ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2024 року Справа № 915/1643/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Артьомові І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Миколаївського квартирно-експлуатаційного управління Командування Сил логістики Збройних Сил України, АДРЕСА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 )

електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1

представник позивача: Кушнір Ю. В.

електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "С-РОСТОК", вул. 8 березня, 18, с. Іванівка, Миколаївський район, Миколаївська область, 57145 (код ЄДРПОУ 35010143)

електронна пошта: rostok@ukr.net

представник відповідача адвокат Саченко А.П.

електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "АВКУБІ ПЛЮС", вул. Стуса Василя, буд. 3Е, кімната 203, м. Гайворон, Голованівський район, Кіровоградська обл., 26300 (код ЄДРПОУ 40343836)

представник третьої особи адвокат Савенко О.О.

електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_4

про стягнення коштів в сумі 256 045, 48 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Кушнір Ю.В. (в залі суду)

від відповідача: Саченко А.П. (поза межами суду)

від третьої особи Савенко О.О. (поза межами суду)

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Миколаївської області звернулось ІНФОРМАЦІЯ_5 з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "С-РОСТОК" 256 045, 48 грн. - заборгованості за фактично спожиті послуги з теплопостачання, що відшкодовуються в процесі надання послуг з харчування.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у сумі 3 840, 68 грн.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 25.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 27.11.2023.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.11.2023 задоволено заяву відповідача (вх. № 14924/23 від 10.11.2023) про участь представника відповідача адвоката Саченко А.П. в усіх судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами суду.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.11.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, залучено до участі у справі третю особу та відкладено підготовче засідання на 19.01.2024.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 05.01.2023 задоволено клопотання (вх. № 110/24 від 04.01.2024) третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ТОВ «АВКУБІ ПЛЮС» про участь представника третьої особи в підготовчому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.01.2024 закрито підготовче провадження у справі № 915/1643/23, розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 27.02.2024.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/23, від 05.02.2024 № 49/2024 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.

Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

В судовому засіданні 27.02.2024 судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

2.1. Правова позиція позивача.

Підставою позову позивачем зазначено наступні обставини.

Між ТОВ "С-РОСТОК" та Міністерством оборони України був укладений договір № 286/2/22/80 від 23.12.2022 на закупівлю послуги з організації харчування (55320000-9) (послуги щодо забезпечення харчуванням, забезпечення комплектами продуктів за Каталогом продуктів харчування особового складу та штатних тварин військових частин, установ та військових навчальних закладів Збройних сил України в стаціонарних та польових умовах) зі строком дії надання послуг в редакції додаткової угоди № 8 з 01.01.2023 до 31.07.2023 включно.

Між сторонами у справі були укладені договори позички нерухомого майна, в тому числі і договір позички нерухомого майна, необхідного для організації харчування особового складу Збройних Сил України № 22 від 01.01.2023 р., а саме на нежитлові приміщення на території в/ч НОМЕР_2 , дія якого припинена за взаємною згодою з 14.05.2023.

Позивач зазначає, що відповідач відмовився укладати договір про відшкодування вартості теплопостачання (КЕКВ 2271), спожитого в процесі надання послуг з харчування, а також відмовився здійснити оплату направленому йому рахунку на відшкодування за фактично використану теплову енергію та акту приймання-передачі теплової енергії за період часу, коли відповідач фактично перебував у приміщенні їдальні військової частини, що і стало підставою для звернення до суду із даними позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 629, 631 ЦК України, ст. 173, 174, 175, 179 ГК України, Закону України «Про Збройні Сили України», Закону України «Про оборону України», Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України», наказом Міністерства оборони України від 29.06.2019 р. №114 "Про затвердження типових договорів позички рухомого та нерухомого майна, необхідного для організації харчування Збройних Сил України" зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.03.2016 р. за № 429/28559, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії», судовою практикою та умовами договорів.

У відповіді на відзив (вх. № 15253/23 від 17.11.2023) позивач зазначив наступне:

- те, яким чином буде здійснюватися розрахунок належної до сплати суми для ТОВ «С-РОСТОК» за послуги з постачання теплової енергії позивачем містилося в проекті договору про відшкодування вартості теплопостачання (КЕКВ 2271), спожитого в процесі надання послуг з харчування (п. 1.2., п. 1.3, п. 2.1 та Додатки), який відповідач відмовився підписати;

- жодних заперечень з приводу того, як саме буде здійснюватися розрахунок належної до сплати вартості відшкодування послуг теплопостачання до позивача не надходило.

- розрахунок для в/ч НОМЕР_2 здійснено наступним чином: використані Гкал згідно виставленого рахунку теплопостачальником / загальна площа всіх опалювальних будівель, (18 959 кв. м) х площа, яка передана за договором позички, (952,7 кв.м) х тариф = вартість витрат за теплопостачання будівель наданих стороні 2 у позичку МО України, що підлягає до сплати стороною 2;

- правовідносини між сторонами склались саме з підстав відшкодування послуг на теплопостачання. Для підтвердження вказаного позивач додав до позовної заяви договір, укладений між позивачем та ТОВ «АВКУБІ ПЛЮС» про закупівлю теплової енергії за державні кошти, виробленої на альтернативному виді палива автономною котельнею № 01/01 від 12.01.2023 р. (згідно п. 12.1 договір чинний з 01.01.2023 р.). Відповідно позивачем вже оплачені послуги з теплопостачання за державні кошти, які надавались у вищевказане приміщення їдальні за весь період в якому перебував відповідач, з 01.01.2023 р. - по 15.04.2023 р. (закінчення опалювального сезону у м. Первомайськ);

- ТОВ «С-РОСТОК» не є тією юридично особою, яка має повноваження здійснювати контроль за додержанням позивачем норм ПК України.

2.2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 14922/23 від 10.11.2023) проти позову заперечив та просив суд в позові відмовити. В обґрунтування заперечень зазначив наступне:

- в якості доказу факту нібито надання теплової енергії відповідачу позивач посилається на рахунок № 1 від 08.05.2023 на суму 256 045, 48 грн. та на акт без дати на суму 256 045, 48 грн. Проте, відповідач заперечує факт отримання теплової енергії в будь-якій кількості. Так, спірний акт не може свідчити про факт постачання теплової енергії на користь відповідача, оскільки в наданих позивачем документах не зазначено яким способом здійснено розрахунок, а також не вказано квадратуру опалювальної площі;

- саме по собі посилання позивача на те, що якщо відповідач не підписує спірний акт, то це свідчить, що відповідач погодився з обсягом спожитої теплової енергії, то вказаний факт не звільняє позивача від обов`язку доведення суду обґрунтованості зазначеного в акті розрахунку;

- посилаючись на приписи ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", відповідач зазначає, що обов`язок сплатити вартість теплової енергії законодавець пов`язує з фактом споживання. Проте, у даній справі спірні рахунок та акт складено значно пізніше, ніж були припинені договірні відносини за договором позички, який був укладений між позивачем та відповідачем 23.03.2023, а не 01.01.2023 як про це зазначає позивач. При цьому, акт приймання-передачі нежитлових приміщень був підписаний 24.03.2023;

- позивачем в період дії договору позички щомісячно не надсилались на адресу відповідача ані рахунки, ані акти за нібито спожиту відповідачем теплову енергію, що абсолютно не узгоджується з тим, що відповідач зобов`язаний щомісячно оплачувати теплову енергію;

- посилаючись на ст. 201 ПК України, відповідач зазначає, що позивач не реєстрував податкові накладні по факту передання теплової енергії.

Заперечення обґрунтовані приписами ст. 73, 77, 78, 79, 165 ГПК України, ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів від 03.10.2007 № 1198.

2.3. Правова позиція третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

В письмових поясненнях (вх. № 16291/23 від 12.12.2023) третя особа зазначила, що вимоги позивача є обґрунтованими, а позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

- ТОВ «АВКУБІ ПЛЮС» є суб`єктом господарювання в сфері виробництва теплової енергії з альтернативних джерел;

- 12.01.2023 між позивачем та третьою особою укладено договір № 01/01 від 12.01.2023 про закупівлю теплової енергії за державні кошти, виробленої на альтернативному виді палива автономною котельнею, строк постачання теплової енергії з 01.01.2023 по 31.12.2023, місце постачання: АДРЕСА_2 до будівель замовника;

- третя особа належним чином виконувала свої обов`язки як постачальника теплової енергії, будь-які претензії з приводу неналежної якості виробленої теплової енергії до ТОВ «АВКУБІ ПЛЮС» не надходило;

- між сторонами укладеного договору вчасно складались відповідні акти зняття показників теплолічильника, за результатом яких відповідно нараховувалась оплата за вироблену теплову енергію, що в подальшому оплачувалась замовником у повному обсязі. На теперішній час борги за вироблену теплову енергію у Замовника перед Постачальником відсутні.

- у сторін відсутні будь-які претензії одна до одної щодо порушення умов договору № 01/01 про закупівлю теплової енергії за державні кошти, виробленої на альтернативному виді палива автономною котельнею. ТОВ «АВКУБІ ПЛЮС» в повному обсязі нараховуються та сплачуються до бюджету всі передбачені податки та збори. Вказана позиція ТОВ «АВКУБІ ПЛЮС» підтверджується відповідними належними доказами, що надаються третьою особою до даних пояснень, а саме: акти зняття показників лічильника, акти приймання-передачі спожитої теплової енергії, картка рахунку № 361 по контрагенту Миколаївське квартирно-експлуатаційне управління, податкові накладні, копія журналу роботи котельні;

- жодних скарг на недотримання температурного режиму у приміщеннях, що фактично опалювались згідно договору 01/01 про закупівлю теплової енергії за державні кошти, виробленої на альтернативному виді палива автономною котельнею, у т.ч. і їдальні Військової частини НОМЕР_2 , у опалювальний сезон до ТОВ «АВКУБІ ПЛЮС» не надходило, актів-претензій в порядку ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії», не складалось.

Правова позиція третьої особи обґрунтована приписами ст. 129 Конституції України, ст. 202, 203, 204, 215, 509, 626, 627, 628 ЦК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України», ст. 1, 10 Закону України «Про оборону України», ст. 1, 3 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України», ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 «Про затвердження правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії».

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

3.1. Договір на закупівлю послуг з організації харчування.

23.12.2022 між Міністерством оборони України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «С-РОСТОК» (виконавець) укладено договір № 286/2/22/80 від 23.12.2022 на закупівлю послуги з організації харчування (55320000-9) (послуги щодо забезпечення харчуванням, забезпечення комплектами продуктів за Каталогом продуктів харчування особового складу та штатних тварин військових частин, установ та військових навчальних закладів Збройних Сил України в стаціонарних та польових умовах).

Відповідно до п. 2.1 договору виконавець зобов`язується у 2023 році надати послуги особовому складу та штатним тваринам військових частин в стаціонарних та польових умовах, зазначені у специфікації до цього договору, здійснити освіження запасів продовольства, представник замовника - прийняти послуги, замовник - оплатити послуги у строки та за цінами згідно з положеннями цього договору.

Відповідно до п. 2.2 договору військові частини, дислоковані у Миколаївській та Херсонській областях, для особового складу яких будуть надаватись послуги харчування, а саме:

Миколаївська область: ... А2183 ...

Відповідно до п. 2.5 договору (в редакції додаткової угоди № 8 від 31.05.2023) сторони погодили строк надання послуг з 01.01.2023 до 01.07.2023 включно.

Відповідно до п. 6.11 договору рухоме та нерухоме майно, необхідне для надання послуг за цим договором передається балансоутримувачем на безоплатній основі виключно за договором (договорами) позички рухомого та нерухомого майна, які укладаються між балансоутримувачами та виконавцем (далі - договір позички) у відповідності до наказу Міністерства оборони України від 29.02.2016 р. № 114 «Про затвердження типових договорів позички рухомого та нерухомого майна, необхідного для організації харчування особового складу Збройних Сил України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.03.2016 за №429/28559.

Відповідно до п. 6.12 договору договір позички укладається протягом 10 робочих днів з моменту підписання цього договору.

Відповідно до п. 7.4.17 договору виконавець зобов`язаний, зокрема, протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання цього договору укласти з балансоутримувачем договору позички.

У триденний термін з моменту укладання цього договору виконавець повинен звернутись до балансоутримувача для отримання проекту договору позички, а також надати балансоутримувачу наступні дані (посада; прізвище, ім`я, по-батькові; юридична та фактична адреса місцезнаходження; контактні номера телефонів та електронної пошти) щодо представника виконавця уповноваженого на: підписання договору позички, договору на постачання житлово-комунальних послуг та енергоносіїв: здійснення приймання-передачі рухомого та нерухомою майна та його експлуатацію.

Відповідно до п. 7.4.18 договору виконавець зобов`язаний в порядку та у терміни, визначені договором позички нерухомого майна, укласти договори з постачальниками (виробниками) житлово-комунальних послуг та енергоносіїв. При цьому договір на постачання теплової енергії укладається виконавцем на всю опалювальну площу приміщень, що передається йому за договором позички нерухомого майна.

У випадку, коли договір на постачання житлово-комунальних послуг та енергоносіїв укладено безпосередньо з балансоутримувачем, щомісяця до 10 числа місяця, що йде за звітним, проводити звірку розрахунків за спожиті житлово-комунальні послуги та енергоносії з обов`язковим складанням актів звірки.

Відповідно до п. 8.2.4 договору у разі не укладання договорів з постачальниками (виробниками) житлово-комунальних послуг та енергоносіїв у 25-денний термін з моменту укладання цього договору виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 20 % від суми боргу за ці послуги, який виник у позадоговірний період. Сплата штрафу не звільняє від необхідності оплати фактично спожитих комунальних послуг та енергоносіїв.

Відповідно до п. 11.1 договору договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2023 року, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення, за умови надання платіжних документів у межах дії договору. Після закінчення терміну дії цього договору звіряння взаєморозрахунків здійснюється на підставі підписаних обома сторонами актів звіряння.

За згодою сторін дія договору про закупівлю може бути продовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку.

Договір з додатками та додаткова угода підписані та скріплені печатками сторін.

Суду не подано доказів визнання недійсним або розірвання договору.

3.2. Договір позички нерухомого майна.

Судом встановлено, що на виконання умов п. 6.11 договору № 286/2/22/80 та на підставі звернення відповідача № 01/2712 від 27.12.2022 між Квартирно-експлуатаційним відділом міста Миколаєва (позичкодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «С-РОСТОК» (користувач) укладено договір позички нерухомого майна, необхідного для організації харчування особового складу Збройних Сил України. Договір містить дві дати 01.01.2023 (дата зазначена друкованим шрифтом) та 23.03.2023 (дата зазначена вручну).

При цьому, в графі "Місцезнаходження та банківські реквізити сторін" від імені користувача ТОВ "С-РОСТОК" міститься дата 29.03.2023.

Відповідно до п. 1 розділу І договору позичкодавець передає, а користувач приймає в строкове безоплатне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення складу площею 177,3 м кв. в будівлі № 174, нежитлові приміщення їдальні площею 952,7 м кв. в будівлі № 169 військового містечка № 22 (далі - майно), що знаходиться на балансі КЕВ м. Миколаїв, розташоване за адресою: Миколаївська обл., м. Первомайськ... Балансова вартість майна згідно з даними бухгалтерського обліку на 01.02.21 становить 157 335, 78 грн.

Відповідно до п. 2 розділу І договору перелік майна, що передається за цим договором, визначається Актом інвентаризації нерухомого майна (додаток 1).

Відповідно до п. 3 розділу І договору зазначене в п. 1 розділу І цього договору майно позичкодавець передає користувачу виключно для організації харчування особового складу Збройних Сил України в стаціонарних та польових умовах згідно з Договором про закупівлю послуг з організації харчування. Використання користувачем майна в інших цілях забороняється та тягне за собою відповідальність, встановлену цим договором та чинним законодавством.

Відповідно до п. 4 розділу І договору стан майна на дату укладення цього договору (потребує / не потребує поточного або капітального ремонту) визначається в Акті приймання-передавання нерухомого майна (додаток 2) за узгодженим висновком позичкодавця та користувача.

Відповідно до п. 1 розділу ІІ договору користувач вступає у строкове безоплатне користування майном у строк, вказаний у договорі про закупівлю послуг з організації харчування, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та Акта приймання-передавання нерухомого майна.

Відповідно до п.п. 7, 8, 9, 10 п. 1 розділу 5 договору користувач зобов`язується, зокрема:

7) протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти прямі договори з постачальниками (виробниками) житлово-комунальних послуг та енергоносіїв;

8) у разі якщо постачальником житлово-комунальних послуг та енергоносіїв є позичкодавець майна (власні котельні, артезіанські свердловини та інше), укласти договори на постачання цих послуг з позичкодавцем майна;

9) у випадку, коли договір на постачання житлово-комунальних послуг та енергоносіїв укладено із позичкодавцем майна, щомісяця до 10 числа місяця, що йде за звітним, проводити звірку розрахунків за спожиті житлово-комунальні послуги та енергоносії з обов`язковим складанням актів звірки;

10) своєчасно оплачувати спожиті житлово-комунальні послуги та енергоносії з дати (початку) надання послуг з організації харчування особового складу та у строки, визначені у відповідних договорах. Оплата спожитої теплової енергії, що надається до приміщень (площ), прийнятих за Актом приймання-передавання нерухомого майна, здійснюється в повному обсязі.

Відповідно до п. 1 розділу 9 договору цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2023 року. Строк дії цього договору не може перевищувати строку дії договору про закупівлю послуг з організації харчування.

Додатками до договору є: План громадського будинку, Експлікації приміщень громадського будинку (склад площею 177, 3 кв. м., їдальня 952. 7 кв. м., сарай 29, 7 кв.м.), акти інвентаризації нерухомого майна від 24.03.2023 (на їдальню та склад), акти загального огляду будівлі № 174, № 169.

Так, відповідно до підписаного та скріпленого печатками сторін акту інвентаризації нерухомого майна від 24.03.2023 на їдальню (інв. № 22/169), що передається в строкове безоплатне користування, площа будівлі становить 952,7 м кв. Інженерне обладнання: внутрішні системи водопостачання, каналізації, теплопостачання знаходяться в робочому стані. Потребують часткової заміни труб.

24.03.2023 між сторонами підписано та скріплено печатками акт приймання-передавання нерухомого майна від 24.03.2023, а саме нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_2 , склад інв. № 174, загальною площею 177,3 м кв., 1971 року будівництва, балансовою вартістю 23 511,78 грн., їдальня інв. № 169, загальною площею 952,7 м кв. 1970 року будівництва, балансовою вартістю 133 824 грн.

Додатковою угодою № 1 від 16.05.2023 до договору позички, яка підписана та скріплена печатками сторін, сторони вирішили припинити дію договору позички № 22 від 01.01.2023 року за взаємною згодою з 14.05.2023, погодивши, що додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання і становить невід`ємну частину договору позички № 22 від 01.01.2023 року.

3.3. Договір про закупівлю теплової енергії, укладений з теплопостачальною організацією.

12.01.2023 між Квартирно-експлуатаційним відділом міста Миколаєва (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВКУБІ ПЛЮС» (Постачальник) укладено договір про закупівлю теплової енергії за державні кошти, виробленої на альтернативному виді палива автономною котельнею № 01/01 від 12.01.2023.

Відповідно до п. 1.1 договору Постачальник зобов`язується з дотриманням вимог законодавства, відповідно до умов даного договору відпустити Замовникові теплову енергію в гарячій воді: код класифікатора ДК 021:2015 - 09320000-8 - Пара, гаряча вода та пов`язана продукція (теплова енергія), (надалі - теплова енергія), а Замовник - прийняти і оплатити її вартість за діючими тарифами в строки та на умовах цього договору.

Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки за даним договором здійснюються в безготівковій формі, згідно з діючими на час розрахунків тарифами (цінами) вказаними в п. 3.4, на підставі показань вузла обліку теплової енергії, а у випадках їх відсутності - відповідно до обсягів фактично спожитої теплової енергії, розрахованих згідно законодавства та умов договору.

Відповідно до п. 5.1 договору строк постачання теплової енергії: з 01.01.2023 по 31.12.2023.

Відповідно до п. 5.2 договору місце постачання: (Миколаївська обл., м. Первомайськ, військове містечко № 22) до будівель Замовника, визначених в Додатку 2 цього договору.

Відповідно до п. 12.1 договору цей договір набирає чинності з 01.01.2023 до 31.12.2023 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов`язків.

Відповідно до п. 13.2 договору невід`ємною частиною договору є: Специфікація (додаток 1 до договору); Перелік об`єктів теплопостачання (додаток 2 до договору).

Додатком № 2 до договору сторони погодили перелік об`єктів теплопостачання військового містечка № 22 в кількості 15 будівель загальною площею 19 558 кв.м., в тому числі їдальня за інв. № 169 загальною площею 953 кв. м.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Доказів визнання недійсним або розірвання договору суду не подано.

На виконання умов договору постачальник відпустив замовнику теплову енергію в січні-травні 2023 на загальну суму 4 091 829, 54 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи підписаними та скріпленими печатками сторін договору № 01/01 актами надання послуг, а саме:

- акт надання послуг № 6 від 22.02.2023 (теплова енергія за січень 2023) на суму 539 870, 21 грн.;

- акт надання послуг № 17 від 24.05.2023 (теплова енергія за лютий 2023) на суму 1 517 548, 12 грн.;

- акт надання послуг № 32 від 24.05.2023 (теплова енергія за березень 2023) на суму 1 349 990, 74 грн.;

- акт надання послуг № 53 від 24.05.2023 (теплова енергія за квітень 2023) на суму 684 420, 47 грн.

На підтвердженя факту належного виконання договору № 01/01 від 01.01.2023 третьою особою ТОВ «АВКУБІ ПЛЮС» подано акти зняття показників з вузлів обліку теплової енергії по закладу КЕВ м. Миколаєва за січень 2023-квітень 2023; свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 24-1-3К/3142 від 25.09.2020, чинне до вересня 2024; журнал роботи котельні Первомайськ в/ч (Миколаївська обл., м. Первомайськ, військове містечко № 22) за період з 26.12.2022 по 15.04.2023.

Замовником КЕВ м. Миколаєва в повному обсязі проведено оплату за відпущену теплову енергію на рахунок постачальника ТОВ «АВКУБІ ПЛЮС», що підтверджуються платіжними інструкціями на загальну суму 4 091 829, 54 грн., а саме:

- платіжна інструкція № 25 від 22.02.2023 на суму 213 289, 92 грн.;

- платіжна інструкція № 30 від 03.03.2023 на суму 326 580, 29 грн.;

- платіжна інструкція № 179 від 25.05.2023 на суму 684 420, 47 грн.;

- платіжна інструкція № 180 від 25.05.2023 на суму 1 349 990, 74 грн.;

- платіжна інструкція № 181 від 25.05.2023 на суму 1 517 548, 12 грн.

3.4. Обставини справи щодо укладення між сторонами договору відшкодування вартості теплопостачання. Фактичне споживання теплової енергії.

03.03.2023 позивач КЕВ м. Миколаєва листом № 429 від 03.03.2023 направив на адресу відповідача ТОВ «С-РОСТОК» для підписання проекти договорів про відшкодування вартості теплопостачання, договорів про відшкодування вартості води та водовідведення, договорів відшкодування вартості електропостачання, договорів позички нерухомого майна, необхідного для організації харчування особового складу Збройних Сил України тощо.

Факт надсилання підтверджується описом вкладення у цінний лист з відміткою відділення поштового зв`язку, повідомленням про вручення та роздруківкою трекінгу поштового відправлення. Поштове відправлення отримано відповідачем 14.03.2023.

09.05.2023 позивачем КЕВ м. Миколаєва направлено на адресу відповідача ТОВ "С -РОСТОК" лист № 1034 від 09.05.2023 щодо підписання актів приймання-передачі теплової енергії, до якого додано:

- рахунок відшкодування за фактично використану теплову енергію за період з 01.01.2023 по 15.04.2023 на суму 256 045,48 грн.;

- акт приймання передачі теплової енергії у період з 01.01.2023 по 15.04.2023 на суму 256 045, 48 грн.;

- рахунок надання послуг фактично використаної теплової енергії у період з 01.01.2023 по 24.03.2023 (в/чА2428, А1890) та з 01.01.2023 по 14.02.2023 (в/ч НОМЕР_3 ) на суму 351 695,20 грн.;

- акт приймання передачі теплової енергії у період з 01.01.2023 по 24.03.2023 (в/чА2428, А1890) та з 01.01.2023 по 14.02.2023 (в/ч НОМЕР_3 ) на суму 351 695, 20 грн.

Факт направлення листа на адресу відповідача підтверджується описом вкладення у лист, списком № 3062 згрупованих відправлень з відміткою відділення поштового зв`язку та трекінгом відстеження поштового відправлення. Лист отримано відповідачем 16.05.2023.

В акті приймання-передачі теплової енергії зазначено, що КЕМ м. Миколаєва відповідно до фактично використаної теплової енергії передало, а ТОВ "С-РОСТОК" прийняло теплову енергію для опалення приміщень. Відшкодування за теплопостачання (в/ч НОМЕР_2 ) з 01.01.2023 по 15.04.2023 на суму 256 045,48 грн., кількість використаної теплової енергії 81, 662 Гкал, тариф 3 135, 43 грн.

Відповідно до розрахунку вартості теплопостачання для в/ч НОМЕР_2 за період з 01.01.2023 по 15.04.2023 розрахунок фактично використаної теплової енергії здійснено наступним чином: використані Гкал згідно виставлених рахунків теплопостачальником ТОВ "АВКУБІ" / загальна площа всіх опалювальних будівель (18 959 кв. м) х площа, яка передана відповідачу ТОВ "С-РОСТОК" за договором позички (їдальня 952,7 кв.м) х тариф = вартість витрат за теплопостачання будівель.

04.05.2023, 18.05.2023 та 24.05.2023 відповідач ТОВ «С-РОСТОК» листами № 01/04/05 від 04.05.2023, № 2/18/05 від 18.05.2023 та 01/24/05 від 24.05.2023 у відповідь на листи позивача КЕВ м. Миколаєва (вих. № 429 від 03.03.2023, вих. № 1034 від 09.05.2023, вих. № 1070 від 15.05.2023) повідомив останнього про те, що приміщення їдальні опалювались за рахунок технологічного обладнання для приготування їжі, також в їдальнях інших військових частин, в яких надаються послуги з організації харчування, а саме в/ч НОМЕР_4 та в/ч НОМЕР_2 в опалювальний сезон температурний режим не відповідав умовам договорів, в приміщеннях їдалень було холодно і температура повітря не перевищувала +15С. ТОВ «С-РОСТОК» не могла складати акти не відповідності температурного режиму в їдальнях, так як не було договорів позички нерухомого майна, а також договорів на теплопостачання. Відповідач вважав недоцільним підписувати договір на теплопостачання за термін, який вже давно пройшов, та некоректним надсилання рахунків за послуги, які фактично не надавались, а якщо і надавались, то не відповідали вимогам нормативних документів.

На підтвердження факту використання відповідачем нежитлових приміщень у військовому містечку № 22 на підставі укладеного між сторонами договору позички, а також здійснення господарської діяльності з надання послуг харчування військовослужбовців у вказаних приміщеннях саме з 01.01.2023 позивачем подано суду докази укладення та виконання договорів на компенсацію житлово-комунальних послуг відповідно до умов договору № 286/2/22/80 від 23.12.2022 про закупівлю послуг з організації харчування особового складу Збройних Сил України, листи відповідача, а саме:

- договір про відшкодування вартості води та водовідведення № 1057 від 01.01.2023, укладений 01.01.2023 між КЕВ м. Миколаєва (сторона 1) та ТОВ «С-РОСТОК» (сторона 2); виписки з рахунку КЕВ м. Миколаєва щодо оплати відповідачем в якості відшкодування вартості води та водовідведення грошових коштів в загальній сумі 22 630, 31 грн. на підставі рахунків за лютий 2023-квітень2023; складені та підписані сторонами акти виконаних робіт (відшкодування вартості води та водовідведення) на загальну суму 16 463, 51 грн. за січень 2023-березень 2023;

- виписки з рахунку КЕВ м. Миколаєва щодо оплати відповідачем у якості відшкодування вартості поставленої активної електричної енергії, перетікання реактивної електроенергії та послуги з розподілу грошових коштів в загальній сумі 502 436, 70 грн. на підставі рахунків за січень 2023-квітень 2023; складені та підписані сторонами акти виконаних робіт (надання послуг) щодо відшкодування вартості активної електричної енергії та з розподілу у загальній сумі 412 776, 39 грн. за січень 2023-березень 2023.

- лист ТОВ «С-РОСТОК» № 02/26/04 від 26.04.2023, яким відповідач підтвердив, що станом на 26.04.2023 надає послуги з організації харчування особового складу за системою аутсорсинг у наступних військових частинах: А1890 та А2183;

- лист ТОВ «С-РОСТОК» № 01/16/05 від 16.05.2023, яким повідомлено КЕВ м. Миколаєва про те, що в/ч НОМЕР_2 з 15.05.2023 перейшла на систему забезпечення комплектами продуктів харчування особового складу за Каталогом, у зв`язку з чим ТОВ «С-РОСТОК» з 15.05.2023 припинив надання послуг з харчування в даній частині. На підставі вищезазначеного, відповідач просив прийняти нерухоме майно, яке використовувалося в в/ч НОМЕР_2 для організації надання послуги з харчування з оформленням актів приймання-передачі;

- додаткова угода № 1 від 16.05.2023 до договору позички, якою сторони вирішили припинити дію договору позички № 22 від 01.01.2023 за взаємною згодою з 14.05.2023.

Відмова відповідача від укладання договору про відшкодування вартості теплопостачання (КЕКВ 2271), спожитого в процесі надання послуг з харчування, а також від підписання актів виконання робіт (надання послуг) та подальшої оплати за отримані послуги теплопостачання і стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом про стягнення коштів за відшкодування вартості фактично спожитої теплової енергії.

ІV. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (п. 5.11-5.13 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).

Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.

В силу положень ст. 11, 202, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (господарського зобов`язання), яке (зобов`язання) в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (постанова об`єднаної палати КЦС ВС від 01.03.2021 № 180/1735/16-ц (61-18013сво18)).

Відповідно до абз. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 2, 3 ГК України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим нормативно-правовим актом.

Закон України "Про теплопостачання" визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про теплопостачання" основні терміни вживаються в такому значенні: постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. У разі якщо така організація не є теплотранспортуючою, то теплотранспортуюча організація не має права відмовити теплогенеруючій організації у транспортуванні теплової енергії, якщо це дозволяють технічні можливості системи.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до абз. ч. 3 ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" основними обов`язками споживача теплової енергії є, зокрема: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Правила надання послуг з постачання теплової енергії затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8.09.2021 р. № 1022) (далі - Правила).

Відповідно до п. 1 Правил ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

Відповідно до абз. 1. 2 п. 8 Правил постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період.

Рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами.

Відповідно до абз. 1 п. 24 Правил розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.

Відповідно до абз. 1 п. 31 Правил вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, а для багатоквартирних будинків, обладнаних системою автономного теплопостачання, як сума тарифів на виробництво та постачання теплової енергії.

Відповідно до п. 35 Правил розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.

Відповідно до п. 36 Правил споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором.

Законодавством України передбачено, що постачання теплової енергії здійснюється за договором купівлі-продажу, обов`язок із своєчасного укладення якого покладено саме на споживача теплової енергії.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Тобто відсутність між сторонами договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від оплати отриманих послуг.

Відповідна правова позиція сформульована у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 922/2790/17, від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц (провадження № 61-11107св18) та від 13 листопада 2019 року у справі № 686/14833/15-ц (провадження № 61-26205св18).

Відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.

Так, позов про стягнення вартості теплової енергії підлягає задоволенню, якщо підтверджено, що між сторонами склалися фактичні договірні відносини. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 922/2790/17 та постанові від 21.05.2019 року у справі № 922/4239/16.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними. Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18).

З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19.02.2024 у справі № 567/3/22).

Об`єднана палата нагадує, що добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19.02.2024 у справі № 567/3/22).

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документу (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.10.2020 у справі № 450/2286/16-ц; постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19.02.2024 у справі № 567/3/22).

V. ВИСНОВКИ СУДУ.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.

23.12.2022 між Міністерством оборони України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "С-РОСТОК" укладено договір № 286/2/22/80 від 23.12.2022 на закупівлю послуги з організації харчування, відповідно до умов п. 2.5 якого (в редакції додаткової угоди № 8 від 31.05.2023) сторони погодили строк надання послуг з 01.01.2023 до 01.07.2023 включно.

Умовами вищевказаного договору (п. 7.4.18. 8.2.4) сторони погодили обов`язок виконавця ТОВ "С-РОСТОК" укласти договори або з постачальниками (виробниками) житлово-комунальних послуг та енергоносіїв, або з балансоутримувачем КЕВ м. Миколаїв, зокрема, укласти договір на постачання теплової енергії на всю опалювальну площу приміщень, що передається йому за договором позички нерухомого майна. При цьому, сторони погодили за невиконання умов договору в частині обов`язку з укладання договорів сплату штрафу та оплату фактично спожитих комунальних послуг та енергоносіїв.

Судом встановлено, що на виконання умов п. 6.11 договору № 286/2/22/80 та на підставі звернення відповідача № 01/2712 від 27.12.2022 між Квартирно-експлуатаційним відділом міста Миколаєва (позичкодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "С-РОСТОК" (користувач) укладено договір позички нерухомого майна, необхідного для організації харчування особового складу Збройних Сил України. Договір містить дві дати 01.01.2023 (дата зазначена друкованим шрифтом) та 23.03.2023 (дата зазначена вручну). При цьому, в графі "Місцезнаходження та банківські реквізити сторін" від імені користувача ТОВ "С-РОСТОК" міститься дата 29.03.2023. Водночас акт приймання-передавання нерухомого майна підписано між ТОВ «С-РОСТОК» та КЕВ м. Миколаїв 24.03.2023, що свідчить про фактичне підписання договору 23.03.2023.

Відповідно до договору позички відповідачу передано в строкове безоплатне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення складу площею 177,3 м кв. в будівлі № 174, нежитлові приміщення їдальні площею 952,7 м кв. в будівлі № 169 військового містечка № 22 (далі - майно), що знаходиться на балансі КЕВ м. Миколаїв, розташоване за адресою: Миколаївська обл., м. Первомайськ...

Матеріалами справи підтверджено, що фактично відповідач ТОВ «С-РОСТОК» користувався вищевказаними нежитловими приміщеннями та здійснював господарську діяльність щодо надання послуг з організації харчування у вищевказаних приміщеннях з 01.01.2023, що підтверджується: укладеним з постачальником житлово-комунальних послуг (водопостачання) договором, проведенням оплат за водопостачання, а також проведенням оплат за електричну енергію, починаючи з січня 2023; листом відповідача № 02/26/04 від 26.04.2023, додатковою угодою № 1 від 16.05.2023 до договору позички про припинення дії договору. Крім того, відповідачем під час розгляду справи не заперечувався факт надання послуг з організації харчування за укладеним з Міністерством оборони України договором, починаючи саме з січня 2023, надання яких (послуг) передбачалось з використанням на безоплатній основі належного Міністерству оборони України рухомого та нерухомого майна за договором позички, укладеним з балансоутримувачем КЕВ м. Миколаїв (п. 6.11 договору).

Водночас, судом встановлено, що відповідачем ТОВ «С-РОСТОК» в порушення умов п. 7.4.18 договору № 286/2/22/80 від 23.12.2022 на закупівлю послуги з організації харчування не укладено договір на постачання теплової енергії ані з постачальником (виробником), ані з балансоутримувачем.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі укладеного між КЕВ міста Миколаєва та ТОВ "АВКУБІ ПЛЮС" договору про закупівлю теплової енергії за державні кошти, виробленої на альтернативному виді палива автономною котельнею № 01/01 від 12.01.2023, останнім (постачальником) відпущено замовнику теплову енергію в січні-квітні 2023, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами надання послуг, а також платіжними інструкціями про повну оплату за відпущену теплову енергію. Теплова енергія згідно договору № 01/01 постачалась до нежитлових приміщень військового містечка № 22, зокрема приміщень їдальні площею 952, 7 кв. м.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про фактичне споживання відповідачем теплової енергії, відпущеної до нежитлових приміщень (їдальні), в яких відповідач здійснював діяльність з надання послуг організації харчування. Відповідач заперечує факт споживання теплової енергії в будь-якій кількості, проте суд зазначає, що відсутність укладеного відповідачем договору на постачання теплової енергії не спростовує факту користування відповідачем приміщеннями їдальні, до яких постачалась теплова енергія, що, в свою чергу, має наслідком виникнення обов`язку з відшкодування вартості фактично спожитої теплової енергії. Посилання відповідача в листах № 01/04/05 від 04.05.2023, № 2/18/05 від 18.05.2023 та 01/24/05 від 24.05.2023, адресованих КЕВ м. Миколаїв, на недоцільність підписання договору теплопостачання, а також невідповідність послуг теплопостачання вимогам нормативних документів (низький температурний режим) оцінюються судом критично, оскільки: 1) на відповідача згідно договору надання послуг покладено саме обов`язок укласти відповідні договори з постачальниками житлово-комунальних послуг; 2) відповідачем протягом опалювального сезону з січня 2023 по квітень 2023 жодного разу не висловлювались (не направлялись) скарги, претензії, листи тощо щодо надання послуг теплопостачання неналежної якості, тобто посилання на невідповідність послуг теплопостачання вимогам нормативних документів (низький температурний режим) висловлено відповідачем лише у травні 2023 після закінчення опалювального періоду та виставлення рахунків для оплати.

Судом встановлено, що розрахунок вартості фактично використаної теплової енергії для приміщень їдальні за період з 01.01.2023 по 15.04.2023 в сумі 256 045, 48 грн. виконано наступним чином: використані Гкал згідно виставлених рахунків теплопостачальником ТОВ "АВКУБІ" / загальна площа всіх опалювальних будівель (18 959 кв. м) х площа, яка передана відповідачу ТОВ "С-РОСТОК" за договором позички (їдальня 952,7 кв.м) х тариф = вартість витрат за теплопостачання будівель.

Суд дійшов висновку, що розрахунок виконано позивачем арифметично правильно, вихідні дані, в тому числі квадратуру приміщень, застосовано правильно. Детальний розрахунок, виконаний позивачем, наявний в матеріалах справи. Відповідач, посилаючись на необхідність доведення обґрунтованості розрахунку, водночас не надає контррозрахунок, а також не зазначає в чому полягає незгода відповідача з розрахунком.

09.05.2023 позивачем КЕВ м. Миколаєва направлено на адресу відповідача ТОВ "С-РОСТОК" лист № 1034 від 09.05.2023, до якого додано для підписання акт приймання-передачі теплової енергії з 01.01.2023 по 15.04.2023 на суму 256 045, 48 грн., а також рахунок для оплати.

Відповідачем не підписано та не повернуто позивачу екземпляр акту приймання-передачі, як і не проведено оплату за фактично спожиту теплову енергію.

Добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку. Відповідач, укладаючи договори з Міністерством оборони України та КЕВ м. Миколаїв, взяв на себе зобов`язання, зокрема, укласти договір на постачання теплової енергії на всю опалювальну площу приміщень, що передається йому за договором позички нерухомого майна, а також провести оплату за надані послуги теплопостачання. Водночас, здійснюючи господарську діяльність з надання послуг у наданих нежитлових приміщеннях (їдальні), відповідачем не виконано обов`язку ані з укладення договору теплопостачання, ані з оплати послуг теплопостачання, що суперечить його попередній поведінці та є неналежним виконанням зобов`язання (ст. 525, 526, 530, 629 ЦК України). Як зазначено судом вище, факт надання послуг теплопостачання до наданих відповідачу у безоплатне користування нежитлових приміщень (в т.ч. їдальні) підтверджується укладеним між КЕВ м. Миколаїв та постачальником послуг договором, актами надання послуг, а також проведеними оплатами.

Відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами у справі доведено позовні вимоги, а порушене право підлягає захисту в судовому порядку. Позов підлягає задоволенню.

VI. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Позивачем заявлено вимогу майнового характеру про стягнення грошових коштів у розмірі 256 045, 48 грн., судовий збір з якої становить 3 840, 68 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи «Електронний суд», мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України «Про судовий збір».

За наведених мотивів у суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, були відсутні підстави вимагати від Компанії сплати судового збору без урахування понижуючого коефіцієнта, який підлягав застосуванню, з огляду на те, що позовну заяву було подано в електронній формі через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» (п. 8.23, п. 8.27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22).

Враховуючи, що позивачем позовну заяву подано до Господарського суду Миколаївської області за допомогою системи «Електронний суд», отже, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, судовий збір за розгляд вимоги майнового характеру в спірному випадку становить 3 072, 55 грн.

Позивачем під час звернення до суду із даним позовом сплачено згідно платіжної інструкції № 905 від 18.08.2023 судовий збір в розмірі 3 840, 68 грн.

Отже, судовий збір сплачено позивачем в більшому розмірі, ніж встановлено законом, у зв`язку з чим судовий збір в сумі 768, 13 грн. може бути повернуто судом з Державного бюджету за клопотанням позивача, у зв`язку з внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (ст. 7 Закону України «Про судовий збір»).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України в розмірі 3 072, 55 грн. слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "С-РОСТОК", вул. 8 березня, 18, с. Іванівка, Миколаївський район, Миколаївська область, 57145 (код ЄДРПОУ 35010143) на користь позивача Миколаївського квартирно-експлуатаційного управління Командування Сил логістики Збройних Сил України, АДРЕСА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ):

- 256 045, 48 грн. (двісті п`ятдесят шість тисяч сорок п`ять грн. 48 коп.) - заборгованості за фактично спожиті послуги з теплопостачання, що відшкодовуються в процесі надання послуг з харчування;

- 3 072, 55 грн. (три тисячі сімдесят дві грн. 55 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 15.04.2024

Суддя Е.М. Олейняш