ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.04.2024Справа № 910/16926/23

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АДМІТАД»доТовариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «Н.А.ГРУП»простягнення 98699,30 грнСуддя Смирнова Ю.М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АДМІТАД» (далі - позивач, ТОВ «АДМІТАД») звернулось до Господарського суду міста Києва (далі - суд) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «Н.А.ГРУП» (далі - відповідач, ТОВ «ФК «Н.А.ГРУП») про стягнення 98699,30 грн, з яких: 66516,00 грн основного боргу, 11079,93 грн пені, 17768,46 грн інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 3334,91 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору № UKR/1-03604 про надання послуг з розміщення реклами від 06.05.2020 в частині порушення строків оплати наданих позивачем у січні 2022 року послуг, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість, на яку було нараховано пеню, інфляційні втрати та 3% річних.

Автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 910/16926/23 та справу передано на розгляд судді Смирнової Ю.М.

Ухвалою суду від 06.11.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

29.11.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд повністю відмовити у задоволенні позову. Позиція відповідача мотивована тим, що на позивача, його грошові та позовні вимоги у повному обсязі розповсюджується дія заборони (мораторію), який встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації», у зв`язку з чим грошові вимоги позивача не підлягають задоволенню протягом часу дії вказаної постанови. Саме вказана заборона (мораторій) стали причиною невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором.

Також відповідач зазначив, що аналіз інформації, яка містилась у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, станом на 24.02.2022 (дату початку повномасштабної агресії російської федерації), свідчить про недостовірність даних про кінцевого бенефіціарного власника позивача пана ОСОБА_1; відсутність відомостей про структуру власності позивача свідчить про спробу приховати реальну структуру власності та особу реального кінцевого бенефіціарного власника або приховати достовірну інформацію щодо нього.

29.11.2023 разом із відзивом на позовну заяву відповідачем було надано клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, мотивоване тим, що для відповідача дана справа має визначальне та надважливе значення, оскільки позовні вимоги та їх обґрунтування свідчать про його спроби протиправного збагачення; вказана справа може становити значний суспільний інтерес, оскільки матеріали справи можуть свідчити про спробу забезпечення фінансування бізнесу, який має кінцевих бенефіціарних власників - росіян, що неприйнятно в умовах повномасштабної агресії російської федерації, яка триває; у справі будуть досліджуватися докази, які потребують дослідження та надання правової оцінки у відкритому судовому засіданні, у тому числі потребу у виклику свідків.

За результатами надання судом правової оцінки наведеного відповідачем клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, суд дійшов наступного висновку.

Питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (частина перша ст. 250 ГПК України).

Згідно з частинами першою та другою ст. 247 ГПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до частин третьої та четвертої ст. 12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Приписами частини п`ятої ст. 12 ГПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини третьої ст. 247 ГПК України, при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали позовної заяви при відкритті провадження у даній справі, суд дійшов висновку, що дана справа має бути розглянута в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, оскільки є справою незначної складності, визнаною судом малозначною. При цьому судом враховано, що ціна позову в у даній справі не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа не входить до переліку справ, зазначених у частині четвертій ст. 247 ГПК України, які не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного позовного провадження.

Суд зазначає, що наведені відповідачем в обґрунтування клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження твердження, що дана справа для відповідача має визначальне та надважливе значення, може становити значний суспільний інтерес, а також необхідність дослідження та надання правової оцінки доказів у відкритому судовому засіданні, не є підставою для призначення розгляду справи за правилами загального позовного провадження, оскільки відповідачем не аргументовано значний суспільний інтерес вказаної справи, необхідність дослідження та надання правової оцінки доказів саме у відкритому судовому засіданні.

Крім того, аргументам відповідача щодо правомірності позовних вимог та їх обґрунтування, спроб протиправності збагачення позивача за рахунок наданих позовних вимог, буде надана правова оцінки при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Отже, наведені обставини та положення ГПК України, які підлягають застосуванню судом при вирішенні питання щодо обґрунтованості поданого відповідачем клопотання, з урахуванням при цьому ціни заявленого позову, яка не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, характеру спірних правовідносин, предмету доказування у даній справі, обсягу та характеру доказів у справі, дозволяють суду дійти висновку про відсутність підстав для задоволення поданого відповідачем клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

29.11.2023 разом із відзивом на позовну заяву відповідачем було надано клопотання про витребування у Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації доказів- копій всіх документів, що містяться у реєстраційній справі, які протягом всього строку діяльності Товариства підтверджують особу та громадянство Кінцевого бенефіціарного власника ТОВ «АДМІТАД» та копії всіх документів, що містяться у реєстраційній справі, які протягом всього строку діяльності Товариства підтверджують структуру власності ТОВ «АДМІТАД», а також встановити Шевченківській районній в місті Києві державній адміністрації строк для надання вказаних доказів.

В обґрунтування клопотання про витребування доказів відповідач посилався на те, що кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «АДМІТАД» є ОСОБА_1, який має громадянство Німеччини та є росіянином, а інформація та документи, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо кінцевого бенефіціарного власника має ознаки недостовірності, а також відсутні відомості про структуру власності позивача.

Витребувані докази, на думку відповідача, потребують безпосереднього вивчення під час судового провадження з метою встановлення фактів, які мають значення для справа, а саме: інформацію щодо громадянства кінцевого бенефіціарного власника ТОВ «АДМІТАД», підтвердження або спростування безпідставності тверджень позивача щодо права на грошові кошти, що підлягають стягненню, та можливість встановити причину невідповідностей, які містить Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо кінцевого бенефіціарного власника ТОВ «АДМІТАД».

Однак, предметом розгляду даної справи є вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за порушення договірних зобов`язань, а не встановлення причин ймовірних невідповідностей, які містить Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо кінцевого бенефіціарного власника ТОВ «АДМІТАД».

До того ж, в матеріалах справи наявний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманий на запит суду, що в повній мірі розкриває інформацію про позивача, як юридичну особу, і така інформація в силу закону є достовірною і може бути використана у спорі з третьою особою (ч. 1ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» .

За таких обставин, клопотання відповідача про витребування доказів не підлягає задоволенню.

06.12.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначив, що згідно відзиву на позовну заяву, відповідач не заперечує проти наявного боргу, розміру основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних, однак вказав на безпідставність та недобросовісність правової позиції відповідача, посилаючись на наявну в матеріалах справи Детальну інформацію про позивача, сформовану з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result станом на день подання позовної заяви, з якої вбачається, що засновником позивача є юридична особа АДМІТАД ГМБХ (країна резидентства Німеччина), кінцевим бенефіціарним власником позивача є ОСОБА_1 (Німеччина).

Також позивач заперечував проти задоволення клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та клопотання про витребування доказів, посилаючись на відсутність підстав для розгляду справи за правилами загального позовного провадження та підстав для задоволення клопотання про витребування доказів, оскільки документи, які просить витребувати відповідач не відносяться до предмету доказування по суті спору, тобто не є допустимими та належними доказами в розрізі цієї справи, а також відповідач не довів неможливість самостійного подання витребуваних документів, зокрема, відповідач не звернувся до позивача за отриманням цієї інформації та не надав доказів для сумніву в достовірності відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, а відтак відсутні підстави для витребування реєстраційної справи позивача.

До відповіді на відзив було додано копію Схематичного зображення структури власності ТОВ «АДМІТАД», що міститься в реєстраційній справі позивача.

15.12.2023 від відповідача надійшли заперечення, в яких останній зазначав, що не визнає позовні вимоги та вважає їх необґрунтованими, оскільки, на його думку, ним наведено достатньо доказів недостовірності даних кінцевого бенефіціарного власника позивача, які містяться у Єдиному державному реєстрі, а саме: інформацією з відкритих джерел, суперечливістю між даними Єдиного державного реєстру, які містились у ньому у різний час, відсутністю відомостей про структуру власності позивача станом на 24.02.2022, а також доведено можливість існування у кінцевого бенефіціарного власника позивача громадянства російської федерації, факт існування якого не заперечується та не спростовується позивачем, тоді як позивачем не надано пояснень щодо суперечливості інформації, яка міститься у Єдиному державному реєстрі, а також підстав відсутності відомостей про структуру власності позивача станом на 24.02.2022, а додана до відповіді на відзив інформація із назвою «Схематичне зображення структури власності ТОВ «АДМІТАД» (Код ЄДРПОУ 38864442)» не є структурою власності та документом за відсутності дат її складення або актуальності.

Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно з частиною восьмою ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина друга ст. 161 ГПК України ).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

06.05.2020 між ТОВ «АДМІТАД» (далі - Виконавець) та ТОВ «ФК «Н.А.ГРУП» (далі - Замовник) було укладено Договір № UKR/1-03604 про надання послуг з розміщення реклами (далі - Договір), згідно з п. 2.1. якого на підставі наданих Замовником заявок Виконавець у терміни, в порядку та на умовах, визначених Договором, зобов`язується надавати Замовнику наступні послуги: здійснювати розміщення РІМ Замовника в мережі Інтернет на веб-сайтах на свій розсуд; здійснювати облік здійснення лідів і надавати Замовнику відповідно до умов цього Договору статистичні звіти про надання послуг.

Рекламно-інформаційний модуль (PIM) - статичний (з незмінний зображенням), або анімований, графічний або текстово-графічний прямокутний, квадратний, або іншої форми блок інформації, що розміщується на визначених Виконавцем веб-сторінках в мережі Інтернет що містить код переходу (гіпертекстове посилання) на веб-сайт Замовника (веб-сторінку здійснення ліда). Види (формати) IM, що розміщуються Виконавцем в цілях виконання (п. 1.4. Договору).

Заявка - документ, що підписується Сторонами відповідним додатком до Договору і містить замовлення щодо надання послуг за Договором, вимоги, що пред`являються Замовником до здійснення лідів, а також визначає інші істотні умови замовлення, в тому числі термін початку надання послуг і ціни (тарифи) на послуги виконавця (п. 1.5. Договору).

Лід - виконання користувачем мережі Інтернет заздалегідь визначеної Замовником дії на веб-сайті Замовника, на якому Виконавцем розміщений контрольний піксель (запит додаткової інформації, реєстрація на сайті, заповнення анкети тощо). Факт здійснення користувачем ліда визначається за допомогою спеціальних контрольних пікселів, що розміщуються на веб-сторінках обраних Замовником веб-сайтів, або за допомогою інших способів інтеграції (PostBack, API/XML та інші) між системою Виконавця і базами даних Замовника. Характеристики та умови розміщення та виконання лідів визначається Сторонами в заявках до Договору (п. 1.6. Договору).

Відповідно до п. 2.2. Договору, параметри здійснення лідів, обсяги і терміни надання послуг і інші істотні умови узгоджуються сторонами в заявках Замовника щодо надання послуг.

За змістом п. 2.3. Договору, сторони дійшли згоди, що система управління інтернет-рекламою і аудиту Виконавця (статистика) є єдиним джерелом для обліку обсягу наданих послуг за Договором. Дані цієї системи будуть використовуватися для визначення обсягів наданих послуг і для розрахунку їх вартості.

Умовами пп. 3.1.1. п. 3.1. Договору передбачено, що Виконавець зобов`язується на підставі та відповідно до заявки Замовника забезпечити старт розміщення РІМ Замовника на ресурсах мереж Інтернет та в обсягах, визначених Виконавцем на свій розсуд.

Замовник зобов`язується своєчасно і в повному обсязі оплачувати послуги Виконавця відповідно до цього Договору (пп. 3.3.2. п. 3.3. Договору).

Згідно з пп. 3.3.6 п. 3.3. Договору, Замовник зобов`язується зараховувати на користь Виконавця і, відповідно, оплачувати Виконавцю всі дії (ліди), здійснені користувачами за незабороненими видами трафіку в проекті (на сайті) Замовника, зазначеним у заявках до цього Договору, незалежно від деталей вчинення дій (лідів), включаючи, але не обмежуючись версією сайту і/або мобільним додатком Замовника, способом оформлення і доставки дії (ліда) тощо.

Відповідно до п. 4.1. Договору, ціни і тарифи на послуги, що надаються Виконавцем за цим Договором, Сторони визначають в заявках на послуги, в залежності від обраних Замовником параметрів і умов здійснення лідів. Підсумкова вартість послуг Виконавця за звітний період фіксується в Акті надання послуг (далі - Акт). Звітним періодом за Договором визнається 1 (один) календарний місяць.

Умовами п. 4.2. Договору передбачено, що сплата Замовником вартості послуг Виконавця проводиться, в такому порядку: за звітний період Замовник здійснює сплату наданих послуг у розмірі 100% протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати виставлення рахунку.

Згідно з п. 4.4. Договору, Виконавець щомісяця, не пізніше 5-ти робочих днів після закінчення календарного місяця, надає Замовнику Акт надання послуг за відповідний календарний місяць. Замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання Акту надання послуг зобов`язаний направити Виконавцю підписаний Акт надання послуг або письмову вмотивовану відмову від його підписання. У разі якщо Замовник не виконує цю умову, зобов`язання Виконавця перед Замовником за даним Договором вважаються виконаними в повному обсязі і належним чином, а Акт надання послуг - належним чином оформленим. Момент отримання Замовником відповідних документів визначається в будь-якому випадку не пізніше 15 календарних днів з дати їх відправки Виконавцем рекомендованим листом за адресою, вказаною у Договорі.

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що у разі порушення Замовником термінів оплати послуг більш ніж на 5 (п`ять) робочих днів, у порівнянні з термінами, вказаними в пункті 4.2. Договору, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Цей Договір укладено строком на 1 (один) рік і вступає в силу з моменту підписання його сторонами. Договір вважається подовженим на наступний рік, якщо жодна зі Сторін за 30 (тридцять) днів до моменту закінчення терміну його дії не заявить письмово про свій намір розірвати Договір (п. 9.1. Договору).

Умовами п. 9.6. Договору передбачено, що будь-яка із Сторін має право розірвати цей Договір, письмово повідомивши іншу Сторону не пізніше, ніж за 30 (тридцять) календарних днів. Розірвання Договору оформляється угодою сторін про припинення його дії з додатком акту звірки розрахунків по оплаті наданих послуг.

30.04.2021 між ТОВ «ФК «Н.А.ГРУП» (далі - Замовник) та ТОВ «АДМІТАД» (далі - Виконавець) та було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № UKR/1-03604 про надання послуг з розміщення реклами від 06.05.2020 (далі - Додаткова угода № 1), згідно з п. 1. якої, Сторони домовились про те, що починаючи з 01 травня 2021 р., при виконанні умов Договору будуть здійснювати обмін первинними бухгалтерськими документами (рахунки/рахунки-фактури, акти виконаних робіт, видаткові накладні та ін.) у вигляді електронних документів із застосуванням до них електронного підпису (електронного цифрового підпису) (надалі-ЕП) відповідно до вимог, що встановлені у Законі України «Про електронні довірчі послуги», засобами телекомунікаційного зв`язку за допомогою відповідних систем електронного документообігу, таких як інтернет сервіс «Вчасно». У разі використання Сторонами різних систем електронного документообігу або ЕП різних Центрів сертифікації ключів - зазначені системи або ЕП повинні мати можливість взаємної роботи та верифікації ключів один з одним.

Відповідно до п. 2. Додаткової угоди № 1, під електронними документами в рамках цього договору Сторони домовились вважати - рахунки/рахунки-фактури, акти виконаних робіт, видаткові накладні та інші первинні бухгалтерські документи, які необхідно оформляти під час виконання Договору та які створюються у вигляді електронних документів.

Пунктом 3. Додаткової угоди № 1 передбачено, що електронні документи повинні бути оформлені у відповідності до вимог Договору та містити обов`язкові реквізити, що визначені чинним законодавством України, без яких вони не можуть вважатися первинними документами та бути підставою для бухгалтерського обліку і не матимуть юридичної сили, а саме: назва документа (форми); дата складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 5.1. п. 5. Додаткової угоди № 1, електронний документ вважається отриманим адресатом (Стороною Договору, якій направлено електронний документ) відповідно до дати та часу отримання, що відображається в системі електронного документообігу адресата. При цьому, адресат повинен направити автору (Сторона договору, яка створила та відправила електронний документ) електронного документу повідомлення в електронній формі про отримання електронного документу на електронну пошту. У випадку, якщо протягом 3 (трьох) робочих днів з дати відправлення електронного документу адресату, автор не отримає від адресата повідомлення із підтвердженням отримання електронного документу, то датою отримання електронного документу буде дата відправлення автором документу адресату, що відображається в системі документообігу автора.

Сторона, яка отримала електронний документ (адресат) зобов`язана протягом 7 (семи) робочих днів з дати отримання або погодити електронний документ, шляхом накладення ЕП, або внести свої корективи до такого електронного документу і направити на погодження іншій Стороні, або відмовитись від прийняття та підписання такого документу повідомивши підстави такої відмови іншій Стороні (пп. 5.2. п. 5. Додаткової угоди № 1).

Відповідно до вимог чинного законодавства електронні документи, які містять обов`язкові реквізити та підписані ЕП є оригіналом і мають таку ж юридичну силу, як оригінали документів у паперовій формі (пп. 5.3. п. 5. Додаткової угоди № 1).

Умовами п. 8. Додаткової угоди № 1 передбачено, що дана Додаткова Угода набирає чинності з дати її підписання.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами були оформлені та підписані Заявки № 1 від 06.05.2020, № 2 від 19.06.2020 та № 3 від 01.10.2021.

Як зазначає позивач, Заявки № 1 від 06.05.2020 та № 2 від 19.06.2020 ним були виконані, прийняті та оплачені відповідачем.

Відповідно до умов Заявки № 3 від 01.10.2021, параметри надання послуг: Набір лідів*** - Перший виданий кредит; Веб-сторінки контрольних пікселів - https://creditbox.com.ua/; Характеристики здійснення лідів - Відправлений PostBack Час життя Post Click Cookie* - 30 (тридцять) днів. Час холду** - 30 (тридцять) днів. Ціна ліда****, грн., з урахуванням ПДВ 20% - 579,60 грн.

*Період прив`язки користувача до трафіку Виконавця. Якщо користувач після переходу на сайт Замовника здійснив ліди протягом зазначеного проміжку часу, то ці ліди зараховуються на користь Виконавця.

** Проміжок часу після здійснення користувачем ліда, який дається Замовнику, щоб повідомити Виконавцю статус цього ліда (відхилений або схвалений). Всі ліди, які не відхилені Замовником в системі статистики Виконавця після закінчення даного часу, вважаються схваленими і підлягають оплаті.

*** Геотаргетинг: Україна, крім тимчасово окупованих територій.

**** Розрахунок підсумкової вартості послуг Виконавця за звітний період відбувається відповідно до наступної формули: QЛідів * РrЛіду, де QЛідів - кількість схвалених Замовником лідів, РrЛіду - ціна ліду, встановлена в Заявці (Додатку). Отримана підсумкова вартість послуг Виконавця за звітний період відображається в Акті надання послуг.

Ця Заявка № 3 (Додаток № 3) набирає чинності з моменту підписання Сторонами та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

На виконання умов Договору та Заявки № 3 від 01.10.2021, у період з 01.01.2022 по 31.01.2022 позивачем надані, а відповідачем прийняті послуги за Договором, а саме: послуги з розміщення рекламних матеріалів в мережі інтернет в період з 01.01.2022 по 31.01.2022 у кількості 68 та 22, за ціною з ПДВ - 772,80 грн та 634,80 грн, на загальну суму 66 516,00 грн з ПДВ, про що виконавцем 09.02.2022 складено та підписано сторонами у сервісі «Вчасно» за допомогою КЕП, з накладанням електронних печаток товариств, Акт надання послуг № 278 від 31.01.2022, копія якого долучена до матеріалів справи.

На оплату вказаних послуг позивачем 09.02.2022 був сформований та підписаний у сервісі «Вчасно» відповідний рахунок на оплату № УКР-004319 від 31.01.2022 на суму 66 516,00 грн з ПДВ, копія якого долучена до матеріалів справи.

Також позивачем був сформований та підписаний у сервісі «Вчасно» Акт звірки взаємних розрахунків за період: липень 2022 р. - листопад 2022 р., відповідно до якого за даними ТОВ «АДМІТАД» на 30.11.2022 заборгованість ТОВ «ФК «Н.А.ГРУП» становить 66 516,00 грн з ПДВ, копія якого долучена до матеріалів справи.

З метою досудового врегулювання спору, 02.10.2023 ТОВ «АДМІТАД» звернулось до ТОВ «ФК «Н.А.ГРУП» з вимогою Вих. № 02/10/2023-2 від 02.10.2023 про виконання зобов`язань з оплати послуг за договором № UKR/1-03604 про надання послуг з розміщення реклами від 06.05.2020, в якій вимагало протягом 3 (трьох) робочих (банківських) днів з моменту отримання цієї вимоги сплатити заборгованість за надані у січні 2022 році послуги в сумі 66 516,00 грн, оскільки вказані послуги були прийняті замовником без надання жодних претензій по об`єму, якості та строкам.

В якості доказів надсилання вказаної вимоги Вих. № 02/10/2023-2 від 02.10.2023 та копій Договору № UKR/1-03604 про надання послуг з розміщення реклами від 06.05.2020, Додаткової угоди № 1 від 30.04.2021, Акту надання послуг № 278 від 31.01.2022, рахунку на оплату № УКР-004319 від 31.01.2022 та Акту звірки взаємних розрахунків станом на 30.11.2022, в матеріали справи були надані копії накладної Укрпошта № 0411204195579 від 02.10.2023, опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку від 02.10.2022.

Відповідачем не було оплачено послуги надані позивачем у січні 2022 року, а вимога позивача про сплату існуючої заборгованості була залишена відповідачем без відповіді та належного виконання, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Аналогічні положення містяться у ст. 174 ГК України.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша ст. 626 ЦК України).

Як зазначалось, між сторонами було укладено Договір № UKR/1-03604 про надання послуг з розміщення реклами від 06.05.2020.

За приписами ст. 180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього (ст. 631 ЦК України).

Умовами п. 9.1. Договору передбачено, що цей Договір укладено строком на 1 (один) рік і вступає в силу з моменту підписання його сторонами. Договір вважається подовженим на наступний рік, якщо жодна зі Сторін за 30 (тридцять) днів до моменту закінчення терміну його дії не заявить письмово про свій намір розірвати Договір.

Будь-яка із Сторін має право розірвати цей Договір, письмово повідомивши іншу Сторону не пізніше, ніж за 30 (тридцять) календарних днів. Розірвання Договору оформляється угодою сторін про припинення його дії з додатком акту звірки розрахунків по оплаті наданих послуг (п. 9.6. Договору).

Доказів письмового повідомлення будь якої зі сторін про намір розірвати (припинити) Договір, а також оформленої відповідної угоди сторін або припинення договору в установленому законом порядку в матеріалах справи не надано.

Відповідно до частини першої ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення глави 63 можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання (частина друга ст. 901 ЦК України).

Згідно з частиною третьою ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

На виконання умов Договору, з урахуванням положень Додаткової угоди № 1 від 30.04.2021, та Заявки № 3 від 01.10.2021, у період з 01.01.2022 по 31.01.2022 позивачем були надані, а відповідачем прийняті послуги за Договором, а саме: послуги з розміщення рекламних матеріалів в мережі інтернет в період з 01.01.2022 по 31.01.2022 у кількості 68 та 22, за ціною з ПДВ - 772,80 грн та 634,80 грн, на загальну суму 66 516,00 грн з ПДВ, про що позивачем 09.02.2022 складено та підписано сторонами у сервісі «Вчасно» за допомогою КЕП, з накладанням електронних печаток товариств, Акт надання послуг № 278 від 31.01.2022.

Умовами Додаткової угоди № 1 від 30.04.2021 сторони погодили здійснювати обмін первинними бухгалтерськими документами (рахунки/рахунки-фактури, акти виконаних робіт, видаткові накладні та ін.) у вигляді електронних документів із застосуванням до них електронного підпису (електронного цифрового підпису) (надалі-ЕП) відповідно до вимог, що встановлені у Законі України «Про електронні довірчі послуги», засобами телекомунікаційного зв`язку за допомогою відповідних систем електронного документообігу, таких як інтернет сервіс «Вчасно».

Відповідно до частин першої та другої ст. 91 ГПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно з частиною першою ст. 96 ГПК України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів, регулюється положеннями Закону України від 22.05.2003 № 851-ІV «Про електронні документи та електронний документообіг», в редакції, що діяла на момент створення та виставлення Акту надання послуг та рахунку на оплату (далі - Закон № 851-ІV).

Відповідно до частин першої, третьої та п`ятої ст. 5 Закону № 851-ІV, електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Частинами першою-третьою ст. 6 Закону № 851-ІV передбачено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України «Про електронні довірчі послуги».

Положенням частини першої ст. 7 Закону № 851-ІV передбачено, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Відповідно до п. 9) ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» від 05.10.2017 № 2155-VIII, в редакції, що діяла на момент створення та виставлення Акту надання послуг та рахунку на оплату (далі - Закон № 2155-VIII), електронна печатка - електронні дані, які додаються створювачем електронної печатки до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються для визначення походження та перевірки цілісності пов`язаних електронних даних.

Електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис (п. 12) ст. 1 Закону № 2155-VIII).

Кваліфікована електронна печатка - удосконалена електронна печатка, яка створюється з використанням засобу кваліфікованої електронної печатки і базується на кваліфікованому сертифікаті електронної печатки (п. 22) ст. 1 Закону № 2155-VIII).

Кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа (п. 23) ст. 1 Закону № 2155-VIII).

Частинами четвертою та п`ятою ст. 18 Закону № 2155-VIII, кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису. Кваліфікована електронна печатка має презумпцію цілісності електронних даних і достовірності походження електронних даних, з якими вона пов`язана.

Положеннями частин четвертої-шостої ст. 7 Закону № 851-ІV передбачено, що якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

З наданої копії електронного документа - Акту надання послуг № 278 від 31.01.2022 вбачається, що вона містить всі необхідні реквізити, зокрема підписаний електронними підписами сторін та засвідчений їх електронними печатками.

Відповідно до вимог чинного законодавства електронні документи, які містять обов`язкові реквізити та підписані ЕП є оригіналом і мають таку ж юридичну силу, як оригінали документів у паперовій формі (пп. 5.3. п. 5. Додаткової угоди № 1).

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами п. 4.2. Договору передбачено, що сплата Замовником вартості послуг Виконавця проводиться, в такому порядку: за звітний період Замовник здійснює сплату наданих послуг у розмірі 100% протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати виставлення рахунку.

На оплату вказаних послуг позивачем 09.02.2022 був сформований та підписаний у сервісі «Вчасно» відповідний рахунок на оплату № УКР-004319 від 31.01.2022 на суму 66516,00 грн з ПДВ.

Однак вартості послуг за вказаних рахунком відповідач позивачу не оплатив.

Приймаючи до уваги вищевикладене, матеріалами справи підтверджується неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати наданих позивачем у січні 2022 року послуг.

При цьому, жодних заперечень та претензій щодо об`єму, якості та строком наданих послуг відповідачем надано не було.

Крім того, відповідачем у відзиві зазначено, що причиною невиконання умов Договору відповідачем стала виключно забороною (мораторієм) на виконання, який встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації».

Так, заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач посилався на те, що на позивача, його грошові та позовні вимоги у повному обсязі розповсюджується дія заборони (мораторію), який встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації», оскільки згідно відкритих джерел та даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «АДМІТАД» є ОСОБА_1, який має громадянство Німеччини та є росіянином, у зв`язку з чим грошові вимоги позивача не підлягають задоволенню протягом часу дії вказаної постанови.

Також, заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач посилався на недостовірність даних, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, оскільки на 24.02.2022 прізвище кінцевого бенефіціарного власника позивача пана ОСОБА_1 зазначено у іншому вигляді «ОСОБА_1», а адреса його проживання взагалі зазначена за вулицею «Мухабахер», в той час як станом на цей час вона визначена як «Бухабахер», а також відсутність відомостей про структуру власності позивача, що на думку відповідача, свідчать про спробу приховати реальну структуру власності та особу реального кінцевого бенефіціарного власника або приховати достовірну інформацію щодо нього.

Так, згідно витягу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 24.11.2023 та на момент розгляду справи, інформація про перелік засновників (учасників) юридичної особи: АДМІТАД ГМБХ, резиденство Німеччина, місцезнаходження: Німеччина, 74172, м. Хайльборнн, вул. Лізе-Мейнтер-Штрассе, 8 та кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи: ОСОБА_1, громадянство - Німеччина, місто Зульцфельд, вул. Мухабахер, будинок 33 (прямий вирішальний вплив Відсоток частки капіталу або відсоток права голосу: 100).

Згідно даних Безкоштовного запиту з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 26.10.2023, інформація про перелік засновників (учасників) юридичної особи: АДМІТАД ГМБХ, резиденство Німеччина, місцезнаходження: Німеччина, 74172, м. Хайльборнн, вул. Лізе-Мейнтер-Штрассе, 8 та кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи: ОСОБА_1, громадянство - АДРЕСА_1 (прямий вирішальний вплив Відсоток частки капіталу або відсоток права голосу: 100).

Згідно витягу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 06.10.2023, інформація про перелік засновників (учасників) юридичної особи: АДМІТАД ГМБХ, резиденство Німеччина, місцезнаходження: Німеччина, 74172, Неккарзульм, Гайнц-Ніксдорф-Штрассе, буд. 6 та кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи: ОСОБА_1, громадянство - АДРЕСА_1 (прямий вирішальний вплив Відсоток частки капіталу або відсоток права голосу: 100).

Таку ж інформацію щодо позивача містить і витяг, здійснений на запит суду 11.04.2024.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців регулюються Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 № 755-IV (далі - Закон № 755-IV).

Положеннями пп. 7-8 ст. 4 Закону № 755-IV передбачено, що державна реєстрація базується на таких основних принципах: об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі; внесення відомостей до Єдиного державного реєстру виключно на підставі та відповідно до цього Закону.

За приписами абз. 1 частини першої ст. 7 Закону № 755-IV, Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Пунктом 4 частини першої ст. 9 Закону № 755-IV передбачено, що відомості про юридичну особу, громадське формування, що не має статусу юридичної особи, та фізичну особу - підприємця вносяться до Єдиного державного реєстру на підставі: повідомлень про виявлення розбіжностей між відомостями про кінцевих бенефіціарних власників та структуру власності клієнта, зокрема про виявлення неповноти, неточностей чи помилок в інформації про кінцевого бенефіціарного власника або структуру власності, що містяться в Єдиному державному реєстрі (частину першу статті 9 доповнено пунктом 4 згідно із Законом № 2571-IX від 06.09.2022).

Терміни «кінцевий бенефіціарний власник» та «структура власності» вживаються у значенні, наведеному у Законі України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (ст. 1 Закону № 755-IV).

Згідно з п. 30 частини першої ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 06.12.2019 № 361-IX (далі - Закон № 361-IX), кінцевий бенефіціарний власник - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція. Кінцевим бенефіціарним власником для юридичних осіб є: будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння).

Структура власності - документально підтверджена система взаємовідносин фізичних та юридичних осіб, трастів, інших подібних правових утворень, що дає змогу встановити всіх кінцевих бенефіціарних власників, у тому числі відносини контролю між ними, або відсутність кінцевих бенефіціарних власників (п. 58 Закону № 361-IX).

Положеннями п. 9 частини другої ст. 9 Закону № 755-IV передбачено, що в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: інформація про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи, у тому числі кінцевого бенефіціарного власника її засновника, якщо засновник - юридична особа: прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження, країна громадянства (підданства), а в разі, якщо кінцевий бенефіціарний власник-іноземець є громадянином (підданим) декількох країн, - усі країни його громадянства (підданства), серія (за наявності) та номер документа (документів), що посвідчує особу та підтверджує громадянство (підданство), зокрема, але не виключно, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності), місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), а також повне найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код (для резидента) засновника юридичної особи, в якому ця особа є кінцевим бенефіціарним власником, характер та міра (рівень, ступінь, частка) бенефіціарного володіння (вигоди, інтересу, впливу).

При цьому, абз. 4 п. 9 частини другої ст. 9 Закону № 755-IV передбачено, що у випадках, встановлених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», до Єдиного державного реєстру вноситься відмітка про можливу недостовірність інформації про кінцевого бенефіціарного власника або структуру власності юридичної особи.

Частиною шостою ст. 51 Закону № 361-IX передбачено, що у разі виявлення органом державної влади, правоохоронним органом, суб`єктом первинного фінансового моніторингу, іншою особою (якщо інформація стосується такої особи) розбіжностей між відомостями про кінцевих бенефіціарних власників та структуру власності юридичної особи (зокрема, виявлення неповноти, неточностей чи помилок в інформації про кінцевого бенефіціарного власника та/або структуру власності такої особи, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань) такий орган, суб`єкт або особа протягом 10 робочих днів з дня їх виявлення направляє повідомлення про виявлені розбіжності держателю Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Зазначене повідомлення є підставою для направлення держателем Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вказівки державному реєстратору про внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відмітки про можливу недостовірність інформації про кінцевого бенефіціарного власника та/або структуру власності юридичної особи та звернення до юридичної особи з вимогою надати пояснення щодо виявленої можливої недостовірності інформації про кінцевого бенефіціарного власника або структуру власності юридичної особи та підтвердити зазначені відомості.

Проте, з наданої в матеріли справи інформації (Витягів, безкоштовного запиту) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вбачається, що в Єдиний державний реєстр не внесена відмітка про можливу недостовірність інформації про кінцевого бенефіціарного власника або структуру власності юридичної особи.

Із наведеного слідує, що Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» презюмує зазначені в Єдиному державному реєстрі відомості про юридичну особу як такі, що є достовірними.

Згідно із частиною першою ст. 10 Закону № 755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

В матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження визнання недостовірності відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стосовно ТОВ «АДМІТАД».

Також відповідачем не доведено визнання недійсними записів, внесених в Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стосовно ТОВ «АДМІТАД».

Положеннями пп. 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» передбачено, що для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією рф установити до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону), зокрема, на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є рф або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором): громадяни рф, крім тих, що проживають на території України на законних підставах; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є рф, громадянин рф, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства рф.

Проте, відповідачем не надано доказів на підтвердження громадянства рф кінцевого бенефіціарного власника позивача.

Слід зазначити, що підставою вважати наявність громадянства рф кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_1 , відповідач зазначає лише інформацію з декількох відкритих джерел, проте вказані джерела не є безумовним та беззаперечним доказом наявності громадянства рф кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_1 за відсутності належного документального підтвердження підстав, на яких базується зазначення вказаної інформації.

Приймаючи до уваги викладене, підтверджене матеріалами справи належне виконання позивачем зобов`язань з надання послуг, що не заперечується та не спростовано відповідачем, неналежне виконання останнім зобов`язань з оплати отриманих послуг, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані позивачем послуги у розмірі 66 516,00 грн підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 11 079,93 грн пені за період з 24.02.2022 по 23.08.2022, суд зазначає наступне.

В силу приписів ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором (частина перша ст. 612 ЦК України).

Частиною першою ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частинами четвертою та шостою ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»).

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що у разі порушення Замовником термінів оплати послуг більш ніж на 5 (п`ять) робочих днів, у порівнянні з термінами, вказаними в пункті 4.2. Договору, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Частиною шостою ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з частиною першою ст. 116 ГПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Судом встановлено, що відповідно до умов 4.2. Договору, відповідач був зобов`язаний оплатити надані позивачем послуги протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати виставлення рахунку, а саме: згідно з рахунком на оплату № УКР-004319 від 31.01.2022 на суму 66 516,00 грн з ПДВ (виставленого та отриманого відповідачем 09.02.2022) - до 16.02.2022 включно, а враховуючи умовами п. 5.2. Договору, пеня сплачується у разі порушення термінів оплати послуг більш ніж на 5 (п`ять) робочих днів, у порівнянні з термінами, вказаними в пункті 4.2. Договору, у зв`язку з чим, нарахування пені починається з 24.02.2022.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період з 24.02.2022 по 23.08.2022, з урахуванням положень частини третьої ст. 267 ЦК України, судом встановлено, що він розрахований вірно, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 11 079,93 грн підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 17 768,46 грн інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 3 334,91 грн за період з 24.02.2022 по 26.10.2023, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання встановлений в ході розгляду справи судом і підтверджений документально.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 24.02.2022 по 26.10.2023, судом встановлено, що він розрахований вірно, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3 334,91 грн підлягають задоволенню.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за період з 24.02.2022 по 26.10.2023, судом встановлено, що позивачем помилково при розрахунку не враховано індекс інфляції за жовтень 2023 року з урахуванням якого інфляційні втрати становлять 18442,74 грн. Проте, враховуючи положення частини другої ст. 237 ГПК України, позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі, тобто в сумі 17 768,46 грн.

За таких обставин, вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на надання правничих (правових) послуг у розмірі 15 000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 частини третьої ст. 123 ГПК України).

Частиною першою ст. 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина друга ст. 161 ГПК України).

У позовній заяві було зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести в зв`язку із розглядом справи, складається з оплати судового збору у розмірі 2 684,00 грн та з витрати на надання правничих (правових) послуг в розмірі 15 000,00 грн.

Положеннями пп. 2) частини першої ст. 129 ГПК України передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Статтею 16 ГПК України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 частини третьої ст. 2 ГПК України).

Згідно із частинами першою та другою ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма ст. 129 ГПК України).

Статтею 131-2 Конституції України передбачено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до п. 4 частини першої ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частиною першою ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Відповідно до частини третьої ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 ЦК України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Аналогічний висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

На підтвердження понесених витрат на надання правничих (правових) послуг позивачем, у встановлений ст. 129 ГПК України строк подано, зокрема, Договір № 200911 про надання правничих (правових) послуг від 20.09.2023 (далі - Договір про надання правничих (правових) послуг), укладений між Адвокатським бюро «АНТОНА БОЙКА» (далі - Виконавець) та ТОВ «АДМІТАД» (далі - Замовник), відповідно до п. 1.1. якого, Виконавець приймає на себе зобов`язання з надання Замовнику правничих (правових) послуг, передбачених умовами цього Договору, а Замовник зобов`язується прийняти і оплатити ці послуги в розмірах та в строки, що передбачені цим Договором.

В межах цього Договору Виконавець надає правничі (правові) послуги у справі зі стягнення заборгованості з Товариства з обмеженого відповідальністю «ФК «Н.А.ГРУП» (код ЄДРПОУ 43240883) (надалі за текстом - Боржник) за договором про надання послуг з розміщення реклами № UKR/1-03604 від 06.05.2020, укладеному між Боржником і Замовником, і яка виникла на момент укладення цього Договору (п. 1.2. Договору про надання правничих (правових) послуг).

Умовами п. 1.3. Договору про надання правничих (правових) послуг передбачено, що повноваження Виконавця, як повіреного, визначаються в Додатку № 1 до цього Договору.

Розділом 2 Договору про надання правничих (правових) послуг передбачені зобов`язання Виконавця, зокрема, надавати Замовнику усні та письмові консультації (пп. 2.1.1. п. 2.1.); здійснити досудову підготовку матеріалів справи: зібрати докази, підготувати необхідні листи, вимоги на адресу Боржника, проведення зустрічей із Замовником, і в разі необхідності з Боржником (пп. 2.1.2. п. 2.1.); підготувати та подати до суду позовну заяву в порядку, визначеному чинним законодавством України, вести судову справу незалежно від кількості судових засідань в суді першої інстанцій, незалежно від виду позовного провадження (загального або у спрощений спосіб без виклику сторін) (пп. 2.1.3. п. 2.1.); готувати необхідні документи. Представляти інтереси Замовника в суді першої інстанції та у відносинах із Боржником (пп. 2.1.4. п. 2.1.); надавати послуги за цим Договором до ухвалення рішення судом першої інстанції, або відмови від позову, або закриття/припинення провадження по справі (пп. 2.1.6. п. 2.1.).

Згідно з п. 3.2. Договору про надання правничих (правових) послуг, вартість послуг за даним Договором становить 15 000,00 грн, без ПДВ, з урахуванням пункту 3.4. Договору.

Грошова сума, визначена відповідно до п. 3.2. цього Договору та вказана в рахунку Виконавця, перераховується Замовником на рахунок Виконавця наступним чином: передоплата 50% від суми, вказаної в п. 3.2. Договору, протягом 5 (п`яти) днів з моменту укладення цього Договору; оплата 50% від суми, вказаної в п. 3.2. Договору, протягом 5 (п`яти) днів з моменту ухвалення судом рішення по справі, яка визначена в п. 1. Договору, незалежно від результату або ухвалення рішення про припинення провадження по справі (п. 3.3. Договору про надання правничих (правових) послуг).

Відповідно до п. 3.4. Договору про надання правничих (правових) послуг), сторони домовились, що у разі, якщо між Замовником та Боржником до моменту подання позовної заяви до суду буде досягнуто врегулювання спору (оплата боргу (повністю або частково), надання Боржником гарантійного листа Замовнику про сплату боргу, укладення угоди про врегулювання спору, тощо) і Замовник письмово до моменту подання позовної заяви до суду повідомить Виконавця про небажання подавати позовну заяву проти Боржника вартість послуг за цим Договором буде складати 50% від вартості, зазначеної в пункті 3.2. Договору 7 500,00 грн без ПДВ, що відобразиться сторонами в акті наданих послуг за Договором.

Пунктом 3.6. Договору про надання правничих (правових) послуг) встановлено, що після виконання умов цього Договору сторони підписують акт наданих послуг, з урахуванням пункту 3.4. Договору.

Цей Договір діє з моменту його укладання до 31 травня 2024 року включно, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором (Договору про надання правничих (правових) послуг).

Адвокатським бюро «АНТОНА БОЙКА» було виставлено рахунок № 2 від 20.09.2023 на передоплату 50% за надання правничих (правових) послуг: Справа зі стягнення заборгованості ТОВ «ФК «Н.А.ГРУП» (код ЄДРПОУ 43240883) (надалі за текстом - Боржник) за договором про надання послуг з розміщення реклами №UKR/1-03604 від 06.05.2020, на суму 7 500,00 грн без ПДВ, який був оплачений ТОВ «АДМІТАД», що підтверджується платіжною інструкцією № 12668 від 05.10.2023, копія якої надана в матеріали справи.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя ст. 126 ГПК України).

На підтвердження надання правничих (правових) послуг позивачем також надана копія Звіту (детальний опис) наданих послуг, виконаних адвокатом, за Договором про надання правничих (правових) послуг № 200911 від 20.09.2023, погодженого/прийнятого ТОВ «АДМІТАД» 26.10.2023, з детальним описом наданих послуг та кількості витраченого часу, а саме:

- проведення виїзної зустрічі у Замовника 14.09.2023, надання правової консультації щодо заборгованості ТОВ «ФК «Н.А.ГРУП» за договором про надання послуг з розміщення реклами № UKR/1-03604 від 06.05.2020 (4 год.);

- аналіз матеріалів справи, опрацювання документів, запит додаткових документів, підготовка правової позиції (стратегії) по справі, аналіз поточної судової практики у справах зі стягнення заборгованості (5 год.);

- підготовка на адресу ТОВ «ФК «Н.А.ГРУП» вимоги про виконання зобов`язань з оплати послуг за договором про надання послуг з розміщення реклами № UKR/1-03604 від 06.05.2020 (2 год.);

- проведення повторної виїзної зустрічі у Замовника 25.10.2023, уточнення і погодження правової позиції (3 год.);

- підготовка позовної заяви до суду, здійснення розрахунків штрафних санкцій та інфляційних витрат, вчинення в порядку ГПК України дій з підготовки та подання пакету документів до суду: друкування, оформлення матеріалів та доказів, копіювання, завірення документів, сплата судового збору, направлення пакету документів боржнику (відповідачу) тощо (8 год.).

Відповідно до п. 2 вказаного Звіту, у відповідності до п. 3.2. Договору сторони визнали вартість послуг за Договором в фіксованому розмірі 15 000,00 грн без ПДВ.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, у рішеннях від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише у разі, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У постанові КГС ВС від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18 Верховний Суд звернув увагу, що визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 14.11.2019 по справі № 826/15063/18, судам при вирішенні питання про розмір гонорару слід досліджувати факт підписання адвокатом процесуальних та інших документів, участь в судових засіданнях, надання консультацій по справі та інші обставини, наявність договорів та узгоджених сторонами актів виконаних робіт.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частиною четвертою ст. 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як зазначалось, в обґрунтування вимоги про стягнення з позивача витрат на надання правничих (правових) послуг, представником позивача було надано: копії Договору № 200911 про надання правничих (правових) послуг від 20.09.2023, Додатку № 1 до нього, Звіту (детальний опис) наданих послуг, виконаних адвокатом, за Договором про надання правничих (правових) послуг № 200911 від 20.09.2023, рахунку № 2 від 20.09.2023 на суму 7 500,00 грн, а також копія платіжної інструкції № 12668 від 05.10.2023 на суму 7 500,00 грн.

Також до матеріалів справи було долучено копію ордера на надання правничої (правової) допомоги.

При розгляді вимог про вирішення питання розподілу судових витрат на надання правничих (правових) послуг, судом приймається до уваги складання та підписання представником позивача - Адвокатом А.В. Бойко: позовної заяви на 9 (дев`яти) сторінках, із вказанням розрахунків пені, інфляційних втрат та 3% річних, та доказами направлення його відповідачу з доданими до нього документами; вимоги Вих. № 02/10/2023-2 від 02.10.2023 про виконання зобов`язань з оплати послуг за договором № UKR/1-03604 про надання послуг з розміщення реклами від 06.05.2020 на 5 (п`яти) сторінках, з доказами їх направлення відповідачу; відповіді на відзив на 4 (чотирьох) сторінках та засвідчення копій документів, доданих до позовної заяви, а також сплата судового збору за позивача, що підтверджується платіжною інструкцією № 53 від 26.10.2023.

При цьому, як зазначалось, положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, п. 269). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2017 у справі № 914/434/17.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.11.2021 у справі № 914/1945/19, від 23.11.2021 у справі № 873/126/21).

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17, від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від 26.02.2020 у справі № 910/14371/18, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

З врахуванням викладеного, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 911/471/19).

Водночас, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертої ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Тобто, норми, якими встановлено, що «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку, викладеному у вищевказаній постанові.

При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі № 907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини п`ятої ст. 129 ГПК України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Так, відповідно до частини п`ятої ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу витрат повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічні висновки наведені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

У постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Крім цього, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.01.2023 у cправі № 908/2702/21 здійснивши правовий аналіз норм статей 126, 129 ГПК України, дійшов висновку, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій ст. 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою ст. 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою ст. 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 № 910/15621/19, від 07.09.2022 у справі № 912/1616/21 тощо.

Отже, Верховний Суд висновує, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій ст. 129 ГПК України.

При цьому, таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій ст. 126 ГПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.

Також суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/20, відповідно до яких Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis рішення ЄСПЛ у справі East/West проти України від 23.01.2014 (East/West., заява № 19336/04, § 268)).

Окрім того, судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17 та від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19).

Водночас, стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Судом також враховано, що справа № 910/16926/23 є справою незначної складності, оскільки ціна позову становить 98 699,30 грн; спірна заборгованість виникла, у зв`язку із тим, що відповідач не оплатив послуги надані позивачем протягом одного місяця (січень 2022 року); факт надання позивачем послуг, а також їх вартість відповідачем не заперечувалась; наявний Акт надання послуг, підписаний зі сторони відповідача.

Перевіривши подані позивачем докази на підтвердження обсягу виконаних робіт на надання правової допомоги, витрачених годин, дослідивши співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), оцінивши необхідність поданих представником позивача документів в обґрунтування позовних вимог, а також їх зміст, враховуючи специфіку та незначну складність справи, результат її вирішення, обсяг, вид та зміст наданих послуг, суд, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, дійшов висновку, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на оплату правничої (правової) допомоги не є співмірним із складністю даної справи, у зв`язку з чим, суд вважає правомірним нарахування витрат на надання правничих (правових) послуг в сумі 10 000,00 грн.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «Н.А.ГРУП» (04211, м.Київ, Оболонська набережна, буд. 7, корп. 2, ідентифікаційний код 43240883) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМІТАД» (04112, м.Київ, вул.Теліги Олени, буд.6, корп.6, офіс 2; ідентифікаційний код 38864442) 98699 (дев`яносто вісім тисяч шістсот дев`яносто дев`ять) грн 30 коп., з яких: 66516 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістнадцять) грн 00 коп. основного боргу, 11079 (одинадцять тисяч сімдесят дев`ять) грн 93 коп. пені, 17768 (сімнадцять тисяч сімсот шістдесят вісім) грн 46 коп. інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 3334 (три тисячі триста тридцять чотири) грн 91 коп., а також витрати на надання правничих (правових) послуг в розмірі 10000 (десять тисяч) грн 00 коп. та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.М.Смирнова