ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня2024 року

м. Київ

справа № 759/15715/21

провадження № 61-18597св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фонд гарантування інвестицій», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Джуринська Людмила Володимирівна,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фонд гарантування інвестицій» на постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Желепи О. В., Немировської О. В. від 14 листопада

2023 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фонд гарантування інвестицій» (далі - ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій»), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу (далі - ПН КМНО) ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_2 , в якому просила суд:

- скасувати рішення державного реєстратора - ПН КМНО Джуринської Л. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 57899890

від 28 квітня 2021 року; номер запису про право власності/довірчої власності: 41730219, на підставі якого було здійснено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за

ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій» з одночасним припиненням права власності останнього на вказану квартиру.

Позовні вимоги мотивувала тим, що 22 квітня 2022 року державним реєстратором Джуринською Л. В. було винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 57899890 від 28 квітня 2021 року (номер запису про право власності/довірчої власності: 41730219), підставою для державної реєстрації став договір іпотеки від 18 березня 2008 року. Вказаним рішенням державного реєстратора здійснено перереєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій».

Вказувала, що дане рішення державного реєстратора є незаконним, оскільки квартира, як предмет іпотеки за договором від 18 березня 2008 року, підпадає під заборону здійснення такої реєстрації, що визначено в Законі України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Також вказувала, що жодних письмових вимог від іпотекодержателя - іпотекодавці не отримували; вона не надавала своєї згоди на проведення переоформлення її майна.

Позивач зазначала, що набуття права власності на спірну квартиру можливе лише на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Також вказувала, що 23 квітня 2021 року вступили в силу зміни до Закону України «Про споживче кредитування», які надають право позичальникам реструктуризувати свої кредитні зобов`язання, виражені в іноземній валюті. Вона бажала реалізувати своє право, передбачене законодавством та подати заяву про реструктуризацію свого кредитного зобов`язання, що виникло за кредитним договором.

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просила суд її позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва у складі судді Журибеди О. М. від 25 квітня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, щоперереєстрація права власності на іпотечну квартиру за ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій» відбулася з дотриманням вимог діючого законодавства; іпотекодержателем було надано перелік всіх необхідних документів для здійснення перереєстрації права власності на іпотечну квартиру.

Суд першої інстанції зазначив, що дія норм Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не поширюється на спірну квартиру, оскільки перереєстрація права власності відбулася 22 квітня 2021 року, а вказаний закон втратив чинність

21 квітня 2021 року та фактично поновив свою дію з 23 квітня 2021 року.

Суд зазначив, що ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій» вчинило всі дії з повідомлення позивача про кредитний борг, усунення порушень договору та намір перереєструвати квартиру, попередження позивачу було вручено.

Бажання позивача подати заявку про реструктуризацію кредитного зобовязання лише підтверджує наявність кредитного боргу і правового значення для вирішення заявлених позовних вимог немає.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 квітня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .

Скасовано рішення державного реєстратора - ПН КМНО Джуринської Л. В. про державну реєстрацію права власності та їх обтяжень, індексний номер: 57899890

від 28 квітня 2021 року; номер запису про право власності: 41730219, щодо переходу права власності до ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій» на квартиру

АДРЕСА_1 .

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, щоспірна квартира АДРЕСА_1 , яка використовується як місце постійного проживання позивачем, не може бути примусово стягнута (шляхом перереєстрації права власності на нерухоме майно) на підставі дії Законів України від 13 квітня 2021 року № 1381-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» та № 1382-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реструктуризації зобов`язань за кредитами в іноземній валюті та адаптації процедур неплатоспроможності фізичних осіб», у тому числі шляхом реєстрації права власності за ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій» як забезпечення виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору від 18 березня 2008 року, укладеного в іноземній валюті.

Суд апеляційної інстанції вказав, що рішення державного реєстратора - ПН КМНО Джуринської Л. В. є незаконним, оскільки прийняте під час дії мораторію на звернення стягнення майна громадян, як забезпечення виконання умов кредитного договору, укладеного в іноземній валюті, оскільки Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» втратив чинність 21 квітня 2021 року та фактично поновив свою дію

23 квітня 2021 року. При цьому, заяву про державну перереєстрацію права власності ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій» подав 22 квітня 2021 року,

а рішення про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки прийнято державним реєстратором 28 квітня 2021 року, тобто після того як з 23 квітня

2021 року мораторій на звернення стягнення майна громадян поновив свою дію, що в свою чергу могло бути підставою для відмови в здійсненні державним реєстратором реєстрації права власності.

Також суд апеляційної інстанції послався на відповідну правову позицію, викладену

у постанові Великої Палати Верховного Суду.

При цьому апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що вона, як позичальник і іпотекодавець, не отримувала від ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій» письмової вимоги про усунення порушень виконання кредитного договору, оскільки наявні докази вказують на виконання кредитором таких дій.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2023 року ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

ОСОБА_1 не оскаржила в касаційному порядку судові рішення в частині мотивів про те, що вона, як позичальник і іпотекодавець, не отримувала від ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій» письмової вимоги про усунення порушень виконання кредитного договору.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2024 року відкрито касаційне провадження

у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 759/15715/21 із Святошинського районного суду м. Києва. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

18 січня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій» мотивована тим, що апеляційним судом були невірно застосовані норми статті 37 Закону України «Про іпотеку» та норми Законів України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реструктуризації зобов`язань за кредитами в іноземній валюті та адаптації процедур неплатоспроможності фізичних осіб» в сукупності із нормою частини тринадцятої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», протевисновок Верховного Суду щодо питання застосування вказаних норм права у сукупності у подібних правовідносинах наразі відсутній.

Зазначає, що вказані норми були застосовані й роз`яснені/розтлумачені у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

від 12 червня 2023 року у справі № 718/1816/21, провадження № 61-3528 сво 22

у подібних правовідносинах, проте обставини у справах відрізняються тим, що оскаржуване рішення державного реєстратора в даній справі було прийнято не в день реєстрації заяви іпотекодержателя про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки (22 квітня 2021 року), а через 5 робочих днів (28 квітня

2021 року).

Відповідно до абзацу 4 пункту 2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу України з процедури банкрутства (у редакції Закону України від 16 вересня 2020 року № 895-ІХ) Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» № 1304-VII (далі - Закон про мораторій) втрачає чинність через вісімнадцять місяців з дня введення в дію цього Кодексу, тобто 21 квітня 2021 року.

Вказує, що 13 квітня 2021 року Верховна Рада України прийняла:

- Закон України № 1381-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», відповідно до пункту 2 розділу 2 якого Закон про мораторій втрачає чинність через п`ять місяців з дня набрання чинності цим Законом;

- Закон України № 1382-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реструктуризації зобов`язань за кредитами в іноземній валюті та адаптації процедур неплатоспроможності фізичних осіб», яким абзац 4 пункту 2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу України з процедури банкрутства викладено в такій редакції: «Закон про мораторій втрачає чинність через двадцять місяців з дня введення в дію цього Кодексу».

Вказані Законі були опубліковані в офіційному друкованому виданні - газеті «Голос України» 22 квітня 2021 року та набрали чинності 23 квітня 2021 року.

Згідно з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 254691783 від 28 квітня 2021 року державна реєстрація права власності на квартиру за адресою:

АДРЕСА_2 за ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій» була здійснена 22 квітня 2021 року.

Враховуючи, що станом на 21-22 квітня 2021 року Закон про мораторій втратив чинність та його дію було поновлено лише 23 квітня 2021 року, тому на момент здійснення ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій» звернення стягнення на предмет іпотеки мораторій не діяв.

Щодо дати прийняття оскаржуваного рішення державного реєстратора ПН КМНО Джуринської Л. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 57899890 від 28 квітня 2021 року, апеляційним судом не були враховані наступні положення законодавства, яке регулює процедуру державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини тринадцятої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» датою і часом державної реєстрації прав вважається дата і час реєстрації відповідної заяви, за результатом розгляду якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.

22 квітня 2021 року ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій» звернулось до державного реєстратора (ПН КМНО Джуринської Л. В.) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на Предмет іпотеки у паперовій формі. 22 квітня 2021 року державним реєстратором була сформована та зареєстрована відповідна заява в Державному реєстрі прав. 28 квітня 2021 року (у строк, що не перевищує п`яти робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі прав) державним реєстратором було прийнято рішення про державну реєстрацію прав на спірну квартиру за ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій».

Отже, юридично право власності перейшло до ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій» 22 квітня 2021 року, а до 28 квітня 2021 року державним реєстратором вчинялись необхідні технічні дії щодо завершення реєстраційної процедури.

Аналогічний висновок, викладено у пунктах 17, 17.1. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі

№ 910/5635/22, у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 травня 2022 року у справі № 760/5743/20, від 23 червня 2022 року у справі

№ 369/5531/20.

Доводи осіб, які подали відзив (письмові пояснення) на касаційну скаргу

У січні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив від ОСОБА_1 на касаційну скаргу, в якому, зазначається, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою, судом апеляційної інстанції було встановлено всі обставини у справі. При цьому, зазначає, що доводи касаційної скарги про відсутність висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах є помилковим.

У лютому 2024 року до Верховного Суду надійшли письмові пояснення від ПН КМНО ОСОБА_3 на касаційну скаргу, в яких заявник погоджується з доводами скарги.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

18 березня 2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири

АДРЕСА_1 , яка складається з однієї житлової кімнати, загальною площею

43,20 кв. м, у тому числі жилою площею 17,70 кв. м (т. 1, а. с. 18).

18 березня 2008 року між ВАТ «КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 107/П/76/2008-840, згідно з яким останній було надано цільовий кредит на проведення розрахунків за договором купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_2 у сумі 144 272,43 долари США зі сплатою 11,3% річних, строком до 18 березня 2033 року (т. 1, а. с. 76-77).

01 жовтня 2008 року між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору від 18 березня 2008 року № 107/П/76/2007-840, якою сторони узгодили здійснення повернення суми кредиту по ануїтетному графіку, щомісячно; сума щомісячного платежу становила 1 965,68 доларів США

(т. 1, а. с. 78).

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , 18 березня 2008 року укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Ковальчуком С. П., зареєстрований в реєстрі за № 2477 (т. 1, а. с. 24-25).

Відповідно до пункту 1.1 іпотечного договору, іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов`язання, що витікає з кредитного договору, передає в іпотеку,

а іпотекодержатель приймає в іпотеку предмет іпотеки, яким є нерухоме майно,

а саме квартира АДРЕСА_3 .

07 травня 2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій» укладено договір № GL3N217046_ПВ216 про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Швець Р. О. за реєстровим №1557, за умовами якого ПАТ «КБ «Надра» відступило ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій» права вимоги до боржника, що належали ПАТ «КБ «Надра» на підставі кредитного договору № 107/П/76/2008-840 від 18 березня 2008 року та іпотекодавців за договором іпотеки, посвідченим ОСОБА_5 , приватним нотаріусом КМНО 18 березня 2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2477,

а ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій» набуло права вимоги (т. 1, а. с. 82-85).

Згідно з розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій», у ОСОБА_1 за договором № 107/П/76/2008-840 від 18 березня

2008 року станом на 07 травня 2020 року наявна кредитна заборгованість в сумі

179 732,66 доларів США, з яких: 142 917,66 доларів США - основного богу

та 36 815, 00 доларів США - відсотки (т. 1, а. с. 86).

25 червня 2020 року цінним листом з описом вкладення за вих. № 89 від 24 червня 2020 року ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій») на адресу попередньої реєстрації місця проживання ОСОБА_1 :

АДРЕСА_4 направлено вимогу про усунення порушення умов кредитного договору на виконання боржником зобов`язання за кредитним договором - оплати суми заборгованості: 179 732,66 дол. США. Також, ОСОБА_1 попереджено, що якщо протягом 30-ти днів дана вимога не буде виконана, ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій» розпочне процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України «Про іпотеку» та умов договору іпотеки будь-яким способом на власний розсуд, в тому числі шляхом позасудового врегулювання. Дане поштове відправлення було вручено адресату 26 червня

2020 року (т. 1, а. с. 90-94).

25 червня 2020 року цінним листом з описом вкладення за вих. № 91 від 24 червня 2020 року ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій» на адресу реєстрації місця проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 направлено вимогу про усунення порушення умов кредитного договору, яка була вручена адресату

01 липня 2020 року (т. 1, а. с. 100-104).

Відповідно до звіту про незалежну оцінку житлового приміщення, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 від 21 квітня 2021 року наданого суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Бюро Полекс», ринкова вартість зазначеної квартири на дату оцінки складає 641 424,00 грн (т. 1, а. с. 140-141).

З довідки ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій» від 22 квітня 2021 року № 189 за місцем вимоги, вбачається, що розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 107/П/76/2008-840 від 18 березня 2008 року станом на 22 квітня

2021 року складає у загальному розмірі 4 840 613,91 грн. Відповідно до звіту про незалежну оцінку квартири в житловому будинку за адресою:

АДРЕСА_2 , вартість вищевказаної квартир станом на 21 квітня

2021 року становить 641 424,00 грн (т. 1, а. с. 142).

Відповідно до Інформаційної довідки № 263311607 від 25 червня 2021 року -

22 квітня 2021 року державним реєстратором ПН КМНО Джуринською Л. В. винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриття розділу), індексний номер: 57899890 від 28 квітня 2021 року (номер запису про право власності/довірчої власності: 41730219), підставою для державної реєстрації став: договір іпотеки, серія та номер: 2477, виданий 18 березня 2008 року, видавник:

ПН КМНО Іванова Л. М., договір №№GL3N217046_ПВ216 про відступлення прав вимоги, серія та номер: 1557, виданий 07 травня 2020 року, видавник:

ПН КМНО Швець Р. О. (т. 1, а. с. 20-23).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій

статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах

(пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій» підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку»

(тут і далі - в редакції, чинній на час звернення банком стягнення на предмет іпотеки) іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Згідно із підпунктом 1 пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути примусово звернено стягнення (відчужене без згоди власника) на майно, що віднесене до об`єктів житлового фонду (далі - нерухоме житлове майно), об`єкт незавершеного житлового будівництва, майнові права на нього, що є предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно/об`єкт незавершеного житлового будівництва/майнові права виступають як забезпечення виконання зобов`язань фізичної особи (позичальника або майнового поручителя) за кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного житлового будівництва, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна; або;

- таке нерухоме житлове майно придбавалося за кредитні кошти і при цьому умовами кредитного договору передбачена заборона реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою знаходження нерухомого житлового майна, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує 140 квадратних метрів для квартири та 250 квадратних метрів для житлового будинку.

Пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Відповідно до абзацу 4 пункту 2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу України з процедури банкрутства (у редакції Закону України від 16 вересня 2020 року № 895-IX) Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» втрачає чинність через вісімнадцять місяців з дня введення в дію цього Кодексу, тобто 21 квітня 2021 року.

13 квітня 2021 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 1381-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», відповідно до пункту 2 розділу ІІ якого Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» втрачає чинність через п`ять місяців з дня набрання чинності цим Законом.

Також 13 квітня 2021 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 1382-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реструктуризації зобов`язань за кредитами в іноземній валюті та адаптації процедур неплатоспроможності фізичних осіб», яким внесла зміни до Кодексу України з процедур банкрутства у розділі «Прикінцеві та перехідні положення» та абзац четвертий пункту 2 виклала в такій редакції: «Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» втрачає чинність через двадцять місяців з дня введення в дію цього Кодексу».

Закони № 1381-IX та № 1382-IX Президент України 21 квітня 2021 року підписав, та 22 квітня 2021 року їх опубліковано в офіційному друкованому виданні - газеті «Голос України».

Закони України від 13 квітня 2021 року № 1381-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» та № 1382-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реструктуризації зобов`язань за кредитами в іноземній валюті та адаптації процедур неплатоспроможності фізичних осіб» набрали чинності 23 квітня 2021 року.

Відповідно до цих законів Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (який втратив чинність 21 квітня 2021 року) поновлює свою дію на п`ять місяців з дня набрання чинності Законом № 1381-IX, тобто діє з 23 квітня 2021 року до 23 вересня 2021 року.

Щодо дії закону в часі

В оцінці правомірності дій іпотекодержателя щодо звернення стягнення на предмет іпотеки 22 квітня 2021 року потрібно враховувати, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» втратив чинність 21 квітня 2021 року та поновив свою дію лише 23 квітня 2021 року.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За правилами частин першої та третьої статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, зумовлює у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене в результаті прийняття пізніше іншого закону чи інакшого нормативно-правового акта.

У Рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів наголошується на тому, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У Рішенні від 12 липня 2019 року № 5-р(I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).

З урахуванням наведених приписів Закону та Рішення Конституційного Суду України є підстави для висновку, що іпотекодержатель, звертаючись до державного реєстратора з метою позасудового врегулювання спору, мав керуватися тією нормою права, яка сформульована саме у законі, яка була чинною на момент вчинення ним відповідної реєстраційної дії, зокрема й звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації права власності на нього за іпотекодержателем. За умови дотримання вимог позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, чинних на момент вчинення такої дії, рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем є правомірним та не підлягає скасуванню судом.

Враховуючи, що станом на 22 квітня 2021 року Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» втратив чинність та поновлено його дію було лише 23 квітня 2021 року, тому висновки суду першої інстанції про те, що на момент звернення стягнення на предмет іпотеки мораторій не діяв, є обґрунтованими.

Та обставина, що Президент України підписав закони № 1381-IX та № 1382-IX 21 квітня 2021 року, та 22 квітня 2021 року їх опубліковано в офіційному друкованому виданні - газеті «Голос України», не підтверджує, що ці закони набрали законної сили та були обов`язковими для іпотекодержателя (у цій справі) у день їх опублікування.

Верховний Суд наголошує на тому, що, як зазначалося, новий закон України, який набрав чинності, за загальним правилом, застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини є тривалими і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, тоді нове правове регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування.

У Законі № 1381-IX, пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого продовжено дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», не міститься застереження про те, що його положення застосовуються до правовідносин не раніше дня його офіційного опублікування, а тому підстав для застосування норм Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» у справі, що переглядається, не встановлено.

Відповідно у іпотекодержателя не було законних перешкод для звернення до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - реєстрацію 22 квітня 2021 року права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем на підставі іпотечного застереження у примусовому порядку без згоди іпотекодавця: іпотекодержатель надав державному реєстратору усі необхідні документи, що встановлено судом, заборон на вчинення таких дій на момент звернення іпотекодержателя до державного реєстратора законодавцем встановлено не було, відповідно оспорюване рішення державного реєстратора є правомірним та не підлягає скасуванню.

Щодо застосування принципів справедливості, добросовісності та розумності у спірних правовідносинах

Справедливість, добросовісність та розумність є загальною засадою цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України).

Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18)).

Виходячи із аналізу правових норм, закріплених у ЦК України, поняття «добросовісність» ототожнюється із поняттям «безвинність» і навпаки, «недобросовісність» із «виною». Такий висновок випливає із того, що за діяння, якими заподіяно шкоду внаслідок недобросовісної поведінки, може наступати відповідальність (наприклад, частина третя статті 39 ЦК України), а оскільки обов`язковим елементом настання відповідальності за загальним правилом є вина, то такі діяння є винними (постанова Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 521/17654/15-ц (провадження № 61-2858св18)).

Розглядаючи поняття розумності як принципу здійснення суб`єктивних цивільних прав потрібно враховувати, що розумною є поведінка особи, яка діє у межах, не заборонених їй договором або актами цивільного законодавства (постанова Верховного Суду від 16 січня 2019 року у праві № 521/17654/15-ц (провадження № 61-2858св18)).

Справедливість є однією з основних засад права та вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема у рівності всіх перед законом (третій та четвертий абзаци пункту 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада

2004 року № 15-рп/2004).

Таке тлумачення пункту 6 статті 3 ЦК України, що дії іпотекодержателя з примусової реалізації предмета іпотеки у період, коли не діяв Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (21 та 22 квітня 2021 року), та за обставин прийняття 13 квітня 2021 року Верховного Радою України законів № 1381-IX та № 1382-IX, які опубліковані 22 квітня 2021 року та набрали чинності 23 квітня 2021 року, суперечить принципу справедливості, розумності та добросовісності, призведе до унеможливлення задоволення іпотекодержателем вимог за відповідним договором.

Подібне тлумачення є несумісним із призначенням інституту забезпечення виконання зобов`язань і суперечить принципам розумності, справедливості та рівності сторін.

У таких висновках Верховний Суд керується тим, що вимога іпотекодержателя щодо звернення стягнення на предмет іпотеки є правомірною та пов`язана з невиконанням/неналежним виконанням позичальником основного кредитного зобов`язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до іпотечного застереження за існування відповідних обставин, зокрема невиконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, що призвело до існування простроченої заборгованості, у період, коли не діяв Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (21 та 22 квітня 2021 року) та за обставин прийняття 13 квітня 2021 року Верховного Радою України законів № 1381-IX та № 1382-IX, які опубліковані 22 квітня 2021 року та набрали чинності 23 квітня 2021 року, не свідчить про порушення іпотекодержателем принципу справедливості, добросовісності та розумності.

Товариство, звертаючись до державного реєстратора, діяло відкрито, у межах, не заборонених договором або актами цивільного законодавства, реалізуючи своє правомірне право на погашення заборгованості за кредитним договором за рахунок предмета іпотеки. Обмеження іпотекодержателя у такому праві, з урахуванням існування усіх необхідних для цього умов, буде неправомірним та призведе до надання переваги одному із учасників спірних правовідносин та порушення принципу рівності сторін у правовідносинах.

Інтерес товариства був правомірним, товариство задовольнило його з метою отримання виконання за чинним зобов`язанням.

Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення вимог кредитора. При цьому до прийняття Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від факту невиконання боржником умов кредитного договору.

Визначаючи те, чи вийшов кредитор за межі здійснення цивільних прав, Верховний Суд врахував таке.

Верховний Суд наголошує на тому, що мораторій є відстроченням виконання зобов`язання, а не звільненням від його виконання. Мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, запроваджений законом, не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у разі невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє у примусовому порядку стягувати (відчужувати без згоди власника) цей предмет іпотеки (застави).

Дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» виключно обмежувала в часі примусове стягнення майна до моменту втрати ним чинності. Після втрати чинності цим Законом право іпотекодержателя примусово звернути стягнення на предмет іпотеки відновлюється та іпотекодержатель вправі скористуватися ним у разі існування на те підстав, зокрема факту невиконання боржником умов кредитного договору.

Відповідно до частини третьої статті 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої-п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Аналіз частини другої статті 13 ЦК України дає підстави для висновку, що недобросовісна поведінка особи, яка полягає у вчиненні дій, які можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом.

Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Категорія «зловживання правом» свідчить про те, що вона стосується саме здійснення суб`єктивних цивільних прав, а не виконання обов`язків. Обов`язковою умовою кваліфікації дій особи як зловживання правом є встановлення факту вчинення дій, спрямованих на здійснення належного відповідній особі суб`єктивного цивільного права.

Заборона зловживання правом за суттю випливає з якості рівнозваженості, закладеної такою засадою, як юридична рівність учасників цивільних правовідносин. Ця формула виражає втілення в цивільному праві принципів пропорційності, еквівалентності, справедливості під час реалізації суб`єктивних цивільних прав і виконання юридичних обов`язків.

Здійснення суб`єктивних цивільних прав повинно відбуватися суто відповідно до принципів правомірності здійснення суб`єктивних цивільних прав, автономії волі, принципів розумності і добросовісності. Дотримання цих принципів є обов`язковим для застосування при здійсненні усіх, без винятку, суб`єктивних цивільних прав.

Дослідження питання про здійснення особою належного їй суб`єктивного матеріального права відповідно до його мети безпосередньо пов`язане з аналізом фактичних дій суб`єкта на предмет дотримання вимоги добросовісності.

Як зазначено, право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки є правомірним, сторони у договорі передбачили відповідну умову про іпотечне застереження - про позасудовий спосіб реалізації предмета іпотеки, на момент реєстрації права власності за банком Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» втратив чинність, а та обставина, що на момент реалізації предмета іпотеки Верховна Рада України вже прийняла 13 квітня 2021 року закони № 1381-IX та № 1382-IX, які опубліковані 22 квітня 2021 року та набрали чинності 23 квітня 2021 року, не свідчить про порушення іпотекодержателем принципу справедливості, добросовісності та розумності. На момент реалізації іпотекодержателем свого правомірного права мораторій на звернення стягнення на предмет іпотеки в Україні не діяв, а набрання чинності відповідним Законом у майбутньому не може призводити до обмеження прав осіб у момент, коли такий Закон ще не набрав чинності.

Верховний Суд у таких висновках керується також тим, що, розпочинаючи процедуру позасудового врегулювання спору та направляючи іпотекодавцю досудову вимогу, іпотекодержатель мав правомірні очікування на реалізацію своїх прав на звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку після втрати чинності Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». На момент направлення досудової вимоги ще не було прийнято законів № 1381-IX та

№ 1382-IX, а тому іпотекодержатель не міг передбачати, що дію цього Закону буде продовжено.

Потрібно враховувати, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не встановлює заборони іпотекодержателю розпочати процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, провести підготовчі дії, що полягають у направленні іпотекодавцю досудової вимоги, проведенні оцінки вартості іпотечного майна. До того ж, направлення досудової вимоги іпотекодавцю не свідчить про те, що у подальшому безумовно відбудеться примусове стягнення у позасудовому порядку, адже така вимога може бути задоволена іпотекодавцем добровільно та предмет іпотеки буде відчужений за згодою іпотекодавця, а також невиконання досудової вимоги може бути підставою для звернення до суду з відповідним позовом. Саме іпотекодержатель на власний розсуд та з урахуванням обставин, що склалися, вправі обирати, у який саме спосіб йому задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки.

Також не може свідчити про порушення принципу добросовісності, справедливості та розумності сама реєстрація за іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки у день подання заяви до державного реєстратора, оскільки такої заборони Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на момент прийняття рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно) не містить. Визначення граничного строку (в один робочий день) розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не означає, що таке рішення державний реєстратор має прийняти в момент закінчення такого строку, а свідчить, що таке рішення державний реєстратор вправі ухвалити протягом усього цього строку до його завершення.

Підсумовуючи, за обставин, коли іпотекодержатель діє відкрито, з дотриманням процедури позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки та за існування для цього правових підстав - невиконання чи неналежне виконання боржником зобов`язань, забезпечених іпотекою, - такі дії іпотекодержателя не можуть вважатися вчиненими з порушенням принципу справедливості, розумності та добросовісності.

Покладення на іпотекодержателя негативних наслідків у виді невизнання за іпотекодержателем права на позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки, коли Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не діяв у зв`язку з несвоєчасним прийняттям, підписанням та опублікуванням законів № 1381-IX та № 1382-IX, є неприпустимим, нівелює в цілому права іпотекодержателя на захист своїх порушених прав невиконанням чи неналежним виконанням боржником зобов`язань, забезпечених іпотекою.

Верховний Суд наголошує на тому, що та обставина, що до втрати чинності Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» Верховна Рада України схвалила Закони № 1381-IX та № 1382-IX, не мала для іпотекодержателя таких наслідків, як заборона позасудового врегулювання спору після втрати чинності Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», адже прийняття закону Верховною Радою України не ототожнюється з набранням ним чинності.

Відповідно до статті 94 Конституції України закон підписує Голова Верховної Ради України і невідкладно направляє його Президентові України. Президент України протягом п`ятнадцяти днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду. У разі якщо Президент України протягом встановленого строку не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схваленим Президентом України і має бути підписаний та офіційно оприлюднений. Закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Тож прийняття Закону України Верховною Радою України без набрання ним чинності не створює для особи обов`язку для вчинення певних дій або утримання від них, адже за загальним правилом закон не має зворотної дії у часі.

Верховний Суд зазначає, що звернення іпотекодержателя 22 квітня 2022 року до державного реєстратора з метою звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі іпотечного застереження у примусовому порядку без згоди іпотекодавця є правомірним, не суперечить принципу добросовісності, розумності та справедливості, а тому немає підстав для висновку про існування підстав для скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем.

Вказані норми були застосовані у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 червня 2023 року у справі

№ 718/1816/21, провадження № 61 - 3528 сво 22.

Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої

статті18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови

у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Частиною дев`ятою статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що датою і часом державної реєстрації прав вважається дата і час реєстрації відповідної заяви, за результатом розгляду якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.

Відповідно до частини тринадцятої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» датою і часом державної реєстрації прав вважається дата і час реєстрації відповідної заяви, за результатом розгляду якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться у строк, що не перевищує п`яти робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі прав, крім випадку, передбаченого статтею 31-2 цього Закону (частина друга статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Тобто, дата формування та реєстрації заяви є датою державної реєстрації прав, що передує прийняттю рішення про державну реєстрацію прав.

Аналогічний висновок, викладено у пунктах 17, 17.1. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі

№ 910/5635/22, у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 травня 2022 року у справі № 760/5743/20, провадження № 61-8984св21, від 23 червня 2022 року у справі № 369/5531/20, провадження № 61-19042св21.

Тобто, оскільки 22 квітня 2021 року ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій» звернулось до державного реєстратора (ПН КМНО Джуринської Л. В.) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на Предмет іпотеки у паперовій формі.

22 квітня 2021 року державним реєстратором була сформована та зареєстрована відповідна заява в Державному реєстрі прав. 28 квітня 2021 року (у строк, що не перевищує п`яти робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі прав) державним реєстратором було прийнято рішення про державну реєстрацію прав на спірну квартиру за ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій».

Отже, юридично право власності перейшло до ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій» 22 квітня 2021 року, а до 28 квітня 2021 року державним реєстратором вчинялись необхідні технічні дії щодо завершення реєстраційної процедури.

Тому доводи касаційної скарги Верховний Суд уважає обґрунтованими.

У силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України районним судом всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому,

так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення

є мотивованими.

Висновки суду першої інстанції по суті спору узгоджуються із судовою практикою Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає

в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права

з дотриманням норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, а тому вказане рішення необхідно залишити в силі,

а постанову суду апеляційної інстанції - скасувати.

Щодо розподілу судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення

або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки Верховний Суд задовольняє касаційну скаргу ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій», тому сплачений судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1816,00 грн, слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій».

Керуючись статтями 141, 400, 402, 413, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фонд гарантування інвестицій» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 14 листопада 2023 рокускасувати, залишити в силі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 квітня 2023 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фонд гарантування інвестицій» судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 816,00 (одну тисячу вісімсот шістнадцять) грн 00 коп.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,

є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець