ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2024 рокусправа №380/5437/24Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Кухар Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання здійснити перерахунок і виплату пенсії,-

в с т а н о в и в:

До Львівського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у перерахунку та виплаті підвищення до пенсії ОСОБА_1 як репресованій особі, яку в подальшому було реабілітовано, у розмірі, передбаченому пунктом «г» статі 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, із розрахунку 50% від мінімальної пенсій за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату підвищення пенсії у розмірі 50 % від мінімальної пенсії за віком згідно з пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як репресованій особі, яку в подальшому було реабілітовано, починаючи з 2023 р., із врахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у проведенні ОСОБА_1 перерахунку стажу роботи як репресованій особі, яку в подальшому було реабілітовано відповідно до старті 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок стажу роботи ОСОБА_1 згідно статті 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із зарахуванням часу перебування у засланні у потрійному розмірі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ у Львівській області та отримує пенсію за віком, а також підвищення до пенсії, як особа, яка зазнала політичних репресій та була реабілітована, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян». Позивач вважає, що на неї розповсюджується дія Закону №2325-VII і він як особа, що необґрунтовано зазнала політичних репресій, повинен отримувати підвищення до пенсії яке передбачено пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, а його стаж має обраховуватися у потрійному розмірі. Однак, відповідач відмовив у здійсненні перерахунку пенсії та стажу. Не погодившись із відмовою відповідача у проведення перерахунку підвищення вказаної доплати та стажу, - позивач звернувся з даним позовом в суд.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою про відкриття провадження запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву, а також роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.

Представник відповідача подала відзив на позовну заяву (вх. №24663 від 01.04.2024 року) в якому просила у задоволенні позову відмовити з огляду на наступне. За матеріалами пенсійної справи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначено пенсію за віком відповідно до Закону №1788 з 13 вересня 1988 року.

Відповідно до пункту "г" статті 77 Закону 1788 репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, призначені пенсії підвищуються на 50 процентів, а членам їх сімей яких було примусово переселено - 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" (далі - Постанова № 654) репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії визначено підвищення в розмірі 54,40 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено - 43,52 гривні.

В документах пенсійної справи заявниці є завірена копія довідки від 20.02.1992 № 4/5-10240, видана Управлінням внутрішніх справ Львівської області МВС України, в якій зазначено, що ОСОБА_1 реабілітовано на підставі ст. 3 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні".

Статтею 3 Закону 962 (зі змінами) передбачено реабілітувати всіх громадян, засланих і висланих з постійного місця проживання та позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім`ями.

Розмір пенсії обчислений з урахуванням страхового стажу 26 років 08 місяців 29 днів (зарахований по 18.04.1989, коефіцієнт страхового стажу - 0,26667, понаднормовий стаж, понад 20 років, - 6 років) та заробітної плати врахованої за період з 01.09.1987 по 31.08.1988 (коефіцієнт заробітної плати - 0,76245).

Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії, із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, в розмірі 3764,40 грн. (за 2014-2016 роки), становить 6095,38 грн. (7994,47 грн. х 0,76245).

Розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 станом на 01 березня 2024 становить 3370,00 грн., в тому числі:

1625,45 грн. - розмір пенсії за віком (6095,38 грн. - середньомісячний заробіток х 0,26667 - коефіцієнт страхового стажу);

735,55 грн. - доплата до прожиткового мінімуму, до 2361 грн.;

97,53 грн. - доплата за понаднормовий стаж, за 6 років (1625,45 грн. х 6 %);

66,43 грн. - підвищення дітям війни;

43.52 грн. - надбавка членам сімей реабілітованих;

570,00 грн. - компенсаційна виплата особам, які досягай 80-ти річного віку;

231.52 грн. - доплата 80-ти річним.

Враховуючи зазначене, до пенсії ОСОБА_1 встановлено підвищення як члену сім`ї репресованих, яких у подальшому було реабілітовано, в розмірі, визначеному Постановою № 654.

Частиною 1 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначено пенсію за віком відповідно до Закону №1788 з 13 вересня 1988 року.

Відповідно до архівної довідки, яка видана Управлінням внутрішніх справ Львівської області МВС України, від 20.02.1992 № 4/5-10240 ОСОБА_1 , 1933 р.н., за рішенням Особливої Наради при МДБ СРСР від 29 квітня 1950 була виселена на спецпоселення в Томську область та була звільнена - 25.05.1956 року. Згідно вище вказаної довідки ОСОБА_1 , перебувала на спецпоселенні як член сім`ї репресованого та згодом на підставі статті 3 Закону України від 17.04.1991 №962-ХІІ «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» реабілітована.

На підставі Закону України від 17.04.1991 «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» позивача визнано реабілітованою особою та видано посвідчення №194/34-Р від 22.02.2012 року, відповідно до якого ОСОБА_1 має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».

З 05.05.2018 Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» № 2325-VIII від 13.03.2018 розширив коло осіб, до яких може бути застосовано пільги на отримання надбавки до пенсії у розмірі 50% від мінімальної пенсії за віком, згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення».

З огляду на що, позивач звернулася до відповідача із заявою щодо проведення перерахунку пенсії відповідно до статті 47 та пункту «г» статті 77 Закону №1788-XII та перерахунку стажу відповідно до статті 58 цього ж Закону.

Головним управлінням ПФУ у Львівській області позивачу листом від 06.11.2023 №29851-31146/А-52/8-1300/23 повідомлено, що відповідно до пункту "г" статті 77 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, призначені пенсії підвищуються на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено - 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 №654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії визначено підвищення в розмірі 54,40 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено - 43,52 гривні. 1

В документах пенсійної справи є завірена копія довідки від 20.02.1992 № 4/5-10240 видана Управлінням внутрішніх справ Львівської області МВС України в якій зазначено, що ОСОБА_1 реабілітовано на підставі ст. 3 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні".

Статтею 3 Закону України від 17.04.1991 №962-ХІІ "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" (зі змінами) передбачено реабілітувати всіх громадян, засланих і висланих з постійного місця проживання та позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім`ями.

З 13.09.1988 ОСОБА_1 перебуває на обліку та отримує пенсію за віком призначену відповідно до Закону України від 05.11.1991 року №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення".

З 01.01.2004 у зв`язку з набранням чинності Закону №1058 розмір пенсійної виплати перераховано за нормами цього Закону.

Розмір пенсії обчислюється з урахуванням страхового стажу 26 років 08 місяців 29 днів (зарахований по 18,04.1989, коефіцієнт страхового стажу - 0,26667, понаднормовий стаж, понад 20 років, - 6 років) та заробітної плати врахованої за період з 01.09.1987 по 31.08.1988 (коефіцієнт заробітної плати - 0,76245).

Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії, із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, в розмірі 7405,03 гри., становить 5645,97 грн. (7405,03 грн. х 0,76245).

Розмір пенсійної виплати етаном на 01.11.2023 становить 3120,00 грн., в тому числі:

- 1505,61 грн. - розмір пенсії за віком (5645,97 грн. - середньомісячний заробіток х 0,26667 - коефіцієнт страхового стажу);

- 587,39 грн. - доплата до прожиткового мінімуму, до 2093 грн.;

- 90,34 грн. - доплата за понаднормовий стаж, за 6 років (1505,61 грн. х 6 %);

- 66,43 грн. - підвищення дітям війни;

- 43,52 грн. - надбавка членам сімей реабілітованих;

- 570,00 грн. - компенсаційна виплата особам, які досягли 80-ти річного віку;

- 256,71 грн. - доплата 80-ти річним до 3120,00 грн. з 01.03.2023.

Враховуючи зазначене, до пенсії встановлено підвищення як члену сім`ї репресованих, яких у подальшому було реабілітовано, в розмірі визначеному Постановою №654. Нарахування та виплата пенсії здійснюється відповідно до норм чинного законодавства, із урахуванням всіх наявних в пенсійній справі документів.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулася із даним позовом в суд.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Основного Закону основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Статтею 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» № 962-XII від 17.04.1991 (в редакції, чинній на час реабілітації позивача) визначено вважати реабілітованими осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі «двійками», «трійками», особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР «Про кримінальну відповідальність за державні злочини» від 25 грудня 1958 року, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону.

Визнати реабілітованими також громадян, засуджених за:

- антирадянську агітацію і пропаганду за статтею 7 Закону СРСР «Про кримінальну відповідальність за державні злочини» від 25 грудня 1958 року і статтею 62 Кримінального кодексу України (2001-05, 2002-05) в редакціях до прийняття Закону Української РСР від 28 жовтня 1989 року «Про затвердження Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 14 квітня 1989 року «Про внесення змін і доповнень до Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів Української РСР»;

- поширення завідомо неправдивих вигадок, що порочать радянський державний і суспільний лад, тобто за статтею 187-1 Кримінального кодексу України;

- порушення законів про відокремлення церкви від держави і школи від церкви, посягання на особу та права громадян під приводом справляння релігійних обрядів, якщо вчинені дії не були поєднані з заподіянням шкоди здоров`ю громадян чи статевою розпустою.

Дія цієї статті поширюється на осіб, громадян України, які постійно проживали в Україні і яких з різних причин було переміщено за межі колишнього Радянського Союзу, необґрунтовано засуджено військовими трибуналами, Верховним Судом Союзу РСР чи піддано репресіям позасудовими органами (статтю 1 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 2353-ХІІ).

Підлягають реабілітації також особи, щодо яких з політичних мотивів застосовано примусові заходи медичного характеру.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» № 2325-VIII від 13.03.2018 (далі - Закон № 2235) внесено ряд суттєвих змін до зазначеного Закону.

Так, серед іншого, змінено назву закону на «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», а також викладено в новій редакції преамбулу та статті 1, 3, 6 Закону № 962-ХІІ, визнано такою, що втратила чинність постанову Верховної Ради України «Про тлумачення Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні». Вказані зміни набули чинності 05.05.2018.

Зазначений перелік надав значно ширшого тлумачення поняттю репресованих осіб та осіб, які потерпіли від репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, та розширив коло осіб, до яких можуть бути застосовано пільги передбачені Законом № 962-ХІІ.

Як визначено статтею 1-1 цього Закону України репресована особа - особа, яка зазнала репресій з мотивів та у формах, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 1-2 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» № 962-XII від 17.04.1991 (зі змінами і доповненнями) реабілітованими визнаються особи: які до 24 серпня 1991 року були обвинувачені або яким було призначено покарання за рішенням позасудового органу незалежно від діяння або мотивів обвинувачення чи призначення покарання; стосовно яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено факт здійснення репресій проти таких осіб з класових, національних, політичних, релігійних, соціальних мотивів; стосовно яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено недоведеність вини таких осіб у скоєнні злочину або адміністративного правопорушення; які до 24 серпня 1991 року були арештовані, перебували під вартою і яким було пред`явлено обвинувачення за статтями законодавчих актів, передбачених пунктами 1-5, за законодавчими актами, передбаченими пунктами 6-14, за діяння, передбачені пунктами 15-22 статті 3 цього Закону, якщо справи проти таких осіб були припинені під час слідства, попереднього (досудового) слідства або закриті за відсутності події злочину, відсутності складу злочину, недоведеності участі особи у вчиненні злочину; стосовно яких до 24 серпня 1991 року за рішенням іншого репресивного органу були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за недонесення (неповідомлення) про вчинення або підготовку до вчинення іншою особою діяння, за яке законодавством, що діяло до 24 серпня 1991 року, було передбачено кримінальну або адміністративну відповідальність, за умови що особа, якій призначено покарання за вчинення або підготовку до вчинення такого діяння, була реабілітована в установленому порядку.

Статтею 4 Закону № 962-XII передбачено поновити реабілітованих в усіх громадянських правах, у тому числі в праві проживання в населених пунктах і місцевостях, в яких вони постійно проживали до репресій, поширивши це право на членів їх сімей.

Згідно з пунктом 2.13 постанови Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, якою затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за документ, який засвідчує, що особа визнана реабілітованою, приймається завірена в установленому порядку копія посвідчення реабілітованого. Для осіб, реабілітованих згідно зі статтею 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні», приймаються довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо), а за відсутності таких документів довідки районних комісій з поновлення прав реабілітованих, видані на підставі встановленого факту переселення.

Згідно з пунктом «г» частини першої статті 77 Закону № 1788-XII призначені пенсії підвищуються громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до пункту 6 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення». Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Підпунктом 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» № 654 від 16.07.2008 визначено, що з 01.09.2008 репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі - 54,4 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43,52 гривні.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.

Стаття 28 Закону № 1058-IV визначає розмір мінімальної пенсії за віком, який встановлений в розмірі прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність, визначеного законом.

Прожитковий мінімум відповідно до вимог частини першої статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» № 966-XIV від 15.07.1999 застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, встановленими статтею 28 Закону № 1058-IV, згідно з якою мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані та членам їх сімей, яких було примусово переселено, слід керуватися нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення», який має вищу юридичну силу, а не підпунктом 2 пункту 4 Постанови № 654, зважаючи на те, що останній звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить наведеним нормам Закону.

Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом в постановах від 10.10.2018 у справі №446/1549/16-а, від 27.11.2018 у справі №446/1515/16-а, від 06.02.2019 у справі №446/1848/16-а, яка відповідно до вимог частини 5 статті 242 КАС України враховується судом під час вирішення наведеного спору.

Аналізуючи співвідношення підпункту 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 №654 та пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", суд виходить з пріоритетності застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про пенсійне забезпечення", як нормативно-правового акту вищої юридичної сили.

Як встановлено в ході розгляду справи, зокрема, відповідно до довідки про реабілітацію від 20.02.1992 № 4/5-10240, позивач є членом сім`ї репресованих осіб, визнана реабілітованою, а відповідно до посвідчення має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років". Відтак, позивач є особою, яка знаходилася на спецпоселенні, а саме була виселена разом із родиною.

За таких обставин та з огляду на наведені вище норми, суд дійшов висновку про необґрунтованість та протиправність відмови відповідача у призначенні та виплаті позивачу підвищення пенсії згідно пункту "г" частини першої статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Статтею 1-1 Законом України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" визначено, що репресованою особою - є особа, яка зазнала репресій з мотивів та у формах, визначених цим Законом; вислання - примусове виселення особи з місця її проживання з встановленням заборони на проживання у визначеній місцевості або примусове виселення чи переселення особи з місця її проживання в іншу місцевість або за межі СРСР; заслання - примусове переміщення особи з місця її проживання з обов`язковим поселенням у певній місцевості, спецпоселенні, встановленням обмеження на право пересування та заборони виїзду з місця спецпоселення; члени сім`ї - чоловік або дружина репресованої особи, діти репресованої особи, у тому числі повнолітні або усиновлені, батьки, вітчим, мачуха репресованої особи, усиновлювач, опікун, піклувальник, а також інші родичі або особи, які на момент здійснення репресій проживали з репресованою особою однією сім`єю були пов`язані спільним побутом.

Отже, враховуючи те, що позивач перебувала у висланні, а не засланні, і проживала разом зі своєю сім`єю, як член сім`ї на спецпоселенні, відтак, позивач є дитиною члена сім`ї репресованої особи в розумінні Закону №962-ХІІ із змінами, внесеними Законом №2325-VIII. Тому, позивачеві пенсія має бути підвищена на 25, а не на 50 процентів мінімальної пенсії за віком, тобто як члену сім`ї, якого було примусово вислано з батьками з місця її проживання.

Таким чином, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо не проведення позивачу підвищення пенсії на 25 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту "г" частини першої статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" із зобов`язанням здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з підвищенням на 25 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту "г" частини першої статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Стосовно дати, з якої позивачу має бути проведено перерахунок та виплату пенсії, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та приписів Порядку №22-1, днем звернення за перерахунком пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами. Право на перерахунок пенсії реалізується особою на підставі власного волевиявлення шляхом подання до органу Пенсійного фонду України відповідної заяви.

Згідно із частиною 4 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною 3 статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться, зокрема, у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Аналогічна норма міститься і в частині першій статті 84 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Судом встановлено, що за перерахунком пенсії позивач звернулася до відповідача 27 жовтня 2023 року, а тому перерахунок пенсії позивачу слід проводити з 01.11.2023 року.

Щодо проведення перерахунку стажу роботи у потрійному розмірі відповідно до вимог статті 58 Закону №1788-XII суд зазначає, що з 05.05.2018 набув чинності Закон України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», яким внесено зміни, зокрема, у Закон України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».

Відповідно до частини першої статті 6 Закону №962-XII, у редакції, чинній від 05.05.2018, реабілітованим громадянам відповідно до цього Закону час тримання під вартою, відбування покарання в місцях позбавлення волі, заслання або перебування на примусовому лікуванні зараховується у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій.

Із порівняльного аналізу редакцій статті 6 вищевказаного Закону слідує, що частина перша статті 6 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917- 1991 років» із змінами внесеними Законом №2325-VIII передбачає надання пільг всім реабілітованим відповідно до цього Закону громадянам, без диференціації залежно від підстави, за якою особу було реабілітовано, як це було передбачено в редакції Закону, яка діяла до 05.05.2018.

Відповідно до статті 58 Закону №1788-XII громадянам, необґрунтовано притягнутим до кримінальної відповідальності, репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, час тримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та заслання, а також перебування на примусовому лікуванні зараховується до стажу у потрійному розмірі.

Згідно з визначенням, яке міститься у статті 1-1 Закону №962-XII заслання - примусове переміщення особи з місця її проживання з обов`язковим поселенням у певній місцевості, спецпоселенні, встановленням обмеження на право пересування та заборони виїзду з місця спецпоселення.

Отже, законодавством передбачено зарахування стажу перебування в засланні особі, яка була виселена на спецпоселення і в подальшому реабілітована в потрійному розмірі.

Судом встановлено, що позивач була примусово виселена на спецпоселення, тобто відповідно до статті 1 Закону №962-XII перебував у засланні, а відтак має право на зарахування часу її заслання у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій.

Відтак дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку стажу за час перебування у засланні позивачу як репресованій особі, яку у подальшому реабілітовано відповідно до вимог статті 58 Закону №1788-XII, є протиправними.

За таких обставин підлягає до задоволення і похідна позовна вимога про зобов`язання відповідача зарахувати заслання ОСОБА_1 з 29.04.1950 р. по 25.05.1956 р. до стажу у потрійному розмірі відповідно до вимог статті 58 Закону №1788-XII, як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом реабілітованій, оскільки матеріалами справи підтверджуються всі, необхідні для такого зарахування, обставини.

Аналогічних висновків дійшов Восьмий апеляційний адміністративний суд в постанові від 12.12.2019 у справі № 1.380.2019.003600 (провадження № 857/10498/19).

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Щодо питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

За наслідками розгляду даної справи розподіл судових витрат у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання здійснити перерахунок і виплату пенсії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у проведенні розрахунку підвищення пенсії ОСОБА_1 та невиплаті їй підвищення пенсії як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій, у розмірі, передбаченому пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" із розрахунку 25 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, вул. Митрополита Андрея,10, м. Львів; код ЄДРПОУ 13814885) здійснити ОСОБА_1 перерахунок підвищення пенсії у розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно із пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", починаючи з 01.11.2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у проведенні ОСОБА_1 перерахунку стажу роботи як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій відповідно до статті 58 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, вул. Митрополита Андрея,10, м. Львів; код ЄДРПОУ 13814885) здійснити ОСОБА_1 перерахунок стажу роботи згідно вимог статті 58 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 01.11.2023 року як пільгу по обчисленню стажу роботи до розрахунку пенсії у потрійному розмірі за час відбування покарання у засланні з 29.04.1950 року по 25.05.1956 року на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного режиму 1917-1991 років".

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяКухар Наталія Андріївна