ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.04.2024Справа № 910/1122/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін господарську справу за позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен" (03056, м. Київ, просп. Берестейський, буд. 35, ідентифікаційний код 03328913)

до Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 31, корп. 2, ідентифікаційний код 26199708)

про стягнення 92 490, 33 грн,

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Київський метрополітен" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач) про стягнення 92 490, 33 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 01.01.2021 між сторонами було укладено договір № 53 В, за умовами якого, позивач як зберігач надає послуги по зберіганню наданого поклажодавцем (відповідачем) майна, а поклажодавець оплачує послуги. За доводами позивача, відповідач, в порушення п. 2.2.9 договору після закінчення дії договору (тобто після 31.12.2021) протягом 30 календарних днів, не вивіз своє майно та не надав відповіді на листи позивача від 05.01.2021 № 36/11-2 та від 21.01.2022 № 36/11-11. А відтак, як стверджує позивач, у відповідача за період з січня 2022 року по квітень 2023 року виникла заборгованість перед позивачем за фактичне зберігання майна у розмірі 68 672,00 грн. Позивачем також нараховано до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2 737,47 грн та суму інфляційного збільшення у розмірі 21 080,86 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2024 було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

15.02.2024 через підсистему "Електронний суд" від Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує щодо наведених позивачем обставин справи і правових підстав позову та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували факт передачі відповідачем майна на зберігання позивачу за договором. Також відповідач заперечує проти наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, оскільки такий мав бути здійснений, виходячи із суми богу, що існувала в останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, проте позивачем розрахунки здійснені одразу на всю суму боргу, починаючи з січня 2022 року.

21.02.2024 через підсистему "Електронний суд" представником Комунального підприємства "Київський метрополітен" подано відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що факт передачі відповідачем майна, а також порушення останнім зобов`язань щодо оплати послуг зі зберігання майна належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем.

Відповідач своїм правом на подання заперечень, передбаченим приписами статті 167 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2021 між Комунальним підприємством "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - поклажодавець) та

Комунальним підприємством "Київський метрополітен" (далі - зберігач) укладено договір №53В (далі - договір), за умовами якого зберігач надає послуги по зберіганню наданого поклажодавцем майна, а поклажодавець оплачує вказані послуги (п. 1.1.).

Місцем зберігання визначено м. Київ, вул. Озерна 3 (п. 1.2. договору). Строк зберігання: до 31.12.2021 (п. 1.3. договору).

Згідно пункту 6.1. договору цей договір набуває чинності з 01.01.2021 і діє до 31.12.2021, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Пунктом 2.2.9. договору визначено, що поклажодавець зобов`язаний забрати майно від зберігача після закінчення строку дії договору протягом 30 календарних днів.

Розмір плати за зберігання та порядок оплати погоджений сторонами у розділі 4 договору.

Вартість зберігання за договором є договірною та становить за один місяць 3 576, 67 грн. крім того ПДВ 20% - 715,33 грн, всього - 4 292,00 грн. Загальна вартість послуг згідно договору складає - 42 920, 00 грн, крім того ПДВ 20 % - 8 584, 00 грн всього 51 504,00 грн і визначається протоколом узгодження ціни, який є невід`ємним додатком до цього договору (додаток 1) (п. 4.1. договору).

Розрахунки здійснюються у відповідності з частиною 1 статті 49 Бюджетного кодексу України шляхом оплати поклажодавцем після підписання акту приймання-передачі наданих послуг (п. 4.2. договору).

Розрахунок за надані послуги здійснюється поклажодавцем шляхом перерахування у безготівковій формі, в гривнях, грошових коштів на поточний банківський рахунок зберігача протягом 10 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі наданих послуг. Фінансування здійснюється згідно бюджетного призначення (п. 4.3. договору).

У разі затримки бюджетного фінансування, розрахунок за надані послуги здійснюється протягом 10-ти банківських днів з дати отримання замовником бюджетного фінансування на свій реєстраційних рахунок (п. 4.4. договору).

З матеріалів справи вбачається, що представником Комунального підприємства "Київський метрополітен" було нарочно надано Комунальному підприємству "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листи від 05.01.2022 №36/11-2 (відмітка про отримання від 05.01.2022 №222/46) та від 21.01.2022 №36/11-11 (відмітка про отримання від 26.01.2022 №222/444) з вимогою забрати своє майно у зв`язку з закінченням строку дії договору або вирішення питання щодо продовження зобов`язання шляхом укладання додаткової угоди до договору.

Проте, як зазначає позивач, поклажодавець, в порушення пункту 2.2.9 договору, протягом 30 календарних днів після закінчення дії договору, не вивіз своє майно та жодної відповіді на вищезазначені листи КП "Київський метрополітен" не надав.

Позивач звертався до відповідача з претензією від 12.01.2023 №12/04 з вимогами терміново перерахувати плату за фактичний час зберігання майна з урахуванням штрафних санкцій.

У відповідь на дану претензію відповідач в листі №222-494 від 03.02.2023 зазначив про необґрунтованість даних вимог, оскільки будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення на підставі укладеного договору.

30.04.2023 представниками Комунального підприємства "Київський метрополітен" складено акт про підтвердження наявності майна, згідно з яким за результатами проведеного огляду встановлено наявність майна (малі архітектурні форми (МАФи), тимчасові споруди, безхазяйне майно тощо), наданого поклажодавцем (КП "Київблагоустрій"), що зберігається за адресою: м. Київ, вул. Озерна 3, та яке було надано для зберігання відповідно до умов договору від 01.01.2021 №53В.

Викладене і стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 68 672, 00 грн плати за фактичне збереження майна, нарахованої за період з 01.01.2022 по 30.04.2023, а також 21 080, 86 грн інфляційних втрат та 2 737, 47 грн 3% річних.

Відповідач, в свою чергу, заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначивши у відзиві, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту передачі майна у зберігання за договором. Також відповідач вказує на необґрунтованість наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, оскільки такий мав бути здійснений, виходячи із суми богу, що існувала в останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно з ч. 1 ст. 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Частиною 1 статті 948 Цивільного кодексу України передбачено, що поклажодавець зобов`язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

Отже, договір зберігання за своєю правовою природою відноситься до двосторонніх (синалагматичних) договорів, укладення якого зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. В даному випадку зберігач зобов`язаний забезпечити зберігання майна, яке йому передане поклажодавцем і повернути його поклажодавцеві у схоронності, тоді як поклажодавець зобов`язується після закінчення строку зберігання взяти назад здане ним майно на зберігання та сплатити зберігачеві винагороду за зберігання майна, розмір якої встановлений договором.

Строком договору, відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 статті 631 Цивільного кодексу України).

Умовами пунктів 1.3. та 6.1. договору сторони визначили строк дії договору та відповідний строк зберігання майна - до 31.12.2021.

Пунктом 2.2.9. договору встановлено, що поклажодавець зобов`язаний забрати майно від зберігача після закінчення строку дії договору протягом 30 календарних днів.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором в частині зберігання наданого відповідачем майна протягом дії договору свідчать, зокрема, підписані між сторонами акти надання послуг: №1107 від 31.03.2021 на суму 4 292, 00 грн, №2512 від 31.05.2021 на суму 4292, 00 грн, №3282 на суму 4 292, 00 грн, №4216 від 31.07.2021 на суму 4 292, 00, №4217 від 31.08.2021 на суму 4 292, 00, №5428 від 30.09.2021 на суму 4 292, 00, №6360 від 31.10.2021 на суму 4 292, 00, №6670 від 30.11.2021 на суму 4 292, 00, а також здійснення відповідачем оплати по договору згідно платіжних доручень: №17 від 08.02.2021, №92 від 24.03.2021, №104 від 02.04.2021, №201 від 19.05.2021, №280 від 10.06.2021, №362 від 16.07.2021, №459 від 18.08.2021, №506 від 08.09.2021, №641 від 22.10.2021, №827 від 09.12.2021, №828 від 09.12.2021, №915 від 29.12.2021.

У той же час, матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що відповідач забрав зі зберігання позивача передане за договором майно.

Крім того, суд враховує, що в листі №222-494 від 03.02.2023 відповідач, надаючи відповідь на претензію позивача, проти факту передачі майна у зберігання за договором не заперечував, як і не спростував невиконання свого обов`язку, передбаченого пунктом 2.2.9., за яким поклажодавець зобов`язаний забрати майно від зберігача після закінчення строку дії договору протягом 30 календарних днів.

Частиною 3 ст. 946 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

Таким чином, враховуючи, що після закінчення строку договору поклажодавець не забрав передане у зберігання майно, з урахуванням положень ч. 3 ст. 946 Цивільного кодексу України, відповідач зобов`язаний сплатити вартість наданих послуг зі зберігання майна за весь фактичний період зберігання.

Відповідно до ч. 1 ст. 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Пунктом 4.1. договору сторони погодили, що вартість зберігання за договором становить за один місяць 4 292, 00 грн з ПДВ.

Згідно пунктів 4.2. - 4.4. договору розрахунки здійснюються у відповідності з частиною 1 статті 49 Бюджетного кодексу України шляхом оплати поклажодавцем після підписання акту приймання-передачі наданих послуг (п. 4.2. договору). Розрахунок за надані послуги здійснюється поклажодавцем шляхом перерахування у безготівковій формі, в гривнях, грошових коштів на поточний банківський рахунок зберігача протягом 10 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі наданих послуг. Фінансування здійснюється згідно бюджетного призначення (п. 4.3. договору). У разі затримки бюджетного фінансування, розрахунок за надані послуги здійснюється протягом 10-ти банківських днів з дати отримання замовником бюджетного фінансування на свій реєстраційних рахунок (п. 4.4. договору).

При цьому, відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 916/1345/18.

Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відтак, враховуючи, що сторони у договорі погодили строк виконання поклажодавцем зобов`язання з оплати наданих послуг зберігання щомісячно та протягом 10 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі наданих послуг, однак закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору, відповідно, моментом виникнення обов`язку з оплати за зберігання після закінчення дії договору на підставі приписів ч. 3 ст. 946 Цивільного кодексу України, є останнє число місяця, за який нарахована плата, що також підтверджено відповідачем у відзиві.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, та змісту договору строк виконання відповідачем встановленого грошового зобов`язання на момент розгляду справи настав.

Втім, відповідач у встановлені строки оплату в повному обсязі не здійснив.

Тоді як, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати за зберігання майна підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 68 672, 00 грн.

Окрім того, оскільки відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 2 737,47 грн та інфляційні втрати у розмірі 21 080, 86 грн за період з 01.01.2022 по 30.04.2023.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховний Суд №910/12604/18 від 01.10.2019).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, за визначений період прострочення, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки позивачем помилково нараховано суми відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання на всю суму основного боргу, що винила станом на 30.04.2023.

Таким чином, за розрахунком суду, стягненню з відповідача підлягають 3% річних в сумі 1 454, 12 грн та інфляційні втрати у розмірі 7 738, 48 грн, в іншій частині цих позовних вимог позивачу належить відмовити.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку зі сплати заявленої до стягнення заборгованості.

Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи допущені позивачем помилки під час розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства "Київський метрополітен" задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 31, корп. 2, ідентифікаційний код 26199708) на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" (03056, м. Київ, просп. Берестейський, буд. 35, ідентифікаційний код 03328913) заборгованість з фактичний час зберігання майна у розмірі 68 672 грн 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 7 738 грн 48 коп., 3% річних у розмірі 1 454 грн 12 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 2 549 грн 00 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 15.04.2024

Суддя Л.Г. Пукшин