РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

10 квітня 2024 р. Справа № 120/872/24

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовано прийняттям відповідачем протиправного рішення щодо відмови у виплаті грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Зокрема, позивач наголошує, що ним дотримано усіх законодавчих вимог для отримання грошової допомоги.

До суду від головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшов відзив із усіма відповідними документами, що були надані позивачем при зверненні до органів Пенсійного фонду. Відповідач зауважує, що до стажу роботи за вислуги років не зараховується період роботи на посаді викладача музичної школи, оскільки така посада не передбачена Постановою № 909.

Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області скористалося своїм правом на подання відзиву, у якому заперечено проти задоволення позовних вимог. Серед іншого наголошує, що посада учителя музичних і художніх шкіл в закладах позашкільної освіти не зараховуються до спеціального стажу.

Ознайомившись з матеріалами справи, суд встановив наступне.

Позивач 15.11.2023 року звернувся до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

21.11.2023 року за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області розглянуто вказану заяву та прийнято рішення №023830025467 про відмову в проведенні нарахування грошової допомоги, у зв`язку з відсутністю спеціального стажу роботи в закладах та установах на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років, згідно ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд керується таким.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

За приписами ст. 28 Закону України від 23.05.1991 №1060-XII "Про освіту" (далі - Закон № 1060-XII) система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.

Відповідно до ст. 29 Закону № 1060-XII структура освіти включає, поряд з іншими видами, також позашкільну освіту.

Як передбачено статтею 4 Закону України від 22.06.2000 року за № 1841-III "Про позашкільну освіту" (далі - Закон № 1841-III) , позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти, визначеної Конституцією України, Законом України "Про освіту", цим Законом, і спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.

У відповідності до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про освіту" невід`ємними складниками системи освіти є: дошкільна освіта; повна загальна середня освіта; позашкільна освіта; спеціалізована освіта; професійна (професійно-технічна) освіта; фахова передвища освіта; вища освіта; освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.

Таким чином, позашкільна освіта є складовою системи освіти.

Статтею 12 Закону № 1841-III та п. 6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України 06.05.2001 року № 433, передбачено, що до позашкільних навчальних закладів відносяться початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші).

Відповідно до статті 21 Закону № 1841-III право на пенсію за вислугою років мають педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач з 16.02.1982 року по 30.06.1983 року працював в музичній школі с. Щасливе на посаді педагога по класу духових інструментів, з 01.09.1098 року по 01.09.1987 року працював в Київській дитячій музичній школі № 26 на посаді педагога по класу труби, з 01.09.1987 року по 25.06.1989 року працював в Київській дитячій музичній школі № 1 ім. Я.С. Степового на посаді педагога по класу труби та з 01.08.1989 року по теперішній час працює у Вінницькій дитячій музичній школі № 2 на посаді педагога по класу духових інструментів.

Переліком закладів, організацій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 17.12.1959 року, що діяв до 01.01.1992 року, була передбачена посада викладача в музичній школі, яка відносилась до навчальних закладів, установ.

Так, до спеціального стажу позивачу зараховано період працевлаштування на посаді викладача музичної школи по 31.12.1991 року.

Проте, до стажу роботи за вислугу років відповідачем не зараховано період роботи з 01.01.1992 року, оскільки посада викладача музичної школи не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою КМУ від 01.11.1993 № 909.

Разом з тим, суд зазначає, що Переліком посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963 посади викладача та концертмейстера - віднесені до педагогічних посад.

Відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України від 05.11.1991 року №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII), право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за Переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що викладач дитячої музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу і має право на пенсію за вислугу років при наявності відповідного педагогічного стажу роботи.

Відповідно до пункту 7-1 частини 1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV встановлено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Як встановлено судом, необхідний стаж позивача у розумінні статті 55 пункту "е" Закону України "Про пенсійне забезпечення" складає понад 40 років.

Згідно з Переліком закладів та установ освіти, охорони здоров`я і соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року за № 909, зокрема, в загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах передбачені посади: учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

При цьому, суд звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 було затверджений перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. Посада викладача цим переліком не була передбачена, однак, за дорученням Кабінету Міністрів України від 06.01.1995 №397/21 дія зазначеної постанови поширена, в тому числі і на викладачів музичних шкіл без внесення змін до постанови, що підтверджується листом Міністерства соціального захисту населення України від 01.02.1995 №01-3/133-02-2.

Окрім того, постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963 затверджений Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, яким передбачено, що посади вчителів, викладачів всіх спеціальностей, інструкторів фізкультури, методистів належать до категорії педагогічних працівників.

З аналізу наведених норм законодавства суд дійшов висновку, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" будь-якого іншого виду пенсії.

Водночас, згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 13.02.2019 у справі № 233/4308/17, викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право отримання пенсії за вислугу років. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що викладач позашкільного навчального закладу є педагогічним працівником цього позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти. Стаж роботи викладачем повинен зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні статті 55 пункту «е» Закону України «Про пенсійне забезпечення» при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком № 909.

Виходячи з наведеного, викладач музичної школи - є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти, а тому стаж роботи позивача на вищезазначених посадах повинен зараховуватися до його стажу у розумінні п. "е" ст.55 Закону № 1788-ХІІ навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком № 909.

Так, умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV та механізм її виплати визначається Порядком обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 111 (далі - Порядок № 111).

Вимоги п. 5, п. 6 та п. 7 Порядку № 111 передбачають, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію. Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", станом на день її призначення. Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Відповідно до п. 2 Порядку № 111 слідує, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.1993 № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".

Страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Враховуючи наведене, висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 13.02.2019 року у справі №233/4308/17, суд приходить до висновку, що у позивача наявний необхідний спеціальний стаж роботи, його посада відносяться до посад педагогічних працівників, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а тому рішення про відмову у перерахунку пенсії від 21.11.2023 року є протиправним та підлягає скасуванню.

З метою належного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає, що похідна вимога підлягає задоволенню, шляхом зобов`язання головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи педагогічний стаж за періоди роботи з 01.01.1992 року по 16.07.2023 року та здійснити нарахування і виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п.7-1 розділу ХV- "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Визначаюсь щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Так, позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3800 грн. Сума підтверджена договором про надання правової допомоги від 16.01.2024 року № 3, акт надання послуг № 3/24 від 16.01.2024 року, квитанцію АТ КБ "ПриватБанк", рахунок-фактуру № 3/24 від 16.01.2024 року, ордер серії АВ № 1105915.

Відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд зокрема враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Частиною 5 ст. 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на правничу допомогу має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд притримується позиції, що право на відмову у відшкодуванні витрат належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

Суд зазначає, що вказаний розмір витрат на правничу допомогу неспівмірний з складність цієї справи та наданих адвокатом послуг.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов до висновку, що відшкодуванню за понесені витрати на правничу допомогу підлягає сума у розмірі 1000 грн.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

При вирішенні спорів щодо правомірності рішень, дій пенсійного органу як суб`єкта владних повноважень, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 КАС України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл витрат пов`язаних зі сплатою судового збору у цій справі здійснюється відповідно до вимог ч. 3 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ 20490012), головного управління пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 023830025467 від 21.11.2023 року про відмову у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги відповідно до п. 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи педагогічний стаж за періоди роботи з 01.01.1992 року по 16.07.2023 року та здійснити нарахування і виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п.7-1 розділу ХV- "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правову допомогу у розмірі 500 грн за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правову допомогу у розмірі 500 грн за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяАльчук Максим Петрович