КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №752/8190/23 Головуючий у 1 інстанції: Машкевич К.В.

Провадження №22-ц/824/866/2024 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.

2 квітня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Гаращенка Д.Р.

суддів Олійника В.І., Сушко Л.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття житлового приміщення,-

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст обставин справи

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Просила стягнути з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» на свою користь майнову шкоду у розмірі 85 088 грн та моральну шкоду в сумі 20 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона є власницею квартири АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування квартири від 04 березня 2006, ВСР № 232735, право власності зареєстровано в реєстрі 20 березня 2006 № 7466.

У належній їй квартирі 26 листопада 2022 року відбулося залиття, через аварію, що трапилася в системі гарячого водопостачання (ГВП) в приміщенні технічного поверху на горищі будинку, внаслідок чого позивачу була завдана суттєва матеріальна шкода.

28 листопада 2022 року комісією у складі повноважних представників Житлово-експлуатаційної дільниці 111 Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва»: провідного інженера - голови комісії ОСОБА_4, майстра технічної дільниці ОСОБА_2 , слюсаря-сантехніка ОСОБА_3 , було проведено обстеження належної позивачці квартири, про що складено Акт про залиття, який відповідає формі встановленій наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76.

Актом встановлено, що причиною залиття став розрив та порушення цільності системи труб ГВП на технічному поверсі даху будинку 1992 року забудови.

В Акті зазначено, що за час експлуатації оцинковані трубопроводи мають відповідний знос, знаходяться на межі міцності, оскільки орієнтована тривалість експлуатації таких мереж до капітального ремонту 30 років.

На підставі Акту про залиття від 28 листопада 2022 року, працівниками відповідача було складено Локальний кошторис на будівельні роботи № 02-01-01 від 07 грудня 2022 року по ремонту належної позивачу квартири після залиття, відповідно до якого вартість робіт та матеріалів для проведення відновлювального ремонту квартири становить 82 088 грн.

Крім нарахованої суми матеріального збитку позивач витратила кошти на злив води з натяжної стелі та просушку стелі у розмірі 3000,00 грн, що підтверджується актом здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) від 29.11.22 (а.с. 21)

30 березня 2023 року позивач звернулася до відповідача з претензією з проханням відшкодувати їй вартість заподіяної шкоди в наслідок залиття належної їй квартири у розмірі 82 088грн.

Відповідач претензію залишив без задоволення посилаючись на те, що він не має відповідати за збитки, оскільки не є компанією-управителем і надавачем комунальних послуг, та власником (балансоутримувачем) внутрішньо-будинкових мереж будинку. Вважав, що у відповідача відсутній обов`язок щодо проведення капітального ремонту загальнобудинкових мереж будинку.

Позивач вважає, що внаслідок залиття її завдано моральну шкоду, яка полягає в тому, що позивач та члени її сім`ї були змушені знаходитись у залитому приміщенні квартири, переживати з приводу незручностей та витрат на ремонт, які їм довелося понести та переживати, що можуть відбутися повторні залиття.

Все перелічене впливає на можливість позивача продовжувати вести нормальний спосіб життя, викликає постійні хвилювання безпорадністю становища, у якому вона та члени її родини опинилися, порушує нормальний ритм життя, впливає на працездатність.

Позивач та члени її сім`ї втратили спокій та рівновагу і перебувають у постійній нервовій напрузі.

Моральну шкоду позивач оцінила у 20 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 20 липня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто із Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» матеріальну шкоду, завдану залиттям квартири в сумі 85 088,00 грн, моральну шкоду в сумі 4 000,00 грн та судовий збір в сумі 1073,60 грн.

В іншій частині у задоволені позову відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 21 серпня 2023 року Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» подало апеляційну скаргу. Просила скасувати рішення повністю.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначило, що судом першої інстанції не було встановлено, чи є відповідач балансоутримувачем чи управителем будинку АДРЕСА_2 .

Мотиви суду першої інстанції не відповідають вимогам п. 40 Постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року (справа №917/1307/18), в якій зазначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; ч. 1 ст. 136 ГК України та ст.ст. 1-5 Закону України «Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»

Суд першої інстанції не перевірив дані щодо державної реєстрації речових прав - право господарського відання, право оперативного управління на будинок АДРЕСА_2 і безпідставно відкинув доводи відповідача щодо цієї обставини.

Вважає, що співвласниками будинку АДРЕСА_2 не створено об`єднання співвласників і не прийняті рішення про форму управління багатоквартирним житловим будинком, тому співвласники будинку не передавали будинок в управління відповідачу та не уклали з відповідачем типовий договір на послуги з управління будинком.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

18 грудня 2023 року ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, у якому просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування квартири від 04.03.2006, ВСР № 232735, зареєстрованого в реєстрі 20.03.2006 № 7466.

26.11.2022 в квартирі позивачки відбулося залиття, через аварію, що трапилася в системі гарячого водопостачання (ГВП) в приміщенні технічного поверху на горищі будинку АДРЕСА_2 , внаслідок чого позивачу була завдана матеріальна шкода.

28.11.2022 комісією в складі повноважних представників Житлово-експлуатаційної дільниці 111 Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» (Відповідач): провідного інженера - голови комісії ОСОБА_4, майстра технічної дільниці ОСОБА_2 , слюсаря-сантехніка ОСОБА_3 , було проведено обстеження квартири позивача, про що було складено Акт про залиття, який відповідає формі встановленій наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року № 76.

Актом встановлено, що причиною залиття належної мені квартири АДРЕСА_1 , став розрив та порушення цільності системи труб ГВП на технічному поверсі даху будинку 1992 року забудови. Також встановлено, що за час експлуатації оцинковані трубопроводи мають відповідний знос, знаходяться на межі міцності, оскільки орієнтовна тривалість експлуатації таких мереж до капітального ремонту складає 30 років.

На підставі Акту від 28.11.2022 про залиття, працівниками підприємства відповідача було складено Локальний кошторис на будівельні роботи № 02-01-01 від 07.12.2022 та ремонт належної позивачу квартири АДРЕСА_1 , після залиття, відповідно до якого вартість робіт та матеріалів для проведення відновлювального ремонту квартири після залиття становить 82 088 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Голосіївської районної в м. Києві ради № 41/10 від 19.10.2010 на баланс КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району», перейменованого в подальшому згідно рішення Київської міської ради № 270/270 від 09.10.2014 в КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» відповідач по справі, було передано майно територіальної громади, в тому числі будинок АДРЕСА_2 .

Рішенням Київської міської ради № 270/270 від 09.10.2014 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва» з метою реалізації Закону України «Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2009 - 2014 роки» та рішення Київської міської ради від 16.09.2010 № 12/4824 «Про затвердження Програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства міста Києва на 2010 - 2014 роки», а також посилення ефективності управління майном та вдосконалення роботи комунальних підприємств, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва і здійснюють свою діяльність у сфері утримання та обслуговування житлового фонду, Київська міська рада вирішила, зокрема, перейменувати комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району» в комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» та віднести його до сфери управління Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації.

Комунальним підприємствам «Голосїївжитлосервіс», «Житлово-експлуатаційна організація - 103 Голосіївського району», «Житлово-експлуатаційна організація - 105 Голосіївського району», «Житлово-експлуатаційна організація - 107 Голосіївського району», «Житлово-експлуатаційна організація - 109 Голосіївського району», «Житлово-експлуатаційна організація - 110 Голосіївського району», «Житлово-експлуатаційна організація - 111 Голосіївського району», «Житлово-експлуатаційна організація - 112 Голосіївського району» передати комунальному підприємству «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» житловий фонд, який був переданий до сфери управління Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації та знаходиться у них на балансі, а також інше нерухоме та рухоме майно, яке належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та перебуває на їх балансі станом на 01 серпня 2014 року.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов до висновку, що доводи відповідача про те, що він не несе обов`язку по відшкодуванню витрат позивачу, завданих внаслідок залиття, оскільки не балансоутримувачем будинку та управителем є необґрунтованими, а твердження, що загальнобудинкові системи потребують капітального ремонту і це стало причиною аварії нічим не підтверджено.

Позиція суду апеляційної інстанції

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу належіть залишити без задоволення враховуючи наступне.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Пунктами 8, 9 частини другої статті 19 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюються Законом України від 09 листопада 2017 року 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, Закон № 2189).

Відповідно до статті 5 Закону № 2189 до житлово-комунальних послуг належать:

1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньо-будинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньо-будинкових систем (крім обслуговування внутрішньо- будинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;

2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 7 зазначеного Закону споживач має право на відшкодування збитків, завданих його майну, шкоди, заподіяної його життю або здоров`ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг та незаконного проникнення в належне йому житло (інший об`єкт нерухомого майна).

Згідно з пунктом 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 (далі - Правила), у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт, який повинен встановлювати причини залиття, зокрема чи залиття спричинено унаслідок несправності внутрішньо будинкових мереж водопостачання та водовідведення та з`ясування питання чи не було це наслідком недбалості осіб, мешканців квартир або інші обставини, що могли спричинити залиття.

Згідно з Актом про залиття від 28.11.2022 встановлено, що причиною залиття належної позивачу квартири АДРЕСА_1 , є слабкість металу труб у місці зварювального шва, що призвело до втрати міцності і в подальшому до розриву та порушення цілісності системи труб ГВП на технічному поверсі будинку 1992 року забудови.

Згідно з Локальним кошторисом на будівельні роботи № 02-01-01 від 07.12.2022 та ремонту квартири позивача АДРЕСА_1 , вартість робіт та матеріалів для проведення відновлювального ремонту квартири становить 82 088 грн.

Матеріалами справи встановлено, що позивач також витратила кошти на злив води з натяжної стелі та просушку стелі у розмірі 3000,00 грн, що підтверджується актом здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) від 29.11.22 ( а.с. 21).

Таким чином загальна сума матеріальних збитків склала 85 088 грн.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те що суд першої інстанції не перевірив дані щодо державної реєстрації речових прав - права господарського відання, права оперативного управління на будинок АДРЕСА_2 і безпідставно відкинув доводи відповідача щодо цієї обставини.

Подаючи докази, сторони реалізовують своє право на доказування і одночасно виконують обов`язок із доказування, оскільки стаття 12 ЦПК України закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем було надано до суду рішення Київської міської ради № 270/270 від 09.10.2014 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва» з метою реалізації Закону України «Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2009 - 2014 роки» та рішення Київської міської ради від 16.09.2010 № 12/4824 «Про затвердження Програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства міста Києва на 2010 - 2014 роки».

Спростування або невідповідності зазначеної у рішеннях інформації відповідач суду не надав.

Відповідно до п. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обставини за яким суд першої інстанції повинен був би з власної ініціативи витребувати докази матеріалами справи колегією суддів не встановлено.

Колегія суддів вважає, що під час розгляду справи судом першої інстанції було надано оцінку усім наданим сторонами доказам.

Законом України від 09 листопада 2017 року 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, Закон № 2189) визначено, що існуючі договори про надання послуг з утримання будинків залишаються незмінні до моменту реалізації співвласниками свого права на вибір форми управління будинком.

З урахуванням зазначеного судом першої інстанції вірно встановлено, шкода позивачу була заподіяна саме відповідачем внаслідок неналежного утримання та обслуговування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання.

Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, а згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Частиною першою статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв`язок, відповідач доводить відсутність протиправності та вину (схожий висновок див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20.

У постанові Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 212/7628/21 зазначено, що: «виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (див. пункт 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц)».

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що залиття квартири позивача сталося внаслідок протиправної бездіяльності КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району», що полягала у незабезпеченні належного стану трубопроводу центрального водопостачання, у тому числі на горищі житлового будинку.

У постанові Верховного Суду від 04 листопада 2022 у справі № 640/2713/18 зроблено висновок, що незабезпечення підприємством теплоенергетики як виконавцем послуг належного стану внутрішньобудинкових систем центрального опалення та гарячого водопостачання в будинку, що спричинило залиття квартир, є підставою для відшкодування моральної і матеріальної шкоди власникам квартир підприємством теплоенергетики.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відшкодування матеріальної та моральної шкоди з КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району», оскільки він зроблений із правильним застосуванням норм матеріального права та відповідає матеріалам справи та встановленим обставинам.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що відповідач не є балансоутримувачем та управителем будинку АДРЕСА_2 з огляду на таке.

Рішенням Голосіївської районної в м. Києві ради № 41/10 від 19.10.2010 майно територіальної громади Голосіївського району м. Києва передано з балансу Голосіївської районної в м. Києві ради на баланс КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району».

Згідно з актом прийому-передачі від 29.10.2010 на підставі рішення Голосіївської районної в м. Києві ради № 41/10 від 19.10.2010 КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району» прийняла, зокрема будинок АДРЕСА_2 , загальною площею об`єкту основних фондів 6 687 (об`єкт № 1.411).

Рішення Київської міської ради № 270/270 від 09.10.2014 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва» з метою реалізації Закону України «Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2009 - 2014 роки» та рішення Київської міської ради від 16 вересня 2010 року N 12/4824 «Про затвердження Програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства міста Києва на 2010 - 2014 роки», а також посилення ефективності управління майном та вдосконалення роботи комунальних підприємств, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва і здійснюють свою діяльність у сфері утримання та обслуговування житлового фонду, Київська міська рада вирішила, зокрема, перейменувати комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району» в комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» та віднести його до сфери управління Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (пункт 1 Рішення).

Вказані рішення не скасовані та є чинними, а тому породжують для осіб, яких вони стосуються, права та обов`язки.

Колегією суддів встановлено, що КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» (відповідач) змінило первісну назву з КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району».

При зміні найменування юридичної особи обсяг її прав та обов`язків не змінюється. А тому будинок АДРЕСА_2 залишився у фактичному управлінні КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва».

Особливої уваги також заслуговує визнання відповідачем у відзиві на позовну заяву того факту, що до переліку послуг, які продовжує надавати підприємство входить, зокрема, технічне обслуговування внутрішньо-будинкових систем ГВП і ХВП. Зокрема, не заперечується, що з 01.05.2015 відповідачем надавалися відповідні послуги.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позиція КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» є непоґрунтованою та не відповідає дійсним обставинам справи.

Інші доводи апелянта на законність рішення суду першої інстанції не впливають, та спростовані доводами колегії суддів викладеними в постанові.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено допущення судом першої інстанції неповноти судового розгляду, неправильного визначення правовідносин відповідно до обставин справ та неправильності встановлених обставин, які мають значення для справи внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів.

Вказує, що доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, поданих до суду першої інстанції, та не містять посилань на нові факти чи обставини, які не були враховані судом при ухваленні рішення.

Встановивши, що відповідач КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» є балансоутримувачем будинку № 86 по вул. Набережно-Корчуватська у м. Києві, є обслуговуючою вказаний будинок організацією та управителем, який надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а тому саме на нього покладено обов`язок належного утримання систем гарячого водопостачання на технічному поверсі, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 липня 2023 року залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий Д.Р. Гаращенко

Судді В.І. Олійник

Л.П. Сушко