РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 березня 2024 року м. Рівне№460/27478/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Юрчук А.М., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Дяденчук А.І,

відповідача: представник Федченко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРТНЕРАГРО" доРівненської митниці про визнання протиправними та скасування картки відмови, рішення про коригування митної вартості товарів,В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАРТНЕРАГРО" (далі ТОВ "ПАРТНЕРАГРО", позивач) звернулося з позовом до Рівненської митниці (далі - відповідач), про визнання протиправними та скасування картки відмови, рішення про коригування митної вартості товарів.

Позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці Державної митної служби України від 25.09.2023 №UA204020/2023/000112/2 про коригування митної вартості товарів;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204020/2023/000756.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач, володіючи всіма необхідними документами та відомостями для проведення процедури декларування товарів, протиправно сформував картку відмови прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів.

Ухвалою суду від 06.12.2023 позовну заяву залишено без руху як таку, що подано без додержання вимог, встановлених ст.ст.160, 161 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 27.12.2023 продовжено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, встановлений ухвалою суду від 06.12.2023, на 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали. Позивач недоліки позовної заяви усунув у строк і спосіб, встановлений судом.

Ухвалою суду від 10.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 08.02.2024.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким позов є безпідставним. Оспорювані картка відмови та рішення прийняті у зв`язку з наявністю ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно умов придбання товару, в тому числі числових значень складових митної вартості. Відповідач просив відмовити у задоволенні позову повністю.

У підготовчому засіданні 08.02.2024 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 07.03.2024.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено про відсутність будь-яких розбіжностей в порядку розрахунку за товар. Доводи відповідача є безпідставними та не могли бути підставою для коригування митної вартості товару.

У судовому засіданні 07.03.2024 оголошено перерву до 28.03.2024 у зв`язку з витребування доказів.

У судовому засіданні 28.03.2024 закінчено розгляд справи ухваленням рішення.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав повністю та пояснив суду, що спірне рішення відповідача про коригування митної вартості товарів є протиправним, суперечить встановленому законом порядку коригування митної вартості. ТОВ "ПАРТНЕРАГРО" було подано для митного оформлення усі необхідні документи, передбачені Митним кодексом України (далі МК України). У поданій митній декларації митна вартість товару позивачем була визначена за вартістю поставки згідно з договором (контрактом). Однак, відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 МК України здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним). Внаслідок цього відповідачем прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів. Відповідач безпідставно поставив під сумнів увесь поданий декларантом перелік документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки ним не доведено обставин, які б свідчили про існування у митного органу достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару. Питання перевірки повноважень продавця на здійснення продажу транспортного засобу не входить до компетенції митниці та не впливає на задекларовані та підтвердженні відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються та справляються митні платежі. Вважає, що підстав для витребування додаткових документів не було, а тому їх неподання не могло бути підставою для відмови в митному оформленні імпортованого товару за ціною договору. Представник позивача просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позову та пояснив суду, що під час проведення контролю правильності визначення декларантом позивача митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, встановлено, що надані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару документи містять неповні відомості стосовно умов придбання товару, числові значення складових митної вартості. Представник відповідача вказав на те, що наявність розбіжностей в документах, що підтверджують митну вартість, а також наявність у спеціалізованих програмно-інформаційних комплексах інформації про іншу митну вартість ідентичних або подібних товарів є підставою для витребування додаткових документів та у разі їх ненадання коригування митним органом митної вартості. З метою підтвердження заявленого рівня митної вартості імпортованого товару декларанту направлено письмову вимогу про необхідність надання додаткових документів. На зазначену вимогу позивач додаткових документів не надав. У зв`язку з цим та за результатом проведеної процедури консультації з декларантом було прийнято рішення про коригування митної вартості. Відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАРТНЕРАГРО" (ідентифікаційний код юридичної особи 38892443, місцезнаходження: 35371, Рівненська область, Рівненський район, с.Антопіль, вул.Київська, буд.57Б) зареєстроване як юридична особа 23.08.2013 (номер запису: 16081020000011099), зареєстроване як платник податків у контролюючому органі 27.08.2013. Основний вид діяльності товариства за КВЕД 46.61 Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткованням.

14.07.2023 між ТОВ "ПАРТНЕРАГРО" (далі - Покупець) та компанією MAN Truck&Bus UK Limited (далі - Продавець) укладено контракт №28/23 (далі - Контракт №28/23) (а.а.с.18-19).

Відповідно до п.1 укладеного Контракту №28/23 продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити згідно інвойсів (далі Товар):

-бувший у використанні сідельний тягач MAN TGX 26.460, 2017 року виготовлення, ідентифікаційний номер VIN: НОМЕР_1 ;

-бувший у використанні сідельний тягач MAN TGX 26.460, 2018 року виготовлення, ідентифікаційний номер VIN: НОМЕР_2 ;

-бувший у використанні сідельний тягач MAN TGX 26.500, 2017 року виготовлення, ідентифікаційний номер VIN: НОМЕР_3 ;

-бувший у використанні сідельний тягач MAN TGX 26.460, 2018 року виготовлення, ідентифікаційний номер VIN: НОМЕР_4 ;

-бувший у використанні сідельний тягач MAN TGX 26.460, 2018 року виготовлення, ідентифікаційний номер VIN: НОМЕР_5 ;

-бувший у використанні сідельний тягач MAN TGX 26.460, 2018 року виготовлення, ідентифікаційний номер VIN: НОМЕР_6 ;

-бувший у використанні сідельний тягач MAN TGX 26.460, 2017 року виготовлення, ідентифікаційний номер VIN: НОМЕР_7 ;

-бувший у використанні сідельний тягач MAN TGX 26.460, 2017 року виготовлення, ідентифікаційний номер VIN: НОМЕР_8 .

У п.2.1. Контракту №28/23 зазначено, що вартість діючого Контракту становить 75000,00 GBP. Ціна на Товар визначена у відповідному інвойсі (та/або проформа інвойс) і встановлюється в GBP.

Згідно з п.п.3.1, 3,2 Контракту №28/23, Покупець здійснює оплату вартості окремої поставки Товару, обумовленої сторонами, на умовах 100% передоплати. Оплата здійснюється шляхом банківського переказу на підставі контракту.

Відповідно до п.4.1 Контракту №28/23, Товар буде поставлений на умовах FCA Rotterdam згідно правил "Інкотермс 2020".

Приймання Товару проводиться в місці призначення, шляхом підписання покупцем товаро-супровідних документів (CMR) (п.5.1 Контракту №28/23).

Придбаний позивачем товар, передбачений умовами Контракту №28/23, повністю оплачений, що підтверджується банківськими платежами від 26.07.2023 та від 01.08.2023 на загальну суму 75000,00 GBP. У призначенні платежів вказано, що оплата здійснена за Контрактом №28/23 від 14.07.2023 (а.а.с.59-62).

Всі транспортні засоби було ввезено на митну територію України.

Спірні правовідносини у цій справі стосуються правильності митного оформлення сідельного тягача MAN TGX 26.460, 2018 року виготовлення, ідентифікаційний номер VIN - НОМЕР_6 .

Судом встановлено, що у межах Контракту №28/23 компанією MAN Truck&Bus UK Limited сформовано, зокрема, інвойс від 16.08.2023 №4140334659, який містить відомості щодо імпортованого товару: його ціну 9570,00 GBP, реєстраційний номер НОМЕР_9 , модель TGX 26.460 6Х2/2 BLS, ідентифікаційний номер VIN - НОМЕР_6 , двигун НОМЕР_10 , пробіг 726,623км, дату першої реєстрації 16.02.2018, інформацію про країну походження імпортованого товару Німеччину (а.а.с.22, 140-143).

Транспортування придбаного товару відбувалося відповідно до умов договору від 10.01.2022 №4, укладеного з ФОП ОСОБА_1 . У рахунку-фактурі від 05.09.2023 №34 вказано, що транспортні послуги по маршруту Rotterdam, Netherlands Україна (с.Антопіль), CMR №4140334690 від 28.08.2023, становлять: Rotterdam, Netherlands п.п."Рава- Руська" 42000,00грн; п.п."Рава- Руська" с.Антопіль 3000,00грн (а.с.29).

З метою митного оформлення товару та вільного його випуску в обіг на території України позивачем до митного органу було подано митну декларацію №23UA204020038848U0 (а.а.с.30-31).

У митній декларації №23UA204020038848U0 задекларовано бувший у використанні сідельний тягач MAN TGX 26.460, ідентифікаційний номер VIN - НОМЕР_6 , номер двигуна НОМЕР_10 , тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів двигуна 12419 куб.м, колісна формула 6х2, календарний рік виготовлення 2018.

Митну вартість цього товару заявлено в загальному розмірі 10507,11GBP (470913,05грн.), з яких: 9570,00 GBP (428913,05грн) - ціна товару; 937,11 GBP (42 000,00грн) - витрати на транспортування.

Декларантом обрано перший метод визначення митної вартості за ціною договору.

Для проведення митного оформлення імпортованого сідельного тягача до зазначеної митної декларації було додано такі документи: рахунок-фактуру (інвойс) від 17.08.2023 №4140334694; автотранспортну накладну від 19.09.2023 №4140334694; декларацію про походження товару від 17.08.2023 №4140334694; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу 82128603013 від 31.07.2018; банківські платіжні документи від 26.07.2023 та від 01.08.2023 на загальну суму 75000,00 GBP; рахунок-фактуру про надання послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно експедиційні послуги №27 від 27.07.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів від 14.07.2023 №28/23; договір про надання послуг митного брокера від 04.01.2016 №1608; договір (контракт) про перевезення від 10.01.2022 №4; попередній інвойс від 16.08.2023 №4140334659; копію митної декларації країни відправлення.

За результатами аналізу документів, поданих декларантом для митного оформлення, відповідачем встановлено розбіжності, що призвело до сумнівів у достовірності наданих відомостей.

У зв`язку з цим, з метою підтвердження заявленого рівня митної вартості імпортованого товару, відповідачем позивачу було направлено письмову вимогу щодо необхідності надання додаткових документів.

На письмову вимогу відповідача позивачем додаткових документів не надано.

За результатом аналізу документів, поданих декларантом для митного оформлення, 25.09.2023 Рівненською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №204020/2023/000112/2 (а.а.с.32-33), яким відкориговано митну вартість імпортованого ТОВ "ПАРТНЕРАГРО" сідельного тягача MAN TGX 26.460, 2018 року виготовлення, ідентифікаційний номер VIN - НОМЕР_6 .

У вказаному рішенні зазначено про те, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та за рівнем, визначеним декларантом, у зв`язку з:

І. Подане до митного оформлення свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 31.07.2018 №82128603013 містить відомості про компанію, на яку зареєстрований транспортний засіб, які не кореспондуються із відомостями про продавця і покупця, заявленими декларантом. Вказане свідчить про наявність ризиків, заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов придбання оцінюваного транспортного засобу. Внаслідок перевірки копії митної декларації країни відправлення від 08.09.2023 №23GB09Х84060659018, встановлено її відсутність у базі даних митних декларацій (www.ec.euro pa.eu), також у вищезазначеній декларації відсутні відомості щодо умов поставки.

ІІ. Рівненська митниця володіє інформацією щодо рівнів митної вартості аналогічного транспортного засобу (за маркою, моделлю, об`ємом двигуна, календарним роком виготовлення, країною відправлення), митне оформлення якого здійснено за митною декларацією від 31.08.2023 № UA205140070031U1 31250 євро/од..

ІІІ. Заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання додаткових документів: 1) висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією з урахуванням фактичного технічного стану імпортованого транспортного засобу; 2) виписку з бухгалтерської документації продавця про формування ціни товару на заявлених комерційних умовах поставки; 3) загальні положення та умови контрактів, на підставі яких здійснено формування інвойсу від 17.08.2023 №4140334694 щодо продажу оцінюваного транспортного засобу; 4) документи в межах положень наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 щодо транспортних витрат за межами території України понесених ТОВ "ПАРТНЕРАГРО".

Відповідно до ч.6 ст.53 Митного кодексу України, декларант право за бажанням надати інші документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

ІV. За результатом проведеної відповідно до положень частини 4 статті 57 Митного кодексу України процедури консультації з декларантом та у зв`язку із у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 Митного кодексу України) інформації щодо ості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (статі 59 - 61 Митного кодексу України), достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 Митного су України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання гості (стаття 63 Митного кодексу України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених статтях 58 - 63 Митного кодексу України, митну вартість товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 Митного кодексу України.

Митну вартість товару визначено на підставі інформації щодо митної вартості аналогічного транспортного засобу (за маркою, моделлю, об`ємом двигуна, календарним роком виготовлення), митне оформлення якого здійснено за митною декларацією від 31.08.2023 №23UA205140070031U1 31250 євро/од.

Числове значення митної вартості товару у валюті рахунку становить 27121,8916 GBP (фунтів стерлінгів), що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 1215562,4987 грн.

Крім того, відповідачем сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204020/2023/000756 (а.а.с.34-35).

Різниця між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом за рішенням від 25.09.2023 №UA204020/2023/000112/2, становить 237589,10грн.

Вважаючи рішення та картку відмови відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.318 Митного кодексу України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Згідно з ч.3 ст.318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ч.2 ст.321 Митного кодексу України, у разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем закінчується: у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму (п.1 ч.6 ст.321 Митного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з ч.1 ст.49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (ч.1 ст.52 Митного кодексу України).

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5)за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6)транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7)ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8)якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.1, 2 ст.53 Митного кодексу України).

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1)договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2)рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3)рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5)ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6)каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У силу вимог ч.5 тс.53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч.1 ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з ч.2 ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч.6 ст.54 Митного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2, 3, 4 ст.57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Таким чином, до виключних повноважень органу доходів і зборів належить здійснення контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, яке полягає у перевірці числового значення та методу визначення заявленої митної вартості.

Поряд з цим, з урахуванням положень ч.3 ст.318 Митного кодексу України, яка встановлює, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, реалізація зазначених повноважень повинна відбуватись із обмеженим втручанням у процедуру самостійного визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, котрому повинна передувати наявність в органу доходів і зборів обґрунтованих сумнiвiв у правильності визначення заявленої митної вартості товарів.

Згідно з ч.ч.4, 5 ст.58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до ч.10 ст.58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Частиною 11 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (ч.9 ст.58 Митного кодексу України).

Відповідно до ч.2 ст.58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно з ч.ч.11, 12 ст.264 Митного кодексу України, митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на імпортерові. Але, при цьому, митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні вищенаведених статей, сумніви митниці є обґрунтованими тоді, коли: надані декларантом документи містять розбіжності, або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, або наявні ознаки підробки.

Так, наведені норми законодавства зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Незазначення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Спір між сторонами у цій справі виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості.

При цьому, позиція митного органу полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних (наявність неточностей), необхідних для визначення митної вартості, у зв`язку із чим від декларанта витребовувалися додаткові документи. Оскільки декларантом не надано витребуваних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, таку було визначено відповідачем за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в митниці щодо розмитнення аналогічного транспортного засобу.

У спірному рішенні від 25.09.2023 №UA204020/2023/000112/2 відповідачем в обґрунтування розбіжностей у документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, зазначено:

-подане до митного оформлення свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 31.07.2018 №82128603013 містить відомості про компанію, на яку зареєстрований транспортний засіб, які не кореспондуються із відомостями про продавця і покупця, заявленими декларантом;

-внаслідок перевірки копії митної декларації країни відправлення від 08.09.2023 №23GB09Х84060659018, встановлено її відсутність у базі даних митних декларацій (www.ec.euro pa.eu), також у вищезазначеній декларації відсутні відомості щодо умов поставки.

Надаючи оцінку доводам митного органу про те, що надане до митного оформлення свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу містить відомості про особу, на яку зареєстровано транспортний засіб, які не кореспондуються із відомостями про продавця/відправника чи покупця транспортних засобів, суд зазначає таке.

З поданих декларантом документів (Контракту №28/23, інвойсу від 16.08.2023 №4140334659) вбачається, що продавцем є компанія MAN Truck&Bus UK Limited. Доказів перебування позивача у договірних відносинах з третіми особами, крім продавця, матеріали справи не містять.

Суд зазначає, що продавець та власник товару не повинен обов`язково бути однією і тією ж особою. Продавець, реалізуючи транспортний засіб, не зобов`язаний здійснювати його реєстрацію за собою, а наявність у продавця права продажу може бути обумовлено цивільно-правовими відносинами між безпосереднім власником транспортного засобу та продавцем.

Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу в розумінні норм Митного кодексу України не є документом, який підтверджує митну вартість транспортного засобу, а отже відомості з гр.С1.1 жодним чином не впливають на митну вартість, а тому не можуть розцінюватися як критерій ризиковості і підстав для сумнівів у вірності заявленої митної вартості товару.

При цьому, питання щодо перевірки повноважень продавця на здійснення продажу транспортного засобу від імені його власників не входить до компетенції митниці та не впливає на задекларовані та підтверджені відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються та справляються митні платежі.

Суд зазначає, що за усталеною міжнародною практикою реалізація автомобіля може здійснюватися особами, які не вказані в свідоцтві про реєстрацію автомобіля, за умови надання відповідних документів купівлі-продажу, отримання коштів за реалізований автомобіль, а також експортного оформлення таких засобів (тобто, на умовах комісії, доручення тощо).

Оформлення у спірному випадку факту перетину транспортним засобом митного кордону Великої Британії згідно з декларацією країни відправлення свідчить про легальний спосіб вивезення позивачем транспортного засобу.

Щодо доводів митного органу про те, що внаслідок перевірки копій експортних митних декларацій встановлено їх відсутність в базі митних декларацій ЄС (www.ec.europa.eu) суд вказує таке.

Суд зазначає, що декларант не має стосунку до процедури реєстрації (оформлення) митної декларації країни походження, відповідно не може відповідати за наявність чи відсутність експортних митних декларацій у відкритій базі даних Європейської Комісії з тарифів та митного союзу (https://www.ec.europa.eu/).

Порядок заповнення митних декларацій країн-походження (експортних митних декларацій) врегульований законодавством Євросоюзу. Проходження товару через митний кордон Євросоюзу за експортними митними деклараціями є підтвердженням належного оформлення та заповнення граф даного документу з точки зору законодавства Європейського Союзу.

Крім того, суд звертає увагу сторін, що митна декларація країни відправлення не передбачена ч.2 ст.53 Митного кодексу України як документ, що підтверджує митну вартість.

Відтак, зазначена митним органом підстава не впливає на ціну заявленого товару, відповідно не може слугувати підставою для коригування митної вартості товару.

У сукупності викладеного, суд констатує, що усі зауваження відповідача з приводу наявності у нього сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості та з приводу непідтвердження позивачем числових значень складових митної вартості є безпідставними та необґрунтованими.

Крім того, митна декларація, на яку відповідач посилається у спірному рішенні та використав при коригуванні митної вартості товарів, не є достатнім доказом ціни, за якою відповідний товар було імпортовано до України.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

Поряд з цим, у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим.

Отже, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Щодо митної декларації, яка була використана відповідачем для визначення митної вартості товару при прийнятті спірного рішення, суд зазначає, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників ЄАІС. При прийнятті оспорюваного рішення відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірного рішення відповідач спирався не на документи, подані декларантом до митного оформлення, а на вже наявну в митного органу цінову інформацію.

Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 у справі №815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товарів, не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас підтверджували числові значення митної вартості.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач надав усі наявні та достатні документи, що передбачені Митним Кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість. Натомість, відповідачем не обґрунтовано ціну, яка визначена ним у оспорюваному рішенні.

Митний орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У сукупності викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не обґрунтував правомірності прийнятого ним рішення та сформованої картки відмови, а позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Отже, вимоги позивача підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із ч.ч.1, 3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Судом встановлено, що за подання адміністративного позову ТОВ "ПАРТНЕРАГРО" згідно з платіжними інструкціями від 20.11.2023 №10052 та від 13.12.2023 №10202 сплачено судовий збір у загальній сумі 6247,84грн (а.а.с.16, 42).

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено повністю, судовий збір у сумі 6247,84грн належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.

Щодо понесених позивачем витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 КАС України).

За змістом частини 3 статті 134 КАС України, для цілей судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.4 ст.134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають сплаті в порядку компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов`язані з оплатою правничої допомоги.

Згідно з ч.5 ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частини 6, 7 статті 134 КАС України передбачають, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Підстави та порядок укладення договору про надання правової допомоги, а також порядок обчислення гонорару врегульовано розділом ІV Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VІ (далі - Закон №5076-VІ).

Зокрема, ст.30 Закону №5076-VІ передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що правову допомогу позивачу у цій справі надавав адвокат Дяденчук А.І.

На підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги від 20.11.2023 №103, укладений між Адвокатським об`єднанням "Скорпіон" та ТОВ "ПАРТНЕРАГРО", додаток №1 до договору про надання правничої допомоги від 20.11.2023 №103, додаток №2 до договору про надання правничої допомоги від 20.11.2023 №103 з описом наданої допомоги, акт передачі-прийняття наданої правничої допомоги від 28.03.2024 (а.а.с.159-166, 169).

Відповідно до п.3.1 договору про надання правничої допомоги від 20.11.2023 №103 (далі - договір від 20.11.2023 №103) , вартість правничої допомоги складається з гонорару та фактичних (інших) витрат понесених, або які підлягають понесенню Адвокатом на виконання умов цього договору.

Гонорар адвоката за надання правничої допомоги узгоджується в додатку №2 до цього договору (п.3.2 договору від 20.11.2023 №103).

До фактичних (інших) витрат, що вказані в п.3.1, цього договору, відносяться документально підтверджені витрати по оплаті послуг наданих третіми особами, зокрема експертами, перекладачами, спеціалістами, нотаріусами, органами державної влади, агентами, судові та адміністративні збори, а також витрати Адвоката на відрядження до іншого населеного пункту. Розмір вказаних витрат узгоджуються з Клієнтом до моменту їх оплати. За вимогою клієнта, адвокат має надати документи, що детально підтверджують вказані фактичні витрати та їх розрахунок (п.3.3 Договору від 20.11.2023 №103).

Якщо сторони договору не домовляться про інше, усі рахунки, які виставляються адвокатом за надану. професійну правничу допомогу, а також з оплати фактичних витрат, підлягають сплаті Клієнтом у строки встановлені адвокатом в рахунку (п.3.4 Договору від 20.11.2023 №103).

Сторони договору узгодили такий вид та обсяг правничої допомоги, що надається за його умовами адвокатом клієнту: 1)здійснення юридичного аналізу та правового вивчення первинних митних декларацій та документів, які були додані до них для здійснення митного оформлення товару; 2) правовий аналіз рішення про коригування митної вартості товарів; UA204020/2023/000112/2 від 25.09.2023, а також документів на підставі яких вони прийняті; 3) правовий аналіз карток відмови у прийнятті митної декларації та документів, що слугували підставою її прийняття; 4) аналіз митних декларацій, за якими товар було випущено у вільний обіг на території України з усіма доданими до них документами; 5) сформувати правову позицію та стратегію захисту прав Клієнта, визначити перелік доказів та документів, необхідних для формування та обґрунтування правової позиції Клієнта; 6) вжити заходи по збиранню доказів та документів для захисту прав Клієнта, відправити адвокатські запити та заяви про надання документів; 7) здійснити аналіз норм матеріального права, в частині необхідній для формування правової позиції захисту прав та інтересів Клієнта; 8) проаналізувати судову практику по вирішенню аналогічних спорів; 9) здійснити написання та подання до Рівненського окружного адміністративного суду заяв по суті справи, зокрема, але не виключно, позовної заяви, відповіді на відзив та ін.; 10) здійснити представництво інтересів Клієнта в Рівненському окружному адміністративному суді та забезпечити реалізацію його прав та виконання обов`язків при розгляді справи про визнання протиправними та скасування рішення про визначення коду товару, карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлення випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; 11) отримати копію рішення суду першої інстанції (додаток №1 до Договору від 20.11.2023 №103).

Згідно із додатком від №2 до Договору від 20.11.2023 №103, сторони договору узгодили гонорар та фактичні витрати, які підлягають сплаті клієнтом у межах цього договору. Правнича допомога, за надання якої визначається розмір гонорару: комплекс правничої допомоги по правовому супроводу адміністративної справи про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів 25.09.2023 №UA204020/2023/000112/2.

Згідно із актом передачі-прийняття наданої правничої допомоги від 28.03.2024, вартість наданої правничої допомоги складає 10000грн 00коп. Акт передачі-прийняття наданої правничої допомоги є невід`ємною частиною договору.

На підтвердження оплати витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги у цій справі, позивачем надано платіжну інструкцію від 20.11.2023 на суму 10000,00грн (а.с.167).

Визначаючи суму, що належать до відшкодування позивачу, суд застосовує критерій реальності витрат на правничу допомогу адвоката (встановлення її дійсності та необхідності), а також критерій розумності розміру цих витрат, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Саме ці критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи компенсацію судових витрат на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у п.268 рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (East/West Alliance Limited v. Ukraine) від 23 січня 2014 року (заява №19336/04) Європейський суд зазначив: "Згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п.30, ECHR 1999).

За позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.04.2019 у справі №826/9047/16 (касаційне провадження №К/9901/5750/19), при визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Також, суд зважає на характер та предмет позову.

Таким чином, з врахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, кількості поданих позивачем доказів, обсягу обставин, що підлягали доказуванню, суд вважає за необхідне зменшити розмір судових витрат на правничу допомогу до 9000,00грн.

Отже, суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9000,00грн.

Що стосується стягнення судових витрат пов`язаних із залученням перекладача на користь позивача, то суд зазначає таке.

За приписами ст.71 КАС України, перекладачем є особа, яка вільно володіє мовою, якою здійснюється адміністративне судочинство, та іншою мовою, знання якої необхідне для усного або письмового перекладу з однієї мови на іншу, а також особа, яка володіє технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими.

Перекладач допускається ухвалою суду за клопотанням учасника справи або призначається з ініціативи суду.

Перекладач зобов`язаний з`являтися до суду за його викликом, здійснювати повний і правильний переклад, посвідчувати правильність перекладу своїм підписом на процесуальних документах, що вручаються сторонам у перекладі на їх рідну мову або мову, якою вони володіють.

Згідно з п.8 ч.2 ст.180 КАС України, питання про залучення перекладача вирішується судом у підготовчому засіданні, з приводу чого має бути постановлена відповідна ухвала.

Порядок допуску перекладача до участі у судовому засіданні, у тому числі роз`яснення йому прав та обов`язків і приведення до присяги, регламентовано ст.200 КАС України.

Відповідно до ч.5 ст.137 КАС України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що витрати, пов`язані з перекладом документів, не належать до витрат, які передбачені п.3 ч.3 ст.132 КАС України, оскільки зазначена норми стосується витрат, пов`язаних із залученням перекладачів, тобто вчиненням судом дій, спрямованих на забезпечення послуг перекладача у судовому засіданні та не розповсюджується на випадки використання послуг перекладача у позасудовому порядку.

Суд зазначає, що у судових засіданнях перекладач участі не брав, однак згідно з наданими суду позивачем доказами, перекладачем здійснено переклад документів, витрати на які позивач просить відшкодувати.

Водночас, суд зауважує, що у цьому випадку витрати, пов`язані з перекладом документів, мають бути віднесені до судових витрат на підставі п.5 ч.3 ст. 132 КАС України, оскільки є витратами, пов`язаними із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.138 КАС України розмір витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

20.12.2023 та 05.01.2024 представником позивача надано суду переклади з англійської мови на українську таких документів: інвойсу від 17.08.2023 №41403344694, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_11 , додатку до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_11 , експортної митної декларації №23GB09X84060659018, банківського платіжного документа від 01.08.2023, банківського платіжного документа від 26.07.2023 (а.а.с.44, 46, 46 (зворот), 48, 62, 62 (зворот)).

28.03.2024 представника позивача надано переклади з англійської мови на українську таких документів: інвойсів від 31.07.2023 №4140333389, від 31.07.2023 №4140333390, №4140334655 від 01.08.2023, від 01.08.2023 №4140334656, від 01.08.2023 №4140334657, від 01.08.2023 №4140334659 від 01.08.2023 №4140334662, від 01.08.2023 №4140334653 (а.а.с.120-151, 151 (зворот)).

З матеріалів справи вбачається, що переклад відповідних документів з англійської на українську мову був здійснений перекладачем Приватного малого підприємства "ЛТВ" ОСОБА_2 .

Позивачем на підтвердження понесених витрат на переклад документів додано до матеріалів справи копію рахунку-фактури від 26.12.2023 №0000536 на суму 1628,00грн з описом наданих послуг (а саме: переклад з англійської на українську мову документів SWIFT від 26.07.2023, SWIFT від 01.08.2023, митна декларація від 08.09.2023, свідоцтво реєстрації транспортного засобу) та платіжної інструкції від 04.01.2023 №10313 на суму 1628,00грн. Платником за вказаною платіжною інструкцією є ТОВ "ПАРТНЕРАГРО", а отримувачем ПМП "ЛТВ" (а.а.с.170, 171).

Однак, жодних доказів, які б підтверджували надання послуг з перекладу документів перекладачем ОСОБА_2 , як то зокрема договір про надання послуг з перекладу, акти виконаних робіт тощо, позивачем не надано. Як не надано також документів щодо укладених договорів з Приватним малим підприємством "ЛТВ", на рахунок якого здійснено оплату послуг з перекладу документів.

З огляду на відсутність належних документів, які б підтверджували надання послуг з перекладу документів перекладачем ОСОБА_2 , суд дійшов висновку про недоведеність позивачем витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, зокрема перекладом документів.

Відтак, у задоволенні заяви про стягнення з відповідача на користь позивач витрат на залучення перекладача суд відмовляє.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРТНЕРАГРО" до Рівненської митниці про визнання протиправними та скасування картки відмови, рішення про коригування митної вартості товарів задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці від 25.09.2023 №UA204020/2023/000112/2 про коригування митної вартості товарів.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204020/2023/000756.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРТНЕРАГРО" за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці судові витрати із сплати судового збору в сумі 6247 (шість тисяч двісті сорок сім) гривень 84коп.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРТНЕРАГРО" за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9000 (дев`ять тисяч) гривень 00коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАРТНЕРАГРО" (вул.Київська, буд.57Б, с.Антопіль, Рівненський район, Рівненська область, 35371; ідентифікаційний код юридичної особи 38892443).

Відповідач: Рівненська митниця (вул.Соборна, буд.104, м.Рівне, Рівненська область, 33028; ідентифікаційний код юридичної особи 43958370).

Повне рішення складено 10 квітня 2024 року.

Суддя О.М. Дудар