ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3386/24 Справа № 213/4692/23 Суддя у 1-й інстанції - Попов В.В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року м.Кривий Ріг

Справа № 213/4692/23

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Тимченко О.О.

секретар судового засідання - Гладиш К.І.

сторони:

позивач Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «ПІВДЕННИЙ»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 та його представника адвоката Верхуші Ярослава Олександровича на рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 грудня 2023 року, яке ухвалене суддею Поповим В.В.у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 27 грудня 2023 року, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні2023 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «ПІВДЕННИЙ» (надалі ПАТ АБ «ПІВДЕННИЙ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів.

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідач ОСОБА_1 незаконним шляхом заволодів грошовими коштами у розмірі 15000 доларів США, які знаходилися на депозитному рахунку, відкритому ОСОБА_2 , надавши банку нотаріально завірену довіреність вкладника.

Після смерті ОСОБА_2 , її спадкоємцем ОСОБА_3 , було подано позов до ПАТ АБ «ПІВДЕННИЙ» про стягнення банківського вкладу.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 02.05.2023 року позов було задоволено, стягнуто з ПАТ АБ «ПІВДЕННИЙ» грошові кошти у розмірі 15000 доларів США на користь спадкоємця, оскільки судом було встановлено, що ОСОБА_2 не підписувала довіреності на ім`я ОСОБА_1 .

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27.09.2023 року було затверджено мирову угоду між ОСОБА_3 та ПАТ АБ «ПІВДЕННИЙ», згідно з якою ПАТ АБ «ПІВДЕННИЙ» виплатив спадкоємиці вкладника ОСОБА_3 15000 доларів США.

Оскільки, відповідач заволодів грошовими коштами без належної правової підстави, що було встановлено судом і не підлягає доказуванню при розгляді іншої справи, позивач просив суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 15000,00 доларів США та понесені позивачем судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 8182,98 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 42776,60 грн.

Рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 грудня 2023 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «ПІВДЕННИЙ» грошові кошти у сумі 15000 ,00 доларів США.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «ПІВДЕННИЙ» 8182,98 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Додатковим рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 січня 2024 року стягнуто з ОСОБА_1 на користьПАТ АБ«ПІВДЕННИЙ» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000 грн. 00 коп.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 та йогопредставник адвокат ВерхушаЯ.О. просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також неповне з?ясування обставин справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 взагалі не було відомо про видачу довіреності на його ім?я, про це він дізнався лише з рішення, яке оскаржується, тим паче, що стосується зняття грошового вкладу ОСОБА_2 в ПАТ АБ «ПІВДЕННИЙ». Вважають, що доказів, на підставі яких суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 причетний до безпідставного набуття грошових коштів недостатньо.

Зазначає, що за фактом заволодіння грошовими коштам з банківського рахунку ОСОБА_2 у сумі 15000,00 доларів США розпочато досудове розслідування, однак винну особу не встановлено, підозру нікому не оголошено.

Наполягають на тому, що позивачем не було надано доказів проведення верифікації ОСОБА_1 при знятті коштів, як це передбачено Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року №492, а саме не надано копію паспорта ОСОБА_1 та картку платника податку, що викликає сумніви щодо належної процедури ідентифікації та верифікації особи, що зняла кошти з банківського рахунку.

Крім того, у березні 2018 року у ОСОБА_1 було викрадено сумку із грошима та документами. Він звернувся до поліції, але йому було рекомендовано зачекати 10 днів та в разі, якщо документи не повернуть в такий строк, написати відповідну заяву. Оскільки документи було йому повернуто за грошову винагороду через 5 днів після викрадення, він не звертався із заявою до правоохоронних органів.

Наведене, на переконання відповідача, не виключає можливість використання паспорта ОСОБА_1 при знятті коштів у банківській установі.

У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивач ПАТ АБ «ПІВДЕННИЙ» зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Крім того, просить стягнути з ОСОБА_1 судові витрати, понесені у зв?язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Повідомив суд, що орієнтовний розмір судових витрат становить 15000,00 грн., та, у відповідності до приписів ст. 141 ЦПК України, буде надано остаточний розрахунок суми судових витрат.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Верхуша Я.О., будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду, в судове засідання не з`явилися, заявивши клопотання про витребування доказів та відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв?язку з перебуванням ОСОБА_1 на лікарняному та зайнятість адвоката в судовому засіданні по кримінальній справі у Саксаганському районному суді міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.

У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін та їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки відповідача ОСОБА_1 та його представника адвокат Верхуші Я.О. в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Колегією суддів відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів, оскільки, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тоді як, ані в суді першої інстанції, ані при поданні поданні апеляційної скарги, таке клопотання не заявлялося.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ПАТ АБ «ПІВДЕННИЙ» - адвоката Кувшинову В.П., яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила залишити її без задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 31.07.2017 між ПАТ АБ «ПІВДЕННИЙ» та ОСОБА_2 було укладено Заяву-договір банківського вкладу № 220486/2005, відповідно до умов якого банком було відкрито на ім`я ОСОБА_2 депозитний рахунок № НОМЕР_1 у доларах США. Згідно з Договором, сума вкладу складає 15 000,00 дол. США, строк залучення вкладу - 6 місяців, процентна ставка 4,25%річних, дата повернення вкладу - 31.01.2018 року.

31.07.2017 року ПАТ АБ «ПІВДЕННИЙ» з ОСОБА_2 укладено заяву-Договір банківського рахунку №26208011279409/840, який було відкрито з метою зарахування вкладу, відкритого на підставі Заяви-договору банківського вкладу №220486/2005, умовами якого було передбачено, що поточним рахунком для зарахування суми вкладу після закінчення строку залучення строку вкладу є рахунок № НОМЕР_2 .

Поповнення депозитного рахунку №26305011279409/840 було здійснено на суму 15 000,00 дол. США, що надійшли 31.07.2017 року з поточного рахунку ОСОБА_2 № НОМЕР_3 .

31.01.2018 року грошові кошти, що знаходились на депозитному рахунку № НОМЕР_1 у сумі 15 000,00 дол. США були перераховані на поточний рахунок вкладника ОСОБА_2 № НОМЕР_2 .

Згідно з випискою за поточним рахунком № НОМЕР_2 , 11.04.2018 року грошові кошти у сумі 15 000,00 дол. США було знято з цього поточного рахунку довіреною особою вкладника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 на підставі йогозаяви на видачу готівки № 27400675 від 11.04.2018 року та довіреності від 24.03.2018 року, виданої ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_1 , посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області Романовським Б.П. на бланку НМХ 453846, реєстровий номер 389, відповідно до змісту якої довіреній особі - ОСОБА_1 було надані, в тому числі права, на представництво в ПАТ АБ «Південний» щодо користування та розпорядження відкритими на ім`я ОСОБА_2 рахунками, в тому числі отримання через каси банку готівкових сум без обмеження їх розміру.

За інформацієюприватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Романовського Б.П. від 26.11.2022 року, ним не посвідчувалась довіреність на бланку НМХ 453846 від імені ОСОБА_2 .

Згідно з інформаційною довідкою з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів, сформованою приватним нотаріусом Романовським Б.П., бланк НМХ 453846 отримувався приватним нотаріусом Слюніним О.М. для посвідчення довіреності.

Як видно із Єдиного реєстру довіреностей на бланку НМХ 453846 довіреність 24.03.2018 року була видана від імені ОСОБА_4 на ім`япредставника ОСОБА_5 на вчинення юридично значимих дій щодо транспортного засобу.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 02.05.2023 у справі № 501/2771/22 було задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 до ПАТ АБ «ПІВДЕННИЙ», третя особа: ОСОБА_1 , про стягнення банківського вкладу, стягнуто з ПАТ АБ «ПІВДЕННИЙ» на користь ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 15000,00 доларів США, витрати на правову допомогу в розмірі 21 000,00 грн. та судовий збір у розмірі 2684,00 грн. Встановлено, що вкладник ОСОБА_2 не підписувала довіреності на ім`я ОСОБА_1 , і довіреність не посвідчувалась нотаріусом.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 26.09.2023 було задоволено спільну заяву ОСОБА_3 та ПАТ АБ «ПІВДЕННИЙ» про затвердження мирової угоди від 19.06.2023 року про компенсацію Банком ОСОБА_3 суми у розмірі 15 000 доларів США.

На виконання цієї ухвали апеляційного суду, 27.09.2023 року ПАТ АБ «ПІВДЕННИЙ» було виплачено на рахунок ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 15 000,00 дол. США згідно з Меморіальним ордером № 53292983 від 27.09.2023 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем ОСОБА_1 порушено майнові права позивача ПАТ АБ «ПІВДЕННИЙ» щодо розпорядження його власністю і оскільки рішенням суду стягнуто з ПАТ АБ «ПІВДЕННИЙ» на користь спадкоємиці вкладника - ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 15 000 доларів США, то безпідставно отримані відповідачем ОСОБА_1 грошові кошти підлягають поверненню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз статті 1212 ЦК України в цілому визначає загальні умови існування цивільно-правових зобов`язань, що виникають у зв`язку із так званим безпідставним збагаченням, тобто набуттям або збереженням майна без достатньої правової підстави. Норми наведеної статті мають велике значення для вирішення спорів, пов`язаних із відновленням майнового стану, оскільки зобов`язання із безпідставного збагачення є загальною підставою для відновлення майнового стану осіб (відновлення справедливості) в разі відсутності інших підстав для цього, якщо захист прав особи не може бути здійснений на підставі договору, делікту, закону тощо.

Зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов. По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння. По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою. По-третє, обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (статті 11 ЦК України).

До відсутності правової підстави вказана стаття відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала. Наприклад, коли правочин, на підставі якого передавалася річ, згодом був визнаний недійсним, скасованим, та інше, або коли закінчився строк дії договору, на підставі якого особа користувалася майном, тощо.

Друга частина статті 1212 ЦК України передбачає, що підставою виникнення зобов`язання із безпідставного збагачення можуть бути як дії набувача майна або потерпілого, так і події. При цьому поведінка набувача майна може бути як правомірною (коли він набуває майно внаслідок помилки, без умислу зі своєї сторони), так і неправомірною (коли набувач майна свідомо подає підроблені документи для отримання пільги або здійснює якісь інші неправомірні діяння з метою отримання безпідставного збагачення).

Отже, в цілому, можна зробити висновок, що положення згаданої статті можуть застосовуватися до відносин, передбачених у частині третій, субсидіарно, якщо на підставі положень спеціальних норм потерпіла особа не в змозі захистити якесь із своїх порушених прав.

Далі, аналізуючи зміст вказаної статті, а також, правовідносини, які утворились між сторонами, суд також виходить із того, що стаття 1212 ЦК України, містить загальні положення про зобов`язання, що виникають у зв`язку з набуттям або збереженням майна без достатньої правової підстави.

При регулюванні означених відносин, згідно до положень глави 83 ЦК України, суд бере до уваги, що суб`єктами зобов`язань, що виникають з безпідставного збагачення (тобто набувачем і потерпілим), можуть виступати, в тому числі, як фізичні, так і юридичні особи. Особа, що безпідставно отримала (зберегла) майно, повинна повернути його потерпілому. У разі невиконання цього обов`язку майно підлягає стягненню з означеної особи в судовому порядку.

Обов`язок повернути безпідставно отримане майно є різновидом цивільно-правової санкції, а не мірою відповідальності.

Тому наявність вини в поведінці особи, що безпідставно збагатіла, не вимагається.

Означена цивільно-правова санкція застосовується і в тих випадках, коли безпідставне набуття майна є результатом події, поведінки самого потерпілого або третіх осіб.

Як встановлено рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 02 травня 2023 року у справі № 501/2771/22 за позовом ОСОБА_3 до ПАТ АБ «ПІВДЕННИЙ», третя особа: ОСОБА_1 , про стягнення банківського вкладу, 11.04.2018 року грошові кошти у сумі 15 000 доларів США з поточного рахунку вкладника №26208011279409 були видані ОСОБА_1 на підставі наданої ним довіреності від імені ОСОБА_2 на його ім`я, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області Романовським Б.П. у м. Київі 24 березня 2018 року на нотаріальному бланку серії НМХ 453846,зареєстровано в реєстрі за №389.

Згідно з ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, згідно з п.7.1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 року № 492,у редакції, що діяла на момент здійснення оскаржуваних операцій, видаткові операції за поточними рахунками фізичнихосіб здійснюються за розпорядженням власника або за його дорученням на підставі довіреності (копи довіреності), засвідченої нотаріально, а у випадках, визначених законодавством України, - іншими уповноваженими на це особами. Довіреність може бути засвідчена уповноваженим працівником банку, якщо вона складається в банку (у присутності власника рахунку та довірених осіб). Така довіреність додаткового засвідчення не потребує.

Відповідно до пункту 7.2 Інструкції № 492, якщо в процесі обслуговування поточного рахунку його власник - фізична особа надає право розпорядження рахунком іншій фізичній особі, то довірена особа під час першого звернення до банку з метою використання рахунку має пред`явити паспорт або інший документ, що посвідчує особу, і підтвердити свої повноваження щодо розпорядження рахунком.

Відповідно до п.2.3. Інструкції № 492 банк під час ідентифікації та верифікації клієнта встановлює ідентифікаційні дані про цього клієнта, передбачені статтею 9 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», якими для фізичної особи є - прізвище, ім`я та по батькові, дату народження, номер (та за наявності - серію) паспорта громадянина України (або іншого документа, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаним на території України для укладення правочинів), дату видачі та орган, що його видав, реєстраційний номер облікової картки платника податків України (або ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів).

Позивачем ПАТ АБ «ПІВДЕННИЙ» було надано до позовної заяви документи, що підтверджують проведення уповноваженою особою Банку ідентифікації та верифікації ОСОБА_1 під час зняття коштів у сумі 15 000 доларів США з поточного рахунку вкладника №26208011279409, а саме: копії довіреності, заяви про надання зразку підпису, опитувального листа, паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного коду (а.с. 21-28), а тому колегією суддів не приймаються доводи апеляційної скарги щодо ненадання суду таких доказів.

Крім того, в матеріалах справи наявна копія Заяви на видачу готівки №27400675. (а.с. 25), згідно якої ОСОБА_1 своїм підписом засвідчив отримання грошових коштів у розмірі 15000,00 доларів США, й достовірність такого доказу ним не оспорюється, як і не ставиться питання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Доводи апеляційної скарги про те, що у березні 2018 року у ОСОБА_1 було викрадено сумку із грошима та документами, що не виключає можливість використання паспорта ОСОБА_1 при знятті коштів у банківській установі, колегією суддів не приймаються, як такі, що не підтверджені жодним належним та допустим доказом.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимога позивача про стягнення на його користь з ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 15000,00 доларів США підлягає задоволенню, оскільки ці кошти набуто останнім без достатньої правової підстави..

Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 та його представника адвоката Верхуші Ярослава Олександровича - залишити без задоволення.

Рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 грудня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повне судове рішення складено 09 квітня 2024 року.

Головуючий:

Судді: