ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

03 квітня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/251/23

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.

розглянув справу

за позовом Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії ім. Тараса Шевченка

до відповідача Тернопільської обласної ради

третя особа 1: Кабінет Міністрів України

третя особа 2: Міністерство освіти і науки України

третя особа 3: Тернопільська обласна державна адміністрація

про: визнання протиправним та скасування рішення Тернопільської обласної ради №425 від 15.12.2021; визнання протиправними дій Тернопільської обласної ради, спрямованих на передачу Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії ім. Тараса Шевченка з спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області до державної власності та зобов`язання утриматись від таких дій.

за участі представників сторін:

позивача: Вовк У.Я. -адвокат;

відповідача: Кузьма Г.Р. - довіреність;

третьої особи 1: Шпит І.П. - довіреність.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває справа за позовом Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії ім. Тараса Шевченка до Тернопільської обласної ради про визнання протиправним і скасування рішення органу місцевого самоврядування та визнання протиправними дій.

Судом відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження.

Позовні вимоги, підтримані у судовому засіданні повноважним представником обґрунтовані тим, що рішення №425 від 15.12.2021 прийняте відповідачем з порушенням вимог п. 20 ч. 1 ч. 43 та ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", тому є незаконним.

Ухвалою суду від 09.08.2023 зупинено провадження у даній справі до перегляду судового рішення в справі №500/3752/21 у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду.

12 березня 2024 року провадження у справі поновлено та призначено підготовче судове засідання на 03 квітня 2024.

Освітній заклад письмових пояснень щодо застосування норм процесуального права стосовно юрисдикції спору з врахуванням ухвали Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2024 по справі №500/3752/21 та постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 серпня 2023 року у справі № 925/1741/21 не подав. Однак його представник у судовому засіданні щодо закриття провадження у справі заперечила, посилаючись на відсутність фактичних підстав для вчинення судом даної процесуальної дії.

Натомість представники відповідача та третьої особи в судовому засіданні вказали на необхідність закриття провадження у справі, підтримавши власні письмові пояснення з даного приводу (№07-311 від 26.03.2024 та №13.6-36/249-24 від 27.03.2024).

Розглянувши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Предметом судового розгляду у даній справі є визнання протиправним та скасування рішення Тернопільської обласної ради "Про надання згоди на передачу Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії ім. Тараса Шевченка з спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області до державної власності", визнання протиправними дій органу місцевого самоврядування, спрямованих на таку передачу та зобов`язання відповідача утриматися від таких дій.

Як свідчить зміст позовних вимог та їх обґрунтування, незгода позивача з оскаржуваним рішенням відповідача, серед іншого, ґрунтується на тому, що орган місцевого самоврядування діяв у спірних правовідносинах всупереч інтересів територіальної громади області та суттєво порушив права її мешканців; не дотримався процедури прийняття рішення під час голосування; вийшов за межі повноважень наданих йому законом; всупереч законодавчих приписів не отримав відповідного погодження на вчинення оскаржуваної дії від уповноважених органів влади та трудового колективу Академії.

Також освітній заклад стверджує, що Тернопільська обласна рада намагається позбутися зобов`язання щодо обов`язкового розміщення регіонального замовлення на підготовку фахівців для забезпечення потреб області, таким чином позбавляючи численних абітурієнтів права на здобуття вищої освіти, гарантованого законом, а Академію - необхідного рівня ліцензованого обсягу здобучів освіти.

Приймаючи зазначену справу до свого провадження судом враховані викладені у ч. 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" приписи, за якими висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах ВС, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

У другій частині статті 315 ГПК України законодавець обумовив, що у постанові Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, з якою не погодилися інші суди.

В свою чергу, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 вересня 2020 року у справі №260/91/19 відступила від висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справах №1340/5441/18 та №813/1368/18, згідно яких, спори у подібних правовідносинах належить розглядати у порядку адміністративного судочинства, та сформувала висновок про те, що такі спори є найбільш наближеним до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, а тому повинні розглядатися за правилами господарського судочинства.

При цьому слід зазначити, що вказаний правовий висновок був застосований до спірних правовідносин як закладом освіти при зверненні до суду із позовними вимогами, так і судами різних юрисдикцій, зокрема, Тернопільським окружним адміністративним судом при винесені ухвали про відмову у відкритті провадження у адміністративній справі №500/1220/22 від 21.02.2022 та Господарським судом Тернопільської області при відкритті провадження у справі №921/251/23.

Водночас, за висновком Великої Палати Верховного Суду, котрий сформований у постанові від 30 січня 2019 року у справі №755/10947/17 слідує, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Зважаючи на викладене, застосовуючи останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду стосовно юрисдикції спору та законодавчі приписи, котрі регулюють спірні правовідносини, суд констатує наступне.

Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Спір у даній справі не є таким, що виник із корпоративних відносин. Адже, відповідно до частин 1, 3 статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Окрім цього, варто зазначити, що за вказівками пункту 10 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій.

За змістом статті 81 Цивільного кодексу України юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Цивільним кодексом України встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права.

Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.

Відповідно до частини 2 статті 169 ЦК України територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, спільні комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом.

Відповідно до статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до повноважень районних і обласних рад віднесено вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

За змістом частин першої та четвертої статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на заклади освіти. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

Згідно із п.п. 1.2-1.4 Статуту позивача, затвердженого рішенням Тернопільської обласної ради №113 від 17.03.2021, Академія належить до об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області. Власником і засновником Академії є Тернопільська обласна рада, яка здійснює управління цим об`єктом на підставі ст.ст.142-144 Конституції України, ст.ст.10, 17, 43, 60 п.10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про місцеве самоврядування" в Україні".

Статтею 14 Закону України "Про вищу освіту" передбачено, що органи місцевого самоврядування, до сфери управління яких належать заклади вищої освіти, у межах своїх повноважень, зокрема безпосередньо або через уповноважений ними орган реалізують права і обов`язки засновника, передбачені цим та іншими законами України, стосовно закладів вищої освіти України, що належать до сфери їх управління.

Частиною 3 ст.15 цього ж Закону визначено, що Засновник (засновники) або уповноважений ним (ними) орган може (можуть) делегувати окремі свої повноваження керівникові або іншому органу управління закладу вищої освіти.

З огляду на викладене в сукупності суд констатує, що Кременецька обласна гуманітарно-педагогічна академія ім. Тараса Шевченка є закладом вищої освіти, юридичною особою публічного права, засновником та органом управління якого виступає саме Тернопільська обласна рада.

При цьому, суд зазначає про те, що однією з ознак юридичної особи публічного права є реалізація публічних інтересів держави чи територіальної громади.

Враховуючи предмет спору у цій справі та визначені Академією підстави позову, а також характер порушених на думку позивача його прав та інтересів, суд констатує, що правовідносини у цій справі за своїми суттю та характером спрямовані в першу чергу на вирішення питань організації освітнього процесу, зокрема забезпечення доступності освіти, права на здобуття вищої освіти, можливості продовжити навчання на відповідному рівні, що має на меті передусім публічний, а не приватний інтерес. Крім того, освітній заклад зазначає, що оспорюване рішення також впливає на права та інтереси територіальної громади, з огляду на що позивач діє на захист публічного інтересу, з метою судового контролю за публічними завданнями відповідного органу влади.

В свою чергу, Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 надав тлумачення положень частини 2 статті 55 Конституції України. Так, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

У рішенні від 16 квітня 2009 року по справі № 7-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що в Основному Законі України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144 Конституції України). На основі цього положення Конституції України в Законі визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частина перша статті 59 Конституції України). Проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Акти, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, установлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Тернопільська обласна рада є суб`єктом владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки здійснює публічно-владні управлінські функції у сфері управління закладами вищої освіти, зокрема Кременецькою обласною гуманітарно-педагогічною академією ім. Тараса Шевченка, шляхом прийняття відповідних актів. Оспорюване у цій справі рішення прийнято радою на виконання владних управлінських функцій і є таким, що зачіпає права та інтереси територіальної громади, тому правовідносини, що виникли у справі, є публічно-правовими і справа підсудна адміністративному суду.

Поряд із наведеним, такий висновок суду ґрунтується також на тому, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.08.2023 у справі №925/1741/21 відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, викладених у попередніх постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №813/1232/18 та від 09.09.2020 у справі №260/91/19, а також у постановах Верховного Суду від 28.01.2021 у справі №140/434/19, від 22.10.2020 у справі №694/1174/16-а, зазначивши, що такі спори належать до адміністративної юрисдикції та мають вирішуватися судами за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, Великою Палатою Верховного Суду у зазначеній постанові сформовано такі висновки:

- необхідною та єдиною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення цим суб`єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватися суб`єктом саме в тих правовідносинах, у яких виник спір. Під владними управлінськими функціями, що здійснюються на основі законодавства, зокрема, на виконання делегованих повноважень, слід розуміти будь-які владні повноваження в рамках діяльності держави чи місцевого самоврядування, що не належать до законодавчих повноважень чи повноважень здійснювати правосуддя;

- до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення;

- з норм пунктів 1, 2, 7 частини першої статті 4, пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що до адміністративної юрисдикції належить справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб`єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує її права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин;

- визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Дану правову позицію підтримала Велика Палата Верховного Суду в ухвалі №500/3752/21 від 18.01.2024.

В свою чергу, з точки зору законодавця спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, якщо: він не є підвідомчим господарському суду, тобто предмет спору не охоплюється статтею 20 Господарського процесуального кодексу України; спір за предметною ознакою підвідомчий господарському суду, але одна зі сторін не може бути учасником господарського процесу, а її право чи інтерес не підлягають судовому захисту у господарському суді. З огляду на викладене, провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 231 ГПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

На виконання цієї процесуальної норми господарський суд доводить до відома позивача, що спір у даній справі відноситься до юрисдикції адміністративних судів. Окрім цього, суд повідомляє, що за правилами, викладеними у п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору може бути повернута на підставі клопотання, особі, яка його сплатила.

З огляду на наведене та керуючись п.1 ч.1 ст. 231, ст.ст. 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі закрити.

2. Копію ухвали надіслати учасникам справи відповідно до положень ч. 5 ст. 6 ГПК України.

3. Копію ухвали надіслати рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення:

- Кабінету Міністрів України (вул. Грушевського, 12/2 м. Київ, 01008).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253-259 ГПК України. Дата підписання повного тексту ухвали 11.04.2024

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя О.В. Руденко