до уповноваженого органу є реалізацією цього обов`язку щодо встановлення та перевірки поданих особою документів.

Основним завданням під час перевірки підстав для відмови в оформленні чи видачі посвідки є превентивний (попереджувальний) характер. Тому прийняттю такого рішення не обов`язково має передувати здійснення особою порушення законодавства та наявність вироків суду щодо притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Пунктом 13 частини 1 статті 24 Закону України від 25.03.1992 № 2229-ХІІ «Про Службу безпеки України» (далі - Закон № 2229) передбачено, що вказаний орган має право брати участь у розробці заходів і вирішенні питань, що стосуються в`їзду в Україну та виїзду за кордон, перебування на її території іноземців та осіб без громадянства, прикордонного режиму і митних правил, приймати рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства, про скорочення строку тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства на території України, про примусове повернення іноземця або особи без громадянства в країну походження або третю країну.

Як передбачено статтею 2 Закону № 2229, на Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону № 2229 Служба безпеки України взаємодіє з державними органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, які сприяють виконанню покладених на неї завдань.

Частиною1 статті 1 Закону України від 21.06.2018 № 2469-VIII «Про національну безпеку України» (далі - Закон № 2469) передбачено, що загрози національній безпеці України - це явища, тенденції і чинники, що унеможливлюють чи ускладнюють або можуть унеможливити чи ускладнити реалізацію національних інтересів та збереження національних цінностей України; національна безпека України - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз; національні інтереси України - життєво важливі інтереси людини, суспільства і держави, реалізація яких забезпечує державний суверенітет України, її прогресивний демократичний розвиток, а також безпечні умови життєдіяльності і добробут її громадян.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону № 2229-ХІІ Служба безпеки України взаємодіє з державними органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, які сприяють виконанню покладених на неї завдань.

Служба безпеки України є державним органом спеціального призначення з правоохоронними функціями, що забезпечує державну безпеку, здійснюючи з неухильним дотриманням прав і свобод людини і громадянина: 1) протидію розвідувально-підривній діяльності проти України; 2) боротьбу з тероризмом; 3) контррозвідувальний захист державного суверенітету, конституційного ладу і територіальної цілісності, оборонного і науково-технічного потенціалу, кібербезпеки, інформаційної безпеки держави, об`єктів критичної інфраструктури; 4) охорону державної таємниці (стаття 19 Закону № 2469).

Враховуючи вищенаведене, органи СБУ наділені повноваженнями надавати органам УДМС інформацію про невідповідність інтересам держави та національній безпеці перебування окремих осіб на території України.

Суд також враховує, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено повноважень ДМС на здійснення перевірки інформації, наданої уповноваженим органом, адже така інформація сприймається як достовірна, оскільки отримана в процесі виконання виключних повноважень Служби безпеки України.

Таким чином, під час прийняття оскаржуваного рішення відповідач діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Посилання апелянта на рішення Верховного Суду від 13.05.2021 у справі №815/1063/18 колегія суддів не бере до уваги, оскільки підстави та предмет спору у справі №815/1063/18 не є тотожними з підставами та предметом спірних правовідносин у цій справі.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до ч.1 ст.17 Закону №3773-VI іноземцю або особі без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, може бути продовжено строк перебування в Україні на період існування обґрунтованих підстав для подальшого перебування.

Водночас, у п.7 ч.2 ст.17 Закону №3773-VI визначено, що у продовженні строку перебування в Україні відмовляється в разі необхідності забезпечення національної безпеки або охорони громадського порядку.

Таким чином, оскаржуване рішення відповідача відповідає положенням чинного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Щодо тверджень апелянта про те, що рішення відповідача має негативний вплив на сімейний стан позивача, суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено винятків із загальних для всіх іноземців правил перебування на території України і наявність сім`ї не змінює вимог щодо дотримання міграційного законодавства України.

Враховуючи, що в умовах воєнного стану забезпечення інтересів держави, суверенітету, державної безпеки та оборони є пріоритетним обов`язком усіх органів державної влади, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та не спростовують висновків суду першої інстанції, суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315,316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, передбачених ч.4 ст.328 КАС України.

Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Постанова суду складена в повному обсязі 15 квітня 2024 року.

Головуючий Сапальова Т.В. Судді Капустинський М.М. Ватаманюк Р.В.