КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2024 року № 640/22078/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бюро економічної безпеки України про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Суть спору: до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (далі по тексту також позивачка, ОСОБА_1 ) з позовом до Бюро економічної безпеки України (далі по тексту також відповідач, БЕБ України), у якому просить суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ БЕБ України «Про звільнення Світлани Олійник» №524-к від 11.11.2022;

- поновити ОСОБА_1 , на посаді керівника Департаменту персоналу БЕБ України;

- стягнути з БЕБ України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка стверджує про порушення відповідачем процедури її звільнення, визначеної статтею 87 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» (далі по тексту також Закон № 889-VIII), зазначає про не застосування переважного права на залишення її на посаді, визначеного трудовим законодавством та помилкове застосування відповідачем при звільненні абзацу 2 частини п`ятої статті 10 Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі по тексту також Закон № 389-VIII).

Позивачка стверджує, що під час попередження її про наступне звільнення у зв`язку зі скороченням займаної посади внаслідок зміни структури та штатного розпису центрального апарату БЕБ України у порушення законодавчо встановлених Законом України «Про державну службу» вимог відповідачем не запропоновано жодної вакантної посади у БЕБ України, хоча вакантні посади станом на період від попередження до звільнення позивачки були наявні.

Крім того, позивачка вказує, що через короткий проміжок часу після її звільнення внаслідок зміни структури та штатного розпису центрального апарату БЕБ України відповідачем було знову створено Департамент персоналу БЕБ України, тобто відновлено структуру, яка існувала до 06.10.2022.

ОСОБА_1 зазначено про відсутність у спірному наказі конкретної підстави для звільнення, оскільки положення пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» містить декілька самостійних підстав для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, проте жодна із них не була зазначена відповідачем у наказі про звільнення позивачки.

13 грудня 2022 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» №2825-IX, статтею 1 якого встановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва.

Пунктом 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

14 грудня 2022 року вказаний Закон був опублікований в газеті «Голос України» №254 та набрав чинності 15.12.2022.

12 квітня 2023 року на адресу Київського окружного адміністративного суду від Шостого апеляційного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи та за результатом автоматизованого розподілу були передані на розгляд судді Дудіну С.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.06.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.07.2023 ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження. Цією ухвалою відмовлено Бюро економічної безпеки України у задоволенні клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив про правомірність звільнення позивачки спірним наказом у зв`язку зі зміною структури та штатного розпису центрального апарату БЕБ України та скороченням посади, яку вона займала.

Щодо означених позивачкою процедурних порушень, відповідач вказав на їх відсутність у зв`язку з особливим правовим регулюванням трудових відносин у період дії воєнного стану в Україні законами України «Про правовий режим воєнного стану в Україні», «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», а також іншими нормативно-правовими актами, в частині, що не суперечить означеним вище законам.

Також відповідач стверджує про законодавчо встановлену заборону на переведення державних службовців, призначених у період воєнного стану без конкурсу, на інші посади, внаслідок чого позивачці при попередженні її про наступне звільнення не було запропоновано вакантні посади у БЕБ України, а також не прийнято до уваги наявність у неї переважного права на залишення на роботі.

Відповідач зазначив про законодавчо встановлену можливість суб`єкта призначення розірвати трудовий договір за власною ініціативою з підстав, визначених статтею 87 Закону № 889-VIII внаслідок скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу та вказує на дискреційні повноваження директора БЕБ України щодо визначення структури центрального апарату в цілому та його окремих самостійних підрозділів.

Таким чином, на думку відповідача, у зв`язку з ліквідацією Департаменту персоналу та утворення Управління персоналу, чисельність якого зменшена на 5 осіб, позивачку було правомірно звільнено із займаної посади спірним наказом у відповідності до положень законодавства, чинного на період дії в Україні воєнного стану, без можливості переведення на іншу посаду, що включає в себе відсутність переважного права на загашення на роботі.

Крім того, відповідач зазначив, що висновки Верховного Суду, на які посилається позивачка в адміністративному позові, є нерелевантними до даних правовідносин, оскільки були сформовані у період до запровадження воєнного стану в Україні

Щодо подання позивачкою заяви про призначення на вакантну посаду після її звільнення, відповідач зазначає, що такі дії є лише пропозицією своєї кандидатури на заміщення вакантної посади, а тому така заява підлягає розгляду у загальному порядку без надання їй будь-яких переваг по відношенню до поданих іншими кандидатами заяв.

У відповіді на відзив, поданій до суду, позивачка висловила свою незгоду з мотивами, викладеними відповідачем у відзиві на позовну заяву, оскільки, на її думку, стаття 10 Закону №389-VIII не може слугувати підставою для позбавлення працівника гарантій, визначених статтею 87 Закону № 889-VIII та Кодексом законів про працю України (ладі по тексту КЗпП України).

Позивачка вказує, що переведення та звільнення державного службовця врегульовано окремими статтями Закону № 889-VIII, внаслідок чого при звільненні не може бути застосовано положення статті 10 Закону №389-VIII щодо неможливості переведення працівника на іншу посаду. Оскільки положеннями законів України №389-VIII та №2136-ІХ не врегульовано процедуру звільнення державних службовців, відповідач у межах спірних відносин повинен був керуватися положеннями статті 87 Закону № 889-VIII.

Також позивачка вважає удаваною ліквідацію структурного підрозділу (Департаменту персоналу) у зв`язку з одночасним створенням підрозділу, що так само реалізує кадрову політику.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Наказом БЕБ України від 17.06.2022 №167-к ОСОБА_1 призначено на посаду керівника Департаменту БЕБ України без конкурсного відбору з 20.06.2022 до дня призначення на цю посаду переможця конкурсного відбору, але на строк не більше 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану.

Наказом Бюро економічної безпеки України №270 від 06.10.2022 Про внесення змін до структури центрального апарату Бюро економічної безпеки України особливого періоду директор Бюро наказав:

1. Ліквідувати в структурі центрального апарату Бюро економічної безпеки України Департамент персоналу чисельністю 28 штатних одиниць.

2. Утворити в структурі центрального апарату Бюро економічної безпеки України Управління персоналу чисельністю 23 штатні одиниці у складі:

- керівник Управління персоналу - 1 штатна одиниця;

- відділ проходження служби особами, які мають спеціальні звання, - 8 штатних одиниць;

- відділ проходження державної служби - 7 штатних одиниць;

- відділ організації підбору кадрів та професійного навчання - 7 штатних одиниць.

3. Збільшити чисельність Управління міжнародного співробітництва на 5 штатних одиниць, а саме:

- Відділ протоколу та міжнародної взаємодії Директора - на 3 штатні одиниці;

- Відділ багатостороннього співробітництва та міжнародних угод - на 2 штатні одиниці.

4. Затвердити зміни до структури Бюро економічної безпеки України особливого періоду, затвердженої наказом Бюро економічної безпеки України від 15.06.2022 №109 (зі змінами), що додаються.

5. Фінансовому управлінню внести зміни до Штатного розпису центрального апарату Бюро економічної безпеки України особливого періоду на 2022 рік, затвердженого наказом Бюро економічної безпеки України від 15.06.2022 №110 (зі змінами).

6. Департаменту персоналу після введення в дію змін до Штатного розпису центрального апарату Бюро економічної безпеки України особливого періоду здійснити організаційні заходи відповідно до законодавства.

На підставі вищевказаного наказу директором Бюро економічної безпеки України було винесено наказ від 06.10.2022 №273 Про введення в дію Переліку змін у Штатному розписі центрального апарату Бюро економічної безпеки України особливого періоду на 2022 рік, яким встановлено введення в дію з 06.10.2022 Перелік змін у Штатному розписі центрального апарату Бюро економічної безпеки України особливого періоду на 2022 рік, затвердженого Директором Бюро економічної безпеки України Вадимом Мельником 15.06.2022 року та введеним в дію з 15.06.2022 зі змінами, затвердженими наказом Бюро економічної безпеки України від 12.07.2022 №140 Про введення в дію переліку змін у Штатному розписі центрального апарату Бюро економічної безпеки України особливого періоду на 2022 рік.

14 жовтня 2022 року ОСОБА_1 попередженням №1/13/0/12975-22 у зв`язку із введенням в дію змін до штатного розпису центрального апарату БЕБ України повідомлено про ліквідацію Департаменту персоналу та наступне скорочення посади керівника Департаменту персоналу, яку вона обіймає.

Відповідно до вимог частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII у зв`язку зі скороченням займаної позивачкою посади, внаслідок зміни структури та штатного розпису центрального апарату БЕБ України, її попереджено про наступне звільнення по закінченню 30 календарних днів з моменту вручення цього попередження на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII та проінформовано, що державні службовці, призначені на посади державної служби відповідно до пункту 5 статті 10 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування державної служби та місцевого самоврядування у період дії воєнного стану» не можуть бути переведені на інші посади державної служби.

Наказом БЕБ України від 11.11.2022 №524-к звільнено ОСОБА_1 із займаної посади з 14.11.2022 відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII. Підстава: накази БЕБ України від 06.10.2022 №270, №273, лист погодження Міністра Кабінету Міністрів України, персональне попередження про наступне звільнення від 14.10.2022 №1/13/0/12975-22 з відміткою про ознайомлення 14.10.2022.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем цього наказу, позивачка звернулася з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначає Закон № 889-VIII.

Пунктом 4 частини першої статті 83 Закону № 889-VIII визначено, що державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону).

Відповідно до пункту 1 частини першої 1 статті 87 Закону №889-VIII підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Згідно з частиною третьою статті 87 Закону №889-VIII суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю. Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

Відповідно до частини другої статті 49-2 КЗпП України при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Частиною шостою вказаної статті встановлено, що вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України №889-VIII, здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів; у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті; не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

За змістом роз`яснення Національного агентства України з питань державної служби від 20.02.2020 №86р/з при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб`єкта призначення або керівника державної служби, а не обов`язком.

Таким чином, процедура звільнення державного службовця у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення на момент виникнення спірних правовідносин, а саме на момент ознайомлення позивача із попередженням про наступне вивільнення, а так само і на момент видання оскаржуваного наказу в цій справі врегульована нормами Закону №889-VIII (у редакції зі змінами, внесеними згідно із Законами №117-IX та №440-IX), що виключає застосування до спірних правовідносин КЗпП України.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 09.06.2022 у справі №380/3269/20, від 28.07.2022 у справах №140/6353/20, №380/3613/20, №380/3645/20, №380/3655/20, від 03.08.2022 у справі №380/3764/20.

За ініціативою суб`єкта призначення відповідно до частини першої статті 87 Закону №889-VIII однією з підстав для припинення державної служби є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Наведене свідчить, насамперед, про можливість у суб`єкта призначення розірвати трудовий договір з підстав скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу з будь-яким державним службовцем.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.06.2022 у справі №420/3541/20.

Як було вказано вище, наказом БЕБ України від 06.10.2022 №270 ліквідовано у структурі центрального апарату БЕБ України Департамент персоналу чисельністю 28 штатних одиниць. Утворено у структурі центрального апарату БЕБ України Управління персоналу чисельністю 23 штатні одиниці. Цим наказом збільшено чисельність Управління міжнародного співробітництва на 5 штатних одиниць та затверджено зміни до структури БЕБ України особливого періоду, затвердженого наказом БЕБ України від 15.06.2022 №110.

Наказом БЕБ України від 06.10.2022 №273 введено в дію з 06.10.2022 Перелік змін у Штатному розписі центрального апарату БЕБ України особливого періоду на 2022 рік.

Тобто, внаслідок ліквідації у структурі центрального апарату БЕБ України Департамент персоналу та утворення Управління персоналу, в останньому структурному підрозділі БЕБ України зменшено чисельність персоналу на 5 штатних одиниць.

Стосовно посилання позивачки на те, що у відповідача не відбулись зміни в організації виробництва і праці та в результаті чого й відбулися зміни у структурі центрального апарату Бюро економічної безпеки України, суд зазначає таке.

Верховний Суд у постановах від 16.01.2018 у справі №519/160/16-ц (провадження №61-312св17), від 06.02.2018 у справі №696/985/15-ц (провадження №61-1214св18), від 12.06.2019 у справі №297/868/18 (провадження №61-393св19), від 28.04.2021 у справі №373/2133/17 (провадження №61-8393св20) зауважив, що право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу.

Як роз`яснив Верховний Суд України у п.10 Постанови Пленуму від 06.11.1992 №9 Про практику розгляду судами трудових спорів, зміни в організації виробництва і праці - це раціоналізація робочих місць, введення нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадження передових методів, технологій тощо.

Рішення роботодавця про зміни в організації виробництва і праці може бути зумовлене різними причинами, зокрема, вдосконаленням, перепрофілюванням виробництва, зменшенням обсягу виробництва продукції (надання послуг), фінансовою неспроможністю, стратегією розвитку бізнесу, відповідно, це зумовлює зменшення кількості працівників певних професій і спеціальностей, необхідних для виконання роботи.

У постанові Верховного Суду від 16.01.2018 у справі №519/160/16-ц від 06.02.2018 у справі №696/985/15-ц зазначено, що суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.

Згідно зі статтею 13 Конвенції Міжнародної організації праці №158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, ратифікованою Україною 04.02.1994 року, коли роботодавець планує припинення трудових відносин з причин економічного, технологічного, структурного або аналогічного плану, він своєчасно надає відповідним представникам працівників інформацію щодо цього питання, зокрема інформацію про причини передбачуваних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, та строк, протягом якого їх буде проведено.

Із врахуванням вищевикладених обставин суд зазначає, що внаслідок ліквідації Департаменту персоналу чисельністю 28 штатних одиниць, було вирішено утворити Управління персоналу чисельністю 23 штатні одиниці та збільшено чисельність Управління міжнародного співробітництва на 5 штатних одиниць.

Також, в контексті вказаного суд звертає увагу, що положеннями пункту 5 частини першої статті 14 Закону № 1150-IX визначено, що структура, штатний розпис Бюро економічної безпеки України, положення про структурні підрозділи центрального апарату та територіальних управлінь, посадові інструкції працівників Бюро економічної безпеки України затверджуються Директором Бюро економічної безпеки України.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 17 Закону України Про Бюро економічної безпеки України Директор Бюро економічної безпеки України, зокрема, затверджує структуру центрального апарату.

З вказаного можна прийти до висновку, про наявність в такій ситуації дискреційних повноважень за Директором Бюро економічної безпеки України щодо визначення структури центрального апарату в цілому та його окремих самостійних підрозділів.

Водночас, судом не може надаватися оцінка доцільності та правомірності зміни структури та штатного розпису центрального апарату БЕБ України, оскільки затвердження структури та штатного розпису відповідача відноситься до повноважень директора БЕБ України.

Так, згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 12.01.2021 у справі №753/9240/18, при виникненні спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбувалося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури.

Крім того, правомірність зміни структури та штатного розпису центрального апарату БЕБ України на підставі наказів від 06.10.2022 №№ 207, 273 не є предметом позову у цій справі. Вказані накази на теперішній час є чинними та у судовому порядку скасовані не були, а доказів протилежного суду не надано.

З урахуванням викладеного судом не приймаються до уваги доводи позивачки стосовно проведення удаваної ліквідації структурного підрозділу, Департаменту персоналу, з якого її звільнено у зв`язку з ліквідацією цього підрозділу.

В частині наявності чи відсутності підстав для звільнення ОСОБА_1 спірним наказом суд зазначає таке.

Згідно з частиною третьою статті 87 Закону № 889-VIII суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

З наведених положень Закону № 889-VIII слідує, що у разі виникнення обставин, передбачених пунктами 1 та 1-1 частини першої статті 87 цього Закону, у відповідача виникає обов`язок попередження працівника (у даному випадку позивачки) у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів про наступне звільнення.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачку попереджено 14.10.2022 під особистий підпис про наступне звільнення по закінченню 30 календарних днів з моменту вручення цього попередження на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII та звільнено із займаної посади 14.11.2022, тобто через 30 днів з дати попередження про наступне звільнення у зв`язку зі скороченням займаної нею посади внаслідок зміни структури та штатного розпису центрального апарату БЕБ України на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII.

У даному випадку звільнення позивачки зумовлене скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису державного органу, та створення нового підрозділу в органі.

Водночас, разом з попередженням про наступне звільнення ОСОБА_1 не було запропоновано іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей та не враховано переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

На вказані обставини позивачка посилається як на підставу тверджень про неправомірність її звільнення, з приводу чого суд зазначає таке.

Згідно з частинами першою - третьою статті 5 Закону № 889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Системний аналіз означених положень дає підстави для висновку про застосування положень Закону № 889-VIII щодо спірних відносин, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Водночас, частиною другою статті 64 Конституції України визначено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Водночас, зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначається Законом № 389-VIII.

Відповідно до статті 1 Закону № 389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Тобто, на момент виникнення спірних відносин в Україні введений воєнний стан, внаслідок чого можливе встановлення окремих обмежень прав і свобод на період його дії.

Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (стаття 2 Закону № 389-VIII).

Відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону № 389-VIII у період дії воєнного стану особи призначаються на посади державної служби, посади в органах місцевого самоврядування, посади керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, комунальних підприємств, установ, організацій керівником державної служби або суб`єктом призначення, сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради, начальником відповідної військової адміністрації без конкурсного відбору, обов`язковість якого передбачена законом, на підставі поданої заяви, заповненої особової картки встановленого зразка та документів, що підтверджують наявність у таких осіб громадянства України, освіти та досвіду роботи згідно з вимогами законодавства, встановленими щодо відповідних посад.

Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування, призначені відповідно до абзацу першого цієї частини, не можуть бути переведені на інші посади державної служби або посади в органах місцевого самоврядування.

Дія цієї частини не застосовується при призначенні на посади державної служби, за якими спеціальним законом встановлено порядок виконання обов`язків у разі відсутності керівника державного органу (у тому числі у разі припинення його повноважень чи звільнення з посади), крім випадків, якщо встановлений спеціальним законом порядок неможливо застосувати через відсутність осіб, на яких може бути покладено виконання обов`язків керівника державного органу.

Такі зміни до Закону № 389-VIII внесені Законом України від 20.05.2022 №2259-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування державної служби та місцевого самоврядування у період дії воєнного стану», яким скасовано конкурси у період дії воєнного стану для призначення, зокрема і на посади державної служби.

Підставами для призначення на державну службу у цей період є подання заяви, заповненої особової картки встановленого зразка та документів, що підтверджують наявність у таких осіб громадянства України, освіти та досвіду роботи згідно з вимогами законодавства, встановленими щодо відповідних посад.

Відповідно до статті 1 Закону України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану вказаний Закон визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності. представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України Про правовий режим воєнного стану

На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених ст.43, 44 Конституції України.

У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю, законів України Про державну службу, Про службу в органах місцевого самоврядування, інших законодавчих актів, що регулюють діяльність державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Таким чином, в період дії воєнного стану обмежуються конституційні права і свободи людини і громадянина, зокрема, щодо можливості переведення державних службовців на інші посади державної служби, якщо такі службовці були призначені без конкурсного відбору в період дії воєнного стану.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 призначено на посаду керівника Департаменту БЕБ України наказом від 17.06.2022 №167-к без конкурсного відбору з 20.06.2022 до дня призначення на цю посаду переможця конкурсного відбору, але на строк не більше 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану. При винесенні даного наказу відповідач керувався положеннями абзацу 1 частини п`ятої, частини сьомої статті 10 Закону № 389-VIII, статтями 20, 35, 52 Закону № 889-VIII, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», постанов Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 №15, від 20.04.2016 №306 та від 25.03.2016 №229.

З урахуванням викладених вище норм чинного законодавства та враховуючи, що позивачка була призначена на посаду без конкурсного відбору у період дії воєнного стану, переведення її на іншу посаду не могло бути реалізовано у зв`язку з дією на території України правового режиму воєнного стану.

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 28 Закону України Про правовий режим воєнного стану нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, враховуючи вищевикладене, ч.3 ст.87 Закону №889-VIII, яка визначає чітку послідовність дій роботодавця у разі переведення працівника та вивчення його переважних прав, не може бути застосована, оскільки суперечить положенням Закону України Про правовий режим воєнного стану.

Закон України Про правовий режим воєнного стану містить чітку заборону переведення працівників призначених без конкурсного відбору на інші посади державної служби. Відповідно, якщо переведення обмежене дією режиму воєнного стану, вивчення переважних прав нівелюється прямою заборону вказаного вище закону про неможливість переведення.

При цьому, відповідно до позиції Національного агентства України з питань державної служби, викладеній на офіційному веб-сайті у розділі Відповіді на запитання, що надходили від служб управління персоналом щодо призначення осіб на посади державної служби під час воєнного стану (питання 7 - чи можна перевести на іншу посаду державної служби державного службовця, призначеного відповідно до змін, передбачених Законом №259, тобто без конкурсу) вбачається, що оскільки ч.5 ст.10 Закону України Про правовий режим воєнного стану містить імперативну заборону на переведення державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, призначених в період воєнного стану без конкурсів, то переведення таких осіб на будь-які інші посади державної служби або служби в органах місцевого самоврядування не допускається. При цьому, після відновлення конкурсів на посади державної служби, у разі визначення державного службовця, призначеного в період дії воєнного стану відповідно згаданих змін, переможцем конкурсу на посаду, яку він займає, або на іншу посаду державної служби, його необхідно буде звільнити і призначити без застосування інструменту переведення.

Отже, встановивши спрощену процедуру призначення на посади державної служби, законодавцем передбачено обмежувальну умову, а саме: заборону бути переведеними на інші посади державної служби за умови призначення на посаду державної служби на підставі абзацу 1 частини п`ятої статті 10 Закону № 389-VIII.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування положень абзаців 2, 3 частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII в межах спірних відносин, оскільки Закон № 389-VIII містить імперативну норму щодо заборони переведення державних службовців на інші посади державної служби за умови призначення їх на посаду державної служби на підставі абзацу 1 частини п`ятої статті 10 Закону № 389-VIII.

Також суд враховує роз`яснення Національного агентства України з питань державної служби від 20.02.2020 № 86р/з, за змістом яких при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб`єкта призначення або керівника державної служби, а не обов`язком.

Таким чином, відповідач під час попередження ОСОБА_1 правомірно не пропонував їй іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей, та не враховував переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Також не знайшли свого документального підтвердження доводи позивачки щодо порушення строків звільнення, оскільки її звільнено із займаної посади 14.11.2022, тобто через 30 днів з дати попередження про наступне звільнення (14.10.2022).

Судом також не приймаються до уваги посилання ОСОБА_1 на відсутність чіткої підстави для звільнення, мотивовану наявністю у пункті 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII кількох самостійних підстав для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, оскільки підставою для звільнення зазначено, зокрема, і попередження від 14.10.2022, яке, в свою чергу, містить чітко зазначену підставу «у зв`язку із скороченням займаної нею посади внаслідок зміни структури та штатного розпису центрального апарату БЕБ України».

Посилання ОСОБА_1 на усталену позицію Верховного Суду щодо обов`язку по працевлаштуванню працівника з дня попередження про вивільнення і до дня розірвання договору роботодавцем не приймаються судом, оскільки вона не є релевантною до спірних правовідносин та була сформована до введення воєнного стану в України та, відповідно, до внесення змін до трудового законодавства в частині призначення державних службовців на посади державної служби без конкурсного відбору та заборони їх переведення на інші посади державної служби.

З урахуванням викладеного, оскільки спірний наказ винесено відповідачем у відповідності до вимог законодавства, з урахуванням особливостей, які діють у період введення в Україні воєнного стану, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання його незаконним та скасування як таких, що не знайшли свого документального та нормативного підтвердження під час розгляду справи.

Позовні вимоги в частині поновлення позивачки на посаді та присудження середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимоги про скасування вищевказаного наказу, а тому також задоволенню не підлягають.

Аналогічного правового висновку дійшов Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 22.01.2024 у справі №320/12821/23, обставини якої є подібними до цієї справи.

Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати суд залишає за позивачкою.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.