ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 року справа №200/6109/23

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року (повне судове рішення складено 21 грудня 2023 року) у справі № 200/6109/23 (суддя в І інстанції Давиденко Т.В.) за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, скасування наказу,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про:

визнання протиправними дій тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо притягнення головного спеціаліста мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 співробітника Збройних Сил України ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності в порядку статті 132 Кодексу законів про працю України та стягнення 108 096 гривень 56 копійок (сто вісім тисяч дев`яносто шість гривень п`ятдесят шість копійок) за порушення вимог пункту 8 статті 8 Закону України «Про державну службу», пунктів 1, 2 Постанови Кабінету міністрів України № 440 від 12.04.2022 «Деякі питання організації роботи державних службовців та працівників державних органів у період дії воєнного стану» (далі Постанови № 440);

скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.09.2023 № 375 «Про результати службового розслідування» в частині, що стосується спеціаліста мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 співробітника Збройних Сил України ОСОБА_1 а саме: пункту шостого та абзацу шостого пункту сьомого наказу.

Доводи позовної заяви обґрунтовувала тим, що у зв`язку з ескалацією збройної агресії РФ проти України зокрема на території Донецької області та безпосередньо міста Краматорська, з метою забезпечення ненаражання на небезпеку, збереження свого життя та здоров`я, 26 березня 2022 року позивачем, з урахуванням наказу Начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 21.03.2022 № 43 «Про запровадження дистанційної роботи» та погодженої можливості виконання своїх посадових обов`язків «в тому числі за кордоном», позивачем було прийняте рішення щодо необхідності покинути територію України та тимчасового, вимушеного переміщення до Республіки Польща, де вона продовжувала виконувати посадові обов`язки, завдання поставлені її безпосереднім керівником та виконувати роботу дистанційно за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій.

Вважала, що відповідно до вимог Постанови № 440 до державного службовця або працівника державного органу який в робочий час перебуває за кордоном, до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення (не матеріальна відповідальність) у порядку визначеному законом.

Вказала, що дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення.

Зазначала, що жодного дисциплінарного стягнення до позивача застосовано не було.

Враховуючи викладене, просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року позов задоволено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що з боку головного спеціаліста мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 працівника ЗСУ ОСОБА_1 мали місце порушення вимог пункту 8 статті 8 Закону України «Про державну службу», пунктів 1, 2 Постанови №440.

Зауважив, що неправомірні дії позивача сприяли вчиненню правопорушення, а вчинення правопорушення підтверджується фактами та обставинами, що були встановлені в ході проведення службового розслідування.

Вина головного спеціаліста мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 працівника ЗСУ ОСОБА_2 виражається у формі непрямого умислу та недбалості, порушення з боку позивача призвели до нанесення матеріальних збитків державі.

Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 , наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 14.07.2021 №1 призначена на посаду головного спеціаліста мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 , по теперішній час виконує обов`язки за посадою.

Наказом Начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 21.03.2022 № 43 «Про запровадження дистанційної роботи» з 21 березня 2022 року для державних службовців та працівників Збройних Сил України ІНФОРМАЦІЯ_6 запроваджено дистанційну роботу.

Згідно абзацу другого частини 1 Наказу державні службовці можуть виконувати завдання за посадою за межами адміністративної будівлі ІНФОРМАЦІЯ_4 , в тому числі за кордоном на період дії воєнного або надзвичайного стану України чи в її окремих регіонах, та протягом 10 днів після припинення або скасування такого стану.

Пунктом 3 зазначеного наказу безпосереднім керівникам наказано контролювати виконання працівниками завдань визначених функціональними обов`язками та пунктом 2 цього наказу з одночасним покладенням на таких керівників ведення обліку робочого часу підлеглих працівників (підпункти 3.1, 3.2).

Відповідно до пункту 4 наказу за невиконання обов`язків передбачених пунктом 2 цього наказу, працівників може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку передбаченому законом.

У зв`язку з ескалацією збройної агресії РФ проти України зокрема на території Донецької області та безпосередньо міста Краматорська, 26.03.2022 ОСОБА_1 , з урахуванням наказу Начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 21.03.2022 № 43 «Про запровадження дистанційної роботи» прийняте рішення щодо необхідності покинути територію України та тимчасового переміщення до Республіки Польща.

Наказом Начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 28.04.2022 № 51 «Про запровадження дистанційної роботи», внесено зміни до пункту першого наказу від 21.03.2022 № 43 та викладено у наступній редакції: «Державні службовці та працівники, які перебувають на території України, можуть виконувати завдання за посадою за межами адміністративної будівлі ІНФОРМАЦІЯ_4 , на період дії воєнного стану в Україні».

До ІНФОРМАЦІЯ_1 від Слідчого управління ГУНП в Донецькій області надійшла вимога в порядку ст. 40,93 КПК України від 18 липня 2023 року №052/2/20-2023 «Про проведення службового розслідування стосовно службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_3 », в якій містилася інформація щодо перебування за кордоном державного службовця ІНФОРМАЦІЯ_3 працівника ЗСУ ОСОБА_1 в період з 26.03.2022 по 16.03.2023, а в цей період їм здійснювалося нарахування заробітної плати відповідно до посад.

Відповідно до табелю обліку робочого часу ІНФОРМАЦІЯ_3 з березня 2022 року по березень 2023 року працівник ЗСУ ОСОБА_1 виконувала обов`язки згідно штатного розкладу, відповідно до витягів з наказів начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 «Про преміювання особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 » за період березня 2022 року по березень 2023 року їй нараховувалися заробітна плата та премії, заробітна плата виплачувалася у повному обсязі, про що свідчить картка особового рахунку на працівника ОСОБА_1 за відповідний період.

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 18.09.2023 року № 375 «Про результати службового розслідування» за порушення вимог пункту 8 статті 8 Закону України «Про державну службу», пунктів 1, 2 Постанови № 440 наказано притягнути до матеріальної відповідальності головного спеціаліста мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 працівника ЗСУ ОСОБА_1 в порядку статті 132 Кодексу про працю України.

Згідно абзацу 6 пункту 7 наказу визначено начальнику відділу фінансового забезпечення сектору соціальних виплат ІНФОРМАЦІЯ_7 з метою відшкодування збитків завданих державі, занести до Книги грошових стягнень та нарахувань та стягнути з головного спеціаліста мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 співробітника Збройних Сил України ОСОБА_1 108 096 гривень, 56 копійок (сто вісім тисяч дев`яносто шість гривень п`ятдесят шість копійок).

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, в позовній заяві позивач просить задовільнити позовні вимоги в повному обсязі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, апеляційний суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 8 Закону України «Про державну службу» регламентує перелік обов`язків, що є обов`язковими для виконання державним службовцем.

Зокрема, пунктом 8 частини 1 статті 8 Закону України «Про державну службу» передбачений обов`язок державного службовця виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України.

Указом президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє до теперішнього часу.

Відповідно до вимог статті 602 Кодексу законів про працю України дистанційна робота - це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій. У разі запровадження дистанційної роботи працівник самостійно визначає робоче місце та несе відповідальність за забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на ньому.

Як зазначалось раніше, у зв`язку з ескалацією збройної агресії РФ проти України зокрема на території Донецької області та безпосередньо міста Краматорська, з метою забезпечення ненаражання себе на небезпеку, збереження свого життя та здоров`я, 26.03.2022 позивачем прийняте рішення щодо необхідності покинути територію України та тимчасового, вимушеного переміщення до Республіки Польща.

Перебуваючи на території Республіки Польща, позивач продовжувала виконувати посадові обов`язки , завдання поставлені її безпосереднім керівником та виконувати роботу дистанційно за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій що не заперечується відповідачем.

12.04.2022 набрала чинності Постанова № 440, пунктом 3 якої регламентовано, що у разі перебування державного службовця або працівника державного органу в робочий час в Україні поза межами робочого місця без рішення керівника державної служби, зазначеного в пункті 1 цієї постанови, або за кордоном, крім перебування у службовому відрядженні, оформленому в установленому порядку, до них може бути застосоване дисциплінарне стягнення відповідно до закону.

Згідно пункту 5 Постанови № 440 ця постанова набирає чинності з дня її опублікування, крім пункту 3, який набирає чинності з 25 квітня 2022 року.

Як встановлено судами, наказом Начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 28.04.2022 № 51 «Про запровадження дистанційної роботи», через три доби після набрання чинності пунктом 3 Постанови № 440, внесено зміни до пункту 1 наказу від 21.03.2022 № 43 та викладено у наступній редакції: «Державні службовці та працівники, які перебувають на території України, можуть виконувати завдання за посадою за межами адміністративної будівлі ІНФОРМАЦІЯ_4 , на період дії воєнного стану в Україні».

Слід вказати, що відповідачем до матеріалів справи не додано доказів щодо належного повідомлення позивача з зазначеним наказом.

Крім того, з аналізу наведеного наказу вбачається, також, що жодного повідомлення про необхідність перебування на території України, негайного повернення на територію України, пропозицій щодо розірвання трудових правовідносин, з боку відповідача позивачу не надходили.

Пунктами 1, 2 Постанови № 440 встановлено, що у період воєнного стану для державних службовців та працівників державного органу, які перебувають на території України, за рішенням керівника державної служби в державному органі може запроваджуватися дистанційна робота у разі наявності організаційних і технічних можливостей для виконання їх посадових обов`язків. Робота державних службовців та працівників державного органу за межами України допускається лише у разі службового відрядження, оформленого в установленому порядку.

Відповідно до п. 3 Постанови № 440 у разі перебування державного службовця або працівника державного органу в робочий час в Україні поза межами робочого місця без рішення керівника державної служби, зазначеного впункті 1цієї постанови, або за кордоном, крім перебування у службовому відрядженні, оформленому в установленому порядку, до них може бути застосоване дисциплінарне стягнення відповідно до закону.

Судами встановлено, що позивач обіймає посаду головного спеціаліста мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка відноситься до державної служби та прирівнюється до Державного службовця категорії «В».

Порядок притягнення державних службовців до дисциплінарної відповідальності регламентовано главою 2 розділу VIII Закону України «Про державну службу».

Згідно ч. 1 ст. 62 Закону України «Про державну службу» за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 63 Закону України «Про державну службу» підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 63 Закону України «Про державну службу» невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень є дисциплінарним проступком.

Згідно ст. 66 Закону України «Про державну службу» до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону України «Про державну службу» дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця.

Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення.

Варто вказати, що жодного дисциплінарного стягнення до позивача відповідачем не застосовано.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Пункт 2 частини першої статті 133 КЗпП встановлює обмежену матеріальну відповідальність окремого кола працівників: керівників підприємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів та їх заступників, за широкий спектр порушень трудових обов`язків, що потягли пряму дійсну шкоду.

На підставі пункту 2 частини першої статті 133 КЗпП за шкоду, заподіяну зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних чи грошових цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям, матеріальну відповідальність в межах прямої дійсної шкоди, але не більше середнього місячного заробітку, несуть винні в цьому директори, начальники і інші керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники; керівники та їх заступники будь-яких структурних підрозділів, передбачених статутом підприємства, установи, організації чи іншим відповідним положенням (абзац 1 пункту 6 постанови Пленуму ВСУ № 14). До зайвих грошових виплат відносяться, зокрема, суми заробітної плати.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Враховуючи, що позивач добросовісно та в повному обсязі виконувала свої посадові обов`язки, що зокрема підтверджено актом службового розслідування, та не заперечується відповідачем, то заробітна плата нарахована та сплачена позивачу за період з березня 2022 по березень 2023 року, у розмірі відповідно до штатного розпису та за фактично відпрацьований час на умовах дистанційної роботи, що в свою чергу підтверджується табелями обліку робочого часу, які були предметом розгляду при проведенні службового розслідування.

Як зазначалося раніше, вимоги Постанови № 440 передбачають можливість застосування до державного службовця або працівника державного органу, який в робочий час перебуває за кордоном, дисциплінарного стягнення і не передбачає можливість або необхідність невиплати такому службовцю заробітної плати за фактично виконану ним роботу.

Відповідно до статті 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню, зокрема безпідставно набута заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Враховуючи, що позивач добросовісно та у повному обсязі виконувала свої посадові обов`язки та завдання безпосереднього керівника, підтримувала постійний зв`язок з керівництвом, оскільки отримувала відповідні вказівки та завдання, засобами електронної пошти та месенджерів, що засвідчено поясненнями керівника, які містяться у акті розслідування, місцевий суд дійшов правильного висновку, що з боку позивача вчинено усі можливі дії спрямовані на належне виконання своїх посадових обов`язків.

Крім того, оскільки заробітна плата нарахована та виплачена позивачу за зазначений період виплачена відповідачем добровільно та за відсутності рахункової помилки, зважаючи на відсутність недобросовісності з боку позивача, то з урахуванням вимог ст. 1215 Цивільного кодексу України суми такої заробітної плати поверненню не підлягають.

Порядок притягнення державних службовців до матеріального відповідальності регламентовано главою 3 розділу VIII Закону України «Про державну службу».

Відповідно до статті 82 Закону України «Про державну службу» для відшкодування шкоди керівник державної служби вносить державному службовцю письмову пропозицію, в якій зазначаються розмір, порядок і строки відшкодування шкоди, а також обставини, що стали підставою для відшкодування.

Державний службовець повинен дати відповідь на пропозицію про добровільне відшкодування шкоди у письмовій формі.

Державний службовець повинен дати відповідь на пропозицію про відшкодування шкоди в письмовій формі протягом двох тижнів з дня отримання пропозиції.

Ненадання державним службовцем відповіді на пропозицію про добровільне відшкодування шкоди, відмови від відшкодування шкоди чи невідшкодування шкоди до зазначеного у пропозиції строку керівник державної служби може звернутися з позовом про таке відшкодування до суду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що запропонований абзацом 6 пункту 7 наказу Начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 18.09.2023 № 375 «Про результати службового розслідування» порядок відшкодування шкоди у частині стягнення з позивача грошових коштів є протиправним.

Враховуючи наведені норми чинного законодавства та встановлені обставини, з метою ефективного захисту прав позивача, окружний суд дійшов правильного висновку про визнання протиправними дій тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо притягнення позивача до матеріальної відповідальності в порядку статті 132 Кодексу про працю України та стягнення 108 096 гривень 56 копійок (сто вісім тисяч дев`яносто шість гривень п`ятдесят шість копійок) за порушення вимог пункту 8 статті 8 Закону України «Про державну службу», пунктів 1, 2 Постанови № 440 та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.09.2023 № 375 «Про результати службового розслідування» в частині, що стосується позивача, а саме: пункту шостого та абзацу шостого пункту сьомого наказу.

Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності дій щодо притягнення позивача до матеріальної відповідальності в розумінні зазначеної норми Закону.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, місцевий суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

Згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року у справі № 200/6109/23 залишити без змін.

Повне судове рішення 11 квітня 2024 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддівІ. В. Сіваченко

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук