справа № 991/1942/24

провадження № 11-сс/991/269/24

слідчий суддя: ОСОБА_1

доповідач: ОСОБА_2

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.03.2024 р. про відмову у задоволенні скарги на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення, -

в с т а н о в и л а:

08.04.2024 року на розгляд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга (а.с. 23-26), яку 09.04.2024 року призначено до розгляду (а.с. 29).

1.Короткий зміст оскаржуваного рішення та апеляційної скарги.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ, яка полягає у невнесенні до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення за його заявою від 30.11.2023 р.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування зазначеної ухвали та постановлення нової, про задоволення скарги та зобов`язання уповноважених осіб НАБУ внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення за вказаною заявою.

2. Узагальнені доводи апеляційної скарги.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_6 посилається на незаконність оскаржуваної ухвали, оскільки її постановлено без врахування положень ст. 214 КПК України та правової позиції ВССУ, викладеної в узагальненні «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування», затвердженого зборами суддів ВССУ 23.12.2016 року. Вважає, що для внесення відомостей до ЄРДР детектив НАБУ та слідчий суддя не повинні здійснювати попередню перевірку доводів заявника, оскільки відмова у прийнятті та реєстрації заяви про злочин не допускається. У заяві про вчинення злочину ОСОБА_6 вказав об`єктивні дані та конкретні докази щодо злочинів, передбачених ст. ст. 364, 365 КК України, вчинених суддями Конституційного Суду України у судовому провадженні (справа № 2-35/2016), під час якого 20.09.2016 року постановлено ухвалу про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням ОСОБА_6 щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 214 КПК України. Вважає, що його заява про вчинення кримінального правопорушення містила всі необхідні відомості про вчинення злочину, на підставі яких детектив міг сформувати короткий виклад обставин для внесення відомостей до ЄРДР. Втім, слідчий суддя не дослідив належним чином обставини, викладені у скарзі, та дійшов хибного висновку про те, що заява ОСОБА_6 не містить відомостей, достатніх для внесення їх до ЄРДР, а тому постановлена ним ухвала підлягає скасуванню.

3. Узагальнений виклад позиції учасників судового провадження.

В судове засідання ОСОБА_6 , належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду, не з`явився, зазначивши в апеляційній скарзі про розгляд справи за його відсутності (а.с. 24).

Належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного представник НАБУ та прокурор САП в судове засідання не з`явились, про причини своєї неявки суд не повідомили, з клопотанням про відкладення судового засідання не звертались.

З урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України, явка учасників процесу за умови їх належного повідомлення не є обов`язковою. Відповідно, апеляційну скаргу розглянуто за їх відсутності.

4. Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.

Слідчим суддею встановлено, що 30.11.2023 року ОСОБА_6 направив до НАБУ заяву про вчинення суддями Конституційного Суду України кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 364, 365 КК України. Оскільки відомості до ЄРДР за вказаною заявою внесені не були, 04.12.2023 року він звернувся зі скаргою до слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва, а в подальшому - до Київського апеляційного суду, однак вказані суди дійшли висновку, що скарга повинна розглядатися Вищим антикорупційним судом. Копію ухвали Київського апеляційного суду він отримав 06.03.2024 року та 11.03.2024 року звернувся зі скаргою до слідчого судді Вищого антикорупційного суду.

За результатом розгляду скарги слідчий суддя дійшов висновку про відмову у її задоволенні, оскільки заява ОСОБА_6 про вчинення злочину містить лише суб`єктивний виклад обставин, натомість, у ній відсутні конкретні відомості, за якими можливо визначити наявність елементів об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України. При цьому, висновок про вчинення суддями Конституційного Суду України кримінальних правопорушень не ґрунтується на фактах, а є лише припущенням скаржника, заснованим на власному аналізі та баченні норм законодавства про кримінальну відповідальність. Відтак, на переконання слідчого судді, відомостей, наведених скаржником у поданій ним заяві про вчинення кримінального правопорушення, недостатньо для внесення їх до ЄРДР.

5. Мотиви суду.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали апеляційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-кого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР. Частиною 2 цієї статті визначено, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР.

Проте, така спрощена процедура не означає, що критерії для внесення чи невнесення відповідних відомостей до ЄРДР взагалі відсутні. Її спрощеність полягає у тому, що для перевірки наявності вказаних вище критеріїв не потрібно проводити попередню перевірку викладених у заяві відомостей, натомість, необхідно лише перевірити зміст самої заяви.

Так, положення ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв`язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Особливою частиною КК України, саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину - кримінального правопорушення за КК України, мають бути критерієм внесення відомостей до ЄРДР.

Отже, для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об`єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи причетні до його скоєння, тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами ЄРДР такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті КК України). Вказане узгоджується з правовою позицією, висловленою у постановах Верховного Суду від 16.05.2019 р. у справі № 761/20985/18 та від 30.09.2021 р. у справі № 556/450/18, зокрема про те, що КПК України дійсно передбачає внесення до ЄРДР інформації на підставі заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, а не будь-яких заяв, які надходять до органів досудового розслідування при здійсненні ними своїх повноважень.

Внесення відомостей до ЄРДР врегульовано Положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженим наказом Генерального прокурора № 298 від 30.06.2020 р.

Відповідно до п. 1 розділу 2 вказаного Положення, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів зазначає, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об`єктивно свідчити про його вчинення. Внесення до ЄРДР короткого викладу обставин, які вказують на наявні в діянні ознаки складу злочину, з одного боку, підтверджує обґрунтованість початку досудового розслідування, а з іншого - захищає особу від необґрунтованого кримінального переслідування. Саме тому законодавець передбачив необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення.

Відтак, за наявності у заяві чи повідомленні об`єктивних даних (а не суто гіпотетичних чи уявних), які вказують на можливий факт вчинення певного діяння, яке має ознаки кримінального правопорушення, вони повинні бути внесені до ЄРДР. Водночас, якщо заявник таких даних не наводить, його заява не підлягає обов`язковій реєстрації в ЄРДР.

Колегія суддів зауважує, що саме такий підхід є гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що детектив НАБУ та слідчий суддя не повинні здійснювати попередню перевірку обставин, викладених у заяві про вчинення злочину, не заслуговують на увагу, як і посилання на необхідність врахування правових позицій ВССУ, викладених в Узагальненні «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» (за 2016 рік), оскільки жодного обов`язку враховувати вищевказані позиції, на відміну від правових позицій Верховного Суду, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачено.

Як вбачається зі змісту заяви ОСОБА_6 про вчинення злочину, останній стверджує, що 20.09.2016 року Конституційний Суд України у складі суддів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 виніс ухвалу про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням ОСОБА_6 щодо офіційного тлумачення положення першого речення ч. 1 ст. 214 КПК України. Під час складання тексту цієї ухвали, вказані судді Конституційного Суду України допустили зловживання службовим становищем та перевищення службового становища, тобто вчинили злочини, передбачені ст. ст. 364, 365 КК України. Заявник стверджує, що зазначені судді внесли в ухвалу неправдиві висновки про те, що його звернення не відповідає вимогам ст. ст. 42, 94 Закону України «Про Конституційний Суд України», який діяв на той час, чим фальшували судове рішення з метою не допустити громадянина України до правосуддя та надати іншим фізичним особам, у даному випадку іншим суддям, неправомірну вигоду у вигляді невиконання слідчими (прокурорами) ч. 1 ст. 214 КПК України по заявах громадян про кримінальні правопорушення, вчинені суддями. На переконання заявника, вказані дії є корупційними та спрямовані на забезпечення безкарності суддів, які вчиняють кримінальні правопорушення при здійсненні правосуддя (а.с. 3-4).

Надаючи оцінку вказаним доводам в контексті висновків оскаржуваної ухвали, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що зміст заяви ОСОБА_6 про вчинення злочину не визначає наявності елементів об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України, а стосується виключно незгоди з прийнятим судовим рішенням.

Дійсно, у особи, яка подає заяву, відсутній обов`язок наводити в ній всі фактичні обставини певного злочину, оскільки забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінальних правопорушень, зокрема доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, покладено саме на органи досудового розслідування та є одним із завдань кримінального провадження. Водночас, як вже зазначалось вище, до ЄРДР вносяться відомості про конкретне кримінальне правопорушення, а не про будь-які дії, які очевидно не містять таких ознак.

У цьому контексті колегія суддів наголошує, що саме лише посилання у тексті заяви про вчинення злочину на конкретну статтю Особливої частини КК України автоматично не тягне за собою обов`язку її реєстрації, оскільки уповноважена особа, а у подальшому - слідчий суддя, суд аналізує заяву про вчинення злочину на предмет наявності в ній саме відомостей про вчинення злочину, а не формального зазначення номеру певної статті КК України. Натомість, за відсутності у заяві достатніх відомостей про вчинення злочину обов`язок органу досудового розслідування у її реєстрації не виникає.

Так, статтею 364 КК України передбачено кримінальну відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби.

Отже, обов`язковими ознаками зловживання владою або службовим становищем є корисливий мотив, інші особисті інтереси та інтереси третіх осіб при вчиненні такого діяння.

Втім, викладені у заяві ОСОБА_6 відомості не містять достатніх даних для того, щоб розпочати досудове розслідування, оскільки не свідчать про вчинення суддями Конституційного Суду України кримінальних правопорушень, зокрема одержання ними будь-якої неправомірної вигоди для себе чи іншої фізичної або юридичної особи у розмірі, який у 100 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що утворює кваліфікуючу ознаку «істотна шкода» та підлягає кваліфікації за ч. 1 ст. 364 КК України.

Натомість, доводи заяви зводяться фактично до незгоди з ухвалою, постановленою у справі № 2-35/20169, зокрема з її мотивами, та невірного, на переконання заявника, застосування правових норм під час її ухвалення. Однак, лише незгода з рішенням Конституційного Суду України не може бути підставою для початку досудового розслідування відносно суддів, що його ухвалили, оскільки обставини, які б свідчили про дійсне вчинення вказаного заявником корупційного злочину, відсутні.

Крім того, колегія суддів враховує особливий конституційний статус Конституційного Суду України, а також особливу юридичну природу прийнятих ним рішень.

Так, у відповідності до ст. 1 Закону України «Про Конституційний Суд України», Конституційний Суд України є органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Конституції України, вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до Конституції України.

Відповідно до ст. 147 Конституції України, Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції.

Діяльність Конституційного Суду України ґрунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, гласності, обґрунтованості та обов`язковості ухвалених ним рішень i висновків.

Статтею 149 Конституції України передбачено, що незалежність і недоторканність судді Конституційного Суду України гарантуються Конституцією і законами України.

Вплив на суддю Конституційного Суду України у будь-який спосіб забороняється.

Без згоди Конституційного Суду України суддю Конституційного Суду України не може бути затримано або утримувано під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку судом, за винятком затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Суддю Конституційного Суду України не може бути притягнуто до відповідальності за голосування у зв`язку з ухваленням Судом рішень та надання ним висновків, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.

Згідно з ст. 151-2 Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

З системного аналізу вищенаведених норм вбачається, що Конституційний Суд України є єдиним орган конституційної юрисдикції, який наділений правом тлумачити Конституцію України. Постановлені ним під час конституційного провадження рішення є обов`язковими та остаточними і оскарженню не підлягають. Свої повноваження, спрямовані на реалізацію верховенства Основного Закону, він виконує одноосібно. При цьому, незалежність судді Конституційного Суду забезпечується, серед іншого, неможливістю притягнення його до відповідальності за голосування у зв`язку з ухваленням Судом рішень та надання ним висновків, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.

У заяві про вчинення злочину від 30.11.2023 р. ОСОБА_6 не наведено жодних інших обставин, крім його незгоди з ухвалою Конституційного Суду України від 20.09.2016 р. у справі № 2-35/2016 про відмову у відкритті конституційного провадження за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень статті 214 КПК України.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_6 , оскільки її доводи про вчинення кримінального правопорушення суддями Конституційного Суду України зводяться лише до незгоди з їх рішенням, та не містять посилання на конкретні обставини, що свідчили б про вчинення суддями Конституційного Суду України, якими його постановлено, корупційного злочину, передбаченого ст. 364 КК України. Натомість, ані орган досудового розслідування, ані слідчий суддя, суд не наділений повноваженнями надавати оцінку рішенням, постановленим Конституційним Судом України.

Щодо доводів скарги ОСОБА_6 про необхідність внесення до ЄРДР відомостей за ознаками злочину, передбаченого ст. 365 КК України, колегія суддів зазначає, що вказаний злочин не належить до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду, а відтак, і до сфери здійснення судового контролю слідчими суддями Вищого антикорупційного суду згідно з вимогами ч. 1 ст. 33-1 КПК України.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_6 про вчинення злочину Національним антикорупційним бюро заявнику надано відповідь за № 112-225/38571 від 14.12.2023 р. про те, що у ході перевірки відомостей, викладених у заяві, не встановлено підстав для внесення відомостей до ЄРДР, оскільки у ній не викладено об`єктивних даних, що можуть свідчити про вчинення кримінальних корупційних правопорушень, підслідних НАБУ (а.с. 13-16).

Інших обставин, які б дозволяли інакше оцінити зміст та предмет заяви ОСОБА_6 про вчинення злочину, поданої ним до НАБУ, в апеляційній скарзі не наведено. Відповідно, висновок оскаржуваної ухвали про відсутність у цій заяві відомостей про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України, та, як наслідок, про відсутність підстав для внесення таких відомостей до ЄРДР, є обґрунтованим.

6. Висновки суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Колегія суддів за результатами апеляційного розгляду встановила, що апеляційна скарга містить загальне посилання на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали. Натомість, оскаржувана ухвала є достатньо вмотивованою та відповідає вимогам, передбаченим ст. ст. 370, 372 КПК України.

Враховуючи викладене, оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 369-372, 404, 407, 418, 419, 532 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.03.2024 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_2

судді ОСОБА_3

ОСОБА_4