КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у вжитті заходів забезпечення позову

08 квітня 2024 року Справа № 320/13134/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Войтович І.І., розглянувши в місті Києві у письмовому провадженні клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округа ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасувати наказ,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округа ОСОБА_1 із позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) , у якому просить суд:

1. Визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) стосовно внесення Подання № 9247/9.1-24 від 22.02.2024 року до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю № 9217, виданого Міністерством юстиції України 27 жовтня 2015 року на ім`я ОСОБА_1 .

2. Визнати протиправним та скасувати Наказ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 207/6 від 22 лютого 2024 року «Про тимчасове зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Майдибури О.В.».

01.04.2024, ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та визначеної здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

05.04.2024 через систему Електронний суд позивачем подано до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округа Майдибура О.В. просить суд:

Вжити заходи забезпечення позову до набрання законної сили рішенням суду по справі № 320/13134/24, а саме:

- зупинити дію Наказу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 207/6 від 22 лютого 2024 року «Про тимчасове зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Майдибури О.В.»;

- заборонити Вищій кваліфікаційній комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України розгляд Подання Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) № 9247/9.1-24 від 22.02.2024 року до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю № 9217, виданого Міністерством юстиції України 27 жовтня 2015 року на ім`я ОСОБА_1 та приймати рішення за результатами цього розгляду;

- зобов`язати регіональну філію м. Києва та Київської області Державного підприємства «Національні інформаційні системи» (ЄДРПОУ ВП 39881922, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 4 м. Київ, 04053) поновити приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Майдибурі Оксані Василівні, свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю № 9217, видане Міністерством юстиції України 27 жовтня 2015 року доступ до Єдиних та Державних реєстрів.

В обґрунтування поданої заяви вказано про те, що спірний Наказ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 207/6 від 22 лютого 2024 року «Про тимчасове зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Майдибури О.В.» містить очевидні ознаки протиправності дій та рішень суб`єкта владних повноважень та порушення прав, свобод та інтересів приватного нотаріуса таким рішенням. Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Київ) визначено підстави для внесення Подання згідно пп. «з» та пп. «і» п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про нотаріат», що свідчить про очевидну протиправність дій щодо внесення на розгляд до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України Подання з пропозицією про анулювання належного Позивачу свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю № 9217, виданого Міністерством юстиції України 27 жовтня 2015 року на ім`я ОСОБА_1 . Подання надіслане відповідачем до Міністерства юстиції України разом із спірним Наказом до вирішення питання Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату по суті, але не більш як на шість місяців. Зверненням із вищевказаним Поданням суб`єктом владних повноважень слугувало по-суті, рішення Московського районного суду м. Харкова від 24.08.2023 по справі № 643/18223/21, яке набрало законної сили 12.12.2023 та яке, разом з постановою Суду апеляційної інстанції, оскаржується, зокрема, позивачем у Суді касаційної інстанції.

Враховуючи положення ст. 3 Закону України "Про нотаріат", положень статті 43 Конституції України та статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права на працю та оплати праці, позивач зазначає, що позбавлення права на здійснення діяльності приватного нотаріуса переслідує ціль усунення від виконання обов`язків не кваліфікованої або недоброчесної особи. При цьому шкода від такої діяльності має бути належно обґрунтованою та переважати суспільний інтерес щодо здійсненні діяльності таким нотаріусом. Позивач наполягає, що фактично її позбавлено можливості отримувати дохід від професійної діяльності, пов`язаної також із доступом до Єдиних та Державних реєстрів. У приватного нотаріуса є зобов`язання як перед державою у вигляді сплати податків, так і щодо сплати заробітної плати, комунальних послуг за утримання робочого місця, не зважаючи на фактичне зупинення її діяльності. Втім, іншою оплачуваною роботою позивач займатись не може, крім виконання функції медіатора, викладацької, наукової і творчої діяльності, реєстрації підписувачів згідно із законодавством у сфері електронних довірчих послуг, а також діяльності у професійному самоврядуванні нотаріусів.

Невжиття заявлених у заяві заходів забезпечення позову, у тому числі, в частині зупинення дії Наказу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 207/6 від 22 лютого 2024 року «Про тимчасове зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Майдибури О.В.» та поновленню позивачу доступів до Єдиних та Державних реєстрів може істотно ускладнити, унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист, поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких позивач звернулася до суду. Скасування Наказу про тимчасове зупинення нотаріальної діяльності за результатами судового розгляду позовної заяви не зможе повернути позивачу час, який остання позбавлена можливості працювати, а також компенсувати упущену вигоду.

Позивач просить суд вжити заходів забезпечення щодо поновлення приватному нотаріусу доступу до Єдиних та державних реєстрів шляхом зобов`язання регіональної філії м. Києва та Київської області Державного підприємства «Національні інформаційні системи» поновити відповідний доступ, адже на законодавчому рівні не врегульовано порядок (механізм) відновлення

доступу до відповідних реєстрів у разі зупинення дії Наказу про тимчасове зупинення нотаріальної діяльності.

Також, позивач зазначає, що Подання розглядається Комісією не більше шести місяців з дня його надходження та з урахуванням строку, передбаченого пунктом 8 частини першої статті 29-1 Закону, крім випадків, встановлених цим пунктом. Оскарження Подання в судовому порядку не перешкоджає його розгляду Комісією та відповідно до абз. 7 п. 2 Порядку, можливе зупинення строку розгляду Подання до набрання законної сили рішенням суду у справі або надходження ухвали суду про скасування заходів забезпечення позову.

Поданою заявою позивач просить суд забезпечити уникнення порушення прав у майбутньому, не вжиття заходів забезпечення позову призведе до докладання значних зусиль щодо відновлення порушених прав. Незастосування цього заходу може призвести до реалізації наданих Вищій кваліфікаційній комісії нотаріату повноважень, зокрема, на ухвалення рішення про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, що очевидно утруднить чи навіть унеможливить виконання рішення суду в разі задоволення позову. Позивач вважає, що заява про вжиття заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження становища до розгляду справи, визначений спосіб в заяві, не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та забезпечить ефективність судового захисту.

Дослідивши отриману заяву про забезпечення позову, позовну заяву та документи додані до них, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 153 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Частиною 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами ч. 1, ч. 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Таким чином, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема й шляхом зупинення дії індивідуального акта.

Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ч. 2 ст. 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, від 24 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 29 січня 2020 року у справі № 640/9167/19, від 20 травня 2021 року у справі № 640/29749/20.

Обґрунтовуючи подану заяву, позивач посилається на ч. 1 та ч. 2 ст. 150 КАС України та вказує підставами для забезпечення позову те, що невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому призвести до унеможливлення виконання рішення суду що значно ускладнить поновлення порушених прав та інтересів позивача та є очевидними ознаки протиправності рішень суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно, на думку позивача, визначений спосіб забезпечення позову покликаний на ефективний захист порушених прав та інтересів позивача та заявлений задля забезпечення об`єктивного, повного, всебічного розгляду справи, ефективного захисту, поновлення вже порушених прав та не допущення ще більшого порушення прав позивача на підставі п. 2 ч. 2 ст. 150 КАС України.

Дослідивши заяву позивача про забезпечення позову та наведені в обґрунтування для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Суд зазначає, що перевірка правомірності дій Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) стосовно внесення Подання № 9247/9.1-24 від 22.02.2024 року до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю № 9217, виданого Міністерством юстиції України 27 жовтня 2015 року на ім`я ОСОБА_1 та законності прийнятого Наказу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 207/6 від 22 лютого 2024 року «Про тимчасове зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Майдибури О.В.». на час розгляду заяви про забезпечення позову до подачі позову, є фактично вирішенням справи по суті, а ухвалення рішення про забезпечення позову у спосіб, про який просить позивач, не відповідає меті інституту забезпечення позову.

Застосування судом заходів забезпечення позову, про які просить заявник, без з`ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті пред`явленого позову і ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову.

Суд звертає увагу на те, що заявник не надав доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, як і не обґрунтував причин неможливості захисту (поновлення) прав, свобод та інтересів заявника після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів, не розкрив у чому полягає необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав заявника у майбутньому, а також очевидність ознак протиправності рішень чи дій відповідача, не зазначив про співмірність та адекватність поданого заходу до суду.

Заявником не доведені та документально не підтверджені обставини, які б унеможливили захист його прав та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі, та на які заявник посилається у заяві про забезпечення позову.

Суд наголошує на тому, що спосіб забезпечення позову, обраний позивачем, є фактично вирішенням справи по суті на період розгляду справи, що є неприпустимим.

Аналогічний правовий висновок викладений в абзаці 4 пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2, згідно із яким вказано, що судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Суд акцентує увагу на тому, що аргументи та доводи, покладені заявником в обґрунтування заяви про забезпечення позову до подачі позову є обґрунтуванням підстав протиправності дій по внесенню Подання та незаконності прийнятого Наказу, що оскаржується позивачем в даній справі.

Натомість в заяві про забезпечення позову, яка подана після поданої до суду позовної заяви, не наведено обставин, які є підставою для забезпечення позову, а саме обставин, які б свідчили про існування вже очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, не обґрунтовано причин неможливості захисту (поновлення) прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів, не розкрито у чому полягає необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому, а також очевидність ознак протиправності рішень чи дій відповідача, тому суд вважає відсутніми підстави для задоволення даної заяви про забезпечення позову.

Виходячи з викладених заявником обставин та вищенаведених положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову до подачі позовної заяви не підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 150-154, 243, 248 КАС України, суддя

у х в а л и в:

У задоволенні заяви позивача Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округа Майдибури Оксани Василівни щодо вжиття заходів забезпечення позову, - відмовити.

Копію ухвали надіслати (видати) особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Войтович І.І.