ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2024 р. Справа № 520/30020/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2024, головуючий суддя І інстанції: Григоров Д.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/30020/23

за позовом Комунального підприємства «Харківводоканал»

до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Комунальне підприємство «Харківводоканал», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просив суд:

- визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Північного МУ ДПС ВПП від 21.07.2023 № 32335000404 та скасувати його.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що вважає оскаржуване рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що порушує його права. Зокрема вказав, що відповідачем необґрунтовано застосовано штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, незважаючи на те, що підприємство в силу спеціальної направленості його господарської діяльності позбавлено можливості витрачання коштів за напрямками, які не входять до складу тарифу, що обумовлює відсутність поповнення ним електронного рахунку СЕА з ПДВ.

Оскільки позивач надає послуги водопостачання та водовідведення споживачам та здійснює контроль за роботою водопровідних та каналізаційних мереж та споруд, незалежно від відомчої належності, його господарська діяльність підлягає врегулюванню приписами Законів України "Про житлово-комунальні послуги" та "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення". Отже, тарифи, на підставі яких позивачем надаються послуги, підприємством самостійно не регулюються і є збитковими.

Також вказав, що постійні обстріли території м.Харків та звільнення харків`ян від сплати комунальних послуг сильно загострив фінансовий стан підприємства, у зв`язку з чим просив задовольнити позов у повному обсязі.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 року адміністративний позов Комунального підприємства «Харківводоканал» задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що актом камеральної перевірки 16.06.2023 року №351/35-00-04-04-15/03361715 встановлено, що КП «Харківводоканал» несвоєчасно у законодавчо встановлені строки зареєстровано податкові накладні на суму 16 253 736,94 грн., з порушенням терміну від 1 дня до 25 днів, чим порушено вимоги п. 201.10 ст. 201 та підпункт 89 Підрозділу 10 Інші перехідні положення Податкового кодексу України. На підставі зазначеного акту перевірки та відповідно до вимог Податкового кодексу України, Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків винесено податкове повідомлення - рішення форми «Н» №32335000404 від 21.07.2023, яким до платника податків застосовано штрафну санкцію у сумі 54 180,34 грн.

Зауважив, що у КП «Харківводоканал» обов`язок щодо реєстрації податкових накладних виникає тільки після зарахування коштів на банківський рахунок (тобто не за першою подією). Підприємством отримано з бюджету 386 593 453,67 грн., але грошові кошти було спрямовано на погашення заборгованості з АК "ХАРКІВОБЛЕНЕРГО", а не на поповнення електронного рахунку в СЕА з податку на додану вартість, що дало б можливість реєструвати видані ним податкові накладні та здійснити погашення заборгованості з ПДВ.

Вказав на те, що законодавець чітко визначив у яких випадках необхідне встановлення контролюючим органом вини для притягнення платника податків до фінансової відповідальності, серед яких відсутня стаття 120-1 Податкового кодексу України. Порушення вимог Кодексу, які тягнуть за собою відповідальність згідно статей 120-1, 120-1.1, 120-1.2, не потребують додаткового доведення вини платника податків контролюючим органом.

Між тим, саме незабезпечення платником податку необхідного ліміту коштів на рахунку для реєстрації податкових накладних, що потягло за собою несвоєчасну їх реєстрацію - є безумовною підставою для визнання таких дій порушенням фінансової дисципліни незалежно від фінансово-економічного стану платника податків, форми власності, джерел фінансування та дає підстави для висновку, що порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН сталося в результаті бездіяльності позивача.

Отже, контролюючим органом було правомірно прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення 32335000404 від 21.07.2023 року про застосування до КП «Харківводоканал» штрафних санкцій на суму 54 180,34 грн.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що КП «ХАРКІВВОДОКАНАЛ» зареєстроване як юридична особа та перебуває на податковому обліку в Північному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків.

Фахівцями контролюючого органу було проведено камеральну перевірку КП «ХАРКІВВОДОКАНАЛ» з питання своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригувань до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних за період виписки березень-квітень 2023 року, за результатами якої 16.06.2023р. складено Акт №351/35-00-04-04-15/03361715.

За висновками зазначеного Акту встановлено порушення позивачем граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

На підставі висновків вищевказаного Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.07.2023р. №32335000404, яким за порушення граничних строків реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених ст. 201 Податкового кодексу України, за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних за березень-травень 2023 року застосовано до позивача штраф у сумі 54 180,34 грн.

Не погодившись з наведеним 07.08.2023р. позивач звернувся із скаргою на вищезазначене рішення до Державної податкової служби України, яка за результатами розгляду була залишена без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін, про що ухвалено відповідне рішення від 05.10.2023р. № 29773/6/99-00-06-03-01-06.

Позивач, не погодившись з податковим повідомленням-рішенням від 21.07.2023р. №32335000404, звернувся за захистом своїх прав до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення необґрунтоване, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із пп. 14.1.60 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), єдиний реєстр податкових накладних (далі - ЄРПН) є реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, що ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

За визначенням пп. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 ПК України, штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно із пунктом 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 за №1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок №1246), який визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Реєстр).

Як передбачено п.п.13-15 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція). Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС. У квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття.

Відповідно до абз.13 п.201.10 ст.201 ПК України, якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені (абз.14 п.201.10 ст.201 ПК України).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України, порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 02.07.2019р. у справі №826/10414/16 за аналогічних спірних правовідносин, наявність вини (умисної або по необережності) з боку платника податків, протиправний характер діяння має бути оцінені судами, з урахуванням об`єктивних обставин, які призвели до неможливості виконати передбачений Податковим кодексом України обов`язок щодо своєчасної реєстрації податкових накладних.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 09.10.2018р. у справі №818/1073/17 та від 20.03.2018р. у справі №819/777/1 податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відсутність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовлює протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій. В межах спірних правовідносин неналежне виконання вимог податкового законодавства стосовно своєчасної реєстрації позивачем розрахунку коригування до податкової накладної відбулось не з вини останнього, що виключає протиправність діянь платника податку, та як наслідок, притягнення його до відповідальності.

З матеріалів справи встановлено, що за березень-квітень 2023 року Комунальне підприємство "Харківводоканал" виписало податкові накладні на суму податкових зобов`язань 16 253 736,94 грн. (в тому числі ПДВ на суму 2 708 959,50 грн.), та зареєструвало їх з порушенням строку граничної реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, перелік яких наведено в додатку до податкового повідомлення рішення (т. 1 а.с. 26-27).

Зазначені обставини сторонами не заперечуються. Фактичні дані щодо реквізитів, дати реєстрації та суми реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування, які були предметом перевірки платника податків та наведені в акті від 16.06.2023р. за №351/35-00-04-04-15/03361715 визнаються сторонами, спір щодо цих обставин між сторонами відсутній, у зв`язку з чим окремо не досліджуються.

В межах спірних правовідносин спір полягає у тому, що Комунальне підприємство "Харківводоканал" наполягає на особливостях правового регулювання своєї господарської діяльності з боку держави, чим пояснює несвоєчасну реєстрацію податкових накладних та розрахунків коригування у березні-квітні 2023 року.

Так, Комунальне підприємство "Харківводоканал" зазначає, що законодавство у сфері регулювання житлового-комунальних послуг, зокрема, Закон України "Про житлово-комунальні послуги" та Закон України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", визначають особливий порядок регулювання господарської діяльності позивача з боку Держави шляхом встановлення тарифу на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення. Позивач вважає, що оскільки тариф на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення не забезпечує належну компенсацію економічно обґрунтованих витрат, то такі обставини вимушують позивача розподіляти наявні обігові коштів з метою забезпечення своєї статутної діяльності.

Позивач звертає увагу, що несвоєчасна реєстрація податкових накладних та розрахунків коригування відбулася не з вини підприємства, а внаслідок протиправної бездіяльності органів державної влади, зокрема, Державної фіскальної служби та Міністерства фінансів України. У цьому зв`язку позивач вказує, що реєстраційний ліміт Комунального підприємства "Харківводоканал" функціонував протягом трьох років без урахування понад 382 млн. грн. субвенції на погашення різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виділялася у 2015, 2017, 2021 роках.

Також, позивач наголошує на відсутності перерахування субвенції у 2017 році, яка виділялася для погашення податкового боргу позивача з податку на додану вартість, однак, через протиправну бездіяльність Міністерства фінансів України Комунальне підприємство "Харківводоканал" було позбавлене можливості вчасно поповнити реєстраційний ліміт на загальну суму 74 768 244,37 грн., оскільки зазначені кошти надійшли на рахунок підприємства лише в грудні 2020 року - травні 2021 року.

Таким чином відсутність фінансування стала підставою для подальшого збільшення від`ємного значення електронного рахунку позивача в СЕА з ПДВ не з вини останнього, та призвело до того, що від`ємний наростаючий підсумок 2017 року переходив до показників 2018-2023 років та негативно впливав на можливість своєчасної реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування.

На підтвердження зазначених доводів позивач посилається на постанову Верховного Суду від 12.02.2019р. у справі №820/1410/18 та рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2020 у справі № 922/1465/19 у справі про відшкодування шкоди у розмірі 74 768 244,37 грн. внаслідок протиправної бездіяльності Міністерства фінансів України.

Позивач зазначає на те, що фіскальним органом з 2018 року систематично здійснювалися податкові перевірки на предмет своєчасності реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування з висновками контролюючого органу про порушення позивачем граничних строків реєстрації податкових накладних в ЄРПН, проте, адміністративними судами у справах № 520/3832/19, № 520/5952/19, № 520/6865/19, № 520/7892/19, № 520/9254/19, № 520/10983/19, № 520/12418/19, № 520/339/20, № 520/2093/2020, № 520/4948/2020, № 520/6309/2020, № 520/7343/2020, № 520/8975/2020 враховано обставини відсутності субвенційного фінансування, протиправної бездіяльності органів державної влади та недоліків технічного функціонування системи електронного адміністрування з податку на додану вартість й на цих підставах скасовано висновки контролюючого органу щодо застосування до Комунального підприємства "Харківводоканал" штрафних санкцій, які передбачені ст.120-1 Податкового кодексу України. Зазначені обставини, на думку позивача, свідчать про відсутність у даному випадку вини підприємства, яка є визначальною складовою поняття податкового правопорушення, за вчинення якого контролюючим органом і було притягнуто позивача до відповідальності у вигляді штрафу.

Щодо субвенції, виділеної КП "Харківвводоканал" у 2021 році у розмірі 382 214 407,53 грн., судом встановлено, що спочатку її цільовим призначенням було погашення податкового боргу з ПДВ. Так, підприємством підготовлено всі необхідні для її отримання документи, а саме: укладено договір від 21.12.2021р. №1/14-С про організацію взаєморозрахунків до постанови КМУ від 15 грудня 2021 №1340, отримано довідку Північного МУ ДПС ВПП від 21.12.2021р. №4428/6/35-00-13-27 про розмір податкового боргу підприємства, Харківською обласною адміністрацією на адресу Міністерства розвитку громад та територій листом від 23.12.2021р. №01-47/9864 направлені відповідні документи копії яких містяться в матеріалах справи, втім виділена державою сума з цільовим призначенням на погашення податку на додану вартість на адресу позивача не надійшла. Її цільове призначення було змінено, вказана сума спрямована на погашення заборгованості з електричної енергії і замість збільшення показників електронного рахунку підприємства в СЕА з ПДВ на 382 214 407,53 грн., в ній відбулося відображення лише 20% у вигляді податкового кредиту від виділеної суми.

Заборгованість Держави перед КП "Харківводоканал" на теперішній час продовжує існувати, що підтверджується протоколом засідання Територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах Харківської обласної військової адміністрації від 04.11.2022р. №1, відповідно до якого борг Держави перед позивачем лише за рік (01.06.2021р. 30.06.2022р.) зафіксований на рівні 91 937 700 грн.

Крім того, п.26 ст.14 Закону України від 02.12.2021р. №1928 "Про Державний бюджет України на 2022 рік" передбачено виділення КП "Харківводоканал" субвенції у розмірі 66 180 803,94 грн., втім, як зазначає позивач, вказані кошти на рахунок підприємства не надійшли.

Відповідачем не надано заперечень стосовно того, що Комунальне підприємство "Харківводоканал" мало право на отримання субвенцій з державного бюджету як у 2015, 2017, так і у 2021, 2022 роках, однак, зазначено, що субвенційні перерахування, які виділялися позивачу у вказаний період враховані в реєстраційному ліміті позивача зі значним запізненням, а за 2021 та 2022 рік - не надійшли, проте норми Податкового кодексу України не звільняють позивача від відповідальності за пропущення граничного строку реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування.

Контролюючий орган зазначив, що у межах камеральної перевірки непередбачено обов`язок перевірки причин несвоєчасної реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки п.120-1.1 ст.120-1 Податкового кодексу України не визначає інших умов притягнення до відповідальності, окрім як наявності факту порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування.

Судом встановлено, що фактично у періоді, який перевірявся, Комунальне підприємство "Харківводоканал" забезпечувало централізоване водовідведення та водопостачання м.Харкова та населених пунктів Харківської області, а саме: здійснювало прийом, відведення, перекачку та повну біологічну очистку стічної рідини, яка надходить від населення, комунально-побутових та промислових підприємств м.Харкова; експлуатацію магістральних колекторів ливневої мережі та об`єктів водозниження м.Харкова, видобуток, виробництво, обробку питної води, подачі, транспортування, розподіл і реалізацію, експлуатацію, планово-попереджувальні, капітальні та поточні ремонти систем водопостачання.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", державна політика у сфері житлово-комунальних послуг ґрунтується, зокрема, на таких принципах: регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги у випадках, визначених законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку споживача, місцезнаходження та форми власності юридичних осіб тощо; дотримання встановлених стандартів, нормативів, норм, порядків і правил щодо кількості та якості житлово-комунальних послуг.

З метою забезпечення доступності мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, установлюються тарифи на деякі види житлово-комунальних послуг, зокрема, на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення. Разом з тим, встановлені тарифи, як правило, не покривають фактичних витрат надавачів житлово-комунальних послуг.

У зв`язку з цим та з метою забезпечення відшкодування різниці між встановленими тарифами та фактичними витратами надавачів послуг, безперебійного надання житлово-комунальних послуг належної якості держава запровадила механізм субвенцій, які перераховуються з державного бюджету місцевим бюджетом з подальшим перерозподілом між постачальниками житлово-комунальних послуг.

Тотожний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.02.2019р. у справі №820/1410/18.

Приписами п. 200-1.3 ст. 200-1 ПК України передбачено, що платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку (сумаНакл), обчислену за такою формулою: сумаНакл = сумаНаклОтр + сумаМитн + сумаПопРах + сумаОвердрафт - сумаНаклВид - сумаВідшкод - сумаПеревищ., де: сумаНаклОтр - загальна сума податку за отриманими платником податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, податковими накладними, складеними платником податку відповідно до пункту 208.2 статті 208 цього Кодексу та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, та розрахунками коригування до таких податкових накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних; SМитн - загальна сума податку, сплаченого платником при ввезенні товарів на митну територію України; сумаПопРах - загальна сума поповнення з поточного рахунку платника податку рахунка в системі електронного адміністрування податку, в тому числі рахунків у системі електронного адміністрування податку платника - сільськогосподарського підприємства, що обрало спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, зазначених у підпунктах "а" - "в" пункту 200-1.2 цієї статті.

Під час розрахунку показника сумаПопРах також враховується сума коштів у разі проведення органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, розрахунків платника податку з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України про Державний бюджет України в рахунок погашення заборгованості з податку. При цьому для поповнення рахунка в системі електронного адміністрування податку враховується в межах проведених розрахунків з податку сума зменшення залишку узгоджених податкових зобов`язань такого платника податку, не сплачених до бюджету, строк сплати яких настав, що обліковується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, до виконання в повному обсязі за коригуючими реєстрами.

Положення п.200-1.4 ст.200-1 ПК України визначають перелік допустимих джерел поповнення реєстраційного ліміту у межах системи електронного адміністрування з податку на додану вартість, якими, окрім іншого є, власні кошти платника податку, які він перераховує на рахунок у межах системи електронного адміністрування для реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування, а також з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, а рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України про Державний бюджет України.

Тобто, однією із складових формули є показник суми сумаПопРах, який враховує суму коштів субвенції з різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення як джерело поповнення системи електронного адміністрування з податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 200-1.5 статті 200-1 ПК України з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до Державного бюджету в сумі податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов`язань та суми податкового боргу з податку. При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у виданих податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов`язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що складені платниками податку податкові накладні, підлягають реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних в установлені законодавством терміни, за порушення яких передбачена відповідальність у вигляді застосування штрафних санкцій. Водночас, платник податку має право зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Приписами пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України передбачено, що у разі проведення органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, розрахунків платника податку з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до закону України про Державний бюджет України в рахунок погашення заборгованості з податку, в поповнення рахунка в системі електронного адміністрування податку враховується в межах проведених розрахунків з податку сума зменшення залишку узгоджених податкових зобов`язань такого платника податку, не сплачених до бюджету, термін сплати яких настав, що обліковується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, до виконання в повному обсязі за коригуючими реєстрами.

Дана норма кореспондується з пунктом 9 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 № 569.

Порядок та строки врахування таких сум зменшення в поповнення рахунка в системі електронного адміністрування податку встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014р. за №569 затверджено Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість, який передбачає спрощення порядку збільшення реєстраційної суми на суму коштів, отриманих платником в рахунок погашення заборгованості з різниці в тарифах.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.11.2015р. за №967 внесено зміни до Порядку №569 в частині збільшення реєстраційної суми на суму коштів, отриманих платником у рахунок погашення заборгованості з різниці в тарифах. Так, п.9 Порядку №569 було доповнено абзацом наступного змісту: "У разі проведення органами Казначейства розрахунків платника податку з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до закону про Державний бюджет України в рахунок погашення заборгованості з податку, в поповнення електронного рахунка враховується в межах проведених розрахунків з податку сума зменшення залишку узгоджених податкових зобов`язань такого платника податку, не сплачених до бюджету, строк сплати за якими настав, що обліковується Казначейством до виконання в повному обсязі, за коригуючими реєстрами".

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 за №375 затверджено Порядок та умови надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах, відповідно до якого підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляли, транспортували та постачали теплову енергію, послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання і водовідведення населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості (далі - учасники розрахунків), у тому числі у разі заміни сторони у зобов`язанні під час здійснення розрахунків за електричну енергію та природний газ, згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату укладення такого договору.

Аналогічні за змістом положення містяться і у затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2017р. за №332 Порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах підприємствам, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.

Так, на виконання викладених порядків про надання субвенції з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах у 2015, 2017, 2021, 2022 роках Комунальним підприємством "Харківводоканал" укладено Договори про організацію взаєморозрахунків з державним бюджетом за якими, у 2015 році позивач повинен був отримати 66 592 159,48 грн., в 2017 році - 123 015 395,73 грн., в 2021 році - 382 214 407,53 грн., а в 2022 році - 66 180 803,94 грн.

Зі змісту судових рішень у справах №820/1237/16, №820/2392/17, №820/531/18, №820/4746/18, №820/1410/18 вбачається, що субвенція на погашення заборгованості з різниці в тарифах у 2015 році у розмірі 66 592 159,38 грн. не була врахована у сумі реєстраційного ліміту позивача у строки та у порядку, визначені п. 9 Постанови №569, а лише 04.11.2016р. зарахована до рахунку Комунального підприємства "Харківводоканал". Тобто, реєстраційний ліміт позивача в системі електронного адміністрування з податку на додану вартість протягом одного року та чотирьох місяців функціонував без урахування джерела поповнення системи електронного адміністрування з податку на додану вартість у розмірі 66 592 159,38 грн.

Відповідно до обставин, встановлених постановою Верховного Суду від 12.02.2019р. у справі №820/1410/18, бездіяльність Міністерства фінансів України у формі неприйняття рішення про перерахування сум субвенцій у розмірі 74 768 244,37 грн. позбавила позивача можливості розрахуватись перед державним бюджетом з податку на додану вартість.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що протиправна бездіяльність Міністерства фінансів України обумовила відсутність на рахунку Комунального підприємства "Харківводоканал" у системі електронного адміністрування з податку на додану вартість 74 768 244,37 грн.

Тобто, формула, яка функціонує у порядку п.200-1.3 ст.200-1 Податкового кодексу України та пункту 9 Порядку № 569, розраховується без урахування 74 768 244,37 грн., що формує значний розрахунковий недолік на рахунку позивача через протиправні дії органу державної влади.

З серпня 2017 року по квітень 2023 року реєстраційний ліміт Комунального підприємства "Харківводоканал" не набував позитивного значення, що підтверджується інформаційною довідкою позивача та не заперечується відповідачем.

Відповідно до пункту 11 Порядку №569 показники системи електронного адміністрування з податку додану вартість обліковуються у розрізі платників податку наростаючим підсумком. Тобто, показники системи електронного адміністрування розраховуються у порядку п. 200-1.3 ст. 200-1 Податкового кодексу України та пункту 9 Порядку №569 й функціонують на засадах нерозривності показників формули під час розрахунку реєстраційного ліміту платника податку.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно погодився з доводами Комунального підприємства "Харківводоканал" про те, що від`ємні показники реєстраційного ліміту в системі електронного адміністрування з податку на додану вартість впливають та, у випадку переважання від`ємних показників, які сформувались у попередньому часовому проміжку, формують від`ємний показник формули при новому розрахунку.

Отже, формування від`ємного значення рахунку Комунального підприємства "Харківводоканал" в системі електронного адміністрування з податку на додану вартість обумовлене відсутністю, в тому числі, джерела поповнення такого рахунку субвенції з державного бюджету на погашення різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення через протиправну бездіяльність Міністерства фінансів України.

Від`ємні показники реєстраційного ліміту Комунального підприємства "Харківводоканал" у 2022 році сформовані у порядку пункту 11 Постанови №569 накопичувальним принципом шляхом врахування від`ємних показників рахунку позивача у системи електронного адміністрування з податку на додану вартість за попередні роки.

Водночас, судом встановлено, що позивач певний проміжок часу має від`ємний результат господарської діяльності. Так, збитки КП "Харківводоканал" станом на 31.12.2019р. склали 296327 тис. грн., станом на 31.12.2020р. - 264021 тис. грн., станом 31.12.2021р. - 273255 тис. грн., а станом на 31.12.2022р. - 683732 тис. грн., що, в свою чергу, унеможливлювали будь-яку фактичну чи юридичну можливість поповнення його електронного рахунку в СЕА з ПДВ.

В той же час, попередні тарифи також носили збитковий характер. Вказану характеристику надано Висновком експертів за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи від 26.03.2020р. №20512/23823-23824 та Висновком експерта від 10.11.2021р. №19306, в якому зазначено, що господарська діяльність КП "Харківводоканал" за період 2016-2018 року, та і квартал 2019 року внаслідок реалізації послуг з водопостачання та водовідведення за регульованими на державному рівні тарифами була збитковою.

Звітами про фінансові результати (Звітами про сукупний дохід) за 2019, 2020, 2021, 2022 роки зафіксовані збитки КП "Харківводоканал" станом на 31.12.2019р. у розмірі 296 327 тис. грн., станом на 31.12.2020р. - 264 021 тис. грн., станом на 31.12.2021р. - 273 255 тис. грн., а станом на 31.12.2022р. - 683 732 тис. грн. В подальшому збитки КП "Харківводоканал" продовжували мати місце.

Звіти про фінансові результати (Звіти про сукупний дохід) за І кв. 2023 року, І півріччя 2023 року, свідчать про те, що збитки за 1 квартал 2023 року становили 105 186 тис. грн., а за 1 півріччя 2023 року - 150 685 тис. грн., що обґрунтовано доводить відсутність у Підприємства вільних обігових коштів.

Також одним з факторів, що обумовлюють збиткову діяльність позивача та неможливість поповнення СЕА з ПДВ грошовими коштами зайняв факт введення в Україні воєнного стану пов`язаного зі збройною агресією Російської Федерації. Платоспроможність контрагентів, з якими КП "Харківводоканал" перебуває у договірних відносинах, стала вкрай низька. Рішеннями виконавчого комітету Харківської міської ради від 08.06.2022р. №163, від 09.08.2022р. №219 та від 11.08.2022р. №237 харків`ян було звільнено від обов`язку сплачувати за комунальні послуги в період з 24.02.2022р. по 31.05.2022р., у зв`язку з чим підприємство понесло фактичні витрати на виробництво послуг та утримання у належному стані мереж водопостачання та водовідведення, а кошти на рахунки підприємства за вже надані послуги не надійшли та не будуть надходити.

Структурою діючих тарифів передбачено отримання доходів за період січень - квітень 2023 року у сумі 667 045,10 тис. грн., в той час як фактична оплата послуг за період січень березень 2023 року склала 427 298,7 тис. грн., тобто 64,1%, відповідно дефіцит склав 239,74 млн. грн.

Відсутність компенсації навіть господарських затрат КП "Харківводоканал" в попередніх роках призвела до сталого браку коштів, і як наслідок, до неможливості поповнення електронного рахунку в СЕА з ПДВ КП "Харківводоканал".

Однак, при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення наведені обставини залишилися поза межами уваги контролюючого органу.

Щодо необхідної ознаки податкової відповідальності як наявність вини в податковій поведінці платника податків, суд бере до уваги висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 18.11.2022 у справі №520/11571/19 за позовом Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про стягнення податкового боргу з КП "Харківводоканал" з податку на додану вартість: "По суті податковий борг з податку на додану вартість виник у КП "Харківводоканал" у силу того, що тариф, який визначається державним Регулятором, не може забезпечити самофінансування та досягнення рівня економічно обґрунтованих витрат на виробництво послуг, які надаються КП "Харківводоканал".

Отже, колегія суддів зазначила, що дії фіскального органу з примусового стягнення грошових коштів з рахунків підприємства у рахунок погашення податкової заборгованості з податку на додану вартість на загальну суму 180968296,75 грн. не можуть вважатись обґрунтованими, в умовах, коли така заборгованість виникла в результаті державного регулювання господарської діяльності Підприємства, за результатами якого сама Держава має заборгованість перед Підприємством."

Аналізуючи викладені Верховним Судом висновки, слід зазначити, що дефект державного регулювання унеможливлює навіть стягнення податкового боргу, не кажучи вже про нарахування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства, яке відбулося завдяки недотриманню органами державної влади своїх повноважень.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що, застосовуючи до КП "Харківводоканал" штрафні санкції за ст.120-1 ПК України, відповідачем не враховано того факту, що податкове законодавство не вичерпується однією нормою, а діє у всій його сукупності, а тому надання пріоритету одній нормі ігноруючи при цьому вимоги іншої є незаконним та протиправним.

Оскільки структура тарифу на централізоване водопостачання та водовідведення не передбачає таких витрат, як поповнення електронного рахунку в СЕА з ПДВ, то притягнення Підприємства до відповідальності за недотримання виконавської дисципліни, без призначених на такі цілі джерел, є незаконним та некоректним, оскільки примусове вивільнення коштів з подальшим спрямуванням їх на електронний рахунок КП "Харківводоканал", призведе до зупинення виробничого циклу, та як наслідок до екологічної катастрофи.

Вказані обставини дискредитують гарантії Держави щодо захисту прав споживачів, визначені в ст.7 Закону "Про питну воду", щодо державної підтримки, регулювання та нагляду у сфері питного водопостачання і водовідведення та вказує на хибність спірного податкового повідомлення-рішення.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що у зв`язку з відсутністю перерахування на рахунки Комунального підприємства "Харківводоканал" субвенції з державного бюджету на погашення різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка є джерелом поповнення рахунку системи електронного адміністрування з податку на додану вартість, позивач фактично був позбавлений права на реєстрацію податкових накладних у визначеній сумі.

Факт відсутності у позивача можливості реєстрації податкових накладних підтверджується витягами щодо суми податку, на яку платник податку на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних з системи електронного адміністрування ПДВ, наявними в матеріалах справи.

Протиправна бездіяльність Міністерства фінансів України щодо неприйняття рішення про перерахування Комунальному підприємству "Харківводоканал" субвенції на погашення різниці в тарифах відповідно до договорів про проведення взаєморозрахунків до Постанови КМ України від 18.05.2017 за № 332, від 27.06.2017 за № 3-21/з, від 13.11.2017 за № 36-21/з, від 13.11.2017 за № 39-21/з, від 13.11.2017 за № 41-21/з, від 17.11.2017 за № 38-21/з, від 19.12.2017 за № 51-21/з та недоведення цього рішення до відома Казначейства, а також протиправна бездіяльність Державної фіскальної служби України, Державної казначейської служби України щодо незарахування на електронний рахунок Комунального підприємства "Харківводоканал" в СЕА з ПДВ сум погашення заборгованості з податку на додану вартість у вигляді субвенції спричинили негативні наслідки для позивача, які, зокрема, призвели до виникнення перешкод у реєстрації позивачем податкових накладних в межах граничних термінів.

Зазначена позиція суду також узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.03.2018р. у справі № 819/777/17.

Оскільки обов`язковою умовою до застосування штрафу за відсутність реєстрації податкових накладних /розрахунків коригування суми ПДВ на підставі п.120-1.2 ст.120-1 ПК України є наявність вини платника щодо умисного нездійснення реєстрації ПН та РК в ЄРПН, суд вважає, що у відповідача були відсутні підстави для застосування до КП "Харківводоканал" штрафу у розмірі 10%, 20% від суми податку на додану вартість у незареєстрованих податкових накладних.

Таким чином, вина платника у порушенні строку реєстрації податкових накладних, як обов`язкова умова притягнення такого платника до відповідальності станом на час виникнення спірного податкового повідомлення-рішення, не підтверджена в ході судового розгляду та спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даній справі відповідачем суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, в зв`язку з чим суд доходить висновку про задоволення позовних вимог.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 року по справі № 520/30020/23 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 по справі № 520/30020/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді О.М. Мінаєва З.О. Кононенко