ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2024 року Справа № 160/17775/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд

у складі:

Головуючого судді Горбалінського В.В.

при секретарі судового засідання Сітайло О.В.

за участю:

представників позивача Сови Ю.В., Виноградової Н.Б.

представника відповідача-1 Варданяна Г.С.

представника відповідача-2 Шуваєвої С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Управління охорони здоров`я Виконавчого комітету Криворізької міської ради до Східного офісу Держаудитслужби, Державної аудиторської служби України про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання протиправними та скасування наказу в частині, вимоги та попередження, -

ВСТАНОВИВ:

30.09.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Управління охорони здоров`я виконкому Криворізької міської ради до Східного офісу Держаудитслужби, Державної аудиторської служби України, в якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:

- визнати протиправними дії посадових осіб Держаудитслужби щодо порушення порядку внесення змін до Плану проведення заходів державного фінансового контролю, порядку організації ревізії, в частині надання відповідних направлень та повідомлень, підстав і строків продовження заходів державного фінансового контролю;

- визнати протиправним та скасувати наказ Держаудитслужби від 26.04.2021 року №112 «Про затвердження змін до Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на II квартал 2021 року» в частині пункту 8.16 розділу VIII;

- визнати протиправними дії посадових осіб Східного офісу Держаудитслужби щодо порушення порядку організації ревізії в частині надання відповідних направлень та повідомлень, підстав і строків продовження заходів державного фінансового контролю, оформлення результатів ревізії в акті ревізії на підставі матеріалів, зібраних із порушенням порядку організації та проведення заходу державного фінансового контролю - ревізії фінансово-господарської діяльності Управління охорони здоров`я;

- визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Східного офісу Держаудитслужби щодо ненадання відповідних направлень та повідомлень стосовно проведення заходів державного фінансового контролю;

- визнати протиправною та скасувати вимогу Східного офісу Держаудитслужби від 06.09.2021 року №040404-15/7297-2021 «Про усунення виявлених порушень»;

- визнати протиправним та скасувати попередження Східного офісу Держаудитслужби про неналежне виконання бюджетного законодавства від 09.09.2021 року №040404-15/7379-2021.

В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що включення позивача до Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на II квартал 2021 року відповідно до наказу Держаудитслужби від 26.04.2021 року №112 здійснено в порушення вимог пункту 3 Розділу І та пункт 19 Розділу ІV Інструкції з планування діяльності органів державного фінансового контролю, затвердженої наказом Головного контрольно-ревізійного управління України №319 від 26.10.2005 року, вже поза межами визначеного Інструкцією строку. Вказані дії посадових осіб Держаудитслужби, на думку позивача є протиправними та такими, що не базуються на вимогах чинного законодавства та можуть бути підставою не лише для скасування наказу про проведення заходу державного фінансового контролю, а і для оспорювання всіх подальших дій та актів індивідуального характеру, що були складені протягом ревізії фінансово-господарської діяльності в Управлінні охорони здоров`я виконкому Криворізької міської ради.

Також позивач зазначає, що всі розпорядчі документи, які пов`язані з організацією та проведенням ревізії в Управлінні охорони здоров`я виконкому Криворізької міської ради: повідомлення про початок, зупинення, поновлення, продовження ревізії, направлення для проведення ревізії, були видані Державною аудиторською службою України поза межами ії повноважень. Також позивач зауважує, що оскільки відповідачами порушена процедура призначення перевірки, вимога та попередження, які приймають за результатом вказаної перевірки, підлягають визнанню протиправними та скасуванню. Крім цього позивач наголошує, що пункти 6, 10-17 оскаржуваної вимоги спрямовуються на майбутнє, тобто окреслені в аспекті можливого вчинення порушення та без окреслення конкретного порушення та його наслідків. Також позивач зауважує, що пункти 3, 4, 5 оскаржуваної вимоги стосуються порушень, які були виявлені не безпосередньо у позивача, а за результатами зустрічних звірок у комунальних підприємствах, закладів охорони здоров`я, які самостійно укладали договори та вели господарську діяльність. Позивач зауважує, що під час проведення зустрічних звірок фахівці Держаудитслужби не мають права проводити звірки з питань, які не стосуються виду, обсягу і якості операцій та розрахунків з об`єктом контролю, в свою чергу, між комунальними підприємствами, на яких відбувались зустрічні звірки, та позивачем не існує господарських відносин вид, обсяг і якість яких повинна бути перевірена під час зустрічної перевірки. Крім цього позивач наголошує, що відповідачами не здійснювався огляд придбаного позивачем обладнання, а тому відповідач безпідставно стверджує про можливе завищення ціни за вказане обладнання. Також позивач наголосив, що пункт 7 оскаржуваної вимоги є протиправним з огляду на те, що зазначені видатки відповідають напрямам використання бюджетних коштів, визначеними у паспорті бюджетної програми. Щодо пункту 8 оскаржуваної вимоги позивач зауважив, що КП «Фармація» КМР, якій було виділено кошти фінансової підтримки у сумі 1512000,00 грн. на покриття збитків, пов`язаних з виконанням підприємством соціальних проектів, відповідає п.9 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №228 від 28.02.2002 року, та вказане комунальне підприємство не визнано банкрутом та стосовно нього не порушено справо про банкрутство та воно не перебуває в стадії ліквідації. На підставі вищевикладеного позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

05.10.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

29.10.2021 року Східний офіс Держаудитслужби звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву.

В обґрунтування відзиву відповідач-1 зазначив, що Держаудитслужба складає та затверджує, зокрема, плани роботи Держаудитслужби та офісів Держаудитслужби, а також плани проведення заходів державного фінансового Держаудитслужби та офісів Держаудислужби, та за наявності випадків, що визначені пунктами 4, 5 розділу VІ Інструкції з планування діяльності органів державного фінансового контролю має право внести зміни до планів ДФК Держаудитслужби та офісів Держаудислужби. Відповідач-1 не погоджується із твердженням позивача про те, що оскаржуваний наказ №112 в частині є протиправним з підстав того, що Держаудитслужбою порушено процедуру підготовки та його затвердження. Відповідач-1 наголошує, що зміни до плану ДФК на ІІ квартал 2021 року внесені 26.04.2021 року, тобто на початку планового кварталу, який триває з квітня по червень. З урахуванням викладеного вважає, що строки, передбачені пунктами 2, 3, 4 розділу VІ Інструкції №319, порушені не були та внесення змін до Плану ДФК на ІІ квартал 2021 року станом на 26.04.2021 року цілком узгоджується з приписами пункту 4 розділу VІ Інструкції №319 (не пізніше ніж 20 календарних днів до закінчення поточного планового періоду (в частині інспектувань). Враховуючи законність дій відповідачів під час призначення та проведення ревізії у позивача, позовні вимоги про скасування вимоги про усунення виявлених ревізією порушень, як похідної від вищевказаних дій, не підлягають задоволенню. Крім цього відповідач-1 наголошує, що позивачем недотримано принцип закупівель максимальної економії та ефективності через нездійснення цінового моніторингу та придбання обладнання не у безпосередніх виробників або у офіційних представників виробників, чим втрачено фінансових ресурсів розрахунково на загальну суму 3600000,00 грн. при закупівлі Ампліфікатора у реальному часті (аналізатор ПЛР для виявлення РНК вірусу COVID-19). Також відповідач-1 зазначив, що придбання контейнерів для збирання побутових відходів є заходом з організації благоустрою населених пунктів, який не передбачено як природоохоронний захід постановою КМУ №1147 від 17.09.1996 року, а отже придбання позивачем контейнерів для збирання сміття не є виконанням завдання 3.31 Придбання обладнання, спецтехніки для збирання, транспортування та складування побутових відходів, затвердженого Переліком заходів і завдань Міської програми за розділом «3 Поводження з відходами та раціональне використання земель», а отже не відповідає цілям та напрямкам використання бюджетних коштів, визначених міською програмою. Крім цього відповідач-1 наголошує, що КП «Фармація» КМР в 2020 році не відповідало всім критеріям одержувача бюджетних коштів, визначених п.9 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ №228 від 28.02.2002 року, а саме: в 2019 році у КП «Фармація» КМР зафіксовано збиток в сумі 1386000,00 грн., а отже позивач безпідставно включив КП «Фармація» КМР до мережі розпорядників і одержувачів коштів місцевого бюджету та в 2020 році надав фінансову підтримку з місцевого бюджету на загальну суму 1512000,00 грн. Також відповідач-1 зауважив, що лікування мешканців інших адміністративно-територіальних одиниць без укладення договорів про передачу міжбюджетних трансферів на надання стаціонарної медичної допомоги упродовж досліджуваного періоду призвело до завищених витрат коштів міського бюджету та їх втрат (збитків) на загальну суму 8911187,70 грн. Отже відповідач-1 звертає увагу на те, що під час ревізії встановлені порушення, які за змістом є порушеннями бюджетного законодавства, Східним офісом Держаудитслужби відповідно до ст. 113, 117, 118 Бюджетного кодексу України правомірно було складено та направлено позивачу попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства. У зв`язку з вищевикладеним відповідач-1 просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

03.11.2021 року Державна аудиторська служба України звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву.

В обґрунтування відзиву відповідач-2 зазначив, що Держаудитслужба складає та затверджує, зокрема, плани роботи Держаудитслужби та офісів Держаудитслужби, а також плани проведення заходів державного фінансового Держаудитслужби та офісів Держаудислужби, та за наявності випадків, що визначені пунктами 4, 5 розділу VІ Інструкції з планування діяльності органів державного фінансового контролю має право внести зміни до планів ДФК Держаудитслужби та офісів Держаудислужби. Відповідач-2 не погоджується із твердженням позивача про те, що оскаржуваний наказ №112 в частині є протиправним з підстав того, що Держаудитслужбою порушено процедуру підготовки та його затвердження. Відповідач-2 наголошує, що зміни до плану ДФК на ІІ квартал 2021 року внесені 26.04.2021 року, тобто на початку планового кварталу, який триває з квітня по червень. З урахуванням викладеного вважає, що строки, передбачені пунктами 2, 3, 4 розділу VІ Інструкції №319, порушені не були та внесення змін до Плану ДФК на ІІ квартал 2021 року станом на 26.04.2021 року цілком узгоджується з приписами пункту 4 розділу VІ Інструкції №319 (не пізніше ніж 20 календарних днів до закінчення поточного планового періоду (в частині інспектувань). Враховуючи законність дій відповідачів під час призначення та проведення ревізії у позивача, позовні вимоги про скасування вимоги про усунення виявлених ревізією порушень, як похідної від вищевказаних дій, не підлягають задоволенню. У зв`язку з чим відповідач-2 просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

15.11.2021 року Управління охорони здоров`я виконкому Криворізької міської ради звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відповіддю на відзив Державної аудиторської служби України, в якій позивач підтримав свою позицію, викладену у позовній заяві.

15.11.2021 року Управління охорони здоров`я виконкому Криворізької міської ради звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відповіддю на відзив Східного офісу Держаудитслужби, в якій позивач підтримав свою позицію, викладену у позовній заяві. Також позивач окремо зазначив, що оскаржувана вимога, не містить методики усунення таких порушень. Крім цього позивач зазначає, що висновки щодо виявлених порушень, що призвели до втрат матеріальних (фінансових) ресурсів не містять посилання на порядок, на підставі якого визначено їх розмір, що, в свою чергу, призвело до допущення арифметичної помилки на 10000,00 грн. при перерахунку. Також позивач наголошує, що відповідачі при розрахунку суми порушень не врахували той факт, що КНП «Криворізька міська лікарня №17» КМР перерахувала до бюджету 30396,32 грн. Окрім вищезазначеного позивач зауважує, що КП «Криворізька міська клінічна лікарня №17» було нараховано порушень у розмірі 2329710,04 грн. з помилками, в свою чергу, фактично розрахункова вартість відшкодування комунальних послуг орендарями складає 403729,90 грн. Також позивач наголошує, що вартість виконаних ремонтно-будівельних робіт на суму 40,66 тис. грн. відшкодована в повному обсязі.

02.03.2022 року рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративний позов Управління охорони здоров`я виконкому Криворізької міської ради задоволено частково.

Визнано дії посадових осіб Державної аудиторської служби України щодо порушення порядку внесення змін до Плану проведення заходів державного фінансового контролю, порядку організації ревізії, в частині надання відповідних направлень та повідомлень, підстав і строків продовження заходів державного фінансового контролю протиправними.

Визнано протиправним та скасовано наказ Державної аудиторської служби України від 26.04.2021 року №112 «Про затвердження змін до Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на II квартал 2021 року» в частині пункту 8.16 розділу VIII.

Визнано дії посадових осіб Східного офісу Держаудитслужби щодо порушення порядку організації ревізії, в частині надання відповідних направлень та повідомлень, підстав і строків продовження заходів державного фінансового контролю, оформлення результатів ревізії в акті ревізії на підставі матеріалів, зібраних із порушенням порядку організації та проведення заходу державного фінансового контролю - ревізії фінансово-господарської діяльності Управління охорони здоров`я виконкому Криворізької міської ради протиправними.

Визнано протиправною та скасовано вимогу Східного офісу Держаудитслужби від 06.09.2021 року № 040404-15/7297-2021 «Про усунення виявлених порушень».

Визнано протиправним та скасовано попередження Східного офісу Держаудитслужби про неналежне виконання бюджетного законодавства від 09.09.2021 року №040404-15/7379-2021.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

08.06.2022 року постановою Третього апеляційного адміністративного суду апеляційні скарги Східного офісу Держаудитслужби та Державної аудиторської служби України задоволено.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2022 року у справі за позовом Управління охорони здоров`я виконкому Криворізької міської ради до Східного офісу Держаудитслужби, Державної аудиторської служби України про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання протиправними та скасування наказу в частині пункту 8.16 розділу VІІІ, вимоги та попередження скасовано в частині задоволених позовних вимог.

В задоволенні позову в цій частині відмовлено.

Скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2022 року у справі за позовом Управління охорони здоров`я виконкому Криворізької міської ради до Східного офісу Держаудитслужби, Державної аудиторської служби України про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання протиправними та скасування наказу в частині пункту 8.16 розділу VІІІ, вимоги та попередження в частині розподілу судових витрат.

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2022 року у справі за позовом Управління охорони здоров`я виконкому Криворізької міської ради до Східного офісу Держаудитслужби, Державної аудиторської служби України про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання протиправними та скасування наказу в частині пункту 8.16 розділу VІІІ, вимоги та попередження залишено без змін.

29.03.2023 року постановою Верховного Суду касаційну скаргу Управління охорони здоров`я виконкому Криворізької міської ради задоволено частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08.06.2022 року скасовано, а справу №160/17775/21 направлено на новий судовий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

11.04.2023 року адміністративна справа надійшла на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду, що підтверджується штемпелем вхідної кореспонденції на супровідному листі Верховного Суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №160/17775/21 перерозподілено судді Горбалінському В.В.

12.04.2023 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження адміністративну справу №160/17775/21 за позовною заявою Управління охорони здоров`я виконкому Криворізької міської ради до Державної аудиторської служби України, Східного офісу Держаудитслужби про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання протиправними та скасування наказу в частині, вимоги та попередження та призначено зазначену справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

28.04.2023 року Державна аудиторська служба України звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із поясненнями з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 29.03.2023 року у справі №160/17775/21.

У вказаних поясненнях відповідач-2 зазначив, що наказ Держаудитслужби від 26.04.2021 року №112 «Про затвердження змін до Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на II квартал 2021 року» в частині пункту 8.16 розділу VIII фактично реалізовано шляхом допущення посадових осіб відповідачів до проведення ревізії, а отже визнання протиправним та скасування такого наказу не є належним та ефективним способом захисту прав позивача, у зв`язку з чим у задоволенні вказаних позовних вимог необхідно відмовити.

12.06.2023 року Управління охорони здоров`я виконкому Криворізької міської ради звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із поясненнями з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 29.03.2023 року у справі №160/17775/21.

У вказаних поясненнях позивач зазначив, що наслідки незаконно проведеного відповідачами заходу контролю підлягають визнанню протиправними та скасуванню, не зважаючи на те, що захід контролю проведений, а відповідно, наказ щодо проведення заходу контролю реалізований.

24.07.2023 року Східний офіс Держаудитслужби звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із додатковими поясненнями. У даних поясненнях відповідач-1 зазначив, що зустрічна звірка це метод документального та фактичного підтвердження не лише розрахунків між суб`єктами, що мали правові відносини, а й обсягу та якості операцій для з`ясування їх реальності.

07.08.2023 року Державна аудиторська служба України звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із додатковими поясненнями. У вказаних поясненнях відповідач-2 зазначив, що відмінності в механізмах реалізації ревізії фінансово-господарської діяльності об`єкта контролю та ревізії місцевого бюджету майже відсутні, в свою чергу ревізія позивача проведена шляхом документальної та фактичної перевірки.

08.08.2023 року Східний офіс Держаудитслужби звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із додатковими поясненнями. У даних поясненнях відповідач-1 зазначив, що в рамках ревізії позивача були перевірені виключно питання використання та розпорядження фінансовими ресурсами.

Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Наказом Держаудитслужби від 18.03.2021 року №81 затверджено План проведення заходів державного контролю Держаудитслужби на II квартал 2021 року (в частині інспектувань).

Відповідно до наказу Держаудитслужби від 26.04.2021 року №112 затверджено Зміни до Плану проведення заходів державного фінансового контролю Держаудитслужби на II квартал 2021 року, затвердженого наказом Держаудитслужби від 18.03.2021 року №81, та включено, зокрема, пункт 8.16 до Переліку об`єктів, в яких заплановано здійснити контроль за використанням бюджетних коштів, станом збереження державного майна у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади та дотриманням фінансової дисципліни на підприємствах, в установах і організаціях, про ревізію фінансово-господарської діяльності Управління охорони здоров`я виконкому Криворізької міської ради (перелік об`єктів у додатку 17).

Підставою проведення ревізії було визначено власну ініціативу органу державного фінансового контролю, а відповідальними за проведення ревізії Східний офіс Держаудитслужби та Департамент контролю за місцевими бюджетами.

На підставі пункту 8.16 Плану проведення заходів державного контролю Державної аудиторської служби України на II квартал 2021 року (в частині інспектувань) було проведено планову виїзну ревізію фінансово-господарської діяльності Управління охорони здоров`я виконкому Криворізької міської ради за період з 01.01.2018 року по 31.03.2021 року, за результатами якої складено акт від 18.08.2021 року №04.04-20/06, в якому вказано, що перевірку проведено на підставі направлень, виданих Головою Держаудитслужби. Про початок ревізії Управління охорони здоров`я повідомлено листом від 29.04.2021 року №002000-14/5417-2021, який було отримано останнім 06.05.2021 року.

Ревізію розпочато 18.05.2021 року, проведення ревізії неодноразово зупинялось.

Із актом ревізії від 18.08.2021 року №04.04-20/06 Управління охорони здоров`я виконкому Криворізької міської ради не погодилось, у зв`язку з чим надіслано відповідачу відповідне заперечення (зауваження).

Органом державного фінансового контролю за наслідками розгляду заперечень надіслано лист від 06.09.2021 року №040404-15/7264-2021 з висновками на заперечення, за змістом яких зауваження враховано частково.

На підставі акту ревізії від 18.08.2021 року №04.04-20/06 Східний офіс Держаудитслужби сформовав вимогу від 06.09.2021 року №040404-15/7297-2021 «Про усунення виявлених порушень», якою зобов`язано усунути наступні порушення:

1) Опрацювати матеріали ревізії та розглянути питання про притягнення працівників, винних у порушеннях, до встановленої законодавством відповідальності.

2) Вжити заходи щодо забезпечення відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок закупівлі Ампліфікатору у реальному часі (аналізатор ПЛР для виявлення РНК вірусу COVID-19) в комплекті вартістю 5000000,0 грн.

В подальшому дотримуватись норм п.4 Порядку проведення закупівель товарів, робіт і послуг, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2, на території України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2021 №225 в частині дотримання принципу максимальної економії та ефективності при проведенні закупівель товарів, робіт.

3) Забезпечити відшкодування у підпорядкованому Управлінню КП «Криворізька міська клінічна лікарня №2» КМР завищену вартість технічного обслуговування та ремонтних робіт ліфтів на загальну суму 91779,40 грн. з подальшим перерахування в дохід відповідного бюджету.

4) Забезпечити відшкодування у підпорядкованих Управлінню КІІ «Криворізька міська лікарня №2» КМР та КНП «Криворізька міська лікарня №9» завищену вартість виконаних ремонтно-будівельних робіт через невірне застосувания ресурсних елементних кошторисних норм, завищення обсягів виконаних робіт в ф.№КБ-2в на загальну суму 40663,95 грн. з подальшим перерахування в дохід відповідного бюджету, зокрема: ТОВ «БТК ФАРЕС» на суму 39643,90 грн. та ТОВ «МІТАЛЛ ІНКОМ» на суму 1020,0 гри, відповідно до норм статей 216-229 Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-ІV та статей 22, 610-625 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-ІV.

5) Забезпечити відшкодування покриття видатків, сторонніх юридичних та фізичних осіб за спожиті ними комунальні послуги на загальну суму 2370105,36 грн., шляхом перерахування коштів зі спеціального фонду до загального фонду міського бюджету.

6) При складанні бюджетних запитів, розгляді та затвердженні проектів кошторисів розпорядників бюджетних коштів щодо розрахунків фонду оплати праці, забезпеченості видатків па придбання продуктів харчування та медикаментів, м?яким інвентарем забезпечити дотримання вимог чинного: законодавства, зокрема в частині видатків на оплату праці, видатків на придбання продуктів та медикаментів з дотриманням вимог Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ. затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 28.02.2002 №228 зі змінами.

7) Забезпечити відшкодування видатків по КПКВ «Природоохоронні заходи за рахунок цільових фондів» шляхом коригування та перерозподілу бюджетних асигнувань протягом 2021 року в сумі 639640,00 грн.

В подальшому здійснювати видатки з Фонду охорони навколишнього природного середовища за напрямками, передбаченими Міського програмою вирішення екологічних проблем Кривбасу та поліпшення стану навколишнього природного середовища на 2016-2025 роки, затвердженої рішенням Криворізької міської ради від 28 вересня 2016 року №901, з дотриманням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.1996 №1147 «Про затвердження переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів» га Положення про міський фонд охорони навколишнього природного середовища, затвердженого рішенням Криворізької міської ради від 24.12.2008 №2923;

8) Забезпечити відшкодування зайво наданої фінансової підтримки КП «Фармація» КМР шляхом повернення коштів підприємством до загального фонду міського бюджету у сумі 1512000,00 грн.

9) Забезпечити відшкодування видатків на медичне лікування мешканців адміністративно-територіальних одиниць на загальну суму 8911187,60 грн. та, в подальшому, забезпечити укладання договорів про передачу міжбюджетних трансферів на надання стаціонарної медичної допомоги.

10) В подальшому забезпечити виконання вимог ч. 4 ст. 77 Бюджетного Кодексу в частині першочергового забезпечення захищених статей видатків з урахуванням фактичної потреби на видатки.

11) Посилити контроль за якісним та своєчасним виконанням зобов`язань постачальниками по укладеним договорам, зокрема, забезпечити проведення претензійно-позовної роботи у випадках не виконання постачальниками своїх договірних зобов`язань.

12) Оформити документи, які підтверджують право користування на земельні ділянки та внести такі відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

13) Провести роз`яснювальну роботу серед населення щодо необхідності укладання декларацій з громадянами на вибір лікаря що надає первинну медичну допомогу.

14) Здійснювати контроль за використанням вільних приміщень закладами охорони здоров`я в частині здачі вільних площ під оренду.

15) Посилити контроль за ефективністю використання бюджетних коштів в частині своєчасного введення в експлуатацію закупленого обладнання та подальшої реалізації розроблених проектно-кошторисних документацій.

16) В подальшому дотримуватись норм Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 №922-УІІІ (із змінами), зокрема, щодо правильності складання тендерної документації, повноти та своєчасності оприлюднення в електронній системі закупівель інформацій про закупівлю, відхилення тендерних пропозицій, які підлягали відхиленню тощо.

17) Посилити контроль за фінансовою діяльністю підпорядкованого КП «Фармація» КМР в частині економного та ефективного використання коштів.

Вичерпну інформацію про вжиті заходи з усунення порушень і недоліків разом із завіреними копіями підтверджуючих первинних, розпорядчих та інших документів падати Східному офісу Держаудитслужби до 01.10.2021.

Разом з цим на підставі акту ревізії від 18.08.2021 року №04.04-20/06 контролюючим органом сформовано попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства від 09.09.2021 року №040404-15/7379-2021, яке позивач отримав 16.09.2021 року, та в якому міститься низка зауважень щодо нецільового використання бюджетних коштів та порушення бюджетного законодавства на стадії визначення обсягів бюджетних коштів при плануванні бюджетних показників, виконання кошторису та використання коштів, які є майже ідентичними із зауваженнями, викладеними у вимозі від 06.09.2021 року №040404-15/7297-2021 «Про усунення виявлених порушень».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» №2939-XII від 26.01.1993 року (далі - Закон №2939-XII, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2939-XII здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Згідно з частиною 2 статті 2 Закону №2939-XII державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Згідно статті 4 Закону №2939-ХІІ інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

На підконтрольних установах, щодо яких за відповідний період їх фінансово-господарської діяльності відповідно до цього Закону проведено державний фінансовий аудит, інспектування за ініціативою органу державного фінансового контролю не проводиться.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Держаудитслужби №81 від 18.03.2021 року затверджено План проведення заходів державного контролю Державної аудиторської служби України на IІ квартал 2021 року, до якого не було включено Управління охорони здоров`я виконкому Криворізької міської ради.

Згідно з пунктом 1 розділу VІ Інструкції з планування діяльності органів державного фінансового контролю, затвердженої наказом Головного контрольно-ревізійного управління України №319 від 26.10.2005 року (далі Інструкція №319, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), внесення змін до планів роботи Держаудитслужби та офісів Держаудитслужби, а також планів ДФК Держаудитслужби та офісів Держаудитслужби здійснюється в порядку їх погодження та затвердження шляхом складання проєктів таких змін за формами та з дотриманням процедур, визначеними розділами ІІ-V цієї Інструкції, їх подальшим погодженням і затвердженням.

Згідно з пунктами 2, 3, 4, 5 розділу VІ Інструкції №319 контролюючі структурні підрозділи Держаудитслужби, офіси Держаудитслужби та їх управління в областях, за потреби, подають підрозділу, відповідальному за планування, сформовані відповідно до вимог пунктів 10-14 розділу IV цієї Інструкції пропозиції щодо внесення змін до плану ДФК Держаудитслужби на поточний квартал або, щодо аудитів та ревізій, проведення яких не завершено, до планів ДФК Держаудитслужби попередніх планових періодів.

Пропозиції щодо внесення змін до планів ДФК офісів Держаудитслужби узгоджуються офісами Держаудитслужби або їх управліннями в областях з контролюючими структурними підрозділами Держаудитслужби відповідно до встановлених меж їх компетенції та надсилаються для погодження до підрозділу Держаудитслужби, відповідального за планування. Підрозділ Держаудитслужби, відповідальний за планування, здійснює аналіз інформації, наведеної в листі офісу Держаудитслужби або його управління в області, і з урахуванням того, який план потребує коригувань, складає проєкт листа з дорученням щодо внесення змін до плану ДФК офісу Держаудитслужби протягом 5 робочих днів з дати його надходження, або проєкт наказу про внесення змін до плану ДФК Держаудитслужби протягом 15 робочих днів з дати його надходження.

Пропозиції щодо внесення змін до планів ДФК Держаудитслужби та офісів Держаудитслужби, сформовані відповідно до пункту 1 цього розділу, 14 подаються (надсилаються) до підрозділу Держаудитслужби, відповідального за планування, не пізніше ніж за 20 календарних днів до закінчення поточного планового періоду (в частині інспектувань) або 30 календарних днів (в частині державних фінансових аудитів) з обґрунтуваннями потреби внесення таких змін відповідно до вимог пункту 13 розділу IV цієї Інструкції.

За потреби Держаудитслужба може прийняти рішення про внесення змін до планів ДФК Держаудитслужби та офісів Держаудитслужби у строки, пізніші за встановлені пунктом 4 цього розділу.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Держаудитслужби від 26.04.2021 року №112 затверджено Зміни до Плану проведення заходів державного фінансового контролю Держаудитслужби на II квартал 2021 року, затвердженого наказом Держаудитслужби від 18.03.2021 року №81, та включено, зокрема, пункт 8.16 до Переліку об`єктів, в яких заплановано здійснити контроль за використанням бюджетних коштів, станом збереження державного майна у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади та дотриманням фінансової дисципліни на підприємствах, в установах і організаціях, про ревізію фінансово-господарської діяльності Управління охорони здоров`я виконкому Криворізької міської ради (перелік об`єктів у додатку 17).

Отже, виходячи з системного аналізу норм законодавства, а також враховуючи встановлені обставини справи, суд доходить висновку, що контролюючим органом не було порушено вимоги чинного законодавства в частині порядку та строків внесення змін до Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на IІ квартал 2021 року.

Крім того, суд, надаючи правову оцінку доводам позивача, звертає увагу і на те, що Положення про планування контрольно-ревізійної роботи Держаудитслужбою та її міжрегіональними територіальними органами, затверджене наказом Головного контрольно-ревізійного управління України №319 від 26.10.2005 року, було розроблено з метою виконання Порядку планування контрольно-ревізійної роботи Державною фінансовою інспекцією та її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2001 року №955.

Отже, суд вказує, що саме Інструкція №319 визначає строки підготовки та порядок затвердження планів роботи Держаудитслужби та офісів Держаудитслужби, а також планів проведення заходів державного фінансового контролю Держаудитслужби та офісів Держаудитслужби, а тому доводи позивача про порушення контролюючим органом саме Порядку №955 є безпідставними та необґрунтованими, так як фактично порядок та строки затвердження плану ДФК Держаудитслужби, а також внесення змін до нього визначені самеІнструкцією №319, приписи якої, в свою чергу, дозволяють прийняти рішення про внесення змін до планів ДФК Держаудитслужби та офісів Держаудитслужби.

Відповідно до пп.«г» п.7 Порядку планування заходів державного фінансового контролю органами державного фінансового контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №955 від 08.08.2001 року (далі - Порядок №955, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) основними підставами для включення заходів з проведення державного фінансового аудиту та інспектування до планів проведення заходів державного фінансового контролю є: ініціатива, виявлена органами державного фінансового контролю з урахуванням таких критеріїв, як:

- економічна та соціальна важливість питань, які обов`язково включаються до програм і планів дій Кабінету Міністрів України на відповідний період;

- значний обсяг фінансових потоків, інших державних ресурсів, що спрямовувалися на виконання бюджетних програм, утримання державних органів;

- публічна інформація про факти порушень і зловживань у фінансовій сфері та неефективного управління державним майном;

- імовірність виникнення фінансових порушень, у тому числі внаслідок відсутності (низького рівня) внутрішнього контролю; - ризики допущення фінансових порушень у підконтрольних установах;

Суд зазначає, що з урахуванням положень Порядку №995 у відповідача відсутній обов`язок із зазначення розширеного обґрунтування у наказі про затвердження Плану проведення заходів державного фінансового контролю причин, які зумовили наявність власної ініціативи такого органу на включення відповідного суб`єкта до Переліку підконтрольних установ (об`єктів контролю), на яких планується проведення ревізію, у тому числі із зазначенням конкретних критеріїв, перелічених у пп. г) п.7 Порядку №995, що свідчить про безпідставність посилань позивача на порушення відповідачами положень Порядку №995 у вказаній частині.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправних дій Державної аудиторської служби України щодо внесення змін до Плану проведення заходів державного фінансового контролю.

Також судом не встановлено порушення Державною аудиторською службою України вимог чинного законодавства при наданні повідомлення про проведення ревізії та направлень на проведення ревізії.

Так згідно п.3 Порядку №550 орган державного фінансового контролю - Держаудитслужба, її міжрегіональні територіальні органи.

Пунктом 8 Порядку №550 передбачено, що орган державного фінансового контролю, що проводить планову ревізію, повідомляє об`єкту контролю одним із способів, визначених упункті 39цього Порядку про дати її початку та закінчення. Планова виїзна ревізія розпочинається не раніше ніж через 10 календарних днів після надіслання об`єкту контролю повідомлення.

Згідно матеріалів справи відповідальним органом за проведення ревізії визначено Департамент контролю за місцевими бюджетами та Східний офіс Держаудитслужби. Водночас Департамент контролю за місцевими бюджетами не є в розумінні Порядку №550 органом державного фінансового контролю. Проте вказаним органом є Держаудитслужба України, до складу якої входить Департамент контролю за місцевими бюджетами, тому підготовка та направлення Держаудитслужби України до Управління охорони здоров`я виконкому Криворізької міської ради повідомлень та направлень є правомірним та відповідає чинному законодавству.

Проте судом встановлено, що станом на дату видачі направлень - відсутні правові підстави для видачі направлень за №677 від 17.05.2021 року, №1144 від 14.06.2021 року та №1047 від 01.06.2021 року посадовим особам Північного офісу Держаудитслужби, адже вони не включені до п. 9.2 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Держаудитслужби на II квартал 2021 відповідно до наказу Державної аудиторської служби від 26.04.2021 року №112 (У графі 4 «Відповідальний за проведення ревізії»).

Отже, в цій частині дії Державної аудиторської служби України дії при видачі направлень на проведення ревізії є протиправними.

Вирішуючи питання продовження строку ревізії, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.10, 12 ст.11 Закону №2939-XII тривалість планової виїзної ревізії не повинна перевищувати 30 робочих днів.

Подовження термінів проведення планової або позапланової виїзної ревізії можливе лише за рішенням суду на термін, що не перевищує 15 робочих днів для планової виїзної ревізії та 5 робочих днів для позапланової виїзної ревізії.

Відповідно до п.9, 13, 22 Порядку №550 строк проведення ревізії в межах визначеної Законом тривалості продовжується за рішенням керівника органу державного фінансового контролю, а понад визначену Законом тривалість - за рішенням суду на строк, що не перевищує 15 робочих днів для планової виїзної ревізії та 5 - для позапланової виїзної ревізії.

У разі продовження строку планової або позапланової виїзної ревізії в межах визначеної Законом (2939-12) тривалості посадові особи органу державного фінансового контролю та залучені спеціалісти зобов`язані пред`явити керівнику об`єкта контролю чи його заступнику направлення з продовженим строком проведення ревізії.

Планова виїзна ревізія може бути зупинена у разі необхідності проведення зустрічних звірок, без завершення яких неможливе якісне проведення ревізії, термінового виконання інших завдань відповідно до повноважень, передбачених Законом, а також у разі обґрунтованого звернення об`єкта контролю за погодженням з керівником органу державного фінансового контролю. При цьому ревізія повинна бути закінчена протягом 60 робочих днів.

Рішення про зупинення та поновлення планової виїзної ревізії приймає керівник органу державного фінансового контролю за письмовим поданням посадової особи органу державного фінансового контролю, що проводить ревізію.

У разі зупинення ревізії на строк понад 3 робочих дні орган державного фінансового контролю надсилає об`єкту контролю та органу, який ініціював проведення ревізії, письмове повідомлення про дату зупинення ревізії.

Поновлення проведення ревізії можливе одразу після повідомлення про це об`єкта контролю. Повідомлення здійснюється одним із способів, визначених у пункті 39 цього Порядку.

Строк, на який зупинено ревізію, не включається до тривалості її проведення.

Як встановлено судом ревізію позивача призначено на період з 18.05.2021 року по 30.06.2021 року, в свою чергу тривалість ревізії було продовжено до 11.08.2021 року.

В свою чергу з матеріалів справи вбачається, що ревізія зупинялась: з 25.05.2021 року по 06.06.2021 року, з 09.06.2021 року по 14.06.2021 року, з 17.06.2021 року по 23.06.2021 року, з 25.06.2021 року по 28.06.2021 року, з 01.07.2021 року по 06.07.2021 року, з 09.07.2021 року по 20.07.2021 року.

Таким чином, з урахуванням днів зупинення проведення ревізії, які не враховуються в строк проведення ревізії, відповідачем проведено ревізію в строк встановлений законом, а саме: протягом 30 робочих днів, а отже в даному випадку строк проведення ревізії в межах визначеної законом тривалості правомірно продовжено за рішенням керівника органу державного фінансового контролю.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку про відсутність протиправності в діях відповідачів під час продовження строку проведення ревізії.

Підсумовуючи вищенаведене, суд звертає увагу, що позивачем допущено посадових осіб територіального органу Держаудитслужби до проведення планової ревізії фінансово-господарської діяльності. Отже, Державною аудиторською службою України та/або її територіальним органом фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки.

Пунктом 19 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частиниРішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 року №2-зпу справі №3/35-313 вказано, що «…за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.»

У пункті 5Рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 року №9-рп/2008в справі №1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акту індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.

Отже, у разі якщо контролюючим органом проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято відповідне рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після допуску позивачем посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Державної аудиторської служби України від 26.04.2021 року №112, з огляду на факт вичерпання останнім дії внаслідок реалізації.

За схожих обставин, подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові 21.02.2020 року у справі №826/17123/18, у якій у задоволенні вказаної позовної вимоги відмовлено.

Також не підлягають задоволенню самостійні позовні вимоги про визнання протиправних дій відповідачів:

- щодо порушення порядку внесення змін до Плану проведення заходів державного фінансового контролю, порядку організації ревізії, в частині надання відповідних направлень та повідомлень, підстав і строків продовження заходів державного фінансового контролю;

- щодо порушення порядку організації ревізії в частині надання відповідних направлень та повідомлень, підстав державного фінансового контролю, оформлення результатів ревізії в акті ревізії на підставі матеріалів, зібраних із порушенням порядку організації та проведення заходу державного фінансового контролю - ревізії фінансово-господарської діяльності Управління охорони здоров`я;

- щодо ненадання відповідних направлень та повідомлень стосовно проведення заходів державного фінансового контролю,

оскільки є похідними вимогами від основної вимоги про скасування наказу Державної аудиторської служби України від 26.04.2021 року №112.

Суд звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 29.03.2023 року у справі №160/17775/21 дійшов висновку, що у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права позивача, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Належним способом захисту порушеного права позивача у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.

Крім цього Верховний Суд зазначив, що у даній справі зміст спірної вимоги, яка є індивідуально-правовим актом, а відтак породжує права і обов`язки для підконтрольної установи, якій вона адресована, полягає в тому, щоб забезпечити відшкодування збитків, встановлених контролюючим органом. Додатково про обов`язковий характер цієї вимоги свідчить застереження в ній про те, що її невиконання є підставою для звернення до суду в інтересах держави.

Таким чином ця вимога сформульована на виконання владних управлінських функцій відповідачів. Так, пунктом 15 частини 1 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» передбачено, що органи державного фінансового контролю наділені повноваженнями порушувати перед керівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях. Також згідно з пунктом 50 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №550 від 20.04.2006 року, за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, зокрема, притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об`єктів контролю.

Отже, наведене в сукупності не виключає права підконтрольної установи на перевірку оскаржуваної вимоги в судовому порядку.

Таким чином, з огляду на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 29.03.2023 року у справі №160/17775/21, суд надає правову оцінку спірній вимозі в межах розгляду даної адміністративної справи.

Суд також враховує позицію Верховного суду, що збитки контролюючим органом можуть бути стягнуті лише в ході відповідного судового процесу (а не шляхом пред`явлення обов`язкової до виконання вимоги). Суд зазначає, що дійсно спірна вимога містить окреміпункти щодо відшкодування збитків. Водночас, ці самі пункти також містять вимоги, які направлені на коригування діяльності підконтрольної установи. Крім того, окремі пункти спірної вимоги ґрунтуються на всіх виявлених порушеннях, в тому числі і на порушеннях, по яких контролюючий орган вимагає відшкодувати збитки, а тому правомірність спірної вимоги підлягає розгляд в порядку адміністративного судочинства.

Крім того, Верховний суд у вказаній справі в пункті 62 зазначив, що «з проведеного вище аналізу сутності завдань і функцій органів фінансового контролю, в тому числі у їх співвідношенні із завданнями адміністративного судочинства (рішення суб?єкта владних повноважень як предмет судового контролю), висновується, що рішення (дії, бездіяльність) органу фінансового контролю, прийняті в результаті реалізації їх окремо взятих завдань або функцій (пред`явлення обов`язкової до виконання вимоги як одна з них), є окремими предметами судового контролю.

Вирішуючи відповідність спірної вимоги положенням закону, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.7 ст.10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Згідно п.45, 46, 47 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №550 від 20.04.2006 року у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи органу державного фінансового контролю, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об`єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому.

Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом державного фінансового контролю у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об`єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства цей об`єкт контролю у строк, визначений вимогою про їх усунення, повинен інформувати відповідний орган державного фінансового контролю з поданням завірених копій первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень.

Про результати ревізії, якою виявлено порушення законів та інших нормативно-правових актів, у визначені в пункті 46 цього Порядку строки інформуються органи управління об`єкта контролю та за необхідності відповідні органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Про розгляд результатів ревізії та вжиті у зв`язку з цим заходи органи управління об`єкта контролю та органи виконавчої влади не пізніше ніж у місячний строк інформують відповідний орган державного фінансового контролю.

При цьому пункт 3 Порядку №550 в редакції станом на момент виникнення та існування спірних правовідносин визначав, що об`єкт контролю - підконтрольна установа, інший суб`єкт господарювання, включаючи його структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами, щодо якого орган державного фінансового контролю має повноваження та підстави для проведення ревізії відповідно до законодавства.

Таким чином положення відповідних нормативно-правових актів визначають, що органи державного фінансового контролю наділені повноваженнями здійснювати інспектування у об`єкта контролю та надсилати йому письмову вимогу щодо виявлених порушень саме в діяльності цієї підконтрольної установи.

Судом встановлено, що пункти вимоги: №2, №3, №4, №5, №11, №12, №14, №15, №16 та №17 складені за результатами діяльності не об`єкта контролю - Управління охорони здоров`я виконкому Криворізької міської ради, а інших суб`єктів господарювання, які можуть бути і є іншими об`єктами контролю та відносно них відповідачі наділені компетенцією здійснювати заходи державного фінансового контролю окремо.

Таким чином вказані пункти вимоги за своєю суттю та формою не відповідають вимогам закону, що є окремою та достатньою підставою для їх скасування.

Водночас суд зауважує, що суд надає додаткову оцінку доводам відповідачів по вказаним пунктам вимоги.

Щодо пункту 2 оскаржуваної вимоги, а саме: вжити заходи щодо забезпечення відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок закупівлі Ампліфікатору у реальному часі (аналізатор ПЛР для виявлення РНК вірусу COVID-19) в комплекті вартістю 5000000,0 грн.; в подальшому дотримуватись норм п.4 Порядку проведення закупівель товарів, робіт і послуг, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2, на території України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2021 №225 в частині дотримання принципу максимальної економії та ефективності при проведенні закупівель товарів, робіт, суд також вважає за необхідне заначити наступне.

Як встановлено судом з акту ревізії між КНП «Криворізька інфекційна лікарня №1» Криворізької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Промтрейд» укладено договір №199 від 22.05.2021 року на поставку товару Амплфікатор у реальному часі (аналізатор ПЛР для виявлення РНК вірусу COVID-19) у кількості 1 комплект, вартістю 5000000,00 грн., в тому числі ПДВ 0 грн. Означене не заперечується позивачем.

В свою чергу з акту ревізії вбачається, що з огляду на проведений аналіз мережі Інтернет, зокрема, сайту державних закупівель Prozorro, встановлено ймовірне завищення вартості поставки вищезазначеного товару становить 3772400,00 грн.

Суд звертає увагу, що хоча актом ревізії встановлено ймовірне завищення вартості поставки вищезазначеного товару становить 3772400,00 грн., оскаржуваною вимогою відповідач-1 вимагає відшкодувати матеріальну шкоду у розмірі 5000000,00 грн.

Суд зауважує, що означений спосіб усунення порушення не відповідає принципу рівномірності, оскільки фактично змінює умови укладеного між сторонами договору щодо поставки означеного товару.

Також суд звертає увагу, що означене порушення, а саме: встановлення завищення вартості поставки вищезазначеного товару, є ймовірним, про що відповідач-1 зазначає в акті ревізії. З акту вбачається, що означене порушення ґрунтується виключно на дослідженні мережі Інтернет, зокрема, сайту державних закупівель Prozorro, а не на дослідженні первинної документації щодо проведення даної господарської операції.

Окремо суд здійсним аналіз експертного дослідження, складеного Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз в рамках кримінального провадження №32021000030000005, та наданого відповідачем до матеріалів даної справи.

При цьому суд звертає увагу, що копія вказаного експертного висновку не має статусу висновку експерта у вказаній справі, а досліджується як письмовий доказ на рівні з іншими письмовими доказами у справі.

Так суд зазначає, що у вказаному висновку експерт дійшов думки, що ринкова вартість (з урахуванням ПДВ), досліджуваного обладнання «для полімеразної ланцюгової реакції (Ампліфікатор нуклеїнових кислот термоцеклічною (термоциклер) IVD, автоматичний) Ампліфікатор у реальному часі (аналізатор ПЛР для виявлення РНК вірусу COVID-19 OIAcube в комплекті з витратними матеріалами, станом на 22.05.2020 складало 1400000,00 грн.

Вказаний висновок складено в результаті застосування порівняльного методу дослідження. Експерт зазначив, що направив на адресу 5 суб`єктів господарювання (ТОВ «Хімлаборреактив», ТОВ «Лайтджин», ТОВ «ТК Груп», «Медтехніка ФорМед», «Elite Copter TM Casada») запити про ринкову вартість досліджуваного обладнання. В результаті експерт отримав 1 відповідь від ТОВ «ТК Груп».

За яким принципом було обрано саме вказані компанії незрозуміло, як і не відображено в дослідженні зміст отриманої відповіді.

При цьому в подальшому в дослідженні заявляється компанія «Agar», якій відповідачем запит не направлявся.

Таким чином, оцінив у сукупності вказаний доказ, суд звертає увагу, що по тексту експертного висновку неможливо встановити, на підставі чого експерт дійшов висновку, що ринкова вартість Ампліфікатора нуклеїнових кислот термоцеклічною (термоциклер) IVD, автоматичний станом на 22.05.2020 року становила 1400000,00 грн., а тому суд не вважає доведеними, зазначені в ньому дані.

Крім цього суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Акт перевірки (аудиту) - це документ про результати проведеної перевірки (аудиту), який є носієм дій з фінансового контролю та інформації про виявлені недоліки.

При цьому акти ревізії та документальних перевірок не мають обов`язкового характеру та не можуть оспорюватися в суді.

Крім того, акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

За умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.09.2013 року у справі №21-237а13.

Крім того, суд вказує, що акт ревізії не може встановлювати обов`язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу статті 19 Господарського кодексу України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади.

Отже, акт ревізії фінансово-господарської діяльності не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов`язання контрагента повернути сплачені йому позивачем кошти.

Так, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Тобто укладання сторонами у справі договорів, дії сторін по виконанню їх умов, у тому числі проведення відповідних робіт та їх оплата є підтвердженням того, що сторони перебували у договірних відносинах.

Таким чином, обсяг прав, обов`язків та відповідальності сторін по справі мають врегульовуватися тими положеннями чинного законодавства, які визначають умови проведення робіт та договором.

Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась.

Зазначений акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт. Відтак акт ревізії фінансово-господарської діяльності сам по собі не може бути достатнім доказом порушення позивачем.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.05.2018 року у справі №922/2310/17.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що оскаржувана вимога в частині пункту №2 є протиправною та підлягає скасуванню.

Стосовно пункту №3 оскаржуваної вимоги, а саме: забезпечити відшкодування у підпорядкованому Управлінню КП «Криворізька міська клінічна лікарня №2» КМР завищену вартість технічного обслуговування та ремонтних робіт ліфтів на загальну суму 91779,40 грн. з подальшим перерахування в дохід відповідного бюджету, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом зазначена вимога ґрунтується на порушенні, встановленому в акті ревізії, в якому зазначено наступне.

Загальна сума сплати по договорах на обслуговування та ремонту ліфтів за 2018-2020 роки та І квартал 2021 року становить 953135,77 грн. (2018 рік - 22541,08 грн; 2019 рік -338309,39 грн; 2020 рік - 292329,83 гри; 2021 рік 99955,47 грн.). Пунктом п.5.4 договорів па обслуговування ліфтів передбачено, що дні простою ліфтів з вини виконавця через технічні несправності виключаються із суми оплати та зазначаються в актах. Дослідженням стану розрахунків підприємства за послуги з технічного обслуговування ліфтів фактів проведення перерахунку вартості ненаданих послуг не встановлено. Проте, заступником головного лікаря з технічних питань М. Будніковим надано акти поломки ліфтів за 2018-2020 роки, по яких перерахунок вартості послуг не проводився. В період збору інформації підприємством проведено перерахунок з урахуванням днів простою ліфтів, за результатами якого встановлено проведення оплати за ненадані послуги на загальну 42387,69 грн (2018 рік 6064,24 грн; 2019 рік -10329,50 грн; 2020 рік 25993,95 грн.).

Підприємством в порушення статті 193 Господарського кодексу України від «Загальні умови виконання господарських зобов`язань, відповідно до вимог якої «Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться» в частині виконання п.5.4 Договорів на обслуговування ліфтів зайво проведено видатків на загальну суму 42387,69 грн.

Дослідженням обґрунтованості включення до актів викопаних робіт (ф. КБ-2в) встановлено, що до кошторисної документації вищезазначених договорів включено роботи з підготовки лікарняних ліфтів з обертальпо-розкривними дверима та пусконалагувальні роботи, що являє собою роботи, які входять до переліку робіт, які надаються за договорами на обслуговування ліфтів, чим порушено вимоги наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №150 від 10.08.2004 року «Про затвердження Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд».

Внаслідок вищезазначеного підприємством безпідставно проведено видатки на оплату робіт, які не є роботами з поточного ремонту ліфтів, на загальну суму 49391,71 грн.

З вищезазначеного випливає, що вищезазначені порушення призвели до матеріальної шкоди (збитків), завданих місцевому бюджету на загальну суму 91779,40 грн.

Суд зазначає, що порушення в частині безпідставного проведення видатків на оплату робіт, які не є роботами з поточного ремонту ліфтів, на загальну суму 49391,71 грн., ґрунтується на порушенні наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №150 від 10.08.2004 року «Про затвердження Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд».

З означеного наказу вбачається, що Державним комітетом України з питань житлово-комунального господарства затверджено примірний перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд.

В свою чергу суд звертає увагу, що саме по собі визначення «примірний перелік» є документом із заздалегідь визначеним переліком, в даному випадку, послуг, які можна змінювати на розсуд того, хто застосовує вказаний перелік.

Також суд зауважує, що означений наказ не містить заборони щодо зміни означеного переліку послуг, зокрема, в частині об`єднання або угруповання даних послуг.

З означено випливає, що недотримання виключного переліку послуг, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №150 від 10.08.2004 року «Про затвердження Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд», який не містить зобов`язального характеру, не може свідчити про безпідставність оплати робіт за надані послуги з підготовки лікарняних ліфтів з обертальпо-розкривними дверима та пусконалагувальні роботи на загальну суму 49391,71 грн.

Окремо суд звертає увагу, що незважаючи на те, що наказ №150 від 10.08.2004 року є чинним, його було прийнято на підставі ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року №1875-IV, який набрав чинності 30.07.2004 року.

Вказана стаття визначала, що примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Водночас суд зазначає, що вказаний Закон остаточно втратив чинність 01.05.2019 року, а 10.12.2017 року набрав чинності Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року №2189-VIII, який не містить положень про необхідність користування примірним переліком житлово-комунальних послуг та кардинально змінив підхід та розуміння переліку житлово-комунальних послуг.

Щодо порушення виконання п.5.4 Договорів на обслуговування ліфтів, внаслідок чого на думку відповідача-1 зайво проведено видатків на загальну суму 42387,69 грн., суд зазначає наступне.

Акт перевірки (аудиту) - це документ про результати проведеної перевірки (аудиту), який є носієм дій з фінансового контролю та інформації про виявлені недоліки.

При цьому акти ревізії та документальних перевірок не мають обов`язкового характеру та не можуть оспорюватися в суді.

Крім того, акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

За умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.09.2013 у справі №21-237а13.

Крім того, суд вказує, що акт ревізії не може встановлювати обов`язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу статті 19 Господарського кодексу України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади.

Отже, акт ревізії фінансово-господарської діяльності не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов`язання контрагента повернути сплачені йому позивачем кошти.

Так, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Тобто укладання сторонами у справі Договорів, дії сторін по виконанню їх умов, у тому числі проведення відповідних робіт та їх оплата є підтвердженням того, що сторони перебували у договірних відносинах.

Таким чином, обсяг прав, обов`язків та відповідальності сторін по справі мають врегульовуватися тими положеннями чинного законодавства, які визначають умови проведення робіт та договором.

Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась.

Зазначений акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт. Відтак акт ревізії фінансово-господарської діяльності сам по собі не може бути достатнім доказом порушення позивачем.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.05.2018 року у справі №922/2310/17.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що оскаржувана вимога в частині пункту №3 є протиправною та підлягає скасуванню.

Стосовно пункту №4 оскаржуваної вимоги, а саме: забезпечити відшкодування у підпорядкованих Управлінню КП «Криворізька міська лікарня №2» КМР та КНП «Криворізька міська лікарня №9» завищену вартість виконаних ремонтно-будівельних робіт через невірне застосувания ресурсних елементних кошторисних норм, завищення обсягів виконаних робіт в ф.№КБ-2в на загальну суму 40663,95 грн. з подальшим перерахування в дохід відповідного бюджету, зокрема: ТОВ «БТК ФАРЕС» на суму 39643,90 грн. та ТОВ «МІТАЛЛ ІНКОМ» на суму 1020,0 гри, відповідно до норм статей 216-229 Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-ІV та статей 22, 610-625 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-ІV.

Дане порушення на думку відповідачів виникло у зв`язку з тим, що підрядник КНП «Криворізька міська лікарня №9 КМР - ТОВ «БТК ФАРЕС», як на стадії складання та погодження замовником договірної ціпи так і під час проведення взаємних розрахунків за об`єми виконаних на умовах договору підряду №05/03 від 05.03.2020 року робіт, не розробив та не приклав до договірної ціни та актів приймання виконаних будівельних робіт відповідні калькуляції для документального підтвердження поточних цін фактично понесених підрядником витрат при складанні та зварюванні каркасів та сіток плоских в кількості 1,96164 тон під час улаштування перекриттів по стальних балках і монолітних ділянок при збірному залізобетонному перекритті.

Означене на думку відповідачів призвело до завищення вартості об`єкту на загальну суму 11070,30 грн.

Крім цього з акту ревізії вбачається, що перевіркою дотримання нормативних витрат, передбачених ресурсними елементними кошторисними нормами виявлено необґрунтоване врахування фізичних об`ємів вартістю 13278,99 грн. в актах ф.№КБ-2в за 2020 рік, що на думку відповідачів є наслідком порушення ТОВ «БТК ФАРЕС» п.6.4.4.1 Правил визначення вартості будівництва - ДСТУ Б Д 1.1.-1:2013 (наказ Мінрегіону України від 05.07.2013 року №293).

Також з акту ревізії вбачається, що шляхом контрольних обмірів органом держадитслужби встановлено завищення включених в акти форми КБ2в обсягів окремих видів робіт з матеріальними витратами над фактично виконаними обсягами та понесеними матеріальними витратами, а саме: зайво враховані обсяги робіт в Ф.№КБ-2в. по заповненню віконних прорізів готовими блоками площею більше 3 м2 з металопластику в кам`яних стінах житлових і громадських будівель, монтажу конструкцій дверей протипожежних, що призвело, на думку відповідачів, до зайвого врахування в актах ф. КБ-2в 2020 рік обсягів робіт та витрат склала 15294,75 грн.

Судом встановлено, що КП «Криворізька міська клінічна лікарня №2» Криворізької міської ради зверталось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-торгівельна компанія ФАРЕС» про стягнення 39643,95 грн. - збитків за договором підряду від 05.03.2020 року, який укладений на виконання робіт капітального ремонту приміщень першого поверху головного корпусу (стаціонару) за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Женевська, 6Б.

31.01.2023 року рішенням Господарського суд Дніпропетровській області по справі №904/706/22, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2023 року, відмовлено у задоволенні позову Комунального підприємства «Криворізька міська клінічна лікарня №2» Криворізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-торгівельна компанія ФАРЕС» простягнення 39643,95 грн.

Отже фактично судом в межах розгляду господарської справи №904/706/22 надавалась оцінка господарським правовідносинам між Комунальним підприємством «Криворізька міська клінічна лікарня №2» Криворізької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-торгівельна компанія ФАРЕС», яким також надавалась оцінка в акті ревізії.

В свою чергу суд в межах розгляду господарської справи №904/706/22 не віднайшов підстав для стягнення, як зазначає відповідач-1, збитків бюджету в розмірі 39643,95 грн.

При вирішенні справи №904/706/22 Господарський суд Дніпропетровській області дійшов висновку, що в діях Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-торгівельна компанія ФАРЕС» відсутня протиправність поведінки, оскільки воно правомірно отримало плату за виконані роботи за договором підряду від 05.03.2020 №05/03, які прийняті КП «Криворізька міська клінічна лікарня №2» Криворізької міської ради без зауважень та претензій; при цьому суд зауважив про недоведеність вини Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-торгівельна компанія ФАРЕС» у заподіянні матеріальних збитків при виконанні вказаного договору.

Підсумовуючи суд також вважає за необхідне зазначити, що як вже було зазначено вище пункт вимоги №4 складений за результатами діяльності не об`єкта контролю - Управління охорони здоров`я виконкому Криворізької міської ради, а іншого суб`єкта господарювання, і порушення виявлені не за результатом діяльності Управління охорони здоров`я виконкому Криворізької міської ради, в свою чергу фактично вказаний пункти складений за результатом діяльності суб`єкта господарювання, який може бути і є іншим об`єктом контролю та відносно нього відповідач наділений компетенцією здійснювати заходи державного фінансового контролю окремо.

Таким чином суд доходить висновку, що оскаржувана вимога в частині пункту №4 є необґрунтованою, а отже підлягає скасуванню.

Щодо пункту №5 оскаржуваної вимоги, а саме: забезпечити відшкодування покриття видатків, сторонніх юридичних та фізичних осіб за спожиті ними комунальні послуги на загальну суму 2370105,36 грн., шляхом перерахування коштів зі спеціального фонду до загального фонду міського бюджету, суд зазначає наступне.

Стосовно даного пункту в акті ревізії зазначено, що дослідженням наявності фактів покриття видатків, пов`язаних з наданням платних послуг, за рахунок коштів загального фонду щодо витрат на оплату комунальних послуг та енергоносіїв встановлено, що підприємством у період з 01.01.2018 року по 31.03.2021 року проводилась оплата послуг теплопостачання, водопостачання і водовідведення та постачання електроенергії, спожитих при наданні платних медичних послуг, частково, за рахунок коштів загального фонду міського бюджету, а саме: за рахунок коштів загального фонду щодо витрат па оплату комунальних послуг та енергоносіїв за період з 01.01.2018 року по 31.03.2021 року на загальну суму 370477,27 грн., в тому числі: 2018 рік -98756,77 грн., 2019 рік - 41513,68 грн., 2020 рік -58337,94 грн., І квартал 2021 року 171868,88 грн., що призвело, на думку відповідачів, до завдання матеріальної шкоди (збитків) міському бюджету на 370477,27 грн.

Також з акту ревізії вбачається, що частина вищезазначених коштів, а саме: в розмірі 340080,95 грн. була відшкодована, шляхом перерахування коштів до міського бюджету.

При цьому суд звертає увагу, що відповідач-1 разом із поясненнями, поданими до суду 14.12.2023 року, надав копії платіжних доручень, які, як зазначає відповідач-1, підтверджують виконання пункту №5 спірної вимоги.

Отже фактично відповідач-1 зазначає про виконання позивачем пункту №5 оскаржуваної вимоги.

Однак суд звертає увагу, що як вже було зазначено вище пункт вимоги №5 складений за результатами діяльності не об`єкта контролю - Управління охорони здоров`я виконкому Криворізької міської ради, а іншого суб`єкта господарювання, і порушення виявлені не за результатом діяльності Управління охорони здоров`я виконкому Криворізької міської ради, в свою чергу фактично вказаний пункти складений за результатом діяльності суб`єкта господарювання, який може бути і є іншим об`єктом контролю та відносно нього відповідач наділений компетенцією здійснювати заходи державного фінансового контролю окремо.

З огляду на вищевикладене суд доходить висновку, що оскаржувана вимога в частині пункту №5 є необґрунтованою, а отже підлягає скасуванню.

Стосовно пункту №6 спірної вимоги, а саме: при складанні бюджетних запитів, розгляді та затвердженні проектів кошторисів розпорядників бюджетних коштів щодо розрахунків фонду оплати праці, забезпеченості видатків па придбання продуктів харчування та медикаментів, м?яким інвентарем забезпечити дотримання вимог чинного: законодавства, зокрема в частині видатків на оплату праці, видатків на придбання продуктів та медикаментів з дотриманням вимог Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 28.02.2002 року №228 зі змінами, суд зазначає наступне.

На думку відповідача-1 Управлінням охорони здоров`я виконкому Криворізької міської ради було здійснено планування без урахуванням реальної потреби на харчування відповідно до натуральних норм харчування, внаслідок чого недоотримано коштів на придбання продуктів харчування закладами охорони здоров`я у 2018-2019 роках на загальну суму 67316940,09 грн. за рахунок коштів медичної субвенції та міського бюджету за 2020 рік та І квартал 2021 року за рахунок коштів НСЗУ на загальну суму 33063144,88 грн.

Як зазначає відповідач-1 по тексту акту ревізії, фактично позивач здійснив формування бюджетного запиту на 2018-2019 роки та на 2020-2021 роки на видатки на продукти харчування без дотримання Порядку організації системи лікувального харчування хворих у закладах охорони здоров`я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 29.10.2013 року №931.

Також відповідач-1 зауважує, що Управлінням охорони здоров`я виконкому Криворізької міської ради було здійснено планування без урахування реальної потреби на лікування відповідно до клінічних протоколів, внаслідок чого недоотримано коштів на придбання медикаментів та перев`язувальних матеріалів закладами охорони здоров`я у 2018-2019 роках на загальну суму 78212820,34 грн. за рахунок коштів медичної субвенції та коштів міського бюджету та у 2020 році та І кварталі 2021 року за рахунок коштів НСЗУ на загальну суму 88652719,53 грн.

Крім цього відповідач-1 зазначає, що Управлінням охорони здоров`я виконкому Криворізької міської ради при формуванні бюджетного запиту на 2018-2019 роки та на 2020-2021 роки потреба у видатках на медикаменти та перев`язувальних матеріалів обраховувалась без дотримання наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11.07.2017 року №782.

Також відповідач-1 зауважує, що Управлінням охорони здоров`я виконкому Криворізької міської ради було здійснено планування без урахування фактичної потреби м`якого інвентаря внаслідок чого не забезпечено закладами охорони здоров`я м`яким інвентарем на загальну суму 877303,66 грн.

Крім цього відповідач-1 зазначає, що Управлінням охорони здоров`я виконкому Криворізької міської ради при формуванні бюджетного запиту потреба у видатках на м`який інвентар обраховувалась без дотримання наказу Міністерства охорони здоров`я України від 21.12.1992 року №187.

Пунктом 2 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №228 від 28.02.2002 року (далі Порядок №228 в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що план асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету (далі - план асигнувань загального фонду бюджету) - це помісячний розподіл бюджетних асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету), затверджених у загальному фонді кошторису, за скороченою економічною класифікацією видатків бюджету, який регламентує протягом бюджетного періоду взяття бюджетних зобов`язань та здійснення платежів відповідно до зазначених зобов`язань.

Відповідно до п.10-13, 14, 20 Порядку №228 Мінфін, Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, місцеві фінансові органи доводять до головних розпорядників відомості про граничні обсяги видатків бюджету та надання кредитів з бюджету загального фонду проекту відповідного бюджету на наступний рік, що є підставою для складання проектів кошторисів.

Для правильної та своєчасної організації роботи, пов`язаної із складанням проектів кошторисів, головні розпорядники, керуючись відповідними вказівками Мінфіну, Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, місцевих фінансових органів щодо складання проектів відповідних бюджетів на наступний рік:

- встановлюють для розпорядників нижчого рівня граничні обсяги видатків бюджету та/або надання кредитів з бюджету із загального фонду бюджету, термін подання проектів кошторисів і дають вказівки щодо їх складання;

- розробляють і повідомляють розпорядникам нижчого рівня інші показники, яких вони повинні додержуватися відповідно до законодавства і які необхідні для правильного визначення видатків бюджету та надання кредитів з бюджету у проектах кошторисів;

- забезпечують складення проектів кошторисів на бюджетні програми (функції), що виконуються безпосередньо головними розпорядниками.

Головні розпорядники розглядають показники проектів кошторисів розпорядників нижчого рівня щодо законності та правильності розрахунків, доцільності запланованих видатків бюджету та надання кредитів з бюджету, правильності їх розподілу відповідно до економічної класифікації видатків бюджету та класифікації кредитування бюджету, повноти надходження доходів або повернення кредитів, додержання діючих ставок (посадових окладів), норм, цін, лімітів, а також інших показників відповідно до законодавства та складають проекти зведених кошторисів.

На основі проектів зведених кошторисів головні розпорядники формують бюджетні запити, які подаються Мінфіну, Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органам для включення до проектів відповідних бюджетів у встановленому ними порядку.

Проекти кошторисів складаються усіма установами на наступний бюджетний рік, якщо ці установи функціонували до початку року, на який плануються видатки бюджету та/або надання кредитів з бюджету. У разі коли установи утворені не з початку року, кошториси складаються і затверджуються для кожної установи з часу її утворення до кінця бюджетного року в загальному порядку.

Під час визначення обсягів видатків бюджету та/або надання кредитів з бюджету розпорядників нижчого рівня головні розпорядники повинні враховувати об`єктивну потребу в коштах кожної установи, виходячи з її основних виробничих показників і контингентів, які встановлюються для установ (кількість класів, учнів у школах, ліжок у лікарнях, дітей у дошкільних закладах тощо), обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності, необхідності здійснення видатків на охорону праці, погашення дебіторської і кредиторської заборгованості та реалізації окремих програм і намічених заходів щодо скорочення витрат у плановому періоді.

Обов`язковим є виконання вимоги щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці з нарахуваннями, виплату стипендії, а також на оплату комунальних послуг та енергоносіїв. Під час визначення видатків у проектах кошторисів установи повинен забезпечуватися суворий режим економії коштів і матеріальних цінностей. До кошторисів можуть включатися тільки видатки, передбачені законодавством, необхідність яких обумовлена характером діяльності установи. Видатки на придбання обладнання, капітальний ремонт приміщень тощо, які не є першочерговими, можуть передбачатися лише за умови забезпечення коштами невідкладних витрат та відсутності заборгованості. При цьому видатки на заробітну плату з коштів спеціального фонду обчислюються залежно від обсягу діяльності, що провадиться за рахунок цих коштів, із застосуванням встановлених законодавством норм, які використовуються установами аналогічного профілю.

Мінфін має право визначати на кожний рік порядок врахування у кошторисах обсягів заборгованості, яка виникла внаслідок непогашення бюджетних зобов`язань установ.

Суд зазначає, що фактично відповідачем-1 здійснено аналіз видатків, закладених на харчування, на придбання медикаментів та перев`язувальних матеріалів та на м`який інвентар в закладах охорони здоров`я, підпорядкованих Управлінню охорони здоров`я виконкому Криворізької міської ради, без аналізу граничних обсягів видатків бюджету, доведених до головного розпорядника в даному випадку Управління охорони здоров`я виконкому Криворізької міської ради.

Суд звертає увагу відповідачів, що пункт 11 Порядку №228 передбачає, що для правильної та своєчасної організації роботи, пов`язаної із складанням проектів кошторисів, головні розпорядники, керуючись відповідними вказівками Мінфіну, Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, місцевих фінансових органів щодо складання проектів відповідних бюджетів на наступний рік: встановлюють для розпорядників нижчого рівня граничні обсяги видатків бюджету та/або надання кредитів з бюджету із загального фонду бюджету, термін подання проектів кошторисів і дають вказівки щодо їх складання.

Таким чином фактично розпорядники нижчого рівня, враховуючи наявні граничні обсяги видатків бюджету, формують бюджетні запити щодо видатків, які визначені в пункті 20 Порядку №228.

Отже, позивач в даному випадку зобов`язаний дотримуватись граничних обсягів видатків бюджету при формуванні бюджетних запитів, в тому числі щодо видатків, закладених на харчування, на придбання медикаментів та перев`язувальних матеріалів та на м`який інвентар.

В свою чергу акт ревізії не містить проведеного відповідачем-1 аналізу щодо формування позивачем бюджетних запитів з урахуванням граничних обсягів видатків бюджету. Таким чином фактично відповідач-1 при складанні акту ревізії здійснив не повний та не всебічний фінансовий контроль діяльності Управління охорони здоров`я виконкому Криворізької міської ради за перевіряємий період.

Крім цього суд звертає увагу, що відповідач-1, стверджуючи про порушення позивачем п.20 Порядку №228, фактично суперечить вимогам пункту №11 Порядку №228 в частині дотримання позивачем граничних обсягів видатків бюджету. При цьому відповідач-1 жодним чином не наводить підстав щодо необхідності дотримання позивачем граничних обсягів видатків бюджету при формуванні бюджетних запитів стосовно видатків, зазначених в пункті №6 спірної вимоги.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу, що відповідач-1 в спірній вимозі посилається на недотримання позивачем Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №228 від 28.02.2002 року, однак фактично в акті ревізії стверджує про порушення позивачем наказу Міністерства охорони здоров`я України від 29.10.2013 року №931, наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11.07.2017 року №782 та наказу Міністерства охорони здоров`я України від 21.12.1992 року №187 в частині недотримання нормативу закладених видатків на харчування, на придбання медикаментів та перев`язувальних матеріалів та на м`який інвентар.

Отже суд дійшов висновку, що відповідач-1, спірною вимогою зазначає, про порушення позивачем пункту 20 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №228 від 28.02.2002 року, при встановленні актом ревізії порушень інших нормативно-правових актів.

Таким чином суд доходить висновку, що даний пункт вимоги є необґрунтованим та таким, який підлягає скасуванню.

Стосовно пункту №7 оскаржуваної вимоги, а саме: забезпечити відшкодування видатків по КПКВ «Природоохоронні заходи за рахунок цільових фондів» шляхом коригування та перерозподілу бюджетних асигнувань протягом 2021 року в сумі 639640,00 грн., суд зазначає наступне.

Означене порушення ґрунтується на акті ревізії, в якому зазначено, що позивачем не дотримано, як головним розпорядником коштів місцевого бюджету, вимог ч.5 ст.22 Бюджетного кодексу України під час складання бюджетних запитів, затвердженні кошторисів, здійсненні управління бюджетними коштами, як наслідок в порушення вимог п.5, п.9 ч.1 сі.7 Бюджетного кодексу України за рахунок коштів міського бюджету спеціального фонду підпорядкованими закладами охорони здоров`я проведено видатки по КПКВК МБ 1218340 «Природоохоронні заходи за рахунок цільових фондів», що призвели до збитків міському бюджету на суму 639640,00 грн. через придбання контейнерів за рахунок коштів міського фонду, що є заходом з організації благоустрою населених пунктів, що в порушення п.5 ч.1 ст.91 Бюджетного кодексу України, постанови КМУ №1147, п.3.31 р.3 Додатку 1 Міської програми, рішення Криворізької міської ради від 20.12.2017 року №2295, від 26.12.2018 року №3288, від 24.12.2019 року №4322, від 23.12.2020 року №21, а в розумінні ст.119 Бюджетного кодексу України таке придбання призвело до нецільового використання коштів.

З аналізу наведеного вбачається, що вказане порушення ґрунтується на тому, що позивачем придбано контейнери для збирання побутових відходів, які, на думку відповідача-1, не є обладнанням для збирання, транспортування та складання побутових відходів.

Рішенням Криворізької міської ради №21 від 23.12.2020 року затверджено перелік природоохоронних заходів на 2021 рік, що фінансуватимуться за рахунок коштів міського фонду охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до Переліку природоохоронних заходів на 2021 рік, що фінансуватимуться за рахунок коштів міського фонду охорони навколишнього природного середовища, затвердженого рішенням Криворізької міської ради №21 від 23.12.2020 року, Управління охорони здоров`я виконкому Криворізької міської ради є замовником (розпорядником коштів) для придбання обладнання для збирання, транспортування та складування побутових відходів.

Позивач не заперечує щодо виконання вищезазначеного рішення Криворізької міської ради №21 від 23.12.2020 року та придбання контейнерів для збирання побутових відходів в 2021 році з метою виконання вищезазначеного рішення.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відходи» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Збирання відходів - діяльність, пов`язана з вилученням, накопиченням і розміщенням відходів у спеціально відведених місцях чи об`єктах, включаючи сортування відходів з метою подальшої утилізації чи видалення.

Об`єкти поводження з відходами - місця чи об`єкти, що використовуються для збирання, зберігання, сортування, оброблення, перероблення, утилізації, видалення, знешкодження та захоронення відходів.

Відповідно до п.«в» ч.1 ст.21 Закону України «Про відходи» органи місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами забезпечують організацію збирання і видалення побутових відходів, у тому числі відходів дрібних виробників, створення полігонів для їх захоронення, а також організацію роздільного збирання корисних компонентів цих відходів.

Згідно п.«г» ч.1 ст.31 Закону України «Про відходи» з метою запобігання або зменшення обсягів утворення відходів та стимулювання впровадження маловідходних технологій Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні і місцеві органи виконавчої влади в межах своєї компетенції здійснюють розроблення та впровадження системи поводження з пакувальними матеріалами і тарою; системи збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив); системи збирання, заготівлі та утилізації зношених шин, резинотехнічних виробів та відходів резинотехнічного виробництва; системи заготівлі та утилізації непридатних до використання транспортних засобів; системи збирання та утилізації електричного та електронного обладнання; системи збирання, видалення, знешкодження, утилізації відходів, що утворюються у процесі медичного обслуговування, ветеринарної практики, пов`язаних з ними дослідних робіт.

Забезпечення екологічно безпечного збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення відходів та небезпечних хімічних речовин, у тому числі непридатних або заборонених до використання хімічних засобів захисту рослин, твердого ракетного палива віднесено до Переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів (пункт 74-1), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1147 від 17.09.1996 року, (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

ДСТУ 8476:2015 «Контейнери для побутових відходів» установлює вимоги до контейнерів для побутових відходів (твердих, великогабаритних, ремонтних), а також відходів як вторинної сировини та поширюється на контейнери, які застосовують для збирання, тимчасового зберігання побутових відходів, а також відходів як вторинної сировини, що є серед побутових відходів.

Пункти 3.1 3.4 розділу 3 ДСТУ 8476:2015 визначають наступний перелік контейнерів:

- контейнер для побутових відходів, оснащений колесами;

- контейнер для побутових відходів, не оснащений колесами;

- контейнер для побутових відходів, призначений для вивантажування побутових відходів або відходів як вторинної сировини у спеціально обладнаний транспортний засіб безпосередньо на контейнерному майданчику;

- контейнер для побутових відходів, призначений для перевезення спеціально обладнаним транспортним засобом на об`єкти поводження з побутовими відходами для вилучення з нього побутових відходів.

Суд наголошує, що означений ДСТУ не містить визначення, що контейнер для побутових відходів є виробом, як того стверджує відповідач-1 в акті ревізії.

Суд звертає увагу, що забезпечення екологічно безпечного збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення відходів віднесено до Переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1147 від 17.09.1996 року.

В свою чергу з огляду на ДСТУ 8476:2015 означене збирання побутових відходів здійснюється, зокрема, за допомогою контейнерів для побутових відходів.

Крім цього суд звертає увагу, що відповідно до статті 21 Закону України «Про відходи» органи місцевого самоврядування забезпечують організацію збирання і видалення побутових відходів.

Оскільки позивач відноситься до органів місцевого самоврядування, суд доходить висновку, що відповідач-1 в акті ревізії безпідставно дійшов висновку про неможливість придбання контейнерів для збирання побутових відходів за рахунок коштів міського бюджету через те, що означений захід є заходом з організації благоустрою населених пунктів.

Окремо суд звертає увагу, що благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля (ст.1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»), тобто в рамках благоустрою відбуваються також заходи екологічного характеру.

Крім цього суд звертає увагу, що в акті ревізії зазначено, що внаслідок закупівлі вищезазначених контейнерів міському бюджету завдано збитків на суму 639640,00 грн.

Суд зауважує, що з акту ревізії та оскаржуваної вимоги не вбачається посилання відповідача-1 на документи, на підставі яких відповідачем-1 встановлено, що міському бюджету завдано збитків на суму 639640,00 грн., та не вбачається розрахунку означеної суми збитків.

На підставі означеного суд доходить висновку, що оскаржувана вимога, яка складена на підставі акту ревізії, містить суперечливі відомості стосовно визначення розміру означеного порушення.

При цьому, як вже зазначалося судом раніше, акт ревізії фінансово-господарської діяльності сам по собі не може бути достатнім доказом порушень допущених позивачем (постанова Верховного Суду від 21.05.2018 у справі №922/2310/17).

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з вимогами частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Отже, враховуючи вищевказані норми, суд вказує на наступне.

Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Потенційний обов`язок суб`єкта владних повноважень довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності в суді посилює його відповідальність при прийнятті рішень, вчиненні інших дій чи допущенні бездіяльності.

Презумпція винуватості суб`єкта владних повноважень відповідача також означає припущення, що повідомлені позивачем обставини у справі про рішення, дії, бездіяльність відповідача і про порушення права, свободи чи інтересу відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує на основі доказів.

Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Верховного суду від 20.02.2019 року у справі №810/3212/16.

З огляду на вищевикладене суд доходить висновку, що оскаржувана вимога в частині пункту №7 є необґрунтованою, а отже підлягає скасуванню.

Щодо пункту №8 оскаржуваної вимоги, а саме: забезпечити відшкодування зайво наданої фінансової підтримки КП «Фармація» КМР шляхом повернення коштів підприємством до загального фонду міського бюджету у сумі 1512000,00 грн.

Суд зазначає, що означене порушення ґрунтується на акті ревізії, в якому зазначено, що кошти фінансової підтримки на суму 1512,00 тис. грн, які надійшли в квітні 2020 року по загальному фонду міського бюджету отримані КП «Фармація» КМР, яка не відповідає критеріям одержувача коштів місцевого бюджету для виконання програми та без відповідної потреби та означені кошти використані на виплату заробітної плати, що призвело до зайвих витрат місцевого бюджету на відповідну суму та свідчить про недостатній контроль з боку управління як головного розпорядника бюджетних коштів за їх використанням. Внаслідок означеного, на думку відповідача-1, допущено порушення, яким міському бюджету завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 1512000,00 гривень.

Відповідно до п.9 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №28 від 28.02.2002 року, (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) одержувач бюджетних коштів (далі - одержувач) використовує бюджетні кошти відповідно до вимог бюджетного законодавства на підставі плану використання бюджетних коштів, що містить розподіл бюджетних асигнувань.

Критеріями визначення одержувача для здійснення заходів бюджетної програми є:

- досвід роботи за відповідним профілем не менше двох років та наявність відповідної кваліфікації з урахуванням напряму чи заходу бюджетної програми;

- виробничий потенціал і показники виробничої діяльності, науково-технічної бази (у разі потреби);

- наявність бездефіцитного фінансового плану на поточний рік, фінансово-економічного розрахунку (обґрунтування) здійснення заходів бюджетної програми;

- незбиткова діяльність одержувача за останні два роки, відсутність простроченої заборгованості за наданими банками кредитами;

- співвідношення вартості робіт, послуг та їх якості;

- застосування договірних умов.

У разі отримання бюджетних коштів одержувачем платежі здійснюються з рахунка, відкритого в установленому порядку в органах Казначейства, якщо інше не передбачено законодавством.

Одержувачем не може бути суб`єкт господарювання, громадська чи інша організація, яку визнано в установленому порядку банкрутом, стосовно якої порушено справу про банкрутство чи яка перебуває в стадії ліквідації, крім вугледобувних підприємств, щодо яких введено процедуру розпорядження майном.

Відповідач-1 в акті ревізії стверджує, що КП «Фармація» Криворізької міської ради не може виступати одержувачем бюджетних коштів, оскільки в 2019 році за даним комунальним підприємством обліковувався збиток в сумі 1386,00 тис. грн., що, свою чергу, не відповідає критеріям одержувача бюджетних коштів, визначено у пункті 9 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №28 від 28.02.2002 року.

Суд зазначає, що вказаний порядок не регламентує, що одержувачем бюджетних коштів не може бути суб`єкт господарювання із незбитковою діяльністю за останні два роки, відсутністю простроченої заборгованості за наданими банками кредитами.

Суд погоджується з думкою відповідачів, що якщо пункт 9 Порядку №28 розбити на окремі положення та враховувати їх вибірково, то можна дійти висновку, що КП «Фармація» КМР не повинна була отримувати бюджетні кошти.

Водночас пункт 9 Порядку №28 не можна враховувати частково без комплексного врахування його змісту.

Вказаний пункт в першій частині містить загальні критерії одержувача бюджетнихкоштів, а в іншій встановлює вимоги для тих суб`єктів, яким повинно бути відмовлено в статусі одержувача. І вказані підстави не містять такої умови у відмові як наявність збитковості.

В свою чергу, суд зазначає, що ані матеріали ревізії, ані матеріали даної адміністративної справи не містять доказів, з яких вбачається, що КП «Фармація» Криворізької міської ради визнано в установленому порядку банкрутом, або стосовно нього порушено справу про банкрутство, або воно перебуває в стадії ліквідації.

Крім цього суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Рішенням Криворізької міської ради №1185 від 21.12.2016 року затверджено Міжгалузеву комплексну програму «Здоров`я нації» у м. Кривому Розі на 2017 2021 роки.

Відповідно до розділу VI Міжгалузевої комплексної програми «Здоров`я нації» у м. Кривому Розі на 2017 2021 роки визначено наступні завдання і заходи даної програми, а саме: у напрямі покращення забезпечення мешканців міста лікувальними засобами:

- збереження та поповнення уставного фонду комунального підприємства «Фармація»;

- створення нових підрозділів комунального підприємства «Фармація», у першу чергу аптечних пунктів;

- забезпечення економічної (ціна) і фізичної (наявність у аптечній мережі міста) доступності медичних препаратів для всіх верств населення відповідного до чинного законодавства України.

Відповідно до ч.10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідачем не надано до суду доказів оскарження та скасування рішення Криворізької міської ради №1185 від 21.12.2016 року, яким затверджено Міжгалузеву комплексну програму «Здоров`я нації» у м. Кривому Розі на 2017 2021 роки, а отже таке рішення є чинним.

Відповідно суд доходить висновку, що позивач, надаючи фінансову підтримку КП «Фармація» Криворізької міської ради, діяв на підставі та на виконання рішення Криворізької міської ради №1185 від 21.12.2016 року.

Окрім того, щодо доводів відповідача, що кошти фінансової підтримки, які були надані КП «Фармація» Криворізької міської ради, використані не за метою Міжгалузевої комплексної програми «Здоров`я нації» у м. Кривому Розі на 2017 2021 роки, суд звертає увагу, що пункт №8 оскаржуваної вимоги, ґрунтується на тому, що вказане порушення фактично допущено начальником Управління охорони здоров`я виконкому Криворізької міської ради ОСОБА_1 , яким затверджено мережу розпорядників і одержувачів коштів місцевого бюджету в періодів, що підлягав ревізії.

Однак судом встановлено, що одержані КП «Фармація» КМР кошти були виділені Криворізькою міською радою згідно рішення №1185 від 21.12.2016 року, яким затверджено Міжгалузеву комплексну програму «Здоров`я нації» у м. Кривому Розі на 2017 2021 роки», а використані КП «Фармація» Криворізької міської ради, що виключає наявність порушення з боку Управління охорони здоров`я виконкому Криворізької міської ради та його посадових осіб.

З огляду на вищевикладене суд доходить висновку, що оскаржувана вимога в частині пункту №8 є необґрунтованою, а отже підлягає скасуванню.

Щодо пункту №9 оскаржуваної вимоги, а саме: забезпечити відшкодування видатків на медичне лікування мешканців адміністративно-територіальних одиниць на загальну суму 8911187,60 грн. та, в подальшому, забезпечити укладання договорів про передачу міжбюджетних трансферів на надання стаціонарної медичної допомоги, суд зазначає наступне.

Зазначене порушення ґрунтується на акті ревізії позивача, в якому зазначено, що закладами охорони здоров`я міста Кривий Ріг в порушення ч.1 ст.103-4 Бюджетного кодексу України та п.3 ч.1 ст.90 Бюджетного кодексу України, п.3 Порядку та умов падання медичної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.01.2015 №11, формули розподілу обсягу медичної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 №618, та п.5 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №228 від 28.02.200 року, проведено видатки на лікування мешканців інших областей без послідуючого відшкодування витрат на медичне обслуговування з обласних бюджетів відповідних адміністративно-територіальних одиниць на загальну суму 8911187,6 грн., з яких у 2018 році на суму 3376449,77 грн., у 2019 році 3288107,61 грн., у 2020 році 2035086,64 грн. та за І квартал 2021 року 211543,58 грн.

Відповідач-1 в акті ревізії наголошує, що лікування мешканців інших адміністративно-територіальних одиниць без укладання договорів про передачу міжбюджетних трансферів на надання стаціонарної медичної допомоги упродовж досліджуваного періоду призвело до завищених витрат коштів міського бюджету та їх втрат (збитків) на загальну суму 8911187,7 грн.

Враховуючи такі доводи контролюючого органу в акті ревізії, суд зазначає про таке.

Згідно з статтею 49 Конституції України, кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування.

Охорона здоров`я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров`я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

Відповідно до преамбули Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» № 2801-XII від 19.11.1992 року (далі Закон № 2801), кожна людина має природне невід`ємне і непорушне право на охорону здоров`я. Суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров`я і збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони здоров`я в діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, розв`язання екологічних проблем, вдосконалення медичної допомоги і запровадження здорового способу життя.

Відповідно до статті 8 Закону № 2801, Держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров`я і забезпечує його захист.

Кожен громадянин має право на безоплатне отримання у державних та комунальних закладах охорони здоров`я медичної допомоги, до якої належать: екстрена медична допомога; первинна медична допомога; спеціалізована медична допомога; паліативна допомога.

Держава визнає право кожного громадянина на отримання реабілітаційної допомоги під час надання медичної допомоги. Порядок надання реабілітаційної допомоги під час надання медичної допомоги встановлюється законодавством.

Держава гарантує безоплатне надання медичної допомоги у державних та комунальних закладах охорони здоров`я за епідемічними показаннями. Держава також гарантує безоплатне проведення медико-соціальної експертизи, судово-медичної та судово-психіатричної експертизи, патологоанатомічних розтинів та пов`язаних з ними досліджень у порядку, встановленому законодавством.

Держава гарантує громадянам України та іншим визначеним законом особам надання необхідних медичних послуг та лікарських засобів за рахунок коштів Державного бюджету України на умовах та в порядку, встановлених законодавством.

У разі порушення законних прав і інтересів громадян у сфері охорони здоров`я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов`язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди.

Судовий захист права на охорону здоров`я здійснюється у порядку, встановленому законодавством.

Розроблення галузевих стандартів у сфері охорони здоров`я, проведення державної оцінки медичних технологій здійснюються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з статтею 33 Закону № 2801, медична допомога за видами поділяється на екстрену, первинну, спеціалізовану, паліативну.

Медична допомога може надаватися:

- за місцем знаходження, проживання (перебування) пацієнта;

- в амбулаторних умовах; в умовах денного стаціонару;

- у стаціонарних умовах.

За медичними показаннями одночасно з наданням медичної допомоги пацієнту надається реабілітаційна допомога у встановленому законодавством порядку.

Порядок надання медичної допомоги за видами, профілями, захворюваннями чи станами, а також умови та форми надання такої допомоги, порядок ведення черги пацієнтів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Статтею 38 Закону № 2801 передбачено, що кожний пацієнт, який досяг чотирнадцяти років і який звернувся за наданням йому медичної допомоги, має право на вільний вибір лікаря, якщо останній може запропонувати свої послуги, та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій.

Кожний пацієнт має право, коли це виправдано його станом, бути прийнятим у будь-якому закладі охорони здоров`я за своїм вибором, якщо цей заклад має можливість забезпечити відповідне лікування.

Враховуючи вказані норми, суд доходить висновку, що надання медичної допомоги не залежить від місця реєстрації особи, яка звернулась за медичною допомогою в заклад охорони здоров`я не за місцем своєї реєстрації.

Нормативно-правові акти не ставлять порядок надання медичної допомоги особам в залежність від місця їх реєстрації.

Навпаки, аналізуючи норми законів, суд робить висновок, що надання медичної допомоги особам не залежить від місця їх реєстрації, а здійснюється за зверненням таких осіб за місцем їх фактичного перебування.

При цьому, суд зазначає про таке.

Відповідно до статті 18 Закону № 2801, кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, призначені на охорону здоров`я, використовуються, зокрема, для забезпечення медичної та реабілітаційної допомоги населенню, фінансування державних цільових і місцевих програм охорони здоров`я та фундаментальних наукових досліджень у цій сфері.

Медична допомога надається безоплатно за рахунок бюджетних коштів у закладах охорони здоров`я та фізичними особами - підприємцями, які зареєстровані та одержали в установленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, з якими головними розпорядниками бюджетних коштів укладені договори про медичне обслуговування населення.

Заклади охорони здоров`я державної та комунальної форм власності можуть надавати послуги з медичного обслуговування, які не покриваються програмою медичних гарантій з медичного обслуговування населення, а також в інших випадках, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, за плату від юридичних і фізичних осіб. Плата за такі послуги з медичного обслуговування встановлюється закладами охорони здоров`я самостійно.

Відтак, суд робить висновок, що витрачання коштів, призначені на охорону здоров`я, використовуються, зокрема, для забезпечення медичної та реабілітаційної допомоги населенню.

Норми законодавства не визначають та не вказують, що кошти, призначені на охорону здоров`я, повинні бути використані лише на населення, яке зареєстроване в межах визначеної територіальної громади.

Таким чином, суд зазначає, що висновки акту ревізії та приписи пункту №9 спірної вимоги прийняті необґрунтовано, безпідставно та без врахування норм і приписів чинного законодавства.

Щодо пункту №10 оскаржуваної вимоги, а саме: в подальшому забезпечити виконання вимог ч.4 ст.77 Бюджетного Кодексу в частині першочергового забезпечення захищених статей видатків з урахуванням фактичної потреби на видатки, суд зазначає наступне.

Як зазначає відповідач-1 вказане порушення допущено при плануванні та затвердженні місцевих бюджетів, а саме: не враховано у повному обсязі потребу в коштах на оплату праці галузі «Охорона здоров`я» чим недотримано норми ч.4 ст.77 Бюджетного кодексу України, та в подальшому призвело до необхідності вишукування додаткових джерел доходів з метою недопущення заборгованості по заробітній платі на загальну суму 144780,80 тис.грн., в тому числі за 2018 рік 71698,40 тис.грн. та за 2019 рік 72782,40 тис.грн.

Відповідно до ч.4 ст.77 Бюджетного кодексу України Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, міські, районні, селищні, сільські ради при затвердженні відповідних бюджетів враховують у першочерговому порядку потребу в коштах на оплату праці працівників бюджетних установ відповідно до встановлених законодавством України умов оплати праці та розміру мінімальної заробітної плати; на проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ та послуги зв`язку, які споживаються бюджетними установами.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно ст.1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» представницький орган місцевого самоврядування - виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.

Виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Суд зазначає, що ч.4 ст.77 Бюджетного кодексу України стосується, зокрема, міських рад, однак в даному випадку Управління охорони здоров`я виконкому Криворізької міської ради є самостійним структурним підрозділом виконавчого комітету Криворізької міської ради, що не заперечується відповідачами, а отже в розумінні Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не є представницьким органом місцевого самоврядування радою.

Таким чином в даному випадку положення ч.4 ст.77 Бюджетного кодексу України не розповсюджуються на позивача, а отже в даному випадку відсутнє порушення з боку позивача положень ч.4 ст.77 Бюджетного кодексу України.

Також суд звертає увагу, що вказаний пункт вимоги також ґрунтується на недотриманні позивачем пункту №20 Порядку №228.

Суд зазначає, що фактично відповідачем-1 здійснено аналіз видатків, закладених оплату праці в закладах охорони здоров`я, підпорядкованих Управлінню охорони здоров`я виконкому Криворізької міської ради, без аналізу граничних обсягів видатків бюджету, доведених до головного розпорядника в даному випадку Управління охорони здоров`я виконкому Криворізької міської ради.

Суд повторно звертає увагу відповідачів, що пункт 11 Порядку №228 передбачає, що для правильної та своєчасної організації роботи, пов`язаної із складанням проектів кошторисів, головні розпорядники, керуючись відповідними вказівками Мінфіну, Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, місцевих фінансових органів щодо складання проектів відповідних бюджетів на наступний рік: встановлюють для розпорядників нижчого рівня граничні обсяги видатків бюджету та/або надання кредитів з бюджету із загального фонду бюджету, термін подання проектів кошторисів і дають вказівки щодо їх складання.

Таким чином фактично розпорядники нижчого рівня, враховуючи наявні граничні обсяги видатків бюджету, формують бюджетні запити щодо видатків, які визначені в пункті 20 Порядку №228.

Як вже було зазначено вище, позивач в даному випадку зобов`язаний дотримуватись граничних обсягів видатків бюджету при формуванні бюджетних запитів, в тому числі щодо видатків, закладених на оплату праці.

В свою чергу акт ревізії не містить проведеного відповідачем-1 аналізу щодо формування позивачем бюджетних запитів з урахуванням граничних обсягів видатків бюджету. Таким чином фактично відповідач-1 при складанні акту ревізії здійснив не повний та не всебічний фінансовий контроль діяльності Управління охорони здоров`я виконкому Криворізької міської ради за перевіряємий період.

Крім цього суд звертає увагу, що відповідач-1, стверджуючи про порушення позивачем п.20 Порядку №228, фактично суперечить вимогам пункту №11 Порядку №228 в частині дотримання позивачем граничних обсягів видатків бюджету. При цьому відповідач-1 жодним чином не наводить підстав щодо необхідності дотримання позивачем граничних обсягів видатків бюджету при формуванні бюджетних запитів стосовно видатків, зазначених в пункті №10 спірної вимоги.

З огляду на вищевикладене суд доходить висновку, що оскаржувана вимога в частині пункту №10 є необґрунтованою, а отже підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання щодо правомірності пункту №11 спірної вимоги, а саме: посилити контроль за якісним та своєчасним виконанням зобов`язань постачальниками по укладеним договорам, зокрема, забезпечити проведення претензійно-позовної роботи у випадках не виконання постачальниками своїх договірних зобов`язань, суд виходить з наступного.

Вказаний пункт вимоги обґрунтовано тим, що КП «Фармація» КМР має договірні відносини з постачальниками щодо придбання інсуліну і лікувальних засобів для обслуговування хворих по безкоштовним та пільговим рецептам, і станом на 01.07.2020 року загальна сума заборгованості КП «Фармація» КМР перед постачальниками становило 9501594,91 грн.

Вирішуючи вказане питання, судом встановлено, що Управлінням охорони здоров`я виконкому Криворізької міської ради укладено договори на відшкодування вартості витрат.

В акті ревізії зазначено, що згідно з умовами вищезазначених договорів КП «Фармація» КМР подає звіти щодо відпущених препаратів інсуліну двічі на місяць, а саме: до 15 числа поточного місяця та першого робочого дня наступного місяця, а в грудні додатково до 24 числа звітного місяця. Відповідно до умов договорів відшкодування зазначених у звітах сум здійснюється Управлінням охорони здоров`я виконкому Криворізької міської ради протягом 15 робочих днів з моменту надання звітів. При цьому за даними бухгалтерського обліку Управління охорони здоров`я виконкому Криворізької міської ради заборгованість по рахунках КП «Фармація» КМР відсутня.

Отже фактично вказаним пунктом вимоги відповідач-1 зобов`язує позивача усунути порушення при відсутності у Управління охорони здоров`я виконкому Криворізької міської ради заборгованості по рахунках КП «Фармація» КМР та будь-якого порушення в цьому питанні.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що оскаржувана вимога в частині пункту №11 є необґрунтованою та безпідставною, а отже підлягає скасуванню.

Щодо пункту №12 оскаржуваної вимоги, а саме: оформити документи, які підтверджують право користування на земельні ділянки та внести такі відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, суд зазначає наступне.

Даний пункт спірної вимоги ґрунтується на твердженнях відповідача-1 про те, що закладами охорони здоров`я використовуються земельні ділянки міста без правовстановлюючих документів та на які в найближчий час не планується виготовлення такої документації.

Відповідач-1 в акті ревізії зазначив, що розрахункова сума можливих втрат необоротних активів (земельних ділянок), внаслідок неоформлення правовстановлюючих документів складатиме 75470134,34 грн., обрахована наступним чином: 18,001108 * 270,6 * 10000).

Відповідно до ст.2 Закону №2939-XII головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що з огляду на положення статті 2 Закону №2939-XII орган державного фінансового контролю не наділений повноваженнями щодо здійснення державного фінансового контролю за дотриманням земельного законодавства.

Отже фактично відповідач-1 при проведенні перевірки вийшов за межі повноважень, наданих йому законом, та надав оцінку діяльності Управління охорони здоров`я виконкому Криворізької міської ради щодо дотримання ним земельного законодавства України.

Крім цього суд звертає увагу, що акт ревізії фактично не містить встановленого відповідачем-1 порушення позивачем вимог земельного або іншого законодавства. В свою чергу акт ревізії містить виключно інформацію про використання позивачем земельних ділянок без правовстановлюючих документів, при цьому без визначення детальної інформації щодо переліку земельних ділянок, їх місцезнаходження та інформації про тип власності, до якого належать такі земельні ділянки, або причин такого використання.

Суд зауважує, що акт ревізії не містить жодного посилання на нормативно-правовий акт, який порушено позивачем, при використанні земельних ділянок без правовстановлюючих документів.

Таким чином з акту ревізії та оскаржуваної вимоги не можливо встановити, який саме нормативно-правовий акт порушено позивачем внаслідок такого використання земельних ділянок.

Отже відповідач-1 спірною вимогою вимагає від позивача усунути порушення законодавства, яке фактично не встановлено відповідачем.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що спірна вимога в частині пункту №12 не ґрунтується на порушенні позивачем певного нормативно-правового акту, а отже вказаним пунктом вимоги фактично зобов`язано позивача усунути порушення, яке не встановлено в ході ревізії.

Крім цього суд звертає увагу, що дане порушення в акті ревізії обумовлене можливістю в майбутньому втрати земельних ділянок, а отже фактично встановленого факту порушення внаслідок дій, вчинених позивачем, акт ревізії не містить.

З огляду на даний факт, суд доходить висновку про безпідставність даного пункту вимоги, а отже вказаний пункт вимоги є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно пункту №13 спірної вимоги, а саме: провести роз`яснювальну роботу серед населення щодо необхідності укладання декларацій з громадянами на вибір лікаря, що надає первинну медичну допомогу, суд зазначає наступне.

Даний пункт вимоги ґрунтується на твердженні відповідача-1 про те, що в зв`язку з неукладенням фізичними особами декларацій з лікарями, які надають первинну медичну допомогу, втрачено можливість додатково отримати протягом досліджуваного періоду надходжень від Національної служби здоров`я України розрахунково в сумі 244565,00 тис. грн.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.35 Порядку №550 виявлені допущені об`єктом контролю порушення законодавства, контроль за дотриманням якого віднесено до компетенції органу державного фінансового контролю, фіксуються в констатуючій частині акта ревізії з обов`язковим посиланням на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які порушено, та зазначенням винних у їх допущенні осіб.

Відповідно до частини 4 статті 35-1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) лікуючий лікар з надання первинної медичної допомоги обирається пацієнтом у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Частиною 2, 3 статті 9 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» передбачено, що пацієнт (його законний представник) реалізує своє право на вибір лікаря шляхом подання надавачу медичних послуг декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу. Надавачам медичних послуг забороняється відмовляти у прийнятті декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, та веденні пацієнта, зокрема, на підставі наявності у пацієнта хронічного захворювання, його віку, статі, соціального статусу, матеріального становища, зареєстрованого місця проживання тощо, крім випадків, передбачених законодавством.

У разі неможливості обрання лікаря пацієнт має право звернутися до Уповноваженого органу або його територіальних органів за роз`ясненнями стосовно надавачів медичних послуг, пов`язаних з наданням первинної медичної допомоги, та забезпеченням пацієнту можливості реалізувати його право на вибір лікаря.

Суд звертає увагу, що акт ревізії фактично не містить встановленого відповідачем-1 порушення позивачем вимог фінансового законодавства. В свою чергу акт ревізії містить виключно інформацію про факт не укладання певної кількості мешканців міста декларацій з лікарями, які надають первинну медичну допомогу.

Суд зауважує, що акт ревізії не містить жодного посилання на нормативно-правовий акт, який порушено позивачем та який обумовлений наявністю законодавчо встановленого обов`язку пацієнта на укладення відповідної декларації з лікарями, які надають первинну медичну допомогу, виключно в закладах охорони здоров`я, підпорядкованих Управлінню охорони здоров`я виконкому Криворізької міської ради.

Таким чином з акту ревізії та оскаржуваної вимоги не можливо встановити який саме нормативно-правовий акт порушено позивачем внаслідок того, що певна кількість мешканців міста не уклали декларації з лікарями, які надають первинну медичну допомогу.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що спірна вимога в частині пункту №13 не ґрунтується на порушенні позивачем певного нормативно-правового акту, а отже вказаним пунктом вимоги фактично зобов`язано позивача усунути порушення, яке не встановлено в ході ревізії.

Крім цього суд звертає увагу, що оскаржувана вимога не містить нормативно-правового обґрунтування способу усунення цього порушення. Відповідач-1 жодним чином не наводить законодавчо установлених повноважень Управління охорони здоров`я виконкому Криворізької міської ради на проведення роз`яснювальної роботи серед населення щодо необхідності укладання декларацій з громадянами на вибір лікаря, що надає первинну медичну допомогу.

В свою чергу Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» не наділяє самостійний структурний підрозділ виконавчого комітету міської ради на проведення роз`яснювальної роботи серед громадян, які мешкають на території такої територіальної громади.

З огляду на даний факт, суд доходить висновку про безпідставність даного пункту вимоги, а отже вказаний пункт вимоги є протиправним та підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання щодо правомірності пункту №14 оскаржуваної вимоги, а саме: здійснювати контроль за використанням вільних приміщень закладами охорони здоров`я в частині здачі вільних площ під оренду, суд зазначає наступне.

Даний пункт вимоги ґрунтується на тому, що внаслідок неефективного використання майна щодо наявності вільних площ комунальної власності для здачі в оренду недоотримано коштів загальною сумою 2921520,38грн (в частині перерахування до місцевого бюджету 70% на загальну суму 2045064,26 грн.).

Закон України «Про оренду державного та комунального майна» (далі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) регулює:

- правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна;

- майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим.

Відповідно до ч.4 ст.2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» основною метою оренди є прискорення економічного зростання, залучення іноземних і внутрішніх інвестицій, посилення фінансової спроможності підприємств державної або комунальної власності.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» об`єктами оренди за цим Законом є:

- єдині майнові комплекси підприємств, їхніх відокремлених структурних підрозділів;

- нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення, а також їх окремі частини);

- інше окреме індивідуально визначене майно;

- майно, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації) (далі - майно, що не увійшло до статутного капіталу), а також майно, заборонене до приватизації, яке може при перетворенні державного підприємства в господарське товариство надаватись такому товариству на правах оренди;

- майно, щодо якого до статутного капіталу внесено право господарського відання на майно;

- майно, закріплене на праві господарського відання за акціонерними товариствами та їхніми дочірніми підприємствами у процесі їх утворення та діяльності;

- майно, передане до статутного капіталу акціонерних товариств на праві господарського відання;

- майно органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, державних і комунальних установ та організацій, Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, правоохоронних та фіскальних органів, Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, що не використовується зазначеними органами для здійснення своїх функцій, - без права викупу та передачі в суборенду орендарем;

- майно, що не підлягає приватизації, може бути передано в оренду без права викупу орендарем та передачі в суборенду.

Відповідно до п.1.1 Положення про Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради (далі Положення) Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради є самостійним структурним підрозділом виконавчого комітету міської ради, створюється та ліквідується відповідно до ст. 54 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні)) рішенням міської ради в межах затвердженої нею структури за пропозицією міського голови та реєструється в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань)) й іншими нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність неприбуткової організації. Скорочена назва Управління: ЖВМ.

Згідно п.п.2.1.1 п.2.1 Положення основними завданнями та функціями Управління є реалізація державної та місцевої політики, спрямованої на ефективне здійснення переданих міською радою повноважень щодо управління, .користування та розпорядження комунальною власністю територіальної громади міста, приватизації, відчуження, передачі в орендне користування комунального майна.

Відповідно до п.п.2.2.3.1.1 п.п. 2.2.3.1 п.2.2 Управління відповідно до переданих йому повноважень і покладених на нього завдань у сфері оренди об`єктів комунальної власності територіальної громада міста укладає договори оренди єдиних майнових комплексів комунальних підприємств, їх відокремлених структурних підрозділів, нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень, а також їх окремих частин) та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності територіальної громада міста Кривого Рогу, з фізичними та юридичними особами, у тому числі фізичними та юридичними особами іноземних держав, міжнародними організаціями й особами без громадянства (крім передбачених ч. 4 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» [надалі Закон України), за результатами аукціону та без проведення аукціону;

Суд зазначає, що відповідач-1 зазначає про порушення Управлінням охорони здоров`я виконкому Криворізької міської ради вимог щодо не передачі об`єктів комунальної власності в оренду, при цьому суд звертає увагу, що повноваження щодо передачі об`єктів комунальної власності в оренду та повноваження щодо укладення таких договорів оренди належать Управлінню комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради.

Таким чином відповідач-1 фактично застосовує до позивача відповідальність за порушення, яке фактично не вчинялось позивачем та не належить до його компетенції.

В свою чергу суд звертає увагу, що акт ревізії та спірна вимога не містять жодного обґрунтування, що в даному випадку повноваження щодо передачі об`єктів комунальної власності в оренду належать позивачу. Крім цього акт ревізії також не містить нормативно-правового обґрунтування, що саме позивачем було вчинено дане порушення. Акт ревізії містить виключно інформацію про факт не передачі в оренду об`єктів комунальної власності без визначення підстав для усунення саме позивачем даного порушення.

З огляду на даний факт, суд доходить висновку про безпідставність пункту №14 вимоги, а отже вказаний пункт вимоги є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо пункту №15 оскаржуваної вимоги, а саме: посилити контроль за ефективністю використання бюджетних коштів в частині своєчасного введення в експлуатацію закупленого обладнання та подальшої реалізації розроблених проектно-кошторисних документацій, суд зазначає наступне.

Даний обґрунтований відповідачем-1 тим, що внаслідок відсутності ліцензії на експлуатацію на право впровадження діяльності використання іонізуючого випромінювання станом на 11.08.2021 року не використовується обладнання загальною вартістю 7400,00 тис. грн. в кількості 3 одиниць, яке закуплено в листопаді 2020 року та березні 2021 року, що призвело до неефективного використання коштів. Фактично вказане порушення ґрунтується на неперебуванні в експлуатації обладнання протягом певного періоду та проходження терміну гарантії на вказане обладнання протягом такого періоду.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» гарантійний строк - строк, протягом якого виробник (продавець, виконавець або будь-яка третя особа) бере на себе зобов`язання про здійснення безоплатного ремонту або заміни відповідної продукції у зв`язку з введенням її в обіг.

Згідно ч.1 ст.7 Закону України «Про захист прав споживачів» виробник (виконавець) забезпечує належну роботу (застосування, використання) продукції, в тому числі комплектуючих виробів, протягом гарантійного строку, встановленого нормативно-правовими актами чи договором.

Гарантійний строк на комплектуючі вироби повинен бути не менший, ніж гарантійний строк на основний виріб, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами чи договором.

Суд зазначає, що наведений обрахунок даного правопорушення з посиланням на неперебування в експлуатації обладнання протягом певного періоду та проходження терміну гарантії на вказане обладнання протягом такого періоду жодним чином не кореспондується з поняттям «гарантійний строк» та метою впровадження гарантійного зобов`язання виробника продукції.

Крім цього суд звертає увагу, що факт неперебування в експлуатації обладнання не може свідчити про беззаперечний зв`язок із порушенням бюджетного або іншого законодавства.

Також суд звертає увагу, що акт ревізії фактично не містить встановленого відповідачем-1 порушення позивачем вимог бюджетного, фінансового законодавства або іншого законодавства.

Суд зауважує, що акт ревізії не містить жодного посилання на нормативно-правовий акт, який порушено позивачем, та який передбачає обов`язок покупця обладнання на введення в експлуатацію такого обладнання на наступний день після покупки такого обладнання. Крім цього суд звертає увагу, що акт ревізії містить відомості про вчинення позивачем заходів з метою отримання ліцензії на експлуатацію такого обладнання, однак з причин, незалежних від позивача, дана ліцензія, як зазначає відповідач-1 станом на 11.08.2021 року, не отримана позивачем.

Таким чином з акту ревізії та оскаржуваної вимоги не можливо встановити який саме нормативно-правовий акт порушено позивачем внаслідок невведення в експлуатацію обладнання, при цьому відповідач-1 в акті ревізії фактично нівелює факт необхідності отримання ліцензії на експлуатацію такого обладнання та строк розгляду документів, поданих на отримання відповідної ліцензії.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що спірна вимога в частині пункту №15 не ґрунтується на порушенні позивачем певного нормативно-правового акту, а отже вказаним пунктом вимоги фактично зобов`язано позивача усунути порушення, яке не встановлено в ході ревізії.

Крім цього суд звертає увагу, що оскаржувана вимога не містить нормативно-правового обґрунтування способу усунення цього порушення. Відповідач-1 жодним чином не наводить законодавчо установлених термінів на введення в експлуатацію закупленого обладнання та термінів подальшої реалізації розроблених проектно-кошторисних документацій.

Підсумовуючи суд вважає за необхідне зауважити, що вартість обладнання, яке не використовувалось протягом певного періоду, який частково збігся з гарантійним терміном, не може бути використана як основа для обрахунку розміру порушення, без законодавчого обґрунтування такого обрахунку.

З огляду на даний факт, суд доходить висновку про безпідставність даного пункту вимоги, а отже вказаний пункт вимоги є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно пункту №16 спірної вимоги, а саме: в подальшому дотримуватись норм Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 №922-VІІІ (із змінами), зокрема, щодо правильності складання тендерної документації, повноти та своєчасності оприлюднення в електронній системі закупівель інформацій про закупівлю, відхилення тендерних пропозицій, які підлягали відхиленню тощо, суд зазначає наступне.

В період що підлягав ревізії Східним офісом Дераудитслужби здійснено моніторинг 5 процедур закупівель проведених комунальними закладами охорони здоров`я м. Кривого Рогу. За результатами моніторингу вартість закупівель проведених з порушенням складає 21617,07 тис.грн в т.ч. попереджено втрат за процедурами шляхом розірвання договору на загальну суму 1077,22 тис.грн

Зокрема встановлено недотримання закладами охорони здоров`я м. Кривого Рогу вимог:

- ч.2 ст. 40 Закону України «Про публічні закупівлі» в частині обґрунтування та наявності підстав застосування переговорної процедури закупівлі про процедурам UA- 2020-10-21-004028-b та UA-2020-10-21-004028-b;

- абз.8 ч.2 ст.21 Закону України «Про публічні закупівлі» в частині оприлюднення інформації про закупівлю по процедурі UA-2020-04-13000708-b;

- ч.3,6 ст.17, п.11 ч.2 ст.22 Закону України «Про публічні закупівлі» в частині відповідності вимог тендерної документації вимогам Закону по процедурам UA-2020-12-04-005377-b та UA-2020-12-03-005529-b.

З огляду на встановлені порушення законодавства у сфері закупівель, керуючись статтями 2 та 5 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» Східний офіс Держаудитслужби зобов`язав позивача здійснити заходи щодо усунення виявлених порушень в установленому законодавством порядку, зокрема, вжити заходи щодо недопущення таких порушень в подальшому.

Крім того, Східним офісом Держаулитслужби здійснено моніторинг процедур закупівель проведених КНП «Криворізька міська лікарня №2» КМР вартість яких перевищує 1,0 мл.грн, а саме:

1) по процедурі UA-2020-10-21-004028-b за результатами аналізу наявності підстав щодо застосування переговорної процедури закупівлі, встановлено порушення пункту 5 частини 2 статті 40 Закону.

2) по процедурі UA-2020-04-13-000708-b за результатами аналізу питання оприлюднення інформації про закупівлю встановлено порушення вимог абзацу 8 частини другої статті 21. За результатами аналізу питання щодо розгляду тендерної пропозиції ТОВ «МІТАЛЛ ІНКОМ» встановлено порушення вимог пунктів 1, 4 частини першої статті 30 Закону.

3) по процедурі UA-2021-06-02-011241-b за результатами аналізу питання обґрунтування та наявності підстав застосування переговорної процедури закупівлі встановлено порушення вимоги частини другої статті 40 Закону. За результатами аналізу питання повноти та своєчасності відображення інформації, документів передбачених законом встановлено порушення вимог пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про ефективне використання державних коштів» від 11 жовтня 2016 року №710 (зі змінами від 16.12.2020 №1266) та частини п`ятої статті 8 Закону.

За результатами здійснених моніторингів Східний офіс Держаудитслужби зобов`язав позивача здійснити заходи щодо усунення порушень в установленому законом порядку, зокрема в межах законодавства вжити заходи щодо розірвання договорів по вищезазначеним закупівлям.

Відповідно до п.11 ч.1 ст.1 Закону України «Про публічні закупівлі» (далі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) моніторинг закупівлі - аналіз дотримання замовником законодавства у сфері публічних закупівель на всіх стадіях закупівлі з метою запобігання порушенням законодавства у сфері публічних закупівель.

Згідно ч.1, 6, 11 ст.7-1 Закону України «Про публічні закупівлі» моніторинг закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його територіальні органи (далі - органи державного фінансового контролю).

Моніторинг закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладання договору про закупівлю та його виконання.

За результатами моніторингу закупівлі посадова особа органу державного фінансового контролю складає та підписує висновок про результати моніторингу закупівлі (далі - висновок), що затверджується керівником органу державного фінансового контролю або його заступником. Такий висновок підлягає оприлюдненню в електронній системі закупівель протягом трьох робочих днів з дня його складання.

Якщо замовник не усунув порушення, визначене у висновку, і таке порушення матиме негативний вплив для бюджетів, а також висновок не оскаржено до суду, орган державного фінансового контролю проводить перевірку закупівлі відповідно доЗакону України"Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні". Керівник органу державного фінансового контролю або його заступник приймає рішення про призначення перевірки закупівлі, яке оприлюднюється протягом двох робочих днів з дня його прийняття. При цьому процедура закупівлі на період проведення перевірки закупівлі не зупиняється.

Суд звертає увагу, що вищенаведені порушення були виявлені відповідачем в КНП «Криворізька міська лікарня №9» КМР та КНП «Криворізька міська лікарня №2» КМР, в свою чергу відповідач-1 спірною вимогою зобов`язує усунути вказані порушення Управління охорони здоров`я виконкому Криворізької міської ради.

Суд зауважує, що спірна вимога та акт ревізії не містять нормативно-правового обґрунтування можливості зобов`язання позивача усунути порушення, які були виявлені у інших суб`єктів публічних закупівель.

Підсумовуючи суд зазначає, що фактично акт ревізії та оскаржувана вимога містять виключно посилання на зазначені порушення без будь-якого обґрунтування встановленого способу усунення такого порушення.

З огляду на вищевикладене суд доходить висновку, що оскаржувана вимога в частині пункту №16 є необґрунтованою, а отже підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання правомірності пункту №17 оскаржуваної вимоги, а саме: посилити контроль за фінансовою діяльністю підпорядкованого КП «Фармація» КМР в частині економного та ефективного використання коштів, суд виходить з наступного.

В обґрунтування вказаного пункту вимоги відповідачем-1 в оскаржуваній вимозі зазначено про неефективне витрачання коштів, у зв`язку із погашенням відсотків по кредиту КП «Фармація» на загальну суму 398328,27 грн.

Суд зауважує про відсутність укладеного між Управлінням охорони здоров`я виконкому Криворізької міської ради та АТ Комерційний банк «Приватбанк» договору про надання овердрафтного кредиту.

Суд звертає увагу, що фактично означене порушення встановлено відносно КП «Фармація», а спірною вимогою відповідач зобов`язує Управління охорони здоров`я виконкому Криворізької міської ради фактично усунути дане порушення.

Також суд зауважує, що спірна вимога та акт ревізії не містять нормативно-правового обґрунтування можливості зобов`язання позивача усунути порушення, які були виявлені у інших суб`єктів договірних відносин.

Більш того, відповідач-1 фактично вважає неефективним використанням коштів сплату відсотків банку, без встановлення незаконного або недоцільного отримання КП «Фармація» КМР цих коштів. Крім цього висновок відповідача-1 не містить ані законодавчого, ані логічного підґрунтя в цій частині.

Підсумовуючи суд зазначає, що фактично акт ревізії та оскаржувана вимога містять виключно посилання на зазначене порушення без будь-якого обґрунтування встановленого способу усунення такого порушення.

З огляду на вищевикладене суд доходить висновку, що оскаржувана вимога в частині пункту №17 є необґрунтованою, а отже підлягає скасуванню.

Щодо пункту №1 оскаржуваної вимоги, а саме: опрацювати матеріали ревізії та розглянути питання про притягнення працівників, винних у порушеннях, до встановленої законодавством відповідальності, суд зазначає наступне.

Враховуючи той факт, що пункти №2-17 спірної вимог є протиправними та підлягають скасуванню, суд доходить висновку про відсутність обов`язку у об`єкта контролю опрацьовувати матеріали ревізії та розглядати питання про притягнення працівників до встановленої законодавством відповідальності. Отже фактично вказаний пункт вимоги не безпідставним та таким, який фактично втратив правові наслідки для позивача.

Отже суд дійшов висновку про необхідність визнання його протиправним та скасування.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про необхідність визнання протиправною та скасування вимогу Східного офісу Держаудитслужби від 06.09.2021 року №040404-15/7297-2021 «Про усунення виявлених порушень».

Щодо вимог позивача про визнання протиправним та скасування попередження Східного офісу Держаудитслужби про неналежне виконання бюджетного законодавства від 09.09.2021 року №040404-15/7379-2021, суд зазначає наступне.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Обов`язковою ознакою дій суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язків характер.

Оскаржуване попередження хоча і є заходом впливу, проте у цьому випадку носить інформаційний характер.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2020 року у справі №826/7733/16, від 25.06.2020 року №826/13465/16 та від 30.07.2020 року по справі №817/663/18.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що попередження Східного офісу Держаудитслужби про неналежне виконання бюджетного законодавства від 09.09.2021 року №040404-15/7379-2021 року не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків, а тому вимоги позивача про визнання протиправним та скасування повідомлення Східного офісу Державної аудиторської служби про проведення перевірки є необґрунтованими.

Поряд з цим, при вирішенні справи суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення…Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року)

Очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди умотивовувати свої рішення. Але дану вимогу не слід розуміти як таку, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) рішення: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначене суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення вказаної позовної вимоги.

Вирішуючи питання щодо решти позовних вимог, суд повторно звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.09.2021 року у справі №816/228/17 та від 29.03.2023 року у справі №160/17775/21, згідно з яким у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права позивача, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Належним способом захисту порушеного права позивача у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.

Суд зазначає, що в даному випадку позивачем було допущено до перевірки контролюючі органи.

З огляду на вищевикладене суд не вбачає підстав для задоволення наступних позовних вимог:

- визнати протиправними дії посадових осіб Держаудитслужби щодо порушення порядку внесення змін до Плану проведення заходів державного фінансового контролю, порядку організації ревізії, в частині надання відповідних направлень та повідомлень, підстав і строків продовження заходів державного фінансового контролю;

- визнати протиправним та скасувати наказ Держаудитслужби від 26.04.2021 року №112 «Про затвердження змін до Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на II квартал 2021 року» в частині пункту 8.16 розділу VIII;

- визнати протиправними дії посадових осіб Східного офісу Держаудитслужби щодо порушення порядку організації ревізії в частині надання відповідних направлень та повідомлень, підстав і строків продовження заходів державного фінансового контролю, оформлення результатів ревізії в акті ревізії на підставі матеріалів, зібраних із порушенням порядку організації та проведення заходу державного фінансового контролю - ревізії фінансово-господарської діяльності Управління охорони здоров`я;

- визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Східного офісу Держаудитслужби щодо ненадання відповідних направлень та повідомлень стосовно проведення заходів державного фінансового контролю.

Згідно ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, враховуючи висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви Управління охорони здоров`я виконкому Криворізької міської ради до Східного офісу Держаудитслужби, Державної аудиторської служби України про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання протиправними та скасування наказу в частині, вимоги та попередження.

Відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на вищевикладене, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд доходить висновку, що судовий збір у розмірі 2270,00 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог, підлягає стягненню з Східного офісу Держаудитслужби за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Управління охорони здоров`я Виконавчого комітету Криворізької міської ради (50101, м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, 1, код ЄДРПОУ 02012763) до Східного офісу Держаудитслужби (49101, м. Дніпро, вул. Володимира Антоновича, 22, корп. 2, код ЄДРПОУ 40477689), Державної аудиторської служби України (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 4, код ЄДРПОУ 40165856) про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання протиправними та скасування наказу в частині, вимоги та попередження задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Східного офісу Держаудитслужби від 06.09.2021 року №040404-15/7297-2021 «Про усунення виявлених порушень».

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Східного офісу Держаудитслужби (49101, м. Дніпро, вул. Володимира Антоновича, 22, корп. 2, код ЄДРПОУ 40477689) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Управління охорони здоров`я Виконавчого комітету Криворізької міської ради (50101, м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, 1, код ЄДРПОУ 02012763) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене впорядку та строки, передбачені статтею295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 08.04.2024 року, відповідно до ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський