Справа № 560/2438/24

РІШЕННЯ

іменем України

11 квітня 2024 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Драновського Я.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у нарахуванні та виплатити ОСОБА_1 : 1) грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учасника бойових дій за період з 2015 року по 2016 рік виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби; 2) не проведенні нарахування індексації грошового забезпечення з 05.12.2001 по 10.10.2016 із урахуванням вірного базового місяця; 3) не виплати додаткової винагороди згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану» та постанови Кабінету міністрів України від 22 лютого 2022 року за № 168 за період виконання бойового (спеціального) завдання; 4) неперерахування та невиплати ОСОБА_1 грошове забезпечення з 25.02.2022 по 12.05.2023 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінети Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 1) грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учасника бойових дій за період з 2015 року по 2016 рік виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби; 2) провести нарахування та виплату індексації грошового забезпечення з 05.12.2001 по 10.10.2006 рік із урахуванням базового місяця - березня 2003 року, з 01.01.2008 року по 10.10.2016 рік з урахуванням базового місяця - січня 2008 року як правильного місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, з врахуванням виплачених сум; 3) нарахувати та виплатити додаткову винагороду згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану» та постановою Кабінету міністрів України від 22 лютого 2022 року за №168 за період виконання бойового/спеціального завдання, а саме з 01.06.2023 по 13.10.2023; 4) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 25.02.2022 по 12.05.2023 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького склади та деяких інших осіб», а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем протиправно відмовлено у виплаті грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки.

Посилається на те, що при виплаті індексації за період з 05.12.2001 по 10.10.2016 відповідач застосував невірно місяці підвищення доходів, відтак розрахунок індексації грошового забезпечення є невірним.

Вказує, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено грошове забезпечення військовослужбовця з 25.02.2022 по 12.05.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022.

Зазначає, що у період з 01.06.2023 по 13.10.2023 виконував бойове (спеціальне завдання), а саме здійснював охорону та оборону важливого об`єкту із відповідним підрозділом військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, однак відповідач не здійснював йому виплату додаткової винагороди у належному розмірі.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду суд відкрив провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач подав до суду відзив на позов, згідно якого просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказує на пропуск строку звернення до суду в частині позовних вимог щодо виплати компенсації за невикористану частину додаткової відпустки та індексації.

Зазначає, що нарахування індексації грошового забезпечення позивачу здійснювалось відповідно до положень Порядку №1078.

Вказує, що позивачем також пропущено строк звернення до суду в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовця з 25.02.2022 по 12.05.2023.

Пояснює, що наказом Міністерства внутрішніх справи України №37 від 26.01.2023 визначено новий механізм виплат військовослужбовцям Національної гвардії України. Зокрема, з 01.02.2023 додаткова винагорода в розмірі до 30000 грн виплачувалась в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань на підставі документів, які б підтверджували безпосередню участь в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки й оборони, відсічі і стримування збройної агресії, тобто в безпосередній участі військовослужбовця в бойових діях при виконані бойового розпорядження командира військової частини. Вважає зазначені в позовній заяві доводи позивача безпідставними, оскільки позивач у оскаржуваний період не заступав у варти з охорони важливих державних об`єктів.

Щодо доводів відповідача про пропуск строку звернення до суду в частині позовних вимог щодо виплати компенсації за невикористану частину додаткової відпустки та індексації, то суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (на момент виникнення спірних правовідносин) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Тому до спірних правовідносин слід застосовувати положення частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України.

Щодо доводів відповідача про пропуск строку звернення до суду в частині позовних вимог стосовно нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовця з 25.02.2022 по 12.05.2023, то суд зазначає таке.

Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України, зокрема, частиною другою цієї статті (в редакції, яка набула чинності з 19 липня 2022 року) визначено, що з заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Однак, в даній справі, на момент звільнення позивача з військової служби і виключення його із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (13.10.2023), так і на момент звернення до суду, відповідач йому не вручав письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні, а відтак не можливо визначити з часу якого слід відраховувати строк звернення з цим позовом.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що позивачем пропущено строк звернення до суду.

Дослідивши, а також з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим 02.04.2015.

Позивач проходив військову службу за контрактом у військової частині НОМЕР_1 в період з 05.12.2001 по 10.10.2016.

В подальшому, позивача було мобілізовано та відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.10.2023 №297 позивач виключений зі списків особового складу військової частини з 13.10.2023.

На звернення позивача листом від 12.01.2024 відповідач повідомив його про те, що відповідно статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" додаткова відпустка у період з 2015-2016 роки позивачу не надавалась, а компенсація не нараховувалась та невиплачувалась.

Індексація грошового забезпечення позивачу нараховувалась та виплачувалась відповідно до положень Порядку №1078.

Також позивача повідомлено про відсутність підстав для виплати додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №168 у розмірі 30000 грн пропорційно в розрахунку на місяць.

Позивач вважає, що відповідачем неправильно здійснено розрахунок та виплату грошового забезпечення, а також всіх інших належних за спірний період додаткових видів грошового забезпечення.

Вважаючи порушеними свої права, позивач звернувся до суду з цим позовом.

1. Відповідно до статті 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з частиною 8 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки".

Статтею 4 Закону України "Про відпустки" установлюються такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Положеннями пункту 12 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено, що учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Відповідно до статті 16-2 Закону України "Про відпустки" учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Приписами статті 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

У свою чергу, абзацом 3 пункту 14 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Таким чином, під час звільнення зі служби та виключення зі списків особового складу, з військовослужбовцем повинен бути повністю проведений розрахунок, в тому числі, нараховано грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, чого відповідачем здійснено не було.

На підставі викладеного, відповідачем допущено порушення права позивача на грошову компенсацію за невикористану додаткову щорічну відпустку як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2016 роки, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористану додаткову щорічну відпустку як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2016 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

2. Що стосується позовних вимог нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з 05.12.2001 по 10.10.2006 рік із урахуванням базового місяця - березня 2003 року, з 01.01.2008 року по 10.10.2016 рік з урахуванням базового місяця - січня 2008 року як правильного місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, з врахуванням виплачених сум, суд виходить з такого.

Згідно з статтею 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" №1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Відповідно до статей 4, 6 Закону № 1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина; індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 1998 р. №663 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів громадян (далі Порядок №663). Відповідно до пункту 1 Порядку №663, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, який обчислюється з наростаючим підсумком у разі, коли він перевищив 105 відсотків (величину порога індексації). Базою для обчислення індексу споживчих цін є січень 1998 року.

Таким чином, в період з 05.12.2001 по 28.02.2003 грошове забезпечення позивача підлягає індексації, виходячи з базового місяця - січень 1998 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078). Згідно з пунктом 1-1 Порядку №1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка з 2003 по 2015 роки, та починаючи з 01.01.2016 року - 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби. Згідно з пунктом 4 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. Відповідно до п.5 Порядку №1078 у редакції постанови КМУ від 17.07.2003 року №1078 - що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної допомоги сім`ям з дітьми, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться.

Отже, у нормах Порядку №1078 було запроваджено правило, у силу якого календарний місяць підвищення розміру мінімальної заробітної плати та календарний місяць зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (що має місце у випадку підвищення винагороди за працю) є подією, котра припиняє раніше розпочату процедуру нарахування індексації наростаючим підсумком і ця процедура розпочинається знов лише у наступному календарному місяці.

Відповідно до п.5 Порядку №1078 у редакції постанови КМУ від 17.05.2006 №690 у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної допомоги сім`ям з дітьми, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Згідно з п. 5 Порядку №1078 у редакції постанови КМУ від 12.03.2008 року №170 у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. З приписів наведених положень Порядку №1078 вбачається, правило події збільшення розміру мінімальної заробітної чи події зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (що має місце у випадку підвищення винагороди за працю) залишалось одночасно і правовою підставою для припинення раніше розпочатої процедури індексації наростаючим підсумком, і правовою підставою для початку нової процедури індексації з наступного календарного місяця.

Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів особи. Зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.

Враховуючи вищезазначене суд приходить до висновку, що місяцем підвищення доходів (базовим місяцем) для визначення індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2003 по 10.10.2006 є березень 2003 року.

На момент виникнення спірних правовідносин посадові оклади військовослужбовців встановлювались відповідно до постанови Кабміну Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 №1294 (далі - Постанова №1294), яка набрала чинності з 01.01.2008.

З набранням чинності Постановою №1294 з 01.01.2008 відбулось підвищення посадових окладів військовослужбовців. Тому, з урахуванням пункту 5 Порядку №1078, січень 2008 року є базовим для обчислення індексації грошового забезпечення позивача. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення посадових окладів військовослужбовців.

Постанова №1294 діяла до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704 (далі - Постанова №704), якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців з 01 березня 2018 року.

У період з 01 січня 2008 року по 01 березня 2018 року розміри посадових окладів військовослужбовців не змінювались. З набранням чинності Постанови №704, відбулось збільшення посадових окладів військовослужбовців, яке, відповідно, призвело до зміни базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення позивача. Отже, місяцем підвищення доходів (базовим місяцем ) для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2008 по 10.10.2016, є січень 2008 року.

Відповідачем не надано суду належних доказів нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за спірні періоди із застосуванням місяця підвищення доходів січня 1998 року, березня 2003 року, та січня 2008 року відповідно, а тому дії відповідача щодо непроведення позивачу нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за вказані періоди із застосуванням належних місяців підвищення доходів, є протиправними.

3. Що стосується іншої частини позовних вимог, стосовно виплатити додаткової винагороди згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану» та постановою Кабінету міністрів України від 22 лютого 2022 року за №168 за період виконання бойового/спеціального завдання, а саме з 01.06.2023 по 13.10.2023, то суд зазначає таке.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 (далі - Порядок №260).

Відповідно до пункту 17 розділу І Порядку №260 на період дії воєнного стану, виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Суд звертає увагу, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, указом Президента України від 24.02.2022 №64/202, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався.

Таким чином, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII.

На виконання указів Президента України від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» №64 та «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України №69, 28.02.2022 прийнята Постанова №168.

До Постанови №168 після її прийняття та набрання чинності внесено нормативними актами ряд змін, в тому числі стосовно військовослужбовців Національної гвардії України.

Пунктом 2-1 Постанови №168 (зі змінами на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30 000 грн.

У свою чергу, відповідно до пункту 2-1 Постанови №168, з метою визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України на період дії воєнного стану винесено наказ Міністерства внутрішніх справ України №37 від 26.01.2023, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.01.2023 за №194/39250, яким затверджено Порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України (далі - Порядок).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що на період дії воєнного стану додаткова винагорода виплачується: у розмірі до 30 000 грн військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (бойовими розпорядженнями) в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань: у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ; у складі розгорнутих пунктів управління органів військового управління Національної гвардії України, що здійснюють безпосереднє управління військовими частинами (підрозділами), які залучаються до виконання завдань у межах операційних зон діючих угруповань військ (сил); в оперативному підпорядкуванні, під оперативним контролем, оперативною взаємодією визначених органів військового управління Збройних Сил України, командувачів діючих угруповань військ (сил) та/або в межах їх зон відповідальності (операційних зон); з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури; із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій, крім випадків здійснення такого забезпечення в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником; з охорони та оборони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні; з конвоювання осіб, узятих під варту та/або засуджених до позбавлення волі, перевезення військовополонених ворогів.

Пунктом 6 Порядку передбачено, що виплата додаткової винагороди військовослужбовцям здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) військових частин, вищих військових навчальних закладів, навчальних військових частин (центрів), баз, закладів охорони здоров`я, установ Національної гвардії України, територіальних управлінь, Головного управління Національної гвардії України за місцем проходження військової служби, а їх командирам (начальникам) - на підставі наказів командирів (начальників) вищого рівня.

Відповідно до п. 4 Порядку, документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, є: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або книга служби нарядів та подій, що відбувалися, або постова відомість під час охорони об`єкта (блокпоста, базового табору, складу ракетно-артилерійського озброєння, польового парку), на який було здійснено збройний напад, чи копії або витяги з них; рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), періодів (кількості днів) участі військовослужбовця в бойових діях або заходах.

Підтвердження виконання бойових завдань, визначених підпунктом 7 пункту 3 цих Порядку та умов, здійснюється на підставі таких документів: витягу з наказу (бойового розпорядження) командувача Національної гвардії України, штабу оперативного (оперативно-тактичного) угруповання, начальника територіального управління, командира військової частини про виконання завдання з розмінування; акта виконаних робіт з розмінування місцевості (акваторії, об`єкта) від вибухонебезпечних предметів (знешкодження та (або) знищення виявлених вибухонебезпечних предметів) та/або формуляра загороджень (пункт 5 Порядку).

Приписами пункту 5 Порядку визначено, що облік військовослужбовців, які беруть безпосередню участь у бойових діях або заходах та виконують бойові (спеціальні) завдання, визначені підпунктами 1, 2 пункту 2 цих Порядку та умов, здійснюється штабами військових частин.

Командири військових частин, до яких відряджені (прикомандировані) військовослужбовці інших військових частин, щомісяця до 5 числа інформують військові частини за місцем проходження служби військовослужбовців про їх безпосередню участь у бойових діях за минулий місяць.

Виплата додаткової винагороди військовослужбовцям здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) військових частин, вищих військових навчальних закладів, навчальних військових частин (центрів), баз, закладів охорони здоров`я, установ Національної гвардії України, територіальних управлінь, Головного управління Національної гвардії України за місцем проходження військової служби, а їх командирам (начальникам) - на підставі наказів командирів (начальників) вищого рівня (пункт 6 Порядку).

Отже, приписами Постанови №168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) уповноважено керівників державних органів визначати не тільки порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також її розмір (в розмірі до 30000 грн).

При цьому, системний аналіз положень Постанови №168 та Порядку дає підстави для висновку, що вони не суперечать одна одному, оскільки постановою делеговано повноваження Міністерству внутрішніх справ визначити порядок і умови виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану військовослужбовцям Національної гвардії України.

У контексті викладеного слідує висновок, що Міністерством внутрішніх справ саме на виконання вимог пункту 2-1 Постанови №168 прийнято наказ, яким затверджено порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України.

Тобто, визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, її розміри, Міністерство внутрішніх справ не вийшло за межі положень Постанови №168 та встановленими умовами не обмежило прав військовослужбовців, оскільки зазначеним Порядком деталізовані загальні підходи щодо виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану, запровадженої Постановою №168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), в розмірі до 30 000 грн та за певних умов, визначених п.п. 1 п. 2 Порядку.

Як слідує із матеріалів справи, спірні правовідносини виникли з приводу виплати позивачу додаткової винагороди, встановленої Постановою №168 у період з 01.06.2023 по 13.10.2023.

Суд звертає увагу на те, що однією із підстав отримання додаткової винагороди у розмірі до 30000 грн військовослужбовцями є виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (бойовими розпорядженнями) в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Крім того, як вже зазначалося, виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників), яким передує документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, яким є один з таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойового донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постові відомості (під час охорони об`єкту, на який було здійснено збройний напад, або артилерійський ракетний обстріл) або рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, КрМО, КаМО, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням, військових звань, прізвищ, імен та по-батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

Суд зауважує, що матеріалами справи не підтверджено наявність підстав, визначених п.п. 1 п. 2 Порядку, які могли б свідчити про право позивача на отримання додаткової винагороди у спірний період, оскільки докази того, що позивачем у оскаржуваний період виконувалися бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (бойовими розпорядженнями), в матеріалах справи відсутні.

Між тим, суд бере до уваги, що з 05.09.2023 набули чинності Особливості виплати військовослужбовцям Національної гвардії України винагород, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 №729 (надалі - Особливості), якими також у своїй діяльності керується і відповідач.

Так, відповідно до п.п. 3 п. 2 вищевказаних Особливостей, на період воєнного стану додаткова винагорода виплачується: у розмірі 30000 грн військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання в період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Згідно з п. 4 Особливостей До бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, виконання яких передбачає виплату додаткової винагороди, зазначеної в підпункті 3 пункту 2 цих Особливостей, належать такі завдання, що виконуються військовослужбовцями включеними до складу діючих у групувань військ (сил), які виконують бойові (спеціальні) завдання відповідно до бойових наказів (розпоряджень) командувачів (командирів (начальників), зокрема з охорони та оборони важливих державних об`єктів, визначених розділом «Державний концерн «Укроборонпром» Переліку важливих державних об`єктів, що підлягають охороні та обороні Національною гвардією України в особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №685-011, об`єктів, визначених пунктами 1, 6, 8, 12-15 Переліку ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання державної власності, важливих державних об`єктів, що підлягають охороні Національною гвардією, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 №628, а також об`єктів критичної інфраструктури (1 категорії критичності), визначених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 №1129-рс-ОП «Про затвердження переліку об`єктів критичної інфраструктури (І категорії критичності), які потребують першочергового прикриття від повітряних ударів противника.

Отже, для отримання додаткової винагороди відповідно до абз. 19 пп. 1 п. 4 Особливостей необхідно, щоб військова частина була включена до складу діючих угрупувань військ (сил) оборони держави.

Натомість, судом не встановлено, що військова частина НОМЕР_1 НГУ включена до складу діючих угрупувань військ (сил), а тому позивач не набув права на виплату додаткової винагороди. Зважаючи на це, позов в цій частині вимог не підлягає до задоволення.

4. Крім того, положеннями статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції до 24.02.2018) було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Однак, Постановою № 103 до Постанови № 704 внесено зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови № 704 викладено у новій редакції:

"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

Отже, з 01.03.2018 Урядом України було запроваджено одну розрахункову величину обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року.

Разом із тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі № 826/6453/18, визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким, зокрема, в пункт 4 постанови №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" були внесені зміни.

Таким чином, відповідно до редакції пункту 4 Постанови №704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток додатку 1 та пункту Примітки додатку 14 до Постанови №704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 01.02.2020 мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

З наведеного суд доходить до висновку, що саме з 29.01.2020 дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін.

Тобто з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови №704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.

Таким чином, з 29.01.2020, тобто з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18, виникають підстави для розрахунку грошового забезпечення, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою №704 у відповідності до вимог статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Отже, у зв`язку із щорічною зміною розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з дати прийняття постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, позивач має право на визначення складових його грошового забезпечення з 29.01.2020 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, на відповідні тарифні коефіцієнти.

Аналогічний висновок висловлено Верховний Судом у постановах від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, від 31.08.2022 у справі №120/8603/21.

Враховуючи наведене суд доходить переконання, що дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення з 25.02.2022 - 12.05.2023, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2022 Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", є неправомірними.

Відтак відповідача належить зобов`язати здійснити перерахунок та виплату позивачу вказаних грошових виплат, з урахуванням вже виплачених сум.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене позов підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, а також звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до вимог пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані у 2015 - 2016 роках календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані у 2015 - 2016 роках календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо незастосування належних місяців підвищення доходів, які використовуються для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 .

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити (з урахуванням раніше виплачених коштів) ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення, виходячи з належних місяців підвищення доходів, які використовуються для нарахування та виплати індексації у періоди: з 05.12.2001 по 28.02.2003 місяця підвищення доходів січня 1998 року, з 01.03.2003 по 10.10.2006 місяця підвищення доходів березня 2003 року, з01.01.2008 по 10.10.2016 місяця підвищення доходів січня 2008 року.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не здійснення обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 25.02.2022 - 12.05.2023, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні), з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2022 Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік".

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 25.02.2022 - 12.05.2023, а також всі інші належні за цей період додаткові види грошового забезпечення (грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, одноразову грошову допомогу при звільненні), з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2022 Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні решти вимог позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 ) Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 )

Головуючий суддя Я.В. Драновський